П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26 - страница 84

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 

11. Радзієвська Т. В. Текст як засіб комунікації / Т. В. Радзієвська. / НАН України; Ін -т укр. мови; [відп. ред. М. М. Пещак (ред.); - [2 -е вид. , стереотипне]. - К. , 1998. - 191 с.

12. Русанівський В. М. Історія української літературної мови : [підр. для студ. гуманітарних спец. / В. М. Руса­нівський. - К. : АртЕк, 2001. - 392 с.

13. Сусов И. П. Лингвистическая прагматика / И. П. Сусов. - Винница : Нова Кныга, 2009. - 272 с.

14. Тимчасові загальновійськові статути Збройних Сил України / Міністерство оборони України. - Львів : Каме­няр, 1993. - 411 с.

УДК 81' 373.2 ; 82.0

Чудовская Т. С.,

Горловский педагогический институт иностранных языков

НЕКОТОРЫЕ ФОНЕТИЧЕСКИЕ ФУНКЦИИ АНТРОПОЭТОНИМОВ "ЧЕЛОВЕЧЕСКОЙ КОМЕДИИ" О. БАЛЬЗАКА

В статье исследуются антропоэтонимы "Человеческой комедии" Оноре Бальзака. Доказывается, что автор художественного произведения сознательно использует звуковую форму имени для целенаправленного воздей­ствия на читательское восприятие.

Ключевые слова: анаграмма, антропоэтоним, звуковая форма, фонетическая выразительность, читатель­ское восприятие.

У статті досліджуються антропоетоніми "Людської комедії" Оноре де Бальзака. Доведено, що автор художнього твору свідомо експлуатує звукову форму власного імені для цілеспрямованого впливу на читацьке сприйняття.

Ключові слова: анаграма, антропоетонім, звукова форма, фонетична виразність, читацьке сприйняття.

The article considers some anthropoetonyms of "The Human Comedy" by Honore de Balzac. It is proved that the author deliberately uses sound form of a proper name for a purposeful impact on reader's perception. Key words: anagram, anthropoetonym, sound form, phonetic expression, reader's perception.

Поговорим о звукобуквенной или графической форме антропоэтонима как эстетического знака. В повсед­невной жизни мы сталкиваемся с особенным вниманием к звучанию того или иного имени собственного. Благо­звучие, сочетание с отчеством и фамилией, для родителей почти всегда является решающим фактом при выборе имени, подходящего ребёнку. "В художественной литературе это явление сознательно "эксплуатируется" писа­телями во всей полноте и во всём разнообразии средств и приёмов актуализации фонетической выразительности поэтонимов" [2, с. 292]. Любое воспринимаемое визуально или на слух слово воздействует на сознание реципи­ента прежде всего материально, становясь источником раздражения слуховых анализаторов: графический образ имени озвучивается во внутренней речи. Звуковая форма имени в художественной речи является существенным фактором, повышающим смысловое и эмоциональное содержание как самого имени, так и произведения в целом. О работе Оноре де Бальзака над именами собственными и, в частности, о внимании к звучанию этих имён мы можем судить по цитате из его рассказа "Z. Marcas" ("З. Маркас"), которую приведём с небольшим сокращением:

"Существовало какое-то соответствие между этим человеком и его именем. Буква "Z", стоявшая перед фамилией Маркас, - буква, которую можно было видеть на всех адресованных ему письмах, которую он никогда не забывал проставить в своей подписи, - эта последняя буква алфавита заключала в себе нечто неуловимо роковое. <.. .>

Вдумайтесь ещё раз в это имя: З. Маркас! В фантастическом сочетании этих семи букв - целая человеческая жизнь. Семь! Наиболее многозначительное из кабалистических чисел. Носитель этого имени умер тридцати пяти лет: таким образом, его жизнь слагается из семи пятилетий. Маркас! Как будто что-то драгоценное падает и разбивается то ли с шумом, то ли беззвучно[1]" [1; с. 297-298]. (Дополним: французский глагол casser - "разбить" созвучен второму слогу имени).

Где Бальзак вообще брал нужные ему имена и фамилии? Он их брал там, где мог брать, вокруг себя, убеждённый, что имена, которые реально существовали, наделяют вымышленные существа реальностью. Вот, например, название романа "Louis Lambert" ("Луи Ламбер"). Сегодня уже известно, откуда такое заглавие. В колледже в Вандоме, где он учился, Бальзак знал некого Тинана де Бреста, именами которого были Theodore, Louis, Lambert. В двух последних мы узнаём имя и фамилию, выбранные Бальзаком. Ещё один пример касается имени, или скорее инициала имени: "З", который предшествует Маркасу ("Z. Marcas"). В рассказе Бальзака, это - инициал имени Зефирен, но всё подтверждает, что слово там не только потому, что оно начинается с "З", над которым автор много размышлял. Эта "З", буква, стоящая в середине его собственной фамилии, - крайне редкий для французского языка инициал, инициал большой подруги романиста, Zulma Carraud.

Но этих заимствований было явно недостаточно автору "Человеческой комедии". Реальные имена он до­вольно часто преобразовывал. Почему? Несколько слов о причинах, прежде, чем показать результаты. Не всегда писатель по доброй воле изменяет имя собственное, взятое из жизни. Часто случается, что человека раздражает, что его фамилию носит персонаж произведения. Отсюда претензии к автору и даже судебные иски. Но есть при­чина гораздо более глубокая. Истинный творец не приемлет имена собственные в таком виде, какими они даны другими людьми. Такие имена не кажутся ему незыблемыми, как всё остальное. Напротив, для него это только нестабильные составляющие действительности. И он умело использует этот факт, что хорошо видно в отрывке из романа "Pere Goriot" ("Отец Горио"). Когда Мадам де Ланже, желая указать на старого вермишельщика, называет его то Форио, то Морио, то Горио, то Дорио, безразличие знатной дамы, не удосужившейся запомнить эту простую фамилию, очевидно. Но нам видны и муки творчества самого писателя, который испробовал многие варианты инициалов, прежде чем окончательно выбрать понравившуюся ему фамилию.

Учитывая вышесказанное, перечислим вкратце основные приёмы изменения (альтерации) реальных фамилий.

Случается, что едва ли имеет место альтерация, скорее - своего рода фонетическая транскрипция. Один знакомый Бальзаку актёр часто рассказывал ему о трактирщице, работавшей на бульваре Монпарнас, которую звали la mere Cadet. Убираем артикль, присоединяем то, что слышим, одно к другому и получаем Mercadet, фа­милию персонажа и название известной пьесы.

Но обычно, изменения происходят в результате подмены одной буквы (реже нескольких). Реальная фамилия Merville, фамилия персонажа Derville; Lebas - Lepas; Dutacq - Dutocq; Gambaro - Gambara ... Иногда добавляет­ся какая-нибудь буква Watrin - Vautrin, Hugo - Hulot или, напротив, буква убирается Latreille - Lavrille.

Часто Бальзак - большой любитель каламбуров и игры слов - пользовался транспозициями и перестановка­ми, культивировал анаграмму, этот "каламбур в буквах". Эту своего рода манию он "навязал" своему персонажу Кольвилю (Colleville) в романе "Les Employes" ("Служащие"). Вспоминается подпись-псевдоним, которой Баль­зак пользовался в молодости - лорд R'hoone, - анаграмма Honore. В романе "Modeste Mignon"("Скромница Ми­ньон") Мадмуазель Миньон подписывается при случае O.-d'Este-M (Modeste). Вполне вероятно, что имя Маркиза d'Aiglemont в романе "La Femme de Trente ans" ("Тридцатилетняя женщина") объясняется всё той же анаграммой. Бальзак мог подумать о своём шурине, M. de Montzaigle, который, как и M. d'Aiglemont, а может и в ещё большей степени, был весьма плохим мужем. Убирается "Z" и налицо самая простая анаграмма: Aiglemont - Mont(z)aigle.

О тщательности, с которой имена подбирались им для персонажей, Бальзак говорил своему другу Леону Гозлан: имя должно подойти человеку как "la gendve a la dent, l'ongle a la сішіг" [3, с. 228] (как десна к зубу, как ноготь к телу). Имя может абсолютно подходить человеку и наоборот, быть его полной противоположностью. Другими словами, существует два вида отношений между человеком и его именем, первый из которых Баль­зак назвал "rapport d'harmonie" (отношение гармонии) и второй - "rapport d'ironie" (отношение иронии). "Я не взялся бы утверждать, что имена не оказывают никакого влияния на судьбу. Существует тайная и необъяснимая гармония или, наоборот, явный разлад между именем человека и событиями его жизни. <.. .> Не видится ли вам в форме буквы "Z" нечто изломанное внешним противодействием? Не отображают ли очертания этой буквы неверный и причудливый зигзаг бурной жизни? Что за ветер дохнул на эту букву, которая во всех тех языках, где она существует, стоит во главе каких-нибудь пятидесяти слов, не более!" [1, с. 297]

Можно быть человеком своего имени и можно им не быть. В конце концов, мы знаем, что такое антифраза или иносказание. Случаи такого рода многочисленны в "Человеческой комедии". Из двоих Beauvisage (красивые лицом), лицо одного похоже на полную луну, но на луну в весёлом настроении. Другой же ужасно некрасив, что вполне подходит для лекаря монастыря (это его профессия) дабы не подвергать опасности добродетель его больных. У обоих фамилия Beauvisage: отношение гармонии у одного и отношение иронии у другого. Молодой дворянин из "Maitre Cornelius" носит фамилию Goulenoire (чёрное ущелье). Про него говорят, что его волосы и усы чернее, чем хвост у самого чёрта. Гармония. Толстый фермер из "Un debut dans la vie" весит сто двадцать килограммов, а фамилия у него Leger (лёгкий). Ирония. Иногда имя собственное не полностью воспроизводит имя нарицательное, но очень уж на него похоже. Фамилия скряги из "Cure de ^1^є"("Сєльский священник") не Pingre (прижимистый, скупердяй, жмот), а Pingret. Ростовщик из "Paysans" ("Крестьяне") не Grigou (скряга, жадина), а Rigou (здесь, правда, Бальзак не удержался дать инициал "G", назвав его Gregoire: G. Rigou.) Иногда романист выбирал названия животных в качестве имен для персонажей каким-то образом похожих на своих "собратьев" в перьях или в шерсти: Merle (дрозд) из "Les Chouans" ("Шуаны"), Renard (лис) из "Le Mededn de Campagne" ("Сельский врач"), Goupil (ёрш) из "Ursule Mirouet" ("Урсула Мируэ").

То, что мы только что наблюдали, анализируя фамилии, распространяется на имена и на прозвища. Урсула Мируэ была дикой, достойной своего имени (ursus, ours - медведь). В "La Яєс1ієгс1іє de l'Absolu"("Поиск Абсо­люта") скромность Маргариты Клаэ, её грация были сравнимы с прекрасным цветком, имя которого она носила (marguerite - ромашка). От гармонии мы переходим к иронии. Маленькая героиня Modeste Mignon (modeste -скромная) буквально вешается на шею одного парижского поэта, заявляя, что считает его достойным себя. Не­скромная скромница сама понимает и сарказм, скрытый в её имени, и какое впечатление она производит.

Вывод: в произведениях Оноре де Бальзака для достижения определённого стилистического эффекта часто используется "звучащая материя" (В.М. Калинкин) собственного имени. К числу наиболее распространённых приёмов относится семантическая игра, построенная на аллитерациях, ассонансах и каламбурах. Подобные явле­ния являются объектом целенаправленного изучения поэтонимологии как дисциплины, исследующей поведение проприальных единиц в художественном тексте. "Именно в этом случае голос Имени в произведении будет не только услышан, но и адекватно понят и оценен" [2, с. 327].

Литература:

1. Бальзак О. Человеческая комедія. Том 8, З. Маркас : [собрание сочинений] / Оноре де Бальзак - Москва : Ху­дожественная литература, 1986. - 528 с.

2. Калинкин В. М. Поэтика онима / Валерий Михайлович Калинкин. - Донецк : Юго-Восток, 1999. - 408 с.

3. Pommier J. Comment Balzac a nomme ses personnages / Jean Pommier // Cahiers de l'Assodation internationale des etudes francaises : № 3-5. - Paris, 1953. - pp. 223-234.

УДК 811.111373.45:811.111.34

Чумак Н. А.,

Хмельницький національний університет ФОНЕТИЧНА АДАПТАЦІЯ ЕТНОРЕАЛІЙ-ГАЛЛІЦИЗМІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

У статті розглядаються особливості фонетичної структури етнореалій-галліцизмів у сучасній англійській мові проти класичної британської норми вимови.

Ключові слова: етнореалія-галліцизм, фонетична адаптація, зміщення наголосу, назалізований голосний, фо­нетична варіативність.

В статье рассматриваются особинности фонетической структуры этнореалий-галлицизмов в современном английском языке по сравнению с классической британской нормой произношения.

Ключевые слова: этнореалия-галлицизм, фонетическая адаптація, сдвиг ударения, назализованный гласный, фонетическая вариативность.

The article deals with the phonetic structure peculiarities of the French ethnographic realia in contemporary English in comparison with British classic pronouncing norm.

Key words: French ethnographic realia, phonetic adaptation, stress shift, nasalized vowel, phonetic variation.

Проблема адаптації запозичених лексичних одиниць є вельми актуальною для сучасних мов, зокрема для англійської, і становить чималий інтерес для багатьох науковців. Запозичення як феномен та мовні контакти зо­крема широко вивчалися такими вітчизняними та зарубіжними лінгвістами, як В.В. Акуленко, В.В. Виноградов, У. Вайнрайх, Л.М. Архипенко, С.І. Бурмасова, Л.П. Крисін, С.В. Мухін, Т.П. Некрасова, С.А. Тіміна, G. Bibeau, E. Haugen, Н.Н. Hock та багато інших. Французькі запозичення у лексичному складі англійської мови на різних ета­пах розвитку останньої були предметом вивчення таких науковців, як М.В. Брофман, І.М. Крейн, М.І. Черемиси-на, B. Cubrovic тощо. Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що досі є невивченою фонетична адап­тація саме етнореалій-галліцизмів, тобто лексики, що становить етнічну специфіку для носіїв англійської мови та є певною мірою чужорідною їм, а відтак, не до кінця адаптованою та не може кваліфікуватися, як запозичення. Метою нашої статті є проаналізувати стан фонетичної адаптованості етнореалій-галліцизмів у сучасній англій­ській мові. Мета роботи зумовлює вирішення таких завдань: 1) дефініціювати поняття "фонетична адаптація"; 2) визначити ознаки та ступінь адаптації на фонетичному рівні етнореалій-галліцизмів у сучасній англійській мові.

На фонетичному рівні англійська мова прагне певною мірою адаптувати звукову форму будь-яких чужо­рідних ЛО, у тому числі й з французької мови, тобто етнореалій-галліцизмів (ЕГ). Не можна не погодитись з Р.М. Бутіною, яка під фонетичною адаптацією (освоєнням) розуміє максимальне наближення звукової оболонки лексеми запозиченого походження до звукової оболонки корінних лексем англійської мови. Носій мови, що за­позичує, сприймає, як правило, таке слово через призму власної фонологічної системи [1, с. 18]. Як показують наші спостереження, фонетична адаптація ЕГ відображається, передусім, у зміщенні (зсуві) наголосу. Результа­ти порівняння даних словників французької мови [2; 5] та англомовних словників [3; 6] показали, що в деяких прикладах, які складають наш матеріал, спостерігається зсув наголосу на початковий склад у двоскладових і трискладових словах-етнореаліях і на третій з кінця склад в багатоскладових словах, що відповідає нормам ви­мови англійської мови. Наприклад: m'gnac (фр.) - ['kvnjak]; cous'cous (фр.) - f'kuskus, 'ku:sku:s]; cro'ttin (фр.) - ['krvta]; Gru'yere (фр.) - ['gru:je:].

Як показало вивчення нашого матеріалу, серед ЕГ є слова, які під впливом англійської мови зазнали зміщення наголосу, проте, у їх вимові від французької залишились назалізовані голосні звуки, що свідчить про неповну їх асиміляцію, тому ми їх відносимо до таких, які зазнали неповної адаптації в англомовній картині світу і назива­ємо *перехідними. Це наприклад: boudin ['bu:da], centime ['svti:m, satim], crottin ['krvtaj, dauphin ['do:fin, 'daufa, dofe]. До того ж, слід відмітити окремі етнореалії, які під впливом англійської мови зазнали зміщення наголосу на передній склад, водночас зберігши французьку вимову з наголосом на останній склад fricassee ['frikasi:, frika'si:], і іноді при цьому втративши носовий звук: сanton ['kantvn, kan'tvnj. Поряд з цим можна виокремити групу ет-нореалій, які, зазнавши кардинальних фонетичних перетворень і підлаштувавшись під правила англійської ви­мови, зуміли повністю або частково зберегти французьку, наприклад: gendarme [jvnda:m, ja 'damn], gendarmerie [jvn'da:mari, jadaRm(a)'Ri], gratin ['grata, 'gratan] тощо. Зазвичай ці етнореалії мають два варіанти транскрипції у словниках (англійську і французьку), або один варіант, який поєднує в собі фонетичні особливості обох мов (до прикладу, в етнореаліях reblochon ['rablvfv], Vacherin ['vaf(d)ra] ми можемо спостерігати, як поряд з англійським наголосом на перший склад "співіснує" назалізований звук [ю] у першому слові і [а] у другому). На нашу думку, ці ЕГ займають окрему нішу в лексиці англійської мови між повністю адаптованими словами та тими, які зазнали неповної адаптації, оскільки з огляду на наявність в них по кілька варіантів фонетичної транскрипції або/та по­єднання в ній/них різних фонетичних рис обох мов, можна сказати, що з цими етнореаліями відбуваються активні фонетичні трансформації, які й визначають їх проміжне місцезнаходження, тобто перехідний стан в англомовній картині світу. Ці етнореалії вже не докорінно французькі, але й поки ще не цілковито англійські, а така собі пере­хідна верства ЕГ, яку Рейнгольд називає "залою очікування" [4, с. 4-9].

В нашому матеріалі кількість прикладів слів зі зміщеним наголосом складає приблизно п'яту частину, що, ві­рогідно, можна пояснити певним "небажанням" досліджуваних нами одиниць, з одного боку, зберегти "чужорід-ність" звукової форми, а з іншого боку, це свідчить про часткову їх асиміляцію в англійській мові, що залежить, у першу чергу, від певного засвоєння англійцями тих чи інших французьких предметів та явищ, які ці етнореалії позначають, їх укорінення в англомовній картині світу. Так, можна підсумувати, що наголос ЕГ зміщується від­© Чумак Н. А., 2012повідно до того, чи поняття, яке вони позначають, увійшло у життя англійського етносу повністю, частково або ж зовсім залишилось неприйнятим і чужим, про що свідчить відсутність останнього в англомовних словниках.

Згідно наших спостережень, другою характерною особливістю ЕГ є нестійкість їх звукової форми, що ви­ражається у фонетичній варіативності даних одиниць, яка часто супроводжується варіативним написанням і змі­щенням наголосу. Варіативний ряд складає зазвичай 2, рідше 3 варіанти, наприклад: AOC (appellation d'origine controlee) [apa.lasjr ,drjn'3i:n kan'trolei, apelasjo doRi3in kotRole]; arrondissement [a'rondi:sma, .aron'doma, aRodisma]; bateau-mouche [,bat9u'mu:J, batomuj]; directoire [di'rektwa:, diRek'twaR]. Вищезгадані приклади ілю­струють наведені в англомовних словниках факти паралельного співіснування вимови, притаманної мові-джере-лу, і вимови, адаптованої до фонологічних норм англійської мови. Нестійкість вимови свідчить ще й про неповну освоєність ЕГ.

Ще однією важливою фонетичною особливістю великої кількості ЕГ у сучасній англомовній картині світу (>50%) є невідповідність їх звукової форми загальноприйнятим правилам читання англійської мови, тобто до­сить типові для англійської мови літери та буквосполучення зберігають вимову, прийняту у французькій мові і нетипову для англійської мови. Даний фактор є яскравим показником "екзотичності", чужерідності зовнішньої оболонки розглянутих нами ЕГ. Аналіз фактичного матеріалу дав нам змогу виявити такі розбіжності між прави­лами читання англійської мови і транскрипцією ЕГ, яка наведена у словниках:

- літери, що передають голосні звуки у відкритому наголошеному складі: kepi - ['-e-; '-ei-] замість англій­ського [i:] у відкритому складі; fricandeau - ['-i] замість англійського [аі] у відкритому складі; Brie - [-'i:] замість [-аі] у відкритому наголошеному складі; Claret - ['-a-] замість англійського [ж] у відкритому наголошеному скла­ді; bechamel - ['-ei-] замість англійського [i:] у відкритому наголошеному складі; ravigote - ['-a-] замість англій­ського [ж] у відкритому наголошеному складі; remoulade - ['-e-] замість англійського [i:] у відкритому наголо­шеному складі; ratafia - ['-ia] замість англійського^ю] у відкритому наголошеному складі тощо;

- літери, що передають голосні звуки в закритому наголошеному складі: calvados - ['-a-] замість англій­ського [ж] у закритому наголошеному складі; Сantal - ['-a-] замість англійського [ж] в закритому наголошеному складі; brandade - ['-a:] замість англійського [ei] в закритому наголошеному складі; zouave - ['-a:-] замість ан­глійського [ei] в закритому наголошеному складі; fromage - прикінцевий наголошений звук ['-a:-] замість ан­глійського ненаголошеного [i]; mesclun - ['-e-] замість англійського [i]; soubise - [-'i:-] замість англійського [ai] в закритому наголошеному складі тощо;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87 


Похожие статьи

П В Білоус, Г М Вокальчук - Наукові записки серія філологічна випуск 26