Б Е Бачевський, О Б Бачевський, Є А Яцура - Визначення потенціалу інфраструктури території - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 621:382

Бачевський Б. Е., Бачевський О. Б., Яцура Є. А.

Луганськ

ВИЗНАЧЕННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ІНФРАСТРУКТУРИ ТЕРИТОРІЇ

Розглянуто теоретичні проблеми визначення потенціалу інфраструктури як складового елемента території, який має власну внутрішню структуру, сформовану під впливом великої кількості внутрішніх та зовнішніх зв 'язків. Дж. 8, табл. 1.

Ключові слова: інфраструктура, територія, підприємство, оцінка, потенціал, складовий елемент, внутрішня структура, фактори, формування.

Постановка проблеми. Формування програм розвитку окремих регіонів країни передбачає найкраще використання потенціалу території та всіх її складових елементів. З цієї точки зору, важливим завданням удосконалення теорії потенціалу відносно окремих елементів території є уточнення змісту економічної категорії «інфраструктура», оскільки сучасні дослідження сконцентровані головним чином на глобальних проблемах ринку, не враховуючи особливості розміщення та концентрації штучних об'єктів території у галузевому та інфраструктурному розрізі.

Аналіз останніх досліджень за вказаним напрямком показав, що у більшості випадків інфраструктура розглядається відносно певної системи (загального ринку товарів, робіт, послуг; збройних сил; системи виробництва; системи життєзабезпечення; комплекс галузей національної економіки), для якої існує певне співвідношення складових елементів та їхнє розміщення, що забезпечує її стабільне функціонування (табл. 1). За таким підходом, інфраструктура не видає готову продукцію, а лише забезпечує її виробництво та реалізацію на ринку. При цьому апріорі приймається, що «Як і всяка об'єктивно існуюча система, ринок має власну інфраструктуру» [2].

Слід зазначити, що термінологія, визначення сутності та змісту, диференціація за видами та визначення структури стосовно таких економічних категорій, як «інфраструктура», «потенціал інфраструктури» не відповідає вимогам щодо однозначності, точності, логічності обґрунтування. Так, наприклад, за наведеним вище визначенням будьяка об'єктивно існуюча система має власну інфраструктуру. Але інфраструктура - штучне створення, екологічна система, яка має природне походження, інфраструктури не має, як не має її і Сонячна система, незважаючи на те, що вони існують об' єктивно, та не видають готову продукцію.

Метою даного дослідження є уточнення визначення економічної категорії «потенціал інфраструктури» для його врахування у процесах розробки програм розвитку території.

Виклад основного матеріалу. Найчастіше термін «інфраструктура» пов'язують з ринковими відносинами. За тим же джерелом стверджується: «Стосовно до ринку (ринковій економіці) інфраструктура являє собою сукупність організаційно-правових і економічних відносин, що зв'язує ці відносини при всім їхньому різноманітті в одне ціле». За таким визначенням «інфраструктура» - це «відносини», які, звичайно ж, не можуть виготовляти продукцію. До цього слід додати, що інфраструктура як система, сукупність галузей, об'єктів та створених ними потоків цінностей (табл. 1) притаманна не тільки ринковій економіці, оскільки усі перелічені складові мали місця і за централізованим управлінням економікою.

Термін «інфраструктура» може використовуватись для позначення об'єктів і споруджень, що забезпечують нормальну діяльність збройних сил, космічних програм, життєдіяльності населення, розвитку виробництва тощо. Виходячи з цього можна зробити висновок, що інфраструктура як система кожного разу визначається відносно певного об'єкта, має власні характеристики, важливі для цього об' єкта, знаходиться з цим об' єктом у прямих та зворотних зв' язках, реалізація яких приводить до якісних та кількісних змін як самого об'єкта, так і його інфраструктури. Крім того, слід розрізняти внутрішню інфраструктуру штучного об' єкта (як інфраструктура виробничого підприємства, яка складається з допоміжних виробництв [4]) та зовнішню, з якою даний аналізований об'єкт має стійкі й значущі зв' язки.

Таблиця 1

Існуючі підходи до визначення змісту категорії «Інфраструктура»

Система

Визначення

Джерело

Зміст


Ринок

Сукупність організаційно-правових і економічних відносин, що зв'язує ці відносини при всьому їхньому різноманітті в одне ціле

2

Відносини

 

Комплекс ринкових інститутів, що забезпечують взаємозв'язок основних макроекономічних потоків

2

Комплекс ринкових інститутів

 

Галузі, які відіграють допоміжну, обслуговуючу роль стосовно основних галузей економіки регіону

3

Допоміжні галузі

 

Система установ і організацій, що забезпечує рух товарів, послуг, робочої сили

5

 

Виробництво

Сукупність галузей, що сприяють нормальному функціонуванню виробництва матеріальних благ і послуг

2

Сукупність галузей

Система організації та товарних і грошових потоків

Система взаємозалежних спеціалізованих організацій, система взаємопов'язаних потоків товарів, послуг, грошей, цінних паперів і робочої сили

2

Об'єкти та створені ними потоки цінностей

Продовження табл. 1

Збройні сили

Термін для позначення об'єктів і споруджень, що забезпечують нормальну діяльність збройних сил

2

Об'єкти та спорудження

Підприємство

Комплекс його допоміжних і обслуговуючих цехів, господарств і служб, без яких неможливе функціонування підприємства в цілому, це своєрідний «тип виробництва»

4

Комплекс обслуговуючих підрозділів

Соціум

Сукупність галузей і підприємств, що функціонально забезпечують нормальну життєдіяльність населення

6

Сукупність галузей

Суспільне виробництво

Невід'ємна частина матеріально-технічної бази виробництва, за допомогою якої створюються загальні умови для ефективного розвитку й функціонування суспільного виробництва

6

Частина матеріально-технічної бази

Іноді [2] під інфраструктурою розуміють сукупність галузей, що сприяють нормальному функціонуванню виробництва матеріальних благ і послуг. Але існують галузі, які сприяють споживанню вказаних благ та послуг, кінцева мета будь-якого виробництва - забезпечення життєдіяльності населення певної території. З цієї точки зору, усі галузі сприяють нормальному функціонуванню виробництва та споживання матеріальних благ та послуг. Різниця полягає лише у тому, для якої мети виготовляється продукція (послуга, робота) - для подальшого виробничого використання або для кінцевого споживання. За нашою концепцією, приналежність певних об'єктів до того чи іншого виду інфраструктури визначається кінцевою метою його функціонування. Інфраструктура визначається відносно кожного обраного об'єкта (для підприємства зовнішня інфраструктура - сукупність штучних об'єктів території, з якими воно має зв'язки, для регіону внутрішня інфраструктура - сукупність штучних об' єктів його території, які забезпечують діяльність розташованих у цих межах підприємств). Таким чином, поняття «інфраструктура» є відносним, оскільки кожен об' єкт або підприємство може бути одночасно і елементом певної інфраструктури, і споживачем товарів та послуг іншої.

Виділення певної інфраструктури є важливим для об'єкта, який користується її послугами та продуктами відповідного призначення. Галузеве поділення дозволяє визначати певні ринки готової продукції, сировини та вихідних матеріалів, спеціального обладнання, кваліфікованої робочої сили тощо. У межах галузі реалізуються процеси внутрішнього вдосконалення виробництва. Міжгалузевий обмін сприяє створенню та впровадженню інноваційних проектів на перетині напрямків розвиткуспецифічних для кожної галузі наук. Межі галузей змінюються так само, як змінюється у ході науково технічного прогресу склад зовнішніх по відношенню до аналізованого об' єкта підприємств, що можуть бути віднесені за ознакою наявності стійких зв'язків до його інфраструктури.

Недостатньо коректним є, на наш погляд, і визначення інфраструктури, за яким «інфраструктура - система взаємозалежних спеціалізованих організацій, система взаємопов' язаних потоків товарів, послуг, грошей, цінних паперів і робочої сили» [2]. Таке визначення інфраструктури не дає можливості розрізняти її від галузі. Галузь повністю відповідає переліченим ознакам, оскільки підприємство та організації, які входять до її складу, в обов' язковому порядку є спеціалізованими, вони діють на основі загальних для галузі технологій, виготовляють подібні, конкуруючи між собою види продукції, користуються подібними вихідними матеріалами та спеціалізованою робочою силою, у межах галузі циркулює специфічна для неї інформація, і усі перелічені матеріальні та нематеріальні учасники процесу виробництва та обігу створюють на території розташування стійкі товарно-грошові потоки. Згідно з теорією ринку, інфраструктура ( від лат. infra - нижче, під і structura-будівля, розташування) - це комплекс ринкових інститутів, що забезпечують взаємозв' язок основних макроекономічних потоків. При цьому розрізняють «широку» і «вузьку» інфраструктури. У першому випадку маються на увазі усі матеріальні та нематеріальні об'єкти, які забезпечують реалізацію ринкових відносин у межах національної економіки або у світовому масштабі. У вузькому значенні даним терміном позначають лише матеріальні об' єкти загального використання, такі як транспортні системи, системи водопостачання та водовідведення, енергосистеми, системи зв' язку тощо. При цьому слід враховувати, що усі перелічені системи складаються з окремих підприємств, які мають різних власників (приватні, акціонерні, муніципальні, державні та інші види підприємств за формами власності). Таким чином, при усій різноманітності складових елементів інфраструктури найбільш стійкою її ознакою відносно аналізованого об' єкта є наявність зв' язків, які формують потенціал самого об' єкта та впливають на потенціал інфраструктури.

Згідно з типовим на цей час підходом, «інфраструктура - це комплекс галузей господарства, що обслуговують виробництво. Включає, наприклад, будівництво доріг, каналів, портів, мостів, аеродромів, складів, енергетичне господарство, транспорт, зв'язок, освіту, інформаційне забезпечення, науку, охорону здоров'я і т.д.

Види інфраструктури:

1. Зрошувальні канали, проїзні дороги.

2. Залізниці, світове судноплавство.

3. Електростанції, електричні розподільні мережі, телефон, телеграф, радіо.

4. Швидкісні автомобільні дороги, повітряне сполучення, аеропорти.

5. Телекомунікаційні засоби, комп'ютерні мережі, супутники» [2].

Звісно, наведені за джерелом види інфраструктури відображують лише певні елементи транспортної інфраструктури (у тому числі з транспорту інформації), але навіть у наведеному переліку є протиріччя, оскільки інфраструктура за наданим вище визначенням лише обслуговує виробництво, то електростанції, які виготовляють такий продукт, як електроенергія, не повинні класифікуватись як складовий елемент інфраструктури, тим більше що частина електроенергії іде на кінцеве споживання невиробничого призначення для населення.

Перелічені вище недоліки теоретичних розробок щодо визначення сутності та змісту категорії «інфраструктура» у зв' язку з галузевим розподіленням процесів виробництва автоматично переносяться на визначення понять «інфраструктура регіону» та її «загальний економічний потенціал».

Найбільш розповсюджені визначення інфраструктури регіону трактують її як галузі, що відіграють допоміжну, обслуговуючу роль стосовно основних галузей економіки даного регіону [2, 3, 6]. Але за таким підходом у регіоні практично неможливо виділити основні та допоміжні галузі. Так, наприклад, підприємства, які забезпечують металообробні підприємства послугами термічної або хімічної обробки металів, постачають з'єднувальні вузли та деталі або виконують інші спеціалізовані послуги, як правило, входять до загального комплексу підприємств галузі. Для них вказаний продукт є кінцевим, а якщо регіон спеціалізується на виготовленні подібних робіт, послуг, товарів, вони реалізуються за межі даного регіону і є його основною продукцією. Такі об' єкти, як нафтопровід або газопровід, традиційно відносять до об'єктів транспортної інфраструктури, але якщо регіон або країна спеціалізуються на транспортуванні вказаних продуктів через власну територію та формують значну частину свого бюджету за рахунок таких послуг, їх не можна визначати як «допоміжну, обслуговуючу» структуру.

Таким чином, для цілей економічного аналізу стану таких об' єктів, як підприємство, галузь, до якої належить підприємство, регіон, у межах якого розташовано аналізований об'єкт, категорію «інфраструктура» слід розглядати не тільки за видом діяльності, характером участі у виробничому, соціальному, фінансовому та інших процесах, а у першу чергу за прямими та зворотними зв' язками із самим  об' єктом,  для якого  штучні  об' єкти зовнішнього  середовища у тій чи іншій мірі єінфраструктурою. Слід додати, що природні об'єкти як елементи території можуть бути основою для створення інфраструктури (як штучного об' єкта), але самі такою не є.

За існуючими підходами основними ознаками регіональної інфраструктури є:

1. Обслуговуюче значення. Галузі, що складають інфраструктуру, не створюють нових матеріальних цінностей. Витрати на створення інфраструктури окупаються значною мірою продукцією виробничих галузей, які вона обслуговує (промисловість, сільське господарство й т.п.).

2. Нерівномірність щільності розміщення об'єктів. Регіональна інфраструктура не може рівномірно розподілятися по всій території. Разом з тим відмінності між більш і менш розвиненими регіонами за рівнем оснащеності елементами інфраструктури не настільки різкі, як за рівнем загального економічного розвитку.

3. Інфраструктурна місткість регіону. Регіональна інфраструктура в значній мірі визначає економічний потенціал регіону і його господарську місткість, тобто здатність прийняти нові підприємства й галузі без істотних сполучених витрат.

4. Можливість кількісної оцінки. Гнітюча частина елементів інфраструктури піддається кількісній оцінці (потужність, довжина, вартість, пропускна здатність, місткість, напруга й т. п.).

5. Комплексність розвитку. Регіональна інфраструктура в основному обслуговує регіональні господарські комплекси в цілому, а не окремі галузі, тому галузевий підхід до проблем її розвитку менш ефективний, ніж комплексний.

6. Інерційність. Регіональна інфраструктура має тривалі строки експлуатації об'єктів, тому її розвиток в основному пов'язаний з нарощуванням нових елементів на каркасі, що вже склався при його практично повній схоронності (наприклад, будівництво ЛЕП, ліній зв'язку уздовж доріг). Така інерційність нерідко утруднює проведення прогресивних просторових перетворень, тому що докорінна реконструкція інфраструктури викликає колосальні витрати [3].

Навіть побіжний аналіз наведеної класифікації ознак свідчить про її недостатню обґрунтованість: Обслуговуючі функції інфраструктури проявляються головним чином відносно об'єкта, для якого вона створює потрібні умови функціонування. Витрати на її створення окупаються за рахунок оплати її послуг або за рахунок бюджету усіх рівнів.

Нерівномірність щільності розміщення об'єктів інфраструктури не може бути саме її ознакою, оскільки будь-які штучні об' єкти розташовуються на території відповідно до рельєфу, розташування корисних копалин, компактного проживання населення тощо. Крім того, щільно заселена та добре освоєна територія, як правило, досить рівномірно охоплена енергетичною, транспортною, житловою та іншими видами інфраструктури;

Інфраструктурна місткість регіону взагалі не є ознакою, оскільки це показник, одиниці виміру якого автори не вказують;

Можливість кількісної оцінки притаманна будь-яким матеріальним та нематеріальним об' єктам у тих або інших одиницях виміру з певною мірою вірогідності точного результату;

Комплексність розвитку також не є індивідуальною ознакою інфраструктури, оскільки це принцип створення будь-якого об'єкта в системі суспільного виробництва, порушення якого зменшує ефективність реалізації організаційно-технічних заходів. Так, наприклад, транспортна система України у багатьох випадках не відповідає вимогам комплексності як з точки зору зведення у комплекс залізничного, автомобільного, водного та повітряного транспорту, так і в аспекті створення повного комплексу з обслуговування транспортних процесів у будь-якій з перелічених галузей.

Інерційність лише відображує загальні тенденції збільшення витрат коштів та часу зі збільшенням обсягів робіт у будь-якій галузі, як, наприклад, створення та перебудова великих об'єктів гідроенергетики, ядерної енергетики, великих підприємств металургії та машинобудування.

Класифікація видів інфраструктури звичайно будується залежно від рівня об' єкта, для якого визначається певна система показників (підприємство, галузь, регіон, країна). Так, відносно підприємства вона розглядається як система раціональної організації допоміжних і обслуговуючих процесів, «сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають підлеглий (допоміжний) характер, що й забезпечують умови для нормальної роботи об' єкта в цілому. Інфраструктура підприємства — це комплекс його допоміжних і обслуговуючих цехів, господарств і служб, без яких неможливе функціонування підприємства в цілому, це своєрідний «тип виробництва». Розрізняють виробничу й соціальну інфраструктури, окремо виділяють також капітальне будівництво як специфічну форму відтворення й розвитку інфраструктури підприємства» [4].

Так само як сукупність складових об' єктів, що забезпечують реалізацію основних процесів, розглядається і ринкова інфраструктура - «система установ і організацій, що забезпечує рух товарів, послуг, робочої сили. Основними організаціями РІ є: товарні біржі, де проводяться оптові угоди з купівлі-продажу товарів; фондові біржі - установа, де проводиться купівля продаж цінних паперів; біржа праці - виступає посередником між працівниками й наймачами; фінансово-кредитна система»

[5].

Соціальна   інфраструктура   визначається   як   «сукупність   галузей   і   підприємств, щофункціонально забезпечують нормальну життєдіяльність населення. Сюди належать: житло, його будівництво, об'єкти соціально-культурного призначення, уся сфера житлово-комунального господарства, підприємства й організації систем охорони здоров'я, освіти, дошкільного виховання; підприємства й організації, пов' язані з відпочинком і дозвіллям; роздрібна торгівля, громадське харчування, сфера послуг, спортивно-оздоровчі установи; пасажирський транспорт і зв' язок по обслуговуванню населення; система установ, що виявляють послуги правового й фінансово-кредитного характеру (юридичні консультації, нотаріальні контори, ощадні каси, банки) та ін.» [6].

Слід зазначити, що ознака віднесення галузі до певної інфраструктури не завжди має обґрунтування. Так, наприклад, до соціальної інфраструктури пропонується відносити житло та його будівництво, але будівництво на цей час виконується на основі сучасних технологій з виготовленням окремих вузлів на інших промислових підприємствах (вікна, двері, фурнітура, залізобетонні вироби, цегла, скло тощо), то за таким підходом вони теж повинні належати до соціальної інфраструктури, що не відповідає фактичному стану речей. З іншого боку, підприємства громадського харчування класифікуються як елемент інфраструктури, а підприємства - постачальники та виробники харчових продуктів (навіть таких, які не потребують подальшої обробки і одразу йдуть на реалізацію) до інфраструктури не включаються.

Іноді інфраструктуру розглядають як «систему органічної взаємодії всіх сфер суспільного виробництва, а також численних підрозділів усередині кожної з них» [6], використовується в економічній географії, економіці, соціології, у багатьох загальноосвітніх дисциплінах. Найчастіше інфраструктура підрозділяється за видами на виробничу й соціальну, за підвидами (наприклад, у виробничій виділяють допоміжні галузі виробництва, а у соціальній - політичну, культурну, рекреаційну, житлову, побутового обслуговування й т. п.). За рівнями розрізняють інфраструктуру виробництва, підприємства, регіону, галузі. У кожному випадку для аналізу інфраструктури за рівнями та видами використовуються специфічні для рівня та обраної мети показники та методи дослідження. В процесі розробки регіональних програм розвитку території центральним питанням аналізу ефективного використання ресурсів постає проблема визначення та впорядкування зв' язків між підприємством як центральним елементом території, через який реалізується потенціал регіону, та усіма іншими складовими території, у першу чергу з основними видами регіональної інфраструктури. Необхідність покращення усіх видів потенціалу території підкреслюється офіційним законодавством. На цьому наголошує Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. №1001 «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року», Проект Закону України «Про засади державної регіональної політики» (редакція станом на 08.10.08), Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Закону України «Про території перспективного розвитку» N 110-р від 13.01.2010. Але ці документи не надають жодного трактування терміна «потенціал», сучасні дослідження з цього питання також не надають остаточного і загальновизнаного визначення, тому на цей час відсутні система показників оцінки потенціалу, повна класифікація його видів, методика розрахунку. В практичній роботі потенціал як внутрішня характеристика підприємства або інфраструктури, частиною якої може бути це підприємство, застосовується лише як узагальнення стану об' єкта. При цьому розглядається: потенціал суспільних інститутів; кадровий потенціал; науково-технічний потенціал; промисловий потенціал, реалізація яких залежить від розвитку інфраструктури [2]. Окремо виділяють науковий потенціал країни [6], на рівні загальноекономічних досліджень аналізується системна організація ринкової інфраструктури з визначенням «динаміки таких основних системних властивостей, які характеризують, з одного боку, власний потенціал економічної системи, з іншого — відображають її відносини із зовнішнім середовищем» [7]. За останнім джерелом у якості «властивості» виділяють «потенціал економічної системи», але у ході аналізу його складу та структури вже використовують термін «сукупний економічний потенціал», поняття й сутність якого визначається як «сукупна здатність» галузей національної економіки виробляти певні блага, що відрізняються якісними й кількісними характеристиками, на конкретному проміжку часу». При цьому у якості основних складових елементів сукупного економічного потенціалу наводяться:

1) людські ресурси, а саме їхня кількість і якість;

2) обсяг і структура виробничого потенціалу промисловості;

3) обсяг і структура потенціалу сільського господарства;

4) довжина, якість і структура транспортної системи країни;

5) науково-технічний потенціал країни;

6) ступінь розвитку невиробничої сфери економіки;

7) кількість, якість й ступінь раціональності використання корисних копалин.

Термін «складовий елемент» означає, що перелічені елементи можуть складатись, і у результаті отримується цілісний об' єкт - потенціал. Але навіть ключові слова наведеного переліку (ресурси, структура, потенціал, довжина, якість, ступінь розвитку, раціональність використання) свідчать про те, що скласти це неможливо, тим більш що навіть оцінити їх за одним показником та звести допорівняльного вигляду занадто складно навіть суто теоретично.

За видами сукупний економічний потенціал автори поділяють на:

«Ресурсний природний потенціал - це загальна сукупність природних ресурсів, які використовуються в цей час або можуть бути залучені для господарської діяльності;

Людський потенціал є одним з основних видів сукупного економічного потенціалу й відрізняється конкретними і якісними характеристиками. Необхідна чисельність населення відрізняється певними якісними показниками;

Виробничий потенціал - це реальна здатність господарюючих суб'єктів провадити суспільні блага на усе більш високому кількісному і якісному рівні» [7].

Таким чином, за наведеним визначенням, потенціал одночасно є сукупністю ресурсів, необхідною чисельністю населення та реальною здатністю, що суперечить принципу однозначності визначеної сутності економічної категорії.

Висновки. Для практичного використання категорії потенціал інфраструктури в процесі економічного аналізу слід розглядати його у взаємозв' язку окремих елементів території. При цьому потенціал підприємства слід розглядати як внутрішню властивість даного об'єкта [1]., яка за рахунок ефекту синергії отримує додаткові властивості у взаємодії з природними ресурсами, іншими штучними об' єктами території (у тому числі з інфраструктурою) та населенням, працездатна частка якого являє собою трудові ресурси.

Література

1. Бачевський Б.Є. Потенціал і розвиток підприємства: Навч. пос. / Б.Є. Бачевський, І.В. Заблодська, О.О. Решетняк. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 400 с.

2. http://www. nns.ru/analytdoc/ppr642.html

3. http://www.iteconomic.com/vidy-klassifikacii-regionalnoj-infrastruktury-i-ee-otraslevoj-sostav.aspx

4. http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,102/id,1741/

5. http://vtor.info/index.php?option=com_content&task=view&id=19&Itemid=4

6. http://revolution.allbest.ru/economy/00183148_0.html

7. http://old.econ.pu.ru/files/03_1129824418.pdf

8. http://fictionbook.ru/author/anton_nikolaevich_koshelev/nacionalnaya_yekonomika_konspekt_lekciyi/read_online.ht ml?page=2

Бачевский Б.Е., Бачевский А.Б., Яцура Е.А. Определение потенциала инфраструктуры территории

Рассмотрены теоретические подходы определения потенциала инфраструктуры как составляющего элемента территории, который имеет собственную внутреннюю структуру, сформированную под влиянием большого количества внутренних и внешних связей.

Ключевые слова: инфраструктура, территория, предприятие, оценка, потенциал, составляющий элемент, внутренняя структура, факторы, формирование.

Bachevski В., Bachevski A., Yatsura L.

Definition of potential of an infrastructure of territory

Theoretical approaches of definition of potential of an infrastructure, as making element of territory which has own internal structure generated under the influence of a considerable quantity internal and external relations are considered.

Keywords: an infrastructure, territory, the enterprise, an estimation, the potential making an element, internal structure, factors, formation.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Б Е Бачевський, О Б Бачевський, Є А Яцура - Визначення потенціалу інфраструктури території