Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 33

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

4. Гаврилова В.Л. К вопросу инвестиционного обеспечения воспроизводства инновационных процессов // Економіка промисловості. —

Донецк, 2001. - № 3 (13). - С. 91-95

5. Иншаков О.В., Русскова Е.Г. Инфраструктура рыночного хозяйства: системность исследования // Вестник СПбГУ. Сер.5. Вып.2. - СПб., 2005. - С.28-37

6. Ткач А.А. Базисні інститути ринкової інфраструктури в трансформаційній економіці // Економіка розвитку: Наук. зб. Вип.92 [30]. - Харків:

ХДЕУ, 2004. - С. 50-54 РЕЗЮМЕ

Рассмотрено   содержание   рыночной   инфраструктуры,   выделены   такие   взаимосвязанные   составляющие,   как институциональная, информационная, нормообразующая и ментальная, которые в своей совокупности характеризуют как ее внутреннее содержание, так и ее внешнее выражение. Приведены классификация институциональных инвесторов по различным классификационным признакам. РЕЗЮМЕ

Розглянуто зміст ринкової інфраструктури, виділені такі взаємозалежні складові, як інституціональна, інформаційна, нормообразующая й ментальна, які у своїй сукупності характеризують як її внутрішній зміст, так й її зовнішнє вираження. Наведено класифікацію інституціональних інвесторів по різних класифікаційних ознаках.

SUMMARY

Considering the content of market infrastructure, highlighted the interrelated components as institutional, informational, legislative and mental, which collectively describe as its inner content, and its outward expression. Classified by institutional investors on the various classifications.

РОЗВИТОК ПРОЦЕСІВ ПОЛЯРИЗАЦІЇ РЕЖИМІВ КУРСОУТВОРЕННЯ В СУЧАСНОМУ СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ Марена Т.В., к.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки Маріупольський державний гуманітарний університет

Сучасне світове господарство розвивається під впливом інтеграційних процесів, які особливо динамічно протікають у фінансовій сфері. Процеси фінансової інтеграції створюють докорінно нові умови функціонування світового фінансового середовища і призводять до суттєвих змін у сфері національних фінансів, у тому числі у валютних відносинах. Зміна головних засад функціонування системи валютних відносин викликає необхідність коригування відповідного регуляторного механізму. Валютна політика будь-якої країни передусім базується на політиці курсоутворення. Ефективність застосування того чи іншого режиму курсоутворення залежить від конкретних умов функціонування світового фінансового середовища і постійно змінюється. Більш тісна взаємодія національних валютних ринків, інтернаціоналізація валютних відносин вимагають пристосування окремих країн до загальносвітових змін у пріоритетах валютної політики і, зокрема, до сучасних тенденцій використання режимів курсоутворення. Саме тому виникає необхідність постійного аналізу цих змін з метою більш швидкого та адекватного пристосування до нових умов функціонування світової валютної системи.

Теоретичним питанням застосування різних режимів курсоутворення присвячена велика кількість досліджень українських та іноземних науковців. Зокрема, в цих роботах вивчаються підходи до класифікації режимів, що використовувались в різний час, визначаються переваги та недоліки різних систем курсоутворення [1,2,3,4]. Значна увага в науковій літературі також приділяється особливостям та ефективності використання окремих режимів в розвинених країнах та країнах, що розвиваються [2,4,5]. Водночас, в сучасній літературі недостатньо повно вивчені зміни, що спостерігаються в сфері застосування режимів курсоутворення країнами з різними типами соціально-економічних систем. Крім того, недостатньо обґрунтованими на теоретичному рівні є причини та наслідки загальносвітової поляризації режимів валютного курсу.

Метою дослідження є оцінка змін, що відбуваються в системах курсоутворення країн світу в сучасних умовах, та визначення причин цих змін; аналіз особливостей розвитку процесу поляризації режимів валютного курсу в країнах з різними типами соціально-економічних систем; обґрунтування необхідності переходу країн до використання чистих режимів в умовах фінансової глобалізації.

Проблема вибору та впровадження режиму курсоутворення як елементу національної валютної політики особливої актуальності набула починаючи з 70-х рр. ХХ ст. після переходу країн світу до системи плаваючих курсів. Система золотого стандарту, що існувала до 40-х рр. минулого століття, автоматично регулювала валютні курси, оскільки кожна валюта мала свій золотий вміст. За Бреттон-Вудської валютної системи також існували стабільні валютні паритети, виражені одночасно в золоті і доларі США. Суттєвим недоліком фіксованих валютних курсів була їх майже абсолютна негнучкість, в результаті чого вони не відображували зміни макроекономічних умов в країнах світу. Все це призвело до створення подвійних валютних ринків та множинних курсів. В післявоєнний період подвійні валютні курси існували практично у всіх промислово розвинених країнах. Деяка частка зовнішньоекономічних угод проводилась на основі офіційного фіксованого курсу, однак для

© Марена Т.В., 2010 456інших операцій орієнтиром слугував валютний курс чорного ринку, який поступово знецінювався. В 1950 році 45% всіх країн світу офіційно запровадили подвійні валютні курси. Практика подвійних валютних ринків проіснувала до 1990-х рр. У Великобританії подвійні курси існували до 1970 х рр., в Італії - до 1980-х рр., в Бельгії та Люксембурзі - до 1990-х рр. Серед країн з ринками, що формуються, питома вага держав з подвійними курсами поступово зменшилась з 32% у 80-х рр. до 20% у 90-х рр. [2, с.27].

Отже, в період Бреттон-Вудської системи фіксовані курси вже не існували в чистому вигляді. На початку 70-х рр. режими валютних курсів майже 45% країн можна скоріше охарактеризувати не як фіксацію, а як кероване плавання. Масовий перехід країн до режиму плаваючих курсів, що розпочався в період функціонування Ямайської системи, означав послаблення валютних обмежень. Проте, процеси лібералізації міжнародних фінансових операцій та вільне ринкове формування валютних курсів зовсім не означали зменшення ролі національної валютної політики. Навпаки, в умовах підвищення нестабільності світових фінансових ринків виникає необхідність більш зваженого підходу до вибору режиму курсоутворення в країнах світу. З впровадженням принципів Ямайської валютної системи країни отримали можливість вільно обирати режим курсоутворення національної валюти. Досить багато країн обрали систему гнучкого валютного курсу. Але на практиці, проголосивши формальне плавання валют, державні органи валютного регулювання стримували курс у вузькому діапазоні коливань, інколи навіть більш вузькому, ніж в період Бреттон-Вудської системи [2, с.27].

Використання режимів плаваючих та фіксованих курсів в специфічних умовах функціонування економік різних країн призвело до появи великої кількості їх різновидів. Крім того, країни, що прагнули позбавитися недоліків «чистих» режимів і користуватися тільки їх перевагами, запровадили гібридні системи курсоутворення. В результаті в світі існувала певна кількість режимів валютного курсу, підходи до класифікації яких постійно змінювались [1, с.11]. Значним недоліком більшості класифікацій курсових режимів була їх орієнтація на інформацію про офіційні режими курсоутворення. Однак на практиці спостерігалася досить значна різниця між номінальним режимом, що проголошується в країні, і фактичним режимом, що реально застосовується. Так, майже 60% країн, що у 80-х рр. класифікували свій режим як кероване плавання, реально підтримували фіксований курс [2, с.24]. Головним чином це стосується країн, що розвиваються. При цьому найбільша розбіжність між офіційним та фактичним режимом притаманна країнам Азії і Африки, а найменша - країнам Латинської Америки.

На відміну від класифікацій, що застосовувались до цього, сучасна класифікація, запропонована спеціалістами МВФ в 1999 р., базується на спостереженні за фактичною поведінкою валютного курсу. Згідно з сучасною класифікацією режимів курсоутворення, 13 режимів згруповано в три групи: режими жорсткої прив'язки, режими плаваючих курсів та проміжні режими [2, с.25]. Найбільшою є група проміжних режимів, яка включає 8 систем курсоутворення: фіксацію до якірної валюти, фіксацію до валютного композиту, горизонтальний коридор, випереджуючу прив'язку, прив'язку, що запізнюється, випереджуючий уклінний коридор, уклінний коридор, що запізнюється, та жорстко кероване плавання. Групи режимів жорсткої прив'язки та плаваючого курсу є більш обмеженими за кількістю систем курсоутворення. Так, до систем жорсткої прив'язки відносять 3 режими (формальна доларизація, валютний союз, валютне правління), а група плаваючих курсів включає 2 режими (кероване плавання та незалежне плавання).

На різних етапах розвитку світового господарства країни віддають перевагу тому або іншому режиму, і співвідношення між окремими типами режимів постійно змінюється. Так, у 1970-х - на початку 1990-х рр. більшість країн віддавали перевагу режиму повзучої прив'язки (36% країн) та вузького похилого коридору (42% країн), тобто проміжним режимам [2, с.27]. Починаючи з 90-х рр. спостерігається поступова відмова від змішаних курсових режимів. Дослідження змін, що сталися останнім часом в національних системах курсоутворення, свідчить про більш активне використання «чистих» режимів - жорсткої прив'язки та незалежного плавання, що представлено на рис.1.

§-

2

100%-80%' 60%' 40%. 20%'

0%

1991 1996 1999 2002 2005 2008

□ Режими плаваючого курсу      □ Проміжні режими      В Режими жорсткої фіксації курсу Рис. 1. Динаміка використання режимів курсоутворення країнами світу в 1991 — 2008 рр.

Так, в групі країн, що надають перевагу фіксованим курсам, спостерігається поступовий відхід від м'якої форми прив'язки до жорсткої, а деякі країни, що раніше використовували жорстко регульоване плавання, перейшли до системи вільного або м'яко керованого плавання. Загалом, в світі питома вага проміжних режимів зменшилася з 60,2% в 1991 р. до 28,3% в 2005 р., тоді як частка жорсткої прив'язки зросла з 16,1% до 25,7%, а незалежного плавання - з 23,6% до 46,0% країн. У 2008 році спостерігається суттєве зростання кількості країн, що використовують проміжні режими (до 43,1%), при одночасному зменшенні кількості країн з жорсткими системами курсоутворення (до 12,23%). Це можна пояснити тим, що багато країн розпочали масовий перехід до режимів плаваючого курсу, обравши поступовий варіант переходу, який передбачає на перших етапах упровадження менш жорстких форм фіксації, тобто змішаних режимів [2, с.28; 3, с.2-3; 5; 6]. Крім того, внаслідок світової фінансової кризи центральні банки деяких країн, втративши можливість підтримувати фіксований курс, підвищили гнучкість обмінних курсів з метою створення буферу для фінансових шоків.

Процеси трансформації систем курсоутворення не однаково протікають в країнах з різними типами соціально-економічних систем. Так, в групі розвинутих країн тенденція до поляризації режимів проявляється найбільш чітко. Перехід цих країн до крайніх курсових режимів є результатом розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці. З одного боку, наслідком розвитку процесів регіоналізації в країнах Західної Європи стало утворення валютного союзу, який вважається різновидом жорсткої фіксації. З іншого боку, зростаюча глобалізація світової економіки, зокрема, світових фінансових ринків, лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків, потреба у посиленні ринкового регулювання валютних курсів для протидії валютним шокам вимагають використання більш гнучкої системи курсоутворення, що знаходить відображення у впровадженні режимів вільно плаваючого курсу.

Група країн, що розвиваються, є найбільш диференційованою за видами використовуваних режимів (ці країни застосовують всі типи режимів, що містить сучасна класифікація МВФ). Водночас, в зазначеній групі країн, також спостерігається тенденція до поступової відмови від проміжних режимів курсоутворення. Тільки за період з 1999 р. по 2005 р. в системах курсоутворення країн, що розвиваються, сталися значні зрушення: частка країн, що використовують змішані режими, зменшилась на 7,24%; питома вага гнучких режимів зросла на 5,88%, а режимів жорсткої фіксації - на 1,36%.

В динаміці використання режимів курсоутворення країнами СНД і ЦСЄ відсутня чітка тенденція до поляризації, яку було виявлено для інших економічних типів країн. Найбільшою за кількістю є група країн, які використовують режими гнучкого курсоутворення, однак якщо в 2002 році їх частка порівняно з 1999 роком зросла (з 60,8% до 64,3%), то в 2005 р. знову зменшилась до вихідного рівня (60,7%). При цьому країни стали більше надавати перевагу керованому плаванню валют (його частка зросла з 42,9% до 50,0%) порівняно з незалежним плаванням (питома вага зменшилась з 17,9% до 10,7%). Таку ситуацію можна пояснити, по-перше, недостатнім включенням зазначених країн до системисвітового господарства, що не дозволяє слідувати загальним тенденціям його розвитку, а по-друге, перехідним типом валютно-фінансового сектору цих держав, завдяки чому вони по-своєму реагують на зміни у закономірностях функціонування світового фінансового середовища.

Поступова відмова країн від проміжних режимів і надання переваги «чистим» системам курсоутворення в іноземній літературі отримала назви «зникнення середини» (vanishing middle), «кутові рішення» (corner solutions), «закон виключення середини» або теорія поляризації [2, с.23; 4, с.2]. Згідно з цією теорією, в сучасному світі з його високим ступенем інтеграції міжнародних фінансових ринків можуть ефективно діяти тільки два «чистих» режими - або незалежне плавання, або жорстка форма фіксації. Проміжні режими залишаються більш ефективними для тих країн, які ще недостатньо інтегрували до світового фінансового середовища, і фінансові ринки яких в належній мірі досі не відкриті для іноземного капіталу [2, с.28]. Теорія поляризації тісно пов'язана з проблемою «несумісної трійки», яка полягає в тому, що країна може одночасно досягнути тільки дві мети з трьох: стабільність валютного курсу, вільна мобільність міжнародного капіталу та незалежність грошово-кредитної політики [4, с.2-3]. Так, якщо фіксація курсу є жорсткою, монетарна політика автоматично стає підпорядкованою підтримці валютної прив'язки. В країні може деякий час існувати «несумісна трійка», зокрема, якщо валютний курс є заниженим. Але в довгостроковій перспективі в умовах вільної міграції капіталу використання м'якої форми прив'язки призводить до підвищення ступеню волатильності валютного курсу, збільшення масштабів спекулятивних атак і розвитку фінансової кризи.

Для країн, що розвиваються, теорія поляризації має особливе значення, оскільки проміжні режими сприяють розвитку фінансової кризи, а ринки зазначених держав є найбільш вразливими до валютних потрясінь. Майже кожна країна з цієї групи, яка останнім часом пережила валютні шоки - Індонезія і Таїланд (1997 р.), Бразилія і Еквадор (1999 р.), Туреччина (2001 р.) - до і під час розвитку кризи використовувала один з проміжних режимів, до яких перш за все належать м'які форми фіксації валютного курсу, такі як повзуча прив'язка та валютний коридор. Ці валютні кризи ще раз підтвердили припущення, що „несумісна трійка" робить проміжний режим недієвим в умовах вільної міжнародної мобільності капіталу. Саме тому більшість країн, що пережили валютні шоки, вже під час кризи або після неї здійснювали перехід або до жорсткої фіксації курсу, або до гнучкого режиму курсоутворення.

Водночас, теорія поляризації не позбавлена деяких недоліків. По-перше, теорія не пояснює, яка країна який саме «чистий» режим повинна застосовувати. Можливим шляхом вирішення цього питання може стати використання критеріїв оптимальних валютних зон, розроблених Манделлом та МакКінноном. Відповідно до цих критеріїв, фіксований валютний курс більше підходить для використання в невеликих економіках, що беруть активну участь в міжнародній торгівлі. Великим країнам і невеликим економікам, в яких часто спостерігаються фінансові шоки, рекомендується використовувати гнучкий режим курсоутворення [5, с.2]. По-друге, теорія поляризації залишає відкритим питання, який саме тип плавання слід обирати - орієнтований на регулювання грошових агрегатів, процентних ставок або таргетування інфляції. При відповіді на це питання слід брати до уваги загальні цілі економічного розвитку країни, а також зважати на тип її економічною системи. Так, розвинені країни можуть досить ефективно використовувати будь-який вид плавання, а найкращим режимом для виникаючих ринків деякі науковці вважають «регульоване плавання плюс», де «плюс» означає таргетування інфляції та жорсткі заходи по врівноваженню валютного курсу [4, с.4]. По-третє, теорія не відповідає на питання, до якої саме валюти слід прив'язуватись і за яким курсом, якщо країна обирає жорстку форму фіксації, наприклад, валютне правління. Крім того, з впровадженням валютного правління виникає й проблема гарантування стабільності національної фінансової системи при відсутності національного кредитора останньої інстанції. Ці та інші проблеми ще потребують глибокого аналізу з метою розробки ефективних методів їх розв'язання.

Виступаючи одним з наслідків розвитку процесів економічної інтеграції та фінансової глобалізації, поляризація режимів курсоутворення здійснює зворотний вплив і у свою чергу сприяє активізації вказаних процесів у світовому господарстві. Більш активне застосування формальної доларизації або створення валютних союзів як крайніх форм фіксації валютного курсу стимулюють розвиток довгострокових економічних відносин між країнами, створюючи умови для їх інтегрування. Режими гнучкого курсоутворення, що базуються на ринковому встановленні обмінних курсів, лібералізації фінансових відносин, усуненні валютних обмежень, сприяють зникненню меж між національними валютними ринками, сприяючи подальшому розвитку процесів фінансової глобалізації.

Таким чином, сучасні умови функціонування світового фінансового середовища відхиляють можливість застосування змішаних режимів курсоутворення. Зростаючі масштаби фінансової глобалізації змушують країни зробити вибір між стабільним валютним курсом та грошово-кредитною незалежністю. Тенденцію до відходу країн від проміжних режимів валютного курсу пояснює теорія поляризації. Ефект поляризації режимів курсоутворення спостерігається в багатьох країнах світу і є характерним для країн з різними типами соціально-економічних систем. Виключенням є група найбільш відсталих в економічному плані країн, що розвиваються. Певна замкненість економік цих держав, недостатня відкритість їх фінансових ринків дає їм можливість досі використовувати проміжні режими. Зважаючи на досить велику кількість таких країн, вірогідність повного зникнення змішаних режимів курсоутворення в найближчі роки є дуже незначною. Теорія поляризації підтверджується емпіричними даними, що свідчать про загальносвітову тенденцію переходу національних систем курсоутворення до чистих режимів. Однак, беручи до уваги наявність окремих недоліків, ця концепція потребує значного удосконалення з метою пошуку відповідей на досі нерозв'язані питання.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Михайличенко С. Механізм курсоутворення та деякі аспекти його застосування до гривні / С. Михайличенко // Вісник НБУ. - 2004. - №4. -

С. 10-19.

2. Моисеев С.Р. Классификация режимов валютного курса / С.Р. Моисеев // Информационно-аналитический журнал «Дайджест-финансы». -2003. - №3. - С. 23.

3. Exchange rate arrangements // International Financial Statistics. IMF. - 2002. - June. - p. 2-3.

4. Fischer S. Financial crises and reform of the international financial system / S. Fischer // Review of world economics. - 2003. - Vol. 139. - №1. - P.

1-37.

5. Velasco A. Exchange rate policies for developing countries: What have we learned? What do we still not know? / A. Velasco // G-24 Discussion paper series. - 2000. - №5. - P.1-16.

6. De Facto Classification of Exchange Rate Regimes and Monetary Policy Frameworks. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.imf.org/external^np/mfd/er/2008/eng/0408.htm.

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрена эволюция использования режимов курсообразования странами мира. Исследованы особенности трансформации валютных режимов в странах с разными типами социально-экономических систем. Определены причины и последствия поляризации национальных систем курсообразования. Исследована теория поляризации курсовых режимов, выяснены ее недостатки, предложены отдельные направления ее совершенствования.

РЕЗЮМЕ

В статті розглянуто еволюцію використання режимів курсоутворення країнами світу. Досліджено особливості трансформації валютних режимів в країнах з різними типами соціально-економічних систем. Визначено причини та наслідки поляризації національних систем курсоутворення. Досліджено теорію поляризації курсових режимів, з'ясовано її недоліки, запропоновано окремі напрямки її удосконалення.

SUMMARY

The article considers the evolution of exchange rate regimes in the countries of the world. The peculiarities of regimes' transformation in the countries with different types of economic systems are investigated. Causes and consequences of national exchange rate arrangements' polarization are determined. The theory of exchange rate regimes' polarization is studied, its shortcomings are defined, some possible directions of its improvement are proposed.

МАСШТАБИ І СТРУКТУРА ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ Мацука В.М., к.е.н., доцент, Маріупольський державний гуманітарний університет

Залучення іноземних інвестицій до найперспективніших секторів національної економіки, організація технологічного трансферу, узгодження інтересів національних товаровиробників та міжнародних корпорацій стають все актуальнішими як на теоретичному рівні так і в практичній площині. У сучасному світі все сильніше діють глобальні закономірності та тенденції, характер яких визначається, головним чином, інтересами і можливостями невеликої кількості найпотужніших держав і наднаціональних корпорацій. Правильний вибір стратегії і тактики в стосунках з ними значною мірою визначає успіх чи невдачу проекту економічної трансформації, обраною тією чи іншою країною.

Мета статті - на основі аналізу наявних тенденцій узагальнити позитивний досвід, виділити специфічні проблеми і запропонувати певні рекомендації щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять методи загальнонаукового пізнання, статистичного та математичного аналізу.

Досліджуючи тенденції залучення іноземних інвестицій в національну економіку автор спирався на авторитетну думку відомих спеціалістів, таких як Бланк І.О, Божко В.П., Губський Б.В., Гуляєва Н.М., Матюшенко І.Ю., Лук'яненко Д.Г., Макогон Ю.В., Новицький В.Є., Омельченко А.В, Пересада А.А., Федоренко В.Г.

У контексті визначення місця України в глобальному інвестиційному середовищі важливими є дані порівняльного аналізу Індексу економічної свободи, опублікованого в 2008 р. американським дослідним центром «Heritage Foundation*. 157 країн світу поділено на 5 груп залежно від значення сукупного показника: 0-49,9 - репресивні (24 країни), 50-59,9 - переважно економічно не вільні (52 країни), 60-69,9 - у середньому економічно вільні (51 країна), 70-79,9 - переважно економічно вільні (23 країни) та 80-100 - економічно вільні (7 країн). Загальна оцінка складається з 10 компонентів: свобода бізнесу, торгівлі, праці, фіскальна, монетарна, інвестиційна, фінансова політики, а також свобода від корупції, право власності та розмір державного апарату.

У 2008 р. Україна в цьому рейтингу посіла 133-тє місце серед 157 країн світу та 39-те серед 41 країни Європи і належить до переважно економічно не вільних ( табл. 1).

Таблиця 1*

Роки

Ранг

Величина

Свобода

Свобода

Фіскальна

Монетарна

Інвести-

Свобода

Кількість

 

 

 

бізнесу

торгівлі

свобода

свобода

ційна свобода

від корупції

країн у рейтингу

1995

95

39,9

55

55,0

61,8

0,0

50

10

101

1996

127

40,6

55

66,0

57,7

0,0

50

30

142

1997

133

43,5

55

66,0

61,1

0,0

50

30

150

1998

140

40,4

55

53,0

64,4

0,0

50

30

156

1999

137

43,7

55

53,0

63,0

39,3

50

30

161

2000

129

47,8

55

70,0

62,3

63,0

50

28

161

2001

131

48,5

55

70,0

63,8

62,3

50

26

155

2002

133

48,2

55

71,0

66,1

58,2

50

15,0

156

2003

128

51,1

55

74,6

67,1

64,0

30

21,0

156

2004

114

53,7

55

74,4

67,5

74,5

30

24,0

155

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций