Б Є Бачевський - Визначення сутності категорії потенціал об'єкта - страница 1

Страницы:
1 

To conclude, we could say that stimulation of economic development of the country is not an easy and one day task, but rather it depends on united efforts of all participants of the business world in the country. Proper application of marketing concept can lead to creating a positive attitude towards business companies, improving business environment and driving economic performance and prosperity of people.

Bibliography

1. Adam Smith , «The Wealth of Nations», 1776.

2. Philip Kotler and Gary Armstrong, « Principles of marketing)), 1991.

3. Research by Russian Union of Industrialists and Entrepreneurs, 2004.

4. F.E. Webster Jr., article «The Rediscovery of the Marketing Concept), 1988.

5. Steven J.Skinner, John M. Ivanchevich, «Business for the 21st century)), Boston, 1992.

Стаття надійшла до редакції 15.09.2010.

УДК 621:382

Б.Є. Бачевський, доцент кафедри економіки підприємства СНУ ім. В. Даля, А.Б. Бачевський, здобувач Луганської філії Інституту економіко-правих досліджень НАН України, Є.А. Яцура, студентка СНУ ім. В. Даля

ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ КАТЕГОРІЇ «ПОТЕНЦІАЛ ОБ'ЄКТА»

Аннотація. Розглянуто теоретичні проблеми формування понятійного апарату з питань визначення потенціалу об'єктів у сфері економіки.

Аннотация. Рассмотрены теоретические проблемы формирования по­нятийного аппарата по вопросам определения потенциала объектов в сфере экономики.

Summary. The theoretical problem of formation of notions of identify potential sites in the economy.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: потенціал, носій, об'єкт, суб'єкт, діагностика, оцінка, підприємство.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: потенциал, носитель, объект, субъект, диагностика, оценка, предприятие.

KEY WORDS: potential, drive, object, subject, diagnosis, evaluation, enterprise.

© Бачевський Б. Є., Бачевський А. Б., Яцура Є. А., 2010

Постановка проблеми. Однією з актуальних теоретичних проблем визначення потенціалу об'єктів у сфері економіки є проблема формування понятійного апарату, який відображає сутність розглянутих категорій, їх взаємозв'язок у системі діаг­ностики та оцінки потенціалу території, підприємства та окремих елементів, їх структури.

Аналіз останніх досліджень з визначення потенціалу пока­зав, що на цей час не існує єдиного понятійного апарату з питань визначення сутності категорії «потенціал об'єкту» як у сучасних дослідженнях В.Н. Гавва, І.З. Должанського, Н.С. Краснокутсь-кої, О.С. Федоніна, І.М. Рєпіної, так і за традиційними підходами у роботах Л.Д. Ревуцького, Н. И. Іванова та ін. [3—8]. Але теоре­тичне обґрунтування показників визначення потенціалу є обов'яз­ковою умовою формування алгоритму їх розрахунку. Без вико­нання даної умови застосування термінів на кшталт «економіч­ний, виробничий, ринковий потенціал, суб' єкт та об' єкт, оцінка, діагностика потенціалу» є сумнівним, оскільки дослідники вкла­дають у них різний зміст і термінологія стає неоднозначною.

Ціллю статті є надання обґрунтування понятійного апарату з питань визначення показників потенціалу об' єкта з врахуван­ням його внутрішньої структури та зв' язків у системі «суб' єкт— об'єкт діагностики та оцінки потенціалу» [1; 2; 7].

Результати досліджень. Для визначення сутності потенціалу в сучасних умовах необхідно надати обґрунтування термінології, визначити учасників процесів діагностики, оцінки та управління потенціалом, їх особливості, потрібну інформаційну базу, вста­новити фактори, які впливають на величину та рівень викорис­тання потенціалу, на процеси формування потенціалу розвитку об' єкта.

За прийнятим у цій роботі підходом до визначення сутності потенціалу слід зазначити, що це властивості будь-якого об' єкту проявляти себе відносно зовнішнього середовища, при чому слід враховувати, що:

— вказаний ресурс (об'єкт) обов'язково має які-небудь влас­тивості (навіть якщо вони неповністю відомі або зовсім невідомі оцінювачу), які можна визначити як його потенціал;

— ці властивості (потенціал) притаманні конкретному носію (об' єкту, ресурсу) і без цього носія просто не існують;

— для більшості природних ресурсів (за виключенням трудо­вих) відділяти та використовувати їх властивості впродовж пев­ного часу неможливо, оскільки їх використання пов' язано зі змі­ною внутрішньої структури та, відповідно, і потенціалу;

— для більшості штучних об' єктів та трудових ресурсів існує можливість передавати їх в оренду (продавати робочий час), у результаті чого без зміни власника об' єкта можуть використову­ватись його властивості (потенціал).

Виходячи з результатів огляду існуючих поглядів та власних досліджень можна сформувати наступний понятійний апарат з питань діагностики, оцінки та управління потенціалом:

Носій потенціалу — будь-яке природне чи штучне явище, яко­му притаманна внутрішня властивість проявлятися відносно зов­нішнього середовища певним чином (що можна оцінити як потен­ціал об' єкта), і без якого ця властивість (потенціал) не існує.

Складний штучний об' єкт (підприємство та його складові елементи, елементи інфраструктури території, галузь, територі­альні утворення типу область, район, регіон) може проявлятися відносно внутрішніх суб' єктів оцінки (робітників та власників підприємства, територіальних органів державного управління, власників кооперованих та конкуруючих підприємств у межах певної території тощо). Природні об'єкти мають свою структуру, але вона має фізичний, а не організаційно-економічний характер і у цьому дослідженні не розглядається.

Елемент носія — складова частина території або штучного носія у її складі, яка виділяється за певними функціями та властивостями з метою діагностики, планування експлуатації та розвитку, управ­ління об' єктом та його потенціалом, визначення вартісного еквіва­лента потенціалу усього носія та його окремих складових частин, які можуть виступати товаром на вторинному ринку.

Для підприємства це може бути система виробництва, основні фонди, окремий верстат, для території — природні та трудові ресур­си, інфраструктура, окреме підприємство тощо. Виділення може ви­конуватись за певними функціями, як от: система управління, фінан­сова система, або за масштабом: країна, регіон цієї країни. Кожен елемент має свій власний потенціал (функціональний, зокрема здат­ність системи виробництва забезпечити виконання операцій за тех­нологією, або частковий, який відображає конкретні параметри конк­ретного об' єкту цих засобів — наприклад верстату — такі як: потуж­ність, продуктивність, швидкість, тощо у взаємозв' язку та розвитку).

Потенціал — це внутрішня властивість будь-якого об' єкту (або його складового елементу), як носія, проявляти себе віднос­но зовнішнього середовища та внутрішньої трудової складової, якщо вона є, незалежно від рівня обізнаності суб' єкта діагности­ки та оцінки відносно обсягів та усієї різноманітності проявів вказаної властивості.

Рівень обізнаності суб' єкта відносно внутрішніх властивостей но­сія потенціалу залежить від характеру (природи) самого носія, рівня наукових знань суспільства відносно цих властивостей, рівня доступу суб' єкта діагностики та оцінки до інформації щодо структури об' єкта (носія), його характеристик у базовому та поточному періоді, тенден­цій розвитку (деградації) на період впевненого прогнозування. Це може стосуватися властивостей окремого ресурсу, рівня виснаженос­ті та залишкових запасів корисних копалин у родовищі, виробничих та вартісних результатів роботи підприємства тощо.

Діагностика потенціалу процес визначення рівня проявів ві­домих властивостей об' єкта (позитивних або негативних) відносно суб' єктів у складі зовнішнього середовища або внутрішніх елементів складного штучного носія (персонал підприємства, його власник).

Діагностика потенціалу являє собою процедуру визначення внут­рішньої структури об' єкта, взаємозв' язків окремих складових еле­ментів, рівня їх пропорційності відносно бажаного оптимального співвідношення, вихідних характеристик об' єкта, внутрішніх та зов­нішніх факторів впливу на рівень використання корисних властиво­стей та вірогідність прояву негативних, визначення наявності та ве­личини потенціалу розвитку [1]. Діагностика є обов'язковим етапом подальших процесів планування, управління, оцінювання.

Оцінка потенціалу процес визначення вартісного еквівален­ту властивостей об' єкта у ціні його продажу з урахуванням ви­трат на створення та рівня зносу носія для штучних об' єктів, або з урахуванням витрат на видобуток, транспортування та перероб­ку природних ресурсів.

За таким підходом до сутності категорії «потенціал», слід від­значити, що пряме управління потенціалом можливе лише відносно рівня його використання. Будь-який розвиток потенціалу, його змі­на може реалізуватися лише шляхом зміни структури, масштабів, внутрішніх та зовнішніх зв' язків носія (ресурсів, штучних об' єктів, таких як підприємства або елементи інфраструктури, території) [2]. Носій та його потенціал у сукупності являють собою єдиний об' єкт діагностики, планування та управління у експлуатації й розвитку, оцінки вартості в процесі продажу або здачі в оренду.

Об' єкт природне чи штучне явище, яке є носієм потенціа­лу, що потребує визначення з боку зацікавленого суб' єкта для використання у процесі досягнення його мети (наприклад, при продажу, або в процесі експлуатації, якщо зацікавлений суб' єкт власник об' єкту) з урахуванням ризику невдачі.

Слід додати, що процес управління об' єктом, носієм та потен­ціалом повинен будуватися на різних принципах, реалізуватисяіншими методами, виконуватись іншим складом суб' єктів діагнос­тики, планування, управління, оцінювання. Інформація, розповсю­джена джерелом, яке не має жодного відношення до управління експлуатацією певного родовища корисних копалин, щодо можли­вого прокладення транспортної артерії у безпосередній близькості від місця добичі, може змінити вартість даного об' єкту, збільшую­чи (навіть якщо це тільки гіпотетичне збільшення) рівень викорис­тання потенціалу родовища внаслідок зменшення транспортних витрат. Наявність об' єкта зацікавленості обумовлює необхідність визначення кола суб' єктів, які мають певні інтереси (позитивні або негативні) відносно потенціалу об' єкта.

Суб' єкт — представник зацікавленої сторони, яка бажає ви­явити та оцінити всі існуючі корисні або небезпечні для неї влас­тивості об' єкту, та навіть ті, які за експертною оцінкою лише можуть з часом та за певних умов такими стати з метою здійс­нення управлінського впливу в напрямку подальшого розвитку або нейтралізації проявів потенціалу об' єкта.

Огляд досліджень з питань визначення сутності потенціалу по­казав, що в усіх роботах, де розглядаються процеси управління, сис­тему «суб' єкт — об' єкт» в діагностиці, оцінці, управлінні потенціа­лом автори ототожнюють з системою «суб' єкт — об' єкт» в управ­лінні об' єктом. Але ж управляти таким об' єктом, як ресурс або під­приємство може лише власник, територією та галуззю — держава, а от вплинути на потенціал об' єкту може велика кількість суб' єктів господарської, політичної, інформаційної діяльності.

Висновки. Наведені вище визначення основних елементів си­стеми діагностики, оцінки та управління потенціалом об' єкта на­дає можливість формування понятійного апарату, який відобра­жає сутність розглянутих категорій, їх взаємозв' язок у системі діагностики та оцінки потенціалу, дозволяє реалізувати єдиний підхід до формування алгоритму його розрахунку.

Література

1. Бачевський Б.Є, Заблодська І.В., Решетняк О.О. Потенціал і роз­виток підприємства: Навч. пос. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 400 с.

2. Бачевский Б. Е., Решетняк Е. А. Диагностика и оценка потенциала предприятия. Маркетинг: теорія і практика. Зб. наук. праць Східноук­раїнського національного університету ім. В. Даля. Вип. №13. — Лу­ганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. — 280 с.

3. Должанський І.З., Загорна Т.О., Удалих О.О. та ін. Управління потен­ціалом підприємства. Навч. посіб. — К.: Центр навч. літер. 2006. — 362 с.

4. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцін­ка. Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 352 с.

5. Гавва В.Н., Божко Е.А. Потенціал підприємства: формування та оці­нювання: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — 224 с.

6. Ревуцкий Л.Д. Потенциал и стоимость предприятия. М.: Перс­пектива, 1997. — С. 7.

7. Структурные сдвиги в производственном потенциале / Н. И. Иванов, Е. В. Левина, В. А. Михальская и др. К.: Наукова думка, 1993. — 220 с.

8. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. пос. К.: КНЕУ, 2004. — 316 с.

Стаття надійшла до редакції 28.08.2010.

УДК 293.2.73

В.А. Верба, канд. екон. наук, доцент, докторант кафедри стратегії підприємств ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ПРОФЕСІЙНИЙ СТАТУС УПРАВЛІНСЬКОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ: АРГУМЕНТИ ЗА І ПРОТИ

Анотація. У статті розглянуто концептуальні засади та запропонова­но дескрипційну модель професіоналізації управлінського консультуван­ня. Виявлено передумови та доведено необхідність визнання професій­ного статусу консалтингової діяльності в глобальному просторі.

Аннотация. В статье рассмотрены концептуальные основы и предло­жена дескрепционная модель профессионализации управленческого консультирования. Выявлены условия и обоснована необходимость признания профессионального статуса консалтинговой деятельности в глобальной среде.

Summary. In the article the concept and the descriptive model of the management consulting professionalization are proposed. The author has revealed the preconditions and proved the necessity of acceptance of the consulting professional status in the global environment.

КЛЮЧОВІ СЛОВА. Професіоналізація, управлінське консультування, кон­салтингова діяльність, дескріпційна модель професіоналізації управлінсь­кого консультування.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА. Профессионализация, управленческое консульти­рование, консалтинговая деятельность, дескрипционная модель профес­сионализации управленческого консультирования.

KEY WORDS. Professionalization, management consulting, descriptive model of the management consulting professionalization.

© Верба В.А., 2010

13

Страницы:
1 


Похожие статьи

Б Є Бачевський - Визначення сутності категорії потенціал об'єкта