П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 63

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Также обыгрывается сходство слов "временный" и "временной" (в этих местах английского текста слово "temporary" нужно заменить на "temporal".). Жена Лужина надеется, что он найдет "временное развлечение" ("a temporary diversion") в политике "[2, с. 237; 6, c. 227], но Лужин не оправдывает ее ожиданий: "что-то временно ослабевало в нем" ("something would temporarily weaken inside him") ("[2, с. 239; 6, c. 228]. Первая попытка Лу­жина поцеловать невесту - сразу после предложения руки и сердца - оборачивается символическим союзом со Временем: "Он схватил ее за локоть, поцеловал что-то холодное и твердое (часики на кисти)" "[2, с. 113]. Очень удачны каламбуры, обыгрывающие значение слова "час" в разговорной речи: будущая теща Лужина утверждает, что он "не по дням, а по часам сходит с ума"[2, с. 139] ("Luzhin was going out of his mind not by the day but by the hour") [6, с. 129].

Обращает внимание читателей и соседство в одном предложении слов "илужн" и "Лужин", что, в свою оче­редь, заставляет задуматься не только над сходством, но и над различиями этих двух слов. Если отнять у слова "illusion" его необходимую в английской речи приставку, получится несуществующее слово "lusion", которое могло бы означать что-то вроде "игрового акта" или просто "игры". Набоков дважды вынуждает Лужина окольно намекать на игровой характер его роли и / или имени. Первый случай - когда Лужин пытается развлечь своего маленького советского гостя: ""Игрушку бы," - сказал он про себя" - то есть и "о себе", и "себе" [2, с.228] (""A toy would do it," he said to himself) [6, с. 217]. Ранее, когда Петрищев слышит фамилию Лужина, он спрашивает: "Ваша фамилия - Лужин?" Лужин, отрицая важность своего имени, говорит: "это не играет значения"[2, с. 208] ("it's of no importance") [6, с. 197].

Как видим, Набоков при переводе собственных произведений часто применял прием компенсации, т.е замены не переданного элемента оригинала каким-либо иным элементом, восполняющим потерю информации и способный оказать подобное воздействие на читателя.

Автоинтерпретация становится основным способом "приближения" к читателю идейно-художественного смысла произведения: никто так полно не может соотнести текст оригинала и перевода этого произведения на другой язык, как сам автор оригинального сочинения.

Разработка данной проблемы является частью более широкой задачи - изучения содержательных характерис­тик каламбура как одного из важнейших аспектов теории перевода - проблемы переводимости.

Широкое использование каламбура в ряде литературных жанров, неоднозначное отношение многих исследо­вателей к каламбуру, зачисленному ими в список "непереводимых" явлений, диктует необходимость разработки этого приема при переводе с одного языка на другой.

Литература:

1. Караулов Ю. Н. Русский - язык и языковая личность. - М. : Изд-во ЖИ, 2007. - 264 с.

2. Набоков В. Защита Лужина. - AnnArbor: Ardis,1979.

3. Набоков В. Лекции по русской литературе. Пер. с англ. Предисловие Ив. Толстого. - М. : Независимая газе-та,1996. - 440 с.

4. Осина Л. А. Языковые приемы и средства в истории отечественного каламбура : Дис. ... канд. филол. наук / Л. А. Осина. М., 2007. - 333 с.

5. Розенталь Д. Э. Справочник лингвистических терминов. - М. : Просвещение, 1972. - 495 с.

6. Nabokov V The Defence. -New York:Vintage, 1990.

УДК 811.112.2'42

Піхтовнікова Л. С., Яремчук І. М.,

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

ДИСКУРС ПРИТЧІ У СИНЕРГЕТИЧНОМУ АСПЕКТІ

У статті на матеріалі притч німецькомовних авторів розглянуто фактори самоорганізації дискурсу притчі. Головним механізмом самоорганізації на когнітивному, прагматичному і стилістичному рівнях є поляризація скла­дових дискурсу притчі, що проявляється як результат конкурентної взаємодії атракторів і репелерів дискурсу. Ключові слова: дискурс, притча, самоорганізація, атрактор, репелер, поляризація

В статье на материале притч немецкоязычных авторов рассмотрены факторы самоорганизации дискурса притчи. Основным механизмом самоорганизации на когнитивном, прагматическом и стилистическом уровнях является поляризация составляющих дискурса притчи, проявляющаяся как следствие конкурентного взаимодей­ствия аттракторов и репеллеров дискурса.

Ключевые слова: дискурс, притча, самоорганизация, аттрактор, репеллер, поляризация.

This paper considers the factors of the self-organization of a parable discourse on the material of the parables of German-speaking authors. The main mechanism of self-organization on cognitive, pragmatic and stylistic levels is the parable discourse constituents polarization which becomes apparent as a result of the competitive interaction of the attractors and repellers of discourse.

Key words: discourse, parable, self-organization, attractor, repeller, polarization.

Синергетика вивчає принципи самоорганізації систем, що виникають еволюційним шляхом, здатні адекватно реагувати на зовнішні зміни, впливи, змінюючи самостійно свої параметри, структуру, функції і тим самим, збе­рігаючи себе.Термін "синергетика" введено в науку Г. Хакеном [20] спочатку для дослідження самоорганізації фізико-хімічних явищ, потім положення самоорганізації було застосовано до природної і соціальної сфери. Си-нергетичнапарадигма в лінгвістиці активно розроблюється, починаючи з кінця ХХ століття [2; 1; 3; 5; 12; 9; 8; 11; 15; 22], однак вона зародилася ще раніше в дослідженнях самоорганізації різних мовних явищ [18; 6; 19]. Значну увагу приділено синергетичним явищам у коротких типах тестів - рекламі [16], малих сатиричних формах (байка, притча) [9; 8; 22; 7] та взагалі - феномену самоорганізації різних типів дискурсу [10; 13; 11].

Об'єкти, що самоорганізуються, можуть бути як матеріальними, так і ідеальними. Наприклад, самооргані-зується й еволюціонує система знань і система передачі знань у процесі спілкування, тобто дискурс. Процес утворення дискурсу як самоорганізованої системи умовно можна розділити на три етапи: а) когнітивний (етап задуму, планування обмежень); б) прагматичний (створення стратегій, що реалізують задум); в) етап мовленнєвої реалізації (реалізація стратегій у мовленні). Учасниками кожного етапу, що створюють самокеровану систему, є такі: 1) автори (автор) дискурсу, що виступають як мовні особистості; 2) вбудовані в мовну картину світу со­ціальні очікування (замовлення) на результати реалізації дискурсу; 3) обмеження на дискурс: традиції жанрів, обсяг, норми викладу, екстралінгвальні умови та ін.

Мовна особистість розглядається на трьох рівнях: 1) вербально-семантичному, 2) тезаурусному, 3) мотива­ційно-прагматичному - з установленням специфічних для них одиниць (слів, понять, діяльнісно-комунікативних потреб) [17, c. 370].

Відповідно до цього автор, як мовна особистість, бере участьу самоорганізації дискурсу на когнітивному, прагматичному та мовно-мовленнєвому рівнях відповідними сторонами своєї мовної особистості, залучаючи для цього необхідні одиниці.

Самоорганізацію дискурсу ми розуміємо не в тому смислі, що він виникає незалежно від автора, а в тому, що автор є одночасно й творчим конструктором дискурсу, й знаряддям атракторів та репелерів цього дискурсу, які виникли до автора й незалежно від нього [7, c. 520].

Із синергетичної точки зору п.п. 1) і 2) складають зміст атрактора - ментального конструкта, що направляє процес утворення дискурсув потрібне русло послідовного досягнення цілей. Опонентом атрактора є репелер, його зміст відбито у п. 3). При створенні дискурсу відбувається конкурентна взаємодія змістів атрактора й репелера. Маючи загальну мету - створення дискурсу, атрактор і репелер задають протилежні напрямки його розвитку: зміст репелера прагне створити стійку форму дискурсу (припустимий обсяг, традиційний зміст, архітектоніку і т.і.), а зміст атрактора - додати формі й змісту гнучкість і динамізм, втілити творчій задум автора [там само, c. 520-521].

Згідно синергетичним поглядам, конкуренція атрактора й репелера при створенні дискурсу є головним чин­ником самоорганізації. Конкуренція приводить до того, що різні частини системи набувають і розвивають у собі протилежні властивості, тобто поляризуються. Поляризація дозволяє щонайкраще врахувати протилежні вимоги атрактора й репелера. Поляризація частин системи здійснюється за допомогою параметра порядку - найбільш рухливого параметра системи, що діє увсіх його частинах [9, c. 13].

На когнітивному рівні самоорганізації дискурсу притчі конкретизується задум автора. Для цього автор, як мовна особистість, використовує свій тезаурусний рівень та багаторазово порівнює свій задум з обмеженнями на дискурс притчі, досягаючи тим самим компромісу між вимогами репелера та прагненнями атрактора. Ціль, або задум автора - виразити й довести художніми засобами певну соціально значущу ідею; для цього знайти на­очний, репрезентативний приклад, що відображає сутність ідеї та може слугувати її символом [14]. Зрозуміло, що автор не може обходити традиційні обмеження притчі як типу тексту, які, таким чином, виступають однією із сторін самоорганізації поряд з авторською метою.

© Піхтовнікова Л. С., Яремчук І. М., 2012

Когнітивний етап самоорганізації притчі можна лише умовно відокремити від прагматичного етапу. На остан­ньому відбувається створення мовленнєвих стратегій і кодів, що трансформують просту ситуацію сюжету у сим­вол. Згідно з традиційною природою притчі, вона повинна бути переконливою й дидактичною. Тому автор притчі за допомогою тексту формує у читача напрямок думки, домінанти, що дозволяють останньому знайти у притчі ємний особистісний смисл. Такий механізм створення особистісного смислу при читанні художнього тексту має синергетичну природу [1, c. 34].

Зазвичай, у притчі закладається напрямок пошуку двох домінант смислу, які складають опозиційну пару. З цієї опозиції, протиріччя, власне, і утворюється символ, що виражає головну ідею притчі. Розглянемо приклад.

G.E. Lessing

Der Besitzer des Bogens

Ein Mann hatte einen trefflichen Bogen von Ebenholz, mit dem er sehr weit und sehr sicher schoss, und den er ungemein wert hielt. Einst aber, als er ihn aufmerksam betrachtete, sprach er: Ein wenig zu plump bist du doch! Alle deine Zierde ist die Glatte. Schade!- Doch dem ist abzuhelfen; fiel ihm ein. Ich will hingehen und den besten Kunstler Bilder in den Bogen schnitzen lassen. - Er ging hin; und der Kunstler schnitzte eine ganze Jagd auf den Bogen; und was hatte sich besser auf einen Bogen geschickt, als eine Jagd?

Der Mann war voller Freuden. "Du verdienest diese Zierraten, mein lieber Bogen!" -Indem will er ihn versuchen; er spannt, und der Bogen - zerbricht.

[21, c. 94]

Одна з домінант смислу в цій притчі - цінування будь-якого корисного предмету, що добре виконує свої функції. Домінанта позначена виразами: лук чудовий, стріляє влучно вдалечень. Друга домінанта смислу - праг­нення до покращення вигляду корисного предмету. Домінанта позначена виразами: ти не бездоганний, ще трош­ки грубий, покошланий.

Конфлікт вказаних домінант смислу виявляється в кульмінації притчі: Лук не витримав нової різьби та при­крашень і зламався у вживанні. Домінанти створюють напрямок пошуку і узагальнення смислу для адресата. Ймовірно, він обере наступний смисл: завжди можлива несумісність між прагматикою та естетикою предметів, що слугують людині. Завдяки прикладу, наведеному в притчі, означені домінанти назавжди залишаються у адре­сата поляризованими. Особистісні смисли виникають у читача шляхом самоорганізації і узагальнення; в тексті притчі, у її експліцитному плані вираження ці смисли ще відсутні.

Приклад, що використано у притчі, надає переконливості головній ідеї тому, що вказує її онтологічні коріння, тобто походження з простого і зрозумілого побуту. Динаміка породження смислу у такий онтологічний спосіб робить цей смисл легко оглядним при всій віртуальності події [4, с. 139].

Прагматичний етап самоорганізації дискурсу притчі, як зазначено, можна лише умовно відокремити від ког-нітивного етапу. Створення дискурсивних стратегій має певні цілі і цим відноситься до когніції; в той же час стратегії реалізуються на мовно-мовленнєвому етапі і відносяться до стилістичних засобів. Цільове застосування стратегій визначає їх розподіл на дві основні: репрезентаційну й комунікативну. Комунікативна інтенція притчі має те ж саме поле діяльності, що й репрезентаційна, але розглядається з точки зору мовленнєвого забезпечення репрезентаційної інтенції.

Коди притчі, що створюються на прагматичному етапі самоорганізації, призначені для узагальнення смислу та символізації, що витікає з простої ситуації, викладеної у притчі. Так наприклад, у наведеній вище притчі Г. Лессінга кодом ідеї про несумісність практичного застосування і зайвих прикрас предмета виступає конкретний предмет (Лук) і художня різба, що послабила (знищила) його головну функцію. Приблизна (неповна) класифі­кація лінгвокультурних кодів, що використовуються у художніх творах, надана в лінгвістичній довідниковій літературі [17, с. 220]. Виокремлюють такі коди, як соматичний, просторовий, часовий, предметний, біоморфний, духовний, релігійний та ін. У розглянутій притчі застосовано предметний код (предмет -Лук, ним закодовано смисл про будь-який корисний предмет) та духовний код (прагнення до прикрашення різбою Лука, цим закодо­вано більш загальне тяжіння до прикрас).

Моделі спілкування, мовленнєві стратегії, коди притчі залишаються "безтілесними" без мовного та мов­леннєвого забезпечення, що здійснюється у формі тих чи інших стилів, у формі мовностилістичних засобів. Іс­нує досить стійка кореляція між прагматичним інвентарем (моделі спілкування, мовленнєві стратегії, коди) та стилістичними засобами для досягнення цілей притчі. Саме це дає підстави до розглядання дискурсу притчі у об'єднаному прагмастилістичному аспекті.

Притча висловлює надто загальні опозиції: добро - зло, любов - ненависть, дружба - ворожнеча таін., смисл яких можна лише демонструвати або маніфестувати. Поряд з ускладненням цих опозицій ускладнюється і компо­зиція притчі, усі її рівні, ускладнюється ієрархія стильових рис. Рух від сюжету до заключної частини притчі су­проводжується ускладненням моделей спілкування, що корелює з нарощенням ємності смислу й узагальненням.

Контраст між автологічностю мови притчі та її стилістичною виразністю залишається провідним стильовим феноменом кожного типу притчі. Він породжує ще один комплекс стилістичних явищ, які максимально сприя­ють досягненню цілей притчі і мають синергетичну природу.

У стилістичному синтаксисі мають місце такі явища як актуальне членування (АЧ) та надфразова єдність (НФЄ). Згідно з ідеями Л.С. Піхтовнікової саме вони на стилістичному рівні відіграють роль самоорганізації для виникнення в дискурсі нових смислів будь-якої складності [7, с. 521 - 524].

Узагальнені смисли виникають у притчі імпліцитно або у експліцитно висловленій моралі, авторському резю­ме і є результатом попереднього тексту. У тексті притчі (опис дій, персонажів) план вираження здійснюється за допомогою АЧ, яке послідовно, лінійно надає розвернення подій. Зміна тем і рем здійснює, переважно, інформа­ційну функцію притчі. Завдяки автологічному викладу актуальне членування у притчі прозоре й просте.

Узагальнені смисли притчі виникають у її плані змісту як імплікатура або експліцитно - як ітогове міркуван­ня. У будь-якому разі для цього потрібне мисленнєве повернення до попереднього тексту.

Самоорганізація на мовностилістичному рівні полягає в тому, що надфразова єдність дає можливість при створенні дискурсу повертатися до смислу попередніх фрагментів тексту, виявляючи їх додатковий смисл. Вод­ночас актуальне членування лінійно подає чергові частини тексту, відслідковує переважно фактуальну інформа­цію і близький каузальний зв'язок [там само, с. 521].

Розглянемо цей механізм на прикладі притчі М.Ф. Эбнер-Эшенбах.

M. v. Ebner-Eschenbach

Verlorene Zuversicht

Vor Jahren lebte in einer grofien Handelsstadt ein Mann, dem alles, was er unternahm, gelang, den niemals ein Missgeschick traf (РЕМА), der von Jugend an bis ins reife Alter nur Freude und Erfolg erlebte und nur Dankbarkeit und Treue erfuhr. (ТЕМА)

Plotzlich verwandelte sich sein Los; er sank ins Elend; er lernte den Undank und die Bosheit kennen (РЕМА), und allem, was er liebte, drohte Gefahr. (ТЕМА)

Ebenso rasch jedoch, als es sich von ihm gekehrt, kam das Gluck ihm zuruck, ersetzte ihm zehnfach, was er verloren hatte, uberschuttete ihn und die, die ihm teuer waren, von neuem mit seinen reichsten Gaben (РЕМА).

"Nun", fragte jemand, "bist du zufrieden? Du hast es wieder, dein Gluck? (ТЕМА)

"Ach", antwortete er, "wo ist meine Zuversicht? (РЕМА) Ich habe ein Gluck wieder, das mich schon einmal verlassen hat. (ТЕМА) [21, с. 100-101].

У цій притчі невербалізований смисл є втрата віри в успіх. Притча є коротка абстрактна розповідь, у якій сим­волізація відбувається за допомогою загальних, абстрактних понять - доля, щастя, успіх / невдача, зло, вдячність / невдячність (Los, Gluck, Erfolg /Missgeschick, Bosheit, Dankbarkeit / Undank). У прикладі актуальне членування забезпечує зв'язність тексту, близький каузальний зв'язок смислів рем і тем. Ці смисли відносяться до розвитку дій, мотивів, опису характерів, тобто пов'язується тільки фактуальна інформація. НФЄ в тексті представлено катафорою (VerloreneZuversicht), що пов'язує смисл заголовкаі смисл тексту, а також анафорою (kam das Gluck ihm zuruck; Ich habe ein Gluck wieder, das mich schon einmal verlassen hat;), що пов'язує завершення притчі з по­переднім смислом тексту. Серед іншіх ознак НФЄ спостерігаються повтори, тобто буквальні переноси лексичних одиницьв речення, що розташовані не поряд (Gluck).

План вираження притчі створює і пропонує адресату простий смисл: у персонажа було щастя і вдача, на короткий час він їх втратив, далі - все повернулось. Прямолінійним висновком із цього є припущення того, що персонаж знов задоволений. План змісту притчі організовано за допомогою НФЄ; цей план пропонує інший смисл, що протирічить попередньому: із втратою довіри персонаж не може бути задоволеним. Зіткнення двох протилежних смислів, які організовані за допомогою АЧ та НФЄ, змушує адресат відшукувати новий смисл на більш високому рівні. Передача цього невербалізованого смислу є ціль притчі. Приблизно його можна сформу­лювати таким чином: психологічна природа людини є в тому, що вона не реагує як маятник на події і факти. Ще існують незворотні стани психіки.

Стильове наповнення дискурсу притчі проявляється у одночасному ускладнені прагматичного інвентарю та стилістичних засобів при зростанні масштабу цілей притчі. Головна ціль притчі - створення і передача глибокої етико-філософської ідеї - потребує залучення синергетичної природи стилю для своєї реалізації.

До перспектив подальших досліджень за темою статті відносимо вивчення композиції притчі у синергетич­ному аспекті, а також детальне вивчення дії параметру порядку на основних етапах самоорганізації дискурсу притчі.

Література:

1. Герман И. А. Лингвосинергетика / И. А. Герман. - Барнаул : Алтайская акад. экономики и права, 2000. - 188 с.

2. Ейгер Г. В.Язык и синергетика / Г. В. Ейгер // Вісник Харківського університету. - 1992. - №372.- C.131-137.

3. Келер Р. Синергетическая лингвистика / Р. Келер /http://ubt.opus.hbz-nrw.de/volltexte/2007/413/pdf/synling.pdf.

4. Киященко Л.П. В поисках исчезающей предметности (очерки о синергетике языка) / Л.П. Киященко. - М., ИФРАН, 2000. - 199 с.

5. Москальчук Г. Г. Структура текста как синергетический процесс / Г. Г. Москальчук. - М. : УРСС Эдиториал, 2003. - 294 с.

6. Николис Дж. Динамика иерархических систем. Эволюционное представление / Дж. Николис. - М. : Мир, 1989. - 178 с.

7. Піхтовнікова Л. С. Дискурс байки у синергетичному аспекті (на матеріалі української, російської та німецької байки) / Л.С. Піхтовнікова // Незгасимий слово світ: збірник наукових праць на пошану професора В. С. Калашника / уклад. М. Філон, Т. Ларіна. - Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2011. - С. 519-526.

8. Піхтовнікова Л. С. Еволюція німецької віршованої байки (13-20 ст.): жанрово-стилістичні аспекти : дис. ... доктора філол. наук : 10.02.04; 10.01.05 / Піхтовнікова Лідія Сергіївна. - К., 2000. - 427 с.

9. Піхтовнікова Л. С. Синергія стилю байки: німецька віршована байка XIII-XX ст. : монографія / Піхтовнікова Л. С. - X. : Бізнес Інформ, 1999. - 220 с.

10. Піхтовнікова Л. С. Стилістика і синергетика дискурсу / Л. С. Піхтовнікова // Дискурс як когнітивно-комуні-кативний феномен : [кол. монографія] / [під загальн. ред. Шевченко І. С.]. - Харків : Константа, 2005. - С. 29-35.

11. Піхтовнікова Л. С. Стилістична еволюція художнього дискурсу в синергетичному аспекті (на матеріалі бай­ки) / Л. С. Піхтовнікова // Матеріали Х міжнародної конф. "Каразинські читання". - Харків, 2011. С. 229-231.

12. Пиотровский Р. Г. О лингвистической синергетике / Р. Г. Пиотровский // Научно-техническая информация.-Серия 2. - 1996. - № 12. - С. 1-12.

13. Пихтовникова Л. С. Синергетический метод для исследования дискурса в лингвопрагматическом аспекте / Л. С. Пихтовникова // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. - Харків, 2009. -№ 848 - С. 48-52.

14. Пихтовникова Л. С. Тексты и методы: лингвостилистическая характеристика и интерпретация немецкой притчи как типа текста и как жанра / Л.С. Пихтовникова // Проблеми семантики, речення та тексту. - К., 2002. -Вип. 8. - С. 259-265.

15. Пихтовникова Л. С. Языковые фильтры : неравновесные состояния и развитие языка / Л.С. Пихтовникова // Нова філологія. - Запоріжжя : ЗДУ, 2002. - № 1 (12). - С. 33-38.

16. Самарина В. В. Немецкоязьгчный рекламный дискурс: прагматический, когнитивный и лингвостилистичес-кий аспекты: дисс... канд. филол. наук, 10.02.04 - германские языки. - Харьков, 2010. - 210 с.

17. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика / О. О. Селіванова. - Полтава : Довкілля, 2006. - 716 с.

18. Том Р. Топология и лингвистика / Р. Том // Успехи математических наук. - М., 1975. - № 301. - С. 199-221.

19. Фуко М. Слова и вещи / М. Фуко. - М. : Мир, 1994. - 144 с.

20. Хакен Г. Информация и самоорганизация / Г. Хакен. - М. : Мир, 1991. - 240 с.

21. Krusche D. Aufschluss. Kurze deutsche Prosa im Unterricht Deutsch als Fremdsprache / D.Krusche. - Teil 1: Texte. - 5-te Aufl. - Bonn: Inter Nationes, 1992. - 248 S.

22. Pichtownikowa L. Synergie des Fabelstils : Die deutsche Versfabel vom 13.-21. Jahrhundert /Ukrainische Beitrage zur Germanistik / L. Pichtownikowa. - Band 5. - Aachen : Shaker Verlag, 2008. - 322 S.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26