П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 7

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

В статье рассмотрены примеры использования японскими писателями диалектов в своем творчестве. Осо­бое внимание сосредоточено на стилистических особенностях кансайського диалекта в романе Накагами Кен-джи "Бальзамин". Рассмотрены лексико-грамматические маркеры этого диалекта в романе.

Ключевые слова: диалектизмы, стилистическая функция, кансайський диалект, литературный язык.

This article deals with the examples of the usage of dialects in the Japanese writers works. Particular attention is focused on stylistic features of Kansai dialect in the novel "Balsam" written by Nakahami Kenji. We consider lexical and grammatical markers of this dialect in the novel.

Keywords: dialecticisms, stylistic function, Kansai dialect, literary language.

Як відомо, письменники різних народів доволі часто вводять діалектизми у свої твори. Мова персонажів до­повнює їхню характеристику. Вона може вказувати на рід занять героїв, на ставлення їх до інших персонажів, визначати освітній та соціальний статус. Діалектні або ідіолектні форми іноді використовуються для характе­ристики географічної та / або соціальної приналежності героя твору [5, с. 63]. Коли аналізуємо мову твору, то потрібно враховувати частотність діалектизмів, наявність діалектних слів та форм у мові персонажів та автора. Крім того, слід звертати увагу на те, які саме діалектизми вжито у тексті твору (лексичні, морфологічні, синтак­сичні, фонетичні) [2, с. 39].

Японські письменники також вводили діалектні елементи у тексти творів для того, щоб зобразити життя на­роду, передати місцевий колорит при описі японського села і не тільки, створити яскраві мовні характеристики місцевого населення. В українській японістиці, на жаль, тема японських діалектів та їх стилістичної функції у творах японських письменників є маловивченою. Що ж стосується російської японістики, то тут можна навести для прикладу імена таких вчених, як Поліванов Є.Д., Невський М.О., Попов К.А., Бикова С.А., Алпатов В.М. та Лобачов Л.А., які тією чи іншою мірою займалися вивченням та дослідженням японських діалектів.

Метою статті є дослідити стилістичну роль діалектизмів у мові творів сучасних японських письменників, виокремивши при цьому роман Накаґамі Кенджі "Бальзамін". Мовні портрети персонажів творів японського письменника Накаґамі Кенджі характеризуються широким вжитком діалектних елементів у них.

Перемикання кодів або використання діалекту в художній літературі проглядається через маркування не­стандартної вимови або використання діалектних слів, які можуть бути незнайомі для більшості читачів. Що стосується типів кодів, то для письменника, наприклад, є багато можливостей для вибору, так як японська мова не є монолітною, а "сумою" всіх її діалектів, один з яких функціонує як стандартний варіант [6]. Коли письмен­ник обирає діалект для свого твору, він повинен враховувати і той факт, що це може викликати труднощі та роз­дратування у читачів. Лінгвісти також можуть відзначати деякі неточності вжитого автором діалекту у тексті.З іншого бокувикористання діалекту є вмотивованим і робить свій внесок у зміст висловлювання. У деякому сенсі, він може змінити наше пізнавальне середовище, сприяти появі відчуття спільності, членства у певній групі, яка може оцінити його вплив. Перемикання кодів викликає почуття солідарності у деяких читачів, а у інших - мож­ливе відчуження. Таким чином, для досягнення ефекту правдоподібності автор повинен враховувати можливі недоліки. У творі діалект служить для характеристики або визначення оповідача чи героя зі соціолінгвістичного боку, але реакція читачів може бути непередбачуваною, почасти через вибраний діалект і наше знання чи незна­ння його. Це змусить читача задуматися, чому саме цей варіант був вибраний, і які наслідки він може мати. Якщо автор успішно використав діалект, то читачі будуть відчувати себе винагородженими за безсумнівні додаткові зусилля, потрачені на прочитання тексту. Діалекти відрізняються, звичайно, і їх доступністю [5, с. 89]. Як за­значив Бронислав Кобилянський у книзі "Діалект і літературна мова": "Діалектизмів в різних творах художньої літератури може бути більша або менша кількість. Але завжди вірне естетичне почуття міри (яке й покликане керувати компонентами твору) вказує авторові межу, за яку він не повинен виходити, якщо не хоче порушити норми літературної мови твору" [2, с. 37].

Вважається, що літературний текст буде зрозумілішим, якщо його вивчати у паралелі зі стилістичним аналі­зом, який підкреслює важливу роль мовних кодів тексту і робить значний внесок у розвиток літературної критики.

Слід розрізняти, з одного боку, "цитатне" вживання діалектизмів, коли письменник вводить їх як іншостиле-вий елемент і читач розуміє, що це мова героїв, а не автора, і, з іншого боку, використання діалектизмів на рівних правах з лексикою літературної мови як стилістично однозначних лексичних засобів. Цитатне вживання діалек­тизмів у художньому тексті звичайно стилістично мотивовано, якщо автор дотримується міри і не захоплюється незрозумілими читачеві місцевими словами, роз'яснюючи ті діалектизми, які можуть ускладнювати сприйняття" [4]. Дослідник Голуб І.Д. у своїй книзі зазначає, що "при визначенні естетичної цінності діалектизмів у худож­ньому мовленні слід враховувати, які слова вибирає автор. Виходячи з вимоги доступності, зрозумілості тексту, зазвичай відзначають як доказ майстерності письменника вживання таких діалектизмів, які не потребують до­© Батюк І., 2012даткових роз'яснень і є зрозумілі з контексту. Тому часто письменники умовно відображають особливості міс­цевої говірки, використовуючи декілька характерних діалектних слів" [1]. Автор може застосовувати лексичні, фонетичні, морфологічні та синтаксичні діалектизми, вводячи їх у текст. Слід зазначити, що подані діалектизми певною мірою будуть вибрані та опрацьовані автором. Дослідниця Лаптєва О.А. так про це говорить: "(.. .)пись-менник для стилізації під усно-розмовну мову може використовувати і такі мовні засоби, які у своїй сукупності в усно-розмовному мовленні насправді не виступають, але здебільшого вживається один або декілька з них. Таким чином, мова письменника виявляється більш оснащеною" [3, с. 65].

Якщо взяти до прикладу Японію, то на її території існує велика кількість діалектів, які є як загальнозрозумі­лими для японців основних островів країни, так і малозрозумілими. До останніх слід віднести діалекти островів Рюкю. Письменники вживали їх у творах, коли описували традиції островів, релігійні практики, певні історичні моменти, чи вводили діалекти у репліки героїв. Звичайно, це обмежувало читацьку аудиторію решти Японії, або ж навіть ізолювало читачів Окінави. Перед авторами поставав ряд запитань такого характеру: чи використовува­ти у книзі діалект, якщо більша частина населення Японії не зрозуміє змісту? А якщо, наприклад, написати твір діалектом острова Міяко, то тоді його не зможуть зрозуміти мешканці Йонаґуні. Чи слід лише вводити діалект у репліки героїв, чи, може, дописувати його тлумачення, або ж писати усе ієрогліфами. Деякі письменники зовсім уникали діалекту у своїх творах, інші вводили його в окремі абзаци, які або пояснювали або змінювали так, щоб решта японців могла їх зрозуміти [7, с. 9].Наприклад, діалект можна віднайти у творах таких окінавських поетів та письменників: Накамура Каре, Яманокучі Баку, Цукаяма Іссуй, Такара Бен, Медорума Шюн, Ікеміяґі Секіхо, Куші Фусако, Кішяба Джюн, Ошіро Тацухіро, Шіма Цуйоші, Накахара Шін, Шімокава Хіроші, Йошіда Суеко, Яманоха Нобуко та ін. Однак, жоден з цих творів не був написаний повністю окінавським діалектом, а,навпаки, текст твору пристосовано до широкого загалу читачів.

Не залишилися осторонь цього процесу і письменники основних островів Японії. Серед тих, хто вводив діа­лектизми у твори зі стилістичною метою були: Нацуме Сосекі, Танідзакі Джюн'ічіро, Муку Хатоджю, Дадзай Осаму, Кавабата Ясунарі та ін. Більшість з них вживала у творах кансайський діалект, поширений у префектурах Хьоґо, Міе, Нара, Сіґа, Вакаяма, а також містах Осака та Кіото. Наприклад, найбільш чистий варіант осакського діалекту можна віднайти у творах Каміцукаса Шьокена та Фуджісава Такео.

Бували випадки, коли письменники досконало не володіли діалектом певної префектури, але попри це нама­галися його вживати, щоби передати місцевий колорит, вказати на соціальний статус персонажів чи підкреслити місце їхнього проживання. Наприклад, Танідзакі Джюн'ічіро запрошував помічників для перекладу своїх творів діалектом Кансай. Оскільки письменник не походив з району Кансай, то в його роботах можливі були деякі авторські зміни діалекту. Такаґі Харуе у своїй книзі "Спогади про дім Танідзакі" (^^^Ю^^Щ Tanizakiya no omoide) (1977) зазначав, що наприклад, "Свастику" (fH Manji) осакським діалектом перекладала випускниця Осакського жіночого коледжу Такечі Юкіко. Після її шлюбу цю роботу продовжив Такаґі Харуе, який жив у домі Танідзакі з березня по серпень 1929 року [14, с. 35]. Таке практикував і Мінакамі Такітаро, коли видавав свій роман "Осака" Oosaka), оскільки походив з Токіо. Виправлення у його романі зробила людина, яка жила недалеко від причалу в Осаці. Проте у творі помітні помилки, оскільки деякі одиниці не відповідають осакському діалекту [11, с. 108].

Накаґамі Кенджі - видатний японський письменник, поет і літературний критик, також вживав діалектизми у своїх творах. Оскільки він народився у 1946 році в місті Шінгу (префектура Вакаяма), то більшість героїв його творів розмовляють говіркою шінґу 1ffi\'taW£hinguunamari, що входить до діалекту кішю ftiW^Kishuuben, або як зараз його називають, діалекту вакаяма?ПІЙ|1І# Wakayamaben, котрий своєю чергою належить до наріччя кансай W\~\S3j~mKansaihougen. У книзі есе "Кішю: розповідь про країну дерев і країну коренів" ( Г/ІН^Н:^ЮЩ*^ ЮШ^ЗНиі (1978)) Накаґамі Кенджі зазначає особливості діалектної вимови назви свого рідного міста, проти­ставляючи її токійському діалекту, який ліг в основу літературної японської мови: ^^С^^У^^^УкЩ-^

±^5^^5„±ІЮ#^\^У^^й^^ІІ^5#Й^й^„] [12, с. 21] Shinguu wo, Shinguu to yobu no wa, Toukyou ben de aru. Shingu, sore ga tadashii. Shinguu no inntoneishon wa shitasagari de ari, Shingu wa shitagari de aru. Tochi no mono de, Shinguu nado to hatsuon wo suru mono wa inai. "На Шінґу в токійському діалекті кажуть Шінґуу, а правильно - Шінґу. Тон у слові Шінґуу є спадним, натомість у Шінґу - висхідним. Серед місцевих жителів нема таких, які би вимовляли Шінґуу".

У романі "Бальзамін" описується життя в гетто касти буракумін - представників соціальних низів, які зана-вали дискримінації у Японії. З цієї касти походив сам автор. Для більш реалістичного зображення життя героїв Накаґамі Кенджі ввів у мову персонажів елементи діалекту, який побутував на території проживання буракумін, а слова автора передав літературною японською мовою. До прикладу можна навести таку цитату:

Г7^tt^ф^^9Щ^^ЪЬ^йИ^SoTГfc^^^^^^^^ЬЪo^5oJ [13, с. 170] Fusa wa jochuu ga okoridasu kamoshirenai to omotte "Akanyo" to Ikuo wo niramitsukeru. ("Він подумав, що Фуса і покоївки розсердяться, і сказав, люто глянувши на Ікуо: "Не можна"). Лексема fc^^akanмає значення "поганий, непо­трібний, неможливий; ні". Вона є дуже характерною рисою розмовної мови району Кансай. Хоча iofahjakan не є вульгаризмом, але його можна розглядати як дещо неввічливе слово. Можливо, це модифікована версія слова ^faAjikan, який є скороченою версією l^ij^Wkenai, що має значення "бути непотрібним, безнадійним, не­можливим" [8, с. 20]. iyfaAjakan можна також співставити з літературним ЛйсЦ dame "не можна, невдало".

Іншою поширеною лексемою у кансайському діалекті єX oV/^yossha "добре! Супер!", яку використовують на позначення згоди чи захвату. У тексті її вжито у такому реченні: ^^S?y^%^B^>^i^b^jt^ Щ^ІсГЙ^^в-ЛІ... [13, с.109] Kogoe waMitsu ga mono wo ii, "Yossha" to kimmabiki ga kotae ... (Міцу тихо щось ска­зала, а перевізник дров відповів: "Добре!"...). У кансайському діалекті часто вживається лексема kZtoko, що євідповідником літературної kZL^tokoro "місце" [8, с. 130]. У "Бальзаміні" також фіксується ця лексема: rjjfv^ kZ^f^jiSfi^Jr'^v'l^/Co   [13, с. 205] "Tooitokoyani" tohahawatsubuyaita. ("Це далеко", - прошепотіла мати").

Окрім того, у творі наявні діалектні елементи інших діалектів: тут вжито лексему префектури Сіґа району Кансай, яка співзвучна з такою ж одиницею діалекту Тоса префектури Кочі, що на острові Сікоку. Наприклад, у літературній мові чоловік на позначення себе скаже або ^kwatashi, абоЦдаге, абоШboku - "я", а у творі вжито ще й io\^washi. Відмінність у значенні полягає лише в тому, що у діалекті Сіґа iol^washi вживають як чоловіки, так і жінки, а у діалекті Тоса - тільки чоловіки. iol^washi також побутує у діалекті Хіросіми [9; 10]. У творі цю лексе­му вживає жінка: ^Ы^Я§^fi<ЮoЬ^^^?J7ttfiffЦit±^ofco [13,с. 40] "Washi ga Shinguu he iku no tsurai n ka?" Fusa ni kotaezu haha wa tachiagatta ("Тобі гірко від того, що я їду в Шінґу?" - Мати встала, не давши відповіді Фусі").

У тексті наявні одиниці інших діалектів наріччя Кансай. Наприклад, тут замість питальної частки }£? dou вжито діалектну }£t£.\^donai. Вона побутує у діалекті Осаки. У романі зустрічаємо її у такій цитаті: ГуЪ ЪA;tШЪXШfrъA;Ю&jії<>k<>tc&sk*?£Ь^ЪЩЪЩMA;frЪt£J [13, с. 116] "Fusachangakanashitenere nnowoshittottaga, donaisurukotomodekinkarana" ("Я знав, що вона засмучена і не може заснути, але не міг нічого вдіяти"). На території Західної Японії вживаються ще й такі варіантиk*fah>donen, kLYfhjdoken, k*f)^Ajdogan, k fiiiydogaa, k ^*?Ajdogyan. А от слово idid^\Cookini є одиницею діалекту Кіото і має значення "дякую". Воно вжите у такій цитаті: 7tЙ^rtГЙЙtfJto^^^,I^t<ft,l^Ю^^Йot$|ЩL /to [13, с. 78] Fusa wa kogoe de "Ookini" to tsubuyaki, kata wo sukume, kunshi no te wo totte arukidashita ("Фуса прошепотіла: "Спасибі", - знизала плечима, взяла за руку джентльмена і пішла").

У діалекті Кансай є свої особливості ввічливого мовлення. Найкраще це можна проілюструвати вжитком ді­єслова io^boru "бути". Зазвичай його використовують у літературній мові, говорячи скромно про свої дії. Але у випадку цього діалекту Jo<Soru вживається, коли говорять про дії інших людей [8, с. 30; 10]. І його відносять до ввічливої мови. Тому некорінним мешканцям району Кансай буде образливо чути подібне звертання до себе. Накаґамі Кенджі часто вводить це слово у свої діалоги: Г^^АуІо^^^&ЬА^7іНіЙ;5)Ю^#*їі;1§ ЁЬйЬВКВК^^^^5Ю^^Ёи£^/о [13, с. 261] "Oran. Koko ni oran" Fusa wajibun no koe gafurue jikaku mo nashi ni me ni namida ga afureru no ga fushigi datta.("Немає. Його тут немає", - якось дивно затремтів голос у Фуса, і на очі набігли сльози).

У статті розглянуто деякі приклади вживання діалектних елементів японськими письменниками у своїх тво­рах для певної стилістичної мети. На прикладі роману Накаґамі Кенджі "Бальзамін" встановлено, що використан­ня кансайського діалекту у творі є одним зі складових його авторського стилю. Характерним є те, що діалектні елементи наявні у репліках героїв і стосуються як лексичного, так і граматичного рівнів.

Література:

1. Голуб И. Б. Стилистика русского язика : Учеб. Пособие: [Электронный ресурс] / И. Б. Голуб. - М. : Рольф; Айрис-пресс, 1997. - Режим доступа: http://www.hi-edu.ru/e-books/xbook028/01/about.htm

2. Кобилянський Б. В. Діалект і літературна мова / Б. В. Кобилянський. - Київ: "Радянська школа", 1960. - 276 с.

3. Лаптева О.А. Русский разговорный синтаксис. Изд. 2-е / О. А. Лаптева.- М. : ЕдиториалУРСС, 2003. - 400 с.

4. Розенталь Д.Э., Голуб И. Б., Теленкова М. А. Современный русский язик : [Электронный ресурс] / Д. Э. Розен-таль, И. Б. Голуб, М. А. Теленкова. - М. : Айрис-Пресс, 2002. - Режим доступа : http://www.gramma.ru/RUS/?id=6.41

5. Black E. Pragmatic Stylistics / E. Black. - Edinburg: Edinburg University Press, 2006. - 166 с.

6. Ferencik M. A Survey of English Stylistics: [Electronic resourse] / M. Ferencik. - Presov: University of Presov, 2004.

- 59 с. - Access mode: http://www.pulib.sk/elpub2/FF/Ferencik/09.pdf

7. Molasky M., Rabson S. Southeastern Exposure: Modern Japanese Literature from Okinawa / M. Molasky, S. Rabson.

- Honolulu: University of Hawaii Press, 2000. - 362 с.

8. Palter D. C., Slotsve K. Kinki Japanese. The dialects and culture of the Kinki region / D. C. Palter, K. Slotsve. - Tokyo: Tuttle Publishing, 1995. - 176 с.

9. [Electronic resource]. - Access mode : http://www2e.biglobe.ne.jp/~hayato/hirosima.htm = Shinhiroshima ben kyoushitsu :[Electronic resource]. - Access mode : http://www2e.biglobe.ne.jp/~hayato/hirosima.htm

10. ^S^K#^WS®w[Electronic resource]. -Access mode : // http://www.osakaben.jp/ = Zenkoku Oosakaben wo fukyuu kyoukai:[Electronic resource]. - Access mode : // http://www.osakaben.jp/

11. fflSl^. *I#fctL5f^ / ЕВЙІ^. -ЖЖ:ШШШтШ#, 1985. -216 с. = TanabeSeiko. Oosakabenomoshirozoushi / TanabeSeiko. - Toukyou: Koudanshagendaishinsho, 1985. - 216 c.

12. ^±І^.ЙЙ:*ЮЇ-ЙЮЇІі / Ф±#&.-ЖЖ:/ИЭДЗЖ 1998. - 352 с. = NakagamiKenji. Kishuu: Kinokuni, Nenokunimonogatari / NakagamiKenji. - Toukyou: Shougakkanbunko, 1998. - 352 c.

13. ±.ШШ.ШкШ1& / Цз±-ШІК. -Жж-.ШМЗСШ, 1980. - 400 с. = Nakagami Kenji. Housenka / NakagamiKenji.

- Toukyou: Shinchou bunko, 1980. - 400 с.

к—Лю£Ау&,$Щ (ВФМВФ^ФШ) / %#0№/ЩіШ±¥ВШ. ЗСЩЩ. - №р:Ц*Ш±¥1С!Ш, 2008.

- № 153. - C.35-55. = YasuiHisae / Tanidzaki Jun'ichirou no sakuhin ni okeru Kansai hougen no hensen: Manji, Tade kuu mushi, Ashikari, Shunkinshou, Natsugiku, Neko to Shouzou to futari no onna, Sasameyuki (Nihongo Nihon bungaku tokushuu) / Yasui Hisae // Kounan daigaku kiyou. Bungakuhen. - Koube: Kounan daigaku bungakubu, 2008. - № 153. -C. 35-55.

Bekhta N. І.,

Ivan Franko National University, Lviv

УДК 8Г46.811.Ш

THE ONTOLOGY OF YOU IN THE SECOND-PERSON FICTION

Стаття присвячена онтологічній сутності прономінального маркера другої особи (You) в англомовній худож­ній оповіді від 2-гої особи, що спричинено відсутністю наратологічного інструментарію для художньої практики аналізу варіативного функціонування займенника від 2-гої особи.

Ключові слова: художня література від 2-гої особи, текстовий займенник you, наративне you, оповідь від 2-гої особи.

Статья посвящена исследованию онтологической проблематики прономинального маркера второго лица (You) в англоязыной зудожественной наррации от 2-го лица, что вызвано отсутствием нарратологического инструмен­тария для художественной практики анализа вариативного функционирования местоимения от 2-го лица.

Ключевые слова: художественная литература от 2-го лица, текстовое местоимение you, нарративное you, повествование от 2-го лица.

The article deals with the difficulties connected with the study of second-person fictiondue to the lack of narratological tools precise enough to capture the sophistication of fictional practice. A cursory examination of textual you reveals a rich diversity of functions attaching to the pronoun.

Key words: second-person fiction, textual you, narrative you, second-person narrative.

Second-person narrative may be defined as any narration that designates its protagonist by a second-person pronoun. This protagonist will usually be the sole focalizer, and is generally the work's narratee as well. In most cases, the story is narrated in the present tense. The most common type of second-person narrative, what might be termed the 'standard' form, is also the closest to more traditional forms of narration. In it, a story is told, usually in the present tense, about a single protagonist who is referred to in the second person; the 'you' also designates the narrator and the narratee as well. Yet it is not always helpfull to delimit, via more or less convenient formal markers, the modal status of the referents of you.

The purpose of this article is to describe the ontological status of pronominal form you within the British narrative discourse.

One of the chief difficulties connected with the study of second-person fiction, is the lack of narratological tools precise enough to capture the sophistication of fictional practice. Even a cursory examination of textual you reveals a rich diversity of functions attaching to the pronoun. Refinement of the poetics of second-person fiction depends on our developing a descriptive nomenclature adequate to the sometimes fugitive elements of what we might call the phenomenology of reading you andthe phenomenology of the Reading You. This is anotherway of saying that the ontology of you in second-person fiction derives from the discourse model we adopt in attempting to process instances of the pronoun.

Working within a research tradition that extends back to Karl Buhler's discussion of deixis in Sprachtheorie (published in 1934), we can define deictic expressions: person deixis, spatial deixis and temporal deixis - terms like here, this, now, I, and you - as "those linguistic elements whose interpretation in simple sentences makes essential reference to properties of the extralinguistic context of the utterances in which they occur" [1, p. 259]. Thus, deixis designates "the way an expression is anchored to some essential point in context" [6, p. 274]. The meaning of a word is determined entirely by its context. In fact, language theorists have developed a variety of explanatory models to account for this grammaticalization of context through deixis. R. Jakobson invokes the concept of "shifters". Any linguistic code contains a particular class of grammatical units which O. Jespersen labeled shifters: the general meaning of a shifter cannot be defined without reference to the message. Shifters are distinguished from other constituents of the linguistic code solely by their compulsory reference to the given message [5, p. 193-230].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26