П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 58

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Натомість слова, що виражають родові поняття, у складі українських урбонімів посттоталітарної доби нерідко пишуть з великої літери, внаслідок чого з'являються ненормативні варіанти типу площа Січневого Прориву (Біла Церква), Батиєва Гора, Протасів Яр, Рибальський Острів, Труханів Острів, Маріїнський Парк (Київ), Свердлов-ський Масив (Вінниця), вул. Червона Зоря, Зоря Комунізму, Юних Ленінців, просп. Загиблих Комунарів (Дніпро­петровськ), Східний Промвузол (Житомир), Жовтневої Революції (Кіровоград), вул. Паризької Комуни (Суми), вул. Московської Олімпіади (Чернівці) та ін.

Дуже часто в орфограмах сучасних українських урбонімів, утворених від апелятивно-антропонімної моделі "звання + прізвище", перший компонент власної назви усупереч нормам правопису пишеться з малої літери. Наприклад: просп. князя Володимира (Біла Церква), вул. професора Антоновича, маршала Рибалка (Житомир), вул. князів Корятовичів (Кам'янець-Подільський), вул. короля Данила (Івано-Франківськ), вул. комісара Санюка (Луганськ), вул. королеви Єлизавети (Мукачево), вул. маршала Бірюзова (Полтава), вул. космонавта Комарова (Чернігів) тощо.

Традиційними стали також помилки в сучасних українських власних назвах вулиць та площ, до складу яких входять цифрові символи або порядкові числівники. Замість правильних орфограм типу вулиця 8 Березня або Восьмого березня, у багатьох містах України часто функціонують хибні записивулиця 8 березня або Восьмого Березня. В сучасній урбонімії Іллічівська уже усталеними стали помилкові орфограми вулиць 1-а лінія, 2-а лінія, 3-я лінія, 4-а лінія, 5-а лінія, 6-а лінія, 7-а лінія, 8-а лінія (ААШ-2009) замість 1-а Лініяабо Перша Лінія, 2-а Лінія або Друга Лінія, 3-я Лінія або Третя Лінія і т.д.

Помилкова практика невідмінювання чоловічих прізвищ на -ко породжує не лише численні ненормативні словозмінні варіанти українських прізвищ, а й сучасних українських глорифікаційних урбонімів, утворених шляхом трансонімізації форм родового (посесивного) відмінка прізвищ. Наприклад: бульвар Тараса Шевченко (Київ), вул. Тараса Шевченко (Донецьк, Луганськ, Дніпропетровськ), І.Франко (Херсон, Харків), вул. Довженко (Черкаси, Ужгород), вул. Макаренко (Харків, Дніпропетровськ, Луганськ), вул. Пархоменко (Черкаси, Чернігів, Дніпропетровськ), Осипенко (Харків, Ужгород) та ін.

Поширеною помилкою при відтворенні сучасних українських урбонімів, утворених від псевдонімів, є скорочен­ня до ініціалів іменної частини псевдоніма. Наприклад: вул. Л. Українки, М. Вовчка, О. Вишні, П. Мирного, О. Олеся, О. Ольжича, М. Горького замість Лесі Українки, Марка Вовчка, Остапа Вишні, Панаса Мирного, Олександра Олеся, Олега Ольжича, Максима Горького тощо. Навіть такий авторитетний стиліст, як С. Караванський вживає орфограми О. Олесь, М. Вовчок, Л. Українка [3, с. 34, 47, 54].

© Нуждак Л. В., 2012

Хибною є також поширена практика скорочувати до ініціалів особове ім'я, яке вживається разом із прізвись­ком чи прізвищевою назвою іменуваннях історичних осіб: В. Великого, Я. Мудрого, В. Мономаха, Д. Галицького, П. Могили, О. Невського та ін. Не лише на картах та картах-схемах українських міст, а й на табличках та в офіцій­них документах явно переважає традиція при записі глорифікаційних урбонімів опускати ім'я чи ініціали імені особи, на честь якої пойменовано той чи інший міський об'єкт. Наприклад: вул. Шевченка, Франка, Волошина, Грушевського, Чорновола, Глінки, Нечуя-Левицького, Пулюя, Сидоряка, Коцюбинського, Терешкової, Гагаріна та ін. Окрім порушення норм українського правопису, такий "економний" запис українських урбонімів в деяких випадках може зводити нанівець ідентифікаційно-диференційну функцію таких власних назв вулиць, як, напри­клад, вул. Михайла Коцюбинського та вул. Юрія Коцюбинського у Києві або Пантелеймона Куліша та Миколи Куліша у Львові.

На масові факти порушення правописних норм української мови при письмовій передачі сучасних україн­ських урбонімів вказують українські дослідники. За спостереженнями Т. В. Шевченко, у мовній практиці меш­канців Дніпропетровська "досить часто виникають труднощі, пов'язані з правильним написанням, наголошен­ням, утворенням граматичних форм того чи іншого годоніма. У додатку № 2 до рішення виконкому міської ради (від 16.10.06 за № 3734) подаються назви вулиць російською мовою та їх відповідники українською, часто написані з порушенням орфографічних норм, наприклад: ул. Вильямса - вул. Віл'ямса (нормативний варіант: Вільямса), ул. Сызранская - вул. Сизраньська (нормативний варіант: Сизранська), ул. Ильюшина - вул. Илллю-шинна (нормативний варіант: Іллюшина), ул. Воздухофлотськая - Повітрофлотська (нормативний варіант: По­вітряно-флотська) тощо [8, с. 37].

В Ужгороді побутує урбонім вул. Підградська, який у своїй структурі містить неповноголосний рефлекс та ніяк не пов'язаний із українським апелятивом град, ні з церковно-слов'янізмом ГРАДЪ "місто" [1, с. 49], а з бо-гемізмом hrad"зaмок, фортеця" [7, с. 188].

У багатьох українських містах, зокрема півдня та сходу, є власні назви вулиць, провулків Робочий, Робоча, Новоробоча замість Робітничий, Робітнича, Новоробітничий, словотвірна структура яких є ненормативною. Очевидне порушення лексичних норм української мови містить власна назва ужгородського пров. Укропний, яка утворена від російської лексеми укроп "кріп" [2, с. 810].

За даними Т.В. Шевченко, при укладанні реєстру українських відповідників російськомовних урбонімів Дні­пропетровська офіційні особи нерідко допускають помилки лексичного характеру, а саме: "ул. Алмазную україн­ською мовою записали як Діамантну (замість Алмазна), ул. Форфоровая - як Порцелянову (замість Фарфорова), провулок Знаменский - як Прапорний (замість Знаменівський) тощо" [8, с. 37].

Явно сумнівною є доцільність використання у ролі джерельної бази української урбонімії пострадянської доби жаргонної лексики з відчутною зневажливою оцінністю. Так, за даними Є.М. Степанова, лише упродовж90-х рр. ХХ ст. в Одесі на базі жаргонної лексеми жлоб "скупа, жадібна людина; селянин; обмежена людина, часто ве­ликого зросту" [4, с. 109] постав урбонім Жлобоград "житловий масив Котовського - найменш привабливий для заможних верств населення міста)". Пор. ще: Палермо (район, який заселяють ділки наркобізнесу), Пентагон (житловий масив міністерства оборони), Царське Село (будинки і квартири "царів") тощо [5, с. 16].

Як бачимо, в сучасній українській урбонімії, для якої пострадянський період став періодом системних транс­формаційних процесів, чітко окреслилося кілька проблемних еколінгвальних зон, спричинених недотриманням норм української літературної мови. На нашу думку, для зниження кількості ненормативних варіантів україн­ських урбонімів у новій редакції "Українського правопису" необхідно ретельніше виписати правила передачі на письмі урбонімів, утворених від різних класів антропонімів, у тому числі й чужомовних, та домогтися їх дотри­мання відповідними службами муніципалітетів українських міст.

Література:

1. Белей Л., Белей О. Старослов'янсько-український словник. / Л. Белей, О. Белей - Львів : Свічадо, 2001. - 332 с.

2. Ганич Д. І., Олійник І. С. Російсько-український словник / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. - К. : Рад. школа, 1975. - 880 с.

3. Караванський С. До зір крізь терня, або хочу бути редактором / Караванський С. - Львів : БаК, 2008. - 120 с.

4. Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови / Л. Ставицька. - К. : Критика, 2003. -

336 с.

5. Степанов Е. Н. Факторы формирования одесской урбанотопонимии / Е. Н. Степанов // Записки з ономастики. Збірник наукових праць. - 2000. - Вип. 4. - С. 12-23.

6. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови - стерео­тип. вид. - К. : Наук. думка, 2002. - 240 с.

7. Чесько-український словник: у 2-х т./ за [ ред. В. М. Русанівського ]. - К. : Наукова думка, 1988. - Т. 1 . - 1988.

8. Шевченко Т. В. Проблема мовного оформлення годонімів Дніпропетровська / Т. В. Шевченко // Український смисл. - 2009. - № 4. - С. 28-38.

УДК811.161.1+811.112.2]'367.625

Ожоган А. В.,

Київський університет права

СЕМАНТИЧНА ТИПОЛОГІЯ І ВАЛЕНТНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЄСЛІВНИХ ПРЕДИКАТІВ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ "ПРИПИНЕННЯ ІСНУВАННЯ" В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

У статті розкрито особливості дієслівних предикатів зі значенням "припинення існування" в німецькій та українській мовах, запропоновано їхню диференціацію і класифікацію, виявлено семантико-синтаксичну специфі­ку аналізованих конституентів предикатного простору в кожній із зіставлюваних мов.

Ключові слова: дієслівні предикати зі значенням "припинення існування", деструктиви, субстанційні синтак-семи, семантика, валентність.

В статье рассмотрены особенности глагольных предикатов со значением "прекращение существования" в немецком и украинском языках, предложена их дифференциация и классификация, определена семантико-синтак-сическая специфика анализированных конституентов в каждом из сопоставительных языков.

Ключевые слова: глагольные предикаты со значением "прекращение существования", деструктивы, субстанциональные синтаксемы, семантика, валентность.

In this article the features of verbal predicates with the semantic of "stopping of existence" on the German and Ukrainian material are described, their differentiation and classification are offered, the semantic and syntactic specific of analyzable components ofpredicate space is determined in each of compared languages.

Keywords: verbal predicates with the semantic of "stopping of existence", predicate with semantic of destruction, substance syntaxems, semantics, valence.

У зіставному мовознавстві досі не було приділено належної уваги вербативам-предикатам деструкції, хоча окремі їхні аспекти вивчали на матеріалі української, російської та німецької мов [2; 4; 7; 3; 9; 6 та ін.]. На сьогодні немає жодних контрастивних студій зазначеної групи дієслів, відтак актуальним є ґрунтовне зіставне дослідження специфіки їхнього функціонування в реченні, з'ясування особливостей їхньої семної та валентної структур. Метою нашої наукової розвідки є комплексний аналіз предикатів зі значення "припинення існування" в німецькій та українській мовах. Реалізацію поставленої мети уможливлює виконання таких завдань: 1) окреслити континуум досліджуваних дієслів-предикатів у німецькій та українській мовах; 2) здійснити їхню диференціацію і класифікацію; 3) виявити подібні та відмінні семантико-синтаксичні ознаки вербативів аналізованого тематич­ного підкласу в кожній із зіставлюваних мов.

Дієслівні предикати зі значенням "припинення існування" становлять у німецькій та українській мовах окре­мий семантичний підклас деструктивів (399 од. у нім. мові й 650 од. - в укр.), що позначають повне руйнування предмета. З огляду на ономасологічну формулу вербатива як номінативної одиниці, яка розкриває його семантич­ну спрямованість на сферу суб'єкта / об'єкта, у межах названого підкласу виокремлюємо дві групи: 1)дієслівні предикати смерті, загибелі суб'єкта; 2) дієслівні предикати знищення об'єкта.

Дієслівні предикати смерті, загибелі суб'єкта, що репрезентовані вербативами (нім. auswintern, dorren, durchfaulen, ertrinken, fallen, krepieren, sich totschiefien, schmelzen, sterben, umkommen, verbluhen, verkummern, verwesen, zerfallen, zerfliefien, zerschellen, welken і под. - усього 153 од.; укр. вибухати, випаровуватися, відцві­тати, в'янути,гинути, гнити, застрелитися, здихати, зникати, плавитися, повішатися, розбиватися, розвалю­ватися, танути, топитися, умирати, чахнути і под. - усього 269од.), відтворюють ситуацію знебуттєвлення, втрати життя, повного розпаду, зникнення предмета (напр.: нім. Mann im Kriege gefallen (E.M. Remarque); укр. Він загинув у поєдинку з преторіанцями (Неда Неждана).Більшість одиниць цієї групи в німецькій та українській мовах одновалентні й прогнозують лише лівобічну суб'єктну синтаксему,що заповнюється іменником або його ек­вівалентом у формі номінатива. При цьому позиція суб'єкта досить часто ускладнюється кількісним компонентом на позначення точної чи приблизної кількості предметів руйнування: нім. Bis 1945 starben 110.000 Osterreicher in den NS-Konzentrationslagern (M. Haidinger); укр. Сім штук дітей, Онищиха, й Чаплиха, І Хрущ старий там вмерли (І. Франко). Водночас в українській мові, на противагу німецькій, деякі дієслівні предикати (умирати, гинути і под.) можуть мати додаткові невалентні елементи, спричинені різносуб'єктністю, напр.: У мене брат загинув на фронті (М. Матіос). У таких структурах компоненти на кшталт у мене залежать не від наявного в реченні предика­та, а від предиката згорнутого елементарного речення, пор. : укр. Я маю брата + Він загинув на фронті. Власне, виражаючи семантико-синтаксичну функцію суб'єкта, ці компоненти поширюють речення як детермінанти.

Зважаючи на лексико-семантичний спектр іменників у позиції суб'єкта, виокремлюємо дихотомію істота / неістота, яка послугувала для вичленування двох підгруп у межах групи: 1) дієслівні предикати смерті, загибелі істоти; 2) дієслівні предикати знебуттєвлення неістоти.

Дієслівні предикати смерті, загибелі істоти вказують зазвичай на процес або стан деструкції, які не зале­жать від свого носія, оскільки виникають поза його волею чи бажанням і зумовлені впливом зовнішньої щодо носія сили. Виняток становлять насамперед суб'єкти, що поєднуються в німецькій мові з вербативом-предикатом sterben, а в українській - з умирати, які реалізують значення "гинути, захищаючи, відстоюючи кого-, що-небудь", напр.: нім. Die Kampfer starben fur das Vaterland; укр. Так колись за нас вмирали Наші прадіди й діди (О. Олесь). Наявність волюнтивного суб'єкта характерна також для семантики вербативів, що позначають самогубство й ви­конують функцію аглютинативних предикатів: нім. : sich erdolchen, sich erdrosseln, sich erhangen, sich ersaufen, sich vergiften, sich umbringen; укр. : вішатися, давитися (розм.), заколотися, отруїтися, стрілятися і под. Ці дієслова належать до класу акціональних, і визначальними їхніми ознаками є активність і цілеспрямованість дії,

© Ожоган А. В., 2012при цьому дія "спрямовується на самого діяча, змінюючи його фізичні характеристики" [5, с. 322]. Предикати, що позначають самогубство, потенційно двокомпонентні й виявляють валентну спроможність приєднувати право­бічну інструментальну синтаксему, основним морфологічним засобом експлікації якої є Dativ із прийменником mit - у німецькій мові та орудний безприйменниковий - в українській - S - V Praed - Instr: нім. Der Paul hatsich abermit dieser Buchse erschossen (G. Prodohl); укр. В'язень заколов себе каблуком жіночого черевичка, так званою "шпилькою" (О. Жовна).

Дієслівні предикати знебуттєвлення неістотивказують на руйнування, зникнення речовин чи неживих пред­метів (нім. ausbrennen, bеrsten,explodieren, hochgehen, tauen, sich losen, sich verfluchtigen, schmelzen, verdampfen, vergehen і под., укр. : вибухати, випаровуватися, згорати, зникати, лопатися, померкнути, розбиватися, роз­валюватися, розпадатися, розплавлятися, танути та ін.), напр.: нім.НШєп und druben barsten die Granaten (U. Komm); укр. Завалилась рідна хата... (О. Олесь). У лінгвоукраїністиці вербативи, які передають різнома­нітні видозміни вихідного стану предмета, речовини (плавитися, випаровуватися, гаснути, замерзати, сохнути, танути), деякі науковці потрактовують як предикати із семантикою процесу, хоча дериваційною базою для них є предикати стану (І. Вихованець, М. Мірченко, К. Шульжук). У нашому дослідженні такі одиниці розглядаємо як синкретичну групу предикатів, лексеми якої поєднують ознаки предикатів процесу та предикатів стану. Власне, за семантичними характеристиками вони є динамічними предикатами, що позначають ситуацію деструктивних змін, які не передбачають активного суб'єкта: нім. Blumen auf den Dachgarten bluhten, verbluhten (H. Boll); укр. Всі дрова погоріли, і вогонь погас.. .(Д. Туптало).

Предикати знебуттєвлення неістоти здебільшого одновалентні. Деякі ознакові слова, як-от нім. zerschellen, branden та укр. розбиватися, двокомпонентні й прогнозують у правобічній позиції інструментальну синтаксему, що містить у своїй семантиці синкретичне значення місця й знаряддя / засобу деструкції, напр.: нім. Das Flugzeug zerschellte an den Felsen(LGD); укр. А десь на морі кораблі Розбилися об скелі...(П. Тичина). Морфологічним варіантом носіїв такого інструментального значення є Dativ із прийменником an - у німецькій мові та знахідний прийменниковий - в українській. Ці прийменниково-відмінкові форми підкреслюють побічну, непрямо-опосе­редковану роль якогось предмета в деструктивній дії.

У межах підгрупи дієслівних предикатів знебуттєвлення виокремлюємо дві мікрогрупи: 1) предикати зник­нення неістоти (нім. аusgehen, austrocknen, erloschen, eingehen, sich abbauen, sich verwischen, verschwimmen, versiegen і под.; укр. висихати, гаснути, завмирати, загибати, зникати, стиратися та ін.); 2) предикати біо­логічного руйнування (нім. аbfaulen, abwelken, einschrumpeln, dorren, durchfaulen, welken тощо; укр. відмирати, в'янути, гинути, гнити, засихати, перетрухати, розкладатися, чахнути тощо).

Ядерну площину предикатів зі значенням "припинення існування" в німецькій та українській мовах становлять дієслівні предикати знищення об'єкта (нім. 246 од. і укр. 381 од.), представлені вербативами (нім. ausschiefien, erdrosseln, ersticken, henken, niederbrennen, schlachten, toten, zerstoren, vernichten тощо; укр. вбивати, вішати, душити, знищувати, зносити, розбомбити, руйнувати, спустошувати, страчувати і под.), що вказують на си­туацію позбавлення життя, умертвіння, ліквідацію, перетворення на руїну предмета, напр.: нім. Ein israelisches Kommando totet in Tunis den PLO-Militarchef Abu Dschihad (R. Tophen); укр. Рецепти я всі познищував (Майк Йогансен).

