П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 73

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Отож, проаналізувавши статті кросвордів арабською та українською мовами, розміщених в друкованих ви­даннях й Інтернет-мережі за період 2009-2011 рр., загальною кількістю понад 20000 одиниць, ми виявили, що частка апеляцій до прецедентних одиниць в українських текстах кросвордів є дещо вищою (26%), ніж в араб­ських (21%). Переважна більшість з них - алюзії на власне вербальні прецеденти (ПІ та ПВ), що, водночас, мо­жуть функціонувати як символи інших (вербалізованих) ПФ (ПС і ПТ).

Специфіка тексту кросворду зумовлює вживання ПІ у своєму денотативному значенні, позначаючи при цьому власне конкретну постать чи місце, а не в конотативному (метафоричне значення, компаративні конструкції): Мушкетер у Дюма — Атос

AJljtj t-iIJ^tJ* 'Столиця, яку називають "сіра" ' — j(>iAj 'Дамаск'

Це, однак, не суперечить визначенню цих власних назв як прецедентних, зважаючи на той стійкий, закрі­плений за ними у свідомості носіїв даних мов, набір диференційних ознак й атрибутів. Найяскравіші із них є ядерною складовою відповідної національної КБ і мають найбільший потенціал репрезентаторів прецедентних концептів. Так, наприклад, концепт Баба Яга в українському енігматичному тексті актуалізується через такі ди­ференційні ознаки та атрибути: Яга — Казкова баба; Яга — Як звати бабу, якою лякають дітей?; Димар — Че­рез нього вилітає з хати Баба-Яга; Ступа — Віп-транспорт Баби Яги; та ін. Фреймовий аналіз таких концептів дозволяє виявити не лише їх функціонування у енігматичному тексті, а й найбільш узуальні семантичні ознаки для даної лінгвокультурної спільноти, їх прагматичні характеристики та суміжні концепти, що актуалізуються за принципом асоціативних ланцюжків:

T-£Jb ^l^j т_»іУ IjijJb ^jjL-jb Багдаду, об'їздив всю країну' — 'Сіндібад'

я IjLhJ^t^ ijj-jb 'Місто Сіндібада' — 'Багдад'

1>L£J ILjiijj1_£ Jj^^ IJLjiJpT_lb

'Міфічний птах в оповідях про Сіндібада' — 'Рох'

jijpijlj IJ'£j/° IJ^JTj/' IJfl^-

'Сіндібад арабської пісні' — 'Рашед аль-Маджед'

ПІ, будучи вербалізацією одноіменного концепту при умові наявності стійкого оцінно-асоціативного компо­нента значення часто є орієнтиром, моделлю соціальної поведінки - прототипом. Тут має місце технологія міні­мізації, за допомогою якої в масовій свідомості актуалізується ознака, що сприяє миттєвій співвіднесеності імені з даною властивістю. Так, в українських текстах кросвордів, прототипом героя-коханця, спокусником послідовно виступає Казанова, рідше - Донжуан; сварливості - незмінні героїні І. Нечуя-Левицького - баба Параска і баба Палажка; доброти і слухняності - Попелюшка, тощо: Великий коханець — Казанова; Ловелас — Донжуан; По­стійне заняття баби Параски та баби Палажки — Сварка; Казковий персонаж доброї, слухняної нерідної дочки

— Попелюшка. Такі ПІ, як правило, є однополюсними - де актуалізується одна провідна диференційна ознака (термінологія С. Л. Кушнерук [7].

Важливим в контексті спостереження над особливостями функціонування ПІ в тому чи ін. типі дискурсу є з'ясування їх ментальних сфер-джерел походження. Співвідношення таких сфер культурних знань наглядно за­свідчить про їх роль та актуальність в межах даних національних КБ та соціокультурної компетенції загалом, а також вкаже на їх пріоритети в процесах категоризації та концептуалізації дійсності свідомістю носіїв цих мов. Завдяки цьому підходу, кожна така ментальна сфера розглядається в якості фону, в якому розкриваються своєрід­ні прецедентні поля, в складі яких виділяється ціла підсистема концептів, фреймів, ланцюжків та ін. ментальних одиниць. Отож, в ході обробки результатів дослідження, ми виявили домінування художньої літератури як джерела прецедентності в українських статтях кросвордів на відміну від арабських, де найчастотнішими є ПІ, джерелом походження яких є масова культура - музика та кіно.

Цікаво, що якщо говорити про частку універсальних чи іноземних ПІ (розуміючи, що абсолютно універсаль­них феноменів не існує), то, порівняно із досить високим її показником в україномовних текстах кросвордів (укр. ПІ - 42%, інозем. ПІ - 44%, універс. ПІ - 14%), у відповідному арабському матеріалі це відношення помітно менше (араб. ПІ - 65%, інозем. ПІ - 30%, універс. ПІ - 5%), що свідчить про відносну "замкненість" арабської на­ціональної КБ: Перший "пілот" Ікар; Граф, який боявся осинового кілка Дракула; ^ Ut-Jji/S ^jl 'Матір людства' 'Єва'

Таким чином, проведене дослідження засвідчує, що власні назви, виконуючи функцію мовних одиниць-сим-волів (ПІ) можуть виступати як одинично, так і в складі цілого комплексу суміжних ПІ та ін. ПФ, що відносять­ся до одного чи різних ментальних понятійних сфер-джерел. Така їх "багатошаровість", багатство інваріантів сприйняття, висока частотність в українських й арабських текстах кросвордів (які, без сумніву, є результатом ментальної та мовленнєвої діяльності носіїв даних національних лінгвоспільнот) дозволяє розглядати їх важли­вими історично-зумовленими концептами-маркерами культурної пам'яті, національного когнітивного простору з великим прагматичним потенціалом, що є ключовим в контексті міжкультурної комунікації.

Для подальших комплексних досліджень таких феноменів важливою є розробка спеціального підходу із вра­хуванням сучасних методик інтерпретації тексту, когнітивної лінгвістики і лінгвокультурології в контексті нової культурно-антропологічної парадигми філологічних досліджень.

Література:

1. Вокальчук Г. М. Авторські лексичні новотвори, мотивовані прецедентними феноменами, у поетичному слов­нику ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - Т. XVH. - На пошану проф. С. Я. Єрмоленко ; за заг. ред. проф. П. П. Кононенка. - К., 2007. - С. 148-160.

2. Гудков Д. Б. Для чего мы говорим? (К проблеме ритуала и прецедента в коммуникации) / Д. Б. Гудков // Язык, сознание, коммуникация : Сб. статей / Отв. ред. В. В. Красных, А. И. Изотов. - М. : "Филология", 1997. - Вып. 2. -С. 26-40.

3. Гудков Д. Б. Теория и практика межкультурной коммуникации / Д. Б. Гудков - М. : ИТДГК "Гнозис", 2003. -288 с.

4. Красных В. В. Когнитивная база vs культурное пространство в аспекте изучения языковой личности (к вопро­су о русской концептосфере) // Язык, сознание, коммуникация : Сб. статей / Ред. В. В. Красных, А. И. Изотов. - М. : "Филология", 1997. - Вып. 1. - С. 128-144.

5. Красных В. В. "Свой" среди "чужих": миф или реальность? : [монография] / В. В. Красных - М. : Гнозис, 2003. - 369 с.

6. Курушина М. А. Відономастичні особові імена користувачів комп'ютерних мереж: проблема прецедентнос­ті. - Режим доступу : http://mail.forlan.org.ua/forum/viewtopic.php?f=16&t=10899

7. Кушнерук С. Л. Сопоставительное исследование прецедентных имен в российской и американской рекламе : автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.20. / С. Л. Кушнерук. - Челябинск, 2006. - 24 с. -Режим доступу : http://www.twirpx.com/file/97008/

8. Морозова Е. Л. Языковые средства создания прецедентного мира художественного произведения (на материа­ле произвидений Д. Брауна) / Е. Л. Морозова // Вестник Ставропольского государственного университета. Филоло­гические науки. - Вып. 67 :2010. - С. 170-174.

9. Наумова Т. М. Аллюзивные антропонимы в британской концептосфере : автореф. дис. на соиск. уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04. - Германские языки / Т. М. Наумова. - Нижний Новгород, 2011. - 24 с. - Режим доступу : http://www.lunn.ru

10. Нахимова Е. А. Прецедентные имена в массовой коммуникации / Е. А. Нахимова - Екатеринбург, 2007. -207 с. - Режим доступу : http://www.philology.ru/linguistics2/nakhimova-07a.htm

11. Саплін Ю. Соціолінгвістичні функції українських неофіційних політичних номінацій. - Режим доступу : http://www.journ.kiev.ua/

12. Слышкин Г. Г. От текста к символу: лингвокультурные концепты прецедентных текстов в сознании и дис­курсе : [монография] / В. В. Слышкин - М. : Academia, 2000. - 128 с.

13. Сприса О. Етноспецифічна складова арабської національної когнітивної бази, вербалізованої в текстах крос­вордів / О. Б. Сприса // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Симферополь, 2011. - № 199. - Т. 2. -С. 109-113.

УДК 811.133.1'367

Станіслав О. В.,

Волинський національний університет ім. Лесі Українки, м. Луцьк

ЯВИЩЕ СЕПАРАТИЗАЦІЇ У СУЧАСНОМУ СИНТАКСИСІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

У статті розглядається таке нове мовне явище французького синтаксису, як сепаратизація. Сепаратизація аналізується з точки зору її структури, синтаксичних функцій у реченні та комунікативного значення у мовленні.

Ключові слова: експресивний синтаксис, сепаратизація, розчленована синтаксична конструкція, базисна час­тина висловлення (ядро), відокремлена частина висловлення (синтагма).

В статье рассматривается такое новое языковое явление французского синтаксиса, как сепаратизация. Се-паратизация анализируется с точки зрения её структуры, синтаксических функций в предложении, коммуника­тивного значения в языке.

Ключевые слова: экспрессивный синтаксис, сепаратизация, расчленённая синтаксическая конструкция, ба­зисная часть высказывания (ядро), отделённая часть высказывания (синтагма).

The article dwells on the essence of cutting - a new phenomenon of French syntax. Cutting is analyzed from the perspective of its structure, syntactic functions in the sentence and communicative meaning in speech.

Key words: expressive syntax, cutting, segmented syntactic construction, principal part of utterance (nuclear), separated part of utterance (syntagma).

У синтаксичній системі французької мови протягом її розвитку відбуваються постійні зміни, рух, що при­зводить до стилістичного перерозподілу синтаксичних конструкцій, до виникнення зсувів у синтаксичній будові мови тощо. Всі ці інновації потребують детального вивчення, аналізу, переосмислення для більш повного, комп­лексного розуміння стану сучасної мови та представлення тенденцій її еволюції загалом.

У нашому досліджені ми маємо на меті розглянути мовні явища, що відбуваються всередині сучасного фран­цузького синтаксису й обумовлюють появу нових синтаксичних структур.

Насамперед зазначимо, що серед основних причин виникнення нових синтаксичних конструкцій дослідники вка­зують на залежність синтаксичних змін від таких соціальних факторів, як розвиток масового адресованого мовлення, розповсюдження широких усних контактів, проникнення усної форми мовлення у художню літературу та в інші сти­лі письмової мови (публіцистику, наукову прозу і т.п.). Особливу увагу хочеться звернути на вплив розмовної мови на літературну: факти живої розмовної мови, вкорінюючись у письмову мову, впливають на її структуру, на системні відношення в мові. Говорячи про синтаксис розмовної мови, то він характеризується більш частотним уживанням афективних, сегментованих, парцельованих, усічених конструкцій і є, зазвичай, емотивним й експресивним.

На початку 60-тих років з'явився термін "експресивний синтаксис" [1, с. 134]. Мовні засоби експресивного зо­браження тлумачились як особливий художній прийом, що властивий "новій" прозі й знаходить своє вираження на формально-синтаксичному рівні. Синтаксична експресивність пов'язувалась передусім із впливом поетики французьких прозаїків, зокрема Стендаля, який сам оцінив стиль свого роману "Червоне й чорне" як "розкрише­ний", лаконічний, насичений оповідним динамізмом та підтекстом. Лінгвісти 60-тих описали окремі засоби екс­пресивного синтаксису; їх провідною думкою є теза про те, що це - спеціальні синтаксичні конструкції письмо­вої мови, які базуються на розчленованій синтаксичній основі ("розкришений синтаксис", "рубаний синтаксис") і справляють певний стилістичний ефект [1, с. 112].

Сутність синтаксичного розчленування відобразилась у термінах "парцеляція" (М. Коен), "сегментація" (Ш. Баллі, О.О. Реферовська, Н.О. Шигаревська), "сепаратизація" (О.О. Андрієвська), "приєднувальні конструк­ції" (В. Гак, О.О. Реферовська), приєднувальна частина речення, уточнення і тому подібне. Семантичне тракту­вання, об'єм, особливості структури та функціонування кожного з понять на даному етапі розвитку лінгвістики представляють актуальні теми дослідження для синтаксистів.

У рамках цієї статті пропонуємо проаналізувати на матеріалі французької мови таке явище сучасного синтак­сису, як сепаратизація. У нашій науковій розвідці ми постараємось узагальнити й дати теоретичне обґрунтування даному мовному феномену.

Передусім, варто вказати, що у лінгвістичній літературі існує дві точки зору відносно кваліфікації сепарати-зованих речень. Одні мовознавці (О.О. Андрієвська, В.В. Виноградов) розглядають сепаратизовані конструкції як самостійні речення. В основі їх теорії лежить вчення про речення як про синтаксичну одиницю, яка характе­ризується взаємодією структурної та комунікативної функцій. Інакше кажучи, будь-яке речення є самостійною комунікативною одиницею, яка має своє інтонаційне (графічне) оформлення, що вказує на комунікативну завер­шеність висловлення; це цілісна синтаксична структура.

Як зазначає О.О. Андрієвська, сепаратизацією називається явище "крайнього відокремленням", при якому відокремлений член речення (слово або словосполучення) інтонаційно і графічно виділяється не комою, як це відбувається при звичайному відокремленні, а крапкою і, виходячи таким чином за нормативну межу речення, утворює самостійну синтагму [2, с. 80].

Згідно іншої точки зору, сепаратизовані речення визначаються як несамостійні відрізки речень, їх фрагменти, хоча й відокремлені графічно (Н.М. Васильєва, В.В. Кузнєцов, О.А. Реферовська). Аргументом виступає те, що синтагма (слово, група слів, речення) виступає як складова частина цілої сепаратизованої структури, оскільки вона позиційно прилягає до базової основи. Незважаючи на те, що синтагма є інтонаційно оформленою, фор­мально маркованою, однак, вона не виконує заданої комунікативної функції поза сепаратизованою структурою, у відриві від базового речення, тобто не є семантично самостійною [4, с. 89].

© Станіслав О. В., 2012

Таке розуміння сепаратизації збігається, ототожнюється із тлумаченням приєднувальних конструкцій. Як ре­зультат, проблемою сучасного синтаксису є визначення чітких критеріїв їх розмежування. З цього приводу, О.О. Андрієвська пише, що приєднувальні конструкції мають свою специфіку, однак відмінність між ними і "крайнім відокремленням" (тобто сепаратизацією) іноді дуже розмита, нестійка, важко відчутна [2, с. 77]. Традиційно, при­єднувальними називаються речення, що починаються із підрядного або ж сурядного сполучника після крапки. Формально - це окремі речення, однак сполучниковий зв'язок указує на тісні логіко-змістові відношення даних приєднувальних конструкцій із попереднім реченням.

Отже, сепаратизація у більшості випадків виглядає як розчленування речення на частини, квантування мовно­го потоку. Попри це, в основі такого членування лежить, все-таки, приєднання елементів мовлення, що переда­ють безпосередній потік, розвиток думки, асоціації в момент її виникнення у свідомості мовця. А тому, на нашу думку, під сепаратизацією доцільно розглядати такий прийом експресивного синтаксису письмової мови, при якому речення ділиться на самостійні відрізки (комунікативні одиниці), що графічно й інтонаційно виділені як окремі речення, але є тісно зв'язаними семантично і, як наслідок, утворюють нову надфразову єдність - сепарати-зовану конструкцію. Особливістю сепаратизованої фрази є те, що її основа (базисна частина) не відображає усієї повноти змісту висловлення, яке поступово, по мірі свого формування, наділяється новими деталями, доповне­ннями, що особливим чином прикріпляються до раніше сказаного й інтонаційно завершеного речення. Лінійний характер мовлення визначає єдину можливість розташування таких елементів: приєднання їх до вже завершеного речення, тобто розміщення після крапки.

Сепаратизація представляє собою своєрідний приклад діалектичної взаємодії "структури" і "системи", оскіль­ки проявляється в одночасному протіканні мисленнєвого акту і його вербальної фіксації. Структурно самостійні, інтонаційно та графічно відокремленні елементи отримують своє значення лише за умови включення їх у сис­тему, якою вони обумовленні. Таким чином, сепаратизація є виявом асиметрії, незалежності формального та змістового планів організації мовлення.

Щодо структури сепаратизованих конструкцій, то у своєму дослідженні ми будемо виходити з того, що ви­значальною рисою сепаратизованої структури є наявність базисної (основної) частини та синтагми (відокремле­ної частини) [3, с. 379]. Зазвичай, базисна частина (ядро) представляє тему висловлення, а синтагма є його ремою.

Аналіз матеріалу показав, що синтагма може знаходитись у середині, в кінці складного речення або ж у кінці простого речення, коли відокремлений член речення знаходиться у сильній постпозиції. Синтагма, структурно вписуючись у тематичну частину висловлення, визначає його семантичну значущість. При цьому граматична переривчастість, розчленованість структури виступають як особливий вид синтаксичного зв'язку, що забезпечує повне, цілісне дешифрування змісту висловлення. Таким чином, за позицією синтагми до базисної частини сепа­ратизованої структури можна виокремити такі види сепаратизації:

- сепаратизація фінальна (separatisation finale);

- сепаратизація серединна (середини речення) (separatisation mediane).

Найбільш уживаною, частотною є сепаратизація фінальна; власне вона представляє центральні зони функці­онування сепаратизованих структур, приміром:

Le prince claqua des doigts. Mollement (Auguste le Breton. Le tueur a la lune, p. 12).

Comme le pauvre Rimbaud. Mais pour d'autres raisons... (Henri Troyat. Le marchand de masques, p. 163).

Сепаратизація середини речення - менш частотна; вона відноситься до периферійних зон функціонування сепаратизованих структур, проте, також є ефективним засобом виділення, акцентування інформації:

Le souffleur lui a fait dire une phrase de son invention qui a permis d'enchainer ... Ca arrive, ces choses-la, des fois, vous savez! Et ga arrive toujours le soir des generales ! Etre souffleur, ici c'est pas le dernier des emplois, comme on porrait le croire... (Saint-Marcoux. Un si joli petit theatre    p. 29).

З синтаксичної точки зору в якості синтагми можуть виступати означення, додаток, обставина, однорідні члени речення, прикладка тощо.

Обставини (місця, часу, мети, причини, способу дії і таке інше):

La, maintenant, tupeux aller. Doucement, eh ! doucement (Pierre Benoit. L'Atlantide, p. 226) - обставина способу дії. Il le fera, il le fait d'enthousiasme. Aujourd'hui (Herve Bazin. Au nom du fils, p. 330) - обставина часу. Додаток (прямий і непрямий):

Dans ces yeux d'ecureuil traque, qui mesure le vide, qui hesite a sauter, luit quelque chose de plus que la peur. Quelque chose de plus dur, de plus coupant (Herve Bazin. Au nom du fils, p. 15) - прямий додаток.

Il ne s'interesse ni a la litterature, ni a l'art, ni a la politique, ni au sport, ni aux femmes. Seulement a la bouffe et a l'avancement (Henri Troyat. Le marchand de masques, p. 17) - непрямий додаток.

Означення:

Les propos de son frere l'ont exaspere sur le moment, mais ils font leur chemin dans sa tete. Un chemin sinueux et sournois (Henri Troyat. Le marchand de masques, p. 28).

Elle donne a manger a un poney au Jardin d'acclimatation, elle tient une raquette a la main et fait mine de lancer une balle, elle se dresse en maillot de bain sur une plage ensoleillee. Toujours souriante, toujours provocante (Henri Troyat. Le marchand de masques, p. 180).

Однорідні члени речення:

Physiquement j'etais petit, gauche, quelconque. Studieux, certes, et meme barde de peaux d'ane, mais sans aucun brillant (Herve Bazin. Au nom du fils, p. 26) - однорідні означення.

Des six heures je serais de retour, attendant Bruno pour sept et demie. Mais a huit, il ne sera pas la. A neuf non plus (Herve Bazin. Au nom du fils, p. 332) - однорідні обставини часу.

Le numero 26. C'est bien lui. Lieutenant Douglas Kaine ... Vingt-huit ans. Il n'avait pas vingt-huit ans ! Une face

emaciee sous la gaine d'orichalque. Une trisre bouche passionnee ! C'est bien lui. Pauvre petit (Pierre Benoit. L'Atlantide, p. 208) - однорідні підмети. Прикладка:

Elle est bouffie et pale. Un navet (Henri Troyat. Le marchand de masques, p. 23).

De tout temps, Georges a couru le jupon avec susses. Un male. Un collectionneur (Henri Troyat. Le marchand de masques, p. 23).

Встановлено, що у результаті сепаратизації відбувається мовна компресія, реалізується принцип мовленнє­вої економії. За допомогою сепаратизації мовець виокремлює необхідну йому інформацію, додає семантичні акценти, наголошує на них, підсилює, розвиває або ж уточнює деталі висловлення. Сепаратизовані конструкції справлять ефект невимушеності, створюють особливий ритм оповіді й тим самим руйнують мовні стандарти та шаблони. Збільшуючи кількість синтаксичних структур, сепаратизовані речення збагачують виражальні засоби мови загалом.

Теоретична значущість проведеного дослідження полягає в тому, що загальні висновки даної роботи розви­вають теорію синтаксису як науки про будову мовлення в цілому й, зокрема, такого її розділу, як експресивний синтаксис. Опис синтаксичних особливостей сепаратизованих конструкцій потребує комплексного підходу, який би охоплював вивчення синтаксичних, лексичних, ритмо-просодичних та інших факторів. Незважаючи на розма­їття тлумачень поняття сепаратизації, питання статусу даних синтаксичних конструкцій, їх структурних, семан­тичних, функціональних характеристик завжди будуть залишатися на передньому плані мовознавчого пошуку, а отже, отримають свій подальший теоретичний та практичний розвиток.

Література:

1. Акимова Г. Н. Новое в синтаксисе современного русского языка / Г. Н. Акимова. - М. : Высшая школа, 1990. - 160 с.

2. Андриевская А. А. Явления "сепаратизации" в стилистическом синтаксисе современной французской художе­ственной прозы / А. А. Андриевская // Филологические науки. - 1969. - № 3. - С. 77-83.

3. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш. Балли. - М. : Иностр. лит-ра, 1975. - 456 с.

4. Реферовская Е. А. Синтаксис современного французского языка / Е. А. Реферовская. - Л. : Наука, 1969. - 236 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26