П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 82

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

Якщо вигукове слово стоїть безпосередньо біля дієслова, то воно підсилює спонукальну дію, на кшталт: - ... А-ну, подивися, деякі молодиці в селі витворяють таке ... (СД, с. 58); - ... Ади, пакують зараз на фіри (СД, с. 131); - А-ну, будь тихо ... (Н., с. 27); А-ну, дивися, верстак мого діда - Сава (Н., с. 227); - А-ну-ко сиди й слухай, що кажуть тато! - притиснув рукою синове плече. - Я тобі бабинські бесіди не переказую! (М.н.н., с. 10).

Вигук гайда найчастіше вживається як заклик іти куди-небудь, як-от: Гайда, Іване, щоб не був такий мудрий коло розумних (СД, с. 75).

Речення, у складі яких фіксуємо комунікат гай, зазвичай, виражають прохання або наказ припинити дію чи навпаки розпочати виконувати, наприклад: - Гай, буде вам знущатися, - Корнелія явно не сподівалася на таку похвалу, через що загнулася (Н., с. 132); ... Гай, дочко, будемо збирати речі мої з паркана, поки ще порохи на вулиці не збиті, а потому ще тут погріємося на сонечку (Н., с. 231).

Вигукова конструкція агов уживається з метою привернути чиюсь увагу, покликати когось або відгукнутися на чийсь заклик, на кшталт: Агов!!! Стань, дівко! (Н., с. 153); Агов! Де тота гойданка, що розгойдала-розкала-тала серце, як дзвін ... (М.н.н., с. 132).

Також нами зафіксовано у тексті локальний вигук хі-та-а-а . хі-та-а-а . , який мовець використовує як супроводження відповідної дії (хитання, погойдування), як-от: "Хі-та-а-а ... хі-та-а-а ..." - муркоче собі під ніс Маринька й щосили розгойдує хітанку під самий верх груші (М.н.н., с. 129).

Найчисельнішу групу слів-речень у мовотворчості письменниці представлено емоційно-оціннними кому-нікатами, що свідчать про мовну експресію художнього мовлення та самобутність розмовної стихії в ідіостилі автора. Саме за допомогою експресивних синтаксичних одиниць персонажі можуть найповніше і найглибше передати свої переживання, емоції, найтонші порухи людської душі.

У ролі емоційно-оцінних слів-речень здебільшого виступають вигуки, а зрідка їх замінюють службові слова в єдності з повнозначними частинами мови. Такі синтаксичні конструкції виражають емоційно-оцінне ставлення мовця до певних фактів, багаті модально-експресивними значеннями, що зумовлено, насамперед, самими вигука­ми, а також інтонацією, мімікою та жестами мовців. У писемному мовленні на експресивність вигуків вказують авторські слова, ремарки, розділові знаки. Л.І. Мацько зазначає: "Уміле використання їх (вигуків) у тематичному контексті і у відповідній ситуації урізноманітнює мовлення, робить його емоційно-насиченим і виразним, бар­вистим, надає йому щирості й безпосередності живого спілкування" [7, с. 20].

Серед вигукових емоційно-оцінних слів-речень, вжитих у прозових творах Марії Матіос, виділяємо такі, які виражають:

- почуття горя, жалю, туги, співчуття, уболівання, розпачу (ой, ого-о-о, о-о-ох): Ой, чує моє серце, це нам так не минеться (СД, с. 116-117); - Ого-о-о, це не діло ... О-о-ох, маю гризоту чорну ... - втер сльозу Шандро (Н., с. 76); - Ой, у далеку дорогу зібралася моя Катерина ... (Н., с. 79). Локальними особливостями наділені вигуки йой, і-і-і-й, які теж відносимо до цієї групи: - Йой, Іване ... Іване ... не треба було тобі це робити ... йой ... не треба було (СД, с. 77); - Йой, мамко ... вставайте, мамко ... діти за вами плачуть (Н., с. 78) "І-і-і-й, нуждочко моя велика! Кінець світу! Рятуйте!!!" - несамовито волала Софія ... (Н., с. 38);

- почуття радості, захоплення: О, яке гарне дитя! (СД, с. 156); І, о, чудо: Цвичок відмовився від звичних своїх мандрів (СД, с. 69). До цієї групи належать вигукові слова, утворені від іменників у формі звертань: Боже пра­ведний! Билися і паплюжилися одурілі від любові молодиці через одного і того ж чужого чоловіка ... (СД, с. 59);

- Боже, яка ти маленька проти мене! (Н., с. 102); Боже, яка пишна була Анна! (Н., с. 190);

- докір, осуд, незадоволення, обурення, нерозуміння: ... Ой прикидалася молодиця ... Ой грала вар'ята (Н., с. 97); - О! І ти разом із ними, Катерино, - розгнівано підвела голову на жінку, що якраз виходила з пошти (Н., с. 202); - А ви чули, кому він збирається ними гріб обкладати?! Якби ж то ґазді якому, а то ... тьфу (СД, с. 54). Часто вигуки цієї групи сполучаються з іменником у знахідному відмінку, який називає об'єкт, і утворюють фраземи: - Агій на цих дурних людей, що з розумного дурного роблять, - і спльовував раз по раз під ноги (СД, с. 43); - Агій на вас, небого, - хочете дитину перепудити?! ... (СД, с. 61);

- застереження, попередження, нерозуміння, невідомість: -Е-е-е, кумко-душко ... Та то би нічого, якби вро­дився хлопець ... (СД, с. 94); Ой, чує моє серце, це нам так не минеться (СД, с. 116-117); - Ой, хлопче, з малого казала тобі: женячка - гірше ... (Н., с. 102); Ой, невольно ... біда може бути велика (М.н.н., с. 107); Йой, ка­жуть, то не є на добре - обгонити похорон (Н., с. 240); "Йой, не зав'язуйте хату у високосний рік!" (Н., с. 248);

- здивування, привертання уваги: Ой, Боже, Боже ... Корниля кров нагла залила? (Н., с. 236); Але, Боже! Як вона те витримує на собі? То ж можна провалитися під коня від такої ваги вбрання! (Н., с. 200).

У досліджуваних текстах фіксуємо чимало традиційних форм мовного етикету, які становлять окрему групу слів-речень. Це такі синтаксично нечленовані конструкції, які виражають найрізноманітніші модально-логічні значення, функції, а також ставлення мовця до особи, якої стосується мовлення. Аналіз мовного матеріалу ви­явив, що письменниця використала мовні форми етикету з метою передачі привітання, побажання, прощання.

Оскільки гуцули дуже побожні люди, то основною формою привітання у них є слова-речення Слава Ісусу Христу! - Навіки слава Богу!, проте у У всіх нас два варіанти - ми можемо просто жити або ж створити власне життя і долю. У всіх нас два варіанти - ми можемо просто жити або ж створити власне життя і долю. У всіх нас два варіанти - ми можемо просто жити або ж створити власне життя і долю. У всіх нас два варіанти - ми можемо просто жити або ж створити власне життя і долю. У всіх нас два варіанти - ми можемо просто жити або ж створи­ти власне життя і долю. У всіх нас два варіанти - ми можемо просто жити або ж створити власне життя і долю. У всіх нас два варіанти - ми можемо просто жити або ж створити власне життя і долю. У всіх нас два варіанти - ми можемо просто жити або ж створити власне життя і долю. У всіх нас два варіанти - ми можемо просто жити або ж створити власне життя і долю.текстах зафіксовано їх скорочену форму Слава Йсу!, як-от: - Слава Йсу! - Навіки слава Богу! - одночасно відповіли гостеві з-поза паркана (СД, с. 17); - Слава Йсу! - Навіки слава Богу! (Н., с. 90). На Різдво гуцули вітаються традиційними для українців словами Христос народився! - Славімо Його!, поєднуючи привітання з побажаннями, наприклад: - Щастя-здоров'я, із святим Василієм! Христос народився! (Н., с. 10).

Найпоширенішим компонентом форм привітання, прощання, запрошення, зафіксованих у творах письмен­ниці, є прикметник здоровий (здорова), що засвідчують доброзичливе ставлення до співрозмовника, побажання йому доброго здоров'я: Доброго здоров'я, дорогий татусю! (Н., с. 205); Будь здоровий, татку (Н., с. 206); Але, коли гість непевно прощався " бувайте здорові!", Дмитрик, зібравши всі свої сили, відповідав ледь чутним голо­сом завжди однаково: "Приходьтездорові... Дмитрик буде чекати" (М.н.н., с. 21).

Більшість слів-речень у текстах Марії Матіос, що виражають побажання, містять компонент Боже помагай, який висловлює надію на Божу допомогу в будь-якій справі: - Боже помагай! - тієї ж миті привітався Вар-варчук із Кейваном і ступив у скошену траву під горіхом. - Дякую. Боже, і вам помагай! (М.н.н., с. 116); - Боже помагай, домнуле Мігаю! - привітався, закриваючи зсередини браму на засув (СД, с. 140). На нашу думку, такі формули ілюструють надзвичайну привітність, гостинність, емоційність гуцулів і тісно пов'язані зі світоглядом буковинців, гуцулів, їхньою ментальністю та відповідають їхнім хритиянсько-етичним нормам.

Мовна канва творів письменниці насичена звертаннями-реченнями, які теж відносяться до слів-речень. Основним змістом цих нечленованих комунікатів є спонукання, адресоване особі, до якої звертаються. Проте це не звичайне звертання, тому що завжди модально й емоційно забарвлене і виявляється у своєрідній інтонації, яка не цілком збігається з інтонацією звичайного звертання, оскільки нею передається ширше значення і складніше уявлення [5, с. 66].

З-поміж зафіксованих слів-звертань, залежно від їх змісту та функцій, виділяємо такі:

- звертання-речення (власні особові назви), якими кличуть когось, просять зреагувати на поклик: - Одайний!

- по якімсь часі сказав директор. - А де ті спинки лежали? (СД, с. 54); - Юр'яно! Він покликав її по імені! Як він знає її ім'я? Що він із неї хоче? (Н., с. 26);

- звертання-речення з виразною спонукальною дією (попереджувальною, застережною, заборонною, наказо­вою та ін.): - Пане директоре! - не вітаючись, прогуркотів басом профундо Одайний. - Або дайте раду своїм учням, або вам буде давати раду райком партії (СД, с. 51); - Грицьку! - голос ґазди скинувся занадто засте­режливо, щоб можна було його не послухати (Н., с. 11);

- звертання-речення, які виражають різноманітні реакції мовців, їхні внутрішні переживання:

- любов, ніжне ставлення до особи: Встидливі чоловічі сльози котилися по неголеному Цвичковому обличчю і капали на розжарені груди Дарусі - і вона, зібравши всі свої сили, волю і злість, таки відповіла йому: " І-ва-не ..." (СД, с. 68);

- радість, захоплення: - Па-а-а-не ... Не може бути! Така схожість! (М.н.н., с. 61);

- переляк, доповнений болем: - Мамо ... - син дивився винуватими очима, повними сліз, і гладив її плечі й руки. -Мамо ... (Н., с. 106); - Юрку-у-у! - кричала, тримаючись за бука. - Юрку-у-у ... (Н., с. 147);

- негативне, осудливе ставлення до особи: - Дурна!!! Дурна, а цюці не хочеш? На тобі цюцю! На цюцю! - і кинув жменю барбарисок під самі хатні двері (СД, с. 7); - Дурню ти! - чомусь прошипів Андрій. - Дурню. Нема вже тата. Нема. Мертвий (М.н.н., с. 49);

- роздуми, міркування: Люди добрі... Як добре, що іноді в житті трапляються миті, про які не знає жодна душа, окрім тої, що своїми руками творить ту мить!.. (СД, с. 65);

- хвилювання, страждання, відчай, досада: Довгопол! Вона вже в думках обвивала руками його морозяні чо­боти, вона вже обсипала його словами, як грішми, й зімлівала, ридаючи (Н., с. 23);

- співчуття, розуміння, жаль: - Люди! Не маю нічого доброго вам сказати. А казати мушу: до нас близиться війна (М.н.н., с. 142). Серед слів-речень цієї групи зафіксовано повтор слова-звертання: Ой, Місько, Місько. Ула-сій по тих злогах її півроку жалів (Н., с. 21);

- вагання, розгубленість передає раритетне звертання: - Ваша милість ... - Ананій довго дивився на молодо­го цісаревича, ніби вагався, чи казати йому, чи ні, те, що думав старий мисливець (М.н.н., с. 40).

Звертання-речення, що вимовляються з подовженням інтонації або супроводжуються вигуком, набувають підкресленої експресії, як-от: - Тимофі-і-і-і-ю! Чуєте, Тимофію, йдіть скоренько до хати! (Н., с. 59); - Коляю-ю-у-у! -не криючись, гукнула щосили (Н., с. 147); Ой, Іване-е-е ... Іван мовчав і чухав голову (М.н.н., с. 116).

Підсилюють емоційність звертань-речень оцінні лексеми (негативного чи позитивного змісту), які часто вхо­дять до їх складу, порівн. : Ти, мерзо мерзенна, приймаку дурний, безродне насіння, ти, дурню остатний, що до такої самої дурної пристав, ти злодію ґаліцейський, паськудо паскудна ... я на тебе управу знайду, ще не вродився такий, щоби я на нього управи не знайшла... будеш сидіти за злодійство у криміналі - кістки зогниють тобі в нім ... (СД, с. 49); - Ох, кумко-любко, Васютко злотна ... Життя - то троякаружа, казала колись моя свекруха, дай їй царство небесне (СД, с. 185).

Таким чином, аналіз прозових творів Марії Матіос, зокрема використання письменницею таких синтаксичних конструкцій, як слова-речення, доводить, що нечленовані комунікати є важливим засобом характеристики пер­сонажів та вираження експресивності у розмовному мовленні. Експресивною домінантою у висловленні-реченні може виступати будь-який комунікат, найчастіше виражений службовою частиною мови, а мовленнєва експресія, насамперед, пов'язана з усім комплексом людської психології, поведінки, мислення, досвіду, а також відображає авторське емоційне сприйняття світу та змалювання навколишньої дійсності крізь призму художнього слова.

Література:

1. Актуальні проблеми синтаксисуи: матеріали Міжнародної наукової конференції / (Чернівці, 19-20 жовтня 2006 р.) / М-во освіти і науки України Чернів. націон. у-ту ім. Ю.Федьковича / укл.и: Ніна Гуйванюк (наук. ред.) та ін. -Чернівці : Рута, 2006. - 312 с.

2. Бибик С. Оповідність в українській художній прозі. Монографія / Світлана Бибик. - Київ - Луганськ : ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка", 2010. - 287 с.

3. Гвоздев А. Н. Современный русский литературный язык / А. Н. Гвоздев. - Ч. І : Синтаксис. - М. : Просвеще­ние, 1968. - 344 с.

4. Гуйванюк Н. В. Слово - Речення - Текст : Вибр. праці / Н. В. Гуйванюк. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2009. - 664 с.

5. Гуйванюк Н. В. Синтаксис неповного речення. Еквіваленти речень : Навчально-методичний посібник / Н. В. Гуйванюк, А. М. Агафонова, С. Т. Шабат-Савка. - Чернівці : Рута, 2007. - 100 с.

6. Дудик П. С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення / П. С. Дудик. - К. : На­укова думка, 1973. - 288 с.

7. Мацько Л. І. Стилістичні функції емоційних вигуків // Культура слова / Л. І. Мацько. - К. : Наукова думка, 1981. - Вип. 21. - С. 20-23.

8. Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении / А. М. Пешковский. - М. : Учпедгиз, 1956. - 511 с.

9. Русская грамматика. - В. 2 т. : Синтаксис. - Т. 2 / Под ред. Н. Ю. Шведовой. - М. : Наука, 1980. - 709 с.

10. Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови : Проблемні питання / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. - К. : Вища школа, 1994. - 670 с.

11. Современный русский язык : Морфология. Синтаксис / Под ред. Е. М. Галкиной-Федорук. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1964. - 467 с.

12. Украинская грамматика / Авторы : В. М. Русановский, М. А. Жовтобрюх, Е. Г. Городенская, А. А. Грищенко. - К. : Наук. думка, 1986. - 360 с.

13. Чабаненко В. А. Стилістика експресивних засобів української мови : монографія / В. А. Чабаненко. - Запо­ріжжя : ЗДУ, 2002. - 351 с.

14. Шахматов А. А. Синтаксис русского языка / А. А. Шахматов. - Л. : Учпедгиз, 1941. - 620 с.

15. Перелік умовних скорочень використаних джерел

16. М.н.н. - Марія Матіос. Майже ніколи не навпаки : Вид. 2-е / Марія Матіос. - Львів : ЛА "Піраміда", 2008. -176 с.

17. Н. - Марія Матіос. Нація / Марія Матіос. - Львів : ЛА "Піраміда", 2007. - 256 с.

18. СД - Марія Матіос. Солодка Даруся / Марія Матіос. - Львів : ЛА "Піраміда", 2007. - 188 с.

УДК 8ГГ42

Чеберяк А. М.,

Рівненський державний гуманітарний університет

ЕПІСТОЛЯРНИЙ ТЕКСТ В АСПЕКТІ ТЕОРІЇ МОВЛЕННЄВИХ ЖАНРІВ

У статті визначається комунікативний статус листа як особливого наскрізного вторинного мовленнєвого жанру (трансжанру), що обумовлено його структурними, комунікативно-прагматичними та змістово-тема­тичними особливостями.

Ключові слова: епістолярний текст, мовленнєвий жанр, комунікативно-прагматичний підхід, трансжанр.

В статье определен коммуникативный статус письма как особенного сквозного вторичного речевого жанра (трансжанрa), что обусловлено его структурными, коммуникативно-прагматическими и содержательно-тема­тическими особенностями.

Ключевые слова: эпистолярный текст, речевой жанр, коммуникативно-прагматический подход, трансжанр.

Within the communicative approach the article defines the status of a letter as a specific vertical secondary speech genre (transgenre), that is proved by its structural, pragmatic and thematic characteristics. Key words: epistolary text, speech genre, communicative approach, transgenre.

Упродовж тривалого часу вивчення епістолярної комунікації перебувало на периферії дослідницьких інтер­есів, тому що значущість цього виду спілкування серед засобів комунікації у наш час зменшилася. Проте наукові розвідки останніх років свідчать про активізацію інтересу до проблем епістолярію. Лінгвістами розглядаються різні типи листів, а також загальні й окремі питання епістолярію, як-от: роль епістолярної спадщини у творчості письменників, літературної епохи або періоду розвитку мови (С.В. Антоненко, 2000; Н.І. Бєлунова, 2000; І.А. Вяткіна, 2007; В.І. Кузьменко, 1998); історія листа, особливості його розвитку як жанру (М.В. Баркова, 2006; А.М. Дубініна, 2005); функціонування лексичних та фразеологічних одиниць в епістолярному тексті (О.В. Гу­сєва, 2001; О.П. Фесенко, 2009); мовленнєва поведінка, мовленнєві стереотипи учасників листування (Т.Н. Ка­банова, 2004; А.В. Кур'янович, 2001; Н.Ю. Чигрідова, 1999); соціальні категорії модусу в текстах епістолярного жанру (М.М. Телеки, 2007); типологія дискурсивних одиниць в епістолярному мовленні (Н.В. Павлик, 2005).

Незважаючи на значну кількість праць, залишається чимало питань, що потребують спеціального вивчення. Аналіз літератури з проблем епістолярію виявив, що серед дослідників немає єдиної думки щодо визначення статусу листа, стильової, жанрової, дискурсивної диференціації епістолярного тексту.

У науковій літературі епістолярне мовлення трактується по-різному: функціональний стиль (С.В. Антоненко, 2000; К.В. Ленець, 2003; Л.І. Мацько, 2003; Е.М. Ножкіна, 1996); жанр (М.В. Баркова, 2006; В.Л. Наєр, 1987; Л.В. Нижнікова, 1991); синтез різноманітних жанрів і стилів (Н.І. Бєлунова, 2000; С.І. Комарова, 1990); мов­леннєвий жанр (Н.А. Ковальова, 2000; Н.В. Павлик, 2005; О.Ю. Под'япольська, 2004; Т.В. Радзієвська, 1993; Н.Ю. Чигридова, 1999; І. Loewe, 2008; B. Witosz, 2005); дискурс (С.В. Гусєва, 2006; Т.Н. Кабанова, 2004; О.С. Си-щиков, 2000; О.П. Фесенко, 2009; J.G. Altaian, 1982).

Така неупорядкованість термінології у сучасних лінгвістичних та літературознавчих працях з проблем епіс­толярію ускладнює вивчення лінгвістичних особливостей епістолярної літератури та дослідження конкретних епістолярних текстів.

Як свідчить наукова література, найбільшу дискусію викликає проблема стилістичного статусу епістолярію. На нашу думку, виокремлення епістолярного стилю у функціональній стилістиці є непереконливим. Більшість дослідників вважає, що в основу класифікації функціональних стилів покладено екстралінгвістичні чинники: сфера спілкування, зміст, функція, мета, ситуація спілкування, специфічна роль автора і адресата тексту. Осно­вним чинником в ієрархічному ланцюгу названих факторів, безумовно, є сфера діяльності. Закріпленість функці­онального стилю за певною сферою суспільної діяльності обумовлює його тематичну обмеженість. Епістолярне мовлення, на відміну від інших функціональних стилів, має настільки багатозначну мовленнєву реалізацію, що говорити про тематичну обмеженість немає підстав.

Подібної думки дотримується Т.В. Радзієвська, яка відзначає, що різні типи епістолярних текстів вирізняють­ся відмінними у функціональному аспекті прагматичними ситуаціями та настановами. У зв'язку з цим, дослід­ниця підсумовує: епістолярні утворення не спроможні сформувати єдиний функціональний стиль, оскільки ви­рішують неоднакові комунікативні завдання й не мають єдиного комплексу типових комунікативних засобів для їх реалізації. Таким чином, за Т.В. Радзієвською, епістолярне мовлення є гетерогенним у функціональному плані і розуміється як "множина функціональних підкласів, які не можна зводити до "спільного знаменника" [8, с. 144].

Дослідники В.Л. Наєр, Т.В. Радзієвська, С.І. Комарова пропонують визначати епістолярне мовлення як "між-стильове явище, здатне існувати в рамках чи на базі того чи іншого функціонального стилю або поза їх межами" [6, с. 45]. Епістолярну форму мовлення знаходимо в усіх функціональних стилях (науковий лист - у науковому, діловий - в офіційно-діловому, лист на шпальтах преси - у публіцистичному), і в кожному з них вона у мовному плані відповідає вимогам цих стилів, а у структурно-композиційному - зберігає властиву листу сталу форму. Такої ж думки дотримуються польські лінгвісти. Зокрема Івона Льове, замислюючись над повторенням назви жанру "лист", відзначає, що "list zelazny чи list gonczy має характеристики офіційного стилю і посідає місце се­ред жанрів офіційних, а як list pasterski, має ознаки риторичного стилю і розміщується серед жанрів релігійних. І хоча фатична функція є для них спільною, конкретні цілі та стилістичні характеристики розрізняють ці жанри між собою" [12, с. 160].

© Чеберяк А. М., 2012

Найбільш адекватною нам видається кваліфікація листа як мовленнєвого жанру. Основи сучасних уявлень про мовленнєвий жанр закладені концепцією М.М. Бахтіна, який першим висловив гіпотезу про глобальність фено­мена жанрової організації мовлення. Мовленнєвий жанр М.М. Бахтін вважав категорією, що дозволяє пов'язати соціальну реальність з реальністю мовною.

В основу своєї концепції мовленнєвого жанру лінгвіст ставить висловлення, яке називає реальною одиницею мовленнєвого спілкування, "оскільки мовлення може існувати насправді тільки у формі конкретних висловлень окремих мовців, суб'єктів мовлення. Мовлення завжди відлите у форму висловлення, яке належить певному мов­леннєвому суб'єкту, і поза цією формою існувати не може" [1, с. 249]. Зауважимо, що висловлення у М.М. Бах-тіна - це зовсім не речення, а певна одиниця спілкування, яка відмежована від інших подібних одиниць зміною суб'єктів мовлення. Другою особливістю висловлення, що відрізняє його від одиниць мови, М.М. Бахтін на­зиває завершеність (цілісність), яку пов'язує з: 1) предметно-смисловою вичерпністю; 2) мовленнєвим задумом або мовленнєвою волею мовця; 3) типовими композиційно-жанровими формами завершення [1, с. 255]. Третім фактором цілісності висловлення М.М. Бахтін вважає наявність стійкої жанрової форми: "Жанри відповідають типовим ситуаціям мовленнєвого спілкування, типовим темам, відповідно, і деяким типовим контактам значень слів з конкретною реальною дійсністю за типових обставин" [1, с. 267].

Через висловлення М.М. Бахтін дає своє визначення мовленнєвого жанру: "Кожне висловлення, звичайно, індивідуальне, але кожна сфера використання мови виробляє свої відносно стійкі типи висловлень, які ми і на­зиваємо мовленнєвими жанрами" [1, с. 237].

У даній розвідці розуміємо лист як особливий мовленнєвий жанр, що сформувався на основі різностильових елементів, вибудованих за певними структурно-композиційними моделями. Мовленнєвий жанр "лист" має на­скрізний характер і виявляється в усіх функціональних стилях мови.

Така позиція, на перший погляд, суперечить бахтінському розумінню мовленнєвого жанру як особливого типу висловлень, що характеризуються стилістичною однорідністю, тобто закріпленістю за певним функціональ­ним стилем. Однак ми поділяємо цю позицію, беручи до уваги такі фактори.

По-перше, теорія мовленнєвих жанрів не стоїть на місці, постійно розвивається; визначення мовленнєвого жанру, подане М.М. Бахтіним, уточнюється і набуває нових ознак.

По-друге, деякі вчені висловлюють думку про існування наскрізних (вертикальних) жанрових форм, здатних, зберігаючи свою жанрову природу, виявлятися в різних стилях мовлення [2; 5; 9]. Переходячи із стилю в стиль, такі жанри зберігають ілокутивну структуру та особливості диктуму. Проте стилі диктують їм свої норми, які, пе­редусім, сприймаються через посередництво мовних маркерів. Як справедливо зауважує С.І. Гіндін, існує велика кількість мовленнєвих жанрів, "для яких введена М.М. Бахтіним у визначенні жорстка прив'язка до сфер мов­леннєвої діяльності виявляється неправомірною" [4, с. 64]. Таке явище Божена Вітош у своїй монографії називає перехідністю жанрів та стверджує, що лист має статус жанру трансгресийного (gatunek transgresyjny) [13, с. 138]. Приватний лист є найбільш розповсюдженим прикладом жанру, відомого як "лист". Однак існують жанри, які по-різному виявляють генетичну подібність до оригіналу. Йдеться про лист пасторський, вітальний, відкритий, лю­бовний тощо. Халіна Гжміль-Тилюткі пише, що "лист як жанр становить певний мовний макроакт. На формаль­ному рівні він вирізняється з-поміж інших жанрів наявністю сталих елементів (дата, місце, звернення, формули прощання, підпис, адреса, композиція). Різні листи ... різняться між собою дискурсивними характеристиками" [11, с. 43]. У зв'язку з цим, Івона Льоеве пропонує називати подібні мовленнєві жанри трансжанрами, під якими розу­міє наявні в різних культурах певні генотипи, що відрізняються від інших назвою жанру або означенням, доданим до загальної назви; функціонують у різних стилях мовлення, але втілюють подібні мовні стратегії [12, с. 162].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26