П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 79

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

- кореневі та префіксальні дієслова, що становить 47 %, наприклад: Affer (наслідувач) — affen (наслідувати) + -er; Besprecher (рецензент)besprechen (рецензувати) + -er; Deklarant (той, хто робить декларацію)deklarieren (де­кларувати) + -ant; Fundator (засновник) — fundieren (засновувати) + -ator; Greiner (плакса) — greinen (скиглити) + -er;

- афіксальні прикметники та прислівники, які складають 3%, наприклад: Agrarier (землевласник) — agrar (земельний) + -ier; Barfufiler (боса людина) — barfufi (босий) + -ler; Chemikant (лаборант в хімічній лабораторії)

chemikal (хімічний) + -ant; Defensor (захисник) — defensiv (захисний) + -ator; Dentist (зубний лікар) — dental (зубний) + -ist;

- один прийменник, який становить 0,07%, а саме Gegner (супротивник)gegen (проти) + -er;

- синтаксичні конструкції, що складаються із словосполучень, головними словами яких є дієслова та іменни­ки. Ця група становить лише 0,9%, наприклад: Bucheigner (володар книги) — das eigene Buch (власна книга) + -er; Einodbauer (той, хто будує в пустелі) — auf einem Einodhof bauen (будувати в пустому місці) + -er; Erdbewohner (землянин) — Bewohner der Erde (житель Землі) + -er.

Етимологічна ознака твірних основ похідних іменників німецької мови характеризується походженням твір­них основ. Похідні іменники з латинськими суфіксами на позначення осіб утворені не лише від твірних основ власного, тобто німецького походження, але й від основ іншомовного походження. При етимологічному аналізі похідних важливим є сам момент словотвірного акту, оскільки іменники іншомовного походження, які були спо­чатку запозичені в німецьку мову (а приєднання латинського афікса відбулося пізніше), вважаються власними твірними основами, і функціонують в німецькій мові як самостійні лексеми. Проте існують похідні, у яких від­бувся спочатку дериваційний акт, після чого вони були запозичені у німецьку мову у готовому вигляді. Твірні основи таких похідних вважаються запозиченими.

Твірні основи власне німецького походження становлять переважну більшість. Проте існують похідні, твірні основи яких запозичені з інших мов, а саме:

- з латинської мови (57 лексем), наприклад: Advokat (адвокат) — lat. advocatus (позивач), від advocare - ви­кликати, підкликати; Barbier (перукар) — lat. barbitium, від barba - борода; Champion (чемпіон) — afrz. champion (переможець), від lat. campus - поле бою; Debitor (боржник) — lat. debitor (боржник), від debere - боргувати; Doktor (доктор) — lat. doctor (учитель), від docere - навчати;

- з французької мови (8 лексем), наприклад: Bukanier (пірат) — frz. boucanier (мисливець за буйволами, мор­ський розбійник), від boucan - копчене м'ясо; Casserolier (чистильник мідного посуду) — frz. casserole - кастрю­ля; Conferencier (конферансьє) — frz. conferencier (лектор, доповідач), від conference - обговорення; Diatar (по­денний працівник) — frz. diete - щоденне зібрання; Suppleant (заступник) — frz. suppleant (заступник, помічник), від suppleer - замінити;

- грецької мови (3 лексеми), наприклад: Athlet (атлет) — griech. athletes (атлет), від athlos, athlon - змагання; Prophet (пророк) — griech. prophetes (пророк), від prophanai - провіщати, проголошувати;

- з іспанської мови (2 лексеми), серед яких: Adjutant (ад'ютант) — span. ayudante (помічник, ад'ютант), від ayudar - допомагати; Toreador (тореадор, учасник бою биків) — span. toreador (тореадор, учасник бою биків), від torear - боротися зі списом;

- з англійської мови (3 лексеми), а саме: Translator (перекладач) — translate - перекладати; Cutter (монтажер)

engl. cutter (різник, гравер, монтажер), від cut - різати, видаляти;

- з української мови (1 лексема), а саме: Hospodar (правитель) — ukrain. господар, від рос. господин. Кількість запозичених основ досліджуваних похідних іменників складає 5%.

Дериваційна структура твірних основ похідних іменників німецької мови похідністю твірних основ. В залеж­ності від простоти чи складності твірних основ у словотвірному вимірі розрізняються непохідні основи, що не мотивуються за формою і змістом іншими основами [6, 164], інакше кажучи, основи, в складі яких не виділяється живих афіксів, та похідні основи - основи, що утворені від інших основ, основ афіксального типу, складних слів, конверсивних утворень, абревіатур та інших видів вторинних словотвірних конструкцій [7; 9, с. 15].

Твірні основи досліджуваних похідних іменників є здебільшого похідними, оскільки останні утворюються на базі префіксальних, префіксально-суфіксальних іменників та прикметників, а також префіксальних дієслів. Похідні основи утворюють переважну більшість, а саме 79%, наприклад: Administrator - Ad-ministr-ation, Basteler - Baste-lei, Chronist-Chron-ik, Dominikaner - Domin-ica, Bearbeiter - be-arbeiten, Choleriker - choler-isch, Lobhudler - lob-hudeln та ін.

Однак, серед досліджуваних твірних основ зустрічаються і кореневі лексеми, тобто основи нульового акту деривації, які становлять відповідно 21%, наприклад: Affer - affen, Almer - Alm, Bankier - Bank, Dichter - dichten, Fadian - fad, Gleisner - gleich, Hamit - Ham, Konner - konnen, Stocker - Stock та ін.

Специфіка вживання твірних основ похідних іменників в німецькій мові залежить від їх самостійності або від контекстуальної зумовленості. Твірна основа є обов'язковим конституентом похідних слів, їх смисловим та семантичним ядром [5, с. 117]. Переважна більшість твірних основ може вживатися у мові самостійно. Проте іс­нують похідні, у яких, при відділенні словотвірних елементів, виявляються відрізки, що не завжди мають аналоги в складі слів, які вільно функціонують у мові. Такі основи прийнято називати унікальними [8, с. 11]. Кількість унікальних основ досліджуваних похідних іменників німецької мови сягає 7%, наприклад: Admiral (адмірал), Anachoret (пустельник), Berserker (лютий воїн), Bruder (брат), Chevalier (шевальє), Chiromant (хіромант), Delat (інформатор), Diakon (диякон), Diurnist (писар за щоденну плату), Mandrit (монах, пустельник).

Проаналізуємо твірні основи досліджуваних похідних іменників української мови на основі визначених вище параметрів.

За морфологічною приналежністю твірних основ похідні іменники із латинськими суфіксами на позначення осіб в українській мові можуть утворюватися не лише від іменників, а й від інших частин мови, оскільки спо­лучуваність суфіксів латинського походження характеризується широким морфологічним спектром. Тому про­аналізуємо досліджувані твірні основи на базі їх частиномовної приналежності.

У сучасній українській мові виділяється 762 похідних іменника із латинськими суфіксами на позначення осіб. До ареалу твірних основ за їх частиномовною приналежністю належать:

- кореневі та афіксальні іменники, що становить 65% від загальної кількості, наприклад: абсолютист — аб­солютизм, бенефіціант — бенефіцій, декоратор — декорація, директриса — директор, ідеаліст — ідеалізм, комбайнер — комбайн та ін.;

- кореневі та афіксальні дієслова, кількість яких складає 13%, наприклад: акомпаніатор — акомпанувати, версифікатор — версифікувати, гример — гримувати, опонент — опонувати, панікер — панікувати, пастор — пасти, танцюрист — танцювати;

- афіксальні прикметники, які складають лише 2%, серед яких: акуратист — акуратний, германіст — гер­манський, документаліст — документальний, цивіліст — цивільний.

За етимологічною характеристикою похідні іменники в українській мові утворюються переважно на базі власних твірних основ. Однак серед досліджуваних похідних існують такі, твірні основи яких семантично спів­відносяться з іншомовними словами, і вважаються запозиченими. Твірні основи були запозичені за таких мов:

- з латинської мови (12 лексем), наприклад: аматор lat. amator (любитель), від amare - любити; артист lat. artista, від ars - мистецтво; доцент lat. docent (учитель), від docere - вчити; кондитор lat. conditor (той, хто готує страви), від condire - приправляти;

- з германських мов (3 лексеми), а саме: брюнет deutsch. Brunette (темноволосий), від brun - коричневий; бюргер deutsch. Burger (громадянин), від Burg - замок, місто; диспетчер engl. dispatcher (диспетчер), від dispatch - відправляти.

Відсоток таких основ є невисоким (2%).

За дериваційною структурою похідні іменники з латинськими суфіксами на позначення осіб української мови, як і німецької, утворені переважно від похідних основ, кількість яких становить 87%, наприклад: абстракціоніст - аб-стракц-іон-ізм, автомобіліст - авто-мобіль, гігієніст - гігієн-а, інкасатор - ін-каса-ція, конструктор - кон-струк-ція та ін.

Однак в українській мові наявні похідні іменники, твірні основи яких є непохідними, тобто вони утворені від кореневих слів (переважно унікальні основи), які становлять 13% загальної кількості, серед яких арештант -арешт, арфіст - арфа, горніст - горн, джазист - джаз, кроліст - кроль, танкіст - танк та ін.

Серед твірних основ похідних іменників з латинськими суфіксами на позначення осіб в українській мові за специфікою їх вживання унікальні основи становлять п'яту частину, тобто основи, які в українській мові не вжи­ваються без вище зазначених морфем, а існують лише у сполученні з ними. Таке кількісне співвідношення основ пояснюється тим, що багато запозичених лексем у процесі мовного розвитку втратили семантичний зв'язок із мовою, з якої були запозичені. Цей зв'язок можна встановити лише у процесі глибокого етимологічного аналізу.

До унікальних належать основи 152 похідних іменників, серед яких: абонемент, агент, акробат, васал, віта­ліст, галант, дилетант, інженер, коновал та ін.

Висновки. Отже, проаналізувавши твірні основи похідних іменників з латинськими суфіксами на позначення осіб німецької та української мов, нами стверджується, що спільність чи відмінність структурно-семантичних ознак твірних основ визначається на основі морфологічних, етимологічних, дериваційних та функціональних параметрів.

Твірні основи обох мов належать до різних частин мови, але мають різну активність. У німецькій мові найви­щий ступінь активності притаманний дієслівним (47%) та іменниковим (42%) основам. В українській мові най­активнішими є основи, представлені іменниками (65%).

З етимологічної точки зору переважна більшість похідних іменників обох мов утворюються від власних твір­них основ, але мають місце і основи іншомовного походження, значну частину яких складають основи латинсько­го походження.

Література:

1. Араева Л. А. Словообразовательный тип / Людмила Алексеевна Араева. - М. : Книжный дом "ЛИБРОКОМ", 2009. - 272 с.

2. Горпинич В. О. Українська словотвірна дериватологія : навч. посіб. / В. О. Горпинич. - Дніпропетровськ : ДДУ 1998. - 187 с.

3. Земская Е. А. Современный русский язык. Словообразование / Елена Андреевна Земская. - М. : Просвещение, 1973. - 303 с.

4. Ищенко Н. Г. Словообразовательная характеристика производящих основ (на материале производных синони­мов современного немецкого языка) / Нина Григорьевна Ищенко // Науковий Вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. - Вип. 5. - К. : Вид. центр КДЛУ, 2001. - С. 94-99.

5. Ищенко Н. Г. Словообразовательная синонимия в современном немецком языке : Монография. / Нина Григо­рьевна Ищенко. - К. : Издательский центр КДЛУ, 1999. - 348 с.

6. Касаткин Л. Л. Краткий справочник по современному русскому языку / Л. Л. Касаткин, Е. В. Клобуков, П. А. Лекант. - М. : Высшая школа, 1991. - 384 с.

7. Кубрякова Е. С. Типы языковых значений. Семантика производного слова / Елена Самойловна Кубрякова. - М. : Наука, 1981. - 200 с.

8. Словарь словообразовательных элементов немецкого языка // [под ред. Марии Дмитриевны Степановой]. - М. : Русский язык, 1979. - 536 с.

9. Щигло Л. В. Словотворчий потенціал дієслівних основ з категоріальним значенням активного руху в сучасній німецькій мові / Л. В. Щигло // "Вісник СумДУ Серія Філологія", 2007. - № 2. - С. 191-198.

10. Fleischer W. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprache / Wolfgang Fleischer, Irmhild Barz - [Unter Mitarb. von M. Schroder]. - [2. Aufl.]. - Tubingen : Niemeyer, 1995. - 382 S.

11. Motsch W. Deutsche Wortbildung in Grundzugen / Wolfgang Motsch. - [2. Aufl.]. - Berlin, N. Y. : W. de Gruyter, 2004. - 458 S.

УДК 802.0-4/5-086

Фрумкина А. Л.,

Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова

ВАРИАТИВНОСТЬ ПРИСТУПОВ ГЛАСНЫХ В НЕМЕЦКОМ ПРОИЗНОСИТЕЛЬНОМ СТАНДАРТЕ

При вивченні різних видів початкової фонації голосних у німецькій мові було виявлено суттєві протиріччя у визначенні та позначенні оклюзії всередині кодифікованої норми. У статті розглянуто розходження у реалізації способів експлозії "з глотальною змичкою - без гортанної змички", як у кодифікованій нормі, так і при її зістав­ленні з реальною нормою, що яскраво представлена у мові дикторів та модераторів суспільного радіо-телемов-лення Німеччини.

Ключові слова: система вокалізму, гортанна змичка, оклюзія, вимовний стандарт, фоностилістичний рівень.

При изучении разных видов начальной фонации гласных в германском языке было обнаружено существенные противоречия в обозначении оклюзии внутри кодифицированной нормы. В статье рассмотрено расхождение в реализации способов эксплозиции "из глотальной смычкой - без гортанной смычки", как при кодифицированной норме, так и при ее составлении с реальной нормой , что ярко представлена в языке дикторов и модераторов общества радио-телевещания Германии.

Ключевие слова: система вокализма, гортанная смычка, оклюзия, произносимый стандарт, фоностилисти-ческий уровень.

The paper focuses on the problem of German standard pronunciation variability and the radio and television announcers' speech influence on the linguistic consciousness. Substantial divergences in the realization of the explosion mode "with laryngeal occlusion - without laryngeal occlusion" are ascertained in the announcers* speech within the codification. It demonstrates the variety of the standard pronunciation and can be evident of the subsequent development of the German vocalism system.

Key words: vocalism system, glottal stop, occlusion, standard pronunciation, phonostilistical level.

Начиная с середины XIX века языковеды пытались выявить законы языка по образцу естественно-научных и логико-математических дисциплин. Центром изучения лингвистов стал язык как система знаний, включающая лингвистический тезаурус, грамматические и фонетические законы построения языковых единиц в синхрони­ческом и диахроническом планах. Всякий объект представляет собой единство трех сторон: генезиса и развития, строения и функционирования.

Во второй половине прошлого столетия академическая наука, занятая изучением языков, осознала, что изучаемый ею язык есть фактически некая научная абстракция или фикция, не имеющая прямого отношения к реальным процессам коммуникации. Изучение законов о языке не затрагивало пользователей языка. В результа­те смены научной парадигмы в последние десятилетия в лингвистике обозначился поворот от высокой степени обобщенности к материалу, который предоставлялся самой жизнью. Маслова А.Ю. утверждает, что "Лингвисти­ка, отвечая современным тенденциям развития гуманитарных наук, значительно расширила сферы своего вли­яния: от фонетики к фонологии, от морфологии к синтаксису и затем к семантике, от предложения к тексту, от синтаксической структуры к коммуникативной" [8, с. 16]. В связи с этим особую значимость приобретает функ­циональная парадигма современного языкознания, являющаяся антропоцентрической, когда интерес исследова­теля переключается с объектов познания на субъекта. т.е. анализируется человек в языке и язык в человеке [9, с. 8]. Конец XX - начало XXI столетия в лингвистике отмечены провозглашением в качестве основополагающего положения о том, что изучение языка может считаться адекватным лишь при описании его функционирования в процессе коммуникации. Аристов С.А. подчеркивает "Если прежняя (статическая по своей сущности) лингвис­тика в познании языка шла от таких языковых объектов, как текст, предложение, слово или его грамматическая форма, то деятельностная лингвистика (в лице, прежде всего прагматики в самом широком понимании этого слова) отправляется от человека, его потребностей, мотивов, целей, намерений и ожиданий, от его практических и коммуникативных действий, от коммуникативных ситуаций, в которых он участвует либо как инициатор и лидер, либо как исполнитель "второй роли" [2]. Отсутствие правил использования накопленных знаний о языке привело к возникновению функциональных дисциплин, ориентированных на человеческий фактор. Включение в научную парадигму производителей языковых единиц, различных параметров речевых ситуаций способствовало развитию теории коммуникации и речевого взаимодействия, что обусловило возникновение новых направлений в лингвистике (теории речевых актов, теории текста, теории высказывания, теории дискурса), новых объектов исследования, новой языковой единицы - дискурса. С появлением коммуникативно-функциональных или ком­муникативно-прагматических моделей были введены новые понятия, в частности, - речевое действие, речевой акт и его структура, коммуникативная интенция, иллокуция, прагматическая функция высказывания, коммуни­кативная и языковая компетенция, перформативные высказывания и др. Человек как субъект языкового обще­ния, творец и пользователь языка становится одним из центральных аспектов коммуникативно-прагматического языкознания [5, с. 7].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26