Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 104

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

Розширення ТНК, безумовно, свідчить про успішні фінансові результати діяльності цих структур. Розвиток форм і методів міжнародної діяльності ТНК є діалектичним процесом, що веде до виникнення в них якісно нових рис і водночас потребує подальшої зміни форми методів з метою пристосування до умов і потреб світового ринку. ТНК стали все ширше використовувати спеціалізацію і кооперування виробництва як важливу форму, що забезпечує підвищення прибутковості виробництва в глобальному масштабі. Це здійснювалося, зокрема, шляхом розмежування виробничих програм між закордонними дочірніми компаніями, підвищення їхньої конкурентоспроможності в результаті впровадження на їхніх підприємствах передових науково-технічних досягнень, отриманих в материнській компанії. Важливим стимулом до розширення закордонної виробничої діяльності ТНК було також зростання об'єктивної потреби величезного за масштабами виробництва на

© Сиволап Л.А., 201значних ринках збуту. Така потреба посилювала їхнє прагнення до зовнішньоекономічної експансії, бажання обминути митні й інші бар'єри і розширити свої позиції на ринках інших країн шляхом наближення до безпосереднього споживача з метою більш повного врахування його вимог і попиту. Це викликало необхідність виникнення і розвитку відповідних форм міжнародної діяльності ТНК.

Таким чином, групу якісних параметрів ТНК становлять характеристики, що визначаються як космополітизм інтересів компанії, глобальність її операцій, що відображає специфіку міжнародних монополій. Суть цих уточнюючих характеристик ТНК полягає в тому, що незалежно від того, в якій країні була спочатку розміщена корпорація, вона розглядає весь світ як єдине ціле, як арену своєї діяльності й проникає в усі кутки земної кулі в пошуках ринків, техніки, технологій, людей, ідей, капіталів та ін.

Феномен ТНК став об'єктом дослідження багатьох загальних і спеціальних економічних теорій. Їх результатом виявилися ряд визначень даного суб'єкта за його роллю у світовій економіці, причинам виникнення й розвитку, форми, методи вироблення і реалізації стратегій та іншим параметрам.

Сучасній економіці властивий процес транснаціоналізації, що йде нестримно. У цьому процесі основною рушійною силою виступають транснаціональні корпорації (ТНК). Основним чинником ефективної діяльності ТНК виступає міжнародне виробництво товарів і послуг, яке полягає у випуску продукції материнськими компаніями ТНК і їх зарубіжними філіями на базі інтернаціоналізації виробництва. На початок XXI століття міжнародне виробництво товарів і послуг досягло 9 % світового ВВП.

Майже всі найбільші ТНК належать до тріади: США, ЄС та Азія. Це три економічні центри нашої планети. Останнім часом активно розвивають свою діяльність на світовому ринку ТНК нових індустріальних країн.

Сьогодні у всьому світі налічується близько 82000 ТНК, що мають 810000 зарубіжних філій. Ці компанії грають важливу і зростаючу роль в світовій економіці. Згідно з оцінками, експорт зарубіжних філій ТНК складає приблизно одну третину загальносвітового експорту товарів і послуг, а кількість людей, яким вони надають роботу у всьому світі, в 2008 році склало приблизно 77 млн. чоловік, що більш ніж удвічі перевищує загальну чисельність економічно активного населення Німеччини.

Друга половина 90-х рр. XX століття характеризувалася різким збільшенням трансграничних злиттів й поглинань як за кількістю, так і за обсягом операцій. В умовах зростаючого значення ринків капіталів розмір капіталізації компанії стає важливою зброєю в руках менеджменту. Такі показники діяльності компаній, як оборот, виробничі активи або число зайнятих, самі по собі не можуть служити ефективним критерієм вимірювання підприємницького успіху. Розмір же ринкової капіталізації є і залишається важливим, якщо не вирішальним чинником при операціях злиттів й поглинань. За останні роки загальна капіталізація зареєстрованих на біржах компаній колосально виросла. Так, за останні 10 років ринкова капіталізація 100 швидкорослих ТНК мала середньорічний приріст на 30%, у той час ринок у цілому за той же період виріс на 17% (рис. 1).

5000 4500 4000 3500 3000 2500 2000 1500 1000

500 0

1990

1998 2000 2003        2005        2006        2007 2008

□ Світ        □ США        □ Європа

Динаміка злиттів та поглинань у світі у 1990-2008 рр., млрд. дол. США

Рис. 1.

Велика частка цих злиттів й поглинань припадає на такі галузі, як ділові послуги, оптова і роздрібна торгівля, фінансовий сектор, послуги з транспортування, телекомунікаційні послуги й програмне забезпечення, електронне устаткування, транспортні засоби, машинобудування й хімію. У цілому, фінансовий сектор випереджав інші галузі за обсягом операцій. За ним ішли телекомунікаційний сектор, оптова і роздрібна торгівля та фармацевтика. Широке розповсюдження набули також і транссекторальні злиття й поглинання в результаті того, що компанії виробничої сфери розширювали свою діяльність з надання послуг, а компанії сфери послуг шукали партнерів у виробничій сфері для розширення своїх мереж і використання інформаційних технологій для збільшення ефективності послуг, що надавалися (табл. 1).

Світовий досвід підтверджує життєвість і ефективність об'єднання банківського й промислового капіталу в межах транснаціональних корпорацій, який дозволяє прискорити оборотність фінансових ресурсів, скоротити витрати за рахунок розвитку ТНК систем взаємозаліків і платежів, збільшити долі ресурсів у грошовій формі і мобільність перерозподілу, можливість проведення великих операцій, багатовалютних операцій.

Таблиця 1.

10 найбільших міжнародних операцій по злиттю й поглинанню у світі за 2009 рік [6]

Компанія, яку поглинають

Покупець

Сума в млрд. дол. США

Wyeth

Pfizer

$64.5

Schering-Plough

Merck

$46

MTN

Bharti

$23

Lloyd's Banking Group

HM Treasury

$22.3

Royal Bank of Scotland

HM Treasury

$18.6

Petro-Canada

Suncor Energy

$18.2

Liberty Entertainment

DirecTV

$14.5

Endesa

Enel

$14.2

Essent

RWE AG

$12.4

Nuon

Vattenfall

$10.9

Як видно з таблиці 1, вищі рядки рейтингу зайняли фармацевтичні компанії (в загальній сумі за 100 млрд. доларів). Це пояснюється насамперед тим, що ринок ліків найменш постраждали через фінансову кризу й зумів зберегти стабільні грошові потоки необхідні для зростання на фронті M&A.

о

в.

ч

Друге місце зайняли представники паливно-енергетичного комплексу. Хоча й не відзначилися мега угодами, подібно своїм фармацевтичним колегам, але середні показники, що склали досить гідні, однієї угоди, не менш чим 10 млрд. дол. США.

Операції злиття й поглинання використовуються з метою підвищення ринкової капіталізації новоутворених фірм, але, як показує практика, не всі з них досягають мети. Географічна й міжгалузева диверсифікація за допомогою злиття й поглинань, наприклад, збільшує вартість компанії за наявності вищеназваних активів, але за їх відсутності може також і зменшити її ринкову капіталізацію.

Інновації у сфері фінансування полегшують проведення «мегазлиттів», що почастішали. Передусім, серед цих інновацій варто відзначити обмін акціями. За допомогою такого інструменту була здійснена фінансована операція з поглинання німецької Mannesmann англійською Vodafone вартістю 203 млрд. дол. США. У багатьох випадках головною метою трансграничних об'єднань компаній є збільшення їх розмірів. Але важливу роль при цьому можуть відіграти й «нові» мережеві стратегії. Через стратегічну значущість цих чинників для конкурентоспроможності компаній і високий ризик для інвесторів при передачі цих знань через відкритий ринок і високих витрат під час таких операцій компанії зважуються на злиття й поглинання.

Злиття й поглинання успішно застосовуються й при стратегіях пошуку ефективності, спрямованих на зниження витрат за допомогою реалізації ефекту масштабу. Ефект масштабу на рівні підприємства легше реалізується при «внутрішньому», ніж при «зовнішньому» зростанні.

Міжнародні стратегічні альянси між незалежними один від одного підприємствами все частіше розглядаються як характерна межа нової світової економічної системи. Це явище Даннінг описує як «капіталізм альянсів» [4]. Деякі економісти навіть висувають припущення, що в майбутньому альянси стануть домінуючою формою світової економічної інтеграції.

Стратегічні альянси набувають безлічі різних форм, починаючи від простого договору про співпрацю між двома незалежними компаніями і закінчуючи спільними підприємствами. Ядром стратегічного альянсу є міжфірмові кооперативні стосунки, які підвищують ефективність конкурентних стратегій компаній, що беруть участь, за допомогою розподілу взаємовигідних ресурсів, таких як технології, досвід і т. ін.

Стратегічні альянси охоплюють широкий діапазон міжфірмових зв'язків, включаючи спільні підприємства, портфельну пайову участь, обмін акціями, спільні науково-дослідні розробки, спільне виробництво, спільний маркетинг, угоди про довгострокові постачання й т. ін.. Перевагою стратегічних альянсів, у порівнянні з іншими формами входу на ринок, єгнучкість, яка дозволяє фірмам адаптуватися до змінних ринкових умов, не змінюючи структури власності фірм, що беруть участь.

Число міжнародних стратегічних альянсів збільшилося з 830 в 1989 р. до 4520 в 2000, до 5570 в 2008 р. Трансграничні стратегічні альянси створюють іноді й компанії, що конкурують між собою. Більше того, до союзу можуть вступити не тільки конкуруючі фірми з різних країн, але й із різних секторів. Наприклад, стратегічний альянс Du Pont/Sony для розробки оптичних пристроїв зберігання інформації; Motorola/Toshiba - союз для розробки процесів виробництва мікропроцесорів; General Motors/Hitachi - партнерство для розробки автомобільних електронних компонентів і спільне підприємство Fujitsu/Siemens для виробництва й реалізації комп'ютерних продуктів. Ці приклади показують, що стратегічні альянси є інструментом комбінування кооперації й конкуренції в корпоративних стратегіях.

Фінансово-економічна криза надзвичайно серйозно позначилася на глобальних потоках ПІІ у всьому світі. Вона змінила ландшафт ПІІ: інвестиції в країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою різко збільшилися, а їх частка в глобальних потоках ПІІ в 2008 році досягла 43%. Частково це було обумовлено одночасним значним скороченням припливу ПІІ до розвинених країн світу (29%).

За даними аналізу більшість (58%) крупних ТНК повідомили про свої наміри скоротити свої витрати по лінії ПІІ в 2009 році в порівнянні з рівнем 2008 року. Лідерами майбутнього пожвавлення у сфері ПІІ стануть США, а також Бразилія, Індія, Китай і Російська Федерація (країни БРІК). Двигунами наступного буму ПІІ, найімовірніше, будуть галузі, які менш чутливі до циклів ділової активності і діють на ринках із стабільним попитом (такі як агропромисловий комплекс і багато секторів послуг) і які мають триваліші перспективи зростання (такі як фармацевтична промисловість). Усі тенденції, а також світова фінансова криза мають різний вплив на регіональну структуру ПІІ (табл.

2).

Таблиця 2.

Потоки ПІІ, по регіонам і окремим країнам 2005-2008 роки (в млрд. дол. США і в відсотках) [8]

КРАЇНИ

Приплив ПІІ

Відплив ПІІ

 

2005

2006

2007

2008

2005

2006

2007

2008

Розвинені країни

613,1

972,8

1358,6

962,3

742,0

1157,9

1809,5

1506,5

Європа

506,1

631,7

899,6

518,3

689,9

799,6

1270,5

944,5

Японія

2,8

-6,5

22,5

24,4

45,8

50,3

73,5

128,0

США

104,8

237,1

271,2

316,1

15,4

224,2

378,4

311,8

Країни, що розвиваються

329,3

433,8

529,3

620,7

122,7

215,3

285,5

292,7

Південно-Східна Європа й СНД

30,9

54,5

90,9

114,4

14,3

23,7

51,5

58,5

Всі країни світу

973,3

1461,1

1978,8

1697,4

879,0

1396,9

2146,5

1857,7

Згідно з таблиці 2, фінансово-економічна криза і поглиблення економічного спаду серйозно торкнулися всіх основних економічних держав світу, приплив ПІІ в розвинені країни і відплив інвестицій з них, які досягли своїх історичних піків в 2007 році, в 2008 році різко скоротились. Прямі іноземні інвестиції скоротились в 2008 році у світі на 21%, порівняно з попереднім роком, склавши 1,4 трлн. дол. США, і будуть скорочуватись в 2009 році, зазначається в розповсюдженій доповіді Комісії ООН з торгівлі й розвитку. Ввезення ПІІ скоротилося на 29% до 962 млрд. дол. США, і ці скорочення сталися у всіх основних приймаючих країнах, за винятком Сполучених Штатів. Приплив ПІІ до країн ЄС-27 в 2008 році впав на 40% до 503 млрд. дол. США, оскільки фінансова криза і економічний спад призвели до зменшення ввезення ПІІ до більшості з них. В той же час приплив ПІІ до Сполучених Штатів, головним чином з боку європейських інвесторів, збільшився на 17% і досяг історично рекордного рівня 316 млрд. дол. США.

Висновки. З приведеного аналізу можна зробити висновок, як злиття й поглинання, так і стратегічні альянси можуть бути ефективними інструментами при проведенні мережевих фінансових стратегій. Вони можуть служити для підвищення ефективності за допомогою спеціалізації або спільного використання ресурсів, також як і ресурсоорієнтованим стратегіям. У той же час, метою створення стратегічних альянсів може бути й зміцнення або посилення ринкових позицій. Сучасна світова фінансова криза виявила потребу в концептуальному переосмисленні архітектури регулювання. Воно повинне здійснюватися не на національному, а на глобальному рівні, тому що не існує національних рішень відносно глобальної кризи.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Ляпина С. Слияния и поглощения - признак развитой рыночной экономики / Ляпина С. // Рынок ценных бумаг.-2008 - №1. с. 16-19.

2. Комаров В. Конвенция о транснациональных корпорациях в СНГ - фундамент интеграции / В. Комаров // Право и экономика. - 2008.

- №4. -C.82-83.

3. Никитин Л.Л. Стратегия и тактика защиты от недружественного поглощения / Никитин Л.Л. // Слияния и поглощения.-2007 - №2, с.

38-40.

4. Орехова Т.В. Транснаціоналізація економічних систем в умовах глобалізації: Монографія / Орехова Т. В. [наук. ред. Макогон Ю.В.]. - Донецьк: ДонНу, 2007. - 394 с.

5. Портер М. Конкуренция / Портер М. - М.: Вильямс, 2002. стр. 122-145.

6. Рынок слияний и поглощений. Региональный аспект - 2009 год. http://102banka.ru/tech/3.html

7. Хмыз        О.        Инвестиционные        стратегии        многонациональных        корпораций        /        Хмыз        О. // Управление компанией, 2008, № 1, с. 11-12.

8. Global Financial Stability Report. Containing Systemic Risks and Restoring Financial Soundness, April 2008 - 193 р.

РЕЗЮМЕ

Метою статті є дослідження процесу формування глобальних фінансових стратегій транснаціональних корпорацій в умовах впливу глобальної економічної кризи на світове господарство.

РЕЗЮМЕ

Целью статьи является исследование процесса формирования глобальных финансовых стратегий транснациональных корпораций в условиях

влияния глобального экономического кризиса на мировое хозяйство.

SUMMARY

Article purpose is research of process of formation of global financial strategy of transnational corporations in the conditions of influence of a global economic crisis on the world economy.

МЕХАНІЗМ УЗГОДЖЕННЯ АНТИКРИЗОВОЇ ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН СВІТУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ

Рибаченко К.В., здобувач кафедри «Міжнародна економіка» ДонНУ (м. Донецьк, Україна)

Актуальність теми. Практика проведення валютної політики країнами з різними типами економічних систем показує, що в сучасних умовах традиційні інструменти валютної політики часто є недієвими. Важелі валютної політики, які довгий час використовувались достатньо ефективно, або не приносять очікуваного ефекту, або їх застосування з тих чи інших причини стає неможливим. Це пов'язано перш за все з тим, що світовий валютний ринок за останні роки значно змінився, а механізм його регулювання продовжує функціонувати без відповідних змін. Одним з головних чинників, що вже змінили і продовжують змінювали умови функціонування світового валютно-фінансового середовища на сучасному етапі розвитку світового господарства, є процеси глобалізації.

На початку XXI століття глобалізація стає відмітною рисою розвитку світового господарства, яка знаходить свій прояв у зростанні взаємозалежності національних економік, їх переплетенні і перетворенні на єдиний глобальний організм. Зі зростанням масштабів глобалізації відбуваються радикальні зміни у виробництві, торгівлі і фінансовому секторі. Оскільки фінансові активи є найбільш мобільним видом ресурсів, то глобалізація на фінансовому ринку протікає більш швидкими темпами, ніж в інших сферах. В результаті формування єдиного світового фінансового ринку обсяги і швидкість переміщення фінансових капіталів зростають з кожним роком. Як результат, на сьогоднішній день фінанси є найбільш глобалізованими ресурсами світового господарства.

Крім фінансової глобалізації, важливим чинником, що викликає необхідність міждержавного узгодження валютної політики, є розвиток процесів регіональної економічної інтеграції, які зумовлюють необхідність впровадження спільних заходів валютної політики країн-учасниць інтеграційних угруповань. В свою чергу, наявність спільної валютної політики сприяє взаємопроникненню національних економік, подальшому розвитку економічної інтеграції. Для отримання найбільшого ефекту від проведення спільної політики в сфері валютного регулювання необхідно розробити загальний механізм координації валютної політики, який би містив найбільш ефективні та перспективні елементи її узгодження.

Цим проблемам присвячено праці вітчизняних вчених: Б.Губського, Ю.Макогона, А.Гальчинського, Л.Петрашко, Ю.Пахомова, Н.Бударіної, Є.Савельєва, Л.Руденко, а також західних вчених Дж.Кейнса, Л.Вальраса, І.Фішера, Р.Мандела, Дж.Флемінга, Р.Коуза та інших.

Метою дослідження є розробка механізму узгодження антикризової валютної політики країн світу на сучасному етапі розвитку світової економіки в умовах глобальної фінансової кризи.

Оскільки регулювання валютних відносин може здійснюватись на різних рівнях, ефективний механізм координації валютної політики, на нашу думку, повинен складатися з кількох рівнів, кожен з яких буде спиратися на певні заходи щодо узгодження політики, що представлено на рис. 1. Так, вже існуючі та перспективні напрями валютного співробітництва можна віднести до одного з чотирьох рівнів: міждержавного, регіонального, наднаціонального та глобального.

Першим кроком до розробки та проведення спільної валютної політики є міждержавне співробітництво з валютно-фінансових питань, яке, як правило, має двосторонній характер і оформлюється двосторонніми міждержавними угодами. Найпростішим напрямом такої співпраці може бути узгодження застосування окремих інструментів валютної політики. Наприклад, девальвація валюти в одній країні часто розглядається як проведення політики «розорення сусідів», оскільки при цьому для національних експортерів створюються більш сприятливі умови на зовнішніх ринках. Проведення спільної девальвації національних валют не тільки дозволить уникнути небажаних перекосів у курсових співвідношеннях, але й може сприяти покращенню зовнішньоекономічних та політичних відносин між країнами.

Двосторонні валютні угоди можуть укладатися на основі як узгодження всіх головних форм проведення валютної політики, так і координації окремих її інструментів, зокрема, спільного управління офіційними резервами, узгодженого регулювання процентних ставок, спільної девальвації або ревальвації національних валют, встановлення єдиних валютних обмежень тощо.

Зважаючи на зміни, що відбуваються в системі використання провідних валют світу у майбутньому, скоріше за все, відбудеться деяка переорійєнтація доларизованих країн з долара США на інші світові валюти, зокрема, спостерігатиметься більш активне використання євро як законного платіжного засобу в країнах за межами Європейської валютної системи.

Досить розвиненою формою валютної співпраці в групі розвинутих країн і країн, що розвиваються, є регіональне співробітництво, яке здійснюється в формі створення валютних (грошових) союзів. Ця форма узгодження валютної політики може розвиватися як на основі двосторонніх договорів, так і на основі багатосторонніх угод країн - учасниць інтеграційних угруповань. Валютний союз дозволяє уникнути коливань обмінних курсів валют країн-учасниць і створює умови для розвитку їх взаємної торгівлі і інвестування. З іншого боку, учасники валютного союзу не можуть проводити незалежну грошово-кредитну політику, а з втратою власної валюти вони втрачають і можливість використовувати валютний курс як буфер для протидії економічним шокам. Це означає, що валютно-фінансові потрясіння в країнах-членах валютного союзу будуть можуть мати різні за масштабами та характером прояву наслідки, але країни змушені будуть вживати однакових заходів в сфері протидії валютним кризам.

Для країн, що розвиваються, підписання багатосторонніх валютних угод має особливе значення, оскільки може розширювати їх можливості здійснення валютних інтервенцій для підтримки обмінного курсу. Так, за умовами деяких існуючих валютних угод, у випадку здійснення масштабних спекулятивних атак на національну валюту країна отримує можливість одержати іноземну валюту для офіційних інтервенцій під заставу державних цінних паперів. Кошти, призначені для надання країнам допомоги у проведенні інтервенцій, можуть акумулюватися в спеціальному фонді, створеному за рахунок відрахувань з офіційних резервів країн-учасниць валютного союзу. Для урядів країн отримання коштів з цього джерела часто більш вигідним, ніж кредитування з боку міжнародних організацій, оскільки їх кредити, як правило, є жорстко лімітованими і надаються за умови додержання певних вимог. Валютний союз розглядається як жорсткої фіксації валютного курсу, тому в умовах фінансової глобалізації та продовження розвитку інтеграційних процесів в майбутньому можна очікувати більш активного включення країн в процеси створення валютно-грошових союзів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций