П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 62

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

В статье рассматривается специфика таксисных отношений в процессе формирования лексико-грамматических, морфологических и синтаксических приемов организации речевого высказывания в украинском и французском языках. Ключевые слова: таксис, темпоральная локализация, семантическая зависимость.

The article deals upon the problem of taxis relations on the basic of contrasting the lexical, grammatical, morphological and syntactical means of the organization of the expressions in Ukrainian and French. Key words: taxis relations, temporal localization, semantic dependence.

Постановка проблеми у загальному вигляді... В структурі тексту будь-якої мови досить складним є визначен­ня таксисних відносин, адже не всі мовознавці взагалі виокремлюють таксис як функціонально-семантичну кате­горію, проблеми таксису і часової співвіднесеності. Термін "таксис", використаний вперше в роботах Л.Блумфілда [14] , що означає "порядок", в перекладі з грецької мови, характеризує дію по відношенню до іншої дії у рамках одного висловлювання, незалежно від моменту мовлення, не виражаючи часового зв'язкуз моментом висловлю­вання. "У літературі, - зазначає В.С. Храковський, - начебто немає серйозних розходжень відносно того, що таксис (відносний час) являє собою категорію, яка реалізується в біпредикативних (і поліпредикативних) конструкціях, де граматичними засобами маркується часова локалізація (одночасність/неодночасність: передування, наступність) однієї ситуації відносно другої ситуації , чия часова локалізація характеризується відносно часу мовлення, тобто незалежно від якоїсь ще ситуації" [11, c. 29]. Принциповим у цьому питанні є визначення часового значення дій, їх вираження у тексті за допомогою елементів різночасності або послідовності, які дуже схожі, та функціонування одночасності. Тому ми виділяємо у творах українських та французьких письменників мовні одиниці, що містять залежні дієслівні сполучення з метою визначення значеннєвого центру аспектуально-таксисних ситуацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми... Фундаменталь­ними працями у вивченні проблеми таксису є роботи Бондарка О.В. [1], Маслова Ю.С. [3], Якобсона Р.О. [12]. У галузі функціонально-граматичних досліджень таксисних відношень праця Р.О. Якобсона вважається основопо­ложною, де подається суто семантичний, без будь-яких посилань на граматичні засоби вираження, опис таксисних смислових відношень: "Таксис характеризує факт, який повідомлюється, стосовно до іншого факту, який повідо­млюється, й безвідносно до факту повідомлення" [12, c. 101]. Зі змісту даної дефініції можна зробити висновок про те, що не всі лінгвісти вважають за необхідне виділення таксису як особливої мовної категорії. "Таксис, - під­креслює О.В.Бондарко, - не може розглядатися без ускладнювальних семантичних елементів" [1, c. 236]. Однак Р.О.Якобсон у своїй роботі висловлює протилежний погляд і підкреслює несинонімічність терміну "таксис" та "відносний час": "термін "відносний час" визначає лише один із різновидів категорії таксису" [12, c. 101].

Виклад основного матеріалу... В нашій статті поставлено за мету визначити значення часової належності предикатів у синтаксичних одиницях, взятих з творів українських письменників ХХ ст. та сучасних французьких авторів; виявити й зіставити лексико-граматичні, морфологічні й синтаксичні засоби організації висловлювання в українській та французькій мовах, які забезпечують вираження одночасності й різночасності дій в тексті, по­казати випадки залежності організації висловлювання від контексту. Р.О.Якобсон першим виділив два типи так­сису: залежний й незалежний [12, c. 103]. В українській мові залежний таксис виступає конструкцією "дієприс­лівник + дієслово". У французькій мові функції залежного таксису здійснюються висловлюваннями з дієприкметниковими, герундіальними, інфінітивними зворотами і конструкціями, підрядними реченнями. Ми будемо розглядати залежний таксис, в основі аспектуально-таксисної ситуації якого лежать дієслово і дієприслів­ник. У висловлюваннях української мови з дієсловами, що дієвідмінюються, часова ознака виражається у тому, що дії-компоненти таксисного відношення найчастіше виражаються формами одного й того ж часу: "І тоді: озо­лотило сонце похмурі хмари на заході і втопило червону багряницю, як той сум, у ставу..." [4, c. 319]. Тут обидва дієслова виражені минулим часом та доконаним видом. Але трапляються випадки, коли дієслова виражені різним часом, хоча охоплюють єдиний часовий проміжок. У реченні: "Стрічний дідок з кругласто підстриженою борід­кою, ніби крейдяною, ставши коло вокзальної стіни, розгорнув папірець і почав їсти якийсь кусник..." [5, c. 558], обидві дії пов'язані між собою дієприкметником ДВ, причому одна залежить від іншої, тому ми фіксуємо при­сутність таксисних відносин. Вираження одночасності будь-яких дій забезпечується за допомогою морфологіч­них, лексико- граматичних і синтаксичних засобів організації висловлювання. В українській мові таким засобом може виступати вид дієслова: "Мирон Данилович до самого ранку йшов, угадуючи дорогу, де не міг зустріти "їх" [5, c. 554]. У цьому випадку другорядна дія виражається дієприслівником недоконаного виду, головна - особовою формою дієслова недоконаного виду. Головна дія може бути виражена дієсловом доконаного виду, а другорядна, яка відбувалася у той же момент, - дієприслівником недоконаного виду: "Хлопець позабивав просвітлини чопи­ками з гілочок і ганчір'я; заліпив смолою, набираючи від шпал, складених на вагоні" [5, c. 559]. Зустрічаються випадки, коли і другорядна і головна дія виражені дієприслівником ДВ: "Надвечір, виснажена вкінець від голо-

© Палій В. П., 2012дного терпіння, від'їхала в напрямку до свого села, вчепившися за березові дрова, з сірою скрученою корою - на товаровому потязі" [5, c. 563]. У французькій мові одночасність дій найчастіше виражається за допомогою діє­прикметника або герундія, вони у більшості випадків займають постпозицію відносно до головного дієслова, причому порядок предикатів відображає реальну послідовність дій: "Elle se reveillait en hurlant parce que chez moi c'etait un reve mais chez elle ga devenait un cauchemar et elle disait toujours que les cauchemars, c'est ce que les reves deviennent toujours en vieillissant" [18, c. 68]. В українській мові передування може позначатися морфологічно, за допомогою префіксів і суфіксів: "Промазав і Дзякун, підпоївши лісника в коморі, поки домовлявся з ним про вільху на шалівку" [6, 807], "Катря стояла, опустивши руки вподовж тіла, від чого її вузенькі плечі стали ще вуж­чі..." [7, c. 784]; - дієприслівники утворені за допомогою префікса "під" та суфікса "вши", що вказує на переду­вання дії. У французькій мові морфологічний критерій вираження різночасності дій майже відсутній. Але тут важливе місце займає позиція залежного предиката: якщо він передує головному присудку - то часто позначає попередню дію: "Je vous ai dit que Madame Rosa, en dehors meme de sa maladie, avait beaucoup vecu et que ga lui donnait des sueurs froides" [17, c. 146]. В українській мові фіксуються висловлювання, коли передування переда­ють за допомогою лексичних засобів, таких слів, як: "спершу, спочатку, хвилинку". У реченні: "Спершу кричав про шпигунство, але не викликав жодної реакції" [8, c. 539], - слово "спершу" виконує темпоральну роль, тобто видно, що якийсь час актант виконував конкретну дію до отримання певного результату або реакції. Є випадки, коли другорядна цілісна дія може передувати головному цілісному факту, а ситуації передування конкретизують­ся залежно від перфектності/ імперфектності дієприслівника ДВ [2, c. 262]. У висловлюваннях з імперфектним дієприслівником ДВ передуюча дія не містить результату виконання головної дії: "Тоді, вхопившись голою рукою за порвану дротину, Запорожець закрутив її навколо Заброди і зав'язав йому на жилуватій шиї смертний вузол" [9, c. 433]. У реченнях з перфектно-акціональним дієприслівником між другорядною та наступною діями є конкрет­ний смисловий зв'язок, де суб'єкт в результаті передуючої дії отримує об'єкт або інструмент, що використовуєть­ся у подальшому: "Увійшовши до хати, я тихо підкрався до Страшного суду і почав пильно, якось по-новому розглядати пекельні кари, змальовані внизу картини" [10, c. 403]. Другорядна цілісна дія може передувати голов­ному процесу, тоді значення передування часто супроводжується відношенням одночасності наслідків передую­чої дії і дії головного процесу: "Отак міркуючи собі, поволі затулив, кажу я, очі і вже почав рости" [10, c. 408]. Як і кожен лінгвістичний знак, часова форма входить до формальної і семантичної мовної структури. Тут постає проблема узгодження часів, проблематика взаємозв'язку категорій часу/виду/способу, відносини таксису і часової співвіднесеності. Щодо цієї проблеми існують дві протилежні точки зору, про що ми говорили вище: а) узгоджен­ня часів може бути формальним, як у випадку: "Ils entrerent dans un cafe ou il y avait peu de monde" [15, c. 7]; б) узгодження часів може носити семантичний характер: "Mais j'avais bien l'impression que Monsieur Hamil savait quelque chose qu'il ne me disait pas" [17, c. 42], де граматичний час виражає підпорядкування часовій формі голов­ного речення. Досить часто аспектуально-таксисні ситуації з елементами обумовленості позначають послідов­ність дій лише за допомогою контексту. У французькій мові можливі випадки вживання складної форми в ГР, якщо проста форма має позачасове значення, часовий порядок в даному випадку не виражений, то дієслово ГР в минулому часі може супроводити теперішній час в ПР: "Elle a eu un immense sourire, parce qu'elle a presque plus de dents qui lui restent" [17, c. 134]. Існування граматичного виду у французькій мові виражається опозицією простих і складних часів і підтверджується концепцією Г. Гійома, який вважає вид категорією внутрішнього часу [18, c. 15 - 20, c. 66]. Отже, функція дієслівного виду полягає в організації внутрішнього часового порядку тексту, в кожно­му реченні якого між часом дій встановлюються відносини тимчасової залежності. У рамках складнопідрядного речення синтаксична функція підрядного речення визначається його зв'язком з антецедентом [13, c. 25- 26]. Вибір способу і граматичних часів в ПР залежить від природи антецедента ГР як у французькій, так і в українській мові, але виражається він по-різному. Антецедент - вказівний займенник, який супроводжує вживання дійсного спосо­бу в ПР, оскільки воно вказує на реальну дію: "Cest ce qu'il ne peut pas m'avouer parce qu'il n'a pas reussi a se l'avouer ?" [19 , c. 78]. Антецедент - власна назва: "Julien parla encore un moment avec les autres, puis sortit a son tour" [15, c. 73]. В даному реченні вживання PS в ГР (parla) не заважає вживанню тієї ж дієслівної форми в ПР (sortit) для вираження одночасності, тоді як в українській мові минулий час ДВ використовується для вираження передування [4, c. 319]. Якщо ситуація гіпотетична, антецедент може сприяти вживанню в ПР дієслова в умовно­му способі: "Il dit qu'il leur ferait obtenir un recepteur de radio pour qu'ils puissent ecouter les informations diffusees par Londres" [15, c. 94]. Ще один приклад: "Quand elle est revenue d'Allemagne, elle s'est defendue encore pendant quelques annees mais apres cinquante ans, elle avait commence a grossn et n'etait plus assez appetissante" [17, c. 70]. Це свідчить про те , що у французькій мові для вираження наступності в плані минулого може використовуватися минулий час PQP, який підкреслює віддаленість від дії-події головного речення; в українській мові для вираження передування в плані минулого може використовуватися минулий час НВ, який підкреслює таку віддаленість: "Давні мешканці-козаки або "гурани" - повтікали в Маньчжурію, а тут жили тепер бердичівські, тульські та орловські "патріоти родіни" [8, c. 495]. Підтвердження тези Храковського В.С. [1] про тимчасову кореляцію ді­єслівних часів ми спостерігаємо на прикладі вживання Imparfait у ПР, де цей час виражає одночасність з дією ді­єслова ГР, яка виражена складним часом PQP: "Elle etait montee sur la pile de bois et se trouvait perchee plus haut que la cuisiniere" [16, c. 42]. На відміну від простої форми, вільна позиція якої не порушує тимчасової послідовності висловлювання, вживання складної форми (PQP) в ГР, виражає передування дії ПР: "Sa voix avait un peu monte de ton, mais elle perdait le peu de force qui lui restart" [17, c. 40]; вказує також на конкретність дії в минулому: "Elle revenait a ce qu'il avait dit de la neige" [16, c. 30]. Таксисні відносини виражені завдяки властивості відносних часів французької мови передавати зв'язок з іншою дією, представленою в даному мовленнєвому акті. Граматичний час Imparfait має також властивість розмістити дію "за лаштунками" події першого порядку, вираженої формою PS, яка надає рельєфності та жвавості висловлюванню [13, c. 114-117]. Наприклад: "Il eut un moment envie de rire, a

cause du haricot qui ressemblait a un ridicule petit sabre dans la main menagante de sa femme" [16, c. 31]. Поява склад­них форм в одному контексті, зокрема PQP, свідчить про тимчасове переривання розповіді та віднесеність дії на інший часовий період: "A present, Isabelle criait comme elle avait fait chaque fois que Marie-Louise avait du remettre une visite; pourtant, lorsqu'elle recevait des lettres ou la petite parlait de son avenir, on la sentait toute gonflee de fierte" [16, c. 37].

Висновки дослідження і перспективи подальшого розвитку проблеми. Аналіз мовного матеріалу показав розповсюдженість відносин одночасності й різночасності, які можуть зближатися між собою, що свідчить про невизначеність, навіть в деякій мірі, "довільність" мовних значень таксису. У творах українських письменників ХХ століття зустрічається майже однакова кількість таксисних моделей як зі значенням одночасності, так і різ­ночасності. У сучасній французькій літературі фіксуємо більше відносин одночасності, ніж різночасності. Це пояснюється тим, що герундій та час Imparfait часто несуть у собі семантику одночасності. В українській мові при утворенні відносин залежного таксису головне місце займає вид дієслова та дієприслівника, натомість у французькій мові у випадку залежного таксису вид великого значення не має, зате спостерігається значний вплив контексту самого речення. Важливу роль відіграє морфологічна сторона явищ таксису в українській мові, тобто за допомогою яких суфіксів та префіксів утворюються дієприслівники у складі поліпредикативного комплексу. Саме від цього аспекту залежить якість таксисних моделей зі значенням одночасності або різночасності.

Література:

1. Бондарко, А. В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии [Текст] / А. В. Бондарко. -М. : Едиториал УРСС, 2003. - 208 с.

2. Гак В. Г. Русский язык в сопоставлении с французским [Текст] / В. Г.Гак.- М. : Едиториал УРСС, 2006. - 264 с.

3. Маслов Ю. С. Избранные труды. Аспектология. Общее языкознание [Текст] / Ю. С. Маслов.- М. : Языки сла­вянской культуры, 2004. - 839 с.

4. Косинка Г. М. На золотих богів. Українська література. Хрестоматія // За ред. П. П. Кононенка. - К. : "ЛДЛ", 2004. - 1056 с.

5. Василь Барка. Жовтий князь. Українська література. Хрестоматія // За ред. П. П. Кононенка. - К. : "ЛДЛ", 2004. - 1056 с.

6. Григір Тютюнник. Син приїхав. Українська література. Хрестоматія // За ред. П. П. Кононенка. - К. : "ЛДЛ", 2004. - 1056 с.

7. Григір Тютюнник. Оддавали Катрю. Українська література. Хрестоматія // За ред. П. П. Кононенка. - К. : "ЛДЛ", 2004. - 1056 с.

8. Іван Багряний. Тигролови. Українська література. Хрестоматія // За ред. П. П. Кононенка. - К. : "ЛДЛ", 2004. - 1056 с.

9. Олександр Довженко. Україна в огні. Українська література. Хрестоматія // За ред. П. П. Кононенка. - К. : "ЛДЛ", 2004. - 1056 с.

10. Олександр Довженко. Зачарована Десна. Українська література. Хрестоматія // За ред. П. П. Кононенка. - К. : "ЛДЛ", 2004. - 1056 с.

11. Храковский В. С. Таксисные конструкции (опыт классификации) // Теоретические проблемы функциональ­ной грамматики. Материалы Всероссийской научной конференции (Санкт-Петербург, 26-28 сентября 2001) / Отв. ред. А. В. Бондарко. - СПб. : "Наука", 2001. - С. 109-112.

12. Якобсон Р. О. Шифтеры, глагольные категории и русский глагол // Принципы типологического анализа языков различного строя. - М., 1972. - С. 95-113.

13. Benveniste, E. Problemes de linguistique generale [Texte] / E.Benveniste. - Paris, Gallimard, 1966, - 298 c.

14. Bloomfield, L. Language [Тєхіє] / L.Bloomfield. - New York, Henry Holt, 1933, - 400 c.

15. Clavel, B. La grande patience III. Le Coeur des vivants. -Paris, Edition J'ai lu, 1964. - 433 c.

16. Clavel, B. Le voyage du pere. - Paris, Editions Robert Laffont, 1965. - 184 c.

17. Gary Romain. La vie devant soi. - Barcelone,Mercure de France, 2008.- 273 c.

18. Guillaume, G. Temps et verbe ^xte] / G.Guillaume. - Paris, Champion, - 1972, - 138 c.

19. Piperno A. Avec les pires intentions. - Barcelone:Gallimard, 2005, - 439 c.

УДК 811.111255.4

Пасекова Н. В.,

Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского, г. Симферополь

ЛИНГВИСТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ КАЛАМБУРА

В РОМАНЕ В. НАБОКОВА "ЗАЩИТА ЛУЖИНА"

В статье рассмaтриваются лингвистические особенности каламбура в романе В. Набокова "Защита Лужина". Исследование каламбура сегодня представляется важным и значительным, так как его широкое использование в ряде литературных жанров, неоднозначное отношение многих исследователей к каламбуру, зачисленному ими в список "непереводимых" явлений, диктует необходимость разработки этого приема при переводе с одного языка на другой.

Ключевые слова: каламбур, лингвистические особенности, игровая деятельность, лингвистический феномен, прием компенсации.

В статті розглядаються лінгвістичні особливості каламбуру в романі В. Набокова "Захист Лужина". До­слідження каламбуру сьогодні стає важливим та значним, тому що його широке використування у ряді літера­турних жанрів, неоднозначне відношення багатьох дослідників до каламбуру, який вважається "неперекладним" явищем, диктує необхідність розробки цього прийому при перекладі з однієї мови на іншу.

Ключові слова: каламбур, лінгвістичні особливості, ігрова діяльність, лінгвістичний феномен, прийом компенсації.

The article deals with the linguistic features ofpun (франц. calembour) in the novel of V. Nabokov "The Defence". Nowadays the research ofthis phenomenon is very important and considerable because its wide usage in a number of literary genres, ambiguous attitude of many researchers toward a pun which is considered to be "untranslatable"phenomenon, dictates the necessity of development this device during translation from one language to other one.

Key words: a pun, linguistic features, playing activity, linguistic phenomenon, compensation device.

В современном языкознании наблюдается растущий интерес к проблемам перевода. По теории перевода су­ществует обширная литература, в которой анализируются самые разные аспекты этого вида деятельности.

Особенно интересны переводоведческие исследования, в которых художественный перевод освещается с по­зиций лингвистики.

Языковыми приметами стиля В. Набокова можно считать каламбурность, метафоричность, наличие аллю­зий, параллелизмов, специфических ритмико-синтаксических конструкций, особую лексико-семантическую экспрессивность художественной речи, неожиданное употребление языковых тропов, ведь сам автор неодно­кратно подчеркивал, что "всякая великая литература - это феномен языка, а не идей" [3, с. 131].

В нашей статье мы рассмотрим лингвистические особенности каламбура, который является одной из форм языковой игровой деятельности В. Набокова в романе "Защита Лужина".

Исследование каламбура сегодня представляется важным и значительным, так как именно каламбур, по нашим наблюдениям, является одним из основных приемов привлечения читательского внимания в текстах В. Набокова.

Данная проблематика находится в русле приоритетного направления в языкознании, изучающего язык вместе с его носителем и создателем - человеком: "... нельзя познать сам по себе язык, не выйдя за его пределы, не об­ратившись к его творцу, носителю, пользователю - к человеку, к конкретной языковой личности" [1, с. 7].

Объектом исследования является каламбур как лингвистический феномен, как форма реализации языковой игры в английской и русской лингвокультурах.

Современная парадигма научных взглядов на каламбур представлена различными концепциями. Каламбур как семантический и стилистический феномен рассматривали В.В. Виноградов, А.Н. Гвоздев, А.И. Ефимов, Б.Ю. Норман, Е.В. Максименко, А.А. Терещенкова, А.А. Щербина и другие. О каламбуре как о фонетическом и семантико-фонетическом явлении, обладающем сенсорными качествами, писал О.И. Усминский. Каламбур как воплощение приемов игры в разговорной речи представлен в трудах Е.А. Земской, М.В. Китайгородской, Н.Н. Розановой.

Несмотря на многообразие научных исследований, неоднократные попытки прояснить природу каламбура, термин "каламбур" остается до сих пор неоднозначным, единого определения не существует.

Каламбур - это разновидность языковой игры, в основе которого лежит стремление достичь определенного эффекта эстетического воздействия (чаще всего комического) путем нарушения нормативного канона восприя­тия языковых единиц, творческого использования языковых единиц [5, с.231].

Ссылаясь на работу Осиной Л.А. [4], отметим, что информативная структура каламбура состоит из на­бора постоянных и переменных элементов. В число первых входит предметно-логическая, экспрессивно-стилистическая, ассоциативно-образная и функциональная информация.

По своим контекстуальным характеристикам каламбуры делятся на доминантные и каламбуры ограничен­ного действия. Первые способствуют формированию ведущей темы произведения и обычно располагаются в наиболее значимых участках текста. Вторые участвуют в создании второстепенных тем произведения и способ­ствуют формированию ограниченного пространства текста.

Также обязательными компонентами структуры любого каламбура являются ядро (два элемента, объединенных или сходной фонетической или графической формой, но различных по содержанию), и базисный контекст, созда­ющий минимальные условия реализации элементов ядра в каламбур. Очень важен прием компенсации, воспол­няющий потери, связанные с невозможностью передать в полном объеме функциональную нагрузку каламбура.

© Пасекова Н. В., 2012

Набоков не всегда находил точные межъязыковые соответствия для точной передачи каламбуров при перево­де своих произведений, но в обеих версиях романа "Защита Лужина" эта тема развивается безостановочно. Необ­ходимо обратить внимание, что поток каламбуров, часто преследующего самые серьезные цели, пронизывает как русскую, так и английскую версии этого романа. В обеих версиях в сцене, которую следует трактовать как обращение к музе каламбура, Набоков описывает упражнения Лужина в написании диктантов: ""Это ложь, что в театре нет лож"[2, с.25]. И сын писал, почти лежа на столе". (""Being born in this world is hardly to be borne". And his son wrote, practically lying on the table and baring his teeth") [6, с.17]. В английском варианте романа сло­весной игры не меньше. Теща Лужина "sincerely loved the daubed, artificial Russia she had rigged up around her, but sometimes she became unbearably bored [игра слов на созвучии "bored" (скучающий) и "board" (доска), not knowing exactly what was missing" ("которую вокруг себя понастроила," "иногда скучала невыносимо") "[2, с. 104; 6, c. 114]; неоднократно упомянуты side-boards (буфеты, дословно "боковые доски") в ее квартире и в квартире до­чери; "the more closely [Luzhin's wife] read the newspapers, the more bored she grew. [...] But when she turned to the newspapers of the other world, Soviet newspapers, her boredom then knew no bounds" ("чем внимательнее она (жена Лужина), читала газеты, тем ей становилось скучнее (так сказать, "дощатее"). Когда же она обращалась к газе­там потусторонним, советским, то уже скуке ("дощатости") не было границ") "[2, с. 224; 6, c. 235]; правление ("board", дословно "доска") союза эмигрантских писателей почтило память отца Лужина вставанием "[2, с. 90; 6, c. 82], в Берлине эмигранты живут в мещанских квартирах (по английски "flat" омонимично слову "плоскость", "плоский"), причем одна из этих квартир описывается так детально, что читатель еле удерживается от искушения начертить ее двумерный план. Набоков вряд ли хочет сделать будущей теще Лужина комплимент, упомянув, что, когда Лужин попросил у нее руки дочери, она "was flattered" (глагол "flatter", "льстить", можно также каламбу-рически перевести как "расплющивать") ("ей было лестно") "[2, с. 115; 6, c. 125]. Говоря словами каламбура из английской версии романа, Лужин обнаруживает, что родиться (being born) в этом двумерном мире - значит об­речь себя на нечто трудновыносимое (difficult to be borne) "[2, с. 229; 6, c. 219].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26