Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 25

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

В контексті гармонізації вимог МСФЗ і вітчизняної нормативної бази щодо визначення валюти звітності і підвищення рівня доцільності і зрозумілості облікової інформації, яка надається у фінансовій бухгалтерській звітності, необхідно внести зміни в ст. 5 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», які передбачали б можливість представлення фінансової звітності не тільки у валюті України (функціональній валюті), але і в будь-якій інший (валюта представлення).

Необхідно змінити структуру балансу підприємства, з метою приведення його до п'ятиблокової форми з двома розділами в активі (оборотні активи і необоротні активи) і трьома в пасиві (короткострокові зобов'язання, довгострокові зобов'язання і власний капітал), які будуть розташовані за ступенем убування ліквідності і терміновості.

Підхід до побудови Звіту про рух грошових коштів (ф. № 3) необхідно змінити і з метою узгодження показників наводити в ньому весь грошовий оборот, який відповідає загальній сумі доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в Звіті про фінансові результати. Існуюча методика складання цього звіту, по якій враховується тільки частина грошового обороту - прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування, обумовлює розрив між реальними грошовими потоками і доходами (виручкою) торгових підприємств, що робить неможливим безпосереднє використання облікової інформації для складання фінансової звітності, вимагає складного коректування вказаного показника.

Таке коректування, особливо щодо амортизації, з погляду об'єктивного віддзеркалення в звітності руху грошових коштів у взаємозв'язку з динамікою фінансових результатів обумовлює розбіжності між певним фінансовим результатом по прийнятій обліковій методиці і грошовими потоками, адже останні залежать тільки від рівня цін, сформованого на ринку під впливом попиту (пропозиції), тоді, як на величину прибутку (збитку) впливає обраний метод нарахування амортизації відповідно до облікової політики підприємства. Це призводить до того, що при всіх інших однакових показниках чистий рух грошових коштів за звітний період в рядку 400 Звіту про рух грошових коштів стає такою ж розрахунковою величиною.

Прийнятий обґрунтований в статті підхід дозволить спростити складання і аналітичну інтерпретацію фінансової звітності і наблизити її до реальних грошових потоків на підприємствах.

Крім того, бажано зробити можливим складання першого розділу із застосуванням прямого методу, який надає інформацію, яка може бути корисною для оцінки майбутніх грошових потоків і яку неможливо отримати при застосуванні непрямого методу.

Упровадження розроблених пропозицій щодо узгодження нормативних вимог за визначенням обов'язкових реквізитів «звітний період» і «валюта звітності», уточнення понять «бухгалтерська звітність», «фінансова бухгалтерська звітність», зміна форм звітності і узгодження їх з вимогами основних користувачів забезпечить підвищення рівня доцільності і зрозумілості облікової інформації, що надається у фінансовій бухгалтерській звітності підприємств України.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Положение (стандарт) бухгалтерского учета № 1 «Общие требования к финансовой отчетности», утвержденное приказом Минфина Украины от 31.03.99 г. № 87, зарегистрированным в Минюсте Украины 21.06.99 г. под № 391/3684

2. Положение (стандарт) бухгалтерского учета № 2 «Баланс», утвержденное приказом Минфина Украины от 31.03.99 г. № 87, зарегистрированным в Минюсте Украины 21.06.99 г. под № 396/3689

3. Положение (стандарт) бухгалтерского учета № 3 «Отчет о финансовых результатах», утвержденное приказом Минфина Украины от 31.03.99 г. № 87, зарегистрированным в Минюсте Украины 21.06.99 г. под № 397/3694. Положение (стандарт) бухгалтерского учета № 4 «Отчет о движении денежных средств», утвержденное приказом Минфина Украины от 31.03.99 г. № 87, зарегистрированным в Минюсте Украины 21.06.99 г. под № 398/3691

5. Положение (стандарт) бухгалтерского учета № 5 «Отчет о собственном капитале», утвержденное приказом Минфина Украины от 31.03.99 г. № 87, зарегистрированным в Минюсте Украины 21.06.99 г. под № 399/3692

6. Голов С. Бухгалтерский учет: воспоминания о будущем // Бухгалтерия. - 2005. - № 29. - С. 11 - 12.

7. Гринив Б. Проблемы бухгалтерского баланса: его использование в анализе // Бухгалтерский учет и аудит - 2008. - № 7 - С. 11 - 15

8. Кузнецова С. Регламентирование финансовой бухгалтерской отчетности в Украине // Бухгалтерский учет и аудит - 2009. - № 1 - С. 25 -

31

9. Кучеренко Т., Шайко Е. Отражение операционной деятельности в отчете о движении денежных средств // Бухгалтерский учет и аудит -

2006. - № 12 - С. 3 - 8

10. Литвин Н. Влияние изменений валютных курсов на финансовую отчетность: проблемы учета и пути их решения в международной практике // Бухгалтерский учет и аудит - 2007. - №6 - С. 42 - 47

11. Мейш А. Связь показателей отчетности о финансовых результатах и движении денежных средств // Бухгалтерский учет и аудит - 2008. -№ 10 - С. 19 - 22

12. Нашкерская Г. Исследование влияния проведенных корректировок финансовой отчетности на финансовое положение и результаты деятельности предприятия // Бухгалтерский учет и аудит - 2009. - № 1 - С. 19 - 24

13. Проданчук М. Налоговые расчеты и отчетность в системен финансового учета // Бухгалтерский учет и аудит - 2007. - № 9 - С. 27 - 33

РЕЗЮМЕ

У статті досліджено проблеми складання фінансової звітності. Запропоновано заходи, по реформуванню бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

РЕЗЮМЕ

В статье исследовано проблемы составления финансовой отчетности. Предложены мероприятия, по реформированию бухгалтерского учета и финансовой отчетности.

SUMMARY

The problems of drafting of the financial reporting are investigational in the article. Measures are offered, on reformation of record-keeping and financial reporting.

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО ФІНАНСОВОГО СЕРЕДОВИЩА

Воробйов В.М., к.е.н., доцент кафедри "Маркетинга" Донецького національного університету Кравець І.М., аспірантка кафедри "Маркетинга" Донецького національного університету

Проблема інвестування в Україні стала одним з найбільш актуальних завдань сьогодення. Протягом фінансової кризи гостро стоїть проблема інвестування в Україні. Інвестування грає величезну роль у подальшому розвитку економічної діяльності нашої країни.

Глобалізаційні процеси у всіх без виключення сферах суспільного життя поступово охоплюють всі реґіони світу, при цьому економічна глобалізація стає головним фактором розвитку світової економіки. Однак, виходячи з аналізу статистичних показників розвитку міжнародних економічних відносин на протязі ХХ та початку ХХІ століття, можна дійти висновку, що економічна глобалізація не є принципово новим явищем для людства і значною мірою сучасні глобалізаційні процеси призводять до повернення ліберального режиму зовнішньоекономічної діяльності, що існував наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття.

Враховуючи особливу актуальність проблеми інвестування для України, у вітчизняній науковій літературі в цьому напрямі працює багато вчених і фахівців, захищено ряд докторських дисертацій. Серед них Т.В. Орєхова, M. Голубов, Ю.В. Макогон, Л.И. Борщ, Норткотт Д., Рут Френклін Р.

Випереджаючі темпи розвитку міжнародних фінансових ринків у порівнянні із реальним сектором світової економіки свідчать про випереджаючі темпи розвитку фінансової глобалізації у порівнянні з іншими видами економічної глобалізації. Можна зробити висновок, що фінансова глобалізація супроводжується значною користю для фінансових ринків більшості держав, адже глобалізація сприяє розвитку фінансових ринків та вдосконаленню функціонування фінансової системи. Країни, що розвиваються, отримують доступ до більших обсягів капіталу, завдяки інтеграції у світовий фінансовий простір покращується фінансова інфраструктура цих країн. Однак переваги у вигляді спрощеного залучення чи розміщення активів супроводжуються зростанням ступеню ризику фінансових операцій.

Метою даної статті являється виявлення проблемних аспектів та перспектив інтеграції України у світовому фінансовому середовищі.

Об'єднання окремих національних фінансових ринків у єдиний світовий фінансовий простір, яке є безпосереднім наслідком фінансової глобалізації, вимагає лібералізації внутрішнього фінансового сектору та операцій по транскордонному руху капіталів. Результатом такої лібералізації стала масштабна інтенсифікація та зміни у природі міжнародних потоків капіталу. Внаслідок цього міжнародна міграція капіталів серед інших факторів виробництва набула значення провідного чинника в процесі розвитку світової економіки, а іноземне інвестування стає невід'ємною та здебільшого визначною частиною внутрішніх економічних процесів більшості держав. [4]

Але, не зважаючи на суттєве зростання загальних обсягів міжнародного руху капіталу, розподіл інвестиційних ресурсів між реґіонами із різним ступенем розвитку відзначається значною нерівномірністю. З огляду на це, можна говорити про суперечливість та неоднозначність розгортання процесу глобалізації, зокрема глобалізації міжнародних фінансових відносин та неоднаковий вплив міжнародної фінансової складової на економічний розвиток окремих груп країн.

Відзнаками останнього на сьогодні етапу фінансової глобалізації є зміна структури потоків капіталу на користь приватних інвестицій та заміна потоків, спрямованих на розвиток виробництва у різних реґіонах світу, на користь міжнародної диверсифікації інвестиційного портфеля. Окрім цього, спостерігається зростання абсолютного обсягу інвестицій у країни, що розвиваються та поступове вирівнювання обсягів накопичених інвестицій у різних країнах. [5] Однак зазначене вирівнювання відбувається переважно між країнами із приблизно однаковим ступенем розвитку, в той час як відносна частка інвестицій у країни, що розвиваються, зменшується, тобто ступінь залучення до глобалізації країн із різним рівнем економічного розвитку є різним. Відповідно різним є ефект, що отримують різні держави від участі у процесах глобалізації - цей ефект є тим більшим, чим вищим є рівень економічного розвитку країни.

Тим не менше, в перспективі одним із найважливіших наслідків фінансової глобалізації має стати поступове вирівнювання обсягів інвестування та вартості фінансових активів в різних реґіонах.

На прикладі роглянемо розподіл прямих їнвестицїй за основними країнами-інвесторами (рис. 1).

© Воробйов В.М., Кравець І.М.. , 2010 428

30

25

20

15

10

Кіпр Німеччина        Нідерланди Австрія Сполучене Російська

Рис. 1. Розподіл прямих їнвестицїй за основними країнами-інвесторами. [3]

Сполучен

Інвестиції надійшли зі 123 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 6695,2 млн.дол., Німеччина - 6659,6 млн.дол., Нідерланди - 2757,3 млн.дол., Австрія - 2352,8 млн.дол., Сполучене Королівство - 2123,9 млн.дол., Російська Федерація - 1844,8 млн.дол., Сполучені Штати Америки - 1466,4 млн.дол., Швеція - 1202,8 млн.дол., Віргінські острови, Британські - 1155,8 млн.дол. та Франція - 1145,9 млн.дол.

Економічні системи країн із найменшим рівнем економічного розвитку та країн, що розвиваються, є надзвичайно вразливими перед дією глобалізаційних чинників, що призводить до підвищення ризику фінансової нестабільності в цих країнах. Тому очевидно, що на певному етапі своєї еволюції фінансова глобалізація призводить до зростання рівня ризику, притаманного операціям на фінансовому ринку. Особливо, з огляду на наведені причини, ця ризикованість проявляється в початковий період фінансової лібералізації у країнах, що розвиваються. Відповідно, головне завдання країн з так званими новостворюваними ринками полягає у мінімізації ступеня вразливості від зовнішніх шоків та від зміни позицій іноземних інвесторів, що спрямовують у ці країни великі потоки "гарячих" капіталів.

Високий ступінь мінливості потоків капіталу свідчить про надзвичайну чутливість цих потоків до своїх детермінантів, більшість з яких тісно пов'язана із ступенем глобалізованості національного фінансового ринку і в кінцевому підсумку визначає рівень ризику та прибутковості інвестицій. Тобто можна зробити висновок, що внаслідок надзвичайно високої ліквідності глобалізованого фінансового ринку міжнародний капітал має тенденцію до притоку у країни із найкращими макропоказниками. Але в той же час надлишок капіталу призводить до погіршення макроекономічних показників, зростання спекулятивних інвестицій та сприяє нестабільності національного фінансового ринку. Відповідно значні обсяги іноземного інвестування до країни можуть стати безпосередньою причиною як фінансової кризи, так і наступної рецесії у реальному секторі національної економіки.

Не зважаючи на значний рівень загальної відкритості економіки та позитивну динаміку у подальшому включенні України до світового господарства, фінансовий сектор країни відзначається слабкою взаємодією із міжнародним фінансовим ринком. Відставання інтеграції до світової економіки у фінансовому секторі потребує негайної корекції економічної політики держави з метою збільшення обсягів іноземного інвестування та кредитування.

Задача інтеграції до глобалізованого світового фінансового простору, що стоїть перед Україною, вимагає врахування особливостей сучасної структури світової економіки, ретельного вибору та використання інструментів, які здатні забезпечити максимальну швидкість та ефективність такої інтеграції і одночасно мінімізувати можливі втрати від цього процесу. При цьому особлива увага має бути приділена ризикам, які супроводжують процес інтеграції національної економіки до глобалізованого фінансового простору.

В процесі подальшого розвитку та лібералізації фінансового ринку України, в процесі його подальшої інтеграції до світового фінансового простору надзвичайно актуальним є вивчення досвіду іноземних країн щодо шляхів такої інтеграції та щодо уникнення її негативних наслідків.

З метою завчасного виявлення та ліквідації передумов фінансової нестабільності, обмеження національного ринку від негативного впливу міжнародних кризових процесів іноземними науковцями пропонується застосування різноманітних заходів державного регулювання. Але для України, на наш погляд, більшість наведених заходів не є прийнятними, адже національний фінансовий ринок не досяг достатнього ступеню розвитку, а характерною рисою вітчизняної економіки є потреба у значному обсязі вільних грошових коштів, які можуть бути використані для оновлення основних фондів, поповнення обігових коштів, використання у якості кредитних ресурсів. Тобто створення кредитору "останньої інстанції" в будь-якій формі, збільшення валютних резервів, створення інших резервних фондів і тому подібні заходи не можуть вважатись достатніми для запобігання фінансовій нестабільності в країнах, що розвиваються, до яких можна віднести і Україну.[2]

У вітчизняних умовах було б доцільним поєднання таких заходів із заходами контролю над капіталом, лібералізацією та стимулюванням розвитку фінансового ринку, в тому числі - щодо розбудови фінансової інфраструктури. З цією метою необхідним є всебічне стимулювання притоку іноземного капіталу до країни - як у вигляді прямого або портфельного інвестування, так і у вигляді запозичень. При цьому роль, яку відіграють у світовій економіці ТНК, свідчить про необхідність стимулювання ТНК до такого інвестування, що має бути одним з ключових аспектів державної політики.

Аби вплив глобалізації на економіку України полягав не тільки у збільшенні рівня фінансової нестабільності, але і в отриманні державою всіх переваг, притаманних глобалізаційним процесам, держава має створити сприятливі умови для повномасштабної інтеграції всіх сегментів вітчизняної економіки до світового економічного простору, в першу чергу шляхом розвитку вітчизняного законодавства та розбудови відповідної сучасним умовам ринкової інфраструктури.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ::

1. Закони України: "Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження".

2. Вайцеховська В.В. Іноземне інвестування в умовах інтеграції України у світову економіку //Актуальні проблеми економіки. -2006. - №8.

-с.55-60.

5

3. Іващенко А. Удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в Україну // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №3. -сі 8-20.

4. Макуха С.М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації. - X.: Легас, 2003.

5. Семенов Г.А., Панкова М.О., Семєиов А.Г. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми.- К.:Цеитр навчальної літератури, 2006.

РЕЗЮМЕ

На сегодняшний день на наш взгляд наша страна полностью готова к глобальной интеграции и международной конкуренции. Но государство с таким потенциалом е может оставаться изолированным. Поэтому ее приоритетной задачей должно стать приближение отечественной экономики до уровня ведущих стран мира путем активизации инновационного процесса, повышения стимулов к труду, улучшения инвестиционного климата, адаптации законодательства к современным условиям хозяйствования, всестороннюю поддержку предпринимательства.

РЕЗЮМЕ

На сьогоднішній день на наш погляд наша країна неповністю готова до глобальної інтеграції і міжнародної конкуренції. Але держава з таким потенціалом не може залишатися ізольованою. Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до рівня провідних країн світу шляхом активізації інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці, покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучасних умов господарювання, всебічну підтримку підприємництва.

SUMMARY

Today, in our opinion, our country is completely ready for global integration and international competition. But the state with such a potential can not remain isolated. Therefore, its priority should be the approach of the domestic economy to the level of the leading countries in the world by enhancing the innovation process, improve incentives to work, improve the investment climate, adapt the law to modern conditions of management, full support for entrepreneurship.

ОЦІНКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ Гапонюк О.І., к.е.н., доцент кафедри «Міжнародна економіка» Маріупольський державний гуманітарний університет

Фондовий ринок посідає ключове місце в ринковій економіці як механізм, що забезпечує акумуляцію й перерозподіл капіталу. За допомогою фондового ринку прискорюється рух капіталу, що, у свою чергу, сприяє підвищенню ефективності економіки. Під впливом же сучасних тенденцій розвитку світового господарства, а саме процесів глобалізації, інтеграції та транснаціоналізації, постає питання функціонування та наслідків більш розвинутої та всеохоплюючої системи світового фондового ринку, учасником якої поступово стає все більша кількість національних фондових ринків.

Реформування економіки України, перехід на ринкові принципи господарювання посилює актуальність наукових досліджень у сфері функціонування фондового ринку України та оцінки перспективи подальшої інтеграції до світового фондового ринку. Ці питання найшли своє висвітлення в працях таких вітчизняних вчених, як О. М. Мозговий, З.О. Луцишин, В. І. Павлов, Я. Ю. Кравченко, М. І. Назарчук, Г. М. Терещенко та ін.

Проведений автором аналіз досліджень та публікацій свідчить про те, що кожна праця демонструє аналіз найскладніших питань, пов'язаних з розвитком та функціонуванням ринку цінних паперів в Україні та перспективи його подальшої інтеграції до світового фондового ринку, але в умовах динамізації розвитку світового господарства, виникає необхідність більш ретельної оцінки функціонування сучасного фондового ринку України та пов'язаних з цим питань.

Визначити ступінь розвитку фондового ринку України неможливо без кількісної та якісної оцінки структури цінних паперів, що представлені на ньому. Адже велика кількість пропонованих фінансових інструментів розширює можливості інвестування та приваблює додаткових інвесторів в економіку країни.

Отже, станом на 01.01.2009 року, загальний обсяг випусків цінних паперів, зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), дорівнював 577,38 млрд. грн., це, майже, в 1,4 рази більше ніж у попередньому році. Аналізуючи, в цілому, динаміку обсягів випуску цінних паперів в Україні протягом 1998-2008 років, яку наведено на рис. 1, слід відзначити, що спостерігається загальна тенденція до зростання (за останні 11 років, коефіцієнт зростання склав 24,8 разів) [66], але вона не має стабільного розвитку, що підвереджується досить хаотичними змінами у темпах приросту. Це обумовлено досить нестабільним економічним розвитком як України в цілому, так і фондовим ринком зокрема.

1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 200Т 2008

Роки

Обсяги випуску цінних паперів, млрд. гри.     »    Темп приросту, %

Рис. 1 Динаміка обсягу випуску цінних паперів в Україні протягом 1999-2009 років, млрд. грн.

(початок року) [1]

Слід відзначити, що вітчизняний фондовий ринок було створено за дуже короткий період часу, але його розвиток має декілька етапів. Так, упродовж 1995-1998 років ринок швидко нарощував обсяги. Цей етап характеризується значним кількісним і якісним зростанням фондового ринку України. Каталізатором цього процесу можна вважати такі фактори, як: прискорення темпів приватизації, зростання сектору державних цінних паперів з надзвичайно високою дохідністю, високі темпи інфляції та фіксований валютний курс, що стимулювало приплив грошей нерезидентів, схильних до ризику. У період фінансової кризи 1997-1998 років відбувся масовий вихід іноземного капіталу з фінансового ринку, і лише з 2000 року ринок знову почав нарощувати обсяги [2].

© Гапонюк О.І., 2010 43Розвиток ринку в 2000-2008 роках стимулювався, з одного боку, відносно стабільним розвитком економіки країни, зростанням обсягів ВВП, промислового виробництва, з другого - сприятливими зовнішніми факторами: зростанням попиту на світових ринках на продукцію основних українських експортерів, зростанням цін на продукцію металургії, а також усіх основних фондових індексів. Перелічені фактори в поєднанні з дешевизною фінансових активів призвели до чергового припливу спекулятивних іноземних капіталів: за підсумками 2007 року індекс ПФТС зріс на 135,4 % - найвищий показник в Європі і другий у світі [1]. Відносно зниження активності на фондовому ринку України у 2008 році обумовлено розвитком фінансової кризи. Незважаючи на те, що Україна не є повномаштабно інтегрованою до світової фінансової системи, але вплив її наслідків виявився досить значним.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций