П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 51

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Поскольку его ситуативный сценарий встречает противодействие с ее стороны (Она: tea, tea, tea, lemon, E. = land, papers, interjection, infinitive, interjection, interjection, neutralit), он обостренно внимателен к признакам пред­полагаемой проблемы и активен в восстановлении контакта.

3.2.2. Ситуативный авторский голос VS неисчисляемые: Персонаж "Она" умственно уже пребывает в иной ситуации, противоположной планам персонажа "Он", но ей хочетсясовершить нечто, о чем ей не хва­тает духу сказать прямо в анализируемом фрагменте. А именно: показать двух мужчин друг другу, наглядно выразив тем самым упрек первому, поскольку он не предложил ей выйти замуж, а уезжал все время по службе в опасные и далекие места. Из-за такого настроя "Она", в большей степени немногословно, отвлеченно и не­внятно выражаясь, по сути, затягивает время и противостоит прежнему контакту (Tea, please... I'm so glad to see you... No ... Ch. shook her head... I just want tea... With lemon, please...Ch. said... How was E.?... Ch. asked ... That'swhatitsaidinthepapers. ).

С непредвиденной проблемой при встрече связан второй случай (См. выше: первый в связи с ситуативным взглядом) из трех обращений риторически корректного персонажа "Он" к неисчисляемым существительным (That's a hell of a drink to welcome a traveler home on ... B. said). Это звучит авторский голос в шутливом упреке, что якобы дама нарушает известные античные традиции долгожданных встреч мужчин после опасных плаваний. При этом мы наблюдаем еще одну позитивную и контактную неисчисляемость в сочетании с другими средствами выражения неопределенно-отдаленного смысла, но теперь это не "взглядовый", как до того, а "голосовой" случай.

Третий случай неисчисляемых существительных в ролевом тексте "Он" предстает завуалированным замеча­нием, но в сравнении со вторым, "голосовым" случаем (См. выше) не питает контактность, а предостерегает о недопустимой иронии с ее стороны в отношении его работы. Таким образом, с ситуативным авторским голосом связаны два из трех фрагментов неопределенно-расплывчатого смысла в высказываниях мужчины: вторая - кон­тактная голосовая неопределенность, а третья - голосовая неконтактная и останавливающая.

3.2.3. Ситуативный авторский тон VS неисчисляемые: Радостный и шутливый тон традиционного при­ветствия (Он: The spirit of Paris...B. said, touching her hand on the table... American division. What'll it be to drink?), которое как бы знакомство начинает сначала, потерян при первом ответе персонажа "Она".Загадочная отчуж­денность ее слов и поведения (Она: No . Ch. shook her head. I just want tea. With lemon, please), а более того, небывалая ироничность высказываний в его адрес (Она: How was E.?... Ch. asked . That's what it said in the papers. ) приковываютнастороженное внимание персонажа "Он". Мужчина вместо любования дамой и на­слаждения раскрепощенным отдыхом, начинает анализировать и испытывать вопросами ее отчужденность. "Он" умело пользуется широким диапазоном тона ради достижения прежнего контакта, чуток к модуляциям ее голоса. "Она" не внемлет его тону, а своими соответствующими природными данными пользуется примитивно, больше подыскивая ноты, противоположной эмотивности. Кпримеру: Он: "...That's a hell of a drink to welcome a traveller home on...B. said..."; Она: "With lemon, please...Ch. Said..."; Он: "B. shrugged, and ordered one tea from the waiter".

3.2.4. Ситуативная авторская динамика VS неисчисляемые: Туманной отчужденностью противодействуя душевному контакту, предложенному мужчиной, дама по сути усиливает его попытки нейтрализовать холодную недосказанность и повести за ее собой (шутливые фразы о ней как парижанке и американке, о традициях встре­чать путешественников, о звучании официальных новостей).

