П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 83

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

По-третє, сам розробник теорії мовленнєвих жанрів М.М. Бахтін відносив лист "у всіх його різноманітних формах" до особливого самостійного мовленнєвого жанру [1, с. 238].

По-четверте, у межах мовленнєвого жанру "лист" можуть бути виокремлені певні різновиди, що характеризу­ються єдністю тематичного, композиційного і стилістичного компонентів в найбільш загальному вигляді.

Жанрові форми дистрибутивно різняться, тому в основі окремого жанру лежить певний специфічний набір конститутивних ознак, який не може повторюватися і бути однаковим у різних жанрах. Т.В. Шмельова, В.В. Дє-мєнтьєв, розвиваючи ідеї М.М. Бахтіна про мовленнєвий жанр як стійкі типові форми побудови мовленнєвого цілого, акцентують увагу на модельному характері і під мовленнєвим жанром розуміють особливу модель ви­словлення. Суттєвим моментом такого осмислення мовленнєвого жанру є "визнання існування в мовленнєвій свідомості "типового проекту", канону, схеми мовленнєвого жанру" [10, с. 91]. Поняття моделі фігурує також в концепції польського лінгвіста Ст. Гайди, який визначає жанр як "культурно та історично оформлений, суспільно конвенціоналізований спосіб мовної комунікації; взірець організації тексту. По-друге, цей термін також означає сукупність текстів, у яких певний взірець є актуалізованим, реалізованим" [3, с. 104].

Нам імпонує точка зору, висловлена вищезгаданими вченими. Вважаємо за доцільне під мовленнєвим жанром розуміти особливу модель висловлення, що має набір конкретних способів мовленнєвого втілення і формується комплексом жанроутворювальних ознак.

Лист має низку особливостей, що відбиваються у специфічних мовних засобах та стандартизованих форму­лах, а також відповідних правилах оформлення усіх епістолярних текстів. Ці ознаки є постійними, обов'язковими і такими, що виявляються у кожному окремому листі і передають його структурно-семантичні особливості. До них належать: писемний характер; опосередкованість спілкування; локально-темпоральна віднесеність; рамочна конструкція; діалогічність; антропоцентричність; суб'єктивна модальність; поліфункціональність; визначальна роль фактора адресата в мовному оформленні листа; перлокутивний ефект.

Як письмова форма комунікації, лист є більш складним типом висловлення ніж, наприклад, репліка в усному діалозі, повідомлення, порада тощо, і тому може бути віднесений до вторинних мовленнєвих жанрів (за типоло­гією М.М. Бахтіна), що інтегрують простіші первинні мовленнєві жанри (такі, як звернення, прощання, прохання, вимога тощо).

Як зазначає О.Ю. Под'япольська, "первинні мовленнєві жанри, інтегровані у вторинний мовленнєвий жанр -лист, можуть відрізнятися за метою висловлювання, тобто відображати різноманітні інтенції адресанта і викону­вати, відповідно, різноманітні функції, що детермінує таку ознаку листа, як поліілокутивність і поліфункціональ-ність. Поліілокутивність, в свою чергу, дає свободу тематичній різноманітності, а також стилістичним варіаціям, обумовлюючи тематичну і стилістичну неоднорідність листа як вторинної мовленнєвої форми" [7, с. 28].

Отже, вищевикладене дає нам підстави розглядати лист як мовленнєвий жанр, що обумовлено його структур­ними, комунікативними, змістово-тематичними особливостями та визначальною комунікативно-прагматичною характеристикою цього типу тексту - діалогічністю. Лист є наскрізним, вертикальним вторинним (складним) мовленнєвим жанром, що інтегрує первинні (прості) мовленнєві жанри. Як вторинний мовленнєвий жанр лист характеризується різним композиційним оформленням (від суворо стандартизованого до достатньо вільного), поліілокутивністю, поліфункціональністю. Специфіка мовленнєвого жанру "лист" виявляється також у всеосяж­ності тематичного та функціонально-стильового плану, що робить його специфічним трансжанром. Доказом цієї думки є відсутність єдиної універсальної класифікації епістолярних текстів та наявність окремих класифіка­цій, побудованих на основі різноманітних критеріїв. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в аналізі ма-кроутворень у межах трансжанру "лист" в аспекті реалізації авторських інтенцій, стратегій і тактик розгортання тексту під певним кутом зору, каналу комунікації та сферою функціонування.

Література:

1. Бахтин М. М. Проблема речевых жанров / М. М. Бахтин // Эстетика словесного творчества. - М., 1979. -С. 237-280.

2. Белунова Н. И. Дружеские письма творческой интеллигенции конца ХІХ - начала ХХ в. (жанр и текст писем) / Н. И. Белунова. - СПб : Изд-во СПб. ун-та, 2000. - 140 с.

3. Гайда Ст. Жанры разговорных высказываний / Ст. Гайда // Жанры речи. - Саратов, 1999. - Вып. 2. - С. 103-112.

4. Гиндин С. И. Биография в структуре писем и эпистолярного произведения / С. И. Гиндин // Язык и личность.

- М., 1989. - С. 63-77.

5. Кормилицына М. А. Языковая личность В. В. Виноградова в его письмах к жене / М. А. Кормилицына // Вопросы стилистики. - Саратов, 1996. - Вып. 26. - С. 63-71.

6. Наер В. Л. К проблеме жанра в системе функционально-стилистической дифференциации языка / В. Л. Наер // Стилистические аспекты устной и письменной коммуникации. - М., 1987. - С. 39-47.

7. Подъяпольская О. Ю. Типология адресованности в текстах эпистолярного жанра (на материале писем Ф. Кафки) : дис. ... кандидата. филолог. наук : 10.02.19 / Подъяпольская Ольга Юрьевна. - Челябинск, 2004. - 193 с.

8. Радзієвська Т. В. Текст як засіб комунікації / Тетяна Вадимівна Радзієвська. - К. : Інститут української мови, 1993. - 194 с.

9. Цыцарина О. Ф. К понятию "эпистолярный жанр" в современной лингвистической литературе / О. Ф. Цыцарина // Функционально-семантичнские аспекты языковых явлений. - Куйбышев, 1989. - С. 103-110.

10. Шмелева Т. В. Модель речевого жанра / Т. В. Шмелева // Жанры речи. - Саратов, 1997. - Вып. 1. - С. 88-99.

11. Grzmil-Tylutki H. Gatunek w swietle б^сшк^ teorii dyskursu / H. Grzmil-Tylutki. - Krakow : Universitas, 2007.

- 278 s.

12. Loewe I. O pojedu transgatunku. Studium przypadku / I. Loewe // Styl a semantyka. - Bialystok, 2008. - S. 159-166.

13. Witosz B. Genologia lingwistyczna. Zarys problematyki / B. Witosz. - Katow^e : Wydawnidwo Uniwersytetu Sladaego, 2005. - 258 s.

УДК811.161.2'42: 8Г367.335

Чолан В. Я.,

Інститут філології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА СИНТАКСИЧНУ ОРГАНІЗАЦІЮ УКРАЇНСЬКИХ ТЕКСТОВИХ ОДИНИЦЬ У КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ ФАХОВОГО КОЛЕКТИВУ

Стаття присвячена взаємодії у текстовій структурі реченнєвих одиниць, призначених для синтаксичної номінації дій, подій, явищ, понять окремої сфери діяльності україномовного фахового узусу, з комунікативни­ми складниками цієї сфери, що виступають чинниками впливу на структурування текстів. Результатом такої взаємодії, підпорядкованої і загальним обов'язковим закономірностям побудови текстів, і узуальним правилам текстотворення, є специфічні лінгвотекстові параметри вербальної комунікації. Їх структурна і функціональна нормативність встановлюється саме у фаховому узусі.

Ключові слова: українське речення, синтаксична структура тексту, фахова вербальна комунікація, лінгво-текстові параметри.

Статья посвящена взаимодействию в текстовой структуре предложений, предназначенных для синтак­сической номинации действий, событий, понятий отдельной сферы деятельности укпаиноязычного професси­онального узуса, с коммуникативными составными этой сферы, которые выступают факторами влияния на структурирование текстов. В результате такого взаимодействия, подчиняющегося как общепринятым зако­номерностям построения текстов, так и узуальным правилам, формируются специфические лингвотекстовые параметры вербальной коммуникации. Их структурная и функциональная нормативность устанавливается именно в профессиональном узусе.

Ключевые слова: украинское предложение, синтакическая структура текста, профессиональная вербальная коммуникация, лингвотекстовые параметры.

Article is devoted to interaction in text structure of the offers intended for a syntactic nomination of actions, events, concepts ofa separate field ofactivity of Ukrainian professional collective with communicative compound this sphere which act as factors of influence on organization of texts. As a result of such interaction submitting alongside with the standard laws of construction of texts to usual rules, are formed specific linguistic textual parameters of the verbal communications. Their structural and functional legitimacy it is established in professional usage.

Key words: Ukrainian offer, texts syntactic structure, professional verbal communication, linguistic textual parameters.

У прагматично зорієнтованих мовознавчих дослідженнях Ф.С. Бацевича, К.Г. Городенської, А.А. Леонтьева, І.П. Сусова розуміння лінгвотекстових параметрів спеціалізованих, насамперед фахових, дискурсів ґрунтується на положеннях філософської теорії щодо чинників впливу на організацію мовного та мовленнєвого матеріалу у субстанцію текстової структури [1, с. 107-112, 150-154 ; 4, с. 150-161 ; 9, с. 126; 15, с. 109-124, 125-130]. Серед таких чинників провідна роль належить комунікативній меті, пов'язаній з прагматичною настановою тексту. Разом з тим у межах зазначеної проблеми залишаються актуальними питання щодо специфічних характеристик позатекстових складників ієрархічно побудованих фахових сфер, які характеризує категоричний тип вербального спілкування, оскільки саме ці складники зумовлюють функціональну зорієнтованість параметрів синтаксичної структури фахових текстів. Подібні комунікативні простори кваліфікуються прагмалінгвістиці як сфери імпера­тивних мовленнєвих дій, призначених спрямовувати рух підлеглих по запланованій керівними органами траєкто­рії. На думку вчених, тип комунікації у цих сферах відзначається чіткими закономірностями творення й функціо­нування офіційно-ділових текстів, концентрацією системно пов'язаних, традиційно та узуально спеціалізованих синтаксичних одиниць, придатних до вираження волюнтативних імпульсів, де відхилення від категоричного типу спілкування призводить до серйозних комунікативних помилок, аж до деформації основної комунікативної мети [11, с. 181-182; 13, с. 10]. Категоричний тип спілкування, імперативні мовленнєві дії характерні передусім для сфери військової комунікативної діяльності фахового гомогенного колективу, у вербальному просторі якого сформувались текстові одиниці, що становлять об'єкт нашого дослідження.

На підставі згаданих положень, лінгвотекстовими параметрами можна вважати певні константні умови кому­нікації, що визначають характер вербального впливу у комунікативній сфері, політематичність чи монотематич-ність подання інформації у текстовій структурі, симетрію чи асиметрію інституційних відношень між комунікан-тами у процесі творення тексту, узгодження інтенцій адресанта й адресата з комунікативною метою, програму адресації як взаємне розташування адресанта й адресата у комунікативному просторі тощо. Лінгвотекстові па­раметри регламентують форму кожної текстової одиниці як специфічну форму відображення реалій, і в такому розумінні зближуються з поняттям логічної форми комунікативного контакту, що визначає внутрішнє структу-рування форми текстової одиниці.

Мету комунікативної діяльності у військовій сфері ми визначаємо як передачу волевиявлень в усталених тек­стових формах з боку статусно вищого адресанта, що чинить вплив на підлеглого адресата, примушуючи його до виконання певних дій, шляхом постановки і контролю виконання поставлених бойових завдань. На нашу дум­ку, специфіку волевиявлення як загального змісту фахової вербальної комунікації у військовій сфері зумовлює лінгвотекстовий параметр ініціальності. Тому можна говорити про ініціальне волевиявлення, яке вводить нові умови у комунікативну ситуацію, і водночас вказує послідовність дій. За нашими спостереженнями, ініціальне волевиявлення реалізується у військовій вербальній комунікації в обмеженому спектрі текстових настанов, під якими ми розуміємо цілеспрямовані мовні завдання адресанта, що зумовлюють добір способів і засобів впливу на адресата. Для встановлення домінантного типу текстових настанов у військовій комунікативній сфері ми ви­користовуємо відомі класифікації типів мовленнєвої діяльності, упорядковані в наукових працях К. Гаузенбла-

© Чолан В. Я., 2012за, Дж.П. Остіна [3, с. 58-78; 12, с. 22-29]. Застосування цих класифікаційних принципів в умовах специфічної взаємодії комунікативних складників фахової військової сфери і лінгвотекстових параметрів офіційно-ділового спілкування дозволяє нам стверджувати, що основним типом прагматичної настанови військових текстів є ка­тегорична прескрипція, представлена різновидами директиви, наказу, розпорядження, вимоги, вказівки, яка не підлягає обговоренню, заборони виконання дій.

Характерну для корпусу офіційно-ділових військових текстів функцію, співвідносну зі способом досягнення комунікативної мети у фаховій військовій сфері, ми визначаємо як вербальне управління кількісно регламен­тованими збройними силами держави (військовими силами і зброєю) від імені держави у реальному масштабі часу - і протягом періодів підготовки до бою, і під час ведення безпосередніх бойових дій. Функція вербального управління, характерна для корпусу офіційно-ділових текстів у фаховій військовій сфері, є визначальним фак­тором параметризації аналізованих текстів, формування способів і синтаксичних засобів реалізації специфіки конститутивних категорійних ознак у текстовій структурі.

Важливо наголосити, що ієрархічний устрій військової сфери зумовлює несиметричну основу військової вер­бальної комунікації. На цій основі грунтується параметр нерівноправних інституціональних відношень військо­вих комунікантів, представлених адресантом - суб'єктом волевиявлення (командиром, який авторизує катего­ричну прескрипцію в текстовій формі), і адресатом - суб'єктом відповідних дій (підлеглим за субординацією виконавцем примусових дій у вербальній і невербальній формах) - параметр статусної асиметрії. Функціональ­на нерівноцінність статусно маркованих суб'єктів комунікації зумовлює формування суб'єктно-об'єктних від­ношень між ними, обов'язково відображених у семантико-синтаксичній структурі провідних типів текстових одиниць, ужитих для структурування офіційно-ділових текстових різновидів військової вербальної комунікації. Варто зауважити, що у лінгвістиці суб'єктно-об'єктні відношення комунікантів до комунікативного факту ква­ліфікуються переважно як такі, що являють собою активну діяльність, спрямовану на виклад готових знань у вигляді приписів з боку адресанта та пряме виконання цих приписів з боку адресата [5, с. 143-167 ; 7, с. 3-10].

Окремо слід підкреслити, що принципи ієрархічної організації військової сфери зумовлюють розуміння по­нять адресанта і адресата волевиявлень як комунікативних суб'єктів партитивного типу, взаємно пов'язаних спільною діяльністю у цілість, характеристики якої узагальнені концептом "армія". Цей термін ми вживаємо щодо ієрархічно організованого фахового військового колективу, гомогенного за професійним та гендерним по­казниками. Деякі дослідники наголошують на тому, що семантичну ознаку гомогенності певного об'єкта, або од­норідності його складу слід розглядати як вагомий фактор згуртованості та одностайності виокремленої фахової спільноти [1, с. 69-73, 84-85; 5, с. 117-134].

На нашу думку, і партитивність, і гомогенність як позамовні характеристики колективного суб'єкта текстот-ворення у фаховій військовій сфері є важливими параметрами військової вербальної комунікації, що взаємодіють з лінгвотекстовим параметром програми адресації. Ця програма передбачає обов'язкову адресність кожного офі­ційно-ділового військового тексту, що, у свою чергу, забезпечує специфіку конститутивних категорійних ознак у синтаксичній структурі текстових різновидів військової сфери. Сутність цієї програми у тому, що, з одного боку, адресант військових текстів завжди виступає від імені офіційної, юридичної особи, адресуючи волевиявлення кількісно детермінованому військовому підрозділу, і мислиться при цьому як одна особа. З іншого боку, в умо­вах, коли ареал реальних адресатів лишається принципово обмеженим, адресатом тексту може бути і військовий підрозділ, і, у випадках міжособистісних офіційно-ділових мовленнєвих контактів, конкретний чин, що є активно діючою військовою одиницею. Адресат завжди уособлює цілий фаховий військовий колектив, усвідомлюваний в індивідуальному представникові, і також сприймається як одна особа.

У специфічних лінгвотекстових параметрах адресації, характерних для військової сфери, сформувалась спе­цифіка мовних категорій особи і числа дієслівних предикатів односкладних речень або присудків двоскладних спеціалізованих синтаксичних конструкцій. Реалізуючи у структурі аналізованих військових текстів текстову конститутивну категорійну ознаку персональності, ці синтаксичні засоби демонструють закономірність усунен­ня зі структури речень тих підметів, які відповідають займенникам 1-ої чи 2-ої особи однини чи множини при відповідних особових формах дієслівних предикатів наказового й дійсного способів. Мовознавці виводять похо­дження цієї тенденції зі спільної історії східнослов'янського мовного розвитку. Згідно з системними властивос­тями східнослов'янських мов підмети-займенники "я", "ти" при дієсловах-присудках у формах 1-ої та 2-ої особи однини чи множини виступають вторинною формою вираження особи і справляють лише граматичний вплив на зміст і розуміння текстової одиниці [2, с. 139-144; 14, с. 44-80, 106-128; 10, с. 52-59]. Оскільки форми особових дієслів-присудків 1-ої та 2-ої особи містять чітку вказівку на відношення дії до граматичної особи, виявляючи підмет своїм особовим закінченням, яке вказує, кому дія приписується, то позиції суб'єктів дії у подібних кон­струкціях не потребують лексичної конкретизації.

Теоретично можна відтворити двоскладний варіант означено-особових текстових одиниць із підметом-за-йменником 1-ої чи 2-ої особи однини або множини ("я наказую" або "ти виконуєш"/ "ви виконуєте"), виходячи з комунікативного контексту, і на підставі формальних та смислових ознак самої конструкції. Але у подібних мовленнєвих утвореннях підмети - займенники стають надлишковими структурними елементами, які переважно, випускають, внаслідок чого лінгвотекстові одиниці військової комунікації функціонують без словесного позна­чення суб'єктних позицій: "Приготуйся до атаки!", "Роби, як я!" [16, с. 237, 321].

Поряд з цим умови військової комунікації передбачають, що актуалізація офіційно-ділових текстів відбу­вається в особистій присутності адресанта й адресата імперативного волевиявлення, тобто, у безпосередньому комунікативному контакті між ними. Отже, структурні позиції дійових осіб не потребують акцентації тому, що й адресант, і адресат тексту усвідомлюються з достатнім сталим ступенем означеності. Оскільки і з граматичного, і з комунікативного контексту абсолютно зрозуміло, хто здійснює волевиявлення, кому воно адресоване, потребаокремого формального позначення суб'єктних позицій у синтаксичній структурі тексту усувається. Так виявля­ються системні та узуальні значення даних форм, на цьому явищі основана семантична і, часто, комунікативна самодостатність подібних одиниць у військовій сфері. Якраз формальна відсутність у синтаксичній структурі офіційно-ділових військових текстів підметів, виражених особовими займенниками 1-ої та 2-ої особи, співвід­носних із суб'єктними синтаксемами, при особових дієслівних предикатах, становить їх яскраву категорійну ознаку і забезпечує важливу стилістичну своєрідність таких текстових конструкцій.

На таких підставах ми розглядаємо військовий колектив, або армію як фаховий узус - чітко відмежовану за професійним критерієм гомогенну фахову спільноту з єдиним встановленим керівними органами категоричним типом мовленнєвого спілкування, що передбачає беззаперечне виконання приписів (прескрипцій). При цьому ми враховуємо різні аспекти поняття узуалізації, обгрунтовані У. Лабовим і О.А. Лаптєвою: і як набуття текстовою одиницею або компонентами речення певних властивостей чи якостей, завдяки яким ця текстова одиниця вхо­дить до прийнятого певним соціумом "кола вживань"; і як результат комунікативної діяльності суб'єкта узуалі-зації - фахового колективу, що регулярно перебуває у відносно обмеженому середовищі [6, с. 114-115; 8, с. 345­353]. Що стосується узуалізації способів і синтаксичних засобів структурування текстів, включаючи специфічні початкові або кінцеві текстові фрагменти, окремі синтаксичні одиниці - етикетні формули та ін., то підґрунтям цього процесу слугує спільний досвід членів колективу, набутий протягом різних історичних періодів військової професійної діяльності. Такий досвід зазвичай виявляється не тільки у повному взаєморозумінні - з одного слова, зі словесного натяку, але навіть у типовій манері мовлення й інтонування текстів. Узуальність текстових оди­ниць військової сфери засвідчується, по-перше, їх регулярною відтворюваністю у типових ситуаціях військового вербального спілкування, по-друге, встановленням стійких зв'язків синтаксичних конструкцій із певними рефе­рентами (денотатами), що передбачає стійку закріпленість пропозитивної номінації за синтаксичною одиницею певного типу відповідно до комунікативної ситуації.

Отже, узуалізація мовних і мовленнєвих конструкцій як структурних одиниць українських фахових текстів у військовій комунікативній сфері є закономірним процесом послідовного підпорядкування лінгвотекстових пара­метрів вербальної комунікації, в яких реалізується специфіка текстових одиниць, важливим складникам фахової діяльності. Серед першорядних параметрів військової вербальної комунікації виділяються ініціальність, кате­горичність волевиявлення, статусна асиметрія двох комунікативних суб'єктів, запрограмованість прескрипції, адресність, зумовлена гомогенністю й партитивністю адресанта й адресата, антиномія адресанта й адресата, ал­горитмізація та синхронізація дій.

Можна стверджувати, що у вербальному просторі фахової військової сфери зумовленість категорійної специфіки українських текстових конструкцій впливом лінгвотекстових параметрів вербальної комунікації виявляється як фор­мування комплексу функціонально однорідної мовної техніки, підпорядкованої комунікативній меті. Особливості лінгвотекстових параметрів військової вербальної комунікації увиразнюються на тлі встановлених чинників впливу на синтаксичну організацію текстових одиниць, спільних для комунікативних просторів фахового призначення.

Література:

1. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : [підручник]. / Ф. С. Бацевич. - К. : Видавничий центр "Академія", 2004. - 344 с.

2. Буслаев Ф. И. Историческая грамматика русского языка : Синтаксис. / Ф. И. Буслаев. - [Изд. 7 -е]. - М. : Ком-книга, 2006. - 344 с.

3. Гаузенблаз К. О характеристике и классификации речевых произведений / К. Гаузенблаз. // Новое в зарубеж­ной лингвистике / [сост. , общ. ред. Т. М. Николаевой]. - Вып. VIII. - М. : Прогресс, 1973. - С. 58-68.

4. Городенська К. Г. Явища синтаксичної деривації // Семантико - синтаксична структура речення / І. Р. Вихова­нець, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. - К. : Наукова думка, 1983. - 219 с.

5. Карасик В. И. Язык социального статуса / В. И. Карасик. - М. : Иностранная литература, 1992. - 329 с. - (Ин -т языкознания РАН).

6. Лабов У Исследование языка в его социальном контексте / У Лабов. // Новое в лингвистике / [общ. ред. и вступ. ст. Н. С. Чемоданова]. - Вып. УІІ. Социолингвистика. - М. : Прогресс, 1975. - С. 96-181.

7. Лазарев В. В. Методологические основы и методологический потенциал теории речевых актов / В. В. Лаза­рев. // Речевые акты в лингвистике и методике : [Лаптева О. А. Узус как арена языкового изменения / О. А. Лапте­ва. // Коммуникативно-смысловые параметры грамматики и текста : [сб. ст. ]. - М. : Эдиториал УРСС, 2002. - 312 с. - С. 345-353.

8. Леонтьев А. А. Общественные функции и функциональные эквиваленты языка как проблема теории речевой деятельности. / А. Л. Леонтьев. // Язык, речь, речевая деятельность. - [Изд. 4 -е, стереотипное]. - М. : Комкнига, 2007. - 216 с. - С. 29-42.

9. Мельничук О. С. Розвиток структури слов'янського речення. / О. С. Мельничук. - К. : Наукова думка, 1966. - 324 с.

10. Мірченко М. В. Модальність як комунікативно орієнтована категорія речення / М. В. Мірченко. // Граматика слова і граматика мови : [Остин Дж. Л. Слово как действие / Дж. Л. Остин. // Новое в зарубежной лингвистике. -Вып. 17. - М. : Прогресс, 1986. - С. 22-29.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26