П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 56

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

© Насталовська І. В., 2012сполучень, фразеологізмів, складів або тактів, та . текстів, тобто всіх можливих одиниць мови від фонеми до тексту" [22, 3-4]. Дериватологія таким чином досліджує утворення вторинних текстів. Вторинними зазвичай на­зивають тексти, в основі яких лежить "змістовний згусток", тобто концепт або інваріант, що в процесі вторинного продукування розгортається в нову текстову форму, або варіанти [10; 12].

Породження вторинного текста включає дериваційні процеси, задані вихідним текстом, а також сукупність дериваційних трансформацій, обумовлених переходом до іншої мови або іншої форми викладу та авторськими інтенціями комунікативного посередника тощо. Розрізняють три прояви дериваційних процесів в текстотворенні: розгортання, в якому текст отримує формально-семантичне додавання; згортання, в якому в тексті відбуваються формально-семантичне опущення, та ускладнення, в якому вихідний текст зазнає не формально-семантичних, а функціональних змін [40, 23]. Далі в даній статті нас цікавить саме другий процес, отже надалі мова йтиме про вторинний текст, який утворюється в результаті формально-семантичного опущення із застосуванням таких при­йомів як згортання чи компресія.

Операції згортання враховують цілісний та інтеграційний характер завершеного тексту, адже сприйняття низ­ки згорнутих речень не гарантує сприйняття при цьому згорнутого тексту. На думку В.А. Бухбіндера, інтеграль­ний характер мовного висловлення полягає у тому, що воно не є простою сумою всіх його частин. Як окремі висловлення, так і цілісні тексти мають не лише поверхневі, а й глибинні властивості, тому текстова компресія не зводиться до простого викреслювання окремих речень, що не мають достатнього змістового навантаження. Засто­сування методу лише лінійної компресії або орієнтація на збереження структурної основи речень, їх синтаксичної валідності, або ж навпаки, лише на інформативний мінімум, є недоцільними та неможливими, оскільки ці два принципи є протилежними. Задля отримання зв'язного ядерного вторинного тексту, адекватного первинному, ці принципи інтегруються, тобто застосовується метод структурно-змістової текстової компресії [4, 70-72]. Методи текстової компресії розробляються багатьма дослідниками, наприклад В.О. Бухбіндером [4], A.A. Вейзе [6; 7], М.І. Жинкіним [10], В.В. Одінцовим [25], В.І. Свінцовим [31] та ін.

Дослідження тексту в аспекті його породження охоплює різні рівні та види аналізу. Насамперед говорять про аналіз лінійного породження тексту, тобто розгортання текстового ланцюгу та його формальних та змістових характеристик [23]. Також важливим є розгляд лексичної та синтаксичної деривації у тому вигляді, в якому їх включено в загальнотекстову деривацію [9; 29; 30]. Крім того, ряд російських дослідників говорять про текстову деривацію на рівні актуального членування [11; 12; 29]. Сюди входять також дослідження перекладу, внутрішньо-мовного перекладу (спрощених, адаптованих художніх текстів) тощо [30].

Послідовні етапи породження тексту проходять через висловлення - "мінімальні одиниці, що реалізують ко­мунікативну функцію мови [29, 5]. У дослідженні смислової структури висловлення говорять про його диктумний та модус ний зміст. Смисл висловлювання містить "об'єктивну семантичну константу (диктум), що може набу­вати істиностного значення (диктум), та суб'єктивну перемінну, що висловлює ставлення до дійсності (модус), оцінку достовірності того, про що повідомляється, та емотивне ставлення до того, про що повідомляється" [2, 69-70]. Диктум та модус втілюються в пропозиційній структурі текста. Пропозицією називають образ ситуації, яку номінує речення, це - конкретна думка, висловлена в реченні, те, що в ньому позначується [1, 24], та частина змістовної структури речення, що інформує про подію [20, 137-140; 26, 34-38]. Вчені вважають, що пропозиція формує каркас майбутнього речення, а всі його можливі трансформації визначаються змінними формами кодуван­ня одного й того ж незмінного та інваріантного змісту, що відображений в самій пропозиції [20, 137]. Різні види пропозицій представлені в мові знаками, які називають структурними схемами простого речення [27, 79], тобто структурні схеми об'єктивують пропозиції [19, 26].

Пропозиції відповідає позиційна схема - інваріант можливого варіювання реченнєвих позначень однієї події [32, 457]. Позиційну схему відрізняють від структурної схеми, остання є знаком типової пропозиції, у той час як позиційна схема представляє пропозицію висловлення, тобто певної мовленнєвої одиниці, та не завжди співпадає зі структурною схемою.

За визначенням О.О. Леонтьєва, зв'язний текст сприймається читачем як такий завдяки певним формальним характеристикам, що дозволяють співвідносити частини тексту між собою [18, 168]. Зв'язність тексту визнача­ється на різних рівнях його організації, тож говорять про відповідні різнорівневі засоби досягнення зв'язності тексту [39]. Зв'язність та цілісність - це такі властивості тексту, без яких неможливе його існування, оскільки саме вони забезпечують можливість його розуміння та інтерпретації. Зв'язність тексту обумовлена його лінійніс­тю, а цілісність забезпечується зв'язністю, оскільки її розуміють як "логіко-семантичну, граматичну (насамперед синтаксичну) та стилістичну співвіднесеність та взаємопов'язаність складників його речень" [38, 51].

Процес згортання або компресування тексту передбачає порушення цілісності і зв'язності вихідного тексту через втручання у нього, що полягає у вибірковому викладенні елементів вихідного тексту, у збереженні одних елементів та елімінації інших. В.В. Одинцов розрізняє два типи елементів, що складають текст: "елементи, що становлять логічну основу тексту, співвідносять текст с дійсністю" та стилетворчі елементи, що "співвідносять текст з адресатом" [25, 55]. Видалення або заміна елементів першої групи "порушує зміст, спотворює думку ав­тора та зміст повідомлення", " якщо їх вилучити, даного текста не буде", видалення або заміна елементів другої групи не впливає суттєво на ці параметри, оскільки "зміст не змінюється, але змінюється характер або засіб ви­словлення думки" [там само, 54-55].

В комунікативному підході до тексту говорять про два типи комунікативних блоків (К-блоків), що складають текст: текстоутворюючі та текстооформлюючі. Текстоутворюючі або основні К-блоки є "носіями основної, денота-тивної інформації, в них втілена та інформація, заради якої утворювався текст. Вони представлені фабульними еле­ментами тексту, таким як експозиція та ін., рухають сюжет." Текстооформлюючі К-блоки повідомляють "додаткову інформацію, яка необхідна для перетворення тексту до реально функціонуючого комунікативного цілого" [36, 203].

Вторинний компресований текст складається саме з елементів першої групи або першого типу блоків. На рівні більших за речення мовленнєвих відрізків відсікаються елементи з нерелевантною інформацією. Так вторинний текст позбавляється мовної надлишковості [24; 36, 53], яка є ознакою природного мовлення та розуміється як "властивість ряду мовних елементів в тексті дублювати один одного та, таким чином, забезпечувати більшу на­дійність комунікації" [7, 52]. З вторинного тексту вилучено інформацію, що в оригіналі представляє вже до цього відомі факти, або факти, які не стосуються безпосередньо основного змісту, певні спеціалізовані дані [35, 51-52]. Таким чином, згорнутий текст гіпотетично можна розгорнути та представити в оригінальному вигляді. Втім, якщо вилучити змістовно значимі відрізки тексту, то вторинний текст втрачає елементи семантичної інформації та вже не може бути відтворений у свій вихідний варіант [31, 244].

Отже, викладені вище дериваційні механізми породження тексту дозволяють розглянути процес появи вто­ринного тексту з цієї точки зору. Зв'язність та цілісність тексту проявляється на трьох рівнях - синтаксичному, семантичному та комунікативно-прагматичному [21]. До розгляду пропонуються механізми модусно-диктумного переключення, взаємодія лексичних та граматичних засобів, їх координація при розгортанні смислу текста. Від­повідно до цього потрібно провести членування тексту на трьох рівнях: на глибинно-семантичному (аналіз про позиційної організації висловлень), на семантико-синтаксичному рівні (аналіз лексико-граматичних форм їх ви­раження), на комунікативно-прагматичному рівні (аналіз тема-рематичного розгортання тексту). Таким чином, положення, викладенні в даній статті, відкривають перспективу подальшого вивчення дериваційних процесів на матеріалі вторинних учбових текстів, чому буде присвячене окреме дослідження.

Література:

1. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смисл : Логико-семантические проблемы / Наталья Давыдовна Арутю­нова. - М. : Наука, 1976. - 383 с.

2. Балли Ш.Французская стилистика. Пер. с фр. Изд. 3, 2009. - 384 с.

3. Болотнова Н. С. Филологический анализ текста / БолотноваН. С. -[3-е изд., испр. и доп]. - М. : Флинта : Наука, 2007. - 520 с.

4. Бухбиндер В. А. О ядерных тестах и их получении путем компрессии / В. А. Бухбиндер // Проблемы тексту­альной лингвистики. - К. : Изд-во КГУ, 1983. - С. 68-79.

5. Валгина Н. С. Теория текста / Нина Сергеевна Валгина. - М. : Логос, 2004. - 280 с.

6. Вейзе А. А. Теория и практика порождения вторичного текста в курсе вузовского обучения иностранным язи­кам : дис. ... докт. пед. наук : 13.00.02 /Аполлон Аполлонович Вейзе.- Минск, 1993. - 435 с.

7. Вейзе А. А. Реферирование текста / Аполлон Аполлонович Вейзе. - Минск : изд-во БГУ им. В. И. Ленина, 1978. - 126 с.

8. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования : [изд. 4] / Илья Романович Гальперин. - М. : URSS : Ком Книга, 2006. - 137 с.

9. Голев Н. Д. К основаниям деривационной интерпретации вторичных текстов [Электронный ресурс]/ Н. Д. Голев, Н. В. Сайкова // Языковое бытие человека и этноса: психолингвистический и когнитивный аспекты : [сб. ст.]. - Барнаул, 2001. - Вып. 3. - С. 20. - режим доступа к журналу :http://lingvo.asu.ru/golev/articles/z89.html

10. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации [речевой онтогенез] / Николай Иванович Жинкин. - М. : Нау­ка, 1982. - 157 с.

11. Золотова Г. А. Очерк функционального синтаксиса русского языка/ Галина Александровна Золотова. - М. : Наука, 1973. - 368 с.

12. Золотова 2001; Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. Изд. 2-е. - М. : Эиториал - УРСС, 2001.

13. Каменская О. Л. Текст и коммуникация / Каменская О. Л. - М. : Высшая школа, 1990. - 152 с.

14. Колегаева. И. М. Текст как единица научной и художественной коммуникации / Ирина Михайловна Колегае-ва. - Одеса : РИОУП, 1991. - 121 с.

15. Кубрякова Е. С. О тексте и критериях его определения/ Е. С. Кубрякова // Текст. Структура и семантика. Т. 1. - М. : Изд-во МГУ, 2001. - С. 72-81.

16. Курилович Е. Деривация лексическая и синтаксическая / Е.Курилович // Очерки по лингвистике: [сб. ст., сост. Е.Курилович] - М. : ИЛ, 1962. - С. 57-70.

17. Кухаренко В. А. Інтерпретація тексту : [підр. для студентів старш. курсів філ. спец.] / Валерія Андріївна Ку­харенко. - Вінниця : НОВА КНИГА, 2004. - 272 с.

18. Леонтьев А. А. Признаки связности и цельности текста / Алексей Алексеевич Леонтьев // Лингвистика тек­ста. Ч. 1. - М. : МГПИИЯ, 1974. - С. 168-172.

19. Ломтев Т. П. Предложение и его грамматически категории / Ломтев Т. П. - М. : МГУ, 1972. - 197 с.

20. Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. В. Н. Ярцева]. - 2-е изд., доп. - М. : Большая Рос­сийская Энциклопедия, 2002. - 709 с.

21. Москальская О. И. Грамматика текста / О. И. Москальская. - М. :Высш. шк., 1981.- 183 с.

22. Мурзин Л. Н. Основы дериватологии / Леонид Николаевич Мурзин. - Пермь : Изд-во Перм. ун-та, 1984. - 56 с.

23. Николаева Т. М. Лингвистика текста: современное состояние и перспективы // Новое в зарубежной лингвис­тике. Вып. VIII. Под ред. Т. М. Николаевой - М. : Прогресс, 1978.

24. Новиков А. И. Концептуальная модель порождения вторичного текста / А. И. Новиков, Н. Л. Сунцова // Text Processing and Cognitive technologies. - № 3. - 1999. - С. 158-166.

25. Одинцов В. В. Стилистика текста: [3-е изд., стереотип.] / Виктор Васильевич Одинцов. - М. : КомКнига,

2006. - 264 с.

26. Падучева Е. В. Высказывание и его соотнесённость с действительностью/ Елена Викторовна Падучева. - М. : УРСС, 2004. - 288 с.

27. Попова З. Д. Минимальные и расширенные структурные схемы как однопорядковые знаки пропозитивных концептов / З. Д. Попова // Традиционное и новое в русской грамматике : Сб. ст. памяти Веры Арсеньевны Белошап-

ковой. - М. : Индрик, 2001. - С. 219-226.

28. Радзієвська Т. В.Текст як засіб комунікації / Радзієвська Т. В. - К. : НАН України; ін-т української мови, 1999.

- 194 с.

29. Резанова З. И. Функциональный аспект словообразования: Русское производное имя / Под ред. Блиновой О. И. -Томск: Изд-во Том. ун-та, 1996. - 218 с.

30. Сайкова Н. В. Взаимодействие слова и текста в деривационном аспекте (на матер. вторичн. текстов разных ти­пов): дис. ... канд. филол. наук : 10.02.01/ Сайкова Наталья Владимировна. - Барнаул, Алтайс. гос.ун-т, 2002. - 163 с.

31. Свинцов В. И. Смысловой анализ и обработка текста / Виталий Иванович Свинцов. - М. : Книга, 1979. - 272 с.

32. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : [підручник] / Олена Олександрівна Селіванова.

- Полтава : Довкілля-К, 2008. - 712 с.

33. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Селіванова О. О. - Полтава : Довкілля-К,

2006. - 716 с.

34. СлюсареваН. А. Аспекты общей и частной лингвистической теории текста / Н. А. Слюсарева, Н. Н. Трошина, А. И. Новиков. - М. : Наука, 1982. - 192 с.

35. Сороковых Г. В. Компрессия текста с помощью ЭВМ как средство обучения студентов неязыковых ф-тов реферированию и аннотированию научно-технической литературы (на материале франц. яз.): дис. . канд. пед. Наук : 13.00.02 / Сороковых Галина Викторовна. - М., 1993. - 198 с.

36. Стилистика английского языка /[сост. Мороховский А. Н., Воробьева О. П. и др.]. - К : Вища школа, 1991. -

270 с.

37. Сунцова Н. Л. Лингвистическая модель порождения вторичного текста : дис. . канд. фил. Наук : 10.02.19 / Сунцова Нина Леонидовна. - М., 1995. - 188 с.

38. Трошина, Н. Н. О семантико-синтаксическом аспекте цельности (когерентности) художественного текста. // Аспекты общей и частной лингвистической теории текста / Н. Н. Трошина. - М. : Наука, 1982. - С. 50-61.

39. Тураева З. Я. Лингвистикатекста (Текст: структура и семантика) : [изд. 2-е и доп.] / Зинаида Яковлевна Тура-ева. - М. : URSS, 2009. - 144 с.