3.2.5. Ситуативный авторский вкус VS неисчисляемые: Персонаж "Он" не намерен огорчаться при ее каждом разочаровывающем слове, а по - мужски, сдержанно инициативно предлагает решения. "Он" уступчи­во заказал чай для дамы - почему-то на этот раз полной противнице спиртного, но пригласившей его "немного выпить" - поскольку было бы негуманно и неэлегантно лишать ее желаемого напитка, даже если он сам планиро­вал иначе (B. shrugged, and ordered one tea from the waiter). Однако на ее иронию на тему его службы он реагирует твердо (... Oh, yes... B. said ... A new world struggling to be born ...he said... his voice deep and expert... Too late for feudalism, too early for democracy). Все же, следует отдать должное его вежливости, поскольку свои неприятные ощущения по поводу ее неуместного вторжения в его дела он украсил абстрактными словами.

3.2.6. Ситуативная авторская позиция VS неисчисляемые: Для человека коммуникативно грамотного и активного, каким является персонаж "Он", неопределенность высказываний и ответов партнеров не представляет препятствия в общении: он умеет доискиваться до сути. К тому же, в качестве исключения, то, что неуместно в общении с ним, этот персонаж в свою очередь обозначает достаточно широким выбором средств выражения нео­пределенности, неисчисляемыми существительными включительно.

Выводы

Данная статья, мы надеемся, стала достаточно убедительным материалом о лингвистической, коммуникатив­ной и когнитивной корректности исследований в области соответствия между авторскими параметрами текста и их лингвистическим выражением. Более того, проведенная работа расширила представления о функции англий­ских неисчисляемых и исчисляемых существительных в зависимости от особенностей развития содержания ав­торского текста. При этом обнаружилось гибкое соотношение между общим смыслом целого текста, семантикой избранного фрагмента и функцией грамматических форм на обозреваемом участке. Неисчисляемость англий­ских существительных предстала как один из каналов специфического смысла, способных тонко и многообразно модулировать содержание всего текста.

В дальнейшем мы намерены рассматривать другие английские лингвистические формы по их вкладу в вопло­щение авторского смысла, равным образом углубляя познания об авторских параметрах текста вообще.

Литература:

1. Колшанский Г. В. Коммуникативная функция и структура языка / Г. В. Колшанский // Москва: Наука, 1984. -175 с.

2. Миронова Т.Ю. Генезис англоязычного отношения к исчисляемым и неисчисляемым существительным и их функция в авторском тексте // Психологія. Мовознавство. Соціальні комунікації. Збірник наукових праць ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г. Сковороди", випуск 8. / Т.Ю.Миронова. -Переяслав-Хмельницький : ПП "СКД", 2011. - 224 с. - С. 119 - 126.

3. Шоу И. Рассказы. // Вечір у Візантії: Роман (переклад з англійської. - "Ада" - "Атіка") / И. Шоу. - 1993. - 448 с.

4. Baker Sh. and Stevenson D. Problems in Exposition. Supplementary Exercises for The complete Stylist. / Sh. Baker and D. Thomas Stevenson. - Y. Crowell Company. - New York, 1972. - 154 p.

5. Calkins McCormick L. The Art of Teaching Writing / L. Calkins McCormick. - Portsmouth: Heinemann,1989. - 347 p.

6. Maslow A. Peak Experiences in Education and Art. // Human Values by Joseph A. Zaitchik and Roger E.Wiehe / A. Maslow. New York: Brown and Benchmark, 1993. - 525 p.

7. Norton S. and Waldman N. Canadian Content / S. Norton and N. Waldman. Canada: Hoft, 1988. - 371 p.

8. Oxford Advanced Learners Dictionary // 7-th edition. Oxford: Oxford University Press. Impression 2008. - 1780 с.

9. Shaw I. Short Stories. Five Decades / I. Shaw. - New York: Dell Publishing Group, 1978. - 872 p.

10. Trimmer J. F. and McCrimmon J. M. Writing with a Purpose / J. F. Trimmer and J. M. McCrimmon. - Boston: Houghton Miffling Company, 1988. - 524 p.

