П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 76

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

4. Коломієць В. Р. Поміж чуттями і дивами: Поезії. - К., 1969.

5. Коломієць В. Р. Семигори. - К., 1990.

6. Лесько Х. Категорія демінутивності в іспанській мові : концептуальна та семантична природа / Х. Лесько // Українське мовознавство. - 2011. - № 41/1. - С. 171-175.

7. Мовчан П. М. Вибрані твори. Поезія. - К. : Просвіта, 2008. - 536 с.

8. Мовчан П. М. Сіль : Поезії. - К., 1989.

9. Мовчан П. М. Твори в 3-ох томах. Том І. Голос : Поезії. - К., 1999.

УДК 821.161.2-1.09

Тєлєжкіна О. О.,

Національний фармацевтичний університет

ВАРВАРИЗМИ ЯК ОРГАНІЧНИЙ КОМПОНЕНТ ВІРШОВОГО ТЕКСТУ (на прикладі поетичного доробку Д. Павличка)

У пропонованій статті автор робить спробу інтерпретувати варваризми як важливий стилістичний засіб і органічний складник лексичної системи поетичного мовлення Д. Павличка.

Ключові слова: запозичення, варваризми, художній простір, локалізація, стилістичний засіб, діалог культур.

В рассматриваемой статье автор интерпретирует варваризмы как важное стилистическое средство и органичный компонент лексической системы поэтической речи Д. Павлычко.

Ключевые слова: заимствования, варваризмы, художественное пространство, локализация, стилистическое средство, диалог культур.

The article deals with the barbarism interpretation regarding them as an important stylistic mean and organic component of the lexical system of D. Pavlychko poetic speech.

Key words: loan words, barbarisms, stylistic space, localization, stylistic mean, dialogue of cultures.

Лексична система ідіостилю того чи того митця перебуває в колі наукових зацікавлень вітчизняних мовоз­навців. Невід'ємним компонентом цієї системи є запозичена лексика. До вивчення особливостей функціонуван­ня слів іншомовного походження у прозовому тексті зверталися Л. Батюк [1], Г. Гайдученко [2], І. Сенчук [5], І. Ощипко [4], у поетичному - О. Степанюк [3]. Проте вивчення мовостилю багатьох наших поетів-сучасників із погляду реалізації в ньому запозичень видається недостатнім. Зокрема, обійдені увагою такі лексеми, що були введені в поетичний контекст із певною стилістичною метою, але не увійшли ні до складу актуалізованих у по­етичному словнику митця, ні до активного шару загальновживаної лексики. З'ясування специфіки вживання варваризмів у віршових текстах сприятиме глибшому розумінню мовно-поетичного і художнього простору того чи того автора в аспекті міжмовної і міжкультурної взаємодії. Це й зумовлює актуальність обраного досліджен­ня. Ураховуючи нерозробленість цього питання стосовно творчості Д. Павличка, вважаємо за можливе взяти за основу поетичний доробок саме цього митця.

У використанні запозичень у мові художнього твору, зокрема їх неосвоєних одиниць - варваризмів, - Дмитро Павличко не є новатором: він успішно продовжує традиції, започатковані Лесею Українкою, Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським і підтримані Максимом Рильським, Василем Стусом, Ліною Костенко.

Спостереження показали, що поет уводить варваризми у віршовий текст ненав'язливо, обережно, не пере­обтяжуючи поезію. Митець вживає чужорідні слова, позначені по-різному: засобами української мови зі збе­реженням фонетичного звучання мови-джерела (ашкеназі, курултай, мачете, падре, пайза) і в чужомовному графічному оформленні (yes, fish, body (англ.), bajo (ісп.)). Структурно з-поміж запозичених виділяються лексеми fram (швед.), jazda (польськ.)) і різні за компонентним складом словосполучення (nomen dulce libertatis (лат.), Oh, thank you very much (англ.), дзєнь добри (польськ.)).

У межах художнього простору поетичного твору митець визначає різні місця локалізації варваризмів. Часто це може бути заголовок, який налаштовує читача на певний зміст і настрій твору: про тяжку працю вікномиїв (Windowscleaner (англ.)), про останню дорогу Ісуса Христа (Via dolorosa (італ.)), звертання до Божої матері (Ave, Maria (італ.)). Інколи трапляються запозичення зі збереженням іншомовного графічного оформлення в епігра­фах, наприклад: povedzte mojej materi ((польськ.) "Скажіть моїй матері").

Найбільш активно варваризми функціонують у самих текстах віршів. Ужиті Д. Павличком запозичення не роблять текст незрозумілим, складним для сприйняття. Для цього поет удається до різних способів.

Найчастіше спостерігаються такі зразки введення у поетичний текст, коли стає необхідним переклад варва­ризму у виносках, як-от у вірші "Краків":

Народу цього не міг залякати

Ні меч, ні Освенцима дим.

Червоні дахи - черепичні плакати -

Орлині знамена над ним.

Краків - зірниця світанку, jutrzerka,

Десь так він далеко, в юнацькому сні.

Там Лепкий приходить на вечір Шевченка,

І крок його чути мені.

(Jutrzerka (польськ.) - вранішня зірка.)

Подеколи до вжитого іншомовного слова подано не переклад, а його тлумачення: Empire State Building! Я, мов крюк, -На шпильці хмарочоса.

(Empire State Building - найвищий хмарочос у Нью-Йорку.)

Іноді автор спочатку вживає українське слово, а як прикладку до нього - варваризм, і тоді запозичення не по­требує тлумачення. Такий варіант спостерігається у вірші "Тримайся, Джохаре!":

Тримайся, Джохаре, хай знає Москва, Що воля не вмерла і правда жива; <... >

© Тєлєжкіна О. О., 2012

Кастусь присягає на вірність тобі, І Сахаров плаче - за тебе в мольбі; І кличе повстанців на бій-газават Чупринка-Шухевич, твій перший солдат.

Лексичне утворення бій-газават не лише наближає читача до подій на Кавказі, а й підкреслює єдність помис­лів тих, хто став в оборону своєї землі.

У деяких випадках поет дає переклад запозичення в самому тексті вірша, не відволікаючи увагу читача на прочитання додаткових пояснень:

" Салям алейкум!" - значить "Мир вам!"

Салям тобі, Узбекистане!

Хай це чудове привітання

Вселюдським від сьогодні стане.

Спостерігаються приклади, коли запозичений компонент не потребує перекладу чи пояснення, тому що слово чи вираз відомі всім читачам, хоча й активно не вживані ними. Такі зразки спостерігаємо, зокрема у творах:

а) у вірші "Жид" мова йде про знущання фашистів над учасниками народного театру, що показували різдвя­ний вертеп:

Та раптом - німці на готарі! "Театр народний! О, зер гут!

Облава. Крик! І тиш страшна. А ти, жидівська потороче,

Фашист підходить і регоче: Іди сюди! Що робиш тут?";

б) у поезії "Киптар" автор оповідає про сліпе поклоніння моді і всьому закордонному та зневагу народних традицій:

Йде по Хрещатику киптар. Це модно. Засяяли мосяжні картуші. Зробилося весняно й великодно, Та швидко радість вигасла в душі.

Іде киптар. Це сонце смушкувате. Дав майстрові за нього дід вола, А батько одягав - празникувати, А внука - за десятку продала. <.. >

А що там ще лишилося у скрині? Байбараки, таляри, дукачі? Продайте все! І листя на калині Вітрам продайте крадькома вночі!

Лишіться лиш з палатами-хатами, Де цвіллю пахне, а не кептарем, Де діти, вже без пам'яті й без тями, Дуріють від мелодій Bony-M!

Віршові твори Д. Павличка засвідчили, що варваризми - потужний стилістичний засіб, який, незважаючи на свою іншомовність, органічно поєднується з українською лексикою і стає важливим компонентом поетичного тексту, що сприяє максимально вдалому розкриттю художнього задуму автора.

Так, завдяки вживанню привітання "Добрий день" литовською мовою поет виявляє пошану до цієї землі:

Литво, - шепчу я, - laba diena!

До тебе в світанковий час

Приходить молодий Тарас,

Бо для свободи ти рождена! ("Ранок у Вільнюсі")

Для створення відповідного національного колориту у вірші "Ніколас Гільєн" автор уживає специфічну назву кубинського напою - могіто - і дерева - сейба.

А в поезії "Майстер" поет оповідає про вправність і талант індійського музики, і для того, щоб читач сприйняв усю глибину відчутого ліричним героєм, уводить у кожну строфу твору колоритні назви музичних інструментів

(сітар, рубаб, сурут) і самого митця (хашім, устод): Хашім на сітарі індійському грає -І сходять на землю боги, Вкривається колосом поле безкрає, Щось Брахма навколішки Крішну благає, Завмер подивований люд навкруги.

Такі зразки засвідчують взаємопроникність різних культур і їх взаємозбагачення.

Д. Павличко використовує варваризми як засіб іронії, що можна спостерегти у 12-му "веселому" листі до М. Лубківського:

Я зустрічаюся з послами, І чешу по-англійські yes, Тут ходять дами в хутрі з лами, Я поміж ними - бідний пес. За антологію дістану Міністра poctu, а не гріш, -За що ж піти до ресторану І з'їсти дуже добрий fish? (Рoctа (словац.) - тут подяка.)

У цих рядках автор іронізує з приводу того, що за його літературну працю нічого не платять і що повсюдно панує англійська мова.

Крім того, аналізовані запозичення використовуються для підтримання ритмічного ладу твору:

Я вже не знаю, що дорожче -

Непослушенство, гнів, протест

Чи взятий добровільно хрест,

Бо мучитись "Necesse est!"

О мій великий Переможче!

Цей латинський відповідник українського необхідно знаходимо в ХУЛІ покаянному псалмі. Проте латинське Necesse est! вжите не лише для утворення рими зі словом хрест, а й для передання глибини усіх внутрішніх пере­живань ліричного героя.

Заглиблюючись у власні переживання щодо сенсу буття, поет порівнює себе із Гамлетом і, як колись герой Шекспірівської драми, запитує себе to be or not to be? Передане англійською мовою запитання вказує на те, що проблема існування кожної людини зокрема і людства в цілому залишається актуальною і в ХХІ столітті і не лише для жителів Англії, а й для України:

Як Гамлет, я ходжу поміж гробами, Святих могил питаюся в журбі: Чи далі жити з темними рабами, Чи геть піти - to be or not to be?

Утверджуючи життєве кредо ліричного героя - "Мусимо плисти", висловлене латинським Navigare necesse est!, митець не лише виносить цю фразу як назву циклу, а й повторює її наприкінці кожного дванадцятивірша цього циклу. Як зразок наводимо останню строфу четвертого вірша циклу:

Плаче апостол волі й науки, Стогне й згоряє душі палімпсест. Що тут робити? Вмерти з розпуки? Ні! Navigare necesse est!

Розглянуті варваризми є органічним складником лексичної системи поетичного мовлення Д. Павличка, і реа­лізуються як влучний стилістичний засіб у віршових творах митця. Поет, який знає історію свого народу і вихова­ний на зразках його культури і традицій, сміливо і вдало використовує у поетичних творах елементи, запозичені з інших мов, що свідчить про розширення меж не лише особистого поетового світосприйняття, а й про діалог різних культур.

Продовженням розпочатого дослідження може бути вивчення художньо-семантичної репрезентації запози­чень у поетичних творах Д. Павличка як одиниць, що поповнили лексичний склад української мови.

Література:

1. Батюк Л. І. Стилістичні функції іншомовної лексики у творах М. Коцюбинського / Л. І. Батюк // Українська мова та література в школі. - 1964. - № 10. - С. 37-40.

2. Гайдученко Г. Структурно-семантична характеристика лексики іншомовного походження в романі П. Загре-бельного "Євпраксія" / Г. Гайдученко // Південний архів: (збірник наукових праць). Філологічні науки. - Херсон, 2000. - Вип. УІІІ. - С. 91-95.

3. Степанюк О. В. Стилістичні функції запозичень у поетичній творчості Ліни Костенко : автореф. дис. на здо­буття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 "Українська мова" / О. В. Степанюк. - К., 1997. - 18 с.

4. Ощипко І. Й. Молдавські побутовизми в оповіданнях М. М. Коцюбинського / І. Й. Ощипко // Лексикологія та лексикографія : республіканський міжвідомчий збірник. Серія "Питання мовознавства". - К. : Наукова думка, 1966. - С. 95-105.

5. Сенчук І. В. Семантико-стилістичні особливості іншомовних слів у творах Олекси Десняка / І. В. Сенчук // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного інституту. - Ніжин, 1962. - Т. 13. - С. 188-196.

Джерела:

1. Павличко Д. Твори : [у 10 т.] / Дмитро Павличко. - К. : Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2010. - Т. 1 : Поезія 1950-1988. - 512 с.

2. Павличко Д. Твори : [у 10 т.] / Дмитро Павличко. - К. : Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2010. - Т. 2 : Поезія 1989-2000. - 416 с.

3. Павличко Д. Твори : [у 10 т.] / Дмитро Павличко. - К. : Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2010. - Т. 3 : Поезія 2001-2009. - 448 с.

4. Павличко Д. Твори : [у 10 т.] / Дмитро Павличко. - К. : Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2010. - Т. 4 : Поезія 2001-2011. - 608 с.

УДК 811.124'373

Третьякова К. В.,

Рівненський державний гуманітарний університет

ЕЛІПТИЧНІ РЕЧЕННЄВІ СТРУКТУРИ В ЛАТИНСЬКІЙ МОВІ

У статті комплексно проаналізовано та класифіковано синтаксичну категорію "еліпсис", причини його по­яви та функціонування в латинській мові класичного періоду.

Ключові слова: еліпсис, еліптичне речення, еліптований компонент.

В статье комплексно проанализировано и класифицировано синтаксическую категорию "эллипсис", причини его появления та функционирования в латинском языке классического периода.

Ключевые слова: эллипсис, эллиптическое предложение, эллиптический компонент.

The article provides a comprehensive analysis of ellipsis as syntactic category and the conditions that cause this phenomenon in Latin.

Key words: ellipsis, elliptical sentence, elliptical component.

Не зупиняючись на історії вивчення еліпсису, як вербально-лінгвального засобу економії та компресії мовних засобів, відмітимо тривалий інтерес до нього з боку вчених. Дослідження XIX та наступних століть вивели еліп­сис з "їмли метафізики" (mists of metaphysics) [4, 1] на наукову площину.

Метою праці є спроба, застосовуючи сучасні методи та методологічні підходи до даного феномена, дослідити еліпсис в латинській мові класичного періоду. З огляду на специфіку матеріалу, а також в силу сталої традиції класифікувати види еліптичних конструкцій з позицій синтаксичної функції редукованого компонента (вільної, незаміщеної позиції у синтагматичному ланцюжку висловлювання), досягнення окресленої мети передбачає ви­конання основного завдання: виявлення найуживаніших типів й тенденцій репрезентації еліптичних речень у латинській мові.

Об'єктом аналізу виступають синтаксичні конструкції з еліптованими компонентами (на прикладах з творів Горація, Ціцерона, Сенеки).

Містичну присутність еліпсису в латинській мові вперше, у 1870 році, з позицій чіткого й фундаментального (plain and substantial) синтаксису заперечив проф. Гудвін у праці Moods and Tenses [4, с. 1]. Дж. Гріноу (J. B. Greenough) пояснює це розкриттям граматичної природи дієслівної категорії способу та посиленням інтересу до статусу умовних реченнєвих структур, зокрема, ірреального типу з ut або utinam. Нова можливість дати по­яснення явищу еліпсису викликала ефект посмішки Чеширського Кота: Кота немає, а посмішка є; еліпсис в мові не бути не повинен, але він є [4, с. 1]. У структурі виразів Unde mihi lapidem? - Де я міг би взяти камінь? відсутні керуючі дієслова, але зміст запитання залишається зрозумілим, найголовніше - однозначним, отже необхідності у випущених, невербалізованих словах, ані граматичної, ані логічної немає. Луї Воше (L. Vaucher) у праці 'Traite de syntaxe latine' визнає еліпсис "прикрашеним синтаксисом" (syntaxis ornatа), стилістичним "орнаментом" мови. [6, с. 452] Автор 'A Grammar of Latin language' 1832 року К.Г. Цумпт (CG. Zumpt), відносячи еліпсис до грама­тичних фігур (grammaticalfigures), визначає його, як "упущення будь-якого слова, що становить частину виразу, або, якщо необхідно, з метою скоротити її за правилами синтаксису". [7, с. 413] (пор. сучасні тлумачення еліпси­су: "пропуск будь-якого члена або компонента речення, який легко відновлюється з контексту" [3, с. 53]).

В. Коломийцева, аналізуючи синтаксичні категорії повноти/неповноти реченнєвих структур, визнає еліптич­не речення "синонімом-дублетом до терміна "неповне речення"" [2, с. 259]. Отже, граматична форма еліптичних речень є узуальною, обумовленою синтагматичними зв'язками слів, певною сталістю виразів, відомою більшості комунікантів. Еліптовані речення - "полівалентні надчастотні тексти, що традиційно піддаються редукції ... се­мантично повні, тобто зрозумілі ..." [2, с. 260].

Сталу традицію класифікувати еліптичні конструкцій за синтаксичними функціями випущеного компонента, так званої "незаміщеної синтаксичної позиції", вважаємо прийнятною для аналізу функціональних видів еліпсису в латинській мові. На основі комунікативно-семантичної ролі в умовах синтагматичного контексту, побудованого за синтаксичними правилами простого речення, еліптоване речення вербалізує відносно актуальну частку змісту, здатну з'єднати комунікативно-синтагматичний "ланцюжок". Щодо формально-семантичної структури простого речення ці фрагменти змісту реалізуються різними компонентами: словами, словоформами тощо. (див. [1])

У працях Л. Воше та Ф. Левере еліптовані реченнєві структури описано за граматичним принципом: частино­мовною приналежністю та синтаксичною роллю [5; 6].

1) еліпсис підмета, що являє собою невербалізований суб'єктний компонент. Як зазначає Л. Воше найчастіше еліптувалися іменники homines (люди) та vulgo ((простий) народ), зокрема у висловах типу: Dicunt, tradunt, ferunt etc. - Говорять, передають, розповідають тощо. (Тут і далі переклад - К.Т.)

Neque opera tectorio exornari sepulcra, nec Hermas hos, quos vocant, imponi (Athenis) licebat. (Cic. De Leg. II, 26) - Ані покривати штукатуркою, ані встановлювати, так звані, герми, не дозволялось. У варварських іменах еліптувався іменник filius: Darius Hystaspis (Дарій І, син царя Гістапа), Ptolomaeus Lagi (Птоломей, син Лага). Латинській мові такі пропуски були невластиві, за винятком іменника uxor (= filia) Terentia Ciceronis - Теренція, дружина Ціцерона.

2) еліпсис нереалізованих об'єктних зв'язків (обставинних компонентів тощо), виражених іменниками:

- аedes та templum (храм): Valerius mihi scripsit quemadmodum a Vestae ad tabulam Valeriam ducta esses. (Cic. Ad Fam. XIV, 2) - Валерій, написав мені, ... як [тебе] вели від храму Вести до банка Валерія.

© Третьякова К. В., 2012

Locus (місце), tempus (ex quo) (час (з якого)): Erit aliquando quum mei memineris. - Настане колись час, коли ти мене згадуватимеш.; pars (tertia) (частина (третя), partes (primae vel secundae) (частини (перша або друга)), aqua (calida vel frigida) (вода (тепла або холодна)): Ex labore sudanti frigidae potio perniciosissima. - Для спітнілого від роботи пиття холодної води є найзгубнішим.

Сaro ferina, canina) (м'ясо (дичина, собачатина), mare (altum) (море (глибоке)), ordo (in quattuordecim sedere) (стан (сидіти на 14 ряду, тобто належати до стану вершників)), modius (модій, міра ваги сипучих тіл) (Millia frumenti tua triveril area centum (Hor. Via) - Хай у тебе на току намолотять сто тисяч мір хліба); pretium (ціна) (Magno vendi. - Я продав за високу ціну.).

3) еліпсис діслова-присудка, викликаний синтаксичним паралелізмом або повтренням лексично-сталого складу: Fratris filius mihi placet, sororis displacet. - Друг брата мені подобається, сестри - ні.

Terentii fabulas studiose lego, Plautinis minus delector. - Я старанно читаю твори Теренція, твори Плавта мені подобаються менше. (пор. Terentii fabulis magnopere delector, Plauto longe minus. - Libros Platonis lego, multum ab Aristotele dissidentes (Aristotelis libros / ab Aristoteleis).

4) еліпсис повнозначного компонента складного дієсловного присудка:

Bibulus, domo abditus, nihil aliud [facit] quam per edicta obnuntiavit. (Suet. Caes. 20) - Бібул, замкнений вдома, нічого не робив внаслідок оголошеного припису.

Vincam tamen silentium, et si nihil aliud [facit] certe gemitu interpellabo. (Curt. 4,6) - Але я примушу його пере­рвати мовчанку, і якщо [не слова], то хоча б витягну з нього стогони.

Pertinere у виразах nihil ad me (стосуватися мене); nihil ad rem (стосуватися справи) Quid hoc ad Epicurum? (Cic. In Pis. 28) - Як це стосується Епікура?

Quo mihi fortunam si non conceditur uti? (Hor. Epist. I, 5, 12) - Для чого мені багатство, якщо я не можу ним насолодитися по-справжньому?

4а) еліпсис "нульових дієслів": inquit, ait, dicit (Scite enim Chrysippus, ut clipei causa involucrum vaginam autem gladii, sic praeter mundum cetera omnia aliorum causa esse generata. (Cic, de Nat. Deor. II, 14) - Хрисіп тонко під­мітив, що як чохол виготовлений заради щита, піхви - заради меча, так само все решта, крім світу, зроблене лише заради чогось іншого. est, sunt:

Summum jus, summa injiria. (Cic. De Off. I, 10) - Вища законність - вище беззаконня.

5) еліпсис слів (займенників, прислівників, прийменників, сполучників) із факультативною валентністю:

ut (ut opinor, utputo, ut credo): Male, credo, mererer de meis civibus, si ad eorum cognitionem divina illa ingenia transferrem (Cic. De Fin. I,8) - Невже цим я б погано прислужився своїм співгромадянам, якби познайомив з цими божественними талантами.

6) еліпсис декількох компонентів структури, в яких еліпсис уподібнюється до таких засобів актуалізації зміс­ту, як інверсія, лексичні повтори, ідіоматизм:

Quid? Quod? = dicam de eo (я говорю про це): ... facile intellegipossit animum et videre et audire, non easpartis quae quasi fenestrae sint animi: quid, quod eadem mente res dissimillimas comprendimus, ut colorem, saporem, calorem, odorem, sonum? (Cic. Tusc. I, 20) - ... легко можна уявити собі, що бачить і чує власне душа, а не частини тіла, які слугують їй ніби віконечками: але ними ми сприймаємо найрізноманітніші речі, так як колір, смак, спеку, запах, звук?

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26