Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 27

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

2. ТНК в своей стратегической политике сориентированы, как правило, на поглощение местных компаний, таким образом, являются причиной нестойкости инвестиционного процесса. Большие инвестиционные проекты, связанные с реальным капиталовложением, характеризуются стойкостью - они не могут быть начаты без длительной подготовки и неожиданно завершены без значительных потерь. Политика захвата, наоборот, предусматривает финансовую подвижность, которая негативно отражается на стабилизации экономического развития принимающих стран.

3. Стойкая позиция ТНК дает им возможность принимать более решительные меры в случае кризисов - закрывать предприятия, сокращать производство, что приводит к безработице и другим негативным явлениям.

4. ТНК создали специфическую форму перевода капиталов при помощи трансфертных цен, которые устанавливаются самими ТНК при поставке товаров и оказании услуг своим дочерним компаниям и филиалам в рамках корпораций. Поэтому трансфертные цены на продукцию ТНК являются одной из важнейших проблем принимающих стран. Манипуляция ценами при трансфертном ценообразовании состоится в намеренном завышении или занижении цен на продукцию, поставляемую материнской компанией своим дочерним предприятиям, на услуги, патенты, лицензии.

5. Большое количество ТНК - достаточно масштабные и имеют монопольную власть. Некоторые из них по объему ВВП превышают отдельные страны, а управляющие такими фирмами часто ведут дела с главами государств. Поэтому принимающие страны должны понять возможные усложнения взаимоотношений инвестора с местным политическим окружением.

6. Международные корпорации могут оказывать давление на правительство принимающей страны. ТНК, действуя во многих странах, имеют возможность влиять на все сферы общественной жизни, а наибольшие и самые могущественные - уклоняться от экономического и политического контроля со стороны принимающих стран. В истории известны случаи, когда иностранные инвесторы добивались поддержки своих от политического руководства независимо от их последствий для местного населения и благосостояния страны в целом. Часто с помощью давления со стороны правительства принимающей страны, ТНК покидают ее и перемещаются в другую - с более лояльным правительством.

Трудности со сбытом продукции и услуг усугубляются не только обостряющейся конкуренцией. Возникают новые, нетрадиционные проблемы, в частности, энергетические, топливные и сырьевые кризисы, жизненно важная необходимость защиты окружающей среды. Меняется социально-демографическое состояние общества, происходит переоценка ценностей среди его членов, растет их образовательный ценз, набирает силу общественное движение, целью которого является защита прав потребителя. Производителям приходится пересматривать технические параметры своих товаров, создавать более экономичные и экологически чистые конструкции и технологии.

Чтобы конкурировать с транснациональными корпорациями, сконцентрировавшими в своих руках огромные финансовые, производственные и научно - технические ресурсы и около половины мировой торговли, фирмам приходится интенсифицировать рекламу.

В этих условиях борьба за потребителя становится все более изощренной. Новизна и совершенство изделия для потребителя теперь зачастую важнее, чем цена. Поэтому на современном рынке побеждает тот, кто наряду с принципиально новыми изделиями предлагает все более совершенные услуги, формы, и методы сбыта.

Основное развитие рекламному рынку предоставляют рекламные агентства. С развитием глобализации их деятельность приобрела мировой масштаб. За последние 30 лет образовался своеобразный костяк мирового рынка рекламы, который состоит из нескольких компаний соответствующего профиля. На их долю приходится около 50% оборотов рынка. Оставшиеся 50% приходятся сотням рекламным компаниям

(табл. 2).

Таблица 2

Крупнейшие рекламные компании мира, 2007 г. (млн. долл. США) [4]

Международный рейтинг

Название

Доходы

1

Havas Advertising,F

1909,4

2

Grey Advertising,US

1896,4

3

Leo Burnett CO.,US

1503,9

4

Ogilvy & Mather

1027,4

5

DDB Needham

880,0

6

Grey Advertising

575,3

7

BBDO

558,3

Перечисленные в таблице 2 крупнейшие рекламные компании мира в основном используют смешанный метод управления международными рекламными кампаниями, то есть управление, при котором решения принимаются рекламными агентствами на местах, но согласовываются с центром. В малых рекламных компаниях используют централизованные и децентрализованные методы управления.

Выводы. Украине чтобы взаимодействовать с ТНК как на внутреннем, так и на мировых рынках, нужно создавать собственные транснациональные структуры, как это сделали ранее Китай, Россия, Индия, Мексика и другие (не учитывая промышленно развитые страны, где существуют сотни крупных ТНК). Опыт этих государств свидетельствует, что национальный капитал способен выдерживать конкуренцию с ТНК только в случае, если он сам структурируется в мощные финансово-промышленные образования, адекватные международным аналогам и способные проводить активную внешнеэкономическую политику. Создание украинских ТНК позволит в определенной степени защитить национальные экономические интересы, будет содействовать дальнейшему развитию украинских хозяйственных структур, интернационализации их производства и капитала, интеграции Украины в мировую экономику, ее участию в глобальных трансформационных процессах.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Макогон Ю.В., Орехова Т.В., Лысенко К.В. Транснациональные корпорации: Учебное пособие. / Макогон Ю.В., Орехова Т.В., Лысенко К.В. - Донецк: ДонНУ, 2007. - 208с.

2. Самофалов В. Глобальный вызов транснациональных корпораций [Электронный ресурс] / Самойлов В. - Режим доступа: www.zn.ua\2000\2250\41312\

3. World Investment Report 2009: FDI from Developing and Transition Economies: Implications for Development. UNCTAD.- N-Y.,GEN.,2009

4. Минго Д. Ж. Секреты успеха великих компаний (52 истории из мира бизнеса и торговли) / Минго Д. Ж. - Спб.: Питерпресс, 2005.

5. Новицький В.Е. Міжнародна економічна діяльність України: підручник / Новицький В.Е. - К.: КНЕУ,2003.- C.540

6. Самофалов В. Глобальный вызов транснациональных корпораций / Самофалов В. //Зеркало недели. - 2003.- № 31 - 10с.

РЕЗЮМЕ

В данной статье проведена характеристика транснациональных корпораций как явление современной экономики, выявлены положительные и отрицательные стороны, определена их роль в мировой экономической жизни.

У даній статті проведена характеристика транснаціональних корпорацій як явище сучасної економіки, виявлені позитивні й негативні сторони, визначена їх роль у світовому економічному житті.

SUMMARY

The description of multinational corporations as phenomenon of modern economy is conducted in this article, positive and negative parties are exposed, their role is certain in world economic life.

РОЗВИТОК СУСПІЛЬНОЇ ФОРМИ ПРАЦІ: КОРПОРАТИЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА І КАПІТАЛУ (РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ПОГЛЯД)

Дмитриченко Л.А., к.е.н., доцент Донецького національного університету імені Михайла Туган-Барановського

Постановка проблеми. Розвиток суспільного поділу праці, що відбувається під впливом ринкових трансформацій, на сучасному етапі ускладнюється системною економічною кризою. За таких обставин зрозумілим є пошук нових ефективних форм та більш плідне використання історично апробованих форм організації суспільної праці. Необхідними є глибокі інституціональні трансформацій в економіці, зокрема формування такої форми організації підприємства як корпорація. З розвитком корпоративного капіталу, корпоративної форми організації виробництва і труда ми зв'язуємо подальший розвиток суспільної форми праці в сучасній ринковій економіці. Це обумовило актуальність дослідження процесу корпоратизації у напрямку розвитку суспільної форми праці.

Зауважимо, що в сучасній Україні налічується понад 425 тис. корпоративних утворювань, що складає майже 38% загальної кількості суб'єктів економічної діяльності. В той же час у корпоративному секторі економіки виробляється майже 75% валового внутрішнього продукту країни. Саме цей показник наводить на думку щодо усуспільнення праці в корпоративному секторі. Отже проблема в тому, як в умовах подальшого розвитку суспільного поділу праці, в умовах усуспільнення виробництва використати потужний потенціал корпорації відносно розвитку суспільної форми праці. Відповісти на це запитання можна, дослідивши історичні аспекти становлення корпоративних відносин як прояву розвитку суспільної форми праці.

Аналіз останніх публікацій. Необхідно зауважити, що дослідження корпорації як організаційної форми підприємства має не таку вже й давню історію. Наприкінці ХІХ - в першій половині ХХ століть корпорацію й корпоративний капітал досліджували американські вчені А.Берлі й Г.Мінз [1-4]. Саме вони зауважили, що формування корпорації - це шлях усуспільнення виробництва й труда. Але оскільки ідеї цих вчених розглядалися в світлі конвергенції систем (капіталізму й соціалізму), ідея корпорації як організаційної форми підприємства, з якою поєднується розвиток суспільної форми праці, не знайшла підтримки. Ось чому, незважаючи на більш ніж столітній світовий досвід функціонування корпорацій, у механізмах їхнього формування й функціонування залишилося багато невирішених проблем. Це стосується навіть особливостей генезису корпорації як суб'єкта економічної діяльності; організаційних форм корпорації; макроекономічного середовища функціонування корпорації; мотиваційних механізмів їх функціонування тощо.

Щодо публікацій останніх років, то вчені досліджують різні аспекти корпорації. Так, А.Ягмурджи аналізує принципи корпоративного управління і забезпечення ефективного функціонування акціонерних підприємств [5, с.194-197].

Корпорацію в аспекті розвитку форм власності досліджує О.Тарасенко [6].

Російський вчений В.Зав'ялов акцентує увагу на роль корпорацій у розвитку соціальної сфери [7].

Заслуговує на увагу комплексне дослідження корпоративного капіталу, здійснене Т.Чуніхіною [8]. Проте, не дивлячись на комплексний підхід до аналізу корпорації й корпоративного капіталу, в роботах вченої відсутнім є аспект корпорації як інституційної одиниці, в якій відбивається розвиток суспільної форми праці на сучасному етапі економічних трансформацій в Україні.

Як видно, корпорацію у напрямку розвитку суспільної форми праці не досліджує ніхто. А між тим, це, на наш погляд, одна з самих перспективних форм організації підприємства, з якою пов'язано подальший розвиток суспільної форми праці в сучасній ринковій економіці.

Виділення невирішених проблем і ціль дослідження. Зауважимо, що проблема корпорації, розвитку корпоративного сектору в економіці, розв'язання суперечностей поміж суб'єктами корпоративного процесу залишається вельми актуальною, що доведено американським вченим Олівером Вільямсоном, який одержав Нобелівську премію за 2009 рік в галузі економічних наук саме за дослідження механізму подолання суперечностей інтересів суб'єктів корпорації. А відтак уявляється безперечним напрямок дослідження корпорації, обраний у даній статті - корпорація як інституційна форма поширення суспільного характеру праці.

Результати дослідження. В нашому дослідженні ми спробуємо довести, що корпорація - сучасна інституціональна форма організації підприємства, з розвитком якої в першу чергу зв'язаний розвиток суспільної форми праці в сучасній ринковій економіці. Зауважимо, що загальною передумовою усуспільнення праці є суспільний розділ праці. Саме він обумовлює товарну форму виробництва, товарний обмін, об'єктивність суспільних економічних відносин і таким чином - об'єктивність розвитку суспільної форми праці.

Щоб аргументувати нашу точку зору на поставлену проблему, перш за все прокоментуємо наше розуміння сутності поняття «суспільна форма праці».

Відомо, що труд являється не тільки фактором виробництва, а найголовнішою умовою існування людського суспільства. Отже саме трудові відносини уявляються найсуттєвішими в системі економічних відносин. Таким чином важливим є питання розвитку суспільної форми труда як системи. Зауважимо, що в сучасній економічній теорії таке поняття є відсутнім, що, на наш погляд, методологічно помилково. Ми вважаємо, що причиною такого є прагматизація економічної теорії, її відхід від аналізу соціально змісту економічних процесів. Нажаль, поняття «суспільна форма праці» відсутнє і в національній економічній енциклопедії [9]. Але, з нашої точки зору, воно завжди повинно бути в центрі уваги вчених і практичних діячів, адже ж лише в труді втілюються й виявляються такі сторони суспільної життєдіяльності як ступінь зрілості виробничих відносин, сукупність суспільних ідей, інституцій і утворень, що виникають на даній сходинці економічного розвитку.

Необхідно підкреслити, що постановка питання щодо суспільної форми труда має глибинні коріння. Ідея щодо розділу труда як основи державності належить давньогрецькому філософу Платону. Вже сам по собі розподіл труда обумовлює визнання його певної суспільної форми. Питання в тому, що слід розуміти під суспільною формою труда, її суспільним устроєм, що необхідно включати до відносин поміж людьми щодо їх участі в суспільному труді. З приводу цього питання на різних історичних етапах розвитку економічної науки висловлювалися різні точки зору. Не існувало і не існує дотепер єдиного розуміння таких категорій як суспільний труд і суспільна форма труда. Не узгодивши погляди на ці категорії, економічна наука сьогодення взагалі перестала їх досліджувати.

Щодо визначення сутності поняття «суспільний труд» теорія зупинилася лише на різних характеристиках процесу труда. Найчастіше під суспільним трудом розуміли лише його характеристику, що відбиває простий факт сумісної праці, або праці людей один на одного. Іноді суспільний труд тлумачиться як альтернатива приватного труда. Проте гіпотетично суспільний труд може виступати як у формі безпосередньо-суспільного, так і у формі опосередковано-суспільного труда. Крім того, коли йдеться про суспільний труд, мається на увазі його протікання в межах суспільного виробництва в цілому, а не в межах домогосподарства як такого. Таке розуміння, з нашого погляду, посилює як об'єктивний характер суспільної форми труда, так і необхідність його усвідомлення економічними суб'єктами.

Щодо економічних суб'єктів і усвідомлення об'єктивності певної форми суспільного труда, то воно (усвідомлення) має практичне значення, що втілюється не тільки в певні форми організації труда, але і в певні форми й межі стимулювання труда. Причому саме стимули праці виступають суттєвим чинником розвитку продуктивних сил суспільства і таким чином - фактором подальшого розвитку самої форми суспільного труда. А відтак - фактором розвитку національної економіки країни. Таким чином, суспільна форма праці передбачає не тільки виробничі відносини суто в системі розподілу праці, а соціальний аспект цих відносин. Отже можна сказати, що соціально-економічний зміст процесу праці - це й є суспільна форма праці.

© Дмитреченко М.А., 2010 436

Всупереч розповсюдженим в економічній літературі ідеям розвитку суто процесу виробництва як підґрунтя розвитку економічних систем, ми наголошуємо на тому, що більш важливою в політико-економічному сенсі є не суто труд, а його суспільна форма, розвиток якої (зокрема в інституціональній формі корпорації) й обумовить на даному етапі подальший динамізм ринкових трансформацій в Україні.

Якщо вести мову про етапи розвитку усуспільнення праці, то вони співпадають з етапами розвитку усуспільнення виробництва. Першим важливим кроком усуспільнення виробництва (а відповідно і усуспільнення праці) ми вважаємо формування мануфактури. І хоча в мануфактурі розділ праці не є суспільним розділом праці, сама мануфактура з'явилася на підґрунті суспільного розділу праці, додавши власно процесу праці суспільного колективного характеру.

Другий крок у розвитку суспільної форми праці - виникнення капіталістичної фабрики. Далі розвиток суспільної форми праці зв'язується з формуванням монополістичного і державно-монополістичного капіталу. Гіпотетично можливим є розвиток безпосередньо-суспільної форми праці, яка стане наслідком формування безпосередньо-суспільної форми власності.

Отже можна сказати, що на форму праці впливають два основних чинника — розподіл праці й форма власності. Саме це й дає підставу розглядати розвиток корпоративної форми організації підприємства (що відбиває процес інституціоналізації форм власності) як розвиток суспільної форми праці. Даний висновок посилюється майже безперечним методологічним положенням: праця завжди протікає у конкретній суспільній формі і що «определенной экономической категорией является не труд, а лишь общественная форма труда, общественное устройство труда, или иначе: отношения между людьми по участию их в общественном труде» [10, с.45].

Визначившись з сутністю категорії «суспільна форма праці», доведемо, що її розвиток на сучасному етапі суспільства проявляється у поширенні корпоративних відносин. Для цього розглянемо історичний процес виникнення корпорації й відповідно їй - розвитку суспільної форми праці.

Корпорація як суб'єкт економічної діяльності має давню історію. Її коріння уходять вглибину Давнього світу. З самого початку виникнення поняття «корпорація» (від лат. сотротайоп - зв'язок, союз) означало об'єднання на підґрунті різних інтересів [11, с.561]. На перших етапах розвитку корпорація являла собою релігійні об'єднання та професійні союзи ремісників. Пізніше до них приєдналися корпорації службовців при магістратах, союзи взаємодопомоги тощо. І хоча корпоративний тип підприємства, який мав переважно натуральний характер, ще не вимагав міцних об'єднань підприємців і не укладався на довгий термін, але саме в такому типі були зацікавлені суб'єкти господарської діяльності для вирішення власних крупних цілей, що потребували об'єднання коштів з мінімальним ризиком для окремих господарств. Отже вже сама сутність корпорації як об'єднання свідчить про суспільну форму праці в даній інституціональній формі підприємства.

Певним внеском у формування як самих корпорацій, так і в розвиток суспільної форми праці стала практика середньовіччя. Для неї характерним є утворення торговельних гільдій (від нім. gildeкорпорація, цех) щодо об'єкту діяльності купців. Гільдії в Західній Європі у період раннього феодалізму були представлені не лише економічними союзами, але й політичними та релігійними об'єднаннями. Але все-таки найбільш поширеними були купецькі гільдії, що зберігали комерційну самостійність. Вони набули розповсюдження у ХІІ-ХУ століттях і виконували роль захисту й підтримки по дорозі на ринки й на самих ринках. Зауважимо, що поряд з цією роллю купецькі гільдії сприяли монополізації торгівлі, усуненню взаємної конкуренції шляхом узгодження умов збуту товарів. Таким чином, якщо спочатку формування гільдії були тимчасовими утвореннями, то у подальшому вони становилися постійними організаціями. У Росії гільдії існували в XVIII-XIX століттях як купецькі організації, що захищали інтереси купецтва й забезпечували йому провідну роль у міському самоврядуванні.

Дослідники генезису корпорації виділяють три етапи її розвитку у середні віки. Історично першими виникли мукомельні корпорації на півдні Франції. Їх діяльністю керував орган управління, що вибирали пайщики. Збори пайщиків були вищим контролюючим органом. У ХІІ столітті в Німеччині утворилися корпоративні об'єднання, членство в яких було обумовлене придбанням так званого куксу, який міг бути вільно відчуженим, але розглядався як нерухомість. Володарі куксів утворювали загальні збори, на яких вирішували питання більшістю голосів.

Другий етап історії середньовічної корпорації зв'язаний з хрестовими походами і розвитком морської торгівлі. Поширюється економічний обмін. Розвиток торговельних відносин потребує матеріальних витрат на споруду й експлуатацію човнів, що обумовило утворення морських товариств. Особа, яка висунула ідею побудови човна, залучала інших осіб до участі у товаристві на підґрунті рівних паїв. Тут спостерігається не тільки поширення суспільної форми праці, а й формування так би мовити уставного капіталу корпорації.

Третій етап розвитку середньовічної корпорації зв'язаний з появою італійських корпоративних об'єднань державних кредиторів - так званих маонів (maonae или montes, от араб. - maounahспільна допомога). Маони досягли розвитку в Генуї. Вважається, що саме вони найбільш близькі до акціонерних спільнот.

Розвиток капіталістичного укладу в економіці обумовив зникнення гільдій, маонів тощо. Проте, виникли перші прототипи сучасних корпорацій - англійська Ост-Індійська компанія (1600 рік) і голландська Ост-Індійська компанія (1602 рік). Саме вони доводять, що історичний розвиток корпорацій обумовлений розвитком крупних торговельно-промислових компаній, які стали наслідком розвитку суспільного поділу праці, що в свою чергу підтверджує зв'язок суспільної форми праці з корпоратизацією виробництва і капіталу.

Слід зауважити, що саме цей зв'язок суспільної форми праці й корпоратизації економічних відносин не ураховується у програмах соціально-економічного розвитку України. Про це свідчить хоча б «Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки), у якій немає жодного слова щодо означеної проблеми. Винятком є розділ, де йдеться про необхідність удосконалення корпоративної форми управління [12, с.241-242]. Проте в названій роботі вчених і державних діячів керівної ланки підкреслено, що низька ефективність української економіки, уповільнення темпів її динаміки, тінізація - наслідок низької якості корпоративного управління (точніше сказати - низької якості розвитку корпоративних відносин взагалі). А відтак недосконалою є й суспільна форма праці в сучасній ринковій економіці України.

Висновок. Таким чином, соціально-економічний зміст процесу праці - це й є суспільна форма праці. На форму праці впливають два основних чинника - розподіл праці й форма власності. Це дає підставу розглядати розвиток корпоративної форми організації підприємства (що відбиває процес інституціоналізації форм власності) як розвиток суспільної форми праці. Даний висновок посилюється методологічним положенням: праця завжди протікає у конкретній суспільній формі і що певною економічною категорією є не праця, а лише суспільна форма праці, суспільний устрій праці, або інакше - відносини поміж людьми по їх участі в суспільній праці.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Berle A.A. The Twentieth Century Capitalist Revolution. - London. 1955. P.8.

2. Berle A.A. The American Economic Republic. - New York. 1963. P.161, 211.

3. Ware C., Means G. The Modern Economy in Action. - New York. 1936. P.36, 72.

4. Means G. The Corporate Revolution in America. - New York. 1962. P.155.

5. Ягмурджи А.В. Принципи корпоративного управління і забезпечення ефективного функціонування акціонерних підприємств // Вісник економічної науки України: Науковий журнал. - 2007. - № 1 (11). - С.194-197.

6. Тарасенко О.С. Корпоративна власність: формування і функціонування в сучасній економіці. - Автореф. дис. канд. економ. наук. -Донецьк: Норд Комп'ютер, 2008. - 20 с.

7. Завьялов В. Монетаризм и тенденции развития социальной сферы в России: Роль корпоратизма в развитии социальной сферы в России / Проблемы модернизации экономики и экономической политики России. Экономическая доктрина Российской федерации / Материалы Российского научного экономического собрания (Москва, 19-20 октября, 2007 г.) - М.: Научный эксперт, 2008. - 1080 с. - С. 688-698.

8. Чуніхіна Т.С. Корпорація в суспільному відтворенні: генезис і механізм функціонування. - Автореф. дис. Канд.. економ. наук. - Донецьк:

ТОВ «Каштан», 2009. - 20 с.

9. Економічна енциклопедія: У трьох томах / Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.. ) та ін. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000-2002.

10. Ленин В.И. Вульгарный социализм и народничество /Полн. собр. соч. Изд. 5-е. - Т.7.

11. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень /Уклад. Л.О.Пустовіт та ін. - К.: Довіра, 2000. - 1018 с.

12. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) „Шляхом Європейської інтеграції" /Авт. кол.: А.С.Гальчинський,

В.М.Геєць, та ін. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - 416 с.

РЕЗЮМЕ

В статті проаналізовано сутність економічної категорії «суспільна форма праці» й аргументовано висновок: розвиток суспільної форми праці в сучасному суспільстві зв'язано з процесом корпоратизації виробництва й капіталу.

РЕЗЮМЕ

В статье проанализирована сущность экономической категории «общественная форма труда» и аргументирован вывод: развитие общественной формы труда в современном обществе связано с процессом корпоратизации производства и капитала.

SUMMARY

In article analyses of economical category "social form work" and argue conclusion: development of social form work in modern society is connected with process development of corporation.

РЕГІОНАЛЬНИЙ АНАЛИЗ ПРИТОКУ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ З

УРАХУВАННЯМ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

Дугінець Г.В., к.е.н., доц. каф. міжнародної економіки ПДАБ та А (Дніпропетровськ)

Постановка проблеми. Необхідною передумовою активного вітчизняного та іноземного інвестування є створення у країні клімату, сприятливого для ринкових перетворень та розвитку бізнесу. Це передбачає перш за все політично-соціальну стабільність суспільства, ефективне реформування економіки країни на базі його правового забезпечення, рейтингову структуризацию інвестиційної привабливості регіонів країни на різних рівнях територіальної організації суспільства. Ефективність інвестування в економіку того чи іншого регіону залежить від численних об'єктивних і суб'єктивних, зовнішніх і внутрішніх факторів. В зв'язку з цим, виникає потреба аналізу притоку іноземних інвестицій в економіку Дніпропетровської області у контексті загострення світової фінансової кризи

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций