П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 46

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Звідси В. Бєлкін вказує на формування архаїзованого напрямку сучасної арабської публіцистики, що харак­теризується прагненням використовувати стилістичні засоби, зафіксовані давньою риторикою: метафори, порів­няння, перифрази, синтаксичні паралелізми, ритмізацію мовлення тощо [1, с. 4].

Третій напрямок сучасної арабської стилістичної думки пов'язаний із запозиченням західної теорії з одночас­ним виключенням традиції 'аl-balagatu. Наприклад, 'Аднан ібн Заріль приймає за основу класифікації арабських стилів мовлення відповідну теорію П'єра Гіро [18, с. 7], що трактує поняття "стиль" ('аl-'uslйbu) як мовленнє­ве явище, яке виформовується внаслідок вибору засобів вираження, визначених "цілями мовця" (maqasidu-l-mutakallimi) та "його характером" (jabi'atu-hu), хоча й ґрунтовно не заглиблюється у проблематику стильового поділу "з точки зору функцій вираження" (wighatu wazifati-t-ta'biri) [18, с. 48-49; 3, с. 79-80].

Можна твердити щодо появи модернізованого напрямку сучасної арабської публіцистики, що вирізняється (на противагу другому, архаїзованому напрямку) "демократичністю" мови, прагненням чітко та ясно, без рито­ричного надміру, донести до адресата зміст [1, с. 4].

Узагальнено слід також зазначити, що на відміну від інформаційно-описових текстів зі стандартною, "без­ликою" мовою, публіцистичні арабські тексти (як і художні тексти) характеризується індивідуально-авторським вибором мовних засобів, що відображають загальнолітературну норму, та, відповідно, їхнім особливим, індиві­дуально-авторським уживанням [Там само. - С. 3]. Водночас у публіцистичних арабських текстах завжди наявні експресивний і емоційний елементи, які виражаються різноманітними мовними засобами [1, с. 3; 9].

Таким чином, серед виділених напрямків арабської стилістики у дослідженні публіцистичного стилю виді­ляються лише ті, котрі не оминають проблеми оновлення стилістичної стратифікації сучасної арабської мови, що дає змогу або у межах синтезу теорій західної стилістики й 'аl-balagatu співвідносити до певної міри цей стиль з традиційними "ораторським стилем" ('al-'uslubu-l-hijabiyyu- як емоційно-оцінна, вольова, піднесена мова [2, с. 539]), "художнім стилем" ('al-'uslubu-l-'adabiyyu - як мова, у якій індивідуально-авторський вибір вербальних за­собів спрямований на експресивність вираження [1, с. 3; 11, с. 10]) і "науковим стилем" ('al-'uslubu-l-'ilmiyyu - як мова, у якій логіка викладу думок спрямована на полеміку [11, с. 10]), або у межах асиміляційного запозичення 'ilmu-l-'uslubi чи 'al-'uslubiyyatu застосовувати західне визначення публіцистичного стилю з метою спробувати простежити його реалізацію на ґрунті арабської мови (у такому випадку публіцистику можна шукати, наприклад, у сфері масової інформації й співвідносити з поняттями "стилю засобів інформації" - 'uslubuwasa'ilu-l-'i'lami чи "газетного стилю" - 'al-'uslubu-§-§uhufiyyu як джерела авторських "коментарів" ('at-ta'aliqu), "газетних допові­дей" ('at-taqariru-§-§uhufiyyatu), "газетних розслідувань" ('at-tahqiqatu-ssuhufiyyatu), "новин" ('al-'ahbaru) тощо [22, с. 56; 2, с. 539]).

Література:

1. Белкин В. М. Язык арабской прессы: публицистические тексты / В. М. Белкин. - М. : Изд. Московского уни­верситета, 1986. - 172 с.

2. Єрмоленко С. Я. Публіцистичний стиль / С. Я.Єрмоленко // Українська мова: Енциклопедія / редкол. : Ру­санівський В. М., Тараненко О. О., Заблюк М. П. та ін. - 2-ге вид., випр. і доп. - К. : Вид-во "Укр.енцикл." ім. М. П. Бажана, 2004. - С. 539-540.

3. Кожина М. Н. К основаниям функциональной стилистики / М. Н. Кожина. - Пермь : Пермское книжное изда­тельство, 1968. - 252 с.

4. Крачковский И. Ю. Арабская литература в XX в. // Избранные сочинения : 6 т.]. Том III / академик Игнатий Юлианович Крачковский; [ред. : Е. Э. Бертельс, Х. И. Кильберг]. - М.-Л. : Изд. АН СССР, 1956. - С. 86-106.

5. Крачковский И. Ю. Новоарабская литература // Избранные сочинения : 6 т.]. Том III / академик Игнатий Юлианович Крачковский; [ред. : Е. Э. Бертельс, Х. И. Кильберг]. - М.-Л. : Изд. АН СССР, 1956. - С. 65-85.

6. Крымский А. Е. История новой арабской литературы (XIX - начало XX века)/ А. Е. Крымский; отв. ред. :

A. Б. Халидов. - М. : Наука, 1971. - 795 с.

7. Куделин А. Б. Средневековая арабская поэтика : (Вторая пол. VIII-ХІ в.) / А. Б. Куделин. - М. : Наука, 1983. -260 с.

8. Спиркин А. Л. Некоторые особенности внутренней стратификации речевых стилей современного арабского языка в сопоставлении с русским (к постановке проблемы) [Електронний ресурс] / А. Л. Спиркин. - Режим доступа : http://www.vestnik.mgimo.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=119#content.

9. Спиркин А. Л. Функционально-стилистическая идентификация арабской публицистической письменной речи (АППР) [Електронний ресурс] / А. Л. Спиркин. - Режим доступа : http://elibrary.ru/item.asp?id=12534603.

10. Сурдель Д., Сурдель Ж. Цивилизация классического ислама / Доминик Сурдель, Жанин Сурдель; пер. с фр.

B. Бабинцева. - Екатеринбург : У-Фактория, 2006. - 544 с. - (Серия "Великие цивилизации").

11. Сучасна українська літературна мова : підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; ред. М. Я. Плющ. - 5-те вид., стер. - К. : Вища школа, 2005. - 430 с.

12. Фильштинский И. М. История арабской литературы: V - начало X века / И. М. Фильштинский. - М. : Наука: 1985. - 528 с.

13. Фильштинский И. М. История арабской литературы: X - начало XVIII века / И. М. Фильштинский. - М. : Наука: 1991. - 728 с.

14. Финкильберг Н. Д. Арабский язык. Курс теории перевода / Н. Д.Финкильберг - М. : Восток-Запад, 2004. - 232 с.

15. Шейхо Каміран Преса Сирії: Монографія / Каміран Шейхо. - Львів : ПАІС, 2008. - 192 с.

16. Abdul-Raof Hussein Arabic Stylistics. A Coursebook / Hussein Abdul-Raof. - Wiesbaden: Harrassowitz Verlag, 2001. - 164 p.

17. 'Abdu-s-Salam 'al-Masadl 'Al-'Uslubiyyatuwa-l-'uslubu / d. 'Abdu-s-Salam 'al-Masadl. - Tab'atun salisatun. -Tunis : 'ad-Daru-l-'arabiyyatuli-l-kuttabi, [dunata'rthin]. - 278 §.

18. 'AdnanBnu ZarIl'An-Na§§uwa-l-'uslubiyyatubayna-n-nazariyyatiwa-t-ta^bIqi (dirasatun) / 'Adnan Bnu Zartl. -Dimasq: 'Ittihadu-l-kuttabi-l-'arabi, 2000. - 199 §.

19. 'Ahmad 'al-Hasimt Gawahiru-l-balagatifi-l-ma'anl wa-l-bayaniwa-l-badt'i / ta'llf: 'as-Sayyidu 'Ahmad 'al-Hasimt; dabt watadqtqwatawstq: d. Yusuf 'a§-§amtlt. - §ayda-BayrQt: 'al-Maktabatu-l-'a§riyyatu, 1999. - 408 §.

20. 'All 'Abdu-l-WahidWaft Fiqhu-l-lugati / 'ad-duktur 'All 'Abdu-l-Wahidi Waft. - 'At-Tab'atu-s-salisatu. - 'Al-Qahiratu: NahdatuMi§rali-t-tiba'atiwa-n-nasriwa-t-tawzt'i. - 2004. - 248 §.

21. 'Alt 'al-Garim,Mustafa 'Amtn'Al-Balagatu-l-wadihatu: 'al-bayanu, 'al-ma'ant, 'al-badt'uli-l-madarisi-s-sanawiyyati / 'Alt 'al-Garim, Mustafa 'Amtn. - 'Al-Qahiratu: Daru-l-ma'arifi, 1999. - 308 5.

22. Hums Bltt'Al-Balagatuwa-l-'uslubiyyatunahwanumuzaginstmiya'iyyinli-tahltli-n-na§§i / Hinrts Bltt; targamatuwata'ltqud. Muhammad 'al-'Umart. - 'At-Tab'atu-s-saniyatu. - Daru-l-Bayda'i- Bayrut: 'Afrtqiya-s-Sarqi, 1999. - 125 ?.

23. Muhammad 'Abdu-l-Mun'am Hafagt, Muhammad ^'as-Sa'dt Farhud, 'Abdu-l-'Aztz Saraf'Al-'Uslubiyyatuwa-l-bayanu-l-'arabiyyu / dukturMuhammad 'Abdu-l-Mun'am Hafagt, dukturMuhammad 'as-Sa'dt Farhud, duktur 'Abdu-l-'Aztz Saraf. - 'Al-Qahiratu: 'ad-Dara-l-misriyyatu-l-lubnaniyyatu, 1992. - 174 5.

24. Muhammad 'Abdu-l-Mutallab'Al-Balagatuwa-l-'uslubiyyatu / 'ad-duktur Muhammad 'Abdu-l-Mu^allab. -MaktabatuLubnananasiruna, 'As-Sirkatu-l-misriyyatu-l-'alamiyyatuli-n-nasri-Lungman. - 1994. - 385 5.

25. MuhammadBnu 'Abdi-r-Rahman 'al-Qazwtnt 'al-Hattb'At-Tahltsufl-l-'ulumi-l-balagati / 'al-'Imam Galalu-d-DtnMuhammadBnu 'Abdi-r-Rahman 'al-Qazwtnt 'al-Hapb; dabtwa sarh : 'Abdu-r-Rahman 'al-Barquqt. - Mi§r : Daru-l-fikri-l-'arabiyyi, [dunata'rthin]. - 439 5.

26. Salah Fadl'Ilmu-l-'uslubi: mabadi'u-huwa 'igra'atu-hu / duktur Salah Fadl. - 'Al-Qahiratu-Bayrut: Daru-s-suruqi, 1998. - 366 s.

27. Stetkevych J. The Modern Arabic Literary Language: Lexical and Stylistic Developments / Jaroslav Stetkevych. -Washington, D. C. : Georgetown University Press, 2006. - 135 p.

УДК 811.161.2'282

Медвідь Н. С.,

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

АНТРОПОМОРФІЗМ ФЛОРОНОМЕНІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ

Статтю присвячено дослідженню антропоморфізму флорономенів в українській мовній картині світу. Про­аналізовано процес метафоризації флорономенівяк засіб формування їхнього антропоморфного образу. Ключові слова: антропоморфізм, флорономен, українська мовна картина світу.

Статья посвящена исследованию антропоморфизма флорономенов в украинской языковой картине мира. Про­анализирован процесс метафоризации флорономенов как средство формирования их антропоморфного образа. Ключевые слова: антропоморфизм, флорономен, украинская языковая картина мира.

The article investigates antropomorfizm floronomenes in the Ukrainian languistic picture of the world. The process of metaphorization floronomenes as a means to achieve their anthropomorphism image.

Keywords: anthropomorphizm, floronomen, the Ukrainian languistic picture of the world.

Сучасних дослідників дедалі більше цікавлять національно-мовні моделі світу. В основу їхніх досліджень покладено ідеї В. фон Гумбольдта, О. Потебні, які розглядали закономірності розвитку мови в тісному зв'язку з "народним життям", "народною психологією", вважаючи, що "через мову все створене народом у минулому впливає на індивіда" [4, с. 28], тобто вона є засобом концептуалізації і категоризації картин світу у свідомості індивідів та закріплення її в колективній пам'яті етносу.

Останнім часом актуальності набули дослідження різних фрагментів національно-мовної картини світу з огля­ду на специфіку етнічної свідомості мовців. До найдавніших шарів лексики, що ілюструють ідіоетнічну картину світу, належать флорономени, окремі аспекти яких досліджені науковцями. У працях Т. Волошиної, В. Карпової, І. Cабодош, А. Шамоти основна увага звертається на мотивацію рослинних номінацій. Актуальність нашого до­слідження зумовлена необхідністю аналізу антропоморфічних рис флорономенів в українській мовній картині світу, що дасть змогу ґрунтовніше осмислити пов'язаний з флорою фрагмент національно-мовної картини світу.

Метою розвідки є дослідження процесу антропоморфізації флорономенів в українській мовній картині світу.

Зв'язок українців зі світом флори сягає язичницьких часів, коли пращури поклонялись рослинам як боже­ствам, а флорононеми сприймалися як сакральні знаки, які пов'язують їх із тими, хто створив цей світ. Паралель­ність функціонування площин людського життя і світу флори становить домінанту різних текстів - від давніх писемних пам'яток, народнопоетичних джерел до сучасних літературних художніх творів. Адже протягом сто­літь люди намагалися пізнати властивості тих чи інших рослин, використовували їх у різноманітних сферах своєї діяльності, від побуту до магічних дій. Тому з плином часу назви рослин поступово набули сакралізованого зна­чення, перетворилися на знаки, що містять у собі великий обсяг інформації етнокультурного характеру.

У фольклорному та художньому текстах флорономени антропоморфізуються (уособлюють людину).Антропо-морфний образ рослини ґрунтується на порівнянні, паралелелізмі, метафоричному перенесенні, які виступають не як самодостатні смислові форми втілення, а як опосередковані засоби у створенні нового значення слова [3, с. 89]. Така трансформація смислу флороназви відбувається за умови виявлення спільної з людиною ознаки. В основу та­кого семантичного переосмислення флорономена покладено зіставлення двох об'єктів - людини і флори.

Дерева є важливими складниками етнічної культури, вони часто зображаються як живі істоти, наділені ан­тропоморфними ознаками. Тому криве дерево асоціювалося із поганою людиною, круте - міцною, впевненою, похиле - слабкодухою, незахищеною, скрипливе - хворобливою, старою [2, с.176].

Значна кількість видів дерев є для українців сакральною, зокрема верба, вишня, груша, дуб, калина, клен, липа, тополя, ясен тощо. Так, верба (вербиця, вербиченька, вербичка, вербонька, вербочка; один. вербина; верб'я) росте зазвичай біля води і бере з неї силу, тому де верба, там і вода; там криниця, де вербиця. Вона вважається символом зростання, життєвої сили, тому кажуть: "Верба - як трава лугова: ти її покоси, а вона знов буде рости"[5, с. 11].

Флорономен верба у своїй структурі містить семантичний компоннт"безпліддя", тому кажуть "добра, як з курки молока, а з верби петрушки" на позначення марної справи, "грушки на вербі", коли мають на увазі якусь нісенітницю, безглузду вигадку, або "у когось на вербі грушки ростуть", коли мова йде про людину, яка занадто багато вигадує та фантазує. Золоті верби та будь-яка діяльність, пов'язана з ними, містять символічний елемент марності нерозумних дій. Крім того, верба є своєрідним оберегом, оскільки вважалося, що її особливий шум від­ганяє від людини злих духів і хвороби, тому у Вербну неділю люди били себе і дітей, примовляючи: "Не я б'ю, верба б'є, Віднині за тиждень Буде в нас Великдень. Будь веселий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля" [2, с. 542].

У художніх творах витворилось символічне значення "стара засмучена мати": Ген скорбна постать матері-верби ... Ген берег - як руїна непривітна ... [1, с. 272]. Дуже часто верба вживається з епітетами "стара, сива", символізуючи стару печальну жінку, матір, вдову, що пройшла нелегкий життєвий шлях, сповнений болю і втрат.

У народі вважали, що дуб (дубчик, дубок, дубочок, дубець; один. дубина; дуб'я) - улюблене дерево богів, які на ньому жили. Старі, столітні дерева називали дуб-велет, дуб-велетень, дубище, а сильну, дужу людину часто характеризували порівняннями міцний, як дуб; богатир, мов дуб, стоїть, не ворухнеться. Прикметник дубовий також характеризує міць, силу (дубові руки, голос дубовий, як у крука), а дубуватий - недалеку, нерозумну люди­ну [8, с. 429-430]. Дуб був символом чоловіка, батька, козака: Ой у полі дубочок зелененький, Отож мій батько рідненький. [2, с. 203].

© Медвідь Н. С., 2012

Одним із ключових флоронеменів в українській мовній картині світу є калина. Червоний колір ягід калини (калинонька, калиночка) символізує світло, вогонь, усе червоне, і саме через ці якості з нею пов'язують красу та радість: Ой у лузі червона калина, Вийди до мене кохана дівчино [9, с. 283]. Калина здавна була символом не тільки гарної, а й здорової, повної сил жінки, про що свідчить порівняння молода, як ягода, червона, як калина, солодка, як малина. Зламана калина та гіркота її ягід символізують покинуту, самотню жінку: Ой калина-малина, Ні сладка, ні гірка, Так заплакала Солдатськая жінка [9, с. 311], а стигла калина - зрілу жінку.

Тополя (пестл. тополенька, тополечка, тополька) є об'єктом традиційних для української мови порівнянь: дівчина, як тополя; тонка, як тополя; тополиний дівочий стан. Часто у народних піснях рубання тополі симво­лізує видавання дівчини заміж: Було б не рубати у полі тополі, Було б не сватати мене молодої; Тонкая високая тополя: Чорнявая дівчина моя; Тонкую, високую зрубаю - Чорнявую дівчину кохаю; Там серед поля росте топо­ля, скажи мені, мила, чи будеш ти моя [2, с. 59-60].

Символіка явору (пестл. яворець, яворик, яворко, яворонько, яворок, яворочок; один. яворина) знайшла відо­браження у великій кількості народних пісень. У них явір знаходиться поруч із закоханими, символізує силу, стрункість та вправність молодого хлопця, парубка або тугу і печаль дівчини, яка із парубком розлучилася:Під явором, яворцем Стоїть дівка з молодцем; гнеться яворина від вітрів, та не зломиться [9, с. 108]. Символіку чоловічого та жіночого початків, які асоціюються з явором та калиною, можна знайтиу творах Т. Шевченка: По­садили над козаком явір та ялину, А в головах у дівчини червону калину [10, с. 247]. Крім того, явір є і символом туги козака за коханою, за рідною оселею: Стоїть явір над водою, В воду похилився, На козака пригодонька, Козак зажурився [9, с. 9].

Мак - символ безмежності зоряного світу, смерті, швидкоплинного життя, красивої дівчини, безневинно про­литої крові, надійного оберега від нечисті. В усній народній творчості мак - символ красивої дівчини (гарна ді­вка, як маківка; дівчина, як маків цвіт; як маківочка; як мак процвітає (про людину у повній силі і красі).

Водночас мак пов'язувався зі смертю: маку наївся - очманів; на мак розбити - вщент; маком сісти - за­гинути. Окрім того, мак був надійним оберегом від лиходійства відьом, упирів, нечистої сили. Мак символізував світанкову зорю (Ой зацвіла маківочка, зачала бриніти), швидкоплинність людського життя (Пройшов мій вік, як маків цвіт). Іноді найдорожчу людину - матір - порівнювали із маківкою: Да нема цвіту, світлішого над маків­ку, Да нема роду, ріднішого над матінку [7 , с. 39].

Отже, антропоморфізм флорономенів, широко представлений у фольклорних та художніх текстах, є основою формування низки етнокультурних концептів. Комплексний підхід до їх розгляду дозволяє сформувати цілісне уявлення про місце флорономенів у світоглядних настановах та вербально-духовному потенціалі нації.

Література:

1. Гуцало Є. П. Твори: У 5 т. / Євгеній Пилипович Гуцало. - Т. 5 : Поезії, статті. - К. : Дніпро, 1997. - 576 с.

2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури : словник-довідник / Віталій Вікторович Жайворонок. - К. : Довіра, 2006. - 703 с.

3. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика : нариси : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Віталій Вікто­рович Жайворонок. - К. : Довіра, 2007.-262 с.

4. Кононенко В. І. Українська лінгвокультурологія : навч. посіб. / Віталій Іванович Кононенко. - К. : Вища шк., 2008. - 327 с.

5. Міщенко Н. Слово батьків з усіх віків / Н. Міщенко, М. Міщенко. - К. : Богдана, 1998. - 136 с.

6. Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології / Сергій Плачинда. - К. : Велес, 2007. - 240 с.

7. Прислів'я та приказки. Природа. Господарська діяльність людини / Упоряд. М. М. Пазяк. - К. : Наук. думка, 1989. - 321с.

8. Словник української мови : В 11-ти томах - Т 8. / Ред. кол. І. К. Білодід (голова) та [ін.]. - К. : Наукова думка, 1978. - 784 с.

9. Соціально-побутові пісні / Редкол. : С. Д. Зубков та [ін.]. - К. : Дніпро, 1985. - 330 с.

10. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів : У 12 т. - Т. 2. / Тарас Григорович Шевченко ; редкол. : М. Г. Жулин-ський (голова) та [ін.]. - К. : Наук. думка, 2001. - 568 с.

УДК 811.161.2367

Межов О. Г.,

Волинський національний університет ім. Лесі Українки, м. Луцьк

СПЕЦИФІКА ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-СУБ'ЄКТНОЇ МІНІМАЛЬНОЇ

СИНТАКСИЧНОЇ ОДИНИЦІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

У статті проведено системне дослідження складних інструментально-суб'єктних мінімальних синтаксич­них одиниць сучасної української літературної мови на матеріалі художніх текстів у зв'язку з семантичними і валентними типами предикатів. Описано їхні семантичні, морфологічні та формально-синтаксичні варіанти, лексичне наповнення в семантично неелементарних простих реченнях. Визначено специфіку ускладнення інстру­ментальної семантики суб'єктними значеннями.

Ключові слова: мінімальна синтаксична одиниця, синтаксема, інструменталь, суб'єкт, предикат, неелемен-тарне просте речення.

В статье проведено системное исследование сложных инстументально-субъектныхминимальных синтакси­ческих единиц современного украинского литературного языка на материале художественных текстов в связи с семантическими и валентными типами предикатов. Описаны их семантические, морфологические и формаль­но-синтаксические варианты, лексическое наполнение в семантически неэлементарных простых предложениях. Определена специфика осложнения инструментальной семантики субъектными значениями.

Ключевые слова: минимальная синтаксическая единица, синтаксема, инструменталь, субъект, предикат, неэлементарное простое предложение.

In the article system research of complex instroumental-subjectminimal syntactic units of modern literary Ukrainian is conducted on material of artistic texts in connection with the semantic and valency types ofpredicates. Their semantic, morphological and formal-syntactic variants are described, lexicalfilling in semantic unelementary simple sentences. The specific of complication of instroumental semantics is definite by the subject meaning.

Keywords: minimal syntactic unit, sintaxema, instroumental, subject, predicate, unelementary simple sentence.

Питання про конститутивну одиницю синтаксису - першоелемент реченнєвих структур - одне з ключових питань синтаксичної науки, відповідь на яке уможливить побудову адекватної, послідовної й викінченої синтак­сичної теорії. Дослідження останніх десятиліть дали достатньо підстав вважати синтаксему мінімальною кон­ститутивною одиницею синтаксису. Поєднуючи в собі категорійно-семантичну, морфологічну і функціонально-синтаксичну характеристики, вона вступає з іншими синтаксичними одиницями у відношення частина / ціле. У сучасному українському мовознавстві дослідники синтаксичної семантики вивчають речення з опорою на поняття семантико-синтаксичної структури, змістових відношень, валентності як міжрівневої категорії, елементарності та ускладненості, предикатних і субстанційних синтаксем. Семантично елементарне просте речення складається тільки з одного предиката й зумовлених його семантико-синтаксичною валентністю іменникових (субстанціаль­них) синтаксем. Семантично ускладнені прості речення, крім субстанціальних синтаксем, містять вторинні пред-икатні та складні синтаксеми. Виділення мінімальних і елементарних одиниць та встановлення їх взаємовідно­шення з неелементарними (ускладненими) одиницями належить до найважливіших завдань сучасної синтаксичної теорії. У цьому плані недостатньо вивчено механізм творення складних інструментально-суб'єктних мінімальних синтаксичних одиниць, спроби аналізу яких знаходимо у працях І.Р. Вихованця, К.Г. Городенської, А.П. Загнітка, М.В. Мірченка, М.Я. Плющ, Н.М. Арват, Т.П. Ломтєва, Є.К. Тимченка та ін. Складні інструментально-суб'єктні компоненти формують значну кількість ускладнених простих речень сучасної української мови, тому без усебіч­ного їх дослідження не можна глибоко пізнати природу речення як основної синтаксичної одиниці, а без цього не­можлива побудова викінченої синтаксичної теорії. Метою пропонованої статті є детальний опис інструментально-суб'єктних мінімальних синтаксичних одиниць в ускладнених простих реченнях сучасної української літературної мови; аналіз їхніх семантичних функцій, лексичного наповнення, особливостей деривації; характеристика засо­бів морфологічного вираження, формально-синтаксичних і комунікативних позицій у реченнєвій структурі; з'ясування закономірностей ускладнення інструментальних значень суб'єктною семантикою.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26