11. Vygotsky L. S. Thought and language / L. S. Vygotsky. - Cambridge, MA:The MITPress, 1962. - 202 p.

12. Weissberg R. and Buker S. Writing up Research / R. Weissberg and S. Buker. - New York: Prentice Hall, 1993. -202p.

УДК 8Г42+8Г37+827.07

Місінькевич О. М.,

Університет економіки і підприємництва, м. Хмельницький

КОНЦЕПТ "ВОДА" У СТРУКТУРІ ПОЕТИЧНОЇ КАРТИНИ СВІТУ НЕОКЛАСИКІВ (ТРАДИЦІЙНЕ ТА ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКЕ)

У статті проаналізовано концепт "вода" у структурі поетичної картини світу неокласиків та виявлено осо­бливості його мовної репрезентації.

Ключові слова: мовна картина світу, поетична картина світу, концепт.

В статье проанализирован концепт "вода" в структуре поэтической картине мира неоклассиков и установ­лено особенности его языковой репрезентации.

Ключевые слова: языковая картина мира, поэтическая картина мира, концепт.

The concept "water" in structure ofpoetical world picture of neoclassic is analysed and peculiarities of its language representation are displayed in this article.

Key words:poetical picture world, language poetical picture, concept.

Одним із актуальних завдань антрополінгвістики є визначення поняття картини світу й основ її моделювання, а також дослідження мовної особистості письменників. Зазначені проблеми входять у коло досліджень когнітив-ної лінгвістики, яка вивчає інформацію, відображену в концептах. Концепт як як ментальна сутність, "згусток культури" у свідомості індивіда, є одним з основних понять цієї галузі науки (праці Ю.Д. Апресяна, Н.Д. Арутю-нової, Т.В. Булигіної, Д.С. Лихачова, О.О. Селіванової, Ю.С. Степанова, В.Н. Телії, О.Д. Шмельова та ін.).

У ракурсі когнітивно-дискурсивної парадигми відкрилися нові перспективи осмислення і поетичних творів неокласиків. Їх твори - це синтез культури, науки і мистецтва ХХ сторіччя. Основу концептуальної системи зміс­тового світу неокласиків становив поетичний погляд на світ, насичений міфологічними сюжетами, фантастич­ними уявленнями, біблійними мотивами, символами, образами світової історії, культури та літератури, а також мовними артефактами національного культуро простору, які уживалися з психологічно точними спостережен-нямми над життям тогочасного суспільства.

Мета статті - виявити особливості мовної репрезентації концепту "вода" у мовотворчості неокласиків, у якому втілено традиційне та індивідуально-авторське світобачення поетів. Досягнення цієї мети зумовлює розв'язання таких завдань: 1) надати тлумачення мовної картини світу та визначити її відмінність від поетичної картини світу; 2) описати номінації, що репрезентують концепт "вода" як одиницю міфологічної свідомості укра­їнців; 3) дослідити індивідуально-авторське у семантиці означуваного концепту.

Думка про існування особливого мовного світобачення, "мовної картини світу" та "наївної моделі світу" була сформульована як науково-філософська проблема ще на початку ХІХ ст. В. Гумбольдтом, який довів, що "за до­помогою мови людина здійснює акти інтерпретації світу, які ведуть до створення його картини [1, с. 378-379]. Таким чином, мовна картина світу уявляється як сукупність, комбінація концептів, що отримують матеріальне вираження.

Узагальнюючи науковий доробок лінгвістів із проблеми організації поетичного тексту, виходимо з того, що:поетичний текст - це наслідок культури певного етнічного середовища; особлива система, яка організована за системними принципами структурності, цілісності та пов'язана з дійсністю. Такий підхід дозволяє, насамперед, дослідити динаміку тексту, механізм його побудови та інтерпретації.

У поетичній мові реалізується евристична функція мови - здібність рефлексуючої свідомості, що прогнозує стан дійсності та узгоджує когнітивну проекцію світу з динамічною структурою оригіналу. Мова поета спів­відноситься з інтенціональною діяльністю людини, матеріалізуючи її концептуальний світ. Поет моделює світ власною мовою, у якому поєднується галузь знання - тобто реальність та галузь цінностей - тобто ідеальне. Систему концептів у цьому випадку трактують як систему ключових слів духовної культури, своєрідний "квант ментального поля", у якому сконцентрований світогляд. Текст відображає певну картину світу, яка ототожнюєть­ся звичайно із системою знань. Але поетична картина світу - це концептуальна картина світу в її вербалізованій формі, що, відповідно до загального визначення поезії, є мистецтвом образного вираження думки у слові, або словесною художньою творчістю. Вона є результатом суб'єктивного (авторського) сприйняття дійсності, впо­рядкованого й образно зреалізованого у поетичних творах.

Поетична картина світу неокласиків розглядається у художньо-естетичному вимірі, де світ людської душі віднесено до вічного життя природи, де матеріальне споконвічно одухотворене, до трагічності буття, коли "дух" і "матерія" розщеплюються в соціальному житті.

Макротекст поетичного слова неокласиків, як концепт культури, у змістових моделях, не експлікованих у лінгвістичних словниках, зумовлює лінгвістичну проблему образу - складника концептуального обсягу "куль­тура - художній текст - картина світу", спрямовуючи дослідження на реалізацію завдань через семантико-когні-тивний підхід.

Аналіз мовно-поетичного відтворення картини митців засвідчує, що у поетичній творчості неокласиків кон­цепт вода представлений образами, які значною мірою збігаються з усталеним набором традиційних образів у народній творчості (вода, ріка, море), але й фіксуємо й індивідуально-авторське в структурі цього образу.Вжи-ванняобразів цієї групи ґрунтується, насамперд, на міфологічній парадигмі, смисловий потенціал якої визначено на животворністю стихії води - Праматері світу (модель першоелементів буття). На поетичному мовному грунті

© Місінькевич О. М., 2012це виявляється у тому, що номінацією вода пояснюються поняття вічність, космічний простір, межа між світами і станами людського буття, а також родючі сили природи, кохання.

Наочно-чуттєве уявлення картин природи формується через установлення у свідомості читача зв'язку з реа-ліямилюдського світу. Цей зв'язок викликає сам іменник вода, який є опорою образу. Естетична вага номінацій на позначення природних стихій визначена національною традицією: вони органічні в структурі національної мовної картини світу і асоціюються з життям і творчістю як категоріями безмежної любові до всього живого, сущого. Наприклад: Повітря, рослини, води - /Вславляють усі блакить, / Усі приходять до згоди /Безмежно життя любить. /1 навіть дано Орфею / Не слова летючий дим - / Всевладну силу, щоб нею /1 камінь зробив живим! [7, с. 58].

Почуттєва розкіш краси й благодаті, повної гармоніївималювана через фольклорний образ вода (озеро) у по­езії М. Драй-Хмари: Любо йти на озера й луки: / в цю благодатну мить / благословляють незримі руки тих, / в кого серце болить [2, с. 46]. Єдність води з вітром, небом, світом породжує романтичну модель сприйняття світу у М. Рильського: Хитай легенько лебедів, / Твоїх улюблених синів, / Цілуйся з вітром, з небом, світом /Блакит­не озеро моє [5, с. 79].

Номінація вода зазнає індивідуально-авторського семантичного оновлення, збагачуючи тим самим систему мови новими асоціативними зв'язками, як-от:

а) плин води - доля:Навік тебе життя зломило, / і ти - бліда і молода - / Пливеш без волі і без сили, / Куди несе тебе вода [5, с. 103];

б) вода - врода: Ясна водо, молодая вродо, / Що спливла ярами та гаями, / Розливайся синіми річками, / Роз­тинайся срібними піснями /Над покосами конюшини! [5, с. 211];

в) вода - птах (чайка): А слалися тут у горі та біді, /Я тільки думкою до скель полину рідних, /Ятільки чайкою... з тобою... по воді [3, с. 25];

г) вода - весна:Розлютився лютий надаремне: / скоро з стріх закапає вода, / вийде в поле віл під'яремний, / і я помандрую, як Сковорода [2, с. 16];

г) вода - сила, міць: Твердий ти будеш і упертий, /Як струм води, що рік у рік / Довбає камінь мертвий. Згуби рокам тим лік [4, с. 53];

д) вода - срібло:Там віщий місяць сходить ліворуч ... /1 чисте срібло ллється в чистих ріках, /1 тане в небі журавлиний ключ ... [4, с. 118]; І пролилась над нами і над ними / Знайома тиша срібносяйних рік [7, с. 70].

Для поезії неокласиків є характерним апелювання до образу води як жіночого начала, що дає змогу митцям інтимізуватипейзажні картини: Не раз поміж високих, вогких трав / Вдивлявсь я в них ... летів і падав в очі, / В оті озера, ясні та урочі, /Що їх блакиттю вересень налляв[4, с. 67]; Ясна вода з пестливістю колиски / при-чалені гойдає кораблі [5, с. 216].

Епітетні характеристики номінації води актуалізують поетичний контекст, підсилюють його сприйняття, до­помагають виразніше відчути усі кольори та звуки цієї субстанції. Іноді творять звичайне тло (означають стан, розміри): Там, перепрівши у гарячих снах, /Посеред вод безмовних і широких / Татарське зілля пахне у ставках [4, с. 118],проте частіше - це контрастність, чуттєва домінанта поезії з багатоплановим смислом і глибоким під­текстом. До прикладу епітетне словосполученнябагряна водау поетичному мовленні М. Рильського символізує екзотику, нестримний політ фантазії: Ти сів між дітками, щоб розказать їм / Про дальні береги та про чудні народи./Ще й слова не сказав а вже багряні води очах їм мерехтять [5, с. 271], а в мовотворчості М. Драй-Хмари - тривога, сум, печаль: Сонце зайшло за Дністром. / Скрізь, куди око погляне - / одсвіт на водах багря­ний. / Сонце зайшло за Дністром [2, с. 106].

Метафоричні моделі з номінацією вода у функції суб'єкта дії (суб'єкт активний) експлікують значення не­спокою та журби: В полон узята, піниться вода. /Жде Петербург свого шамана. /Повила ніч його в тумани, / мов чаклунова сива борода [4, с. 144]. Амбівалентну природу цієї поетичної номінації виявлено в метафоричній конструкції співають води (предикація типових дій живих істот): І кличе радісний простір. / Співають води у затоці. /1 ось вино, що з рідних гір, - /Вже не вино, а жовч і оцет [4, с. 28].

Номінація вода розширює свй значеннєвий обсяг через образність фразеологізмів. Так, фразера як риба у воді(вільно себе почувати) у поетичному контексті М. Драй-Хмари переосмислений і набуває протилежного зна­чення (відчувати потребу в їжі): ... І пухли з голоду маленькі діти, /розтулюючи жадібно свій рот, /мов риба без води [2, с. 174]. Інша фразема як дві краплі води (у значенні схожі, подібні) функціонує з узвичаєним словни­ковим значенням: І тітонькам твоїм, / що схожі геть одна до однієї, / немовби дві краплиночки води, /легенько хай згадається!... [2, с. 133].

Інколи поетична номінація вода увиразнена конкретними географічними координатами (географічна модель):В тумані Темзи і над тихим Доном, /Над океаном, як життя, бездонним, /На озері, де Пушкін спо­чивав / і доброго Вергілія читав, / На дальньому холодному Амурі. / На берегах незнаної Міссурі [5, с. 138]. У наведеному контексті денотатами водає і простір, і час, а значення і смислова, асоціативна пам'ять про минуле доповнюють одне одного.

Узагальнюючи попередні спостереження, можна стверджувати, що у структурі номінації вода наявні контр­астні одиниці, проте переважає позитивна сема - "життєдайність".

Периферійні образи "нижньої" води (море, озеро, річка) посідають важливе місце у системі образної поетич­ної системи 1920-1930-х років як центри символічних паралелей з денотатами час, майбутнє, духовне.

У поетичному мовленні неокласиків номінація озеро пов'язується насамперед з об'єднанням у неподільний світ природи і людини, світ, у якому відбувається взаємоперетворення: В мені спочила височінь сонним озером синію[4, с. 78]. Образне поєднання Я + озеро, або Я = озеро передає моральну оцінку ситуації: Гарячим бруком дівчина забута /Йде плачучи із-під стрільчастих вій, /Як озеро, сіяє зір ясний, /як озеро, морозами не скуте[5,с. 45]. Асоціативна модель озеро -ясний погляд,значення якої вибудовано на основі спільних сем "чистий", "прозорий"становить семантичну єдність.

У циклі поезій Ю. Клена "Серед озер ясних"озеро - душа поета, у якій "сонця і зорі, і тихі води, чисті і прозорі" [4, с.54]. Поетична номінація озеро символізує, як зазначає В. Сарапин, "духовні первні ліричного героя: пантеїзм, здатність сприймати красу, прагнення до самозаглиблення і осягнення власної суті" [6, с. 9]. У поемі "Попіл імперій" семантика образу поглиблюється:озеро стає символом духовної чистоти, моральної доскона­лості, порівнюється з чашею Ґрааля: В тім озері, як у священнім Граалі, душа на ніжні пелюстки азалій лягла рожевим камінцем [4, с. 234].

У поетичній мові неокласиків фіксуємо такі асоціативні значення номінації озеро:

а) озеро - мрія: Роками мрію ти плекав, - тепер /Вона встає між голубих озер /Жива, втілившися у камінь зримий [4, с. 27];

б) озеро - спокій:Керуй на озеро спокою / Свої шукання молоді; / Все, що зосталось за тобою, - / Лиш слід весельця на воді [5, с. 119];

в) озеро - життя: Озерами гірськими /Заголубіють дні мої, /1 зринуть понад ними / Тумани в зоряні краї [4, с. 55].

Наскрізною у поетичній мові неокласиків є поетична номінація ріка. В основних значеннях вона символізує позначувану реалію й актуалізується спектром кольоро-акустичних вимірів: Дзвенить ріка підсніжними клю­чами [5, с. 123].

Поетичний образ ріки у мовотворчості неокласиків репрезентований конкретними гідронімамиДніпро і Дін. Номінація Дніпро символізує позитив з огляду на те, що є основною рікою - символом самої України. Контекст (зокрема, предикати високої оцінки) увиразнює це символічне значення, забезпечує розуміння гідроніма Дніпро як чогось найвищого, найдорожчого для українців. Наприклад: А скрипки шаліють і гримлять фанфари, / летячи на плеса темного Дніпра [2, с. 97]; Висота, висота піднебесна! /Глибина, глибина в океані! /1 широкі Дніпрові простори, /1 його чоториї незнані [3, с. 92].

Периферійна номінація море у поетичному мовленні неокласиків є полігенетичною і семантично неоднорід­ною.

Фіксуємо такі асоціативні моделі означуваного образу:

а) море - творчість: Як солодко вечірньою добою, / коли ще моря гомін не затих, / чекати ритмів іншого прибою [2, с. 103];

б) море - книга:І довго ще, купаючись у морі /Поети увижатимуть в просторі/Ахейські весла та низькі човни. [3, с. 23];

в) море - життя: Краса і думка, дві сестри-близнята, /Давно на морі людському пливли [5, с. 196];

г) море - радість: Людино вільних днів, колись на все життя / Полюбиш море ти - воно твоє свічадо [7, с. 88].

Значеннєва палітра образу море в неокласиків набуває нового семантичного значення, відмінного від тра­диційного, відомого з античної літератури. Наприклад, у поезії М. Рильського "Скільки літ не пройде - все на скелі сидітиме..." через тему поетичного натхнення розширюється асоціативний зв'язок: море - смерть: Скільки літ не пройде - під осінніми зорями умиратиме в щасті пливець, /1 під пісню її допливемо до моря ми, /Що зоветься - кінець [5, с. 179].

Традиційну народнопісенну основу має словообраз море із семантикою - "перешкода у коханні": І дівчина, як парус, / Махнула рукавом. / Нема моєї пари / В селі і за селом! / Вона за морем синім/ За бором за старим, / Вона зрідні пустиням /Та бурям степовим [5, с. 173-174]. Вокремих випадках основний зміст збережено, але се­мантичний обсяг розширено, як наприклад, у контексті, у якому номінація море характеризує труднощі у справі розбудови нової соціальної дійсності: В хід полонинський ідімо /через поля і моря: / вже трембітає над світом золотоспівна зоря [2, с. 159].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26