Переважна більшість одиниць цього континууму в обох зіставлюваних мовах маркована диференційною се­мою об'єкта дії, що лінгвально актуалізує одного з учасників ситуації, на який спрямований руйнівний вплив. Найуживанішим морфологічним варіантом об'єктної синтаксеми є знахідний відмінок (Akkusativ). Як відомо, німецькі мовознавці визначають його як "Akkusativ objekt" [10, с. 31], а українські науковці - як "спеціалізований відмінок об'єкта" [1, с. 120], напр.: нім. Britische Truppen schlugen den Aufstand nieder (R. Tophen); Тоненьку сві­чечку любови Задуло переможне зло (Є. Маланюк).

Аналізованим ознаковим словам також властива сема активності, яка пов'язана зі значенням вольового зусилля, витрати енергіїї з боку суб'єкта, що деструктивно діє на предмет. Відтак базова модель дієслівних предикатів зни­щення в німецькій та українській мовах двомісна - S - V Praed - Obj, напр.: нім. Der Draufganger totet [aus primitiver Macho-Eitelkeit] den Liebhaber seiner Frau (VALBU); укр. Помилуваний спортсмен застрелив хлопця... (Укр. молода).

За семантико-синтаксичними параметрами деструктиви цієї групи мають дво- - чотиривалентний потенціал, на який можуть впливати деякі формальні чинники. Наприклад, в українській мові ситуацію припинення існуван­ня часто означують предикати реципрокної семантики, репрезентовані власне-зворотними дієсловами (битися, колотися, різатися, рубатися), які маніфестують дію взаємознищення, що виконують кілька суб'єктів, кожен з яких є одночасно й об'єктом, напр.: укр. І взялися кров'ю поле і гаї, Бо рубались, бились ріднії, свої (П. Тичина).

Лівобічна суб'єктна синтаксема при предикатах знищення має значно вужчий лексичний діапазон, аніж об'єктна. Зазвичай суб'єктом дії виступає істота. Щоправда, як засвідчує аналіз сполучувальних властивостей дієслів руйнування в німецькій та українській мовах, семантичну функцію суб'єкта деструктивного впливу мо­жуть виконувати не лише особи, але й явища природи, стихійні лиха, технічні засоби та інші різноманітні арте­факти чи натурфакти, напр.: нім. Der Juni-Krieg zerstorte die Traume der Palastinenser von arabischer Einheit und grofiarabischem Reich (T. Rolf); укр. Голод витоптав пшеницю... (О. Олесь). В обох зіставлюваних мовах про­стежуємо "явище семантико-синтаксичної конденсації" (І. Вихованець), коли внаслідок трансформації інстру­ментальної синтаксеми з функцією знаряддя (засобу) дії в позицію суб'єктної постає компонент із синкретичним значенням інструментального суб'єкта, напр.: нім. Die Bombe der Terroristen hat dreiMenschen getotet undmehrere andere schwer verletzt (VALBU); укр. Своє ж рушниця в нас убила (П. Тичина).

Особливістю дієслівних предикатів знищення є їхня ситуативна одновалентність. У реченнях вони часто вжи­ваються без суб'єкта (напр.: нім. Karl Borger erschossen (E.M. Remarque)); укр. А тим часом стародавню Січ розруйнували... (Т. Шевченко)), який легко можна встановити із контексту.

Українській мові притаманні також предикативні форми на -но, -то зі значенням результативності стану, напр.: Корсунь наш рідний спалено! (А. Кащенко). Формально-синтаксична нейтралізація суб'єкта в таких кон­струкціях пов'язана з акцентуванням уваги на завершенні, результаті деструктивної дії та її об'єктові. Прикмет­но, що і в німецькій, і в українській мовах у дієслівних предикатах руйнування показником результативності є префікси (пор. нім. hacken - zerhacken, укр. палити - спалити і под.).

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26