П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 47

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

У складних мінімальних семантико-синтаксичних одиницях важливим є вирізнення основного і супровідного значень, що зумовлено напрямом транспозиції. У випадку переміщення суб'єктної синтаксеми в периферійну ін­струментальну зону орудного відмінка, що займає формально-синтаксичну позицію слабкокерованого другоряд­ного члена речення, логічним видається кваліфікація такої складної синтаксеми як інструментально-суб'єктної з перевагою значень знаряддя або засобу дії. Якщо інструментальна синтаксема пересувається в центральну суб'єктну підметову позицію речення, то називний відмінок набуває суб'єктно-локативної функції з домінуван­ням семантики суб'єкта. Розглянемо детальніше основні закономірності об'єднання суб'єктної та інструменталь­ної синтаксем.

Складна мінімальна семантико-синтаксична одиниця в орудному відмінку часто виступає в односкладних безособових (одноособових) конструкціях. Вона виражає не діяча (агенса), а вказує на стихійного реалізатора дії і поширюється тільки на назви неживих предметів, передусім на явища природи. Напр.: Як вітром підхопило командира ... (М. Стельмах); ... вітром здувало попіл (О. Гончар); ... забивало сюди вітром тріскучий вогняний дощ (О. Гончар); Снігом замело (Л. Костенко); В обличчя сипнуло колючим снігом (В. Малик); .... било у вікна дощем (У. Самчук); ... на Росі потрощило й хвилею прогнало кригу (С. Скляренко); його [лід] поволі розлизу­вало хвилею (Ю. Мушкетик); Його збило хвилею ... (Ю. Мушкетик); Ледь-ледь затягло її [ополонку] кригою ... (О. Гончар). У подібних конструкціях синтаксема в орудному відмінку поєднана з дієсловами, вжитими у безосо-

© Межов О. Г., 2012бовому значенні, що передають стихійні процеси у природі. У лінгвістичній літературі здебільшого вказують на семантико-синтаксичний синкретизм такого орудного, який зумовлений тісними зв'язками вторинної суб'єктної його функції з первинною інструментальною [1, с. 52; 2, с. 131]. На наш погляд, у безособових(одноособових) ре­ченнях орудний відмінок виражає складне інструментально-суб'єктне значення, оскільки суб'єктна синтаксема, пересуваючись зі своєї типової позиції в інструментальну, зберігає первинну функцію. Це засвідчує трансформа­ційний зв'язок односкладних конструкцій із двоскладними, де функцію суб'єкта виражає називний відмінок, пор. : ... жовтий очерет занесе снігом (О. Гончар) — Сніг занесе жовтий очерет; Небо заслонило одною величезною понурою хмарою (О. Кобилянська) — Величезна понура хмара заслонила небо. Суб'єктна семантика орудного є супровідною. Інструментальне значення орудного посилюється, якщо у його позиції виступають назви конкрет­них предметів, пор. : Кулею черкнуло Чернишевого човна (О. Гончар) і Хтось [ворог] кулею черкнув Чернишевого човна(О. Гончар); Осколком, мабуть, легені порвало (О. Гончар) і Хтось порвав легені осколком. Однак суб'єктне значення орудного не нівелюється, пор. : Куля черкнула Чернишевого човна; Осколок, мабуть, порвав легені.

Орудний відмінок широко вживається і в безособових конструкціях при дієсловах на позначення запаху і ві­яння: пахнути, пахтіти, смердіти, тхнути, нести, віяти, тягти, обдати і под. Напр.: І пахне все гноєм, пахне мокрим снігом, мокрою лозою (О. Довженко); Тягло порохом (Б. Олійник); ... пахне дощем (М. Стельмах); ... А вранці в грати повійнуло вітром (Л. Костенко); Потягло вітром (О. Гончар); від нього віє холодом і снігом (О. Гончар). Спірним є питання про те, яку функцію він виконує у подібних реченнях. Висловлювали думки, що це орудний знаряддя [4, с. 146], орудний змісту [1, 56; 5, с. 161], орудний суб'єкта [6, с. 123], орудний перехідного типу між суб'єктним та інструментальним його різновидами [2, с. 131]. Т.П. Ломтєв вважає, що в реченні Пахне сіном не обов'язково сіном - суб'єкт (сіном може пахнути і сіно, і руки, і волосся) [5, с. 161]. Н.М. Арват зауважує, що в конструкції Пахне сіном позначений не суб'єкт та його ознака, а виражений загальний стан за характерною ознакою (який, що за запах), у зв'язку з чим дослідниця визначає поєднання типу Пахне сіном як предикат стану [1, с. 59]. На наш погляд, складна синтаксема в орудному відмінку виражає домінуючу інструментальну функцію під впливом семантико-синтаксичної позиції в реченні; разом з тимдля неї характерна і супровідна суб'єктна семантика, що підтверджує її трансформаційний зв'язок із називним суб'єктним відмінком, пор. : Дощем пахне (О. Коломієць) і Дощ пахне; Пахне свіжою лепехою (В. Лазарук) і Свіжа лепеха пахне; Смерділо гасом (В. Дрозд) і Смердівгас. Наведені приклади демонструють синтаксичну синонімію односкладних та двоскладних речень. У публіцистиці натрапляємо на метафоричні конструкції з дієсловами запаху (віяння) та орудним: На нас повіяло чаром дивного слова (Р. Іваничук); З приходом Дмитра Павличка у поезії війнуло свіжим вітром Покуття, жи­вицею смерекових лісів (Б. Олійник).

Інструментальна синтаксема, яка характеризується диференційними семантико-синтаксичними ознаками суб-станційності, валентної пов'язаності з предикатом дії, пасивності, формально-синтаксичними ознаками перифе-рійності, слабкого підрядного зв'язку з опорним дієсловом-присудком, функцією слабкокерованого другорядного члена речення та комунікативною функцією реми, може змінювати свою типову семантико-синтаксичну, фор­мально-синтаксичну і комунікативну позицію. Найчастіше інструментальна синтаксема пересувається в нети­пову суб'єктну (семантико-синтаксичну), підметову (формально-синтаксичну) позиції речення та комунікативну позицію теми, де послаблює або й нівелює свої диференційні ознаки і набуває форми називного відмінка, напр.: Машина рушила ... (Ю. Яновський); Шаланда рухалась до берега ... (Ю. Яновський); Звичай умер, а трембіта заграла веселої (М. Матіос); Ножиці брязнули об долівку (В. Слапчук); Дороге авто виїхало на зустрічну смугу (А. Дімаров); Човни золотії із сивої-сивої давнини причалюють (П. Тичина); Списи пробивали товсту шкуру й глибоко впивалися в тіло тварини (З. Тулуб). У системі мовлення така складна суб'єктно-інструментальна син­таксема може залишатися і в позицї реми, пор. : Щоранку за мною приїжджає /порожній автобус (В. Слапчук); Швидко біжать /поїзди степами, швидко пливуть /кораблі морями, ще швидше летять/літаки попід небесами ... (І. Багряний); Ні, не підніметься моя рука на кущ оцей, відмовиться / сокира його рубати (М. Рильський); А тут шугають у небі/ реактивні літаки з швидкістю блискавок... (О. Гончар).

Позиція називного відмінка як спеціалізованого засобу для вираження суб'єктних семантико-синтаксичних відношень впливає на істотні перетворення інструментальної семантики. Значення знаряддя і засобу дії первинні для орудного відмінка [2, с. 128-130; 7, с. 84; 8, с. 33-51]. Перемістившись зі своєї первинної правобічної ва­лентної позиції у лівобічну позицію називного, інструменталь ускладнюється суб'єктною семантикою. Утворе­ну складну мінімальну синтаксичну одиницю слід кваліфікувати як суб'єктно-інструментальну з домінуванням суб'єктного значення. Складна суб'єктно-інструментальна функція називного відмінка утворюються насамперед внаслідок транспозиції орудного. Як слушно зауважує І.Р. Вихованець, "транспозиція орудного відмінка знаряддя або засобу в називний інструментального суб'єкта передбачає у граматичній структурі речення істотне перегру­пування відмінкових форм, передусім обов'язкове вилучення називного суб'єкта дії, після чого можливе пересу­вання орудного відмінка знаряддя або засобу в позицію називного-підмета із семантико-синтаксичною функцією інструментального суб'єкта" [3, с. 171]. Пор. : Важко гупав по свинцю дерев'яний молоток (В. Дрозд) — Хтось гупав по свинцю дерев'яним молотком;... серпи викрешують зблиски (Р. Федорів) — Селяни викрешують зблиски серпами; ... молоток та молот місили червоний шмат заліза (А. Головко) — Робітники місили червоний шмат заліза молотком і молотом; ... дзенькнула лопата об щось металеве й лунке (Р. Іваничук) — Хтось дзенькнув лопатою об щось металеве й лунке; Це ж ваші німецькі ножиці пообстригали нас, як каторжанок (О. Гончар)

— Це ж ви пообстригали нас, як каторжанок німецькими ножицями; Потяг мчить (М. Хвильовий) — Ми мчимо потягом; ... i човен поплив проти швидкої течії (С. Скляренко) — Вони попливли човном проти швидкої течії. За транспозиції орудного відмінка знаряддя або засобу в називний інструментального суб'єкта відбувають­ся лексичні заміщення іменників: у суб'єктну позицію називного відмінка потрапляють компоненти іншої якості

- іменники на позначення конкретних предметів (здебільшого знарядь праці й засобів переміщення).

У суб'єктну позицію можуть пересуватися також інструментальні синтаксеми, оформлювані прийменникови­ми відмінками, пор.: ... його [Брянського] пістолет вистрілив від того незначного руху (О. Гончар) — Брянський вистрілив з пістолета; ... зброя - вона у різні боки стріляє... (Г. Тютюнник) — У різні боки стріляють зі зброї; Заграли сурми (Ю. Мушкетик) — Засурмили в сурми (У Самчук); ... грають сопілки (Р. Федорів) — Музики грають на сопілках; ... сани проїхали полем (С. Скляренко) — Люди проїхали полем на санях; Чорний ліс нео­дноразово бомбардували літаки — Чорний ліс неодноразово бомбардували з літаків (Р. Федорів); Назустріч їм вимчав з порту катер з цілою групою лікарів (О. Гончар) — Назустріч їм з порту ціла група лікарів вимчала на катері. Місце суб'єктної синтаксеми у формі називного відмінказаймають іменники - назви музичних інстру­ментів, зброї, видів транспортуяк знаряддя або засоби дії.

Отже, суб'єктно-інструментальна синтаксема утворюється внаслідок специфічної взаємодії семантики форми і лексичної семантики наповнювача форми. Відмінкові та прийменниково-відмінкові форми у функціях знаряддя чи засобу дії, потрапляючи в позицію називного підмета, набувають суб'єктного значення і зберігають якоюсь мірою семантику вихідної форми. Інструментальна синтаксема за таких перетворень пересувається із своєї ти­пової правобічної валентної позиції в лівобічну суб'єктну. Пересування суб'єкта в правобічну інструментальну позицію зумовлює формування інструментально-суб'єктної синтаксеми в орудному відмінку. Перспективними в цьому напрямку є дослідження процесів ускладнення інших субстанційних і предикатних значень.

Література:

1. Арват Н. Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке : [монография] / Н. Н. Арват. - К. : Высш. шк., 1984. - 159 с.

2. Вихованець I. Р. Система відмінків української мови : [монографія] / І. Р. Вихованець. - К. : Наук. думка, 1987. - 232 с.

3. Вихованець I. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови : [монографія] / І. Р. Вихованець. - К. : Наук, думка, 1992. -222 с.

4. Галкина-Федорук Е. М. Безличные предложения в современном русском языке : [монография] / Е. М. Галкина-Федорук . - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1958. - 332 с.

5. Ломтев Т. П. Предложение и его грамматические категории : [монография] / Т. П. Ломтев.- М. : Изд-во МГУ 1972. - 197 с.

6. Плющ М. Я. Категорії суб'єкта і об'єкта в структурі простого речення : [навч. посіб.] / М. Я. Плющ. - К. : Вища шк., 1986. - 175 с.

7. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / [за заг. ред. І. К. Білодіда]. - К. : Наук. думка, 1969. - 583 с.

8. Тимченко Є. К. Вокатив і інструменталь в українській мові / Є. К. Тимченко.- К. : Вид-во УАН, 1926. - 118 с.

УДК 811.161.2367.627

Мельник І. А.,

ВНУ імені Лесі Українки, м. Луцьк

ВІДЧИСЛІВНИКОВА СИНТАКСИЧНА ВЕРБАЛІЗАЦІЯ

У статті висвітлено особливості синтаксичного переходу числівника в позицію дієслова, диференційовано відчислівникові синтаксичні транспозити за семантикою, проаналізовано особливості їхнього поєднання з підме­товим називним і родовим відмінками, представлено між'ярусні кореляції компонентів формально-синтаксичної і семантико-синтаксичної структури речення.

Ключові слова: транспозиція, транспозит, вербалізація, предикат, числівниковий різновид іменного складе­ного присудка.

В статье освещены особенности синтаксического перехода имени числительного в позицию глагола, семан­тически дифференцированы отнумеральные синтаксические транспозиты, осуществлен анализ их сочетаемос­ти с подлежащим в именительном и родительном падежах, представлены межярусные корреляции компонентов формально-синтаксической и семантико-синтаксической структуры предложения.

Ключевые слова:транспозиция, транспозит, вербализация, предикат, разновидность именного составного сказуемого с именем числительным.

The article deals with the peculiarities ofsyntactic transfer ofnumeral in the position of the verb. Numeralized syntactic transpositions are differentiated according to semantics and the features of their combination with subjective nominative and genitive cases are analyzed. The author presented the interlevel correlation of components of formal-syntactic and semantic-syntactic structure of sentence.

Key words: transposition, transpozyt, verbalization, predicate, numeral type of nominal compound predicate.

У сучасній лінгвістиці співіснують різні погляди на природу числівників. Одні дослідники вирізняють чис­лівники як окрему частину мови,1 інші - навпаки, заперечують їхню частиномовну природу або, і загалом, на­лежність до класу слів.2 У нових теоретичних студіях, які базуються на п'ятикомпонентнійсистемі частин мови (іменник, дієслово, прикметник, числівник, прислівник) з огляду на загальнограматичні значення предметності, процесуальності, атрибутивності, кількісності й адвербіальності, числівник вирізняють поряд із чотирма іншими частинами мови [4].3 У гетерогенній класифікації, яка враховує семантичний, морфологічний, синтаксичний, а для похідних слів - і словотвірний критерій, числівник, насамперед, виділяють за семантичним критерієм - зна­ченням кількості. У числівникові на відміну від інших іменних частин мови - іменника і прикметника - морфо­логічні категорії роду, числа та відмінка нейтралізовано або модифіковано. Що ж до синтаксичних особливостей числівників, то їх певною мірою трансформовано чи знебарвлено.

Дослідженням числівникових компонентів у структурі речення займалися такі вчені, як О.О. Потебня, Л.В. Щер­ба, Ю.С. Степанов, Н.Ю. Шведова, Г.О. Золотова та ін. На матеріалі сучасної української мови цю проблематику активно розвивають І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, А.П. Загнітко, М.В. Мірченко, О.Г. Межов, Н.М. Попович та ін. У сучасній лінгвістичній літературі проблему статусу речень, у складі яких числівник виступає в постпозиції щодо іменника у формі родового відмінка, витлумачують досить суперечливо. Виокремлення предикатів кількості4або ви­

1 Аналізуючи особливості слов'янських числівників А. Є. Супрун зосереджує увагу та тому, що лексико-семантичною передумовою становлення слов'янських числівників як окремої частини мови є: 1) формування спільного кількісного значення; 2) перебудова основних іменних граматичних категорій (числа, роду і відмінка), що виявляється в більшому або меншому ступені тенденції до втрати числівниками граматичного числа, нейтралізації ознак граматичного роду, в руйнуванні відмінкових опозицій та певних спрощеннях відмінювання 3) витворення специфічних числівникових ознак [18, с. 194­215]. К. Г. Городенська на матеріалі української мовитлумачить числівник як окрему частину мови, якій властиві специфічні семантичні ознаки (означає певну або точно не окреслену кількість предметів та абстрактно-математичну кількість). З-поміж граматичних категорій, - на думку вченої, - числівникам властива категорія відмінка, яка не може представляти їхню частиномовну особливість, оскількинею характеризуються також іменники та прикметники. Що ж до граматичних категорій роду та числа, то їх числівники майже втратили [1, с. 18-19].

2 Зокрема, О.П. Сунник вважає, що числівники не становлять окремої частини мови, а формують у системі частин мови особливі підкласи субстантивних, ад'єктивних і адвербіальних числівників. На думку дослідниці, вони вирізняться на основі додаткових критеріїв, які не порушують основного принципу класифікації слів за частинами мови [17, с. 40]. Є. Курилович, заперечуючи частиномовну природу числівників, зараховує кількісні числівникине до класу слів, а до складу морфем лексичного порядку. Науковець вважає, що кількісні слова разом із закінченням іменників у множині формують семантичну єдність, конкретизуючи іменникове значення категорії числа: п'ять + студент + ів; сто + олівц + ів; подібно до того, як прийменник + закінчення утворюють складну морфему синтаксичного порядку, числівник + закінчення є складною морфемою лексичного порядку [12, с. 67]. Погляд Є. Куриловича на природу числівника розвиває і обґрунтовує І.Р.Вихованець у праці "Частини мови в семантико-граматичному аспекті" [2, с. 30-34]. Проте згодом, у нових теоретичних студіях, учений надає числівникові частиномовного статусу, вирізняючи його поряд з іншими чотирма частинами мови [4, с. 13-18].

3 І. Р. Вихованець кваліфікує числівник як частину мови, яка позначає означену чи неозначену кількість предметів та абстрактне число і виражає своє категорійне частиномовне значення в морфологічній категорії відмінка за обмеженого функціонування категорій роду і числа [4, с. 152]. Пор. також погляд, згідно з якимтермін "числівник" у лінгвістичній літературі використовують у більш широкому розумінні, для найменування всіх слів із кількісно-числовим і лічильно-порядковим значеннями. Такого типу слова відповідають на питання "скільки?" і "котрий?": два, три, п'ятеро; тисяча, мільйон, нуль; перший, другий, десятий, сотий і под. і належать до різних частин мови: числівників,іменників, прикметників;їхоб'єднує те, що всі вониє лічильними словами [16, Т.1, с. 573].

4 Про предикати кількості Л. Щерба зазначав: "Особливою категорією необхідно визнати слова кількісні, значенням яких є абстрактна ідея числа, а формальними ознаками своєрідний тип сполучення з іменником, до якого належить слово, що виражає кількість" [20, с. 88]. На матеріалі українськоїмови предикати кількості вперше виділив і цілісно описав І. Р. Вихованець [3,

© Мельник І. А., 2012знання предикативної функції числівника сприяло наданню таким реченням статусу двоскладних з числівниковим різновидом іменного складеного присудка та родовим підметовим відмінком. 1Вживання числівників у присудковій функції засвідчує їхній перехід у синтаксичну позицію дієслова. Питання міжчастиномовних переходів, різновидів і ступенів їхньої реалізації, незважаючи на тривалу історію вивчення в зарубіжному та українському мовознавстві (див. праці Ш. Баллі, М. Докуліла, Є. Куриловича, Л. Теньєра, І. Вихованця, А. Загнітка, К. Городенської та ін.), до сьогодні остаточно не розв'язані. У зв'язку з вирізненням числівника в окремий лексико-граматичний клас і його можливістю вживатися в синтаксичній позиції дієслова постала необхідність розглядати ще один різновид вербаліза-ції - відчислівникову. У сучасному українському теоретичному мовознавстві немає цілісного дослідження відчислів-никової синтаксичної вербалізації, яке б ґрунтувалося на засадахфункційно-категорійної граматики. Цим і зумовлена актуальність нашої студії, мета якої полягає в системному висвітлені синтаксичного ступеня переходу числівника в позицію дієслова. Для досягнення поставленої мети потрібно розв'язати такі завдання: 1) з'ясувати як висвітлено проблему числівника в сучасному теоретичному мовознавстві; 2) виявити особливості переходу числівника в синтак­сичну позицію дієслова; 3) простежити специфіку вживання дієслівної аналітичної синтаксичної морфеми-зв'язки бутита інших дієслівних аналітичних синтаксичних морфем-напівзв'язок у числівниковому різновиді іменного скла­деного присудка; 4) диференціювати відчислівникові синтаксичні транспозити за семантикою; 5) проаналізувати особливості їхнього поєднання з підметовим називним і родовим відмінками; 6) представити між'ярусні кореляції між компонентами формально-синтаксичної і семантико-синтаксичної структури речення.

Для числівника не характерна виразна синтаксична позиція, відмінна від синтаксичних позицій інших частин мови. Тому деякі дослідники зазначають, що "числівник не має власної первинної функції, залежної від його лексичного значення" [13, с. 131]. У структурі речення він виступає в синтаксичній позиції інших частин мови, виконуючи їхні функції. І.Р. Вихованець здійснює поділ синтаксичних функцій числівників на два класи: 1)вжи-вання числівників у складі числівниково-іменникових сполук, тобто у супроводі іменника; 2) функціонування числівників як самодостатнього компонента речення, тобто відокремлене від іменника використання, вживання без супроводу іменника. Саме перше (числівниково-іменникове функціонування для числівників визначальне [4, с. 182]. Синтаксична роль числівника зумовлюється його функціонально-семантичною диференціацією. При-субстантивна позиція для числівника, котрий виконує квантитативну функцію, основна, визначальна. За такої умови призначення числівника- надавати іменникові точної кількісної окресленості, модифікуючи при цьому іменникову семантику множини, пор. : студенти і сім студентів, парти і три парти. Числівники в поєднанні з іменниками формують функціонально-семантичну цілісність, яка в формально-синтаксичній структурі нееле-ментарного речення вживається в позиції складеного підмета або сильнокерованого другорядного члена речення, напр.: Шість років Левкові минуло (М. Стельмах); Двісті дідів, баб, жінок та дітей стояли під божевільно га­рячим сонцем ... (В. Симоненко); ... і побило його три недолі (Л. Костенко); - Мені давав чернець дві гуски з'їсти ... (Укр. нар. казка).Числівникові компоненти як елементи складених підметів можуть означати точну, неозна­чену або приблизну кількість істот чи конкретних предметів, причому точну кількість можуть передавати як цілі числа, так і збірні поняття, і дробові величини, напр.: Двоє котиків здобули собі хитромудро клинчик сиру (Укр. нар. казка); Кілька парубків скочило до танцю ... (О. Копиленко); Тонн із десять вугілля лежало біля будинку.

Числівник як складник іменникового підмета корелює з числівниковим різновидом іменного складеного при­судка, котрий вимагає в підметовій позиції іменника в родовому відмінку, напр.: Дітей ... було четверо (Іри­на Вільде); Поетів ... не бувмільйон(Л. Костенко); Народу багато ... (Укр. прислів'я); ... людей мало (Укр. прислів'я).Такі реченнєві побудови належать до семантично елементарних. Вони малопродуктивні в сучасній українській літературній мові, більшого поширення набули структури зі складеним підметом [19, с. 262].

Формально-синтаксичнапозиція числівникавизначається порядком слів у реченні. Числівники, які розміщені у препозиції щодо іменників, засвідчені як складники іменникового підмета, а числівники, які розміщені в постпозиції, - в ролі числівникового різновиду іменного складеного присудка, пор. : Багато людей і Людей - багато. Речення, предикативне ядро яких утворює числівниково-іменникове сполучення, належать до односкладних номінативних, напр.: Кілька шкіл; Двадцять студентів. Вони відрізняються від двоскладних реченнєвих структур, у яких родовий відмінок іменника передує числівникові, тобто від тих, які є синтаксично членованими, граматично двокомпонентни­ми, де в позиції присудка актуалізовано кількісну ознаку, а в позиції підмета окреслено носія цієї кількісної ознаки.

Вживання числівників у присудковій позиції засвідчує їхній синтаксичний ступінь вербалізації. Синтаксич­ний перехід числівників у дієслівну сферу здійснюється аналітичним способом - за допомогою дієслівної ана­літичної морфеми-зв'язки бутиабо інших дієслівних аналітичних морфем-напівзв'язок типу стати, лишитися, зостатися, виявитися, здаватися тощо, які служать зв'язковими елементами між присудковим компонентом і підметом двоскладного речення. Такі присудки утворюютьскладну аналітичну сполуку, в якій граматичну функ­цію реалізовано зв'язковим елементом, а семантичну - числівниковим. Морфема-зв'язка бути та інші морфеми-напівзв'язки як своєрідні дієслівні транспозитори закріплюють притаманні дієслову парадигматичні характерис­

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26