П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 48

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

с. 109]. Семантичну сутність вказаних предикатів пов'язують з визначенням кількісної ознаки предмета [3, с. 109-111; 9, с. 121; 14,с. 66-69; 6; 23-26; 15, с. 50-51].

1 Аналіз речення з семантичного погляду дав змогу Г. О. Золотовій звести конструкції з предикатами кількості в один тип, який дослідниця називає квантитативними конструкціями,і вважає двокомпонентними,що формуються числівниковим чи прислівниковим предикатом і суб'єктом [10, с. 35, 133]. Н. Ю. Шведова такожназиває такого типу реченнєві побудови двокомпонентними (із семантичного погляду), які містять предикат, виражений кількісним числівником чи прислівником, і суб'єкт у формі родового відмінка [16, Т. 2,с. 330]. На аргументований погляд І. Р. Вихованця, предикати кількості виявляють здатність уживатися у двох різних формально-синтаксичних позиціях: 1) як елемент складеного підмета в семантично неелементарному реченні; 2) як присудок у семантично елементарному простому реченні. Непродуктивне функціонування речень із предикатами кількості у позиції присудка двоскладних речень дозволило І. Р. Вихованцю назвати їх потенційними двоскладними простими реченнями [3, с. 111].тики, зокрема категорії часу, способу та особи, зрідка - виду: Їх було всього троє ... (Б. Харчук); Дітей у сім'ї було четверо (Ірина Вільде); Чи то літо, чи зима, а в мене робота одна (Укр. прислів'я); Дітей у нього багато... А воликів тільки два (Укр. нар. казка); В Україні протягом останніх п'яти років загальна вартість наших при­родоохоронних проектів сягнула 7мільйонів 548 тисяч доларів СІЛА... (З газети).

Числівникову частину іменного складеного присудка поєднують із підметом форми двох власне-зв'язок (бути і становити) та форми тих самих, що й в іменникової та прикметникової частин, невласне-зв'язок (ста­вати/стати, лишатися/лишитися, залишатися/залишитися, зоставатися/ зостатися, виявлятися/виявитися) і низки нових, а саме: мати, досягти, дорівнювати, налічувати, нараховувати, сягати/сягнути, налічуватися, нараховуватися, виповнюватися/виповнитися, сповнюватися/ сповнитися, минати/минути, кінчатися, зрівня­тися та ін. [7, с. 37], напр.: Всього ж таких заохочувальних премій буде двадцять три (З газети) Дітей лиши­лося четверо; Історичних джерел про мандарини виявилося мало (А. Топачевський); Загальний обсяг витрат іноземних фармацевтичних компаній на рекламу ліків в Україні в різних медіа лише за перше півріччя 2009 року дорівнює майже 500 мільйонів гривень (З газети). Ці зв'язки неоднаковою мірою закріплені за типовою і нетипо­вою формами вираження підмета. Особливості функціонування власне-зв'язок і невласне-зв'язок як компонентів числівникового різновиду іменного складеного присудка комплексно дослідила К.О. Косенко [11, с. 38-84].

У структурі мови відчислівникові синтаксичні транспозити здебільшого позначають точну кількість предметів або передають точно не визначені, узагальнено-кількісні поняття [3, с. 110]. Ті дієслівні синтаксичні транспозити, що пе­редають точно визначену кількість істотабо конкретних предметів, сформувалися на основі означено-кількісних чис­лівників, з-поміж яких найуживанішими є власне-кількісні та збірні числівники, меншого поширення набули дробові. За такої умови зв'язковим компонентом, що поєднує числівниковий присудок у двоскладному реченні з родовим від­мінком підмета, переважно виступає аналітична синтаксична морфема-зв'язка бути, рідше - аналітичні синтаксичні морфеми-напівзв'язки стати, лишитися, залишитися, виявитися та ін. : ... а було їх (козенят) у неї семеро (Укр. нар. казка); Сучасних дитячих майданчиків у столиці стало десять (З газети); Води лишилося півтора літра.

Для відчислівникових синтаксичних транспозитів не типовим є поєднання з називним підметовим у двоскладному реченні. Роль зв'язкових компонентів у таких реченнєвих конструкціях виконують дієслівні невласне-зв'язки стано­вити, дорівнювати, налічувати, нараховувати, сягати тощо, які зазвичай поєднуються з числівниково-іменнико­вою сполукою в ролі основної частини складеного присудка, напр.: Загальний обсяг витрат іноземних фармацевтич­них компаній на рекламу ліків в Україні в різних медіа лише за перше півріччя 2009року дорівнює майже 500мільйонів гривень (З газети);Зовнішній борг Українистановить 5 мільярдів доларів США (З газети); Стадо налічує 50 голів. Вказані зв'язкові компоненти з числівниковим складеним присудком набули поширення лише в III особі однини та множини теперішнього й майбутнього часу або в родових формах минулого часу, пор.: Вартість сировини дорівнює (дорівнювала, дорівнюватиме) 10 тисяч гривень; Борг сягає (сягав, сягатиме) 5 мільйонів гривень.

