П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 55

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

2. Нездатність означати чи доповнювати інші члени речення. Оскільки слова категорії стану в порівню­вальних мовах виконують функцію незалежного компонента речення - головного члена односкладного (безо­собового) речення, то вони не супроводжуються другорядними членами речення, не потребують просторової характеристики, їхне лексичне значення не потрібно уточнювати за допомогою обставин. Якщо порівнювати українську й англійську мови, то в англійській двокомпонентність обов'язкова, що зумовлено фіксованим розта­шуванням предиката в конкретних типах речень, напр.: It is hot (Жарко), It is cold (Холодно) - присудок на другому місці. В українській мові немає фіксованого порядку присудка, який вимагав би постановки перед ним якого-не-будь члена речення, це й пояснює відсутність вираження двоскладності в безособових реченнях, напр.: Приємно, спокійно, радісно було комусь (Леся Українка).

3. Поєднання зі зв'язкою. Оюва категорії стану в українській мові можуть використовуватись з експліцит-ною або імпліцитною зв'язкою (бути, стати, ставати, зробитися) у структурі головного члена речення та облі-гаторною (be, become) в англійській мові, оскільки двочленність є нормою англійського синтаксису. Саме зв'язка надає категорії стану значення часу, напр.: Пливи і не журись, небоже! Уже тобі скрізь буде гоже (І. Котлярев­ський) - форма майбутнього часу; Не знала вона, що було гарно, що було погано, що треба робити, що ні, що со­ромно, що не соромно (ПанасМирний) - форма минулого часу; Чого воно любо так стає на душі, легко на серці, як побачиш з-під снігу зелену травицю? (Панас Мирний) - форма теперішнього часу; Now... I'm afraid I need your help(A. Cronin)(Зараз... Я боюсь, що мені потрібна твоя допомога) - форма теперішнього часу; Presently, after loud yawning, the natives went away to sleep, and Strickland and I were alone (S. Maugham) (Незабаром, після гучного позіхання, місцеві пішли спати, тоді як Стрікленд і я лишились наодинці) - форма минулого часу; "Sometimes I dare won't be alone at night" (A. Cronin)(Іноді я насмілююся не бути наодинці увечері (А. Кронін) - форма майбут­нього часу. В порівнювальних мовах використання зв'язки бути/be в іменних присудках у різних часових формах більш поширене, ніж використання інших зв'язок стати, ставати, зробитися, робитися / remain (перебувати в колишньому стані), keep (залишатися в певному стані), hold (тримати), rest (перебувати), stay (залишатися), continue (продовжуватися). В українській мові, на відміну від англійської, зв'язка бути у формі теперішнього часу частіше буває відсутня, що дає право говорити про особливі моделі складеного іменного присудка з нульо­вою зв'язкою, однак дискусійним постає питання про те, вважати такі присудки складеними чи простими. В ан­глійській мові слова категорії стану можуть зустрічатися в конструкціях з дієсловом-зв'язкою у функції предика­та, притаманних підмету і додатку, напр.: He was alive and now he was dead (E.Hemingway) (Він був живий, а зараз він був мертвий); Somewhat to her surprise she fell asleep and it was past three o'clock when the ringing of he telephone roused her (A. Cronin)(До її здивування, вона заснула і це була четверта година, коли дзвінок телефону підняв її).

4. Здатність керувати відмінковими формами. В українській мові слова категорії стану керують здебільшо­го давальним відмінком, місцевим, рідше - родовим (з прийменником і без прийменника) та знахідним відмінком прямого об'єкта, напр.: Йди постій біля клуні, а я тут посиджу: і тобі гарно буде, і мені славно (М. Стельмах). В англійській мові слова категорії стану можуть приєднувати додаток з прийменниками: of, to,with, at, у формі ін­фінітива й підрядного речення, напр.: "Can I be left alone with him for a little while?" she asked. "Only for a minute"

 (J. Parker) ("Можна мене залишити наодинці з ним, на короткий час?", - спитала вона." Тільки на хвилинку" (Дж. Паркер)

До категорії стану в українській мові можуть належати прислівники місця, часу, і особливо часто - міри та ступеня, напр.: Дратують мене оті "парочки", дуже заздрісно стає, хоч і чую, що це негарно, що недобре на­рікати на свою долю (М. Коцюбинський). В англійській мові слова категорії стану можуть визначатися всіма ви­дами якісних прислівників: способу дії, міри та ступеня, підсилювальними, напр.: "But I never am alone, even in an empty room"(J. Aldridge)(Я ніколи не буваю наодинці, навіть у порожній кімнаті).

Отже, порівняльний аналіз синтаксичних особливостей слів категорії стану в українській та англійській мовах показує, що вони здебільшого дуже подібні. Зокрема, спільним є відсутність словозміни, синтаксична функція, вживання зі зв'язкою, аналітичне утворення видо-часових форм, здатність керувати відмінковими формами.

Відмінності полягають у тому, що в українській мові слова категорії стану можуть використовуватися без зв'язки, тоді як в англійській, вона обов'язково повинна бути. Крім того, в українській мові в конструкціях з пред­икатами стану може бути відсутній суб'єкт стану, тоді як в англійській мові використовуються особові двоскладні речення.

Література:

1. Горпинич В. О. Морфологія української мови / В. О. Горпинич. - К. : ВЦ "Академія", 2004. - 336 с.

2. Жигадло И. В., Иванова И. П., Иофик Л. Л. Современный английский язык - М. : И. Л.,1956. - 354 с.

3. Пипаст Л. О. К вопросу о категории состояния в английском языке / Л. О. Пипаст // Иностр. языки в школе. -М. : Учпедгиз, 1951. - № 5. - С. 13-23

УДК 811.11137

Муляр С. П.,

Волинський інститут економіки та менеджменту

ПЕРЕКЛАДИ КОЛОРИЗМІВ ЛЕСІ УКРАЇНКИ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ

У статті досліджується проблема відтворення кольоропозначень у російськомовних перекладах поезії Лесі Українки. Розглядаються способи віднайдення семантико-стилістичних реалізацій колоризмів. Зосереджується увага на втраті окремих семантичних компонентів кольоропозначень у перекладі.

Ключові слова: переклад, колоризм, семантика, лексема.

В статье исследуется проблема отображения цветообозначений в русскоязычных переводах поэзии Леси Украинки. Рассматриваются способы нахождения семантико-стилистических реализаций цветовых лексем. Внимание сосредотачивается на утрате отдельных семантических компонентов цветообозначений в переводе.

Ключевые слова: перевод, цветообозначение, семантика, лексема.

The article presents the author's study of colours in Russian translations of Lesya Ukrainka poems. The ways of semantic and stylistic realization of colours were studied. The loss of some semantic components of colours in translation was taken into consideration.

Key words: translation, colour, semantic, word.

Для виявлення спільних та відмінних особливостей української та російської мов може бути використана коло­ристична лексика, оскільки семантика колоризмів, за словами дослідника психосемантики кольору П. Яньшина, "отражает бытие человека в мире, контакт субъекта с миром, обеспечивает адекватное отражение объективной реальности на различных уровнях репрезентации субъекту образа этой реальности" [9, с. 7-8]. Особливим даром відчувати світ та його колористику наділені поетично обдаровані особистості, однією з яких була Леся Українка.

Мета статті - відзначити особливості семантичних співвідношень компонентів кольоропозначень у поетиці Лесі Українки та її варіантів при перекладі російською мовою.

Творча індивідуальність Лесі Українки, відзначена ще І. Франком ("вона поет наскрізь мужній, але не позбав­лена жіночої ніжності і грації" [Цит. по: 5, с. 177]), чи не найсильніше виявилася в інтимній ліриці. Але поетеса, за спостереженням Л. Міщенко, "не любила виходити на дороги велелюдні з своїм, особистим. Дуже делікатна у цьому відношенні, свою зажуру, свою радість, інтимні переживання ховала глибоко в серці" [5, с. 177]. У лірич­ній поезії Леся Українка часто використовує саме кольоропозначення як засіб передачі свого внутрішнього ста­ну. Дослідники психосемантики кольору відзначають, що існують певні смислові зв'язки між рангами кольорів [9, с. 95]. Поетеса зізнається, що її інтимні переживання настільки сильні й глибокі, що вона не в змозі відтворити їх жодними барвами:

Якби я всіми барвами владала,

то я б на барву барву накладала

і малювала б щирим самоцвітом,

отак, як сонечко пречисте літом;

домовили б проречистії руки,

чого промовить не здолали гуки,

і знав би ти, що є в душі моїй .

Ох, барв, і струн, і слів бракує їй .

І те, що в ній цвіте весною таємною,

либонь, умре, загине враз зо мною. [1, с. 181]

У перекладі даної поезії російською мовою, здійсненому М. Чуковським, тричі використана Лесею Україн­кою лексема барва не повторюється, а замінюється виразом перемещала бы умело, що "розмиває" інтенсивність, насиченість колористичного полотна, а відтак почуттів, які доповнюють одне одного, самозаглиблюють, ніби взаємопроникають, а не замінюються. У семантиці лексеми перемещать реалізується дещо відмінні ознаки: по­чуття, як і барви, відмінні, самодостатні, ними легко маніпулювати, тільки б вміти їх розрізняти, пор. :

Когда б я всеми красками владела,

Я их перемещала бы умело

Ирисовала б ярким самоцветом,

Как солнца луч рисует жарким летом.

Договорили б опытные руки,

Чего договорить не могут звуки,

Ты видел бы горящий в сердце свет ...

Ох, красок, струн и слов у сердца нет ...

И то, что тайно в нем цветет весною,

Умрет, наверно, заодно со мною [8, с. 87]

Леся Українка наділяє лексему самоцвіт ("1. Кольоровий чи безколірний коштовний, напівкоштовний або ви­робний камінь з яскравим блиском . 2. перен. Те, що вражає яскравістю вияву, є самобутнім взірцем чогось" [2, с. 1102]) незвичним епітетом щирий. М. Чуковський замінює його на більш "буденне" яркий, оскільки російські відповідники "искренний, сердечный, душевный, откровенный, непосредственный, проникновенный" [3, с. 1073] мають інші співзначення. Таким чином втрачається відчуття глибини і тісного взаємозв'язку між психологічни­ми станом та відтворенням його через барви, ліричний настрій відділяється від колористичної гами. Не випадко-

© Муляр С. П., 2012вість, а цілеспрямованість добору співзвучних кольоропозначень доводить словосполучення проречистії руки, яке також у російському тексті замінено на опытные руки. Набутий досвід породжує впевненість, але глибокі почуття ніколи не можна відтворити лише словами, звуками, барвами, а тому людині властиво відчувати світло в душі, природу якого неможливо збагнути, а руки виконують волю вищих сил.

Складність власного переживання закоханості Лея Українка передає через колоризми й у поезії "Ой не зникли золотії терни", перекладеної російською мовою О. Островським [8, с. 88]. Внутрішні протиріччя, перетворення алегорично відображаються через колористичні контрасти, оскільки саме контраст - найпродуктивніший засіб поетичної стилістики. Він базується на протилежності, яка, за словами Л. Новикова, є "одним из характерных проявлений природной склонности человеческого ума и лежит в основе различных представлений в обыденной жизни, научном познании, философских построениях, этике, эстетике, религии" [6, с. 7]. Контраст раскрывает "в обозначаемом взаимоисключающие и противоречащие друг другу начала" [1, с. 26]. Леся Українка, добираючи кольоропозначення, свідомо уникає прямого поєднання колористичних протилежностей. Чорному протистоять інші кольори, але не білий -

Ой не зникли золотії терни,

тільки почорніли,

ой не всохли кривавії квіти,

тільки помарніли.

Зійди, сонце, під моє віконце та й засвіти ясно, позолоти мої чорні терни, нехай буде красно. [4, с. 182]

Таким чином поетеса намагається відтворити напружену постійну внутрішню боротьбу із собою, на що вка­зують лексеми не зникли, тільки помарніли. Так в поетичному тексті Лесі Українки виникає асиметричний контр­аст, побудований на протилежних ланках хроматичної гами кольору: чорний - золотий, чорний - червоний, де червона барва імпліцитно виражена через лексеми кривавий, пожар. Контекстуальні антоніми, як відмітив Л. Новиков, відрізняються "семантичною неоднорідністю", виражаючи "не однаковий, а різний ступінь проявлення .. .протилежних якостей, ознак і властивостей, що належать до однієї суті" [6, с. 26].

Звичайно, такий складний колористичний фон нелегко відтворити перекладачеві. Тому О. Островський, на­магаючись зберегти загальний ліричний тон, змушений варіювати в тому числі і з кольоропозначеннями. Так, на початку поезії перекладач, зберігаючи чорно-червону гаму протиставлення, останню втілює через заміну периф­растичного виразу криваві квіти на лексему маки. В тексті оригіналу ця квітка невипадково наділена означенням кривава: воно зосереджує увагу читача інтенсивності страждань.

Зменшення інтенсивності червоної барви (а відтак і душевних страждань) Леся Українка передає через лек­сему помарніли - "1. Схуднути, побліднути внаслідок хвороби, недоїдання, тяжкої праці і т. ін. // Утратити здо­ровий вигляд, красу, привабливість (про обличчя, тіло). 2. Стати блідішим, менш яскравим (про фарби, кольори та ін.). // Стати тьмяним. 3. перен. Зів'янути, втратити свіжість від нестачі вологи, поживних речовин і т. ін." [2, с. 854], а О. Островський добирає побледнели - "1. Стати блідим, блідішим. 2. Втратити яскравість забарвлення; потьмяніти, поблякнути. 3. перен. Втратити яскравість, виразність" [2, с. 803], що викликає відверто персоніфі­ковані асоціації.

Лексема красно в українській мові не має колористичних ознак, що випливає і з контексту поетичних рядків -позолоти мої чорні терни, нехай буде красно [4, с. 182]. У російському тексті поезії з'являється вираз позолотой красной, що асоціюється із реалією "красное золото" - "золото высокой чистоты (пробы) с красноватым оттен­ком", "золотистый с красноватым оттенком" [7, т. 17].

Порівняльний аналіз українського та російського текстів виявив розбіжності у відтворенні колористичних ознак, які призводять до втрати внутрішньої глибини перекладеного тексту, до втрати тих прямих і символічних співзначень, які є ядром поезії. Адже у тексті Лесі Українки колір - не лише допоміжний засіб у відображенні внутрішнього світу ліричного героя, а й самостійна одиниця, здатна не лише відображати, а й впливати на відчут­тя. Переклад нерідко позбавляє можливості відслідкувати важливі взаємоперетворення, трансформації, найтонші душевні рухи, зокрема ті, що передаються через колоризми.

Література:

1. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений : Оценка. События. Факт. / Н. Д. Арутюнова. - М. : Наука, 1988. -341 с.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К. : Ірпінь : ВТФ "Перун", 2007. - 1736 с.

3. Зубков М. Г. Сучасний російсько-український, українсько-російський словник. - Харків : "УІС", 2000. - 576 с.

4. Леся Українка. Вибране. - К. : Молодь, 1963. - 547 с.

5. Міщенко Л. І. Леся Українка. - К. : Рад. шк., 1986. - 304 с.

6. Новиков Л. А. Русская антонимия и ее лексикографическое описание // Львов М. Р. Словарь антонимов рус­ского языка. - М. : Рус. язык, 1988. - С. 5-30.

7. Словарь современного русского литературного язика : В 17 т. - М.-Л. : Издательство Академии Наук СССР, 1956 - 1965.

8. Украинка Леся. Избранное. - М. : Правда, 1984. - 432 с.

9. Яньшин П. С. Введение в психосемантику цвета. - Самара : Изд-во СамГПУ, 2000. - 200 с.

УДК811.ПГ42

Насталовська І. В.,

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

ДЕРИВАЦІЯ ЯК СПОСІБ ПОРОДЖЕННЯ ВТОРИННОГО ТЕКСТУ

У статті приділено увагу оглядові літератури з питання породження вторинного тексту у такий спосіб як текстова деривація.

Ключові слова: деривація,текст, вторинний текст, текстопороження, висловлення.

В статье приведен краткий обзор литературы к вопросу о порождении вторичного текста методом тек­стовой деривации.

Ключевые слова: деривация, текст, вторичный текст, текстопорожение, высказывание.

The article presents a literature review on the question of generating secondary texts by means of textual derivation. Key words: derivation, text, secondary text, text generation, utterance.

Дане дослідження проведене в руслі функціонального опису мовлення. Сучасна наукова функціональна па­радигма пропонує розгляд мовленнєвих одиниць не з позицій їх структурного складу, а з точки зору того, як ці одиниці функціонують в тексті, отже саме текст є головним об'єктом функціоналістських досліджень. В межах функціонального опису мови виокремлюють два напрямки вивчення тексту в залежності від поставленої мети. За першим напрямком розглядаються загальні властивості тексту та їх взаємодія заради характеристики тексту як цілого, це - так званий аналіз "зверху" усіх використаних в тексті засобів задля аналізу зміста [23, с. 23-24]. Другий напрямок аналізу "знизу" передбачає розгляд мовленнєвих одиниць, що складають текст, їх взаємодію та участь у процесі породження тексту [23, с. 23-24; 34, с. 6-7]. Дану роботу виконано в межах саме другого напрям­ку, оскільки в ній пропонується стислий огляд взаємодії одиниць різних рівнів мови у процесі текстопородження. Актуальність роботи таким чином досягається через аналіз динамічних процесів породження тексту.

Об'єктом дослідження є текст. Предметом дослідження є дериваційні механізми в процесі породження вто­ринного тексту. Завданням статті є схарактеризувати сучасні підходи до лексичної, синтаксичної та текстової деривації, надати визначення таким термінам, важливим для подальшої роботи, як текст, текстопородження, де­ривація, висловлення та окреслити перспективи для застосування дериваційного підходу до породження учбових вторинних текстів.

Текст - це надзвичайно складна та багатоаспектна одиниця, що досліджується з різних позицій. Кількість визначень поняття "текст" в межах лінгвістики є дуже великою. О.С. Кубрякова застосовує когнітивний підхід щодо визначення цього поняття та зауважує, що категорію тексту треба вважати розмитою, однією з "природних та побудованих за принципом родинної схожості або за прототипним зразком", де прототипом є тексти малого обсягу [15].

Різні лінгвісти пропонують різні дефшщи тексту, але більшість визначень мають спільне ядро, оскільки потрак-товують текст насамперед як певну змістову єдність, що існує в писемному варіанті літературної мови. Традиційні визначення відносять до текстів будь-яку послідовність мовних засобів, що мають ознаки зв'язності, цілісності, емотивності та мають певну прагматичну настанову. Таким є, наприклад, широковживане визначення І. Р. Галь-періна, що також відносить до текстів лише ті, що є письмовими [8, 18]. Не всі дослідники погоджуються з твер­дженням про необхідність закріплення тексту на письмі [39, 11]. Принцип зв'язності є основним в багатьох інших визначеннях текста, а сам текст трактується як зв'язана послідовність речень, яка відображує стосунки, що дійсно або потенційно існують між предметами, як будь-яке завершене та записане вербально повідомлення [15, 72].

Існує ціла низка визначень, що додатково розглядають текст з інших позицій, наприклад, комунікативних. О.Л. Каменська визначає текст як "мовний об'єкт (знак), що має специфічну структуру та забезпечує виконання комунікативної функції згідно з задумом автора" [13, 52]. Н. С. Болотнова вважає, що текст - це "цілий мовлен­нєвий твір, що є концептуально обумовленим та комунікативно орієнтованим в межах певної сфери спілкування" [3, 104]. В. А. Кухаренко називає текст одиницею художнього мовлення [17, 6]. Як комунікативну одиницю текст розглядають Н. С. Валгіна [5], І. М. Колегаєва [14], Т. В. Радзієвська [28].

Породження мовлення це - "складний інтенційно, інтерактивно й ситуаційно зумовлений психічний процес формування висловлення на підставі мовної здатності людини, її мовної, комунікативної й культурної компе­тенції" [33, 475-478]. Протилежним до процесу породження тексту є процес його сприйняття, який в сучасній лінгвістиці визначають як психічний процес упізнання інформації, що передається, звірення її з наявними у сві­домості знаками, обробка й розуміння [там само, 574].

Текстопородження як процес утворення цілісного та зв'язного тексту включає в себе дериваційні процеси, що відбуваються на різних мовних рівнях. Дані процеси взаємопов'язані та взаємообумовлені та являють собою син­тез лексичної, синтаксичної та семантичної деривації. Під деривацією розуміють утворення одних мовних оди­ниць або дериватів на базі інших, що є вихідними, тобто це процес "утворення в мові будь-яких вторинних знаків, що можуть бути пояснені за допомогою одиниць, що взяті за вихідні, або виведені з них шляхом застосування певних правил та операцій" [20, 129]. Поняття деривації було введене на позначення словотворчих операцій, але після розмежування лексичної та синтаксичної деривації [16, 57-70] поняття деривації почали застосовувати до процесів утворення мовних форм більших за слово. Це започаткувало дослідження дериваційних процесів на рівні тексту, яким займається дериватологія [9]. Дериватологія - це область функціональних дослідження в мові, що вивчає деривацію надзвичайно широко, як "процес творення слова, речення, граматичних форм слова, слово-

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26