40. Чувакин А. А. К проблеме деривационной текстологии / Чувакин А. А., Бровкина Ю. Ю., Волкова Н. А., Ни-конова Т. Н. // Человек - коммуникация - текст. - Вып. 4. - Барнаул : Изд-во АГУ, 2000. - C. 5-28.

УДК 811.161.2

Науменко Л. О.,

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ ПІДХІД ДО КОНЦЕПТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

У статті розглядається герменевтичний підхід до концептуального аналізу художнього тексту як мовної картини світу, когнітивне та комунікативне осмислення художніх текстів з боку дискурсивної парадигми.

Ключові слова: герменевтика, герменевтичний підхід, дискурс, інтерпретація, концепт, антропоцентризм, декодування тексту.

В статье рассматривается герменевтический подход к концептуальному анализу художественного текста, когнитивное и коммуникативное осмысление художественных текстов со стороны дискурсивной парадигмы.

Ключевые слова: герменевтика, герменевтический подход, дискурс, интерпретация, концепт, антропоцен­тризм, декодирование текста.

The article deals with hermeneutical approach to conceptual analysis of fiction texts as linguistic picture of the world, cogmtive and communicative understanding of fiction texts from the side of discourse paradigm.

Key words: hermeneutics, hermeneutical approach, discourse, interpretation, concept, anthropocentrism, decoding of the text.

На сучасному етапі розвитку української лінгвістики герменевтика залишається в центрі уваги багатьох лінг­вістів. Такий інтерес до даної проблеми викликаний, насамперед, інтерпретацією художнього тексту, антропо-центричністю сучасної науки, дослідженням когнітивної та комунікативної лінгвістики. Це знаходить вияв у тому, що ключовими поняттями у науковій парадигмі герменевтики завжди є дискурс, мовна і концептуальна картини світу, культурно-мовні концепти, індивідуальна свідомість та декодування художнього тексту.

Окремі аспекти і проблеми герменевтики висвітлені у наукових працях Ґ. Ґадамера, М. Гайдеггера, В. Діль-тея, Ф. Шлейєрмахера, Г. Шпета, М. Бахтіна, О. Лосєва, Ю. Лотмана, Г. Поцепцова та ін. Питання інтерпретації тексту в культурно-антропологічному аспекті досліджували Н.Д. Арутюнова, Г. Вежбицька, Б.М. Гаспаров, Ю.І. Лєвін, Ю.М. Лотман, Р.І. Павільоніс, Т.В. Радзієвська, Н.І. Сукаленко, В.М. Топоров та ін.

Дослідження дискурсу, окремі аспекти його вживання, функціонування розглядалися у працях Н.Д. Арутю-нової, О.В. Падучевої, О.Б. Сиротініної, О.А. Земської. В україністиці дискурс вивчали Ф. Бацевич, Н. Волкогон, Н. Литвиненко, К. Кусько, К. Серажим, О. Селіванова, Г. Яворська та ін. Проте проблеми герменевтичного під­ходу до концептуального аналізу художніх творів потребують подальшого дослідження, пошуку нових методів аналізу. Актуальність даної проблеми визначається посиленою увагою щодо з'ясування ролі герменевтичного підходу у структурах художнього тексту та концептуального аналізу мовних одиниць як елементів мовної кар­тини світу.

Об'єкт дослідження передбачає когнітивне та комунікативне осмислення художніх текстів з боку дискур­сивної парадигми (предмет дослідження), тому що проблема розуміння, тлумачення тексту проектується безпо­середньо з вивченням дискурсу [9, с. 120], а концептуальний аналіз художнього тексту є аналіз одних концептів за допомогою інших [5, с. 4].

Мета дослідження - обґрунтувати теоретичні засади і визначити основні складові герменевтики та концепту­ального аналізу художнього тексту як носіїв мовної картини світу. Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання: 1) визначити основне поняття герменевтики; 2) розкрити головний зміст концептуалізації художнього тексту; 3) установити дискурсивний взаємозв'язок між поняттями у структурі художнього тексту.

Антропоцентричний підхід до дослідження мовних явищ є основою взаємозв'язку мови та мислення. Ще О.О. Потебня висунув положення про єдність свідомості й мови, яке він виводить із "глибини індивідуальності" [7, с. 69]. Аналізуючи взаємозв'язок мови та мислення, він довів, що свідома діяльність особистості формується за до­помогою мови, через те, що мова є формою існування мисленнєвої діяльності людини. Природа мови триєдина: мислення - мова - комунікація. Ці три значення поєднані між собою глибокою змістовністю, які впливають на внутрішній світ людини. На сприйняття людиною світу суттєво впливає концептуальна система, яка має в собі як вербалізовані, так і невербалізовані концептуальні моделі. Світ у свідомості людини проектується через ці моде­лі. Ж.П. Соколовськавикористовує ще поняття "мовна модель світу", виходячи із таких понять: "картина світу" і "мовна картина світу" [10, с. 21]. Г. А. Брутян називає "концептуальна модель світу" [2, с. 109], яка з одного боку, виступає асоціативно-вербальною системою, з іншого - як елемент когнітивної системи автора, що визначає його життєву і творчу домінанту. Індивід осмислює своє життя через призму концептів.

Концепт, що має різні дефініції та класифікації, у самому розумінні цього слова співвідноситься з філософ­ською концепцією В. Гумбольдта та його послідовників (О.О. Потебні, Г.Г. Шпета) - про внутрішню форму сло­ва. "Мова, - за В.Гумбольдтом, - це світ, що лежить між світом зовнішніх уявлень і внутрішнім світом людини" [3, с. 68]. За О.О. Потебнею, внутрішня форма слова нероздільна із зовнішньою і змінюється разом з нею. Вну­трішня форма за Г.Г. Шпетом, - це правила, за якими створюються семантичні репрезентації [13, с. 151]. Оскіль­ки концепт співвідноситься із внутрішньою формою, то концептуальна система відображає світобачення людини і є результатом індивідуального пізнання навколишнього світу. Тому вчені розрізняють мовну і концептуальну модель світу [2, с. 108]. Ці два поняття варто розглядати як два рівні єдиного образу світу у свідомості індивіда. На думку дослідників, різновидом мовної картини світу є індивідуально-поетична модель світу [6, с. 102]. Такий підхід, з одного боку, має філософське уявлення про мову, яке вніс В. Гумбольдт, а з іншого - герменевтичний

© Науменко Л. О., 2012напрямок дослідження. У мові він вбачав творчий індивідуальний характер, що охоплює дійсність у відчуттях. А все, що пізнається за допомогою відчуттів, пізнається у просторі і часі. Ще до знайомства з мовою людина в певній мірі пізнає світ, володіє окремою інформацією про нього. Усвідомлення будь-якої нової інформації про світ здійснюється кожним індивідом на основі тієї, якою він уже володіє. У лінгвістичній філософії В. Гумбольдт започаткував дослідження, у яких розроблялися питання зв'язку мови з мисленням людини, свідомістю, її вну­трішнім світом, він першим поклав початок герменевтичному напрямку у лінгвістиці (період наукового тракту­вання герменевтики починається від В. Гумбольдта та Ф. Шлейєрмахера) [1, с. 41].

На наш погляд, герменевтичний підхід до аналізу художнього тексту є найбільш доцільним. Зокрема, по­ложення Олександрійської школи про контекстуально-історичне вивчення текстів на основі контексту епохи, антропоцентрично-адресатного підходу до тлумачення тексту. Аналізуючи текст, читач отримує інтерпретаційне та нормативне уявлення на основі граматичних, лексичних і стилістичних засобів. Читач сприймає текст і реагує на нього, "виникає квазідіалогічна зв'язність", відбувається "мовна гра", у які вступає герменевтичне коло (адек­ватне сприйняття тексту, його аналіз, розкриття внутрішнього змісту тексту, його інтерпретація).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26