Серед відчислівникових транспозитів окрему групу становлять ті, що, вживаючись в односкладному одноосо­бовому (безособовому) реченні, позначають вік людини чи істоти, зрідка - предмета, установи, населеного пунк­ту тощо. Найчастіше вони поєднуються з іменниками вимірювальної семантики на зразок рік, місяць, тиждень, день та ін., зумовлюючи форму давального відмінка. Дієслівна зв'язка бути в теперішньому часі має імпліцитний вияв, а в середньому роді минулого часу та формі третьої особи однини майбутнього часу - експліцитний вияв, напр.: Батькові - шістдесят років; Тернополю було чотириста сімдесят років; Дитині буде п'ять місяців. До складу дієслівних синтаксичних транспозитівіз подібною семантикою можуть також входити дієслівні невласне-зв'язкові компоненти типу виповнюватися/ виповнитися, сповнюватися /сповнитися, минати/минути, стукну­ти, перевалити, зрівнятися, добігати тощо, які диференціюються за своїми семантичними та стилістичними відтінками, напр.: Хлопцеві сповнилося сімнадцять років (І. Ле); Луцьку виповниться дев'ятсот двадцять сім років; Вже два десяткистукнуло хлопчині ... (В. Симоненко);3рі'внялось їй (Оксані) дванадцять годочків ... (Марко Вовчок). Специфіка таких невласне-зв'язок виявляється в тому, що вони не здатні модифікувати ні іменникову, ні прикметникову частину складеного присудка, а функціонують лише при числівникових частинах складеного головного члена односкладного одноособовогоречення [8, с. 101].

Відчислівникові синтаксичні транспозити із семантикою конкретизованої, недиференційованої кількості заступа­ють позицію іменного складеного присудка в елементарному двоскладному реченні, що поєднується з підметом у формі родового відмінка та неелементарному двоскладному реченні з підметовим називним відмінком. Числівнико­вий різновид іменного складеного присудка у формально-синтаксичній структурі речення корелює відповідно з озна-чено-кількісними предикатами в семантико-синтаксичній структурі речення.1 Вказані предикати кількості є типови­ми одновалентними предикатними одиницями. Вони характеризуються лише лівобічною валентністю, пов'язаною із суб'єктними синтаксемами у функції суб'єкта кількісної ознаки. У суб'єктній позиції набула поширення різноманітна іменникова лексика - назви осіб, тварин, конкретних предметів тощо, напр.: Їх (дітей) було ... троє ... (Б. Харчук); Козенят було семеро; Тичинок звичайно три ("Географія рослин з основами ботаніки"); Стільців лишилося сім.

Дієслівні синтаксичні транспозити на позначення недиференційованої, точно не визначеної, неконкретизованої кількості не утворюють цілісної системи кількісних понять, їм властива обмежена власне числівникова реалізація, оскільки поняття неозначеної кількості в сучасній українській мові передає невелика група числівників: кілька, де­кілька, кількадесят, кількадесятеро, кільканадцять, кільканадцятеро, стонадцять, напр.: У бібліотеці чита­чів - декілька; В аудиторії студентів - кількадесят; Качок на озері - кільканадцять. За слушним зауваженням К. Г. Городенської, на вираженні точно не визначеної кількості ширше спеціалізуються слова інших частин мови, се­ред яких: 1) прислівники мало, немало, чимало, багато, небагато та ін. : Квітів у лісі - мало; Друзіву неї було багато;

1 У нашому дослідженні беремо за основу семантичну класифікацію предикатів кількості, яку запропонував І.Р.Вихованець. Науковець диференціює предикати кількості на два підкласи: 1) предикати означено-кількісні; 2) предикати неозначено-кількісні [3, с. 110].

2) іменники безліч, тьма, що означають безмежно велику неозначену кількість: Зірок - безліч; Комарів - тьма; 3) імен­ники сила, море, океан, хмара, купа й под., що вживаються як експресивні виразники незліченно великої неозначеної кількості: Людей - сила. Сліз - море; 4) лічильні іменники десяток, сотня й відіменникового походження означено-кількісні числівники тисяча, мільйон, мільярд та ін., ужиті в множині: Людей на вулицях міста - тисячі [5, с. 19-21].

Відчислівникові синтаксичні транспозити із семантикою точно не визначеної, неконкретизованої кількості засвідчені в позиції числівникового різновиду іменного складеного присудка в елементарному двоскладному реченні, що поєднується з родовим відмінком підмета. Числівниковий різновид іменного складеного присудка у формально-синтаксичній структурі речення вступає в корелятивні відношення з неозначено-кількісними пред­икатами в семантико-синтаксичній структурі речення. Семантико-синтаксична валентність цих предикатів пе­редбачає лише один залежний лівобічний компонент - суб'єктний, напр.: Нас мало (О. Гончар); На світі грошей багато, щастя мало (Укр. прислів'я); Дівчат багато (В. Дрозд); Театрів у республіці мало (О. Гончар). Як бачимо, в суб'єктній позиції вживаються назви осіб, тварин, конкретних предметів тощо.

Отже, відчислівникова синтаксична вербалізація здійснюється аналітичним способом - за допомогою дієслів­ної аналітичної морфеми-зв'язки бутиабо інших дієслівних аналітичних морфем-напівзв'язок: ставати/стати, лишатися/лишитися, зоставатися/зостатися, виявлятися/виявитися, сягати/сягнути, виповнюватися/ виповни­тися, сповнюватися/сповнитися, минати/минути, мати, налічувати, досягти, дорівнюватита ін., які неоднаково закріплені за типовою і нетиповою формами вираження підмета. У структурі мови відчислівникові синтаксичні транспозити здебільшого позначають точну кількість предметів або передають точно не визначені, узагальнено-кількісні поняття.Дієслівні синтаксичні транспозити на позначення точно визначеної кількості істот або конкретних предметів, сформувалися на основі означено-кількісних числівників. Вони заступають позицію іменного складе­ного присудка в елементарному двоскладному реченні, що поєднується з підметом у формі родового відмінка та неелементарному двоскладному реченні з підметовим називним відмінком. Числівниковий різновид іменного скла­деного присудка у формально-синтаксичній структурі речення корелює відповідно з означено-кількісними преди­катами в семантико-синтаксичній структурі речення. Дієслівні синтаксичні транспозити на позначення неозначеної кількості, що утворилися на основі неозначено-кількісних числівників, засвідчені в позиції іменного складеного присудка в елементарному двоскладному реченні, для якого типовим є поєднання з родовим відмінком підмета. Такий числівниковий різновид іменного складеного присудка у формально-синтаксичній структурі речення всту­пає в корелятивні відношення з неозначено-кількісними предикатами у семантико-синтаксичній структурі речення.

Література:

1. Арполенко Г. П. Числівник української мови / Г. П. Арполенко, К. Г. Городенська, Г. Х. Щербатюк. - К. : Наук. думка, 1980. - 242 с.

2. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І. Р. Вихованець. - К. : Наук. думка, 1988. - 256 с.

3. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І. Р. Вихованець. - К. : Наук. думка, 1992. - 222 с.

4. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови / І. Вихованець, К. Городенська: [за ред. І. Вихован­ця]. - К. : Унів. вид-во "Пульсари", 2004. - 400 с.

5. Городенська К. Г. Вираження неозначеної кількості засобами української мови / К. Г. Городенська // Мовознав­ство. - 1978. - № 4.- С. 18-21.

6. Городенська К. Г. Семантичний і морфологічний потенціал предикатів кількості / К. Г. Городенська // Науко­вий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк : Вежа, 2002. - № 5. - С. 23-26.

7. Городенська К. Г. Координація форм у предикативному ядрі / К. Г. Городенська // Лінгвістичні студії : Зб. наук. праць. - Х., 2004. - Вип. 12. - С. 32-37.

8. Городенська К. Г. Кореляції синтаксичних категорій предикатності і предикативності в українській мові / К. Г. Городенська // Проблеми сучасної функційно-категорійної граматики: Зб. наук. праць на пошану члена-ко-респондента НАН України Івана Романовича Вихованця / Укл. : А. Загнітко (наук. ред.) та ін. - Донецьк: Вид-во "Ноулідж", 2010. - 391 с.

9. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис / А. П. Загнітко. - Донецьк : ДонДУ 2001. - 662 с.

10. Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса / Г. А. Золотова. - М. : Наука, 1982. - 368 с.

11. Косенко К. Г. Предикатна основа та семантико-граматична диференціядієслівних зв'язок в українській мові : дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Косенко Катерина Олександрівна. - К., 2009. - 192 с.

12. Курилович Е. Очерки по лингвистике / Е. Курилович. - М. : Изд-во иностр. лит., 1962. - 456 с.

13. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / М. В. Леонова. - К. : Вища шк., 1983. - 264 с.

14. Межов О. Г. Суб'єктні синтаксеми у структурі простого речення/ О. Г. Межов. - Луцьк : РВВ "Вежа" держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - 184 с.

15. Попович Н. М. Синтаксична структура речень з числівниковим компонентом у сучасній українській мові: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Попович Наталя Михайлівна. - К., 2002.-174 с.

16. Русская грамматика : В 2-х т. - М. : Наука, 1980. - Т. 1. - 783 с.; - Т. 2. - 709 с.

17. Сунник О. П. Вопросы общей теории частей речи /О.П. Сунник // Вопросы теории частей речи: На материале языков различных типов. - Л. : Наука, 1968. - С. 33-48.

18. Супрун А. Е. Славянские числительные: Становление числительных как особой части речи / А. Е. Супрун. -Минск: Изд-во Белорус. ун-та, 1969. - 232 с.

19. Слинько I. I. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. - К. : Вища школа, 1994. - 670 с.

20. Щерба Л. В. Языковая система и речевая деятельность / Л. В. Щерба. - Л. : Наука, 1974.- 428 с.

УДК 811.112.2:398.21

Мельник О. В.,

Чернівецькийнаціональний університет імені Юрія Федьковича

МОВНА КАРТИНА СВІТУ КАЗОК Е.Т.А. ГОФМАНА ЯК ВИРАЖЕННЯ РОМАНТИЧНОГО СВІТОБАЧЕННЯ

У статті йдеться про кількісну реконструкцію авторської мовної картини світу, представленої у казках Е.Т.А. Гофмана "Der goldne Topf" та "Klein Zaches genannt Zinnober" на основі їх прикметникового складу.

Ключові слова: мовна картина світу (МКС), слововживання (СВ), лексико-семантичний варіант (ЛСВ), лек-сико-семантична група (ЛСГ).

Данная статья посвящена воссозданию авторской языковой картины мира, представленной в сказках Е. Т. А. Гофмана "Der goldne Topf" и "Klein Zaches genannt Zinnober", на основе их адъективного состава, квантитативный анализ которого позволяет обрисовать самоощущение человека в данном языковом универсуме.

Ключевые слова: языковая картина мира, словоупотребление, лексико-семантический вариант (ЛСВ), лекси-ко-семантическая группа (ЛСГ).

This article deals with the reconstruction of language world view on the basis of adjectives combined into LSGs. The quantitative analysis (based upon the number of words included into LSGs and their frequencies) features peculiarities of reconstructed human self-consciousness implied in the language universe of the fairy tales by E.T.A. Hoffmann.

Key words: language world view, lexical-semantical variant, lexical-semantical group, word usage.

В основі творів гейдельберзького романтика Е.Т.А. Гофмана (1776-1822) лежить конфлікт між духовно бага­тою особистістю та прозою життя - карикатурно зображеним німецьким обивателем - бюргером чи філістером. Для Гофмана як романтика несумісність мистецтва та життя очевидна, але він зображує ці дві стихії не як само­стійні та незалежні одна від одної, а як такі, що змушені весь час стикатися. Ця обставина не могла не вплинути на формування специфічної мовної картини світу (МКС), актуальна реконструкція якої постає завданням цього дослідження.

Традиційно дослідження мовної картини світу (МКС), яким все більше провідних лексикологів присвячують свої праці (Ю.Д. Апресян, А.Д. Бєлова; О.Л. Бєсссонова; С.А. Жаботинська; Ю.М. Караулов, Ж.П. Соколовська; Є.В. Урисон; P. Kuhn та ін.) [1; 3; 8], проводяться на основі ідеографічних словників (наприклад Галліга та Варт-бурга; Дорнзайфа; Роже), за допомогою яких визначається оцінний тезаурус базових концептів. Дещо відмінною була спроба побудувати "мовну картину світу" на тлумачних словниках [5; 6]. Не менш перспективним є вивчен­ня МКС стародавніх текстів, віддалених у часовому відношенні та достатньо великих за обсягом, щоб охопити досліджувані концепти в повному обсязі ("Пісня про Нібелунгів", "Беовульф" тощо [7: 45]). Останнім часом привертає до себе увагу відтворення індивідуально-авторських картин світу окремих письменників на матеріалі їхніх художніх текстів (Н. Д. Бабич, О. М. Кагановська та ін.): суб'єктивна мовна картина світу письменників як знакових представників певної культури викликає особливий інтерес.

Оскільки для подібної реконструкції, на нашу думку, особливо цінними є прикметники, семантична структу­ра яких найкраще зберігає оцінний елемент [11], було проведено аналіз саме прикметникового складу дослі­джуваного тексту, для чого ми скористались індуктивно-дедуктивною мовно-психологічною систематизацією прикметників [6]. Матеріал дослідження - казки Е.Т.А.Гофмана "Der goldne Topf. Ein Marchen aus der neuen Zeit" (1814 p.)" та "Klein Zaches genannt Zinnober" (1818 p.); обсяг вибірки - приблизно 64500 слів. У результаті опрацювання даних джерел отримано корпус з 6000 слововживань (СВ), аналіз функціонування яких лежить в основі даної статті.

Згідно з вищезгаданою систематизацією прикметників, мовний універсум поділяється на 3 основні підсисте­ми: а) прикметники живих істот; б) об'єктивні прикметники, які характеризують предмети та явища оточуючого світу; в) детермінанти, що визначають відношення між цими підсистемами.

Поле зорового сприйняття (І.С.І.1) становить 55% від загальної кількості функціонуючих у даному тек­сті сенсорних прикметників і представлене ад'єктивними СВ всіх груп - від "здатності пропускати світло" (21 СВ) до "кольорового спектру" (226 СВ). Вражає розмаїття лексем ЛСГ "характеру відбиваючої поверх­ні" ("schillernd", "schimmernd", "glanzend", "flammend", "leuchtend" - 68 СВ), які супроводжують об'єкти та явища світу фантазії: "Leuchtende Goldkafer schwangen sich hin und her, und dazwischen flatterten buntgeputzte Schmetterlinge..." [11]. Серед колірних прикметників контрастують "яскраві кольори" на позначення незви­чайного, неординарного проти невиразних сірих тонів, що характеризують речі буденні; усі кольороназви по­дано через уточнюючі компоненти ("gran" - "goldgruri"; "grau" - "hechtgrau", "lichtgrau"; "blau" - "himmelblau". " azurblau"), при чому ієрархія кольорів відрізняється від традиційної, описаної в теорії Берліна-Кея, що зумов­лено сюжетною необхідністю або ж авторськими преференціями. Так, найчастотніший колір у даному тексті, "зелений" (45 CB), у 33 випадках позначає "золотаво-зелену змійку" ("das goldgrune Schlangleiri") Серпентину. "Чорний" (41 СВ) у 50% випадків є атрибутом чогось негативно-містичного: це колір відьомського одягу, драко­на, кузен відьми - чорний кіт. "Блакитний" (34 СВ) використовується у тексті переважно як позначення кольору очей героїнь ("die herrlichen dunkelblauen Augen"). "Білий" та "червоний" зустрічаються рідше (17 та 20 СВ) і мають нейтральне значення.

Відносно високе навантаження прикметників слухового сприйняття І.С.І.2 (204 СВ, тобто 27% від загальної кількості сенсорних прикметників), а особливо наповненість усіх парадигм - "сили звучання" ("laut", "leise": 135 CB) "характеристик звуків за їх висотою" ("hell", "klar", "tief" : 30 CB), "характеристик тембру звуків"

© Мельник О. В., 2012

 ("fein", "gellend", "heiser": 36 СВ) разом з вищезгаданою палітрою кольорів слід, мабуть, вважати ознаками ау-діо-візуального сприйняття Гофмана-митця, який за життя стверджував, що "музика - це санскрит природи" [2: 479], і про якого після смерті написали "...він був однаково чудовий... як поет, як музикант, як живописець" [9: 4]. Як правило, мелодійне звучання характерне для голосів позитивних героїв та явищ чарівного світу: голосок Серпентини звучить як "ein Dreiklang heller Kristallglocken " [12]. І навпаки, у негативних героїв голос грубий та різкий: "Die gellende, krachzende Stimme des Weibes hatte etwas Entsetzliches" [12].

418

40 Г

дії

19

1ІД

1|2|3|4|5|6 1|2|3|4|51|2|3

I II I II III

7  11   5   6   2   I   7 2 Mm 2

1|2|3M|2|3|4|5 I II

Рис.1 Підклас об'єктивних прикметників

600

557

500

400

300

204

200

168

124

93

100

66

27

25

.ПЧ

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26