Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 47

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізу окремих аспектів криз та проблемам ринків капіталу присвячені монографії і статті ряду сучасних авторів: В. Амирова, С. Борисова, А. Буренина, А. Вавилова, В. Волкова, Б. Гранвіла, А. Динкевича, И. Дороніна, М. Єршова, М. Ігнацької, О. Іншакова, Р. Клейна, И. Князєва, В. May, Д. Михайлова, П. Мозіаса, В. Мориженкова, П. Неймишева, Ю. Петрова, А. Попова, Ж. Сапіра, А. Саркисянца, А. Симановського, В. Симонова й ін. Досліджувана проблема не одержала поки достатнього системного теоретичного осмислення в працях як вітчизняних, так і закордонних авторів.

Виділення невирішеної проблеми. Однак у статті зроблена спроба безпосередньо проаналізувати вплив сьогоденної кризи на приплив ПІІ до різних країн.

Ціль наукової статті. Метою написання статті є висвітлення проблеми сучасного стану інвестиційного процесу, його розвиток нинішній і можливий наслідки.

© Бугринець Р.А., 201Результати дослідження. Відповідно до досліджень комітету експертів Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), незважаючи на національні розходження ринків капіталів, вони мають подібні риси: високий ступінь монополізації, збільшення ролі держави як боржника, кредитора і гаранта, підвищення ролі інституціональних інвесторів, тенденції до уніфікації, институциализации й інтернаціоналізації. З цією метою країни проводять реформи своїх банківських, економічних і кредитних систем і фондової біржі.

Ще 10 років тому більш двох третіх ресурсів міжнародного ринку капіталу розміщалися в країнах, що розвиваються, і головними одержувачами були Латинська Америка, Південно-Східна Азія і країни, що добувають нафту. Зараз основними одержувачами коштів на міжнародних ринках капіталів є банки і фінансові компанії країн ОЕСР, позичальниками - уряду, місцеві влади і міжнародні фінансові організації.

Хоча країни, що розвиваються, нерівномірні за своїм розташуванням і рівнем розвитку, у цілому група досягла незалежності від міжнародних ринків капіталів в новому сторіччі. Активне сальдо капіталу можливо використовувати для зниження процентних ставок за допомогою проведення мір національної валютної політики, що і далі стимулювало б внутрішні інвестиції.

У структурі потоків капіталу продовжується виражене зрушення від кредитного фінансування до фінансування за рахунок власних коштів (випуску акцій), а також від офіційних джерел фінансування до приватних.

Таблиця 1.

_Окремі показники ПІІ і міжнародного виробництва [1]._

Показник

Вартість у поточних цінах (у млрд. дол.)

Річні темпи приросту, у %

 

2007

2008

2007

2008

Приплив ПІІ

1979

1687

35,4

-14,2

Відтік ПІІ

2147

1858

53,7

-13,5

Сумарний обсяг ПІІ, що було ввезено

15660

14909

26,2

-4,8

Сумарний обсяг ПІІ, що було вивезено

16227

16206

25,3

-0,1

Обсяг продажів іноземних філій

31764

30311

23,6

-4,6

Валова продукція іноземних філій

6295

6020

20,1

-4,4

Сукупні активи іноземних філій

73457

69771

20,8

-5

Експорт іноземних філій

5775

6664

16,3

15,4

Чисельність працівників іноземних філій, тис.чіл.

80396

77386

25,4

-3,7

В умовах загострення фінансово-економічної кризи глобальні показники припливу ПІІ упали зі свого рекордно високого історичного рівня в розмірі 1 979 млрд. дол. у 2007 року до 1 697 млрд. дол. у 2008 році, тобто на 14%. Падіння продовжилося й у 2009 році, причому його темпи прискорилися: попередні дані по 96 країнам свідчать про те, що в І кварталі 2009 року приплив інвестицій скоротився проти того ж періоду 2008 року ще на 44%. У 2010 році очікується повільне пожвавлення, що повинне прискоритися в 2011 році. Криза змінила також географію інвестицій: частка країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою в глобальних потоках ПІІ в 2008 році досягла 43% [1].

Скорочення, зафіксоване на глобальному рівні в 2008 року, по-різному проявилося в трьох основних економічних угрупованнях: розвинених країнах, країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою Південно-Східної Європи і Співдружності Незалежних Держав (СНД), що відбиває первісні розходження у впливі нинішньої кризи. У розвинених країнах, де і виникла фінансова криза, приплив ПІІ в 2008 році скоротився, тоді як у країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою він продовжував зростати. Ці географічні розходження, як представляється, стерлися до кінця 2008 - початку 2009 року, тому що первісні дані вказують на загальне скорочення інвестицій у всіх економічних группах.

Скорочення припливу ПІІ у 29% в розвинених країн в 2008 році було обумовлено головним чином 39-% зменшенням вартісних обсягів трансграничних ЗіП після п'ятирічного бума, що закінчився в 2007 році. У Європі обсяг угод у рамках трансграничних ЗіП скоротився на 56%, а в Японії на 43%. Особливо серйозний вплив криза зробила на світові мегасделки, вартісної обсяг яких перевищує 1 млрд. дол.

У першому півріччі 2008 року країни, що розвиваються, переносили глобальну фінансову кризу краще, ніж розвинені країни, оскільки їхні фінансові системи були менш тісно зв'язані з важко постраждалими банківськими системами Сполучених Штатів і Європи. Темпи їхнього економічного росту залишалися високими, почасти завдяки підвищенню цін на сировинні товари. Приплив ПІІ в них продовжував збільшуватися, але набагато більш повільними темпами, чим у попередні роки: він зріс на 17% і досяг 621 млрд. дол. У регіональному розрізі приплив ПІІ в 2008 році значно збільшився в Африці (27%), а також у Латинській Америці і Карибському басейні (13%), тобто в обох регіонах збереглася повышательная тенденція попереднього років. Однак у другому півріччі цього року й у 2009 році глобальний економічний спад охопив і ці країни, що негативно позначилося на припливі ПІІ. Приплив інвестицій у Південну, Східну і Південно-Східну Азію в 2008 році збільшився на 17% і досяг рекордного показника в розмірі 300 млрд. дол., після чого в І кварталі 2009 року він різко скоротився. Аналогічна тенденція простежувалася в країнах з перехідною економікою Південно-Східної Європи і СНД, де в 2008 році приплив інвестицій збільшився на 26% до 114 млрд. дол. (рекордний показник), але потім, в І кварталі 2009 року, різко скоротився в перерахуванні на річну основу на 46%.

Різкі зміни в структурі потоків ПІІ за останній рік викликали зміни в загальних позиціях найбільших за показниками потоків ПІІ приймаючих країн і країн базування. Якщо Сполучені Штати в 2008 році зберегли свою позицію найбільшої приймаючої країни і країни базування, то багато країн, що розвиваються, і країни з перехідною економікою перетворилися у великих одержувачів і інвесторів: у 2008 році на них довелося відповідно 43% і 19% глобального припливу і відтоку ПІІ. Ряд європейських країн перемістилися на більш низькі позиції по показниках як припливу, так і відтоку ПІІ. З'єднане Королівство утратило свої позиції найбільшого джерела й одержувача ПІІ серед європейських країн. Японія поліпшила свої позиції за показником вивозу інвестицій [1].

Сьогодні в усьоіму світі нараховується близько 82 000 ТНК, що мають 810 000 закордонних філій. Ці компанії грають важливу і зростаючу роль у світовій економіці. Наприклад, відповідно до оцінок, експорт закордонних філій ТНК складає приблизно одну третину загальносвітового експорту товарів і послуг, а число людей, яким вони надають роботу в усім світі, у 2008 році склало приблизно 77 млн. чоловік, що більш ніж удвічі перевищує загальну чисельність економічно активного населення Німеччини. Проте їхній міжнародний статус не відгородив них від найглибшої глобальної рецесії в житті цілого покоління. Скорочення обсягу завезених ПІІ в усім світі на 4,8% знайшло відображення в падінні вартісних обсягів валового виробництва, продажів і активів, а також зайнятості в закордонних філіях ТНК у 2008 році, що смотрится різким контрастом у порівнянні з надзвичайно високими темпами росту, що вимірялися в 2006 і 2007 роках двозначними величинами (таблиця 1).

Підготовлений ЮНКТАД Огляд перспектив світових інвестицій (ОПСІ) на 2009-2011 роки свідчить про те, що в короткостроковій перспективі глобальна фінансово-економічна криза негативно позначилася на планах ТНК в області ПІІ. На відміну від попереднього обстеження, за даними який кризою були порушені лише 40% компаній, у 2009 році як мінімум 85% ТНК в усім світі склали провину за скорочення своїх інвестиційних планів на глобальний економічний спад, а 79% - безпосередньо на фінансову кризу. Обоє цих аспекту - по окремості й у сукупності -привели до зниження схильності і здатності ТНК здійснювати ПІІ.

Фінансово-економічна криза зробила серйозний вплив на рівні як цілих галузей, так і окремих компаній. Це знайшло відображення в скороченні прибутків, збільшенні масштабів вилучення інвестицій і звільнень, а також у змушеній реструктуризації. За попередніми оцінками ЮНКТАД, темпи інтернаціоналізації найбільших ТНК у 2008 році істотно сповільнилися, а їхні загальні прибутки упали на 27%.

Глобальні перспективи в сфері ПІІ в 2009 році, зважаючи на все, залишаться несприятливими: їхній приплив, як очікується, упаде нижче 1,2 трлн. дол. Проте  в 2010 році прогнозується початок повільного пожвавлення цих потоків, розміри яких повинні досягти 1,4 трлн. дол., а в 2011 році їхній ріст набере обороти і вони, відповідно до оцінок, наблизяться до рівня 1,8 трлн. дол., тобто майже досягнуть обсягів 2008 року [1]. 50У короткостроковій перспективі в умовах продовження глобальної рецесії в 2009 році і повільному росту, прогнозованого в 2010 році, а також різкого падіння корпоративних прибутків рівень ПІІ, як очікується, буде низьким. У питаннях розширення своїх міжнародних операцій ТНК, як представляється, виявляють нерішучість і обережність.

Це підтверджується даними ОПСІ: більшість (58%) великих ТНК повідомили про свої наміри скоротити свої витрати по лінії ПІІ в 2009 році в порівнянні з рівнем 2008 року і майже третина з них (більш 30%) навіть очікують великих скорочень. З урахуванням 44-процентного скорочення фактичного припливу ПІІ в усім світі в І кварталі 2009 року проти того ж періоду минулого року розміри потоків інвестицій за весь 2009 рік можуть виявитися набагато менше їхніх розмірів у 2008 році.

Середньострокові перспективи в області ПІІ оптимістичні. ТНК, що прийняли участь в обстеженні для ОПСІ, очікують поступового збільшення своїх витрат на ПІІ в 2010 році і прискорення їхнього росту в 2011 році; половина з них навіть прогнозує в 2011 році перевищення розмірів своїх ПІІ рівня 2008 року.

Як виявляється з відповідей великих ТНК на обстеження для ОПСІ, лідерами майбутнього пожвавлення в сфері ПІІ швидше за все стануть Сполучені Штати, а також Бразилія, Індія, Китай і Російська Федерація (т.зв. країни БРІК). Двигунами наступного бума ПІІ, імовірніше всього, будуть галузі, що менш чуттєві до циклів ділової активності і діють на ринках зі стабільним попитом (такі як агропромисловий комплекс і багато секторів послуг) і які мають більш тривалі перспективи росту (такі як фармацевтична промисловість). Крім того, відразу ж після кризи, коли глобальна економіка буде переживати пожвавлення, висновок державних/урядових засобів з галузей, що похитнулися, імовірно, викликає нову хвилю трансграничних ЗіП.

Таблиця 2.

_Фінансове стимулювання і підтримка в окремих економіках,% ВВП [2]._

Регіон

Фіскальне стимулювання

Підтримка фінансового сектора

Роки, наякіпоширюються стимули стимули

Розвинені країни

3.7

48,5

 

Австралія

5.4

9.5

3

Австрія

1.2

35.4

2

Бельгія

1.4

31.0

2

Канада

4.1

24.8

3

Франція

1.5

19.1

2

Німеччина

3.6

22.2

2

Греція

0.8

11.6

1

Угорщина

-7.7

9.1

2

Ісландія

-7.3

263.0

2

Ірландія

-8.3

266.4

3

Італія

0.3

3.3

2

Японія

4.7

22.3

3

Нідерланди

2.5

46.5

2

Норвегія

1.2

17.8

1

Польща

1.2

3.2

2

Португалія

0.8

14.4

1

Іспанія

3.9

22.9

3

Швеція

3.3

70.2

2

Швейцарія

0.5

12.0

2

Великобританія

1.9

81.7

3

Сполучені Штати

5.5

81.1

3

Країни, що розвиваються

4.7

2.9

 

Бразилія

5.6

1.5

1

Китай

6.2

0.5

2

Китай, Гонконг SAR

2.4

0.0

1

Індія

1.8

6.4

3

Індонезія

2.0

0.1

2

Малайзия

2.8

6.3

2

Мексика

1.6

0.0

1

Перу

3.2

0.0

2

Філіппіни

3.1

0.0

1

Республіка Кореї

6.2

20.5

3

Саудівська Аравія

9.2

9.4

3

Сінгапур

8.0

0.0

1

Південна Африка

7.4

0.0

3

Таїланд

3.4

0.0

1

Туреччина

1.1

0.5

2

Країни з перехідною економікою

5.8

7.4

 

Казахстан

11.1

0.0

2

Російська Федерація

5.4

8.0

2

Всьго

4.0

36.1

 

Останні зміни в інвестиційній політиці на національному і міжнародному рівнях.

У 2008 році й у першому півріччі 2009 року, незважаючи на стурбованість із приводу можливого росту інвестиційного протекціонізму, у політику в області ПІІ зберігала свою дію загальна тенденція більшої відкритості, включаючи скорочення бар'єрів на шляху ПІІ і зниження податків на корпоративні доходи. Проведене ЮНКТАД щорічне обстеження змін у національних законах і встановленнях у сфері ПІІ свідчить про те, що в 2008 році було введено в дію 110 нових мір у сфері ПІІ, з яких 85 минулого сприятливими для ПІІ (таблиця 3). У порівнянні з 2007 роком частка мір, менш сприятливих для ПІІ, залишилася незмінною.

Таблиця 3.

_Зміни, внесені в національні режими регулювання, 1992-2008 роки [2]._

Показник

1992­1994

1995­1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

Число країн, що внесли зміни в режими регулювання

49

66

70

71

72

82

103

92

91

58

55

Число змін у режимах регулювання

95

132

150

207

246

242

270

203

177

98

110

Більш сприятливі зміни

94

121

147

193

234

218

234

162

142

74

85

І Менш сприятливі зміни_|     1    |    11    |     3    |    14   |    12   |    24   |    36   |    41   |    35   | 24 |   25 |

Зберегла свою дію тенденція до контролю за іноземними інвестиціями з розуміння національної безпеки. Міри регулювання з цією метою були прийняті в деяких країнах ОЕСР. Вони розширили сферу дії правил обов'язкового повідомлення або дозволили урядам блокувати придбання часток акцій у капіталі вітчизняних компаній. Збереглася також тенденція до націоналізації іноземних підприємств у видобувних галузях, насамперед у деяких країнах Латинської Америки.

Саме останнє обстеження змін в інвестиційній політиці в 42 країнах Г-20, проведене секретаріатом ЮНКТАД, свідчить про те, що переважна більшість прийнятих цих країн у період з листопаду 2008 року по червень 2009 року мір, безпосередньо і/або побічно стосуються інвестицій, не носили обмежувального характеру стосовно ввозу іноземних або вивозові вітчизняних інвестицій. Більш того, значне число відзначених змін у політику були спрямовані на полегшення інвестицій, включаючи їхній вивіз. Разом з тим були прийняті також деякі міри політики, що обмежують частки (у тому числі іноземні) інвестиції в деяких високочутливих секторах або привносять нові критерії і вимоги у відношенні інвестицій, зв'язані з розуміннями національної безпеки.

У 2008 році продовжувала розширюватися мережа міжнародних інвестиційних угод (МІУ): було укладено 59 нових двосторонніх інвестиційних договорів (ДІД), у результаті чого їхнє загальне число досягло 2 676. Крім того, число договорів про запобігання подвійного оподатковування (ДЗПО) збільшилося на 75 і досягло 2 805, а число інших міжнародних угод, що містять інвестиційні положення (головним чином угод про вільну торгівлю, що накладають на договірні сторони зобов'язання, що стосуються лібералізації і захисту інвестицій), до кінця 2008 року виросло до 273. У той же час до кінця 2008 року була припинена дія шести ДИД. Паралельно з ростом числа МІУ продовжувало збільшуватися число суперечок між інвесторами і державою, і до кінця 2008 року воно досягло 317.

Вплив кризи на політику, пов'язану з ПІІ.

Дотепер нинішня фінансово-економічна криза не робила серйозного впливу на саму політику в області ПІІ, оскільки ПІІ не є причиною цієї кризи. Проте деякі міри національної політики більш загального характеру (національні санаційні програми, пакети економічних стимулів), введені в дію в зв'язку з кризою, швидше за все зроблять на потоки ПІІ і діяльність ТНК непрямий вплив. Вони можуть позитивно вплинути на ввіз ПІІ, оскільки вони здатні допомогти стабілізації або навіть поліпшенню стану ключових економічних факторів, що визначають ПІІ. З іншого боку, висловлюються побоювання з приводу того, що прийняті країнами міри політики можуть вилитися в інвестиційний протекціонізм, оскільки вони забезпечують більш сприятливі умови для вітчизняних інвесторів у порівнянні з іноземними інвесторами або зводять бар'єри на шляху вивозу інвестицій з метою збереження капіталу усередині країни.

З'явилися також ознаки того, що деякі країни почали здійснювати "сховану" дискримінацію іноземних інвесторів/або їхньої продукції, використовуючи пробіли в міжнародних нормах. Приклади "завуальованого" протекціонізму містять у собі перевага, що віддається продукції з високою часткою "вітчизняного" компонента в державних закупівлях (особливо в рамках великомасштабних державних проектів розвитку інфраструктури), фактичне блокування банківського кредитування закордонних операцій, використання вилучень по розуміннях "національної безпеки" при розширювальному тлумаченні цього поняття або переміщення протекціоністських бар'єрів на субнаціональний рівень, що виходить за рамки застосування міжнародних зобов'язань (наприклад, у питаннях закупівель).

Заглядаючи в майбутнє, варто задатися важливим питанням про те, яку політику в області ПІІ будуть проводити приймаючі країни після початку пожвавлення в глобальній економіці. Очікуваний висновок державних засобів зі стратегічних галузей, імовірніше всього, стимулює приватні інвестиції, включаючи ПІІ. Не виключено, що це спровокує нову хвилю економічного націоналізму заради захисту "національних лідерів" від поглинання іноземцями. Визначена роль у забезпеченні передбачуваності, стабільності і прозорості національних інвестиційних режимів приділяється МІУ. Ті, хто займається розробкою політики, повинні також розглянути питання про зміцнення зв'язаних із заохоченням інвестицій аспектів МІУ на основі ефективних і діючих положень. Прикладами областей, у яких може бути корисним продовження міжнародного співробітництва, є страхування інвестицій і інші міри країн базування, що стимулюють вивіз інвестицій.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций