Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 34

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

2005

101

56,1

55

76,2

83,0

76,2

30

23,0

155

2006

110

54,6

43,1

77,2

90,2

72,9

30

22

157

2007

135

51,6

43,6

77,2

83,6

68,4

30

26

157

2008

133

51,1

44,3

82,2

79,0

69,9

30

28

157

•     Складено за даними «2008 Index of Economic Freedom* [10]

При цьому за більшістю величин показників її позиції є значно гіршими, ніж середні для країн світу та Європи. Експерти зазначають, що в Україні в умовах відносно нормального розвитку у сфері торгівлі та оподаткування існують проблеми щодо свободи підприємництва, свободи грошових відносин, інвестицій, захисту прав власності та свободи від корупції, у розмірах державного апарату управління. Так, рівень фінансової свободи для України має оцінку 50, тоді як середній по Європі - 66,3, середній по світу -51,1; свобода від корупції - відповідно, 28, 57 та 40; право власності - 30, 62 та 45; свобода праці - 54,3, 63,4 та 61,5; монетарна свобода - 69,9, 78,6 та 74,2; свобода бізнесу - 44,3, 75,9 та 62,3; інвестиційна свобода - 30, 65,4 та 49,7. При цьому слід ураховувати, що, згідно з особливостями міжнародних зіставлень, в основу розрахунків покладено макроекономічні дані 2005 р. Цю особливість слід брати до уваги й при аналізі динаміки місця України в рейтингу 1995­2008 pp.. [2, с.80].

Дані таблиці 1 свідчать, що найкращу позицію в рейтингу з урахуванням кількості охоплених країн Україна посідала у 2005 р. Зважаючи на тенденцію зменшення величини Індексу протягом 2006-2007 pp., слід визнати реальність загрози переходу України до класу репресивних країн, якщо не зміняться на краще бізнес та інвестиційний клімат, рівень захисту прав власності.

Невід'ємною складовою конкурентоспроможності бізнесу є «легкість» його ведення в країні. Експертами Світового банку виділяються 10 складових, які дозволяють визначити рейтинг країни з позиції легкості ведення бізнесу. Doing Business - річний звіт Світового банку, який дає змогу об'єктивно оцінити законодавство, пов'язане з регулюванням підприємницької інвестиційної діяльності, та його правозастосування [7].

Згідно з останньою доповіддю Doing Business 2009 Україна посіла 145-ту позицію серед 181 країн світу (країни ранжуються від 1 до 181 місця, де перша позиція відповідає найкращому результату), розташувавшись позаду таких країн, як Казахстан (70-та позиція), Молдова (103-та), Киргизстан (68-ма), Ефіопія (116-та), Росія (120-та), Білорусь (85-та), Уганда (111-та), Мозамбік (141-ша), Іран (128-ма), Узбекистан (138-ма), Для порівняння: в 2006 році Україна займала 128-му позицію серед 175 країн. Експертна оцінка рейтингів за всіма складовими для України наведена в таблиці 2.

© Мацука В.М., 201Таблиця 2

_Рейтинг України за «легкістю» ведення бізнесу, 2008 р._

Складові ведення бізнесу

Ведення бізнесу

Зміна рейтингу

Бізнес в цілому

145

-1

Реєстрація підприємств

113

-15

Отримання дозволу на будівництво

175

-4

Наймання робочої сили

103

+3

Реєстрація власності

142

+2

Кредитування

61

+33

Захист інвесторів

141

-1

Оподаткування

180

0

Міжнародна торгівля

121

-10

Забезпечення виконання контрактів

48

-1

Ліквідація підприємств

143

0

Негативний вплив світової фінансової кризи закономірним чином позначився на веденні бізнесу в Україні, який не має достатніх резервних ресурсів та страхових інструментів для самостійного подолання кризового тиску. Не спостерігаються тенденції і до сталого зростання іноземних інвестицій (табл.3).

Таблиця 3*

_Сукупний капітал нерезидентів в Україні за 1994-2009 рр._

Роки

Сукупний обсяг капіталу нерезидентів, млн. дол. США

Темп зростання, %

1994

219,4

-

1995

483,5

220,4

1996

896,9

185,5

1997

1438,2

160,4

1998

2063,6

143,5

1999

2810,7

136,2

2000

3281,8

116,8

2001

3875,0

118,1

2002

4555,3

117,6

2003

5471,8

120,1

2004

6794,4

124,2

2005

9047,0

133,2

2006

16890,0

186,7

2007

21607,3

127,9

2008

29542,7

136,7

2009

35723,4

120,9

* 1.    Розраховано автором за даними Державного комітету статистики України [9] 2.    Дані наведено на початок року

Україна залучає іноземні інвестиції з 1992 р. і станом на початок 2009 р. залучила 35723,4 млн. дол. США. Сукупний обсяг капіталу нерезидентів в Україні збільшився з початку 1994 р. більш ніж у 160 разів. В розрахунку на одну особу обсяг ПІІ становить 775,3 дол. США та є найбільшим за роки спостереження річним показником. Чистий приріст ПІІ в Україні, з урахуванням їх переоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за 2008 рік склав 6180,7 млн. дол. США, що на 22,1% менше приросту за 2007 рік (табл. 4).

Таблиця 4*

_Чистий приріст ПІІ в Україні за 1992-2008 рр.._

Роки

Чистий приріст ПІІ, млн. дол. США

Темп зростання, %

1992-1993

219,4

-

1994

264,1

120,4

1995

413,4

156,5

1996

541,3

130,9

1997

625,4

115,5

1998

747,1

119,5

1999

471,1

63,1

2000

593,2

125,9

2001

680,3

114,7

2002

916,5

134,7

2003

1322,6

144,3

2004

2252,6

170,3

2005

7843,0

348,0

2006

4717,3

60,1

2007

7935,4

168,2

2008

6180,7

77,9

* Розраховано автором за даними Державного комітету статистики України [9]

Географічна структура іноземного інвестування залишається достатньо стабільною. Інвестиції надійшли зі 124 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 7682,9 млн. дол. США (21,5%), Німеччина - 6393,8 млн. дол. США (17,9%), Нідерланди - 3180,8 млн. дол. США (8,9%), Австрія - 2445,6 млн. дол. США (6,8%), Сполучене Королівство - 2273,5 млн. дол. США (6,4%), Російська Федерація - 1851,6 млн. дол. США (5,2%), Сполучені Штати Америки -1471,5 млн. дол. США (4,1%), Віргінські острови, Британські - 1316,1 млн. дол. США (3,7%), Швеція - 1263,0 млн. дол. США (3,5%) та Франція

- 1226,1 млн. дол. США (3,4%).

У поточному році зросли обсяги капіталу з Кіпру - на 1736,5 млн. дол. США, Італії - на 763,9 млн. дол. США, Нідерландів - на 672,0 млн. дол. США, Німеччини - на 475,5 млн. дол. США, Російської Федерації - на 389,2 млн. дол. США та Австрії - на 378,2 млн. дол. США. Аналізуючи галузеву привабливість України, можна зробити висновок, що найбільш інтенсивно інвестиційні процеси відбуваються у високоприбуткових сферах, які не потребують значного вкладання капіталу при забезпеченні швидкої віддачі.

На підприємствах промисловості зосереджено 8056,5 млн. дол. США (22,6% загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної - 6928,0 млн. дол. США та добувної - 1001,8 млн. дол. США. Серед галузей переробної промисловості у виробництво харчовихпродуктів, напоїв і тютюнових виробів внесено 1655,5 млн. дол. США прямих інвестицій, у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів - 1353,7 млн. дол. США, машинобудування - 1090,4 млн. дол. США, хімічну та нафтохімічну промисловість - 952,8 млн. дол. США, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції - 713,2 млн. дол. США [9].

У фінансових установах акумульовано 7154,8 млн. дол. США (20,0%) прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку - 3718,4 млн. дол. США (10,4%), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, - 3570,7 млн. дол. США(10,0%) (рис. 2).

Приріст іноземного капіталу у звітному році спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність, - на 2285,7 млн. дол. США, операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - на 901,4 млн. дол. США, торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів, предметів особистого вжитку - на 646,3 млн. дол. США, будівництво - на 421,1 млн. дол. США тощо [9].

Торгівля, ремонт авто мобілів, побутових виробів та предметів особистого

Інші види 37,0%

вжитку 10,4%

Операції з нерухомим майном, оренда,

інжиніринг та надання послуг підприємцям

10,0%

Переробна промисловість 19,6%

Фінансова діяльність 20,0%

Добувна промисловість

3,0%

Рис. 1 Структура ПІІ в економіку України за видами економічної діяльності станом на 01.01.2009 р. Аналіз регіональної структури іноземного інвестування свідчить про нерівномірність розподілу інвестицій за регіонами України, їх зосередження у промислових центрах України, таких як м. Київ (37,3%), Дніпропетровська (7,5%), Харківська (4,5%), Донецька (4,2%), Київська (3,6%), Одеська (2,8%), Запорізька області (2,3%) (рис. 3).

В цілому можна відзначити формування певних тенденцій іноземного інвестування в Україні: переважання партнерів з країн, що розвиваються (за кількістю іноземних інвестицій), і партнерів із промислово розвинених країн (за розміром інвестицій); збільшення частки інвестицій із країн СНД; реалізація спільних інвестиційних проектів як, правило, на двосторонній основі; орієнтація підприємств з іноземними інвестиціями на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені та на сферу послуг; обережність західних партнерів щодо великих інвестицій, що зумовлено економічною і політичною нестабільністю, високим рівнем корупції, відсутністю надійних гарантій захисту інвестицій; активність малих зарубіжних фірм, орієнтованих на швидку віддачу невеликих інвестицій або вигоду від разових операцій, нерідко суто посередницьких або відверто спекулятивних; нерівномірність розподілу інвестицій за галузями і регіонами України, їх зосередження у промислових центрах України, зокрема в м. Києві; велика частка майнових внесків іноземних інвесторів у сукупному обсязі інвестицій, слабе використовування механізмів фінансового ринку для інвестування.

Полтавська область  | І 1,4 Автономна Республіка Крим Запорізька область Львівська область Одеська область Київська область Донецька область Харківська область Дніпропетровська область м. Київ

1,8

2,3 2,6 2,8 3,6 4,2 4,5 7,5

20

%

337,3

8 І

0

5 10

5

25

30

35

40

Рис. 2 ПІІ в економіку України за регіонами станом на 01.01.2009 р.

До основних причин, що сповільнюють розвиток інвестиційного підприємництва та бізнесу в Україні треба віднести насамперед такі: інфляція, торгові бар'єри, податковий тягар, обмеження на рух капіталу, ефективність антимонопольної політики, якість автомобільних доріг, якість авіаційної інфраструктури, професіоналізм керівників вищої ланки, відтік кваліфікованих кадрів, середня тривалість життя [7].

Проблемні для нашої країни аспекти - етична поведінка компаній, захист прав власності, прозорість ухвалення урядових рішень, дієвість аудиторських і бухгалтерських стандартів, ефективність використання держаного бюджету, захист прав інтелектуальної власності, довіра суспільства до політиків, тягар державного регулювання, ефективність корпоративного управління.

Активізувати інвестиційне підприємництво у сучасній Україні можливо за умов:

- забезпечення фінансування інноваційного процесу, збільшення частки фінансування витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

- розроблення та реалізації системи заходів з активізації інвестиційної діяльності комерційних банків, їх зацікавлення у довгостроковому кредитуванні, а також застосування поряд з кредитами нетрадиційних способів фінансування інноваційних проектів - франчайзингу, лізингу, факторингу та форфейтингу, що створить необхідні умови для переміщення доходів з низькотехнологічних сегментів економіки у високотехнологічні та сприятиме переходу до моделі інноваційного розвитку;

- збільшення потоків іноземних інвестицій;

- формування належного правового середовища для розвитку інвестиційної діяльності, підвищення мотивації підприємця до високопродуктивної і високоякісної діяльності через вдосконалення системи економічного стимулювання шляхом внесення змін до податкового, митного законодавства;

- сприяння розвитку високорозвиненого фондового ринку, венчурного підприємництва, загалом інвестиційно-фінансового сектора економіки;

- забезпечення державної підтримки інноваційного підприємництва через створення венчурних фондів;

- удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності через узгодження вітчизняної нормативно-правової бази у сфері інноваційної' діяльності з міжнародними стандартами;

- забезпечення розвитку інвестиційної інфраструктури;

- розроблення системи експертизи імпортованих технологій за чіткими критеріями;

- запровадження санкцій для підприємств, які використовують імпортні технології, що погіршують стан довкілля, особливо, якщо є вітчизняні аналоги з нижчим рівнем небезпеки для навколишнього середовища;

- впровадження міжнародного досвіду оцінки ефективності й результативності функціонуючих бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів;

- формування інвестиційної та інноваційної культури суспільства: підтримка наукових видавництв, наукових та науково-популярних видань, розширення освітніх програм, підвищення рівня навчального і наукового процесу тощо.

Таким чином, щодо масштабів іноземних інвестицій в Україні у короткостроковій перспективі можна очікувати на такі наслідки кризи: зниження обсягів їх надходження у формі прямих іноземних інвестицій - через комбінацію уповільнення економічного зростання, політичних факторів, загальної ситуації на ринку інвестицій та зниження вартості активів.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бланк І.О. Інвестиційний менеджмент/ І. Бланк, Н. Гуляєва.М. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2003.

2. Даниленко А.А. Світові тенденції та особливості розвитку прямих іноземних інвестицій // Фінанси України. - 2009. - №4. - С.99-108.

3. Матюшенко І.Ю. Іноземні інвестиції^ І. Матюшенко, В. Божко В.П. - К.: ВД «Професіонал», 2005, - 336 с.

4. Міжнародна інвестиційна діяльність/ [Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В., Мозговий О.М. та ін.] .; За ред. Д.Г. Лук'яненко. - К.: КНЕУ, 2003.

- 387 с.

5. Панфілова Т. Україна в глобальному торговельному та інвестиційному середовищі // Економіка України. - 2009. - №6. - С.75-84.

6. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом/ А. Пересада. - К.: Лібра, 2002.

7. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / [К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, О.М. Кужель та ін.] - К., Держкомпідприємництво, 2008. - 226 с.

8. Федоренко В.Г. Іноземне інвестування економіки України/ В. Федоренко - К.: МАУП, 2004. - 272 с.

9. htpp://www.ukrstat.gov.ua.

10. htpp://www.heritage.org/index.

РЕЗЮМЕ

У статті узагальнюється позитивний досвід, аналізуються наявні тенденції, визначаються специфічні проблеми і пропонуються певні рекомендації щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України.

РЕЗЮМЕ

В статье обобщается позитивный опыт, анализируются явные тенденции, определяются специфические проблемы и предлагаются

определенные рекомендации относительно привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины.

SUMMARY

In article the positive experience is generalized, obvious tendencies are analyzed, specific problems are defined and the certain recommendations concerning attraction of foreign investments into economy of Ukraine are offered.

ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ В ПРОЦЕСАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РЕГІОНУ

Мельникова М.В., к.е.н., Донецький національний університет, доцент

Актуальність. Вихід української економіки з кризи багато в чому залежить від реалізації інвестиційної політики як на державному, так і регіональному рівні. Під інвестиційною політикою звичайно розуміють комплекс взаємозв'язаних заходів щодо забезпечення необхідного рівня і структури капіталовкладень в економіку країни і окремі її сфери і галузі, спрямованих на підвищення інвестиційної активності основних агентів відтворювальної діяльності: населення, підприємців і держави.

Досвід реалізації інвестиційної політики у продовж передкризових років,що джерелом інвестицій були і продовжують залишатися власні кошти підприємств, хоча мала місце тенденція зниження частки власних коштів у загальному обсязі інвестиційних ресурсів і 2007 р. вона склала 56,5%, .що на 12,1% нижче, ніж у 2000 р.[1]. Це пояснюється не належною надійністю і стабільністю бюджетних коштів, портфельних інвестицій, кошти населення та кредитів комерційних банків. Тому при значному дефіциті внутрішніх коштів, стрімкому старінні промислово-виробничого потенціалу, необхідності забезпечення технологічного переозброєння промислових галузей національна економіка має значні потреби в інвестиціях. Вирішення проблем пошуку джерел інвестицій і визначення напрямів їх раціонального використання складає зміст державної і регіональної інвестиційної політики При цьому вельми важливим представляється формування різних інструментів, що впливають на рішення приватних інвесторів, включаючи макроекономічні, мікроекономічні і інституційні.

Інституційні інструменти передбачають створення механізмів координації інвестиційних рішень приватних компаній між собою і з державними інвестиційними програмами. Однією з форм інституційних механізмів виступає формування інтегрованих структур за типом виробничо-господарських комплексів, які дозволяють здійснювати раціональне управління власними і залученими ресурсами, а також ефективно управляти комунікаційними зв'язками і стосунками між учасниками в процесі інвестування. Вказане підкреслює актуальність обраної теми дослідження

© Мельнікова М.В., 2010 462

Аналіз досліджень по проблемах розробки і реалізації інвестиційної політики, показує, що вітчизняні і зарубіжні вчені відводять значну роль таким інституційним утворенням, як інтегровані структури, об'єднання підприємств і великі корпорації в питаннях реалізації інвестиційної політики на державному і регіональному рівні[2-5]. Вони підкреслюють, що інтегровані структури грають значну роль в подоланні інвестиційної кризи, сприяючи локальному поліпшенню інвестиційної ситуації в економіці. За рахунок концентрації інвестиційних ресурсів і можливості оптимізації їх використання вони можуть не тільки ефективно розвивати власну виробничу базу і інфраструктуру, але і сприяти розвитку суміжних з ними виробництв і галузей. Разом з вказаними особливостями такі інтегровані структури, як виробничо-господарські комплекси володіють ще і перевагами організаційно-економічного потенціалу, які доцільно використовувати в процесах інвестування.

Вказані обставини зумовили мету дослідження, що полягає в розробці рекомендацій по використанню організаційно-економічного потенціалу виробничо-господарських комплексів в процесах реалізації інвестиційної політики регіону

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций