Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 16

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

 

 

GO OS

SO ОС

 

ОС

ос

30    OS Зі

 

о   о   о   о с

т

ООО

■т

о

о

о

О

О о

о о

Q

О

о

ООО

 

гчі    гч    см    гч гч

~|

!Ч     ГМ     :\І ҐМ

 

 

~1

CN

Г1 гч

 

гч.

 

гч

ГЧ     'ГЧ      Г1

 

    CN    (0    v ir.

 

N    И    Й О

 

г-:

m

__

 

 

 

о

4    (N 1-

 

О   о   о   о с:

о

О    С    О

 

 

о

—■■

о

о с

о с

С:

~

«-н     т-н О

 

о   о   о   о с

о

о   о   о о

о

:

о

:

о

о о

о о

О

О

:

ООО

Рис. 6 Фондовые индексы США и развивающихся рынков [2, с.12]

Курсы акций также снизились, особенно в начале 2008 года, с усилением признаков ослабления экономической конъюнктуры, и особенно тяжелый урон понесли акции финансового сектора. Показатели изменчивости рынка акций и валютного рынка оставались повышенными. Ставки по государственным облигациям, напротив, резко снизились, а инвестиции на рынках биржевых товаров возросли, так как инвесторы стремились найти альтернативные классы активов для вложения средств.

"Оздоровление" американского хозяйства сочетается с возросшими за 2009 год проблемами в экономиках других стран, что и несет главную опасность в 2010 году. Облегчение положения финансового сектора США в 2009 году совпало с постепенным накоплением проблем банками других государств, особенно стран «экономической периферии».

В настоящее время зонами наибольшей уязвимости мирового хозяйства становятся страны со слаборазвитыми внутренними рынками. В их числе: арабские государства, восточноевропейские и азиатские державы (не входящие в число крупнейших), страны Латинской Америки, Северной и Южной Африки. Причиной остановки роста цен являлось закрепившееся во второй части минувшего года падение доходов трудящихся. Подобным образом ситуация выглядит во многих странах промышленной и сырьевой периферии мирового хозяйства. Слабость внешних рынков может стать причиной срыва планов США в 2010 по экспортному развитию реального сектора экономики. Усиливаются процессы протекционизма, что также создает преграду повышению внешнего сбыта американских товаров. Внешние источники способны подтолкнуть экономику США к возобновлению быстрого падения, что станет стимулом к всеобщему углублению кризиса.

Вместе с тем возможно появление серьезных проблем в экономике крупных держав третьего мира, например у Китая. Китайская промышленность продолжает терять внешние рынки сбыта. В перспективе это может привести к краху экспортной ориентации экономики КНР, причем переориентировать большинство предприятий, работающих на внешний рынок, не удастся. Так как потребление в США и ЕС продолжает снижаться, потери китайской индустрии от кризиса могут оказаться одними из самых крупных в мире.

Таким образом, и недавние кризисы на растущих рынках и глобальный финансово-экономический кризис показали, что имеют место структурные и институциональные недостатки в системе предупреждения и преодоления финансовых кризисов, а также проблемы политических подходов к формированию современного режима регулирования капиталопотоков и валютных курсов в крупных промышленно развитых странах, что может вызывать серьезные финансовые кризисы в развивающихся странах (несмотря на все институциональные и стратегические различия между ними).

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. В. Комаров Мировой инвестиционный процесс: региональные тенденции // «ПВ» №16 ноябрь 2004.

2. А. Кудрин Мировой финансовый кризис и его влияние на Россию // Вопросы экономики №1, 2009

3. World Investment prospects survey 2009-2011 UNCTAD/DIAE/IA/2009/8 - , 22/07/09

4. World Investment Report 2009 - Overview (UNCTAD/WIR/2009 (Overview)) 17/09/09

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрены основные тенденции в развитии и динамике мирового инвестиционного рынка в условиях глобального финансово-экономического кризиса, причинившего тяжелый ущерб рынкам и институтам, составляющим ядро финансовой системы.

РЕЗЮМЕ

У статті розглянуто основні тенденції в розвитку й динаміці світового інвестиційного ринку в умовах глобальної фінансово-економічної кризи,

що причинила важкий збиток ринкам і інститутам, що становлять ядро фінансової системи.

SUMMARY

The basic tendencies in development and dynamics of world investment market in the conditions of global financial and economic crisis, causing heavy harm to the markets and institutes which constituents kernel of the financial system are considered in the article

ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ, КОРПОРАТИЗАЦІЯ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЯ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЕКСПАНСІЇ Пахомов С. Ю., доцент кафедри Міжнародного менеджменту Київского національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана

Фінансова експансія, заснована на інформатизації, не могла б набути глобальних масштабів, якби не був сформований адекватний організаційний світогосподарський лад завдяки могутнім транснаціональним компаніям. Не можуть же глобальні фінанси існувати самі по собі, - без організаційно-економічної відформатованості, тобто як свого роду віртуальна хмара. Те ж саме ще в більшій мірі стосується прямих інвестицій, які виходять на світогосподарські простори.

Звичайно, саме прискорене зростання ТНК, які втілюють організаційну складову глобалізації, було б неможливе без виходу могутніх фінансових потоків за межі економічного і соціального простору окремих країн.

Як показала практика останніх десятиліть, взаємооплодотворіння двох зазначених феноменів (фінансів і ТНК) було виключно масштабним і таким, що характеризується високим динамізмом. У найкоротші, за світогосподарськими критеріями, терміни щонайпотужніші ТНК, цілком порівнювані з економіками середніх, а то і великих країн, заполонили глобальний простір, змінивши тим самим організаційно-економічне облаштування планети. В світі настав час формування глобального технологічного простору як матеріальної основи економіки. Мова йде не просто про інтенсифікацію міжнародного трансферу технологій і обміну високотехнологічних продуктів, а про те, що пізніше

© Пахомов С. Ю., 2010 398індустріальні та постіндустріальні технологічні системи вийшли за національні межі та завдяки глобалізації досягли вищого рівня усуспільнення. Жодна національна технологічна система вже не може існувати ізольовано і самостійно розвиватися, оскільки будь-яке прагнення щодо цього завершуватиметься деградацією і саморуйнуванням. Більш того, процеси, що відбуваються в національних економіках, все більше виявляються продиктованими змінами в глобальній системі; глобальні, національні і локальні технологічні цикли знайшли нині синхронізовану динаміку.

Транснаціоналізація, охопивши виробництво, торгівлю, фінансові інститути, не обмежувалася появою на глобальній арені нових, небачених за потужністю гравців. В ході транснаціоналізації материнські компанії обростали незліченними дочірніми фірмами і філіями, розкиданими не тільки по традиційно освоєних просторах, але і в найвіддаленіших куточках земної кулі. І саме це лавиноподібне «розмноження» компаній в рамках самої ТНК перетворила їх в головну (порівняно навіть з країнами) рушійну силу процесу глобалізації.

Транснаціоналізація, що відбувається за рахунок розгортання системи, яка формується навколо центральної компанії, докорінно змінює уявлення, що традиційно склалися, про корпорацію взагалі, і багатонаціональні корпорації, зокрема. У нинішніх умовах вертикально інтегрована та ієрархічна побудована структура більше не відображає основні типи існуючих форм організації. Зараз, при всій різноманітності варіацій ТНК, серед них можна виділити дві протилежні одна одній організаційні форми; а саме, - розосереджене виробництво з жорстким центральним управлінням і розосереджене виробництво з гнучким, істотно ослабленим центральним управлінням. І хоча багатонаціональні корпорації знаходяться найчастішим між цими двома крайнощами, переважаючим все ж таки є географічно розосереджене виробництво з гнучким центральним управлінням, з мережами транснаціонального виробництва, заснованими на широкій самостійності. Таким чином, відбувається перехід від жорсткої центральної системи управління до розмитих систем. Що ж до централізованого управління, то воно застосовується частіше для підрозділів наукових досліджень і розробкок. Хоча у минулому все було «навпаки».

Специфіка транснаціоналізації полягає і в тому, що ТНК не переміщується з країни в країну. Вона, завдяки своїй багатодержавній природі, лише зменшує при необхідності свою присутність в одних країнах і збільшує в інших, оскільки тягнеться далеко за межі своєї батьківщини. І хоча вона продовжує при цьому залишатися в тій країні, в якій розташована її штаб-квартира, ТНК охоплює величезну кількість країн, в яких розгортає свої структури, поширюючи за межами своєї країни і країн, де вона заснувала філії, свій пакет менеджменту, управління, організаційного потенціалу.

До новітніх тенденцій організаційної реконструкції багатонаціональних корпорацій відноситься здатність гнучко трансформувати відносини власності. В ході створення системи дочірніх фірм, філій і інших структурних підрозділів в ТНК може широко використовуватися не пряма власність, а детально відформатовані і по своєму (ТНК) задуму впорядковані договірні відносини.

Критерії диверсифікації інституційної сторони відносин власності закладені і в завданнях досягнення економії, оскільки для ТНК найбільш економічний механізм диверсифікації і регулювання глобального виробництва - це саме договірні субконтрактні відносини. Адже саме останні дозволяють скоротити витрати. Відзначимо, у зв'язку з цим, що швидке розповсюдження промисловості у напрямку недорогих виробників було досягнуте (через субконтракти) в текстильній і швейній галузях. В умовах «повної» власності питомі трансакційні витрати в цих галузях могли виявитися надмірними. У умовах же субпідрядів вони легко перекладаються на інші структури.

Різноманітність організаційних форм дозволяє також реалізувати корпоративні стратегії глобального перемикання і глобального фокусування. Перемикання припускає перекидання виробництва з одного майданчика на інший відповідно до ринкової кон'юнктури, що змінилася, а глобальне фокусування, навпаки, припускає концентрацію виробництва на невеликій кількості майданчиків з метою досягнення переваги в тому або іншому контексті. Багато багатонаціональних корпорацій із значним числом субпідрядників прагнуть навпаки до раціоналізації, встановлюючи тісніші відносини з меншою кількістю компаній.

Надання переваги відносинами власності над договірними відносинами часто має місце і тоді, коли відбувається «нарізання вартісного ланцюжка». Мова йде про прагнення до отримання такої ж (як завжди) високоякісної, але дешевшої продукції. Для цього створюються мережі або системи глобального виробництва; використовуються франчайзинг, ведення спільної комерційної діяльності або вкладення портфельних інвестицій в інші структури.

Маніпулювання відносинами власності часто не послабляє, а підсилює владу вищих ешелонів корпоративної влади; вона лише реалізується іншими методами. До того ж в таких трансформаціях присутній ефект лібералізації, який особливо важливий в умовах симбіозу і взаємодоповнення корпорацій та суб'єктів дрібного і середнього бізнесу, виступаючими на ігровому полі приватної власності. У таких випадках у ТНК встановлюються з дрібними гравцями як би квазіприватновласницькі відносини, тобто відносини збиткової (для дрібних гравців) приватної власності, що договірними відносинами маскуються.

Хвиля своєрідного ренесансу дрібної приватної власності, що виникає на базі взаємодій рядових підприємців з крупним капіталом ТНК, звичайно ж, істотно підживлює дрібний бізнес. Проте при цьому дрібний бізнес непомітно для себе втягується в такі жорсткі зв'язки з корпораціями, що внутрішній зміст цих відносин асоціюється з його (малого бізнесу) приватизацією. Напругу відносно прав приватної власності, що витікає із всевладдя масштабного корпоративного бізнесу, проводимо від багатьох нових залежностей, особливо тих, які пов'язані з реальними правами, що концентруються в корпоративних структурах, з складно і жорстко організованими залежностями господарів і контрактників, із великим переходом прав власності до вузького кола, що знаходяться на вершині олігархічної піраміди осіб. По ходу відтворення, з кожним новим його оборотом відбувається розширення рамок корпоративного капіталу за рахунок залучення засобів дрібних власників, за рахунок перетворення публічно-групового капіталу в приватно-груповій, за рахунок прав власності, що знаходяться в руках держави і суспільних структур і т.п.

Ці процеси етапу «пізнього» капіталізму характеризується прогресом по суті справи олігархічній власності. В умовах глобалізації приватна власність породила складну піраміду прав власності, експансія якої є процесом приватизації ключових прав власності в суспільстві як цілісності.

І хоча процеси у сфері приватизації стикалися з могутніми контртенденціями у вигляді прогресу усуспільнення та імпульсів створення суспільних форм організації праці, а також зростання ролі загальнонаціональних цінностей і ресурсів, все ж таки процеси наростаючого домінування приватизаційного потенціалу надпотужного корпоративного капіталу покищо лише набирають силу. І якщо навіть розвиток ТНК породжує хвилю відновлення дрібної приватної власності, то це відбувається багато в чому завдяки транснаціоналізації і гегемонії корпоративного капіталу.

Потужність нинішніх ТНК загальновідома. Фінансові потоки, що влилися в глобальну транснаціональну корпоративну систему набагато перевершують все, що ще недавно можна було уявити. Якщо взяти до уваги тільки масштаб виробництва периферійних філій ТНК, то цифри будуть такі: якщо в 1970 р. їх частка в світовому ВВП складала менше 5%, то на початку XXI сторіччя вона збільшилася до 10% світового ВВП [5].

Звичайно, міжнародні корпорації не відразу в умовах глобалізації приступили до реалізації активної стратегії розгортання дочірніх компаній і філій в масштабі планетарного простору. Ще в 80-х роках ТНК діяли переважно поодинці. Стратегія глибокої і диверсифікованої інтеграції з масованим створенням зарубіжних виробництв набрали обертів лише в 90-і роки. Саме тоді на базі іноземних філій корпорації стали розгортати виробничі системи, які з'єднали економіки країн світового авангарду, і перш за все, - США, - з економіками інших країн довгостроковими стійкими зв'язками, - зв'язками міцнішими, ніж ті, які забезпечувала торгівля.

Система філій, створена за кордоном за допомогою іноземних інвестицій, привела до створення економічного простору, який називають «другою економікою». Незабаром після створення, друга економіка по виробничому, науково-технічному і фінансовому потенціалах стала співставною в країнах світового авангарду з економікою країн розташування головних центрів ТНК. А в Сполучених Штатах вона навіть перевершує аналогічні сфери господарювання інших країн-експортерів капіталу. У США в її рамках зосереджено понад 20% виробничих потужностей; причому вже в 1996 р. на 22 тис. контрольованих американським капіталом іноземних підприємствах було зайнято більше 7,6 млн. робочих і службовців, або біля третини всієї робочої сили, задіяної на підприємствах, що належать ТНК Сполучених Штатів. Активи іноземних підприємств американських компаній досягли 3,1 трлн. дол., вартість створених ними товарів і послуг перевищила 600 млрд., а їх дохід склав 92,1 млрд. дол [4].

Високий динамізм розгортання системи транснаціоналізації через структури ТНК, як вже наголошувалося, обумовлений у вирішальному ступені інформаційно-фінансовою експансією. Проте останню обставину була б невірно трактувати таким чином, нібито інформація і фінанси спрацьовували в цьому випадку завдяки лише простому механічному накладенню на корпоративні структури. І хоча сама по собі наростаюча інформаційно-фінансова оснащеність корпорацій є виключно важливою, - до цього справа в даному випадку не зводиться. Головне полягає в іншому, - в тому, що саме поєднання організаційних (корпорація) і фінансово-інформаційних чинників дало ефект синергії, що виразився в прискореному, планетарному за масштабами, формуванні мережевої павутини як унікального середовища функціонування ТНК. Проаналізуємо ж дане явище.

Почнемо з того, що мережеве середовище функціонування ТНК є ринком. Але цей ринок, - ринок мереж, - має свою особливу економічну і соціальну специфіку.

Передусім треба відзначити, - це істотно оскоплений, тобто несправжній ринок.

По-перше, - в межах, що охоплюються кожною з ТНК, - а це іноді масштаб країни, діють т.з. трансферні ціни, які по суті не є ринковими. Ці ціни, що використовувані в операціях між філіями і дочірніми структурами однієї і тієї ж корпорації, можуть істотно, причому, - ринково не мотивовано, - відрізнятися від справжніх ринкових цін. У основі відхилень можуть лежати не тільки обставини (наприклад, міждержавні відмінності), що об'єктивно складаються, але і довільні мотиви.

По-друге, - в основі трансфертних цін часто лежать політичні обставини, або умови, які пов'язані з маневруванням фінансовими потоками усередині ТНК, або ж які забезпечують штучне захоплення ринку.

По-третє, - чинником істотного, притому стабільного (неринкового) відхилення цін продажу (тобто не трансфертних!) від вартісної, і навіть основи «попит-пропозиція» може бути реклама як спосіб нав'язування покупцеві тих або інших уявлень про цінність рекламованого товару.

По-четверте, - можливість маніпулювання цінами, що робить їх «неринковими», дуже часто забезпечується унікальністю пропонованих товарів ТНК, тобто відсутністю на тому або іншому (перш за все, - периферійному) ринку яких-небудь їх аналогів.

В умовах, коли діапазон відхилень цін (і трансфертних, і продажних) від ринкової основи достатньо великий, - вже одна ця обставина може нести потенціал руйнівної дії на економіку; особливо на економіку країн, що розвиваються. І справа тут не зводиться до захоплення ринку шляхом витіснення національного виробника тієї або іншої країни. Найпотужнішою силою підриву життєвого рівня будь-якої слаборозвиненої країни виступає в глобальній ситуації ефект спокуси, що витікає з високих стандартів споживання високорозвинутих країн. Типовий прояв цього ефекту, - відмова неспроможного населення від важливих для здоров'я продуктів в погоні за престижними і дорогими товарами.

Істотною (неринковою) межею ринку павутин є і ретельно замаскований корпоративний авторитаризм. Зберігаючи зовні форму ринкової свободи, ринок мереж за своєю сутністю виступає носієм жорстких правил, що встановлюються в ході зіткнень і компромісів могутніх гравців,

- головних корпоративних структур, - які знаходяться «за кадром», і недоступні місцевому (зокрема, - державному) контролю. Причина цього, звичайно ж, закладена не тільки в розташуванні головного офісу за кордоном, але, перш за все, в могутності ТНК, в здатності їх зламувати національно-державні межі, впливати на політику урядів, отримувати користь від підтримки з боку міжнародних економічних організацій та урядів «своїх» країн. Той факт, що ніші, які займають ТНК є часто незаповнюваними, робить сам їх відхід з країни (або загрозу відходу) украй хворобливим. Адже саме найбільші корпорації вирішально впливають на структуру економіки, масштаб інвестування, потреби клієнтів, формування правил гри.

Становище ТНК непідконтрольне і тому, що під їх дією в країнах, які розвиваються, складається система відносин, що зветься «договірним», а то і «блатним» капіталізмом. Це прискорює загнивання владних режимів і веде до деградації.

В решті решт, в результаті досягнутої гнучкості, маневреності способів організації технологічних процесів, компетентності в рішеннях тих або інших завдань, тонкої майстерності, - ТНК в країнах, що є недостатньо розвиненими, просто незамінні. Адже їм (і лише їм) властиве розуміння невідчутних явищ, звичка і мистецтво заохочення неординарних рішень, здатність управління динамікою глобальної дифузії власності, досягнення (коли це важливо) соціальної згоди, або організації «заворушень», створення внутрішньокорпоративної атмосфери довіри, розуміння значущості нових знань. Все це «знімає», або ж маскує негативний ефект, що створюється мережевими «полями залежності».

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций