Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 42

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

Вследствие кризиса частные инвесторы из арабских стран потеряли не менее 2,5 трлн долл. Наибольшие потери бизнесмены из арабских

стран понесли в результате обесценивания их зарубежных инвестиций на 40%, которые до кризиса оценивались в 2,5 трлн долл., и еще около 600 млрд долл. они потеряли в результате падения стоимости акций на биржах в связи со снижением цен на нефть.

Согласно данным отчета о благосостоянии за 2009 год Capgemini-Merrill Lynch, благосостояние частных лиц стран Залива сократилось в 2008

году на 16,2% [6].

Несмотря на сокращение инвестиционных возможностей, арабские страны - экспортеры нефти не собираются отказываться от задуманных проектов. Так, даже несмотря на кризис власти, в Саудовской Аравии объявили о планах потратить в течение пяти лет 400 млрд долл. на развитие ин­фраструктуры страны, включая современные высокоскоростные железные дороги, аэропорты, установки по десалинизации воды и т.д.

С точки зрения наличия капитала и ликвидности ситуация в Персидском заливе оказывается неплохой, особенно если сравнивать с другими развивающимися рынками. Многие финансовые структуры стран региона продолжают активную деятельность на международных финансовых рынках. Так, инвестиционный фонд Aabar, входящий в Международную инвестиционную нефтяную компанию ОАЭ, принадлежащую правительству Абу-Даби, в октябре 2009 г. вложил 328 млн долл. в ценные бумаги бразильского отделения Banco Santander. Ранее фонд вложил 298 млн долл. в частный швейцарский банк AIG, приобрел 9,1% акций производителя автомобилей Daimler за 2,87 млрд долл. и заявил о ряде других серьезных инвестиционных намерениях за рубежом [7].

Недавно в регионе был создан новый инвестиционный фонд Fajr Capital, финансируемый суверенными фондами благосостояния азиатских стран и стран Залива, вложения которого будут сосредоточены в финансовом секторе исламских стран Азии, Ближнего Востока и Северной Африки. На первом этапе фонд планирует вложить 200 млн долл. в финансовые институты упомянутых стран.

Несмотря на позитивный тренд иностранных вложений, заметно изменились стратегии инвестирования. Так, состоятельные граждане Залива переводят свои средства из акций в облигации и наличную валюту, при этом не спешат выводить деньги из хеджевых фондов. С точки зрения гео­графии вложений в период современного кризиса мы наблюдаем равное соотношение инвестиций за рубежом и на родине. Особо привлекательным для инвесторов выступают страны Азии по причине относительно стабильного развития региона в период кризиса. Стоит заметить, что частные банки Европы и США опять наблюдают чистый приток средств из арабских стран. Наблюдается оживление вложений состоятельных семей нефтяных монархий в более высокорисковые инвестиционные инструменты, такие как элитная недвижимость.

Продолжающаяся зарубежная инвестиционная деятельность суверенных фондов, создание новых финансовых институтов, способствующих расширению арабского присутствия в международных финансах, являются индикатором возрастающей уверенности арабских инвесторов, подкрепляемой признаками оживления мировой экономики.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Annual Statistical Bulletin 2007. -OPEC. -P. 13 // www.opec.org

2. World Economic Outlook. 2008. IMF // www.imf.org

3. Шевернева С. Страны Персидского залива готовы инвестировать в украинский бизнес / С. Шевернева // http://www.russarabbc.ru

4. Arabian Business. - 01/07/2008.

5. Сергун И. Кризис сжег нефтедоллары / И. Сергун Рынки и Бизнес. 30.09.2009 // http://rynok.biz/

6. Wigglesworth R. Richest adapt to survive downturn. FT. September 14 2009. http://www.ft.com

7. Айдрус И. Инвестиционный потенциал арабских стран на современном этапе / И. Айдрус // Междисциплинарные исследования арабского Востока. 2010. -      с. 129-144

РЕЗЮМЕ

Целью данной работы является изучение особенностей реализации инвестиционного потенциала арабских стран в условиях кризиса.

РЕЗЮМЕ

Метою даної роботи є вивчення особливостей реалізації інвестиційного потенціалу арабських країн в умовах кризи.

SUMMARY

The purpose of the given work is studying of features of realisation of investment potential of the Arabian countries in the conditions of crisis.

ЮАНЬ ПРОТИ ДОЛАРА: СТРАТЕГІЯ ТА ТАКТИКА НАСТУПУ Амалян Н.Д., к.е.н., доцент кафедри міжнародної торгівлі Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі

Уряд та Федеральна резервна система США, намагаючись врятувати національну фінансову систему, прискореними темпами поповнюють її додатково емітованою грошовою масою. 24 червня 2009 р. Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку оголосив про наміри ФРС викупити забезпечені іпотекою облігації та зобов'язання казначейства і федеральних агентств на суму $1,75 трлн. А загальні витрати уряду та ФРС на програми порятунку, надання гарантій та стимулювання оцінюються Генеральним контролером «Програми звільнення від проблемних активів» (TARP) Нейлом Барофскі у $23,7 трильйони . Завдяки реалізації заходів по порятунку фінансової системи дефіцит бюджету Сполучених Штатів досяг у 2009 р. $1,409 трлн., а державний борг -$11,4 трлн. Дефіцит торгового балансу впевнено наближається до трильйону доларів, уже досягши $832 млрд.

Зрозуміло, що такі макроекономічні показники не можуть не турбувати інші країни. Навіть найближчі союзники і прихильники США змушені визнавати, що після виділення настільки великих коштів на порятунок національних фінансових систем «країнам на кшталт Британії та США, що мають дефіцит не тільки бюджету, а й зовнішньоторговельний, доведеться суттєво підвищувати податки для повернення грошей закордонним кредиторам. Враховуючи можливі політичні наслідки такого вимушеного аскетизму, може виникне спокуса провести опосередкований дефолт шляхом девальвації національної валюти. Інвестори цілковито усвідомили наявність такої загрози».

Серед тих, хто найбільш серйозно сприймає цю загрозу з боку США, в першу чергу треба назвати Китайську Народну Республіку. Керівництво КНР має всі підстави для стривоженості - адже саме Китай має найбільші в світі золотовалютні резерви - більше 2,27 трлн. доларів, частка долара та номінованих в доларах цінних паперів в яких становить 65-70%.

Останнім часом керівництво Китаю опинилось в надзвичайно складному становищі. Чітко усвідомлюючи реальну загрозу знецінення власних резервів, воно практично не може радикально змінити ситуацію. З одного боку, центральний банк залежного від експорту Китаю має підтримувати конкурентоспроможність національних виробників шляхом збереження заниженого курсу юаню, внаслідок чого він не може не скуповувати валютну виручку національних експортерів. В результаті цього за рік, що минув з моменту розгортання фінансової кризи в США -до вересня 2009 - валютні резерви Китаю зросли на 19,26%. Тільки за другий квартал 2009 року ці резерви збільшилися на $177,8 млрд. Третина цієї суми — надходження від зовнішньої торгівлі та прямі іноземні інвестиції. Ще дві третини ($122 млрд) — спекулятивний капітал, що продовжує перетікати до Китаю, оскільки ця країна виявилася в числі найменш постраждалих від глобального спаду .

З іншого боку, такі швидкі темпи зростання - в два рази за останні два з половиною роки - та валютна структура цих резервів викликають обґрунтовану стривоженість у фахівців. Надзвичайно висока питома вага долара - в умовах, коли державний борг США сягає $11,4 трлн. (що перевищує 80% ВНП країни) - спонукає Китай шукати якихось гарантій збереження вартості своїх авуарів. Як неодноразово вказує прем'єр Держради КНР Вень Цзябао, «Ми позичили великі суми капіталу Сполученим Штатам і, звісно, стурбовані безпекою наших активів».

Ця стурбованість підштовхує уряд КНР до реалізації низки як політичних, так і економічних заходів. На міждержавних зустрічах представники Китаю та США намагаються отримати від своїх співбесідників гарантій: Пекін - надійності американських казначейських зобов'язань, а Вашингтон - того, що Китай і надалі буде фінансувати американську економіку, вкладаючи кошти в боргові папери американського казначейства. Як стверджувала держсекретар США Хілларі Клінтон (перший закордонний візит якої після призначення не випадково був спрямований саме до Китаю), "Ми знаходимося в одному човні. Яким би не був результат кризи - чи програємо ми, або подолаємо труднощі - це буде спільний результат і для США, і для КНР". Більш образно висловився співробітник китайської Академії соціальних наук Юй Юндінь: «ми загнані в куток і не можемо нашкодити США, не нашкодивши при цьому собі».

Взаємозалежність обох економік пояснюється декількома факторами. Перш за все, різко викинувши на ринок значні обсяги американських казначейських зобов'язань, Китай ризикує значно обвалити їхню вартість і, в результаті, знецінити власні резерви. Крім того, неминуче у разі обвалу ринку боргових паперів США знецінення американської валюти (і відповідне дорожчання юаня), як мінімум, погіршить конкурентоспроможність китайських товарів на ринку США, а як максимум - доведе американську економіку до такого стану, що експорт з Китаю може взагалі припинитися. А у передкризовий період США були найбільшим імпортером китайських товарів, поглинаючи 18,6% усього китайського експорту на загальну суму більше чверті трильйона доларів при тому що загальний обсяг товарообігу становив $333,7 млрд.

Розуміння залежності цінності власних резервів від стану економіки США утримує керівництво КНР від різких кроків, підштовхуючи до обережності: за квітень обсяг американських казначейських зобов'язань у скарбниці КНР скоротився усього на $4.4 мільярди. Наступне скорочення (після нетривалого зростання у травні) спостерігалось у червні: тоді обсяг американських казначейських зобов'язань у резервах КНР зменшився на 3,1% і становив $776,4 млрд. Та навіть після такого найбільшого за останні 9 років скорочення вартість наявних у скарбниці КНР американських цінних паперів перевищувала аналогічний показник квітня - $763.5 млрд.

Недоцільність/неможливість радикального скорочення обсягу суверенних зобов'язань США у власних резервах підштовхує Китай до пошуку інших способів зміни валютної структури своїх авуарів. Наразі можна виділити три головні напрямки, в яких Пекін веде наступ на долар:

1.    Відмова від використання долара у зовнішньоекономічних відносинах і максимально можлива заміна його юанем.

Ще у 2003 році Китай дозволив обмежене використання юаню (renminbi) для розрахунків у роздрібній прикордонній торгівлі з В'єтнамом, Лаосом, Монголією й Росією. Але більш динамічним і дієвим кроком, спрямованим на підрив ролі долара на світовому фінансовому ринку у ролі резервної валюти, стала відмова Китаю від використання долара у зовнішньоторговельних угодах на міждержавному рівні. Наразі у торгівлі з шістьма країнами (до яких найближчим часом приєднається і Бразилія) Китай веде розрахунки у національній валюті партнерів по торгівлі.

Це стало можливим завдяки укладанню валютних свопів між центральними банками зовнішньоторговельних партнерів: Народний банк Китаю відкриває у центробанку свого зарубіжного партнера рахунок у юанях, що дозволяє закордонним імпортерам купувати китайські товари, і одночасно отримує відповідну суму національної валюти свого торгового контрагента для придбання його товарів.

Механізмом таких свопів допускається використання імпортерами будь-якого обсягу валюти (у межах укладеної угоди), але попередньо торговий партнер має сповістити банк про цілі її використання та отримати дозвіл на її отримання. Зазвичай на прийняття рішення про надання/ненадання валюти центробанку надається 72 години.

Першу валютну угоду своп Китай уклав з Індонезією ще у 2003 р. на незначну суму - усього 1 млрд.дол.. Серйозна угода - на 100 млрд. юаней - була підписана вже у 2008 р. Наступними парнерами Китаю по міждержавним свопам стали Південна Корея (своп з якою був укладений у грудні 2008 р. на 180 млрд. юаней в обмін на 38 трлн. вон), Гонконг (у січні 2009- на 200 млрд. юаней), Малайзія (у лютому 2009 -на 80 млрд. юаней), Білорусь (на 20 млрд. юаней - еквівалент $2.9 млрд.). Аргентина стала шостою в цьому переліку, а обсяг валютного свопу з нею було встановлено спочатку на рівні 70 млрд., а потім збільшено до 100 млрд. юаней (еквівалент $14.6 млрд.). Усього центральний банк Китаю уклав такі валютні угоди своп на загальну суму 650 мільярдів юаней (еквівалент $95 млрд.). Термін їх дії - 3 роки, але за бажанням сторін дія свопів може бути подовжена.

Реалізація цих угод відбувається по-різному. Південна Корея, Гонконг та Малайзія, наприклад, не виявляють надзвичайної активності у використанні юаней для імпорту китайської продукції, в той час як Індонезія та Аргентина демонструють значно більшу зацікавленість у цих угодах.

Величина свопу з Індонезією, укладеного у березні 2009, дорівнює майже третині усіх золото-валютних резервів країни. Офіційно задекларована мета обміну 100 млрд. юаней на 175 трлн. індонезійських рупій - підвищення ліквідності, сприяння взаємній торгівлі та інвестиціям.

© Амалян Н.Д., 2010 486

В результаті укладання свопу рупія, курс якої у доларах до того значно падав, зросла відразу на 1%. Зиск Китаю в укладанні свопу полягає у поліпшенні умов імпорту сировини, в т.ч. міді, вугілля, пальмової олії та нікелю, традиційним експортером яких є Індонезія. Не залишились без уваги і китайські виробники, експорт продукції яких до Індонезія був суттєво полегшений.

Своп між Аргентиною і КНР по різному трактується його учасниками. Китай розглядає перший у Латинській Америці своп як шлях до підвищення статусу власної валюти та як засіб усунення перешкод у двосторонній торгівлі, спрямований головним чином на сприяння експорту власної продукції у країну, для якої наразі він є другим за величиною торговим партнером, обсяг торгівлі з якою у лютому 2009 досяг $965 млн. В той же час Аргентина розглядає валютну угоду в першу чергу як «парасольку довіри»: за словами Голови центрального банку Аргентини Мартіна Редрадо, першочергове призначення свопу - поповнити золотовалютні резерви країни (розмір яких становить $47млрд.) і забезпечити ліквідність . До речі, Аргентина не ввійшла до переліку тих торговельних партнерів США, з якими ФРС США уклала угоди своп у жовтні 2008 р. на загальну суму $30 млрд.

За місяць після підписання свопу з Китаєм Аргентина уклала аналогічну валютну угоду з Бразилією (але на значно меншу суму - 1,5 млрд.дол). Втім, і до того торгівля між двома країнами велася без використання доларів: кожного вечора о шостій годині центральні банки двох країн домовлялись про курс валют, який мав використовуватися при взаємних розрахунках. Наступним має стати своп з Парагваєм, підготовка якого близька до завершення.

Особливої уваги заслуговує своп Китаю з Білорусією, що є першою подібною угодою, укладеною Китаєм у Східній Європі. За умовами цієї угоди, підписаної у березні 2009, Нацбанк Білорусі має отримати 20 млрд. юаней, а НБК - 8 трлн білоруських рублів (еквівалент 3 млрд доларів). Представники уряду Білорусі (наслідуючи приклад Монголії та Філіппін) вже офіційно заявили про те, що отримані юані будуть включені до складу золото-валютних резервів країни, а неофіційно розглядають угоду своп як кредит, наданий Китаєм для покриття щорічної різниці між доходами від експорту до Китаю (900 млн. дол.) і витратами на імпорт товарів з Китаю (1,5 млрд. дол) . Додатковим фактором, що сприяв укладанню свопу, фахівці називають стрімке нарощування китайських інвестицій в Білорусі.

Наразі завершується підготовка до підписання валютного свопа між Китаєм та Бразилією та ведуться переговори з усіма найближчими сусідами КНР, крім Японії. Найближчими до стадії завершення є переговори з Таїландом. Хоча офіційно голова Банку Таїланду Атчана Вайкамді заявляє про те, що «долар впродовж тривалого періоду часу залишатиметься резервною валютою, якій нема альтернативи", вже зараз розрахунки у прикордонній торгівлі в північних районах Таїланду здійснюються переважно в юанях. Ця валюта домінує і в прикордонній торгівлі в північних районах В'єтнаму, Мьянми та східних - Росії. З метою стимулювання прикордонної торгівлі НБК нещодавно підписав двосторонні угоди з регулювання співпраці з фінансовими регуляторами В'єтнаму та Лаосу.

Паралельно з послідовною реалізацією заходів з впровадженням юаню в зовнішньоторговельні відносини на двосторонній основі, КНР наразі активізував співпрацю з цілою організацією - ASEAN. Виступаючи наприкінці жовтня 2009 р. на Форумі з фінансової співпраці ASEAN з Китаєм, віце-президент банку Китаю Сю Нінг наголосив на значному прогресі у співпраці Китаю з країнами ASEAN, що, серед іншого, втілилось у форму підписання валютних свопів з чотирма із десяти членів цієї організації на загальну суму $230 млрд. Особливої актуальності ці свопи мають набути з 1 січня 2010 - початком функціонування зони вільної торгівлі між Китаєм та ASEAN. В зв'язку з цим, за прогнозами, обсяг торгівлі країн-членів ASEAN з Китаєм може досягти $4.5 трлн. Використання юаню в рахунках-фактурах, при здійсненні угод та проведенні розрахунків мають забезпечити досягнення головної мети, якою, за словами директора китайського державного фінансового НДІ Хіа Біна, є не задача-максимум -повна інтернаціоналізація юаня, а оптимальна задача - поступова регіоналізації юаня .

Наступним кроком на шляху до досягнення амбіційних цілей, на думку представника Китаю, мало б стати відкриття у Китаї оперативних відділів фінансових установ ASEAN, зростання інвестицій організації в китайські фінансові інститути та сприяння спільними зусиллями розвитку азійського ринку облігацій.

З Росією переговори щодо укладання валютної угоди своп Китай вже давно веде на найвищому рівні. Її умови будуть визначатися результатами завершення реалізації пілотної російсько-китайської програми, що передбачає використання національних валют обох країн у прикордонній торгівлі. І Китай і Росія розглядають цю програму як важливий крок на шляху до реформування міжнародної валютної системи. За словами головного економіста Deutsche Bank у Росії Ярослава Лісоволика, «у довгостроковій перспективі цей крок орієнтований на підвищення ролі юаня в міжнародних фінансових операціях. У середньостроковій перспективі це може бути спрямовано на полегшення конкретних операцій чи розбудову двосторонніх відносин між Росією та КНР. Безумовно, угода корисна для обох країн. Підвищується роль рубля як регіональної валюти та послаблюється вплив традиційних світових валют» .

Не нехтують китайці і простим наданням кредитів - як у доларах, так і в юанях. Останньої великою угодою став кредит Китайського Банку Розвитку бразильському енергетичному гіганту Petrobras на суму 10 мільярдів доларів. Гарантією стала домовленість про постачання Бразилією 150 тисяч барелів нафти щодня упродовж першого року і 200 тисяч барелів щодня упродовж наступних дев'яти років дії угоди. Таку ж саму суму на четвертому міжурядовому Форумі Китайсько-Африканської співпраці (FOCAC) у Шарм ель-Шейху президент і прем'єр КНР пообіцяли надати на пільгових умовах країнам Африки .

В цілому, як зауважую директор Народного банку Китаю Чжоу Сяочуань, «Якщо врахувати високий рівень заощаджень у Китаї, у нас можуть залишатися невикористані кошти. Мені хотілося б, щоб вони були спрямовані в інші країни, що розвиваються».

З шостого липня 2009 року китайська валюта стала використовуватись ще у більших масштабах: право укладати зовнішньоторговельні угоди в юанях одержали компанії у п'яти найбільших фінансових центрах країни, включно з Шанхаєм і Гуанчжоу. З цієї дати вони зможуть використовувати національну валюту при розрахунках із Гонконгом, Макао й десятьма країнами Південно-Східної Азії, зокрема з Індонезією, Таїландом та Малайзією. Іноземні банки отримали право купувати або брати позики в континентальних кредитних установах в юанях для фінансування такої торгівлі. До того ж такі компанії отримали ще й податкові пільги.

Магазини Гонконгу, який тримав свою валюту прив'язаною до долара ще з 1983 р., вже приймають юані. З кінця 2008 р. компанії Гонконгу отримали право вести розрахунки в юанях з провінцією Гуандун і районами дельти Янцзи. Банки Гонконгу широко користуються набутим ще у 2004 р. правом приймати депозити у юанях, а віднині вони отримали можливість ще й випускати облігації в юанях.

Інтернаціоналізації китайського фінансового ринку сприяє ще одне нововведення: пом'якшення контролю за купівлею/продажем юаню інвесторами. Наприкінці 2008 керівництво КНР дозволило закордонним інституційним інвесторам купляти на китайському фондовому ринку втричі більше цінних паперів, ніж раніше (до 30 млрд.дол.); крім того, у цьому році Пекін вперше емітував в юанях облігації, призначені для іноземних інвесторів.

Наступу юаня на долар сприяє і світова фінансова криза, і, зокрема, такі її прояви, як скорочення у 2009 р. фінансування торгівлі на ринках, що розвиваються (за оцінкою МВФ - на 10%), та переорієнтація експорту азійських країн з американського ринку на китайський. Загалом, якщо довіряти оцінкам економіста банку HSBC Цюй Хунбіну, до 2012 року майже 2 трильйони доларів щорічної торгівлі Китаю (тобто більше 40% від всього торгового обігу країни) можуть проводитись в юанях, що перетворить юань на одну з трьох провідних валют у світовій торгівлі . Зростання при цьому експорту китайських товарів та скорочення безробіття в КНР можна розглядати як побічний ефект активної грошово-кредитної експансії Китаю.

Послідовне здійснення різноманітних заходів, спрямованих на розширення ареалу використання юаню супроводжується масованою атакою на долар в теоретичному плані.

2.    Практичні заходи по поступовому витісненні долара юанем у міжнародній фінансовій сфері слугують підґрунтям для наступу на статус долара як головної резервної валюти.

Виступи китайського керівництва на зустрічах G20, так само як і гучні заяви в пресі, вже знайшли достатнє висвітленні не тільки в періодиці, а й в наукових дослідженнях. Аби не повторюватись, зосередимо увагу на а) аналізі конкретних пропозицій Китаю щодо можливої альтернативи долару та б) на факторах, що сприяють перетворенню юаня у світову/регіональні резервну валюту, та перешкодах, без подолання яких це не можливо.

Наступ Китаю на статус долару як світової резервної валюти офіційно розпочався статтею голови НБК Чжоу Сяочуаня, опублікованій у березні 2009. Наголошуючи на  непридатності американської національної валюти виконувати роль загально визнаного еквівалента вартості,керівник китайського центробанку закликав МВФ створити таку грошову одиницю, яка могла б замінити долар. Конкретно мова йшла про надання функцій повноцінної валюти віртуальним грошам МВФ - SDR. За три місяці потому аналогічний заклик прозвучав із вуст президента Росії Дмитра Медведєва.

На підтримку вищих посадових двох країн виступили їхні колеги з інших країн, та цілий ряд відомих фінансистів, включно із Джорджем Соросом та «батьком» євро Робертом Манделлом. Схвально відносяться до ідеї і керівники міжнародних валютно-кредитних установ: Директор-розпорядник МВФ Домінік Строс-Кан, зокрема, вважає, що ця ідея має право на існування, але вказує, що дискусія про неї може затягнутися на роки.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций