Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 37

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

Для створення механізму фінансування інновацій автором роботи обрані такі інструменти, як лізинг, факторинг та довірче управління фінансовими активами. Вибір небанківських фінансових установ обумовлений їх перевагами над банками для ризикованого розміщення активів, а саме:

спеціалізація небанківських фінансових установ дозволяє гнучко та в стислі терміни реагувати на зміни ринкової ситуації; спрощений вхід до ринку фінансових послуг;

можливість ретельного супроводження кожного реципієнта коштів.

Виділимо основні задачі, які вирішуються системою фінансового управління любим підприємством, в тому числі і фінансовою установою (рис. 1). Для здійснення ефективного управління активами небанківських фінансових установ з метою фінансування інноваційних проектів побудована модель, за допомогою якої ці задачі можуть бути вирішені.

Отже, при управлінні активами небанківських фінансових установ пропонується додержуватись наступного механізму:

визначення економічних та якісних показників реципієнта;

визначення рейтингу реципієнта та віднесення його до відповідного класу ризику; за допомогою моделі вибір проекту, якому буде надане фінансування;

визначення ризиків кожної складової активів небанківської фінансової установи;

визначення ризиків активів небанківської фінансової установи в цілому;

формування відповідних резервів для покриття виявлених ризиків активів;

оптимізація руху грошових потоків за розміром і в часі для досягнення рівня ризиків, визначеного особою, яка приймає рішення.

Для впровадження моделі управління активами небанківських фінансових установ перш за все необхідно визначити початкові умови моделювання, тобто так звані припущення (обмеження), які водночас дають нам змогу отримати результати моделі найбільш приближені до фактичних показників діяльності фінансових установ.

Початкові умови моделі визначаються константами, які поділяються за наступними рівнями моделі.

На рівні реципієнтів грошових коштів це середньомісячні надходження (позитивні грошові потоки), середньомісячні умовно-постійні витрати та середньомісячні податкові зобов'язання (негативні грошові потоки). Дана група являє собою кількісні показники діяльності реципієнта.

Важливу роль для прогнозування подальшої роботи реципієнта відіграють його якісні показники роботи, які визначають можливий вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на вказані вище кількісні показники. Для зручності аналізу розділимо вище визначені показники QUALF(t) на внутрішні та зовнішні.

При цьому вони можуть бути як передбачуваними, так і непередбачуваними [11, с. 101]. Вплив якісних показників на кількісні визначається за допомогою наступної формули:

QUANTi(t) = QUALi(t) * Qi(t) (1)

де QUANTi(t) - кількісний показник діяльності реципієнта в періоді t;

QUALi(t)={1;0;-1} - якісний показник діяльності реципієнта, про який наявна інформація щодо зміни його впливу на кількісний показник;

Qi(t) - ступінь впливу і-го якісного показника на і-тий кількісний показник.

Для зменшення ризику неповернення коштів фінансовій установі надається в якості забезпечення також застава, від вартості якої залежить рівень резерву фінансової установи для покриття наявних ризиків активу, розміщеного в цього реципієнта. Вартість забезпечення, наданого в заставу, визначається за наступною формулою:

ZAB(t) = £ Kzabt *ZABt (t)

t=1 (2)

де ZABi(t) - оцінна вартість і-го забезпечення,

ZAB(t) - загальна вартість забезпечення, наданого в заставу, Kzabi - доля вартості забезпечення, яка береться для розрахунку величини чистого ризику

© Чемарєв В.В., Іванов С.М., 201операційна діяльність

Фінансове управління підприємством

 

 

 

 

 

інвестиційна діяльність

 

фінансова діяльність

фінансова діагностика

аналіз беззбитковості

управління витратами

планування прибутку

бюджетування та контроль

управління обіговими коштами

 

прогнозування грошових потоків від інвестицій

 

 

 

 

критерії оцінки ефективності

 

 

 

 

пошук найкращої альтернативи

 

 

 

 

управління основними засобами

 

 

 

 

аналіз інвестиційних ризиків

 

 

 

 

інвестиційний портфель

 

 

вибір структури капіталу

 

оцінка вартості капіталу

 

 

 

 

емісія цінних паперів

 

 

 

 

податкове планування

 

 

 

 

аналіз фінансових ризиків

 

 

 

 

пошук найкращих фінансових

джерел

 

 

Рис. 1. Основні задачі, які вирішуються системою фінансового управління підприємством [5, с. 15].

Значення коефіцієнта Kzabi для і-го виду забезпечення залежить від j-ої групи ризику, до якої належать активи реципієнта. В якості забезпечення можуть виступати дев'ять видів предметів застави: майнові права на грошові депозити;

іменні ощадні сертифікати, випущені фінансовою установою - кредитором; цінні папери, емітовані державою;

дорогоцінні метали, які належать реципієнту і зберігаються у фінансовій установі - кредитора;

акції та облігації, що постійно обертаються на організованому ринку цінних паперів, інвестиційні сертифікати;

зареєстроване нерухоме майно;

рухоме майно;

іпотечні облігації та іпотечні сертифікати; інші майнові права.

На рівні фінансової установи початкові умови моделювання визначаються розміром наявних для розміщення в активи коштів, а саме розміром статутного капіталу, а також середньомісячними умовно-постійними витратами, визначеною власником (-ами) нормою прибутку, доходністю за так званими "безризиковими" активами.

На рівні взаємодії фінансових установ початкові умови моделювання визначаються початковими умовами самих установ, що взаємодіють в рамках системи третього рівня.

Важливою особливістю моделі є можливість інвестування активів фінансових установ як в інноваційні підприємства, які не мають історії господарювання, так і в інші, ніж інноваційні підприємства, а саме підприємства, в рамках яких реалізуються інноваційні проекти та підприємства, які не реалізують таких проектів. Враховуючи наведене, для цілей моделювання можуть використовуватись дані як вже існуючих підприємств, так і дані підприємств новостворених.

Одиницею періоду моделювання є один календарний місяць, але особа, що приймає рішення, має можливість задати будь-який період моделювання. При цьому, рівень ризику реципієнта та рівень ризику активів фінансової установи визначаються з урахування даних, отриманих в ході моделювання.

Розмір коштів, що надається реципієнту, залежить від наступних величин:

наявності умовно-вільних коштів, що залишаються після виконання зобов'язань в даному періоді та за вирахуванням розміру ризику активів фінансової установи в абсолютному значенні, який визначає розмір коштів, необхідний для покриття зобов'язань фінансової установи у наступних розрахункових періодах;

мінімального та максимального значення розміру коштів, який можна надати реципієнту визначеної за ризиком групи активів.

Обов'язковою умовою надання коштів реципієнту є відсутність заборгованості за попередньо наданими коштами. Кількість разів надання коштів обмежується лише періодом моделювання.

Розподіл умовно-вільних коштів за групами активів визначається спеціальним механізмом, який визначається наступними величинами:

рівнем систематичного ризику, визначеним для кожної фінансової установи окремо; фактичним рівнем ризику активів фінансової установи в розрахунковому періоді; рівнем ризику кожної з груп активів фінансової установи.

Особливу увагу в питанні механізму розподілу умовно-вільних коштів слід приділити моделі активів компанії з довірчого управління активами, яка є фактично третім рівнем моделювання та включає також групи активів, розміщенні в факторингову та лізингову компанії. Тому розподіл умовно-вільних коштів в моделі активів компанії з довірчого управління активами також залежить і від рівня ризику активів лізингової та факторингової компаній.

У зв'язку з тим, що наявність інноваційних активів припускає наявність в загальних активах фінансової установи значних ризиків, які можуть привести до її неплатоспроможності або втрати власного капіталу, автором пропонується в рамках активів установи механізм так званого "страхування" цих ризиків. Цей механізм полягає в наступному.

Фінансовою установою щомісяця визначається середній рівень щомісячних збитків в абсолютному значенні для лізингодавця та фактора RlSK(t) компанії з довірчого управління фінансовими активами RlSK_D(t) завдяки недоотриманню планових платежів від реципієнтів, використовуючи формули [6, с. 141]:

RISK(t) = [x2 (CF+inn (t)) * a2 (CF+inn (t)) + x2 (CF+ninn (t)) * a2 (CF+ninn (t)) +

і (3) +2 * x(CF+inn (t)) * x(CF+ninn (t)) * a (CF+inn (t)) * a (CF+ninn (t)) * p (t)]2

[CF+inn (t) - PL _ CF+inn (t)] * [CF+ninn (t) - PL _ CF+ninn (t)]

P (t) = -2-+- (4)

n *a2 (CF+inn (t)) ()

I I m

a (CF+inn (t)) =  — ^ [CF+inni (t) - PL _ CF+im (t )]2

_ (5)

1 m i=l

J1 m ^ [CF+иіии; (t) - PL _ CF+ninn (t)]2

,   — (6)

де x(CF'""'(t)) - доля в портфелі очікуваних платежів від інвестування в інноваційні проекти;

x(CF"*""(t)) - доля в портфелі очікуваних платежів від інвестування в проекти інші, ніж інноваційні; p(t)       - коефіцієнт кореляції, який визначає міру щільності взаємозв'язку між двома видами активів; n - загальна кількість періодів, за які здійснюється розрахунок;

m - кількість періодів, в яких виконується умова CF'"*'j(t)<PL_CF'""'(t), CF""""i(t)<PL_CF""""(t),;

RISK _ D(t) = a (H' i(t)) * p(a (H' i (t))) * D(t) / PLi(t) (7) a(H 'z(t)) = - J ( h ' i(t) - PLi(t)f (8)

p(a(H •/(/))) = m (9)

n

де iifi(t) - розмір надходжень і-го реципієнта з урахуванням отриманих від фінансової установи коштів в періоді t, при цьому для розрахунку беруться лише значення, які менше значення PLi(t) у відповідному періоді; PLi(t) - розмір коштів, необхідний для погашення заборгованості за залученими коштами в періоді t; p(a(H'i(t))) - ймовірність, з якою можливі збитки фінансової установи в розмірі <j(N'i(t)); m      - кількість періодів, в яких виконується умова H'i(t)<PLi(t); n       - загальна кількість періодів, за які здійснюється розрахунок; D(t)   - розмір активів компанії з довірчого управління фінансовими активами.

Зазначені ризики розраховуються для визначення середнього щомісячного розміру можливих збитків фінансової установи в результаті порушення реципієнтами графіка планових платежів. Ці ризики можуть привести до браку ліквідності установи та, як наслідок, до несвоєчасної сплати за своїми зобов'язаннями. Тому частина суми умовно-вільних коштів, яка дорівнює ризику ліквідності, "резервується" фінансовою установою та не спрямовується в так звані "ризикові" активи. Періодом розрахунку ризиків ліквідності є місяць. Сума зарезервованих коштів корегується (збільшується або зменшується) в залежності від розміру ризику. Такий механізм дозволяє "страхувати" як ризик браку ліквідності фінансової установи в цілому, так і ризик часового розриву зокрема.

Крім того, установою формуються резерви за рахунок доходу незалежно від фінансового результату, які також корегуються (збільшуються або зменшуються) в залежності від розміру наявного ризику неповернення коштів реципієнтами. Рівень ризику неповернення коштів реципієнтами розраховується для кожного боржника окремо, тобто розраховується на першому рівні моделювання та залежить від наступних величин:

кількості днів прострочення сплати реципієнтом за плановими платежами;

відносного значення середнього рівня різниці між фактичними платежами реципієнта та плановими згідно графіку платежів; оцінної вартості застави реципієнта.

Необхідна сума для резервування R(t), що відноситься на витрати фінансової установи, визначається шляхом помноження коефіцієнту резервування для j-го класу реципієнтів на абсолютну величину чистого ризику:

R(t) = KR. * RISKN(t)

J * ' (10)

де KRj - коефіцієнт резервування для j-го класу реципієнтів; RISKN(t) - чистий ризик.

Коефіцієнт резервування залежить від класу реципієнта та встановлений в наступних розмірах за класифікацією національного банку

України:

Таблиця 1. Розміри коефіцієнту резервування в залежності від класу активу [12].

Клас активу

Коефіцієнт резервування

1

0,01

2

0,05

3

0,2

4

0,5

5

1

Чистий ризик при цьому розраховується шляхом зменшення загальної заборгованості реципієнта на величину забезпечення за оцінною вартістю, яку визначено на дату проведення розрахунку (у випадку факторингу), або на вартість об'єкта фінансового лізингу (у випадку лізингу):

RISKN (t) = max {0; ZAR(t) - ZAB(t)} (11)

де ZAR(t) - заборгованість реципієнта перед фінансовою установою на дату розрахунку резерву; ZAB(t) - оцінна вартість забезпечення за і-тим активом фінансової установи.

Розмір резерву покриття ризиків неповернення наданих коштів впливає прямопропорційно на розмір нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) фінансової установи та відповідно на її капітал та рівень систематичного ризику. Тобто, чим більше розмір резерву, тим установа повинна розміщати кошти в активи з меншим ризиком за теперішній.

Слід акцентувати увагу на тому, що розрахунок обох типів резервів здійснюється у кожному розрахунковому періоді та відповідно враховує значення величин, що впливають на нього в тому числі і в періоді моделювання.

Для оцінки можливості впровадження моделі особливе значення має перший рівень моделювання, на якому розглядаються активи, інвестовані в кожного реципієнта окремо. Таким чином, модель має максимально наближений до прикладного застосування характер та відображає змодельовану діяльність кожного реципієнта, що дозволяє оцінити вплив діяльності кожного з реципієнтів на активи фінансової установи в цілому.

Як зазначалося вище, початкові умови моделювання включають в тому числі кількісні, якісні показники діяльності реципієнта, оцінну вартість застави. Завдяки тому, що моделювання здійснюється в реальному часі, та пріоритетну роль відіграє фінансовий стан фінансової установи, а не окремого реципієнта, оцінка фінансових, організаційних, ринкових ризиків, ризиків застави реципієнта зводиться до оцінки їх впливу на кінцеві показники діяльності реципієнта, а саме: середньомісячні надходження, господарські витрати, витрати на погашення податкових зобов'язань.

Отже, для прийняття рішення щодо розміщення фінансовою установою своїх активів в даного реципієнта слід вирішити вплив діяльності реципієнта на діяльність установи за даних умов. Для визначення впливу в модель вводяться основні та допоміжні показники, а саме:

Hi(t)={Hi_F(t); Hi_L(t); Hi_D(t)} - величина, за допомогою якої визначається залишок коштів реципієнта після виконання зобов'язань та сплати обов'язкових платежів (податків); значення цієї величини визначає можливість сплати реципієнтом за зобов'язаннями перед фінансовою установою, а саме нарахованими процентами та сумою основного боргу;

RISKi(t)={RISK-Bi(t); RISK-Li(t); RISK-Di(t)} - рівня ризику і-го активу, який впливає на рівень резерву під ці ризики R(t)={R_F(t); R_L(t); R_D(t)} та відповідні витрати фінансової установи (збитки).

Слід зазначити, що всі три рівні моделі пов'язані між собою, та зміни на одному з трьох рівнів спричиняють зміни на інших двох. Перший рівень моделі можна представити наступною діаграмою.

Резерв забезпечення покриття ризиків активу фінансової установи, розміщеного в даного реципієнта

 

а

k і

Умовно-

-

+

постійні

 

-

витрати

 

 

реципієнта

 

 

 

 

Податкові

 

 

зобов'язання

 

 

реципієнта

 

 

 

Якісні

 

показники

 

діяльності реципієнта

 

 

 

Рис. 3. Структура першого рівня моделі механізму фінансування інноваційних проектів. Кошти, надані реципієнту, та резерв забезпечення покриття ризиків і-го активу є складовими моделі другого рівня - моделі активів лізингової компанії та моделі активів факторингової компанії.

Кошти фінансової установи, а саме факторингової та лізингової компаній, залучені від компанії з довірчого управління активами, є складовими моделі третього рівня - моделі взаємодії активів компанії з довірчого управління активами, факторингової компанії, лізингової компанії.

Рівень взаємодії активів фінансових установ дозволяє розподілити активи таким чином, щоб загальний ризик трьох видів фінансових установ був найменшим з можливих. Крім того, фінансування компанією з довірчого управління активами фактора та лізингодавця дозволяє збільшити їх активи, збільшуючи таким чином долю, що інвестується в інноваційні підприємства при заданому рівні ризику. А фінансування фактором лізингодавця дозволяє збільшити оборотність активів та, відповідно, сукупний прибуток.

Таким чином, запропонована в роботі модель механізму фінансування інноваційних проектів за допомогою інструментів лізингу, факторингу, довірчого управління фінансовими активами, дозволяє здійснювати прогнозні розрахунки, моделювання сценаріїв розвитку та діяльності фінансових установ в залежності від діяльності реципієнтів. В залежності від даних параметрів, модель розраховує вихідні дані, необхідні для прийняття рішення щодо фінансування високоризикованих інноваційних проектів та розмір цього фінансування. Крім того, модель відповідає основним вимогам, які висуваються до моделей [7, с. 237], а саме: модель розбита на прості підмоделі, які пов'язані між собою відповідними змінними, що дозволяє легко змінювати її складові; в результатах моделювання відображаються дані, необхідні для прийняття рішення на етапах надання фінансування фінансовою установою, реалізації існуючих проектів, прогнозних даних щодо функціонування фінансової установи та кожного з реципієнтів; структура моделі дозволяє використовувати доволі складні розрахунки, розбивши їх на прості складові.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций