Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

Аналізуючи загальний обсяг випуску цінних паперів у 2008 році, що становив 153,05 млрд. грн., з якого, одним із найважливіших джерел залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів був випуск акцій - 46,14 млрд. грн. та облігацій підприємств - 31,35 млрд. грн., частка яких, в загальному обсязі емісії фінансових інструментів за 2008 рік, склала, майже 50,63 % (у попередньому році цей показник складав 71,2 %). Слід відзначити, що станом на 01.01.09 року ДКЦПФР зареєстровано випусків акцій на суму 245,94 млрд. грн., а облігацій - 92,95 млрд. грн., динаміка обсягу випусків акцій та облігацій наростаючим підсумком наведено на рисунку 2.

Рис. 2 Динаміка обсягу випусків фінансових інструментів 1999-2009 років, млрд. грн. (на початок року) [1]

Продовження зростання випуску та обігу саме цих видів цінних паперів зумовлена об'єктивними потребами виробництва: вони слугують важливим інструментом централізації реальних капіталів. Водночас використання корпоративних цінних паперів сприяло залученню населення в ринкові відносини, поступовому формуванню зацікавленості у зростанні об'єктивності виробництва, культури економічного спілкування. Так, досвід розвинутих країн свідчить, що найкращим інструментом інвестування є звичайні акції. Інвестиції в акції можуть бути способом «добре заробити», якщо курс випуску швидко підніметься; а також забезпечити певний рівень поточного доходу. Враховуючи масштаби фондового ринку розвинутих країн, треба визнати: хоч би якою була мета інвестора, завжди знайдуться такі види звичайних акцій, які їй відповідатимуть [3].

У свою чергу, облігації підприємств є вагомим інструментом залучення інвестицій у виробництво, що дуже поширений на світових ринках цінних паперів. Тому відновлення використання облігацій підприємств стало однією з головних подій останніх років на фондовому ринку України.

Також, слід наголосити, що найширше Україна представлена саме на міжнародному ринку облігацій. Міжнародний ринок облігацій становить інтерес для українських суб'єктів насамперед як потужне джерело залучення позичкового капіталу. Упродовж останніх років Україна продовжує активно працювати на міжнародному ринку облігацій. Так, за останні роки з метою покриття дефіциту бюджету вітчизняними емітентами було здійснено випуск та розміщення єврооблігацій на суму 1,115 млрд. дол. США із середнім терміном 4,4 року та середньою відсотковою ставкою 8,17 % [4].

За визначенням спеціалістів до специфіки українського фінансового ринку, також слід віднести недостатню ефективність діяльності інститутів спільного інвестування, хоча аналізуючи тенденції розвитку зазначених інститутів, слід наголосити на поступовому зростанню обсягів їх операцій, так, станом на 01.01.2009 ДКЦПФР зареєстровано випусків інвестиційних сертифікатів (далі - ІС) пайовими інвестиційними фондами на суму 139,4 млрд. грн. Порівнюючи обсяги випуску ІС за останні роки слід відзначити, що у 2008 році Комісією зареєстровано 350 випуску ІС на суму 65,37 млрд. грн., для порівняння, у 2007 р. цей показник складав 261 випуски ІС на суму 31,12 млрд. грн., тобто коефіцієнт зростання дорівнює 1,34 та 2,1, відповідно. Зокрема, за останні 3 роки темп зростання випуску інвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційними фондами склав 394 разів.

□ Акції □ Облігації □ Інвестиційні сертифікати ПІФ о Інші фінансові інструменти

Рис. 3 Розподіл за видами цінних паперів емітованих в Україні у 2007/2008 роках, % [1]

Таким чином, зростання уваги до розвитку інститутів спільного інвестування, обумовило зміни в розподілі випусків фінансових інструментів на фондовому ринку України, яку наведено на рисунку 3.

Слід відзначити, що створення ефективно діючого фінансового ринку неможливе без ринку похідних цінних паперів, який є найдинамічнішим сегментом світових фондових ринків. Але останнім часом багато відомих фінансистів, зокрема Дж. Сорос та У. Баффет, стверджують, що ринок похідних фінансових інструментів становить потенційну загрозу для фінансової системи США зокрема та світових фінансів взагалі, де обертається їх переважний обсяг, та світової економіки в цілому. Зважаючи на це, українським органам регулювання ринку цінних паперів слід ставитися до обігу похідних цінних паперів із особливою увагою, в умовах же фінансової кризи це є досить застережливим припущенням [5].

В Україні процес інтеграції національного ринку цінних паперів до світового фондового ринку є досить суперечливим: з одного боку це можливість приєднатися до світових фінансових потоків, з іншого - недосконалість формування, розвитку та регулювання національного фондового ринку може привести до значної дестабілізації національної економіки. Попре це у 2008 році вперше за історію існування вітчизняного фондового ринку обсяг торгів на ринку цінних паперів досяг рекордного значення 883,39 млрд. грн. і перевищив обсяги випуску промислової продукції на 104,26 млрд. грн., динаміку обсягів торгів за 1997-2007 роках, наведено на рисунку 4.

Рис. 4 Обсяг торгів на ринку цінних паперів України 1999-2009 роках, млрд. грн. (на початок року) [1]

У свою чергу, досить нестабільною є ситуація щодо обсягу торгів на фондовому ринку, які у випадку з емісією, що ще раз підтверджує побоювання щодо подальшого розвитку фондового ринку України. Підвищення уваги до розвитку національного фондового ринку обумовлена тим, що в Україні, як і в цілому світі, стан фондового ринку відбиває стан розвитку економіки в цілому, і він характеризується несформованими традиціями і правилами роботи, як унаслідок чого з'явився ряд негативних тенденцій, які характеризують розвиток фондового ринку країни.

Так, унаслідок припливу спекулятивних капіталів на фондовий ринок України значно зросли його ризики порівняно з іншими аналогічними ринками. Початок системної кризи, падіння попиту на продукцію металургійних підприємств спричинили масовий відплив спекулятивного капіталу, внаслідок чого індекс ПФТС за десять місяців 2008 року зменшився у 4,6 рази [6].

Іншим фактором, що негативно впливає на фондовий ринок, є неконтрольовані обсяги іноземного капіталу у вигляді портфельних інвестицій. Так, неможливо визначити їх обсяг, який надійшов в Україну за останні 16 років. За неофіційними даними, майже 90% акцій, що циркулюють у вільному ринку, належать іноземцям. Пояснити такий стан справ можна зокрема тим, що в українських інвестиційних фондів недостатньо грошей, щоб вкладати їх у цінні папери; недержавні пенсійні фонди теж поки що слабкі. До того ж більшість українських компаній (не кажучи про пересічних громадян) не розуміють, як працює цей ринок, і не вважають його привабливим, на відміну від депозитів та інвестицій у нерухомість. Нерезидентський ринок дуже непрозорий і багатогранний, більшість угод укладається поза організованою біржею. Іноземні інвестори купують і продають цінні папери через комерційні банки, фондові компанії та інститути спільного інвестування.

Також до проблем функціонування фондового ринку України слід віднести дуже вузьке сегментування організованого ринку цінних паперів. Надзвичайно фрагментований весь організований ринок цінних паперів України має незначні тенденції до розвитку. Особливо несприятлива ситуація спостерігається на організованому ринку акцій, що повинен виконувати найважливіші функції у процесах інвестування й підвищення капіталізації компаній [7].

Таким чином, незважаючи на позитивну динаміку розвитку ринку цінних паперів в України існує ще ряд питань, вирішення яких буде сприятиме успішній інтеграції Українського фондового ринку до системи світового фондового ринку. Сучасний етап розвитку фондового ринку характеризується втратою державою контролю як за макроекономічними показниками, про що свідчать від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу, високі темпи інфляції, високий рівень державного боргу, так і за діяльністю фінансових інститутів, які безконтрольно здійснювали приватні запозичення на внутрішньому і зовнішньому ринках капіталу, що призвело до глибокої фінансової кризи. Зовнішні фактори лише підсилили негативний ефект від непродуманої фінансової політики.

Для мінімізації негативних наслідків Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України повинна здійснювати робота в наступних напрямках: розвиток корпоративного управління; створення системи реєстрації прав власності пов'язаної зі створенням інфраструктури ринку цінних паперів; організація роботи та координація заходів у сфері фінансового моніторингу; створення та діяльність якісно нових інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів; розвиток системи розкриття інформації на ринку цінних паперів та формування єдиної системи збору, обробка та аналіз інформації, яка отримується від учасників ринку цінних паперів; створення системи нагляду за дотриманням законодавства на ринку цінних паперів. Цим створюються умови для вдосконалення шляхів взаємодії України зі світовим фондовим ринком та удосконалення інфраструктури вітчизняного ринку цінних паперів поряд з механізмом державного регулювання.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Річний звіт Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України за 2003-2008 рр. [Електронний ресурс] / Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку України. - http://www.ssmsc.gov.ua - Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.

2. Чернишук В. Р., Данькевич А. П. Розвиток ринку цінних паперів: проблеми та перспективи/ В. Р. Чернишук, А. П. Данькевич // Фінанси України. -2008. - №8. - С. 96-103.

3. Терещенко Г. М. Проблеми становлення та напрями удосконалення функціонування ринку цінних паперів України/ Г. М. Терещенко //

Фінанси України. - 2007. - № 6. - С. 97-104.

4. Назарчук М. І. Аналіз стану та перспективи розвитку фондового ринку України/ М. І. Назарчук // Фінанси України. - 2007. - №12. - С.

83-95.

5. Назарчук М., Червова Л. Об особенностях развития фондового рынка Украины/ М. Назарчук, Л. Червова // Економіка, фінанси, право. -

2002. - № 5. - С. 25 - 29.

6. Калач Г. М. Вплив фінансової глобалізації на фондовий ринок України/ Г. М. Калач // Фінанси України. -2009. - №1. - С. 115-121.

7. Ватаманюк З. Г., Дзвонар Н. В. Ринок цінних паперів в умовах фінансової глобалізації/ З. Г. Ватаманюк, Н. В. Дзвонар // Фінанси

України. - 2007. - №6. - С. 82-89. РЕЗЮМЕ

В статье автором определенно современные особенности развития фондового рынка Украины, проведена оценка функционирования рынка ценных бумаг Украины, проанализировано проблемные вопросы относительно развития фондового рынка Украины, решения которых будет способствовать успешной интеграции Украинского фондового рынка в систему мирового фондового рынка.

РЕЗЮМЕ

У статті автором окреслено сучасні особливості розвитку фондового ринку України; зроблено оцінку функціонування ринку цінних паперів України, визначено проблеми питання щодо розвитку фондового ринку України, вирішення яких сприятиме успішній інтеграції Українського фондового ринку до системи світового фондового ринку. SUMMARY

In the article the author characterizes the modern tendencies of Ukrainian stock market development; the functioning of Ukrainian stock market is assessed; the problem aspects of Ukrainian stock market development are analyzed; salvation of these aspects will promote successful integration of Ukrainian stock market into the world stock market system.

ПРАКТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ТНК В ГЛОБАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКЕ

Денисова Е.Ю., аспирант кафедры международной экономики, Донецкий национальный университет

Актуальность выбранной темы обусловлена постоянно возрастающей ролью транснациональных корпораций в процессе мирового воспроизводства. Процессы транснационализации производства и капитала, выражением которых стали транснациональные корпорации, являются основой и движущей силой современной глобализации мировой экономики. Одновременно глобализация ведет к возникновению экономической взаимозависимости государств, в результате чего происходит постепенное разрушение национального экономического государственного суверенитета и появление новых наднациональных экономических образований - глобальных корпораций -транснациональных управленческих структур.

Подсчитано, что на 600 ведущих ТНК приходится более 1/4 мирового производства товаров. ТНК являются крупнейшими экспортерами капитала. На их долю приходится основная часть прямых зарубежных инвестиций. Исторически, первые ТНК функционировали главным образом в добывающей промышленности. Их производственная деятельность, как в области переработки сырья так и в изготовлении потребительских товаров активизировалась позднее. В настоящее время, именно в производство направлена большая часть прямых зарубежных инвестиций ТНК (60 процентов), 20 и 5 процентов инвестиций приходится соответственно в нефте- и угледобывающую промышленности. В последние годы ТНК значительно увеличили масштабы своей деятельности в сфере услуг, особенно в области туризма и различных видах консалтинга. Заметно возросла их активность в банковском бизнесе.

Цель данной статьи - характеристика транснациональных корпораций как явления современной экономики, выявление положительных и отрицательных их сторон, определение их роли в мировой экономической жизни.

Исследованию проблематики развития процесса транснационализации в мировом хозяйстве посвящены работы К. Акамацу, В. Белошапкина, Дж. Гейлбрейта, Дж. Даннинга, Д. Лукьяненко, М. Портера, Ч. Киндлебергера, О.Гаврилюка, М. Дудченко, Ю. Макогона, Т. Ореховой, В. Новицкого, Ю. Пахомова, И. Школы, О. Шныркова и др.

В настоящее время среди исследователей нет единого понимания международных хозяйственных объединений. В иностранной литературе по международной экономике принято употреблять термины "многонациональные фирмы" (multinational firms - MNF) и "многонациональные корпорации" (multinational corporation - MNC), которые используются как синонимы. В отечественной литературе их именуют международными, глобальными, сверхнациональными и т.д. Однако наиболее распространенным термином является "транснациональные корпорации" (transnational corporation - TNC). Наиболее распространенными понятиями транснациональных корпораций являются трактовки международных организаций - Комиссии ООН по Торговле и Развитию (ЮНКТАД) и Организация Экономического Сотрудничества (ОЭКД).

Согласно ЮНКТАД, ТНК определяется как предприятие, объединяющее юридические лица любых организационно-правовых форм и видов деятельности в двух и более странах, осуществляющее проведение связанной политики и общей стратегии через один или более центров принятия решений [1].

Организация Экономического Сотрудничества определяет ТНК как предприятия, которые включают компании частной, государственной или смешанной форм собственности находящиеся в разных странах.

По мнению американского экономиста Дж. Гэлбрейт, организация зарубежных филиалов международных компаний во многом обусловлена необходимостью сбыта и технического обслуживания за рубежом сложной современной продукции, требующей товаро- и услугопроводящей системы (сети) предприятий в принимающих странах. Такая стратегия позволяет ТНК увеличить свою долю на мировом рынке.

Под транснациональными корпорациями понимаются международные фирмы, имеющие свои хозяйственные подразделения в двух или более странах и управляющие этими подразделениями из одного или нескольких центров на основе такого механизма принятия решений, который позволяет проводить согласованную политику и общую стратегию, распределяя ресурсы, технологии и ответственность для достижения результата - получения прибыли.

Транснациональным корпорациям принадлежат или ими контролируются комплексы производства или обслуживания, находящиеся за пределами страны, в которой эти корпорации базируются, имеющие обширную сеть филиалов и отделений в разных странах и занимающие ведущее положение в производстве и реализации того или иного товара.

Сегодня ТНК контролируют свыше 50% мирового промышленного производства, 67% международной торговли, более 80% патентов и лицензий на новую технику, технологии и ноу-хау, почти 90% прямых зарубежных инвестиций. Практически вся торговля сырьем на мировых рынках контролируется ТНК, в том числе 90% мировой торговли пшеницей, кофе, кукурузой, лесоматериалами, табаком, железной рудой; 85% - медью, бокситами; 80% - оловом, чаем; 75% - натуральным каучуком, сырой нефтью (табл. 1).

ТНК размещают в разных странах свои материальные и нематериальные активы (капитал, технологию и НИОКР, организационный и технологический опыт) с целью повысить свою эффективность и конкурентоспособность, выражающихся в прибыли. Вместе с тем ТНК укрепляет ресурсную и производственную базу принимающих стран, способствуя реструктуризации их экономики, расширяя их экспортные возможности тем самым, улучшая их экономическое положение.

Источники эффективности деятельности ТНК по сравнению с национальными компаниями:

© Денисова Е.Ю., 2011. Возможность оптимального расположения своих предприятий в разных странах с учетом размеров их внутреннего рынка, темпы экономического роста, цены и квалификации рабочей силы, развитость инфраструктуры, цен и доступности экономических ресурсов. Так же значение имеет политико-правовые факторы, среди которых важным является политическая стабильность в стране.

2. Возможность аккумулирования капитала в рамках всей системы ТНК, включая заемные средства в странах расположения зарубежных филиалов.

Таблица 1

Корпорация

Страна

Отрасль промышленности

Всего активов, млрд. S

Общий объем продаж, млрд.

S

1

General Electric

США

Производство электронного оборудования

797 769

182 515

2

Vodafone Group Pic

Великобритания

Телекоммуникации

222 593

59 792 68

3

Royal Dutch/ Shell Group

Великобритания/Наде рланды

Нефтяная промышленность: добыча / переработка/распределение

282 401

458 361

4

British Petroleum company Pic

Соединенное Королевство

Нефтяная промышленность: добыча переработка/распределение

228 238

365 700

5

Exxonmobil

США

Нефтяная промышленность: добыча / переработка / распределение

228 052

459 579

6

Toyota Motor Corp.

Япония

Автомобильная промышленность

320 243

226 221

7

Total

Франция

Нефтяная промышленность: добыча переработка/распределение

164 662

250 489

8

Electricite De France

Франция

Электроэнергетика, газ и вода

278 759

89 463

9

Ford Motor

США

Автомобильная промышленность

222 977

129 166

10

E.ON AG

Германия               Электро-, газо- и водоснабжение

218 573

120 742

3. Использование в своих целях финансовых ресурсов всего мира . По данным Министерства торговли США, общие активы зарубежных филиалов американских корпораций оценивается почти в 2 трлн. долларов.

4. Постоянная информированность о конъюнктуре товарных, валютных и финансовых рынков в разных странах, что позволяет оперативно переводить потоки капиталов в те государства, где складываются условия для получения максимальной прибыли, тем самым позволяет распределять финансовые ресурсы с минимальным уровнем риска.

5. Постоянно совершенствуется рациональная организационная структура, которая находится под пристальным вниманием руководства ТНК.

6. Опыт международного менеджмента, включая оптимальную организацию производства и сбыта, подержание высокой репутации фирмы. Источники эффективности деятельности этого типа динамичны: они обычно увеличиваются по мере роста активов компании и диверсификации ее деятельности.

Крупнейшие частные украинские многоотраслевые финансово-промышленные и холдинговые группы отвечают большинству критериев ООН, которые определяют компанию как транснациональную.

Транснациональные корпорации имеют ряд неоспоримых преимуществ. Зарубежные филиалы играют исключительно важную роль в обеспечении доступа к иностранным рынкам, снижении издержек производства, повышении прибыли. Все это обеспечивает финансовую устойчивость транснациональных корпораций и помогает им переживать периоды кризисов.

Данные преимущества очевидны для всех, поэтому их можно рассматривать как причины, в результате которых транснациональные корпорации так активно развиваются:

- возможности повышения эффективности и усиления конкурентоспособности, которые являются общими для всех крупных промышленных фирм, интегрирующих в свою структуру снабженческие, производственные, научно-исследовательские, распределительные и сбытовые предприятия.

- несовершенство рыночного механизма в реализации собственности на технологии, производственный опыт и другие так называемые "неосязаемые активы", в первую очередь управленческий и маркетинговый опыт, которые вынуждают фирму стремиться сохранять контроль над использованием своих неосязаемых активов. В рамках транснациональных корпораций такие активы становятся мобильными, способными к переносу в другие страны и внешние эффекты использования этих активов не выходят за пределы транснациональных корпораций.

- дополнительные возможности повышения эффективности и усиления своей конкурентоспособности путем доступа к ресурсам иностранных государств (использование более дешевой или более квалифицированной рабочей силы, сырьевых ресурсов, научно-исследовательского потенциала, производственных возможностей и финансовых ресурсов принимающей страны);

- близость к потребителям продукции иностранного филиала фирмы и возможность получения информации о перспективах рынков и конкурентном потенциале фирм принимающей страны. Филиалы транснациональных корпораций получают важные преимущества перед фирмами принимающей страны в результате использования научно-технического и управленческого потенциала материнской фирмы и ее филиалов.

- возможность использовать в своих интересах особенности государственной, в частности, налоговой политики в различных странах, разницу в курсах валют и т.д.;

- способность продлевать жизненный цикл своих технологий и продукции, сбрасывая их по мере устаревания в зарубежные филиалы и сосредоточивая усилия и ресурсы подразделений в материнской стране на разработке новых технологий и изделий;

- посредством прямых инвестиций фирма получает возможность преодолеть разного рода барьеры на пути внедрения на рынок той или иной страны путем экспорта. Стимул для прямых зарубежных инвестиций часто создают национальные тарифные барьеры. Так, в 60-х годах, крупный поток инвестиций из США в Европу был порожден тарифами, установленными Европейским экономическим сообществом. Вместо экспорта готовой продукции, транснациональные корпорации создали производство в странах ЕЭС, таким образом, обойдя их тарифы.

Эффективность внешнеэкономической экспансии как средства смягчения конъюнктурных колебаний оценивается весьма высоко и считается большей, чем та, которую обеспечивают чисто национальные приемы снижения экономического риска. На основании многочисленных исследований, ученые-экономисты пришли к выводу, что наличие филиалов во многих странах более надежно гарантирует стабильность получения прибылей, чем такие важные факторы, как крупный абсолютный размер компании, степень диверсифицированности ее производственной программы внутри страны. Свободно маневрировать размерами производства корпорация может лишь тогда, когда она способна получать прибыль даже при небольшом размере производства. Обширная сеть производственных филиалов, расположенных в различных странах, позволяет транснациональным корпорациям увеличивать производство там, где его можно осуществлять с максимальной выгодой, и ограничивать там, где оно убыточно. Фирмы, входящие в международный концерн и попавшие в тяжелое положение, способны резко сокращать убыточное производство. Более решительные в сравнении с национальными фирмами действия транснациональных корпораций объясняются тем, что добиться покрытия постоянных издержек они, в отличие от своих чисто внутренних конкурентов, могут не только путем сохранения убыточного производства, но и за счет доходов, получаемых в других странах.

Кроме позитивных сторон функционирования ТНК в системе мирового хозяйства и международных отношений, можно наблюдать и их негативное влияние на экономику стран, в которых они функционируют. Это негативное влияние определяется:

1. Тем, что иностранные фирмы захватывают наиболее развитые и перспективные сегменты промышленного производства и научно-исследовательских структур принимающей страны. ТНК, которые даже в периоды потрясений имеют значительные финансовые ресурсы, активно используют слабую конъюнктуру для захвата других фирм, имеют возможность навязывать компаниям принимающей страны неперспективные направления в системе распределения труда в рамках ТНК, несут с собой опасность изменения принимающей страны на место сброса устаревших и экологически небезопасных технологий.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций