М І Диба - Генезис інвестиційних теорій - страница 1

Страницы:
1  2 

Государственно-частное партнёрство в условиях кризиса / Ин-т эконо­мики РАН и др. М., 2009. — С. 244—249.

8. Холодная Н.Д. Государственно частное партнерство новый тип отношений в российской экономике / Н.Д. Холодная// Вопросы го­сударственного и муниципального управления. — 2009. — № 2. — С. 42—56.

Статтю подано до редакції 20.07.11 р.

УДК 330.322.01

М.І. Диба, д-р екон. наук, проф., декан кредитно-економічного факультету, Є.А. Поліщук, канд. екон. наук., доц. кафедри банківських інвестицій ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана» А.В. Мироненко, провідний фахівець відділу міжнародних розрахунків ПАТ «Конверс-банк»

ГЕНЕЗИС ІНВЕСТИЦІЙНИХ ТЕОРІЙ

АНОТАЦІЯ. Розглянуто ключові інвестиційні теорії, визначено їх переваги та недоліки, а також можливості застосування їх у роз­робці державної інвестиційної політики.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: інвестиції, інвестиційні теорії, інвестиційний процес.

АННОТАЦИЯ. Рассмотрены ключевые инвестиционные теории, определены их преимущества и недостатки, а также возможности их применения в разработке государственной инвестиционной политики.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: инвестиции, инвестиционные теории, инвес­тиционный процесс.

ANNOTATION. Key investment theories are considered, their advan­tages and failings, and also possibilities of their application, are certain in development of public investment policy.

KEY WORDS: investments, investments theories, investment process.

Постановка проблеми. Світова фінансова криза, на жаль, не оминула й Україну. Спроба зменшити ризики з боку вітчизняних фінансово-кредитних установ обернулася підвищенням вартості кредитних ресурсів. Неконтрольована емісія призвела до знецінення грошей. Введення нового Податкового кодексу призвело до скоро-

© М. І. Диба, Є. А. Поліщук, А. В. Мироненко, 2011чення кількості суб'єктів малого та середнього бізнесу, зменшилися обсяги інвестування. Тому впровадження підприємницької діяль­ності стала вкрай важкою у нашій державі. Для відновлення до кри­зових показників економіка потребує інвестиційних вливань.

Пошук раціональної моделі, що стимулюватиме інвестиційні процеси, вимагає глибокого знання історії, теорії та практики інвестиційної діяльності. Тому далі необхідно зупинитися на ос­новних історичних етапах розвитку інвестиційних теорій, світо­вої практики їх застосування в контексті реалізації економічної політики держав, дослідження важелів державного впливу на інвестиційні процеси та впливу міжнародної інвестиційної діяль­ності на розвиток національних економік.

Аналіз останніх джерел та публікацій. Варто зауважити, що інвестиційні теорії були об'єктом дослідження багатьох учених: В.Д., Базилевич, Д.М. Горбач, Л.Я., Корнійчук, А.М. Поручник, Н.О. Татаренко, І.Л. Сазонець. Незважаючи на всеосяжність нау­кових робіт зазначених учених, лишаються й досі великі масиви відкриті для подальших досліджень. Особливо це стосується пи­тання генезису інвестиційних теорій.

Постановка завдання. Основним завданням статі є дослі­дження генезису інвестиційних теорій та виокремлення їх харак­терних особливостей, що можуть бути враховані у розробці дер­жавної політики у сфері інвестування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інвестиційні процеси не є новим об' єктом дослідження у економічній теорії. Історія економічної думки сягає у глибину віків. Як доказ цього ми склали зведену таблицю, де відобразили представників різних напрямків інвестиційних теорій.

Таблиця 1

ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ТЕОРІЙ [1—6]

Економічна думка

Напрямки інвестиційної теорії

Представники теорії

Меркан­тилізм

Теорія торгових інвестицій раннього меркантилізму

Томас Ман (1571—1641), Девід Юм (1711—1776), Джон Ло (1671—1729)

 

Теорія мануфактурних інвестицій пізнього меркан­тилізму

Жан Кольбер (1619—1683), Людвіг фон Зекендорф (1626—1692), Йоган Бехер (1625—1685), Філіпп фон Горніг (1638—1712).

Продовження табл. 1

Економічна думка

Напрямки інвестиційної теорії

Представники теорії

Класична політеко­номія

Класичні підходи до аналізу проблем виробництва і на­громадження

Вільям Петі (1623—1687), П'єр де Буагільбер (1646— 1714)

 

Аналіз економічного циклу та формування засад інвестиційної теорії фран­цузькою школою фізіократів

Франсуа Кене (1694—1774), Жак Тюрго (1727—1781)

 

Англійська класична школа політичної економії про об'єктивні умови розвитку процесів інвестування.

Адам Сміт (1723-1790), Давид Рікардо (1772—1823)

Еволюція класичних

«Нова хвиля» економістів Франції

Жан Батист Сея (1767—1832), Фредерік Бастіа (1801—1850)

поглядів на чинники еко­номічного зростання у п. п. 19 ст.

«Нова хвиля» економістів Англії

Джеймс Лодердейл (1759—

1839), Томас Мальтус (1766—

1834), Джеймс Мілль (1773—

1836), Нассау Сеніор (1790—

1864)

 

Критика інвестиційного оп­тимізму класичної школи

Сімон де Сісмонді (1773— 1842), П'єр Прудон (1809— 1865), Карл Родбертус -Ягецов (1805-1875)

Альтерна-

Інвестиційна теорія США

Генрі Чарльз Кері (1793—1879)

тивні теорії

Німецька політекономія

Фрідріх Ліст (1789—1846)

 

Історична школа національної політекономії

Вільгельм Рошер (1817— 1894), Бруно Гільдебранд

(1812—1878), Карл Кніс

Марксизм

Концепція капіталістичного нагромадження

Кёарл1—ар898(1818—1883)

 

Марксистська теорія міжнародного руху інвестицій

Карл Маркс (1818—1883)

 

Ленінська теорія імперіалізму

Володимир Ленін (1870—1924)

Неокласич­на теорія

Маржиналізм

Стенлі Джевонс (1835—1882),

Карл Менгер (1840—1921),

Євген Бем-Баверк (1851— 1919 рр.), Фрідріх фон Візер (1851—1926), Бейтс Кларк

(1847—1938), Вальраса

(1834—1916)

Закінчення табл. 1

Економічна думка

Напрямки інвестиційної теорії

Представники теорії

Неокласич­на теорія

Кембриджська школа

Альфред Маршалл (1842— 1924)

 

Теорія інвестиційної по­ведінки І. Фішера

Ірвінг Фішер (1867—1947)

Інвестиційна концепція ринкової рівноваги

Інвестиційні концепції шведської (стокгольмської) школи

Кнут Віксель (1851—1926), Густав Кассель (1866—1945), Г. Мюрдаль, Б. Олін, Е. Ліндаль, Е. Лундберг

 

Доктрина економічного ре­гулювання державою інвестиційних процесів

Джон Гобсон (1858—1940), Артур Пігу (1877—1959), Ральф Хоутрі (1879—1975)

 

Теорії монополії та зако­номірності міжнародної інвестиційної діяльності

Джоан Робінсон (1903— 1983), Едвард Чемберлін (1899—1967)

 

Ранні інституціональні підходи

Йозеф Шумпетер (1883— 1950)

Кейнсіанська інвестиційна теорія

Інвестиційна доктрина Кейнса

Джон Мейнард Кейнс (1883— 1946)

 

Неокейнсіанство

Рой Харрод (1900—1978), Овсій Домар, Елвін Хансен

(1887—1976),

Інституціо-нальні теорії

Сучасна інвестиційна теорія

Артур Шпітгоф (1873—1938), Торстен Веблен (1857—1929),

Джон Коммонс (1862—1945),

Веслі Мітчелл (1874—1948), Рональд Коуз (1910), Джеймс Б' юкенен (1919), Джон Гел-брейт (1909 р. н.)

 

Сучасні інституціональні теорії міжнародного руху капіталів

Майкл Портер (1947 р.) Аллан Ругман, Джон Даннінг

Неокласич­ний синтез

Сучасний неокласичний аналіз міжнародного руху капіталів

Елі Хекшер, Бертіль Олін, Пол Самуельсон, Висиль Леонтьєв, Дональд Кісінг (1966), Роберт Белдвін та Джеймс Хартінген (1971)

 

Теорії «заміщення» та «до­повнення»

Роберт Нуксе, Тревор Суон, Кнут Іверсен,

 

Монетаристські підходи до аналізу інвестиційної діяльності

Мілтон Фрідмен

Спробуємо коротко охарактеризувати згадані теорії.

Інвестиційні теорії меркантилізму. Ранні меркантилісти ото­тожнювали гроші й капітал. Єдиний засіб збагачення країни — це реальні гроші, які одночасно були й основою як для розвитку ви­робництва, так і для збільшення обсягів торгівлі. Для них механізм зростання багатства це приплив грошей у країну, нагромаджен­ня скарбів; для пізнього меркантилізму — постійний рух грошей, що забезпечує їхній приріст за умови активного сальдо торгового балансу країни, підтримування дисбалансу міжнародної торгівлі. Представникам пізнього меркантилізму властиве перебільшення ролі грошей, у яких вони вбачали чи не єдину умову розвитку ви­робництва. Це пов'язувалось із розумінням товарної природи еко­номічного добробуту країни: увіз товарів до країни означав від­плив грошей, а їхній вивіз приплив.

Інвестиційні теорії класичної політекономії. Класичні під­ходи грунтуются на тому, що суттю багатства є створення вар­тості; основні чинники створення вартості це праця і земля; вартість відрізняється від ціни, яка визначається витратами праці та попитом і пропозицією; різниця між ціною і вартістю є осно­вою нагромадження та інвестицій джерелом інвестицій є прибу­ток, який залежить від величини заробітної плати та розмірів ренти. У фізіократів, поняття «інвестиції» — це початкові аван­си, або капітальні вкладення. Капітал це не гроші, а те, що ку­пується за гроші, тобто засоби виробництва. Інвестиції це не­обхідні для виробництва витрати, які визначають вартість товарів. В англійській класичній школі економічну умову збага­чення суспільства вбачали у наявності не просто грошей, а капіталів. Називаючи всі функції грошей, вони за основну визна­ли саме функцію засобу обігу, хоч і не заперечували, що капітал може набирати грошової форми [2].

Еволюція класичних поглядів на чинники економічного зро­стання у п.п. 19 ст. Для інвестиційних теорій цього періоду ха­рактерне те, що матеріальна сфера виробництва більше не роз­глядається як єдина, де створюється багатство: у поле зору потрапляє нематеріальна сфера виробництва, де результати праці не мають матеріального, товарного виразу (послуги, мистецтво, наука тощо), але працівники також отримують доходи [3].

Альтернативні теорії. Інвестиційна теорія першої половини ХІХ ст. у США орієнтувалась на національні особливості і під­порядковувалась ідеї захисту національних інтересів. Представники зосередились на визначенні шляхів індустріалізації країни, що мало забезпечити їй економічний суверенітет, котрий вони розуміли якконкурентоспроможність на світовому ринку та досягнення рівно­ваги між попитом і пропозицією. Німецька політекономія інвес­тиційну теорію пов'язує з удосконаленням діяльності суспільних інституцій та нагромадженням і розширеним відтворенням здат­ності членів суспільства свідомо будувати національну економіку.

Марксизм. Гонитва за багатством, утіленим у прибутках, за Марксом, є самоціллю розвитку капіталістичного суспільства. Капіталісти заощаджують та інвестують із престижних міркувань і виходячи з потреб свого високого соціального статусу. Тому зміни прибутку, котрий, за Марксом, має тенденцію до зниження, мало впливатимуть на інвестування, крім тих випадків, коли ни­зька норма прибутку обмежуватиме розміри заощаджень. Попит на інвестиції існуватиме доти, доки вкладені засоби даватимуть хоч найменшу користь. Експорт капіталу Маркс пояснює надлиш­ком інвестицій у країні. Він виникає тоді, коли звужується база платоспроможного попиту, що зумовлюється зубожінням робіт­ничого класу. Це призводить до зменшення прибутків.

Неокласична теорія вказує на залежність інвестування від ефективності виробництва, від способу використання й поєднання його факторів. Вартість інвестиційних товарів, так само як і всіх інших, залежить від пропозиції. Маржинальна корисність інвестиційних благ може змінюватися під впливом уряду, бо коли правильно вирішено проблему «робінзонівського» (тобто індиві­дуального) господарства, то тим самим буде розв' язано економічні проблеми суспільства в цілому. На ринку в процесі і під час обміну товарами пропозиція і попит на інвестиційні товари, як і на всі інші, перебувають у часовій рівновазі. Завдяки новим, маржи-нальним підходам, було розширено межі аналізу інвестиційних процесів, уточнено економічну інвестиційну модель.

Інвестиційна концепція ринкової рівноваги. Формуються за­садні принципи інвестиційної моделі економічної рівноваги, котра на думку багатьох авторів, зазначених у табл. 1, за умов обмеженої конкуренції дає змогу створити механізм саморегулювання еко­номіки. Проблема створення такого механізму пов' язується з ак­тивною роллю держави, тому ця модель зобов' язує теоретиків дещо переглянути основоположні принципи неокласичної теорії [1].

Кейнсіанська інвестиційна теорія. Теоретичне обгрунту­вання циклічності розвитку він здійснює, поклавши в основу концепції державного втручання в економіку категорії інвести­цій, заощаджень та ефективного попиту. Аналіз проводиться на макроекономічному рівні в межах статичної моделі. Основа тео­ретичної системи економіка попиту, споживання, тому кате­горія ефективного (дійсного, а не потенційного) попиту є цен­тральною категорією теорії. Кейнс формулює правило: будь-який новий приріст інвестицій автоматично забезпечує приріст сукуп­них доходів, що в них частка заощаджень зростає переважаючи­ми темпами стосовно частки, котра споживається, а отже забез­печується основа майбутніх інвестицій [2].

Інституційні теорії. Імпульсом до кумулятивного інвесту­вання є формування галузей, де отримуються надвисокі прибут­ки, і котрі мають значні переваги перед іншими та у світовому господарському просторі в цілому. Інвестиційну активність не може спричинити лише тиск нагромадженої маси позичкових капіталів, вона є наслідком відкриття нових можливостей у самій країні чи за кордоном. Межею інвестування є процес інвестицій­ного насичення: період інвестиційної експансії завершується не тільки внаслідок спадання граничної ефективності капіталів, а й тому, що вичерпується вільний капітал, котрий шукає інвестицій­них можливостей, і вичерпуються самі ці можливості [3].

Неокласичний синтез. З-поміж світових ринків саме ринок ін­вестицій має найдинамічніші характеристики. Збільшення підпри­ємницьких капіталовкладень у ХХ ст. випереджало темпи зростання не тільки світового промислового виробництва, а й зростання обся­гів міжнародної торгівлі. Іноземні інвестиції часто були потужним стимулом становлення національних економік. Теорія, яка базується на ліберальних підходах, має зосередитись на проблемах мотивації підприємницької інвестиційної діяльності. Характерною ознакою цієї теорії є синтез підходів, опрацьованих кейнсіанцями, інституці-оналістами та власне неокласичною школою [1].

Як бачимо, інвестиційні теорії відповідали вимогам розвитку економік свого часу. Щодо сучасної економічної теорії, то вона зосереджується на причинах виникнення кризи, її економічної природи, наслідках подолання.

Теоретики стверджують [7, 8], що нинішня криза циклічний процес, а якщо точніше, то краще її описати як спіраль, проте перед­умови її виникнення носять структурний характер світової економі­ки. Дана ситуація є також наслідком панування фінансово капіталу над виробничими активам, виробництва товарів та послуг для су­спільства. Так склалося, інвестиційний капітал перебуває у пошуку високих прибутків у інтересах своїх власників, а матеріальне вироб­ництво, задоволення соціальних потреб є, на жаль, другорядними аспектами діяльності. Згідно діючої неоліберальної доктрини, якщо можна отримати прибуток зі знищення реальних вартостей (а тепе­рішні фінансові інструменти були розроблені саме для цього), то дляінвестора капіталу це не менш важливо, ніж створення реальної вар­тості. Це є структурною характеристикою не управляючого капіталі­зму. Звичайно, є й інші особливості глобальної економіки. Одна з та­ких це знищення навколишнього середовища неконтрольованим виробництвом, і споживанням кінцевих ресурсів планети.

Традиційна теорія ринкової економіки висуває нереалістичний образ людства як окремого індивіду, що зацікавленого виключно в отриманні власної вигоди, в задоволенні власних інтересів, не­залежного від соціального оточення, пануючого над природою. Така концепція втрачає свою актуальність, оскільки природній ресурс є надто обмежений [8].

Одне з ключових понять у сучасній теорії біхевіоризму «іде­альна конкуренція». Варто зазначити, що це досить сильна та впливова концепція, що допомагає прояснити деякі найпростіші речі в економіці. Так, чим більше на ринку гравців, тим менші ці­ни, оскільки посилюється конкуренція. Також «ідеальна конкурен­ція» породжує багато напрацювань у галузі практичної економіч­ної політики. Приймаючи антимонопольне законодавство чинов­ники дуже часто втискують сюди ідеальну конкуренцію, однак, вона просто не повинна застосовуватися у даному випадку. Оскіль­ки «ідеальна конкуренція» допомагає зрозуміти деякі речі, проте приймати на її основі закони, за якими будуть діяти суб' єкти гос­подарювання просто неможливо. Варто задуматися і над поняттям «раціональні суб' єкти». Потрібно звернути увагу на роль спожи­вача. Якщо її приділити увагу, то від цього виграє суспільство.

Одним з уроків нинішньої кризової ситуації для України є не­обхідність прозорості, доступності інформації економічного ха­рактеру. Така ж проблема лежить в основі фінансової кризи: бан­ки США, політика яких і спричинила кризу, також приховували від клієнтів інформацію різного характеру, через що ніхто не міг зрозуміти проблеми комплексних фінансових інструментів.

Варто зазначити, що теперішня криза актуалізувала марксист­ські ідеї. Безумовно, деякі аспекти марксистської політекономії корисні, і без них не може обійтись жодне економічне дослі­дження. Перш за все, це теорію циклічного розвитку економіки та необхідність державного регулювання, визнання великої ролі, яку відіграють продуктивні фактори особливо праця. Звичай­но, центральне планування, наприклад, було помилковим припу­щенням, однак, і тут є раціональне зерно [7].

Висновки з проведеного дослідження. Отже, для формування державної інвестиційної політики варто враховувати досвід своїх попередників, сягаючи у глиб віків. Так, незважаючи на поглядимеркантилістів, щодо впливу ввезення-вивезення товарів, варто від їх теорії запозичити ідею підтримки активного сальдо торгового балансу країни. Адже саме воно є одним з факторів забезпечення приросту багатства держави. Від напрямків теорії класичної політекономії треба взяти те, що інвестиції передбачають ство­рення вартості вищої. Тому державна політика повинна зробити цей процес безпечним та прозорим. Враховувати те, що об' єктами інвестування може також бути не тільки виробництво, але й нема­теріальна сфера. Однак, на наш погляд, у кількісному вимірі воно має бути значно меншим ніж інвестиції у сферу виробництва. Аль­тернативні інвестиційні теорії можуть бути корисними при визна­ченні напрямків індустріалізації країни, а також створенні інфраструктури, яка б забезпечувала розвиток інвестування в країні. Щодо марксистської теорії, то тут можна запозичити думку стосовно впливу прибутку суб' єктів господарювання на розміри інвестицій. На жаль, при розробці Податкового кодексу, це не бу­ло враховано. З неокласичної теорії потрібно взяти ідею щодо врівноваження попиту та пропозиції. Щодо кейнсіанства, то воно попереджає, що інфляція це плата за економічне зростання, то­му інвестування повинно бути строго регульовано державою задля уникнення гострих соціальних наслідків.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

М І Диба - Генезис інвестиційних теорій

М І Диба - Механізм державного регулювання регіональної економіки

М І Диба - Особливості управління фінансовою безпекою страхової компанії

М І Диба - Причини виникненя фінансових та маркетингових ризиків у діяльності підприємств

М І Диба - Структура і механізм взаємодії елементів системи регулювання