Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 36

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

РЕЗЮМЕ

Розглянуто проблеми реалізації інвестиційної політики на державному і регіональному рівні. Обгрунтовано можливості використання організаційно економічного потенціалу виробничо-господарських комплексів як інституційного інструменту реалізації інвестиційної політик регіону. SUMMARY

The problems of realization of investment policy are considered at state and regional level. Possibilities of the use the organizational-economic potential of the production -economic complexes are grounded as an institutional instrument of realization the investment policy of region

ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ДОНЕЦЬКОГО РЕГІОНУ, ЯК ЧАСТИНИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

Цибульська Л.О. , к.е.н., доцент кафедри інтелектуальної власності і права Приазовського державного технічного університету (м.Маріуполь)

Постановка проблеми. Унаслідок розвитку процесів глобалізації перед урядами багатьох країн світу постала проблема пошуку нових форм і методів адаптації національного економічного та політико -правового середовища до сучасних вимог здійснення міжнародних економічних відносин. Швидка зміна чинників, які визначають конкурентоспроможність фірм на світових ринках, динамічний розвиток глобального середовища змушують дедалі активніше звертатися до проблем забезпечення національної конкурентоспроможності в глобальному масштабі.

Поява технологічних інновацій є результатом дуже складної творчої діяльності багатьох колективів учених, фахівців, організаторів виробництва. Вони забезпечують розвиток тих чи інших галузей промисловості та є основою підвищення національної економіки. Нині приріст валового продукту в першій десятці розвинених країн світу на 75-80% визначається інноваційною економікою, побудованою на унікальних технологіях[1].

Створюючи новітні виробничі технології, країни - лідери реалізують на світовому ринку новітні товари кращої якості і встигають оновити свою технологічну базу, налагодити випуск товарів наступного покоління технологій до того, як інші країни лише освоюють і реалізують їх колишні стандарти. Отже, ці країни приречені на те, щоб або тиражувати вже морально застаріле виробництво, одержуючи при цьому мінімальний прибуток, або задовольнятися сферами, що не вимагають високих технологій. Таких як сільське господарство і видобувна промисловість, ціни на продукцію яких у цілому невеликі.

Аналіз останніх досліджень. У науковій літературі стратегічним аспектам інноваційного розвитку України приділяється багато уваги такими науковцями, як Федулова Л.І., Андрощук Г.О., Шовкалюк В.С., Луценко Ю.О., Хименко О.А., Ткаченко В.В., Мазур О.А та іншими. Проте, ще багато питань залишаються не вирішеними.

Невирішена проблема. Для подальшого розвитку всеукраїнської та регіональної інноваційних структур, нормативно - правового забезпечення у сфері інновацій, необхідне дослідження сучасного стану з метою виявлення проблем і способів їх вирішення.

Мета наукової статті полягає у аналізі та виявленні проблемних питань щодо активізації інноваційного розвитку держави, підняття рівня зовнішньоекономічних зв'язків з метою залучення іноземних інвестицій.

Результати дослідження. За даними Держкомстату України [2] у 2008 році інноваційною діяльністю займалося 1397 підприємств, або 13,0% від їхньої загальної кількості (табл. 1). Ці підприємства впроваджували інноваційну продукцію, нову як для ринку, так і для самого підприємства. Зокрема, 2,5% підприємств витрачали кошти на внутрішні НДР, 1,4% - на зовнішні, 1,0% - на придбання нових технологій та 7,6% - на придбання машин, обладнання, установок та капітальні витрати, пов'язані з упровадженням інновацій.

Таблиця 1

Інноваційна діяльність промислових підприємств за напрямами проведених інновацій у 2008 році_

 

Усьго

у % до загальної кількості промислових підприємств

Кількість підприємств, що займались інноваційною діяльністю

1397

13,0

з них витрачали кошти за напрямами інноваційної діяльності:

 

 

внутрішні НДР

267

2,5

зовнішні НДР

152

1,4

придбання нових технологій

107

1,0

придбання машин, обладнання, установок, інших основних засобів та капітальні витрати, пов'язані з упровадженням інновацій

813

7,6

У 2008 році обсяги витрат на інноваційну діяльність склали 11,99 млрд грн, що на 11% більше, ніж у 2007 р. Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності, як і в попередні роки, були власні кошти суб'єктів господарювання - 7,3 млрд грн, що складає 60,6% від загального обсягу фінансування (рис. 1). Зросла частка кредитування інноваційної діяльності з 18,5% у 2007 році до 33,7% у 2008 р.

© Цибульська Л.О.. , 201Упродовж 2008 року 1160 промислових підприємств займалися впровадженням інновації, що склало 10,8% від загальної кількості промислових підприємств (табл. 2). Із цих підприємств проводили комплексну механізацію та автоматизацію виробництва - 813 (7,6%), упроваджували нові технологічні процеси - 582 (5,4%), освоювали виробництво інноваційних видів продукції - 667 (6,2%).

Найбільша кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації у 2008 р. розташована в м. Київ - 140 (12,1%), Харківській -97 (8,3%), Донецькій - 75 (6,4%) та Івано-Франківській - 73 (6,3%) областях (рис. 2).

За видами економічної діяльності у 2008 р. найбільша кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації, припадає на переробну промисловість -1113 (95,9% від загальної кількості промислових підприємств, що впроваджували інновації), зокрема в галузі машинобудування - 354 (30,5%), у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 261(22,5%), хімічній та нафтохімічній промисловості - 136 (11,7%).

Упродовж 2008 року на промислових підприємствах упроваджено 1647 технологічних процесів, з яких 680 - маловідходних, ресурсозберігаючих та безвідходних. Освоєно виробництво 2446 інноваційних видів продукції, з яких 758 нових видів техніки.

Прямі іноземні інвестиції в Україну :іа 2000 - 2009 роки

Рис. 1 Прямі іноземні інвестиції в Україну Обсяг реалізованої інноваційної продукції у 2008 році склав 45,8 млрд грн, або 5,9% від загального обсягу реалізованої промислової продукції. При цьому, питома вага продукції, що була новою для ринку, склала 32,1% , питома вага продукції, що була новою тільки для підприємства, - 67,9%. Найбільший обсяг реалізованої інноваційної продукції припадає на галузь машинобудування - 17,8 млрд грн, що складає 16,8% від загального обсягу реалізованої промислової продукції, целюлозно-паперове виробництво та видавничу діяльність - 15,1 млрд грн (10,9%), металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів - 16,3 млрд грн (8,4%).

Таблиця 2

_Кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації у 2008 році_

 

усього

у % до загальної кількості промислових підприємств

Усього

1160

10,8

з них:

 

 

проводили комплексну механізацію та автоматизацію виробництва (втрачали кошти на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення)

813

7,6

упроваджували нові технологічні процеси

582

5,4

з них:

 

 

маловідходні, ресурсозберігаючі та безвідходні

280

2,6

освоювали виробництво інноваційних видів продукції

667

6,2

з них:

 

 

нових видів техніки

201

1,9

Упродовж 2008 року 341 підприємство реалізувало свою інноваційну продукцію за межі України на загальну суму 23,6 млрд грн (51,6% від загального обсягу реалізованої інноваційної продукції). Найактивнішими за обсягами реалізованої за кордон інноваційної продукції були Луганська (9,1 млрд грн), Запорізька (4,5 млрд грн) та Донецька області (4,4 млрд грн). У 2008 році у 8 регіонах частка реалізованої інноваційної продукції за межі України до загального обсягу реалізованої інноваційної продукції перевищувала середній рівень по Україні - 51,6%. Найбільшим цей показник був у Запорізькій області - 84,6%.

За підсумками 2008 року найбільше було реалізовано інноваційної продукції за межі України підприємствами з виробництва готових металевих виробів - на суму 12,9 млрд грн. У машинобудуванні такий обсяг склав 8,2 млрд грн, у хімічній та нафтохімічній промисловості - 952,4 млн грн, у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 8, 1 млн грн.

Протягом 2008 року активність вітчизняних винахідників та авторів промислових зразків і корисних моделей залишалася стабільно високою - до Департаменту інтелектуальної власності України було подано понад 50 тисяч заявок на об'єкти промислової власності. Загальна кількість заявок на винаходити та корисні моделі зросла на 8,6% (9,6 тисяч заявок), на промислові зразки - на 51% (понад 2,3 тисячі заявок).

У 2008 році видано майже 331,1 тисячі охоронних документів, серед яких 90 тисяч - патенти на винаходи, 38,3 тисячі патентів на корисні моделі, майже 18,1 тисяч патентів на промислові зразки. Тобто кількість заявок на об'єкти промислової власності проти відповідного періоду 2007 року зросла більш ніж на 22%.

В Україні сформовано лише окремі елементи інноваційної інфраструктури. За даними облдержадміністрацій станом на кінець 2008 року в усіх регіонах України діяли лише 24 інноваційні центри, 28 науково-навчальних центрів, 11 інноваційних бізнес-інкубаторів, 5 центрів інновацій та трансферу технологій, 23 центри комерціалізації інтелектуальної власності, 21 науково-впроваджувальне підприємство, 19 регіональних центрів науково-технічної та економічної інформації, 10 інноваційно-технологічних кластерів, створено 18 технологічних парків, функціонують нечисленні консалтингові фірми та небанківські фінансово-кредитні установи. У регіонах України майже відсутні венчурні фонди, а створення центрів трансферу технологій знаходиться лише на початковій стадії.реііоьіами у 2Ш8 році

Хер ооноь і.:. N..p ......•<.....

Тор„о„Ь,,.о,.ка

Ч..мім.•<..... Лу < .....•<..... Кір оввогр адоь і. : .

Київська

its......    <f>p :...... .м. і. і.:.

ЗшюрЬі.кіі'

Ж* 11і. .чі. .р

До, «_-,„.,«і Дніпр .....її*, овеї. ....

її.. .... ..•<.....

її*................

2*і>

28 І 2*і>

Рис. 2. Кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації

Суттєвою ознакою розвитку підприємств інноваційної інфраструктури в Україні також є нерівномірність їх розподілу за регіонами. Так, є області, де певні елементи інноваційної інфраструктури більш розвинені порівняно з іншими регіонами. Зокрема, у Полтавській області створено 3 інноваційні бізнес-інкубатори, у Луганській - 5 науково-навчальних центрів, 4 науково-впроваджувальні підриємства, 9 небанківських фінансово-кредитних установ, у Рівненській області діє 8 науково-впроваджувальних підприємств, в Івано-Франківській представлені майже всі елементи інноваційної інфраструктури - технологічний парк, інноваційний бізнес-інкубатор, дослідницький центр з питань інновацій, центр науково-технічної та економічної інформації, інноваційно-технологічний кластер, 3 центри комерціалізації інтелектуальної власності та 3 навчально-наукові центри. Також достатньо розвиненою порівняно з іншими регіонами України є інноваційна інфраструктура у Донецькій, Хмельницькій, Житомирській, Миколаївській та Харківській областях.

Проте, є області, де з усіх елементів інноваційної інфраструктури представлено лише по технопарку і регіональному центру науково-технічної та економічної інформації (Сумська) або одному інноваційному центру (Чернігівська).

Для забезпечення впливу місцевої влади на розвиток інноваційних процесів у деяких регіонах України обласними державними адміністраціями було розроблено та затверджено регіональні інноваційні програми, у яких стратегічною метою діяльності цих регіонів визначено формування інноваційної моделі розвитку економіки.

Так в Донецькій області реалізується Програма науково-технічного розвитку області на період до 2020 року яка була затверджена рішенням обласної ради від 22.03.2002 року. Вартість реалізації цієї Програми (у цінах 2002 р.) до 2020 року за розрахунками складає 14,6-17,9 млрд гривень. Найбільша частина коштів передбачена на здійснення заходів щодо науково-технічного розвитку провідних галузей спеціалізації регіону а також піднесення рівня виробничої та соціальної інфраструктури. Із загального обсягу фінансування Програми 3,1-3,7 млрд грн спрямовуються на фінансування науково-дослідних робіт, а 11,5-14,2 млрд грн - на фінансування інноваційної діяльності.

У фінансуванні науково-дослідних робіт питома вага держбюджету становитиме по роках 9-12%, власних коштів - 8-9,5%. У фінансуванні інноваційної діяльності в області питома вага держбюджету становитиме по роках 0,3-0,4%, інноваційного фонду 2,1-8,9%, кредитів 3-6%, вітчизняних інвесторів 5-7%, іноземних інвесторів - 3-4%, власних коштів - 80%.

У 2007 році було розпочато реалізацію 28-ми інноваційних проектів на промислових підприємствах та в науково-дослідних установах області. Ці проекти було профінансовано на 41,2 млн. грн, з яких коштів державного бюджету - 2,1 млн. грн, з місцевих бюджетів - 0,232 млн. грн, 26,1 млн. грн - за рахунок коштів підприємств, 12,8 млн. грн - надійшло з інших джерел.

У системі Донецького наукового центру НАНУ (сфера діяльності якого охоплює Донецьку та Луганську області) функціонує 15 її установ, 140 галузевих науково-дослідних, проектно-конструкторських і технологічних організацій і 34 виші 3-4 рівнів акредитації. Серед пріоритетів його діяльності - структурна перебудова паливно-енергетичного, металургійного, хімічного і машинобудівного комплексів Донеччини; екологічна і технологічна безпека вуглевидобутку; захист і реабілітація імунної системи людини; охорона навколишнього середовища й ефективне використання вторинних ресурсів; кадрове і методологічне забезпечення розвитку інноваційної діяльності.

Також у регіоні функціонують Східний регіональний центр інноваційного розвитку Держінвестицій, Донецьке регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, Центр консультаційно-інформаційної допомоги і забезпечення практичної підтримки малого підприємництва із захисту промислової власності та авторських прав, КП «Донецький інноваційний центр» та Донецька обласна рада Товариства винахідників і раціоналізаторів.

В області працюють 77 організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, у них задіяні 7527 наукових співробітників, серед них 161 доктор наук та 754 кандидати наук. Внутрішні поточні витрати на наукові та науково-технічні роботи, що були виконані власними силами наукових організацій, склали близько 30 млн. грн, у тому числі майже 4 млн. грн витрачено на фундаментальні дослідження, 32 млн. грн - на прикладні дослідження, 17,4 млн. грн - на науково-технічні розробки, 50 млн грн - науково-технічні послуги.

У промисловості регіону працює 61 інноваційно-активне підприємство, з яких 22 - задіяні в дослідженнях і розробках, 12 - у придбанні нових технологій, з яких 8 - придбали права власності на винаходи, 25 - задіяні у виробничому проектуванні та інших видах підготовки виробництва для випуску нових продуктів та впровадження нових методів виробництва. Придбання машин, обладнання та інших основних засобів здійснювали 27 підприємств.

До Державного департамент інтелектуальної власності було подано 907 заявок на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності, у тому числі на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

В області систематично проводяться масштабні заходи з проблем інноваційного розвитку. Зокрема, у 2007 році в рамках Ювілейної виставки «75 років Донецькій області» була проведена експозиція «Наука Донецької області».

У жовтні 2008 р. в Донецьку проведено Міжнародний інвестиційний самміт Донецької області, на якому представники обласної державної адміністрації, Держінвестицій та регіональних центрів інноваційного розвитку, представники органів влади, ключові фігури української політики і бізнесу та науковці обговорили перспективи розвитку регіону на принципах сталого розвитку, реалізацію інноваційної політики на регіональному рівні. В продовження цього масштабного проекту було проведено Міжнародний інвестиційний форум «Енергозбереження: інвестиції в майбутнє» відбудеться 17-19 вересня 2009 року до р. Донецька (Спеціалізований Виставковий Центр «Експодонбасс»). Організаторами заходу виступають Донецька облдержадміністрація і Донецька обласна рада в партнерстві з провідними експертними компаніями Deloitte, Ernst and Young, Altera Finance і лідерами українського бізнесу компаніями СКМ і ІСД.

Сьогодні розпочато процес залучення вищих навчальних закладів України до виконання інноваційних проектів у рамках технологічних парків: створені технопарки «Київська політехніка» (Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»), «Агротехнопарк» (Український національний університет харчових технологій), «Текстиль» (Херсонський державний технічний університет). Крім того, вищі навчальні заклади входять до складу інших діючих технопарків як їхні учасники. Так, Вінницький національний медичний університет входить до складу технопарку «Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій», Сумський державний університет і Сумський державний педагогічний університет - до складу технопарку «Наукові і навчальні прилади».

За роки своєї діяльності українські технопарки зарекомендували себе ефективно працюючою складовою національної інноваційної інфраструктури, реальним провідником інноваційних ідей - від науково-технічного відкриття до промислового виробництва, а також на практиці підтвердили доцільність запровадження пільгового механізму стимулювання інноваційної діяльності.

Пріоритетними напрямами шституційної побудови інноваційної єкономічної модєлі є: реформування відповідним чином законодавчої бази щодо науково-технічної діяльності, чітке визначения функцій, повноважень i зобов'язань державних органів, безпосереднє створення i всебічна підтримка елементів дієвої інноваційної системи (технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори «бізнес-янголи»), розробка i впровадження відповідних механізмів фінансового, кредитного й інформаційного забезпечення, упровадження науково-технічних розробок у виробництво.

Серед факторів, що гальмують становления високотехнологічної економіки, є низький рівень створення інноваційної інфраструктури. По-перше, відсутня дієва законодавча база. Занизькими є темпи розгляду та затвердження нових нормативних актів. По-друге, система державних інституцій, що покликана регулювати та стимулювати інноваційний розвиток, є вкрай недосконалою, оскільки наявні структури дублюють одна одну, у той час, як більшість напрямків у стимулюванні НДДКР залишаються неохопленими.

Також гальмує впровадження успішних розробок у виробництво відсутність фінансового та кредитного забезпечення. Бюджетне фінансування науки та його практична реалізація в Україні недостатні, оскільки державні інвестиції до НДДКР покривають реальні потреби на 20% і є замалими для досягнення стійкого та помітного ефекту. Законом передбачено, що відрахувания до науково-дослідної сфери складають 1,7% ВВП, однак реальний показник не перевищує 0,5%. Банківська система надання кредитів у цій сфері фактично не працює, оскільки специфіка інноваційних проектів не відповідає умовам банків, серед яких: високі відсотки, короткий термін, велика застава, тоді як капітал інноваційного підприємця нематеріальний це технології. Тому звичайні банки не є потенціальними кредиторами підприємців, що працюють у сфері високих технологій.

В Україні створено Український банк реконструкції та розвитку, зареєстрований Національним банком України 19 березня 2004 року як акціонерне товариство закритого типу (реєстраційний номер № 292), 99,99% частки в статутному капіталі належить Українській державній інноваційній компанії, яка в свою чергу віднесена до сфери управління Державного агентства України з інвестицій та інновацій, головна мета якого - забезпечення довгострокового фінансування інноваційних та інвестиційних проектів. Однак цей банк сьогодні з різних причин не виконує поставленої перед ним мети.

Перспективним може бути створення спеціальних інноваційних банків за участю приватного капіталу. Обов'язковим для цього є пільгове оподаткування, спрямоване у тому числі i на реінвестування прибутків та залучення до експертних комісій висококваліфікованих фахівців, які б могли забезпечити достовірні економічні прогнози шодо впроваджуваного продукту та ринкової кон'юнктури, оскільки специфікою інноваційного підприємництва є його надзвичайно високий ризик, однак успішні проекти забезпечують надприбутки. Так, на Заході частка витрат приватних компаній на фінансування впровадження наукових розробок у виробництво щорічно зростає. Наприклад, у Фінляндії, яка стала завдяки активній державній політиці конкурентоспроможною та інноваційно-активною країною, загальні інвестиції до науково-технологічної сфери складають понад 3,5% ВВП. Їх здійснюють як високоефективні державні інвестиційні установи (Національне технологічне агентство, фінський національний фонд), так i мережа приватних венчурних установ i так званих «бізнес-янголів». Це дозволяє частку у власності і прибутку технологічної компанії розподіляти таким чином: третину отримує розробник, третину - менеджер, стільки ж -венчурний інвестор.

Також як негативний фактор у процесі реального впровадження інновацій виступає відсутність інформації як з боку розробників, так i з боку потенціальних інвесторів. Ринок інновацій передбачає попит, що визначається підприємствами, здатними впровадити перспективні технології у виробництво та інвестувати у високо ризиковані проекти, та пропозицію на науково-технічні розробки, яку формують науково-дослідні інститути та окремі команди винахідників, що займаються розробкою нових технологій. Обов'язковою умовою ефективного функціонування такого ринку є вільний доступ до інформації як з боку покупців, так і з боку продавців, та високий рівень захисту інтелектуальної власності. За умов, що права власності не є достатньо захищеними, неефективними будуть будь-які стимули до приватних інвестицій. Тому умовою ефективного запровадження науково-технологічних розробок можна вбачати наявність ефективних законів та механізмів щодо захисту інновацій. Найбільш простим i роэповсюдженим є застосування сертифікації та використання патентного захисту.

Висновки та пропозиції: Таким чином, наявним є незадовільний рівень законодавчого забезпечення побудови інноваційної моделі економіки, відсутність єдиної державної стратегії, яка б передбачала комплексне стимулювання щодо нововведень, відсутні достатній рівень державного фінансування, сприятливе оподаткування компаній, що фінансують високотехнологічні розробки та інноваційні підприємства, спрощений механізм їх реєстрації, пільговий доступ до кредитних ресурсів та інститути стандартної інноваційної структури. Всі ці фактори не тільки ускладнюють інноваційний розвиток на державному рівні, а й дуже гальмують розвиток зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ :

1. Державне агентство України з інвестицій та інновацій. [Електронний ресурс]. - Електрон. текстові данні - Режим доступу: http://www.in.gov.ua

2. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Електрон. текстові данні - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua РЕЗЮМЕ

В статье проанализирована ситуация относительно инновационного развития на региональном и государственном уровнях. Оценено состояние

и структура системы финансового обеспечения инновационного развития и предоставлены предложения.

РЕЗЮМЕ

В статті проаналізовано ситуацію щодо інноваційного розвитку на регіональному та державному рівнях. Оцінено стан і структуру системи

фінансового забезпечення інноваційного розвитку та надано пропозиції.

SUMMARY

The article analyzed the situation of innovation development at regional and national levels. Assessed the status and structure of financial support for innovation development and provided suggestions.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010 МОДЕЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМУ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІНИХ ПРОЕКТІВ Чемарєв В.В., головний спеціаліст Держфінпослуг

Іванов С.М., к.е.н., доцент кафедри прикладної економіки Донецького національного університету

Фінансування інноваційних проектів пов'язано з ризиками, які значно перевищують середньоринкові. Проте необхідність впровадження інновацій визначається як ринковими механізмами, так і на державному рівні [1, 2, 3]. В обох випадках постає проблема збереження вартості активів, розміщених в інноваційні проекти, та створення такого механізму управління грошовими потоками, за допомогою якого ризик цього виду активів буде підтримуватись на необхідному рівні. Для вирішення зазначеної проблеми був обраний метод імітаційного моделювання.

Вирішенню проблеми оцінки ризиків при фінансуванні інновацій, методам моделювання та окремим питанням фінансування інноваційних проектів приділено значну увагу такими вітчизняними та закордонними вченими, як Рябов О. [4], Савчук В. [5], Вітлінський В., Наконечний С. [6], Красс М., Чупринов Б. [7], Лукасевич І. [8], Готовчиков І. [9], Бочаров В., Леонтьєв В. [10], Овечко О., Петренко В., Тимохин В. [11]. В той же час, дослідження вказаних авторів не включають конкретних механізмів фінансування інноваційних проектів та можливих моделей реалізації цих механізмів.

Тому метою роботи є створення моделі фінансування інноваційних проектів, за допомогою якої з'явиться можливість управління фінансовими активами та створити механізм розміщення цих активів в високоризикові проекти при підтриманні їх загального ризику на заданому рівні.

За класифікацією моделей [7, с. 238], запропонована в роботі модель механізму фінансування інноваційних проектів за допомогою механізмів лізингу, факторингу, довірчого управління фінансовими активами відноситься до динамічної та розраховує необхідні показники на кожний з розрахункових періодів. При побудові моделі використовувалось програмне забезпечення Vensim PLE.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций