П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 78

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Українська має певний синонімічний ряд сполучників - наче, неначе, мов, немов, немовби, ніби, як, буцім, наприклад: мов з труни; наче з хреста знятий; немов соловей; неначе полуда з очей спаде; немовби й не було; ніби аршин проковтнув; як вітром завіяло.

© Уділова К. П., 2012

Варіативність форм порівняльних конекторів пояснюється значенням порівняльних сполучників: мов - ужи­вається для вираження сумніву, непевності у достовірності висловлюваного; наче, неначе, немов, немовби - ужи­вається для вираження неповної достовірності, сумніву, непевності; ніби - уживається для вираження неповної вірогідності, сумніву, непевності; буцім - розмовна форма, яка уживається у значенні, близькому до ніби, наче, немов; як - близький за значенням до сполучників мов, наче, неначе, а при повторенні порівнюваного слова в по­рівняльному звороті вживається для підкреслення звичайності [6].

У російській мові, як і в українській, синонімія порівняльних сполучників також розвинена: будто, как, слов­но, точно, что, ровно, наприклад:

согнулся, будто старик;

волосы чёрные, как смоль;

зарычал, ровно зверь;

несётся, словно угорелый;

гудишь, точно шмель;

глаза, что звёзды.

Їх варіативність також пояснюється значенням порівняльних сполучників: будто - виражає сумнів, непев­ність у достовірності того, що повідомляється; как - уживається для позначення звичайності, типовості предмета; ровно - народно-розмовна форма; точно, словно - уживається для вираження умовно-передбачуваного порівнян­ня; что - народно-поетична форма.

Структура фразеологізмів аналізується в двох основних аспектах: по-перше, в граматичному аспекті - від­повідність елемента-основи порівняння певній частині мови і, по-друге, в семантичному аспекті порівняльної частини. В даній статті досліджується граматичний аспект аналізу структури порівняльних зворотів в іспанській, французькій, російській та українській мовах.

В структурі фразеологічних одиниць в якості компонентів, які відповідають основі порівняння, виступають слова різних лексико-граматичних розрядів, а саме: дієслова, прикметники, дієприкметники та іменники. Цей компонент може бути представлений і словосполученням. В залежності від лексико-граматичної приналежності цих компонентів всі порівняльні фразеологізми діляться на такі розряди: 1) вербальні, 2) ад'єктивні, 3) дієприк­метникові, 4) іменникові та 5) фразеологізми на зразок речення [3]. Аналіз показав, що названі типи фразеологіз­мів представлені в мовах, що аналізуються, неоднаково:

В іспанській мові:

asi se acuerda de ello como yo de mi abuelo (пом'ятати про щось так, як я про мого дідуся) - фразеологізм на зразок речення;

negro como la avutarda (чорний як дрофа) - ад'єктивний;

anda como la avutarda(ходить як дрофа) - вербальний;

callado como un muerto (мовчазний як мертвий) - дієприкметниковий;

los ojos como punos (очі як кулаки) - іменниковий.

В українській мові:

голий як бубон - ад'єктивний;

битися як риба об лід - вербальний;

очі як море - іменниковий;

висушений як таранька - дієприкметниковий.

Будь багата, як земля, весела, як весна, здорова, як вода. - фразеологізм на зразок речення. У французькій мові:

beau comme le jour (гарний я к день) - ад'єктивний; boire comme un trou (пити як діра) - вербальний. В російській мові:

Людское счастье, что вода в бредне - іменниковий;

Гол как сокол - ад'єктивний;

Все как один - займенниковий;

Один как ветер в поле - числівниковий;

Пристать как банный лист - вербальний;

В воре, что в море, а в дураке, что в пресном молоке - фразеологізм на зразок речення.

З порівняльного аналізу граматичних структур компаративних фразеологізмів іспанської, української, фран­цузької та російської мов випливає, що в іспанскій та українській мовах в цілому збігаються розряди порівняль­них фразеологізмів (вербальні, ад'єктивні, дієприкметникові, іменникові та фразеологізми на зразок речення), у російській мові, окрім зазначених розрядів фразеологізмів, також є займенникові та числівникові фразеологізми, а у французькій з шести зазначених розрядів фразеологізмів є тільки два: ад'єктивні та вербальні.

Різниця порівняльних фразеологізмів цих чотирьох мов на структурно-граматичному рівні полягає у тому, що в іспанській та французькій мовах наявний лише один порівняльний сполучник como та comme, тоді як укра­їнська та російська мови мають розмаїття порівняльних сполучників, які відображають певні семантико-стиліс-тичні нюанси.

Література:

1. Большой толковый словарь [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.gramota.ru/slovari/ dic/?word=%E1%F3%E4%F2%EE&all=x

2. Лебедева Л. А. Устойчивые сравнения русского языка во фразеологии и фразеографии : дис. ... докт. филол. наук : 10.02.01 "Русский язык" / Людмила Алексеевна Лебедева. - Краснодар, 1999. - 265 с.

3. Лисенко Л. Структурні типи порівняльних фразеологічних одиниць (на матеріалі англійскої, німецької та української мов) [Електронний ресурс] : Наукові записки. Серія: філологічні науки. - Випуск 89(3). - С. 90-96. - Ре­жим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nz/89_3/statti/22.pdf

4. Огольцев В. М. Устойчивые сравнения в системе фразеологии / В. М. Огольцев. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1978. - 160 с.

5. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія. - Полтава : Довкілля-К, 2006. - 716 с.

6. Тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uktdic.appspot.com/

7. Antequera Luengo, Juan Jose. Modismos comparativos de Andalucia [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://books.google.com/books?id=I-QpcJ302yIC&pg=PA5&lpg=PA5&dq=modismos+comparativos&source

8. Lopez Alcaraz, Jusefa. Modismos y frases hechas en castellano y en catalan. Observaciones y estudio contrastivo [Електронний ресурс] : Estudios Romanicos, 2000. - P. 181-204. - Режим доступу : dialnet.unirioja.es/servlet/fichero_ articulo?codigo=271662&orden...

УДК 811.11Г367.4

Уманець А. В.,

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

THE WORD-GROUP THEORIES

У статті розглядаються різні тенденції теорій словосполучення у зарубіжній та вітчизняній лінгвістиці, аналізуються проблеми визначення статусних характеристик словосполучення як поліномінативної синтаксич­ної одиниці, що відтворює у реальності комплексну ситуацію та реалізує певні структурні схеми на синтаксич­ному рівні.

Ключові слова: словосполучення, речення, синтаксична одиниця, номінативна одиниця, комунікативна оди­ниця.

В статье рассматриваются различные тенденции теорий словосочетания в зарубежной и отечественной лингвистике, анализируются проблемы определения статусных характеристик словосочетания как полиноми­нативной синтаксической единицы, которая отображает в реальности комплексную ситуацию и реализует определенные структурные схемы на синтаксическом уровне.

Ключевые слова: словосочетание, предложение, синтаксическая единица, номинативная единица, коммуни­кативная единица.

The article envisages different trends in the word-group theory in foreign and home linguistics, some problems of defining the status of a word-group as a polynomination syntactic unit which denotes a complex referent situation and renders the language system by definite syntactic patterns.

Key words: word-group, sentence, syntactic unit, nominative unit, communicative unit.

As early as the 18th century some conceptions of a word-group have been first mentioned in practical grammar books. A pure scientific theory of a word-group was worked out by home scholars F.F. Fortunov, A.A. Shakhmatov, A.M. Peshkovsky. Any syntactically arranged unit, irrespective of its composition and types of syntactic relations between its constituents was considered a word-group. This point of view is accepted by many linguists of our school nowadays. But it is not the only one adopted in home linguistics and abroad [2; 4; 5; 7; 8; 9].

Many scientists put forward a profoundly grounded idea that language represents some binary focused system with two centres - "sentence vs word", and all other language levels and sub-levels insofar come to lexical or sentential levels and are derived from them as a result of segmenting processes. Conversely, there appeared the problem of sentence and word-group correlation. This problem is related to the levels of language strata, which are called "phrasemic" and "sentential" levels. One of the problems of defining the status of a word-group consists in responding to the question: which is a primary level among the mentioned above, that is whether we define sentence as a unit built up from a phrasemic structure or, we define a phrasemic structure as resulting from sentence segmenting. The answer to this question seems not to be too complicated: similar to the fact that a phrasemic structure is a combination of words, a sentence is represented by a combination of word-groups. But it turns out that a sentence cannot be considered an extended word-group (phrase) or a group of word-groups as it has quite different qualitative characteristics and fulfils quite different from word-groups functions. As matter of fact, we separate a word-group from a sentence by the process of segmenting. This allows some scientists to define sentence as a primary unit compared to word-group.

Scholars are of the opinion that the nominative meaning of a syntagmatically complete average sentence (an ordinary proposemic nomination) reflects a processual situation or event that includes a certain process (actional or statal) is its dynamic centre, the agent of the process, the object of the process, and conditions or circumstances of the realization of the process. This content of the proposemic event builds up the basis of the traditional syntactic division of the sentence. Therefore the word-group is defined as a nominative unit which fulfils the function of polynomination denoting a complex referent, while the sentence is a unit of predication which performs not one, but two essential signemic functions: sentence-naming (nominative) and reality-evaluating (predicative) functions. Between the sentence and the substantive word-group of the full nominative type direct transformational relations are established. The sentence realizes paradigmatic relations and is transformed into the substantive or nominalized word-group while losing its processual-predicative character [3, р. 246-247].

In the 50s of the 20th century the Soviet linguistic tradition adhered to another treatment of the term "word-group", where this term became very narrow and included only subordinate word-groups. This point of view was worked out by the Academician Vinogradov V.V. and supported by many Soviet linguists. Though it was criticised by many prominent Soviet linguists, it was widely acknowledged in the 20th century.

Scientifically grounded word-group theory appeared abroad much later than in our country. Theoretical interpretation of this problem had been worked out by foreign scientists only by the 1930s, and is mostly known from the works of the American linguist L. Bloomfield. Не considers the word-group in a very wide sense, following the point of view of the Soviet scholars of the beginning of the 20th century.

The terms "endocentric" and "exocentric" for syntactic constructions were introduced by L. Bloomfield. "Endocentric" and "exocentric" word-groups are also called "headed" and "non-headed" (e.g. John and Mary, fresh fruit - endocentric, John studied - exocentric). In endocentric word-groups we can always find the head and the adjunct (subordinate endocentric word-groups) (e.g. poor John, skimmed milk) or a head, represented by a group subject (coordinate endocentric word-groups) (e.g. John and Mary, the rich and the poor). Adjunct always qualifies or defines the head. L. Bloomfield refers to endocentric word-groups all word-groups where the function of the head coincides with the function

© Уманець А. В., 2012

of the whole word-group. Therefore the head of the word-group can substitute it in a larger syntactic unit. Exocentric word-groups have no head and the functions of their constituents do not coincide with the function of the whole word-group. Thus, in exocentric word-groups no constituent can substitute the whole word-group in а larger syntactic unit. To exocentric word-groups belong word-groups with primary predication, secondary predication and prepositional word-groups. But L. Bloomfield does not differentiate between primary and secondary predication. E. Kruisinga differentiates between "close and loose word-groups". "We speak of a close group when one of the members is syntactically the leading element of the group. We speak of a loose group when each element is comparatively independent of the other members. Examples of close groups are nouns with an attributive noun or adjective, or with an article or a possessive pronoun; also the groups of nouns and pronouns with a verb stem or participle or a verbal ing. The loose groups, on the contrary, leave the individual words unaffected by their membership of the group, as in men and women [E. Kruisinga. A Handbook of Present-Day English, р. 177].

For many scientists the term "словосполучення" was the equivalent for "word-group", "phrase", "word cluster", "word-collocation", "syntactic group", "word combination". When words are joined together grammatically and logically without forming a full sentence, we call the combination a word-group. Thus, "man of honour", "the roundness of the earth", "the round earth", "going away", "his going away" are word-groups. When words come together without there being any special connection between them, they may be said to constitute a word-collocation [H. Sweet. A New English Grammar, р. 16]. Some scientists differentiate between syntagmatic groupings of notional words alone, syntagmatic groupings of notional words with functional words, and syntagmatic groupings of functional words alone [2, р. 222]. Other scholars operate with the term "word-group", as a combination of two or more words which is a grammatical unit but is not an analytical form of some word [6, р. 171]. There also exists a point of view of some scholars who consider the term "word combination" [1; 8]. The word combination, along with the sentence, is the main syntactic unit. The smallest word combination consists of two members, whereas the largest word combination may theoretically be indefinitely large though this issue has not yet been studied properly [1, р. 196].

H. Sweet criticised the term "word-group". But L. Bloomfield retained it. Besides, L. Bloomfield defined hypotactic and paratactic relations. Some scholars use the term "syntactic group". A syntactic group represents a combination of words that forms a distinct part of a sentence. If the definition of the terms "word" and "sentence" could be regarded as settled, the definition of the term "syntactic group", and its delimitation with respect to the other terms, might be perfectly clear. In many cases it is by no means a simple matter, however, to decide whether a given number of syllables is to be looked upon as a single word or as a group of words [E. Kruisinga. A Handbook of Present-Day English, р. 177].

L. Bloomfield's theory of word-group was developed further. Ch. Hocket suggested a more detailed structural description of endo-exocentric word-groups. L. Hjelmslev developed a theory of syntactic relations, defining three types: relations of independence, relations of dependence, relations of interdependence.

The problem of the word-group pattern "N + Vfin" is controversial for scholars. Some grammarians treat them together with other types of word-groups (L. Bloomfield, P. Roberts), the majority point out that they are sentences, and have the status of communicative units.

It is not settled yet whether the word-group is a specific unit of syntax. Three interpretations have been put forward:

- the word-group is not a specific unit of syntax; syntax studies nothing but sentences;

- the word-group is the only unit of syntax;

- the word-group is one of syntactic units.

F.I. Buslaev, M. Ganshina and N. Vasilevskaya, V.L. Kaushanskaya and her co-authors are of the opinion that syntax deals with sentences only. Taking away word-groups from the syntactic level, according to A.I. Smirnitsky, causes a disregard of the rules of joining words that exist irrespective of the fact whether a word-group makes part of a sentence or not.

F.F. Fortunatov and A.M. Peshkovsky, on the contrary, were of the opinion that the word-group is the only syntactic unit. If the word-group were the only syntactic unit, it would not be clear how to treat one-word sentences. A.M. Peshkovsky looks upon them as a specific kind of word-group.

However, the existence of one-word sentences is not the most important argument against restricting the sphere of syntax to word-groups. The main drawback of the conception lies in the fact that it does not differentiate between the word-group and the sentence. And they have different status as the word-group represents a naming unit of language (V.V. Vinogradov, N.Y. Shvedova, M.Y. Blokh), and the sentence is a communicative unit (O. Jespersen, A. Gardiner, Y.M. Skrebnev).

Due to their nominative meaning, both the sentence and the word-group enter the language system by their syntactic patterns. The traditional linguistics presents the main types of syntactic patterns: predicative (subject + predicate), objective (verb + object), attributive (attribute + noun), adverbial (verb/adverb/adjective + adverbial modifier).

Cognitive approach to word-group studies mechanisms of conceptual integration. J.R. Taylor envisages constructional schemas which belong to the conceptual level: schemas with head-complement relations, schemas with head-modifier relation, schemas with appositional relations, schemas with parataxis. He uses the basic notions of cognitive grammar analysis "profile" and "fuse" interpreting the mechanisms of conceptual word combination.

Thus, we envisaged some trends in the word-group theory in foreign and home linguistics, analysed some problems of defining the status of a word-group as a polynomination syntactic unit denoting a complex referent which enters the language system by definite syntactic patterns.

We focus our future work on typological research of word-groups in English and Ukrainian considering their valance properties.

1. Алєксєєва І. О. Курс теоретичної граматики сучасної англійської мови : навчальний посібник / Ірина Олексіїв­на Алєксєєва. - Вінниця : НОВА КНИГА, 2007. -328 с.

2. Блох М. Я. Теоретическая грамматика английского язика : учебник / Марк Яковлевич Блох. - [3-е изд., испр.]

- M. : Высш. школа, 2000. - 381 с

3. Блох М. Я. Практикум по теоретической грамматике английского языка : [учеб. пособие] / М. Я. Блох, Т. Н. Семёнова, С. В. Тимофеева. - М. : Высш. шк., 2004. - 471 с.

4. Волкова Л. М. Theoretical Grammar of English : Modern Approach : [навчальний посібник] / Лідія Михайлівна Волкова. - К. : Освіта України, 2010. - 256 с.

5. Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Г. Г. Теоретическая грамматика английского языка. - М. : Высш. школа, 1981. - 285 с.

6. Ильиш Б. А. Строй современного английского языка / Борис Александрович Ильиш. - [2-е изд.] - Л. : Про­свещение. - 366 с.

7. Харітонов І. К. Теоретична граматика сучасної англійської мови : навчальний посібник / Іван Кирилович Ха-рітонов. - Вінниця : НОВА КНИГА, 2008. - 352 с.

8. Biber D., Johansson S., Leech G., etc. Longman Grammar of Spoken and Written English. - L. : Pearson Education, 2000. - 1204 p.

9. Muir J. A. A Modern Approach to English Grammar : An Introduction to Systematic Grammar. - L. : Batsford, 2001.

- 289 p.

УДК 81'373.611:[811.112.2+811.161.2]

Федорів М. І.,

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, м. Київ

ХАРАКТЕРИСТИКА ТВІРНИХ ОСНОВ ПОХІДНИХ ІМЕННИКІВ З ЛАТИНСЬКИМИ СУФІКСАМИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ОСІБ У СУЧАСНИХ НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Стаття присвячена вивченню словотвірного потенціалу твірних основ похідних іменників сучасних німецькій та українській мов, утворених за допомогою суфіксів латинського походження із лексико-категоріальним зна­ченням особи. У процесі аналізу виділяються параметри, якими характеризуються досліджувані твірні основи, а також простежуються спільні та відмінні риси останніх у досліджуваних мовах.

Ключові слова: похідне, іменник, твірна основа, латинські суфікси.

Статья посвящена изучению словообразовательного потенциала производящих основ производных существительных современных немецкого и украинского языков, образованных при помощи суффиксов латин­ского происхождения с лексико-категориальным значением лица. В процессе анализа выделяются параметры, которыми характеризируются исследуемые производящие основы, а также прослеживаются общие и отличительные черты последних в исследуемых языках.

Ключевые слова: производное, существительное, производящая основа, латинские суффиксы.

The article explores the word-building potential of stems of derivative nouns of German and Ukrainian languages, which was built by means of Latin suffixes with the lexical-categorical meaning ofperson. In the process of analysis the parameters, which characterize the analyzed stems, are picked out and the common and differentfeatures of the stems are retraced in the analyzed languages.

Key words: derivate, noun, stem, Latin suffixes.

Постановка наукової проблеми та її значення. Відомо, що одним з найважливіших шляхів дослідження сло­вотвірної системи мови являється структурний підхід до розгляду похідних одиниць. Похідне слово - вторинна, обумовлена іншим знаком чи сукупністю знаків одиниця номінації зі статусом слово, не залежно від структурної простоти чи складності останнього [7, с. 5]. З точки зору своєї структури, похідне слово є складним комплексом, який характеризується певними ознаками: морфемним складом, його семантичним зв'язком із первинним словом (мотивованість), словотворчими формантами [5, с. 114]. Являючись центральною одиницею словотвору [1, с. 14], похідне слово має бінарну структуру, обов'язковими конституентами якої є твірна основа та словотворчий афікс.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що визначення твірних основ у похідних іменниках з латинськи­ми суфіксами на позначення осіб викликає необхідність аналізу їхніх структурно-семантичних та словотвірних характеристик, оскільки структура і значення похідного слова формуються на основі структури і значення твір­ної основи та словотворчих засобів. В цьому напрямку сучасна наука про словотвір має чималі напрацювання, проте двокомпонентність похідного слова зумовлює необхідність детального опису словотвірної системи із опо­рою на твірну основу як типологізуючий чинник [10, с. 191].

Метою дослідження є визначення структурно-семантичних та словотвірних ознак твірних основ досліджува­них похідних іменників німецької та української мов, встановлення їх спільних та відмінних рис.

Матеріалом статті слугують похідні іменники із латинськими суфіксами -al, - ual, -ial, -an, -and, -end, -ant, -ent, -ar, -ar, -iar, -at, -et, -er, -ler, -ner, -ian, -jan, -ianer, -ier, -ik, -ike, -iker, -ikus, -isse, -ist, -it, -on, -or, -tor, -ator, -ot, -us, -ius в німецькій мові; -ал, -ант, -янт, -ент, -аріус, -ат, -ет, -ис, -ист, -іст, -ит, -іт, -от, -уз, -ус, -ер, -ор, -тор, -атор в українській мові, що містять у своїй семантичній структурі лексико-категоріальне значення особи.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. У сучасній лінгвісти­ці основною словотворчою одиницею вважається основа слова [3]. Це пояснюється тим, що словотворчі афікси утворюють не слово як таке, а лише основу. Остання визначається як обов'язкова постійна структурна частина, що штучно виділяється зі слова як певного цілого або матеріально збігається зі словом та входить до складу всіх ого словоформ [3, с. 6].

Похідне слово утворюється на базі твірної основи, що є засобом вираження лексичного значення похідного, а їх співвідношення становить власне сутність словотвірного процесу [2, с. 92]. Тому важливим є аналіз твірних основ як мотиваторів лексичних значень похідних.

Твірна основа [4, с. 7] або словотвірна база [10, с. 11], розглядається у лінгвістичній літературі як повнозначний мовний відрізок, який є лексико-семантичним ядром при утворенні похідних слів [7, с. 51] за допомогою суфіксів латинського походження. У представленому дослідженні твірні основи визначаються такими параметрами:

- морфологічна належність;

- етимологія;

- дериваційна структура;

- потенційна самостійність/ несамостійність вживання у мові.

Морфологічна приналежність твірних основ похідних іменників німецької мови пов'язана зі структурною або транспонуючою функцією. Суфікси латинського походження із лексико-категоріальним значенням осіб мо­жуть виконувати як нетранспонуючу, так і транспонуючу функції. Це означає, що твірними основами для дослі­джуваних похідних іменників можуть слугувати не лише іменники, але й інші частини мови, зокрема прикмет­ники й дієслова. Особливі випадки являють собою так звані складені твірні основи - основи, що складаються з стійкого або вільного словосполучення (інколи з прийменникової групи) [14, с. 10].

© Федорів М. І., 2012

У сучасній німецькій мові виділено 1495 похідних іменників із латинськими суфіксами на позначення осіб, твірними основами для яких слугують:

- кореневі та афіксальні іменники, які становлять 42% загальної кількості, наприклад: Adressant (адресант)

Adresse (адреса) + -ant; Aggressor (агресор) — Aggression (агресія) + -on; Bergler (горець) — Berg (гора) + -ler; Dogmatiker (догматик) Dogmatik (догматика) + -er; Empirist (емпірик) — Empirismus (емпіризм) + -ist;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26