Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 101

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

РЕЗЮМЕ

У статті визначено поняття життєвого циклу вільної економічної зони (території пріоритетного розвитку), розроблено алгоритм побудови кривих життєвого циклу пільгових зон та територій.

РЕЗЮМЕ

В статье определено понятие жизненного цикла свободной экономической зоны (территории приоритетного развития), разработан алгоритм

построения кривых жизненного цикла льготных зон и территорий.

SUMMARY

In article the concept of life cycle of a free economic zone (territory of priority development) is defined, the algorithm of plotting of life cycle of preferential zones and territories is developed.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010 ОСНОВНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ІНСТИТУТІВ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В КОНТЕКСТІ МЕНЕДЖМЕНТА КАПІТАЛА Гурова В.О., к.е.н., доцент кафедри менеджменту Донецького національного університету

Анотація. В розвинутих ринкових економіках інвестиційні фонди, поряд з недержавними пенсійними фондами та страховимими компаніями, є одними з найбільш потужних інвестиційних інвесторів, які здатні акумулювати кошти населення та трансформувати їх в інвестиційні ресурси. В Україні інститути спільного інвестування поки що відіграють надзвичайно малу роль в сфері залучення інвестицій в реальний сектор економіки. Ситуація ускладнюється катастрофічними наслідками світової фінансової кризи для вітчизняного фондового ринку.

Вступ. Інститути спільного інвестування (надалі ІСІ) є одними з найбільш ефективних інструментів акумуляції інвестиційних ресурсів. Основна мета діяльності ІСІ - надання фінансових послуг з розміщення капіталу приватних інвесторів, головним чином вкладаючи його в цінні папери.

Основними перевагами ІСІ, з точки зору інвесторів, є потенційно висока дохідність, порівняно з традиційними способами збереження та примноження капіталу, та менші витрати часу на управління інвестиціями. Об'єднання коштів багатьох окремих інвесторів дозволяє ІСІ виходити на фондовий ринок та користуватись перевагами великих інституційних інвесторів. Серед інших переваг - диверсифікація інвестицій, відсутність мінімального терміну інвестицій (у випадку вкладання коштів у відкриті інвестиційні фонди) та можливість досить оперативно вилучити вкладені кошти у випадку необхідності.

Постановка завдання. Метою данного дослідження є аналіз діяльності інститутів спільного інвестування в контексті менеджменту капітала.

Результати. Як свідчить світова практика, інститути спільного інвестування виникли як доповнення або альтернатива індивідуальному інвестуванню. Вони орієнтовані на роботу з дрібними некваліфікованими інвесторами. Так, наприклад, у Німеччині і Франції індивідуальні інвестори становлять майже 50% учасників інвестиційних компаній, у Великобританії - 75%, в Іспанії - 90, в Італії - 95% [5].

Купуючи цінні папери у інституті спільного інвестування, а не на ринку, індивідуальний інвестор одержує наступні переваги:

1) можливість диверсифікованого інвестування навіть незначної суми коштів;

2) послуги професійних інвестиційних менеджерів за меншу плату, ніж при зверненні до них безпосередньо;

3) більш зручний і дешевий спосіб інвестування.

Інститути спільного інвестування мають різні ознаки визначення, види діяльності, навіть різні назви, закріплені законодавством окремої країни. У Великобританії - це інвестиційні трести, в Іспанії - фонди інвестицій у цінні папери, у Франції - інвестиційні компанії з незмінним чи змінним капіталом, в Німеччині - інвестиційні фонди. Наприклад, "тільки в США в різні періоди ХХ ст. такі інститути називалися інвестиційними трастами, інвестиційними компаніями, інвестиційними фондами, взаємними фондами" [4].

Вивчення саме американської системи організації діяльності Інститутів спільного інвестування є цілком виправданим для розробки системи законодавчого регулювання діяльності цих інститутів науковцями та спеціалістами СНД, і, зокрема, України. Для США є традиційними жорсткі обмеження на операції банків з цінними паперами, тому довгий час спільне інвестування було відокремлене від банківської діяльності й досягло на сьогодні вражаючих масштабів. Так, кількість акцій, випущених американськими Інститутами спільного інвестування, вдвічі перевищує кількість цінних паперів, що обертаються на Нью-Йоркській фондовій біржі. На кінець 2007 р. у США діяло 6 778 взаємних фондів і понад 500 інвестиційних компаній. Вони володіли активами на загальну суму понад $4,5 трлн, що більше за активи, які належали будь-якому іншому виду фінансових інститутів, за винятком комерційних банків [2] .

Відповідно до американського законодавства інститути спільного інвестування поділяються на три основних види: FA - компанії (Face Amount Companies); UIT - компанії (Unit Investment Trust Companies); M - компанії (Management Companies) [6].

FA - компанії емітують сертифікати із зазначенням суми коштів, які вклав інвестор. У цих ЦП вказується номінал сертифікату, термін дії контракту, умови та термін виплати доходу, а також умови і термін повернення капіталу інвестору. Портфель фінансових інвестицій FA компаній складається переважно з короткострокових боргових інструментів і високоліквідних акцій.

При організації UIT - компанії інвестор вкладає певну суму коштів у придбання портфеля цінних паперів, який далі залишається незмінним. Уся сума коштів ділиться на певну кількість паїв, і вкладник купує цей пай за ціною, що перевищує його вартість, розрахованою, виходячи з витрат на придбання цінних паперів. Левова частина портфеля UIT - компаній складається з облігацій. Позитивні риси UIT - компанії:

а) портфель цінних паперів є чітко визначеним на момент початку продажу паїв, тому інвестор може обрати ту компанію, активи якої його більше влаштовують;

б) досить простий і зрозумілий спосіб розрахунків з інвестором. Наприкінці визначеного періоду інвестор отримує ту частку ринкової вартості портфеля цінних паперів, яка припадає на його пай, а протягом цього періоду одержує пропорційну його паю частку в процентах та дивідендах, що виплачуються на цей портфель емітентами цінних паперів [3].

Майже 40% американців є інвесторами M - компаній. Функціонування цих структур забезпечується за рахунок взаємодії самої М -компанії, управляючого активами та торговця цінними паперами. При цьому компанія зосереджена на акумуляції коштів інвесторів шляхом продажу власних цінних паперів; управляючий активами дає поради щодо формування інвестиційного портфеля; торговець здійснює операції з купівлі-продажу цінних паперів.

Якщо взяти сукупну вартість активів взаємних фондів за 2008 р., то частка фондів, що спеціалізуються на інвестиціях в акції, склала 54% цих активів, облігаційних і дохідних фондів - 22%, фондів грошового ринку - приблизно 24% сукупних активів [3].

Недоліком діяльності інститутів спільного інвестування в Україні є динаміка виникнення закритих фондів - понад 90% загальної кількості (на відміну від США, де їх частка складає лише близько 5%). Отже, структура українських інвестиційних фондів є типовою для низьколіквідного неефективного ринку і є наслідком недосконалого правового регулювання діяльності цих інститутів з боку держави.

Головною відмінністю нових інститутів спільного інвестування є те, що вони отримали можливість працювати не з приватизаційними паперами, а з грошовими коштами. Корпоративний інвестиційний фонд (КІФ) є юридичною особою, що створюється у формі відкритого акціонерного товариства. Він емітує акції і продає їх інвесторам. Пайовий інвестиційний фонд (ПІФ) не є юридичною особою, а об'єднує активи, що належать інвесторам на правах спільної власності і знаходяться в управлінні компанії з управління активами (КУА).

Загальна балансова вартість активів інститутів спільного інвестування за станом на 01.01.08 складала 350,25 млн грн. Обсяги цінних паперів, що входять до активів інститутів спільного інвестування, складали 296,59 млн грн, або 84,6% від загального обсягу активів.

Протягом 2007-2008 рр. співвідношення вартостей чистих активів інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній залишається нарівні з фінансовими вкладеннями інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній (рисунок 1).

Поштовх до активізації ринку спільного інвестування було надано прийняттям Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові і корпоративні фонди)" № 2299 від 15.03.2001 р. Цим Законом була надана можливість створення й розвитку системи професійних інституціональних інвесторів, що мають реальну можливість залучення тимчасово вільних коштів населення України. З 2003 року інфраструктура ринку ІСІ в Україні динамічно розвивалась.

© Гурова В.О., 201^Проблемы развития внешнеэкономических св^з^!! и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект,

2010

200 150 100 50 0

138,05 99,01

139,85

197,24

120,32

131,76 I

І

01.01.07 01.04.07 01.07.07 01.10.07 01.01.08

] вартість чистих активів ІФ □ вартість чистих активів ВФ

Рисунок 1. Динаміка вартості чистих активів (млн грн) [1]

До основних досягнень розвитку ринку ІСІ в Україні слід віднести:

- поступове зростання загального рівня інвестиційної культури серед населення (значною мірою зумовлене високою дохідністю інвестицій в ІСІ протягом 2006-2007 років);

- загострення конкуренції на ринку публічних ІСІ, обумовлене випереджаючими темпами зростанні загальної кількості компаній з управління активами, які обслуговують ICI (надалі - КУА) і як наслідок, - підвищення загального рівня сервісу, розширення асортименту, зростання загальної кількості публічних ІСІ, орієнтованих на роботу з фізичними особами;

- відкриття компаніями з управління активами філій та точок продажу інвестиційних сертифікатів (фондових магазинів) в регіонах;

- поступове зміщення інтересу покупців від закритих фондів до інтервальних та відкритих, що обумовлюється можливістю оперативно вилучити кошти з фондів.

Таблиця 1

Кількість зареєстрованих КУА та ІСІ в Україні (одиниць на кінець року) [1]

 

2003р.

2004р.

2005р.

2006р.

2007р.

1 півріччя 2008р.

КУА

31

88

159

228

334

394

ІСІ

29

105

284

519

834

1086

2008 рік виявився вельми сприятливим для розвитку інститутів спільного інвестування, що значною мірою було обумовлено надзвичайно високими показниками зростання вітчизняного фондового ринку. Протягом року індекс ПФТС виріс на 135 %, що було одним з найкращих показників у світі, поступаючись лише подібному показнику Китаю. В результаті, протягом 2007 р. вартість активів, якими керують КУА, зросла більш ніж удвічі й на кінець року склала близько 6 % від ВВП України (40,8 млрд грн). При цьому динаміка розвитку інфраструктури ринку ІСІ значно перевищувала динаміку залучення інвесторів. Кількість КУА в 2007 році зросла на 46,5 % і на кінець року сягнула 334 компанії (табл.1). Середня вартість активів в управлінні однієї КУА збільшилася на 69,4 % і склала на кінець року 127,4 млн грн. Кількість ІСІ, в свою чергу, у 2007 році зросла на 61 %. За загальною кількістю ІСІ Україна впритул наближається до розвинених країн Західної Європи та суттєво випереджає сусідні держави, зокрема Росію (таблиця 2).

На кінець другого кварталу 2008 року кількість зареєстрованих ІСІ зросла до 1086. Протягом першого півріччя 2009 року в Україні з'явилось 60 нових КУА, і на 30.06.2009 їх кількість сягнула 394 (див. табл. 1). Як видно з Таблиці 3, можна припустити, що нові КУА переважно створювали венчурні та закриті невенчурні фонди.

За типами фондів найбільше зростання вартості активів у 2006 році продемонстрували відкриті ІСІ, загальна вартість активів яких зросла у 8,2 разу і на кінець року склала 571,9 млн грн. На другому місці - інтервальні фонди, річний приріст активів яких сягнув 6,8 разу. На кінець року вартість їх активів склала 294,7 млн грн. Темпи зростання венчурних фондів були повільнішими. У 2007 сукупна вартість їх активів зросла на 131,1 % і склала 36 452,0 млн грн. Зростання загальної кількості ІСІ у другому кварталі 2008 р. на 83 фонди в основному відбулося за рахунок венчурних (+57) та закритих невенчурних корпоративних (+16) фондів.

Таблиця 2

Кількість фондів спільного інвестування на кінець 2007р. [7]

Румунія

41

Словаччина

54

Чехія

66

Польща

188

Угорщина

212

Росія

533

Україна

834

Італія

924

Німеччина

1462

США

8029

Франція

8243

Люксембург

8782

Проте, якщо звернути увагу на види фондів, що превалюють сьогодні в Україні, першість впевнено тримають венчурні фонди, які на кінець першої половини 2008р. складали 72 % від загальної маси створених ІСІ (табл. 3). Вартість активів, що знаходиться в управлінні невенчурних фондів, на кінець 2007 року складала лише 10,7 %. Вид фонду традиційно впливає на структуру активів. Відкриті та інтервальні фонди мають більш ліквідну структуру активів у порівнянні з закритими фондами. Якщо частка грошових коштів та банківських депозитів в портфелях перших складає відповідно 19,0 % та 24,7 %, то у закритих ІСІ - лише 9,1 %.

Варто зазначити, що, якщо в міжнародній практиці головним призначенням венчурних фондів є впровадження інновацій, у вітчизняних реаліях венчурні фонди зазвичай використовують в цілях легальної оптимізації оподаткування. Збільшення загальної вартості активів венчурних фондів в Україні не призводить до адекватного зростання інвестиційних потоків до інноваційних секторів економіки: спеціалізація венчурних фондів на інвестиціях в новостворені інноваційні компанії для України є винятковою. Основними акцепторами інвестицій венчурних фондів є компанії зі сфер нерухомості та будівництва (понад 50 %), фінансів, харчової, хімічної промисловості тощо.

Таблиця 3

_Динаміка кількості ІСІ у 1 півріччі 2008 р. в розрізі видів фондів [7]_

 

 

Пайові інвестиційні фонди

Корпоративні інвестиційні фонди

Дата

Всього

відкриті

інтервальні

закриті диверсиф.

закриті недиверсиф.

венчурні

закриті недиверсиф

венчурні

01.01.2008

834

27

35

4

30

603

88

47

30.06.2008

1086

33

55

9

36

778

124

51

Приріст з початку року

30 %

22 %

57 %

125%

20%

29%

41%

9%

Попри падіння фондового ринку, вартість активів невенчурних фондів під управлінням КУА у першому півріччі зросла на 19,1 % до 4789,4 млн грн. Таке зростання в першу чергу відбулося за рахунок закритих фондів, вартість активів яких збільшилася на 32,5 % (+1 млрд грн) і склала 4083 млн грн.

Відкриті ІСІ продовжували зазнавати втрат. Загальна вартість активів під їх управлінням за 6 місяців 2008 року зменшилася на 21,6 % і на кінець кварталу склала 442,8 млн грн. У порівняні з ними, вдвічі повільніше скорочувались активи інтервальних фондів (-10,4 %) (табл. 4). При цьому частка вартості активів, що сконцентровані в закритих фондах, складає 85 % від загальної вартості невенчурних фондів.

Основними змінами за 2 квартал 2008 року стали зменшення частки грошових коштів та банківських депозитів у відкритих фондах на 8,6 в.п. до 19,0 % та збільшення частки «інших активів» закритих фондів на 8,4 в.п. до 29,8 % при зниженні частки цінних паперів з 71,2 % до 60,9 %. Якщо перше можна пояснити масовим відпливом коштів з відкритих фондів, який, в першу чергу, відбувається за рахунок грошових коштів та банківських депозитів, то друге, ймовірно, пояснюється внеском новостворених фондів, які включають до своїх активів суттєві обсяги корпоративних прав.

Таблиця 4

Динаміка вартості активів невенчурних ІСІ у 1 півріччі 2008 року __в розрізі видів фондів [7]__

ФОНДИ

станом на 01.01.2008, млн грн

станом на 30.06.2008, млн. грн

Приріст з початку року

відкриті

564,8

442,8

-21,6 %

інтервальні

294,1

263,6

-10,4 %

закриті

3163,4

4083

29,1 %

Всього

4022,3

4789,4

19,1 %

Проблеми, зумовлені світовою фінансовою кризою, зокрема масове вилучення капіталу інвесторами з вітчизняного фондового ринку, значне падіння курсу акцій, що котуються на вітчизняному фондовому ринку, глибока корекція основного індикатора фондового ринку -індексу ПФТС, суттєво посилені загальною недорозвиненістю фондового ринку загалом та його інфраструктури зокрема.

Чи не найбільша проблема, яка гальмує розвиток інституційних інвесторів в Україні в цілому та ІСІ зокрема - загальний стан розвитку фондового ринку, його інституційна незрілість. В даному контексті доцільно виділити наступні негативні властивості фондового ринку:

- превалювання неорганізованого ринку над організованим, що негативно позначається на прозорості фондового ринку, «відлякує» як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів;

- наявність кількох торговельних майданчиків, на яких здійснюються торги цінними паперами, що ускладнює контроль над операціями з цінними паперами та розповсюдження інформаційних індикаторів щодо кількісних та якісних параметрів операцій з ними;

- низька ліквідність фондового ринку;

- мала кількість цінних паперів, якими торгують на біржі, обмежена кількість інструментів фондового ринку;

- маніпуляції учасників фондового ринку з цінами з метою завищення вартості чистих активів інвестиційних фондів;

- незавершеність формування інституційної інфраструктури фондового ринку, її низька якість, зокрема, значною проблемою є відсутність єдиної ефективної депозитарно-клірингової системи.

Окремо слід наголосити на низьких темпах приведення нормативної бази, що врегульовує відносини у фінансовій сфері, до вимог міжнародних стандартів: запровадження міжнародних стандартів розкриття інформації: бухгалтерського обліку Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC) та Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO).

Окрім загальних проблем, обумовлених низьким рівнем розвитку фондового ринку, ІСІ стикаються з низкою специфічних проблем.

1. Одна з основних проблем, яка не дозволяє в повній мірі використати інвестиційний потенціал ринку ІСІ - низький рівень поінформованості населення про переваги ІСІ. Більшість населення України не сприймає ІСІ як окремий альтернативний довгостроковий інструмент збереження та примноження капіталу. Зважаючи на те, що операції на фондовому ринку для переважної більшості населення є новим видом діяльності, проблемою є недостатня кількість консалтингових та інформаційних центрів, маркетингових фірм, які надавали б консультаційні послуги щодо розвитку фондового ринку в цілому та переваг ІСІ зокрема.

2. Ситуацію ускладнила світова фінансова криза, в результаті якої різко впала дохідність невенчурних ІСІ, що іще більше підірвало довіру даного інвестиційного інструменту серед населення. Низька довіра зумовлена тим, що частина небанківських фінансових установ (зокрема, довірчі товариства, інвестиційні та пенсійні фонди) історично мають досить погану репутацію, пов'язану з "трастовою епопеєю" 90-х років.

3. Важливим стримуючим чинником розвитку небанківських фінансових установ загалом та ІСІ зокрема є недостатність на внутрішньому ринку надійних фінансових інструментів, в які можуть вкласти залучені кошти компанії з управління активами. Зокрема, державні облігації залишаються непривабливим інвестиційним інструментом через низькі ліквідність та дохідність (нижчу за рівень інфляції).

4. Суттєвою проблемою залишається методика коректної оцінки вартості чистих активів ІСІ. Діюче положення ДКЦПФР, що врегульовує дане питання, дозволяє компаніям досить довільно оцінювати чисті активи ІСІ, що знаходяться в них в управлінні. Це призводить до викривлення інформації про активи ІСІ.

5. В Україні відсутні механізми участі в приватизаційних процесах інституційних інвесторів. Передбачення таких механізмів в новій програмі приватизації не тільки підвищило б попит на акції відповідних підприємств, але й розширило б можливості для інвестування коштів, акумульованих небанківськими фінансовими установами, зокрема ІСІ.

6. Існує невиправданий дисбаланс в рівнях оподаткування доходу від інвестицій в різні фінансові установи. Відсотки, нараховані по банківських депозитах, не підлягають оподаткуванню, в той же час доходи, отримані громадянами від вкладення коштів в ІСІ, обкладаються податками.

7. В умовах кризи ліквідності банківські депозитні рахунки КУА, на яких зберігається частина коштів ІСІ, потрапили під обмеження НБУ. В результаті КУА не можуть розрахуватись з вкладниками ІСІ, котрі вирішили вилучити кошти з інвестиційних фондів.

Таким чином, незавершеність процесу інституційного формування ринку ІСІ дає підстави припустити неефективність, а за певними напрямками - й неможливість використання потенціалу цієї інституційної форми у післякризовому відновленні фінансового сектору України.

З нашої точки зору, період кризового звуження діяльності ІСІ через загальне падіння зацікавленості в фінансових інвестиціях та різке підвищення їх ризиковості має бути використаний для модернізації цієї складової фінансової системи України. Політика держави стосовно ІСІ повинна спрямовуватись на планомірний розвиток ринку ІСІ та його інфраструктури з метою усунення загальної недорозвиненості та покращення якісних параметрів.

До основних заходів, спрямованих на розкриття та посилення інвестиційного потенціалу ІСІ в контексті завдань подолання наслідків світової фінансової кризи для української економіки слід віднести наступні:

- приведення законодавства, що врегульовує діяльність ІСІ, до вимог європейського законодавства;

- посилення контролю за емітентами, цінні папери яких торгуються на організованому ринку, з метою підвищення якості активів.

- розширення інструментів для інвестування, доступних для ІСІ, зокрема, повноцінне впровадження похідних цінних паперів;

- внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування» з метою надання дозволу створення інвестиційних фондів, котрі можуть інвестувати залучені кошти, а також залучати кошти населення у пайові інвестиційні трасти;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций