П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 71

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

9. Кобрина Н. А. и др. Грамматика английского языка. Синтаксис. - 2-е изд. - СПб. : Союз, 1999. - 496 с.

10. Раевская Н. М. Present-Day English Syntax. - М. : Высшая школа,1970. - 180 с.

11. Смирницкий А. И. Синтаксис английского языка. - М. : Издательство литературы на иностранных языках, 1957. - 286 с.

12. Современный русский язык. Под. ред.. Д. Э. Розенталя. - М. : Высшая школа, 1984. - 735 с.

13. Хаймович Б. С., Роговская Б. И. Теоретическая граматика английского язика. - М. : Высшая Школа, 1967.

- 298 с.

14. Харітонов І. К. Теоретична граматика сучасної англійської мови. - Вінниця : Нова книга, 2008. - 352 с.

15. Ющук І. П. Українська мова. - Київ, Либідь, 2006. - 639 с.

16. Alexander L. G. Longman English Grammar. London and New York. Longman, 1991. - 374 p.

17. Broughton G. Penguin English Grammar A-Z. - London. : Penguin English, 1990. - 320 p.

18. Close R. A. A Reference Grammar for Students of English. - M. : Prosveshcheniye, 1979. - 342 p.

19. Hewings M. Advanced Grammar in Use. : Cambridge University Press, 1999. - 340 p.

20. Leech G., Svartvick J. A Communicative Grammar of English. - M. : Prosveshcheniye, 1983. - 304 p.

21. LDCE - Longman Dictionary of Contemporary English. Pearson Education Ltd, 2003. - 1950 p.

22. Murphy R. English Grammar in Use. - Cambridge : Cambridge University Press, 1985. - 328 p.

23. Quirk R. et al. A University Grammar of English. Longman. - M. : Высшая школа, 1982. - 391 p.

24. Thomson A. J., Martinet A. V. A Practical English Grammar. - London : Oxford University Press, 1997. - 383 p.

УДК 811.162.1

Совтис Н. М.,

Національний університет "Острозька академія", м. Острог

ВІДОБРАЖЕННЯ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ У ЦИКЛІ ПОЕЗІЙ "PIESNIWOJACKIE" ЗІ ЗБІРКИ "PIESNI OD ZNOJU IZ BOJU" Л. ВЕНГЛІНСЬКОГО

У статті розглянуто цикл поезій Льва Венглінського "Piesni wojackie", простежено роль слів-символів у ви­раженні світоглядних позицій поета, визначено зв'язок між мовою творів та світобаченням письменника. Ключові слова: символ, лексична одиниця, мотив.

В статье рассмотрен цикл поэзий Льва Венглинского "Песни солдат", прослежена роль слов-символов в выражении мировоззренческих позиций поэта, определена связь между языком произведений и миропониманием писателя.

Ключевые слова: символ, лексическая единица, мотив.

The article considers series ofpoems of Leo Venglinsky "Songs of warriors", traces the role of word-symbols in terms of ideological position of the poet, definer the relationship between language and world view in the works of the poet. Key words: symbol, lexical unit, motive.

Незважаючи на численні дослідження на тему мовної картини світу, цьому поняттю в сучасній лінгвістиці й надалі присвячують свої праці чимало вчених. На особливу увагу заслуговує праця А. Мойсієнка "Мова як світ світів. Поетика текстових структур". На думку автора: "Мова ... постає як своєрідний світ світів, де парадигматика кожного окремого може бути розглянена на іманентному (внутрішньомовному) рівні; на рівні "мова - "зовнішній світ"; осібно - на рівні тексту" [2, с. 9]. Щодо іманентного світу мови, то йдеться про світ, зумовлений внутрішніми законами мови. Маємо на увазі цілковиту автономність системних відношень на рівні фонетичних, морфологіч­них, синтаксичних тощо одиниць, не залежних у своєму онтогенезі від жодних суспільних, соціальних умов.

Зовнішньомовна парадигма передбачає функціональний аспект дослідження слова на принципах антропоцен­тризму, когнітивізму. А. Мойсієнко пише: "Слово - не лише ідеальний адекват дійсності; будучи самою дійсніс­тю (матеріальною, духовною), воно здатне поширюватися в просторі і часі, нести інформацію, випромінювати емоційно-експресивну енергію...Такими прикладами можуть бути аксіологічні координати - добра і зла, краси і потворства тощо, які характеризуються відповідною парадигматикою номінацій на лексичному рівні. Всі ці координати знаходять вияв у словесно-понятійному, словесно-образному світі мови-тексту, складному у своїй ієрархічності ... Цей світ, як правило, багатоаспектний, багатовимірний. Тому спеціальні маркери (лексичні, граматичні, графічні тощо) покликані бути в ньому організаційно, інтентно зумовлюючими на вертикальних і горизонтальних лініях, лініях перетину емоційно-смислових енергій композиційної, образно-динамічної струк­тури" [2, с. 11-12]. Дослідник робить висновок, що мова-текст репрезентує і індивідуальний світ окремого автора, окремого твору, і мовотворчість певного історичного періоду, певної епохи. І в кожному випадку маємо справу з ознаками-маркерами, що характерні для авторської індивідуальності, фрагменту мовотворчості у відповідних часо-просторових межах [2, с. 12].

На нашу думку, у літературному творі певної епохи відображаються особливості розвитку мови даного пе­ріоду на всіх мовних рівнях. Окрім того, використовується власний досвід автора, що передбачає також досвід і традиції його епохи, для відтворення реалій твору. Варто зазначити, що значна роль належить письменникам у формуванні і розвитку саме літературної мови, адже митці слова не лише використовують і трансформують існуючі мовні елементи, але неодноразово є авторами новотворів у власній мові. Мова формує культуру, а куль­тура впливає на мову, яка є одним з найважливіших чинників, що акумулює і зберігає культурний досвід певної країни. Часто в літературних творах знаходимо приклади, т.зв. взірці для наслідування (напр., таким взірцем ви­ступає головний герой).

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що саме в поетичному тексті спостерігаємо систему індивідуально-авторських символів зі своїми законами внутрішньо-іманентної організації та зовнішньої праг­матики. Як стверджує А. Мойсієнко "символічно означене слово, що стає таким на основі колективного досвіду поколінь, культурно-історичного, суспільного розвитку, здатне виконувати конститутивну, знакову функцію в комунікативному, мовно-образному світі, репрезентуючи не лише чільні загальнолюдські поняття, а й виразно характеристичні ознаки окремих націй, етносів" [2, с. 15].

Отже, дуже важливо на матеріалі численних прикладів з народно-поетичної творчості, класичної і сучасної літератури простежити динаміку певних символів, взаємозв'язок з іншими лексичними одиницями, показати, як зберігається, видозмінюється його образна семантика в різних контекстах.

Нашою метою є визначити зв'язок між мовою творів та світобаченням Л. Венглінського, розкрити роль слів-символів у вираженні світоглядних позицій письменника. Матеріалом слугували твори з циклу поезій "Piesni wojackie" зі збірки "Piesni od znoju iz boju").

Ім'я Л. Венглінського належить до числа недосліджених і маловідомих в українському та польському мовоз­навстві. Поет писав свої твори українською та польською мовами, свої праці підписував псевдонімами: Лірик Наддністрянський, Кость Правдолюбець із Єзуполя, Годземба. В Україні ім'я і творчість Л. Венглінського стали відомими завдяки Р. П. Радишевському, який віднайшов ці праці в бібліотеці Ягеллонського університету м. Кра­кова наприкінці минулого тисячоліття. Про життєвий і творчий шлях поета маємо небагато відомостей. Серед них цікавою є згадка у статті "Азбучна війна в Галичині 1859 р." І. Франка "... Про час його рождення, життя та

© Совтис Н. М., 2012виховання не знаємо нічого. Свою письменницьку діяльність він розпочав іще 1848 р. польськими та руськими віршиками, а в р. 1858 розвинув досить велику плодючість, випустивши окремими книжками три збірки поезій під заголовком "Luczy" (в трьох частях), "Oman" і "Rusalka", які всі автор уважав одною цілістю, додавши до них спільний словарець менше вживаних руських слів ..." [3, с. 630]. Як складалося життя поета можна також довідатися, а іноді й здогадуватися з передмов до збірок і з самих творів. У передмові до збірки "Snopek z niw slawianskich i obcych" Л. Венглінський пише, що народився і виховувався на прекрасному березі Дністра, а русь­ке село від дитинства стало для нього ідеалом краси. Далі вказує, що довелося прожити кілька років у "чужій стороні" (як свідчить україномовна творчість, такою стороною, очевидно, була Волинь), а згодом доля його заки­нула до "підгорян", де він познайомився із місцевими звичаями, обрядами, віруваннями та фольклором [2, с. 15 ].

Окрім збірок, написаних українською мовою, автор видав польськомовні твори: "Piesni od znoju i z boju", "Echo z-za Tatr i Karpat", "Snopek z niw slawianskich i obcych, "Echo z ziemi lez i krwi i parallela historyczna", "Migotki", "Plewa i ziarno", "Dzwieki z polskich siol i pol".

Збірка "Piesni od znoju i z boju", вийшла в Кракові в 1885 році. Автор присвятив свої твори "Wytrwalym pracownikom wszystkich warstw i zawodow spoleczenstwa polskiego, z zyczeniem jednosci mysli i dzialan". Вірші зі збірки Л. Венглінського, які він сам називає піснями нагадують за темами, сюжетами та використаними мовними засобами народні пісні.

У сучасному мовознавстві грунтовний аналіз мовної картини світу в текстах слов'янських народних пісень здійснив А. Брацкі [4], який порівняв мовну картину світу двох етнічних слов'янських груп: кашубів і українців. На підставі здійсненого аналізу, дослідник робить висновок, що головну роль у створенні мовної картини віді­грають стійкі фрази і ключові слова, специфіка функціонування ключових слів у народних піснях полягає у їх своєрідній тривимірності - називання, значення і ймовірність правильного вживання в даній образній картині.

У нашому дослідженні ми розглянемо цикл солдатських або рекрутських пісень. Для цих пісень характерне поєднання реалістичної конкретності з метафорично-символічною образністю, вони багаті на традиційні для на­родного епосу метафори, постійні епітети, порівняння. Саме в них узагальнено відображається світ людських доль в усьому його різноманітті.

Слова-символи, використані Л. Венглінським у цьому циклі поезій, є ключовими для розуміння і вираження світоглядних позицій поета.

Отже, у творах циклу поезій "Piesni wojackie" Л. Венглінського піднімається тематика важкої примусової служби в армії молодих юнаків. Наприкінці XVIII ст. російський царський уряд в Україні запровадив рекрутство. Тоді служба у війську була фактично довічною: якщо рекрут не гинув на війні, то повертався додому дуже ста­рим або калікою. У XIX ст. у війську служили 25 років. З 1884 р. такі набори замінили загальновійськовою пови­нністю, а назву 'рекрут' - на 'солдат'. На Західній Україні було схоже явище - вербування до Австро-Угорської армії. Термін служби час від часу зменшувався, на початку XX ст. він становив 5 років. Але умови служби майже не змінювались. Щоденна виснажлива муштра, багатогодинні стояння на варті, жорстокі покарання за найменшу провину, погане харчування, холод і бруд у казармах, тяжкі походи, криваві бої, поранення, каліцтва робили солдатське життя просто нестерпним. Душевних мук додавали тривога за долю рідних, туга за своїм селом чи містом, працею на землі, відсутність надії на звільнення - все це відображувала тематика солдатських пісень.

Страшні явища солдатського життя, пов'язані з ним перипетії та сімейні драми, знайшли своє відображення у багатьох віршах Л. Венглінського, в яких автор оспівує трагічну долю солдата, розкриває його внутрішній ду­ховний світ: думки, почуття, переживання, породжені нелегкою солдатською дійсністю. Центральним образом цього циклу, безумовно, є солдат. Типовий солдат для поета - це молода людина без сім'ї, яка мандрує в далекі світи "Socius doloris". Л. Венглінський описує його в різні моменти: під час війни, походу, відпочинку, гуляння, загибелі. Солдат у нього - це втілення залізної дисципліни, порядку, але разом з тим нещаслива людина, для якої війна є страшним випробуванням у житті: "Naucza pic bloto, z plesnia jesc suchary, I za lada glupstwo ciezkie znosic kary" [5, с. 344]. "Znos najwiekszy skwar, poniewieraj sie na slocie, dniem i noca brnij po blocie, czesto cierp i glod, nedze, wszelki trud, meki trwogi, bo czas srogi" [5, с. 361]. Різні поневіряння гартують людину, саме тому Л. Венглінський описує й досвідченого солдата, який вже не боїться війни з усіма її наслідками: "Za chata nam juz піє zal matczyna, mysmy przywykli pod cudzym dachem, ni nas nabawia wojna juz strachem" (Wojacy) [5, с. 343]. У складні моменти солдат поета звертається до Бога: "A slawic Cie bede: Boze, w Trojcy swietej" (Ojcze nasz nowo-zacieznego) [5, с. 342]. Як і в народних піснях, солдат або гинув на війні, або повертався до дому калікою: "wszystko'z to pol biedy, alec gorszy wtedy, gdy zrobia kaleka - to korona biedy" (Wojaka los) [5, с. 341]; "stracic noge ajbo reke, dac sie zsiekac na kapuste" (Dumka Parobczaka) [5, с. 346]. Відмінним від усної народної творчості є змалювання образу дезертира: "nie tak glupim, jak sie zdaje, w dobrej chwili drapne w nogi" (Dumka Parobczaka) [5, с. 346], "w lewo zwrot! I - da drapaka" (Wojsko na zoldzie) [5, с. 361]. Якщо в народних піснях зрада, дезертирство засуджується, то Л. Венглінський виправдовує юнаків, які мусять зазнавати поневірянь і гинути через нерозваж­ливість та деспотизм правителів.

У своїх поетичних творах автор зберігає специфіку народних солдатських пісень, які поставали в народній уяві певним етапом у людському житті, що складається з трьох основних циклів: відхід до війська, служба і сол­датське життя, повернення додому або загибель.

Час набору до війська був переломним у житті парубка. Багаті люди мали змогу "відкупити" своїх синів чи просто підкупити тих, від кого залежав набір. Тому найчастіше вибір падав на бідних людей: до війська повинен був іти вдовиний син або сирота. Епізод рекрутського набору - одна з найпоширеніших тем цього циклу: "na wozach smutno siedza mlodzience, jak-by skazance, czy potepience" (Wojacy) [5, с. 342]. Цей момент описаний як страшне горе з усіма його атрибутами: хлопців, які повинні були стати новобранцями без попередження "лови­ли", часто їх в'язали шнурами чи замикали в кайдани.

Ach! Isc musze pomalenku, Bo kajdany na mym reku, I na rece i na nodze,

Gorzko w nich biednemu w drodze (Pod eskorta) [5, с. 348].

Вся процедура забирання до війська супроводжувалась голосіннями його рідних: Oj ludzie wy z glazu! Zostawciez go matce,

Najswietsze wy wezly rwiecie, swietokradce! (Zale matki) [5, с. 338]. Kiedym szedl na wojne, plakala matula,

Jakby to juz kazda trafic miala kula (Perswazya wojaka) [5, с. 354].

Найдраматичнішим моментом в народних піснях, що ставав кульмінацією усього дійства, бо означав оста­точний присуд парубкові, було примусове й обов'язкове "гоління" - хлопця стригли "на лисо", що було першим приниженням людської гідності. В поезії Л. Венглінський теж використовує цей елемент.

Bo mi wlosy ostrzyzono, dano w dlon karabin (Dwie sluzby) [5, с. 357].

Щодо образу армії у поетичних творах автора, то як синонім Л. Венглінський вживає слово школа з прикмет­ником тяжка: "wiaza do ciezkiej szkoly" (Wojacy) [5, с. 343], адже, там можна здобути певні знання та досвід: після армії "kat swoj cenic beda umieli" (Wojacy) [5, с. 343]. Образ армії асоціюється також з важкою працею: "dziesiec lat zywota mego przepedzilem w trudzie" (Dwie sluzby) [5, с. 357].

Тема набору до війська завершується мотивами прощання хлопця з рідними та проводами усього села з перед­чуттям, що він загине, не повернеться:

Czegoz sie oni? Czego sie smuca?

O! Bo juz do dom z drogi nie wroca (Wojacy) [5, с. 343].

Автор використовує назви птахів: чорний грач, ворон, крук, які теж в народній уяві асоціюються з загибеллю: Na onej chatczynie czarny gawron kracze (Piekne widoki) [5, с. 344].

Kracz o wrono! Kracz! Ten co dzis karabin dzwiga pojdzie ci na zer (W obec wojny) [5, с. 344].

Символіка чорного ворона обумовлена його чорним кольором і різким криком. У Біблії ворон - нечиста пти­ця, оскільки не приніс звістки про землю Ною, а харчувався падаллю навколо ковчега, саме тому Ной проклинає ворона і робить його чорним. Таким чином ворон стає символом зла, загибеллі. Саме у цьому значенні назва цієї птиці неодноразово згадується в українських народних піснях.

Другий великий тематичний цикл - солдатське життя. Основні його мотиви: тяжке життя в казармі, виснаж­лива муштра, важкі побутові умови, мізерна платня. Особливо трагічним у солдатському житті був закон про жорстокі покарання за найменшу провину:

Naucza pic bloto, z plesnia jesc suchary,

I za lada glupstwo ciezkie znosic kary (Wojaka los) [5, с. 341].

Не витримуючи знущань, дехто закінчував життя самогубством, як бачимо в поезії "Z tesknicy", де юнак зна­ходить спокій лише у водах глибокої річки.

Найстрашнішою сторінкою солдатського життя була війна. Автор відтворює в поезіях страхіття війни, крово­пролиття, каліцтво, смерть воїнів на полі бою. На цьому тлі подається осмислення причин військових подій та реакцію на них з боку солдатів, які були втягнені у воєнні дії, щоб захищати чужі державницькі інтереси, тому автор засуджує війну:

Wojno! Wynalazku piekla!

Co smierc siejesz z kroci paszcz,

Cos niejeden kraj oblekla

W swoj plomienny straszny plaszcz (Wojna) [5, с. 357].

Будучи глибоко віруючою людиною, Л. Венглінський засуджує війну. Війна для поета - це великий гріх: "w pacierzu Cie prosze: nie wodz na pokusy! A tu nas zmuszaja Niemce, Rusy, Prusy bliznich bic, mordowac" (Ojcze nasz nowo-zacieznego) [5, с. 342]. Синонімами до ключового слова війна є такі семи: ohyda, niewola, smierc: "wojna -straszna to jest ohyda" (Wojacy) [5, с. 343]; "moja niewola!" (Ojcze nasz nowo-zacieznego) [5, с. 341]; "wojna kazda smierci jest brama" (Wojna) [5, с. 356]. Мотив іронічного сприйняття війни як пригоди життя (пор., в народних піснях) простежується в поезії "Wojsko na zoldzie": "o na wojnie bardziej hojnie. Daja jesc i pic, byle wroga bic" [5, с. 361]. Автор наводить народне прислів'я: "pociesz sie przyslowiem: ze smierc jak i zona juz z gory, od Boga nam jest przeznaczona" (Perswazya wojaka) [5, с. 354].

Щодо повернення солдата додому, то найпоширенішим мотивом є мотив каліцтва:

Za ma wiernosc mam - medalik!

Za to'm zdrowiem ja oplacil:

W boju'm stracil reke,

To nagroda cala

A dzis druga zebrac trzeba,

Taka mam podzieke! (Dwie sluzby) [5, с. 357].

Безумовно, у віршах на військову тематику переважають мінорні мотиви, бо людям важко було змиритися з тим, що дужі, молоді хлопці змушені були відриватися від звичної, улюбленої хліборобської праці, багатьом з них довелося накласти головами на чужині, залишивши на рідній землі вдів і сиріт.

Якщо в народних солдатських чи рекрутських піснях серед жіночих образів популярним є образ дівчини, яка проводжає, чекає на коханого, то Л. Венглінський центральне місце відводить образу матері. Мати присутня під час проводів сина на службу: "badz zdrow, synu drogi! Niech cie Bog prowadzi", підтримує і заспокоює його: "nie plac juz ...Ty tam w swiecie wielkim oswoisz sie latwo" (Zale matki) [5, с. 339]. У вірші "Wojna" Л. Венглінськийпише, що кожна мати заслуговує на всенародну шану та повагу, оскільки виховувала і віддала дітей у важкий для країни час для боротьби з ворогом.

Заслуговує на увагу в поетичному циклі солдатських пісень образ коня. Традиційно у фольклорі кінь є симво­лом енергії й сили, пристрасті й інстинктів, а також відданості на полі бою та в праці. Предковічно коні були по­мічниками богів, воїнів, а також хліборобів. У поезії Л. Венглінського кінь для воїна - це його товариш: "rozwesel sie moj druhu! Czekaj, czekaj towarzyszu!" (Socius doloris) [5, с. 358]. У народному фольклорі воїни дуже люби­ли своїх коней, називаючи їх не тільки нерозлучними товаришами, братами, але й вірними, пор., назву вірша "Wierny kon". У цьому творі після загибелі юнака кінь сумує за господарем і вмирає на його могилі: "na grobie swego pana skonal - blisko drogich zwlok" [5, с. 360]. Мотив смерті коня разом з господарем знаходить своє під­ґрунтя в міфології. Як відомо, у давнину був звичай ховати коня разом з померлим, такий кінь мав служити гос­подарю і в іншому світі.

Отже, рекрут або солдат в поезії Л. Венглінського - це небагатий хлопець, який примусово вирушає на війну, його проводжають батьки. На війні зазнає різних тяжких поневірянь. Оскільки не може змиритися зі страшними реаліями інколи зневірюється і тікає з поля бою або закінчує життя самогубством, однак може бути й безтурбо­тним і сприймати війну як пригоду. Поезії Л. Венглінського близькі до народних пісень поєднанням архаїчних елементів (туга матері за рідним сином нагадує давні плачі, голосіння), з сучасними елементами, напр., назви сучасного на той час військового спорядження. Цікавим на нашу думку є відсутність оспівування солдатських подвигів на війні, тобто автор не виправдовує будь-які воєнні дії, що породжують насилля над людиною і при­зводять до людських втрат.

Символічними у цьому циклі віршів стають образи воїна, матері, війни, армії.

Як бачимо, Л. Венглінський був поетом, який показував реальність війни і світу, понять добра і зла, геройства і страху, високого і ницого - усієї складної реальності його часу, що була пронизана очікуванням чогось надзви­чайного. Реальність письменника жива, його образи і дійові особи живуть, страждають, сумніваються, борються. І в цій реальності відображається його епоха - епоха складна, але сповнена очікування нового і кращого.

Література:

1. Венглінський Лев. Твори : у 2-х томах. Т. 1 : Вибрані поезії українською мовою. - К. : Університет "Україна", 2011. - 800 с.

2. Мойсієнко А. Мова як світ світів. Поетика текстових структур / А. Мойсієнко. - Умань, 2008. - 280 с.

3. Франко І. Зібрання творів у п'ятдесяти томах / І. Франко. - Т. 47. - К. : Наукова думка, 1986.

4. Bracki A. Jezykowy obraz swiata w tekstach slowianskich piesni ludowych / A. Bracki. - Gdansk, 2009. - 286 s.

5. Weglinski L. Piesni od znoju i z boju / L. Weglinski. - Krakow, 1885. - 402 s.

УДК 81'373.612

Солтис М. О.,

Львівський національний університет імені Івана Франка

СПЕЦИФІКА НОМІНАЦІЇ СКОРОЧЕНИМ СЛОВОМ

У пропонованій статті з'ясовано мовний статус скорочень, схарактеризовано особливості номінації скороче­ним словом. Скорочені одиниці проаналізовано щодо комплексу ознак, притаманних одиницям зі статусом слова. Ключові слова: скорочення, фрагментація, похідне слово, номінація.

В предложенной статье определен языковой статус сокращений, охарактеризованы особенности номинации сокращенным словом. Сокращенные единицы проанализированы соответственно единицам со статусом слова. Ключевые слова: сокращение, фрагментация, производное слово, номинация.

The Article clarifies the lingual status of shortenings, characterizes specific features of the nomination using a contracted word. Contracted units have been analysed in terms of a set of characteristics inherent to units which have the status of a word.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26