Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 17

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

Вирішальне значення для виявлення зазначеної специфіки мережевої структури світу ТНК має інформатизація. Якщо фінанси зумовлюють економічну потужність, то інформатизація наділяє корпоративні мережеві структури інструментарієм широкої за своїм діапазоном управлінської дії, - від жорсткого впорядкування до маніпулятивного впливу через відчуття причетності і душевного комфорту. Технологічною основою такого впливу виступають глобальні комунікативні системи і перш за все «всесвітня павутина» Internet, творець світового віртуального кіберпростору. Інформаційна основа забезпечує створення людино-машинного комплексу з своїм простором-часом, з інформаційною координатою. Ці людино-мережеві комплекси забезпечують операційну діяльність незалежно від географічного положення об'єкту управління, що зумовлює глобальний характер корпоратизації. Вплив цих комплексів такий, що мережевий характер транснаціоналізації приймають всі інститути суспільства, всі його структурні розрізи. У результаті все життя людини просочується мережевою логікою. Що ж до ТНК, то вони входять в найтісніші зв'язки з мегаполісами і формують на основі цього синтезу головні мережеві вузли і центри. Логіці мереж підкоряються інститути влади, цивільне суспільство, праця і капітал. У таких умовах природним чином формується мережева субкультура, основана на віртуальності. Вона, - ця субкультура маскує реальні суперечності; авторитаризм виявляється безадресним.

Істотна роль мережевої логіки світу ТНК в космополітизації населення, тобто в підриві національної ідентичності. В результаті вторгнення мережевої логіки в сферу культури, - культура і творчість абстрагуються від історичного і географічного коріння; у ній панує аудіовізуальний гіпертекст. Суб'єкт розчиняється в світі знаків, що не мають центру. Медіакосмос, що стоїть між індивідом і дійсністю, бере на себе право не тільки інтерпретувати події, але навіть впливати на них, а також на формування особової і цивілізаційної ідентичності [2].

У віртуальному просторі відбуваються політичні ігри, а шлях до влади формується віртуальним іміджем, раціональними очікуваннями і технологіями забезпечення успішності. Морфологія мереж забезпечує принципово новий підхід до влади через «володіння рубильником» мереж, тобто фактично створюються віртуальні держави з анонімною владою. При цьому концепція суверенної держави втрачає сенс. Через мережі світу ТНК і ТНБ економіка із способу господарювання і специфічного феномена культури перетворюється на багатовимірну владну систему координат. На новому міжнародному рівні підтверджується старий висновок про те, що «політика є концентрованим виразом економіки». Створюється інформаційно-фінансова олігархія і достатньо ясно є видимим мережевий контур міжнародного олігархічного режиму

- демократія як влада людей поступається місцем демократії посади - владі грошей. Фактично створюються умови для перетворення історії на штучно конструйовану мережеву політичну реальність і на цей шлях вже вступили США. Таким чином, розвиток глобальних мереж приводить до ситуації, коли влада структури стає сильнішою за структуру самої влади, тобто соціальна морфологія домінує над соціальною дією.

Вищенаведена картина всевладдя мережевої логіки, що накладається на кіберпростір, не повинна вводити в оману, нібито людство на подібній основі задоволено занурюватиметься в світ віртуальних марень. Справа навіть не тільки в тому, що мережеве благополуччя передове людство може поки створювати не інакше, як через руйнування неблагополучних світів. Само це благополуччя виявляється уявним, оскільки ажіотажний споживач як головний і єдиний мотив розгортання мережевої логіки неминуче знеструмлює високі цінності і позбавляє сенсу сенси, і тим самим залишає людину наодинці з порожнечею. До того ж сам мережевий світ ТНК схильний до стресів і страхів нестійкості, очікування фінансових криз; він знаходиться в стані невпевненості через тривожні очікування країн Золотого мільярда наслідків від втрати цивілізаційної ідентичності, що намітилася в цьому світі.

Висока щільність і виразний прояв мережевої логіки представлені поки що лише свого роду острівним ефектом. Традиційний індустріалізм, - не дивлячись на його перспективну приреченість, поки що міцно стоїть на ногах. У такій ситуації кожен з світів (індустріальний і постіндустріальний) має поки що свої переваги, що виявляється найповніше через конкурентне середовище і трансформації в механізмах конкуренції. Рух до закономірностей мережевих структур через глобальну транснаціоналізацію супроводжується переходом значної частини контролю над національною економікою до ТНК і міжнародних організацій, у яких переважають цілі, що є протилежними інтересам суверенних держав, і це перетворюється на хворобливу проблему. Прагнення економити на заробітній платі спонукає ТНК переміщатипромислове виробництво в держави, які розвиваються, що ускладнює проблему зайнятості в промислово розвинених країнах і викликає конфлікти. ТНК намагаються урізати витрати на соціальне і медичне страхування своїх працівників, що викликає опір і породжує конфлікти.

Зміни, пов'язані з глобалізацією і постіндустріалізмом, що набирає силу, змінили уявлення про конкурентне середовище не тільки вибірково, але і повсюдно. У результаті поглибилася на якісно новій основі і без того значна поляризація країн за рівнем конкурентоспоможності. Критерії традиційні, тобто такі, що відображають рівень економічного розвитку, забезпеченості ресурсами, кваліфікованою робочою силою і т.д., стали все більше поступатися показникам технологічної оснащеності, розвитку інформаційно-комунікаційного потенціалу, присутності країни на світових фінансових ринках, швидкості освоєння нею нових технологій, можливості впливу на інші країни через міжнародні організації.

Природно, що ці зрушення в критеріях конкурентоспроможності йдуть на користь західному світу, оскільки в багатьох життєво важливих сферах йому немає необхідності вдаватися до особливих заходів для того, щоб утвердити свою перевагу. Це стосується перш за все таких ключових областей як фінанси, інформаційні мережі, засоби масової інформації, високі технології. Все це країни Заходу можуть використовувати і реально використовують як могутній універсальний інструментарій конкурентоспроможності.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Кастельс М. Становление общества сетевых структур. Новая постиндустриальная волна на западе. - М., 1999.

2. Неклесса А. Конец цивилизации, или Конфликт истории// МЭиМО. - 1999. - №3. - С.36.

3. Иноземцев В. Л., Кузнецова Е. С. Глобальный конфликт ХХІ в. Размышления об истоках и перспективах межцивилшационных

противоречий // Полис. - 2001.-№ 6. - С. 137.

4. The Economist, July 1 2004, p. 37.

5. World Bank, World Development Report 2007.

РЕЗЮМЕ

В статті розглянуті основні межі сучасної фінансової експансії в контексті корпоратизації, транснационалізациі і інформатизації.

SUMMARY

In the article the basic lines of modern financial expansion are considered in the context of korporatizacii, transnacionalizacii and informatizations.

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрены основные черты современной финансовой экспансии в контексте корпоратизации, транснационализации и информатизации.

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ ЯК ФАКТОРУ РОЗВИТКУ

ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Волошин В.І., к.е.н., директор Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові

Процеси транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України включають економічну та соціальну його складові. Щодо економічної складової транскордонного співробітництва прикордонних областей України, то воно здійснюється переважно у торговельній сфері, яка характеризується сировинним експортом, низькою часткою високотехнологічної продукції, високим коефіцієнтом технологічної залежності від країн-партнерів. Недостатньо ефективна структура зовнішньої торгівлі цих регіонів є наслідком низької наукомісткості виробництва промислових підприємств, що зумовлено недостатнім фінансуванням науково-технічної та інноваційної діяльності, нерозвиненістю інноваційно-інвестиційної інфраструктури, несформованістю ринку науково-технічних розробок. Це в свою чергу ускладнює розвиток науково-технічного співробітництва, оскільки в умовах існуючої системи державної підтримки наукової та інноваційної діяльності та за відсутності ринкових відносин у сфері інтелектуальної власності, залучення наукових установ та інноваційних підприємств до реалізації спільних проектів в межах європейського наукового простору є неможливим.

Щодо соціальної складової транскордонного співробітництва, то незважаючи на певні успіхи у культурній, спортивній та деяких інших сферах, у сфері освіти і науки спостерігається транскордонний перетік інтелекту (між прикордонними територіями України та Польщі), що матиме довгострокові негативні наслідки для соціально-економічного розвитку прикордонних територій України, оскільки знижуватиме рівень інноваційної активності та розвитку підприємницького сектора, посилюватиме проблему диспропорцій соціально-економічного розвитку і вимагатиме постійних дотацій держави для зазначених регіонів.

У працях вітчизняних економістів розглядаються теоретичні засади та практичні аспекти управління інноваційними процесами господарюючих суб'єктів у нестабільному ринковому середовищі [1], досліджуються причини низької інноваційної активності промислових підприємств на регіональному рівні, механізми державної підтримки науково-технічної діяльності та визначаються напрями вдосконалення інституційного забезпечення процесу комерціалізації інновацій [2; 3]. На нашу думку, у науковій літературі недостатньо уваги приділяється проблемам формування і використання інноваційно-інвестиційного потенціалу регіону, розробці дієвих інструментів підтримки інноваційних підприємств прикордонних регіонів.

Метою статті є визначення основних проблем у сфері формування інноваційно-інвестиційного потенціалу прикордонного регіону, а також обґрунтування напрямів їх вирішення в умовах здійснення транскордонного співробітництва.

Частка інноваційної продукції в загальних обсягах реалізованої продукції промисловості регіону (на прикладі Львівської області) у 2008 р. знизилася удвічі, порівняно з попереднім роком, і становила 3,1% [4]. Крім того, якість інноваційної діяльності залишається низькою. Наприклад, з 44-х інноваційно активних підприємств м. Львова лише 9 здійснювали власні дослідження і розробки, інноваційна діяльність решти підприємств полягала у придбанні зовнішніх знань і готових машин та обладнання.

Результативність інноваційної діяльності також є незадовільною: з 59-ти підприємств Львівської області, що реалізовували інноваційну продукцію у 2008 р., лише 14 підприємств виготовляли продукцію нову для ринку.

Низький рівень наукомісткості виробництва призводить до низької конкурентоспроможності вітчизняних товарів та недостатньо ефективної структури експорту в межах транскордонного співробітництва. Спостерігається тенденція до зниження частки високотехнологічної продукції в експорті регіону з 20,5% у 2007 р. до 18,9% у 2008 р. [5]. Коефіцієнт технологічної залежності Львівської області у 2008 р. становив 0,79, що означає переважання імпорту над експортом у торгівлі високотехнологічною продукцією.

Частка відправленої на експорт продукції промисловими підприємствами регіону у загальних обсягах реалізованої інноваційної продукції у 2008 р. знизилася у сім разів, порівняно з попереднім роком, і становила 2,8% [6].

В умовах недостатнього фінансування інноваційної діяльності не менш важливою проблемою є скорочення обсягів та неефективність структури іноземних інвестицій, що посилює структурні диспропорції в промисловості та негативно впливає на конкурентоспроможність регіону в межах транскордонного співробітництва. Пріоритетними для іноземних інвесторів залишаються види економічної діяльності, що відносяться до третього та четвертого технологічних укладів (у Львівській області 61% загальних обсягів прямих іноземних інвестицій у промисловості залучено в целюлозно-паперову та видавничу галузь і лише 15% - у машинобудування).

У Львівській області упродовж останніх двох років спостерігається стала тенденція до скорочення іноземних інвестицій, обсяг яких у другій половині 2008 р. істотно зменшився: у четвертому кварталі надійшло удвічі менше інвестицій ніж у першому, та утричі менше порівняно з четвертим кварталом 2007 р. [7]. За I півріччя 2009 р. залучено 169,1млн.дол.США прямих іноземних інвестицій, що на 12,1% менше, ніж у I півріччі 2008 р. [8]. Зменшення надходжень іноземних інвестицій у Львівській області відбувається на фоні скорочення інвестицій в основний

© Волошин В.І., 201капітал області у І півріччі 2009 р. майже вдвічі порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Крім того, в умовах кризи пріоритети інвестування в області змінилися: скоротилася частка інвестицій, спрямованих у промислове виробництво та розвиток інфраструктури, натомість більше вкладається у торгівлю [9].

Негативні тенденції в інноваційно-інвестиційній діяльності зумовлюють низьку наукомісткість проектів транскордонного співробітництва. Так, Державна програма розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 роки передбачає «активізацію транскордонного співробітництва у сфері культури, освіти, науки і соціальній сфері» [10]. Проте, серед двох проектів транскордонного співробітництва, реалізація яких запланована у Львівській області за фінансової підтримки держави, лише один проект стосується науково-виробничої співпраці (Створення промислового технопарку «Черляни» на території Львівської області).

Для кращого усвідомлення глибинних причин погіршення інноваційної активності підприємств прикордонного регіону потрібно охарактеризувати зміни, що відбулися у структурі її наукових кадрів та системі вищої освіти, оскільки перші створюють нові знання, а друга забезпечує розробку та впровадження інновацій на ринку.

Так, до негативних аспектів системи вищої освіти регіону доцільно віднести: 1) зменшення загальної кількості вищих навчальних закладів (з 59-ти у 1995 р. до 53-х у 2009 р.); 2) зменшення кількості студентів вищих навчальних закладів I та II рівнів акредитації 35,9 тис.

осіб у 1995 р. до 22,9 тис. осіб у 2009 р.).

Негативними проявами розвитку наукової діяльності прикордонного регіону є: 1) зменшення кількості організацій, які виконують наукові розробки та дослідження; 2) скорочення чисельності їх виконавців (більше ніж у два рази - з 10 734 до 4241 осіб). Тобто загалом науковий потенціал регіону збільшується, але він не використовується повною мірою.

Натомість у польських регіонах, які є учасниками транскордонного співробітництва з українськими регіонами протягом останніх років спостерігається більш якісний розвиток інтелектуального потенціалу, що проявляється передусім у більшій кількості студентів (у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення), вищому рівні забезпеченості професорсько-викладацьким складом, більшій кількості впроваджених інновацій.

Так, з польського боку, сусідніми до Львівщини регіонами є Люблінське та Підкарпатське воєводства. За офіційною статистикою, за станом на початок 2008 р. у Люблінському воєводстві функціонувало 19 вищих навчальних закладів. У них працювало 6 476 викладачів. На 10 тис. населення припадав 491 студент. Статистичні показники Підкарпатського воєводства є дещо нижчими. Тут станом на 1 січня 2008 р. налічувалось 17 вищих навчальних закладів, у яких працювало 3 212 викладачів. На 10 тис населення припадало 352 студента.

Щодо показників наукової активності у вищезгаданих воєводствах. У Люблінському воєводстві у 2007 році, 6913 осіб були задіяні у НДДКР. З них 609 осіб були науковцями-дослідниками. З них, у підприємницькому секторі (корпоративній науці) працювало 389 осіб, 941 особа у секторі державного управління, 5 583 особи у вищій школі.

У Підкарпатському воєводстві в НДДКР були задіяні 3 115 осіб. З них 2 483 були науковцями-дослідниками. У підприємницькому секторі НДДКР здійснювали 920 осіб, 240 - в секторі державного управління, 1 952 - у вищій школі.

Обсяги виконання НДДКР у 2007 році в Люблінському воєводстві становили 246,1 млн польських злотих (56,6 млн євро), у Підкарпатському - 156,4 млн польських злотих (36,0 млн євро). Для довідки, за станом на 1 січня 2008 р. у Люблінському воєводстві проживало 2,166 млн осіб, у Підкарпатському - 2,097 млн осіб.

Отже, 1) польські регіони за порівняльними показниками більш активно здійснюють наукові дослідження та розробки, натомість у Львівській області населення більш активно зайнято здобуттям вищої освіти; 2) Львівська область і сусідні до неї прикордонні регіони Польщі мають високий рівень потенціалу у сферах вищої освіти та науки, який реалізується недостатньо.

Основні небезпеки та ризики пов'язані з розвитком проблемної ситуації полягають передусім у тому, що:

1. Через низьку інноваційну активність підприємств та недостатній рівень наукомісткості виробництва формується неефективна структура зовнішньої торгівлі, знижується конкурентоспроможність прикордонних регіонів України на внутрішньому і зовнішньому ринках, що в довгостроковому періоді загрожує закріпленню інноваційної відсталості від інших областей України і регіонів сусідніх країн.

2. Нерозвиненість інноваційної інфраструктури та низька якість її функціонування зумовлюють високі трансакційні витрати, пов'язані з пошуком інформації про інноваційні розробки та партнерів у сфері комерціалізації технологій і винаходів, захистом прав інтелектуальної власності. Як наслідок - відсутність зв'язку між розробниками і споживачами інновацій, несформовані ринкові відносини та низький рівень конкуренції в інноваційній сфері.

3. Відсутність попиту на науково-технічні розробки, низький відсоток їх впровадження призводить до зниження престижності інтелектуальної праці через значні затрати часу на науково-дослідні і дослідницько-конструкторські роботи та відсутність адекватного матеріального заохочення, внаслідок чого відбувається скорочення наукового потенціалу.

4. Зниження інноваційної активності підприємств та поступова втрата інноваційного потенціалу зумовлюють невисоку якість інновацій, що послаблює позиції регіону у міжнародному науково-технічному співробітництві і унеможливлює залучення наукових установ та інноваційних підприємств до реалізації спільних проектів в межах європейського наукового простору.

5. Низька наукомісткість проектів транскордонного співробітництва не дозволяє повною мірою використовувати програми технічної допомоги ЄС для активізації інноваційної діяльності підприємств малого і середнього бізнесу в регіоні.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций