Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

Для реализации приведенного выше алгоритма методики оценки качества БИТ на языке Turbo-Pascal 7.0 была написана программа «Качество», с помощью которой были получены результаты, представленные в табл. 2—4.

Таким образом, проведенное исследование позволяет определить обобщенное численное значение качества БИТ для сравнения его с аналогичными продуктами других фирм и первоначально установить те критерии, проработка которых позволит улучшить качество данного продукта.

В работе предложены рекомендации по практическому использованию методики обобщенных значений качества банковских информационных технологий. По сравнению с другими методиками экспертной оценки качества БИТ данная методика имеет ряд преимуществ:

- позволяет значительно упростить работу эксперта, которому не нужно присваивать выбранным показателям численные значения (или определять численные интервалы), а достаточно ранжировать их в порядке убывания значимости;

- не требует сведения выбранных экспертами для себя числовых шкал к единой числовой шкале;

- позволяет снизить субъективизм оценки за счет автоматического задания параметров функции принадлежности;

- при небольшом объеме выборки не требует специальной оценки доверительных интервалов за счет применения теории нечетких множеств.

Данные преимущества дают возможность достаточно оперативно и просто провести оценку качества БИТ.

Обоснование экономической эффективности предложенной методики заключается в сравнительном анализе с аналогичными методиками, базирующимися на других методах получения экспертной информации и ее обработки (метод априорного ранжирования и метод предподчения) [3].

Заключение

За последнее время в Республике Беларусь произошли серьезные перемены в банковской сфере, которые в ближайшем будущем станут еще более быстрыми и глубокими. Изменчивость финансово-банковской деятельности требует решения проблем в условиях неопределенности. В данной статье предложен метод оценки качества БИТ, основанный аппарате теории нечетких множеств и позволяющий решать задачи принятия решений в условиях неопределенности. Применение в методике оценки качества адаптированной методики "SERVQUAL" позволило реально оценить, как уровень качества БИТ в целом, так и уровни качества их основных критериев в филиалах различных банков пяти областей Республики Беларусь.

Хотелось бы отметить, что автором разработан программный модуль, реализующий предложенную методику и имеющий возможность, как автономной работы, так и совместно с системой прикладного банковского программного обеспечения. И это существенно расширяет возможности руководящего состава банков оценивать степень влияния каждого критерия на качество БИТ, оперативно получая их количественные значения, а также значения их коэффициентов качества.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ

1. Володько Л.П. Методика оценки качества банковских услуг по нечетким экспертным данным // Белорусский фондовый рынок. — 2005. — № 8. — С. 15—23.

2. Володько Л.П. Методика экспертной оценки качества банковского программного обеспечения // Вестн. БГЭУ. — 2005. — № 6. — С. 34—41.

3. Кокарева Т.А. Системный анализ процедур принятия управленческих решений. - М.: Лесная промышленность, 1991. - 208 с.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена формированию системы требований, предъявляемых к качеству банковских информационных технологий, классификации критериев качества банковских информационных технологий, многокритериальному экспертному методу оценки качества в условиях неопределенности информации с применением нечеткого моделирования.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена формуванню системи вимог, пропонованих до якості банківських інформаційних технологій, класифікації критеріїв якості банківських інформаційних технологій, многокритериальному експертному методу оцінки якості в умовах невизначеності інформації із застосуванням нечіткого моделювання. SUMMARY

The article is denoted to forming of the system of requirements to banking information technologies quality, classification of criteria of banking information technologies quality, multicriteria expert method of quality evaluation by means of fuzzy modelling in the condition of information uncertainty.

СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОГО ПРОСТОРУ Дроняєва Г.М., асистент кафедри «Міжнародна економіка» Донецький національний університет

Постановка проблеми. Глобальний фінансовий ринок, забезпечуючи свободу пересування капіталів у міжнародному масштабі, виступає важливою умовою функціонування світової економіки. Головним фактором його формування став процес глобалізації, що найбільше прогресував саме у фінансовій сфері.

Особливої уваги і заглибленого аналізу вимагають проблеми, пов'язані з оцінкою суперечливого характеру впливу глобалізації на функціонування економічних систем, а зокрема фінансових ринків. Крім того, тенденції фінансової глобалізації переплітаються, створюючи в кожній країні унікальне сполучення зовнішніх і внутрішніх факторів, що роблять вплив на регіональний розвиток усередині країни і визначають її подальший розвиток і положення у світовому господарстві. Сутність же регіональної політики країни варто розглядати в контексті глобалізації.

Усі ці моменти підкреслюють актуальність обраної проблеми і роблять необхідним вивчення змісту і форм прояву фінансової глобалізації, виявлення закономірностей її впливу на національні економічні системи, зокрема фінансові ринки, визначення наслідків її впливу на економічні відносини і перспектив української економіки в світі фінансової глобалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Узагалі проблеми фінансової глобалізації і розвитку фінансових ринків знайшли широке відображення в роботах як іноземних, так і вітчизняних авторів. З огляду на більш високий рівень розвитку фінансових ринків ведучих країн світу, особлива увага глобалізаційним процесам і їхньому впливові на тенденції розвитку світового фінансового простору приділяли західні вчені, а саме Ж.-П.Аллегрет, В.Андреф, Б.Баді, Е.С.Брезис, С.Тофман, П.Кругман, Г.Марковіц, Ф.Мартін, П.Д.Сазерленд, А.М.Тейлор, Д.Тобін, М.Фельдстайн, Д.Френкель, У.Ф.Шарп і ін., що досить докладно досліджували динаміку розвитку глобалізаційніх процесів і їхній взаємозв'язок з особливостями розвитку різних сегментів світової економіки.

В українській економічній літературі цим проблемам присвячені роботи В.Г.Андрейчука, О.Г.Білоруса, В.С.Будкина, І.В.Бураковського. О.С.Гальчинського, М.О.Дудченко, Ю.В.Макогона, В.Є.Новицького. Ю.М.Пахомова, О.В.Плотникова, О.М.Поручника, О.І.Рогача, С.В.Сиденко. В.О.Степаненко й інших.

Виділення невирішеної проблеми. Незважаючи на велику кількість наукових праць, що спрямовані на дослідження різноманітних проблем сучасної глобалізації, недостатньо опрацьованими залишаються питання аналізу найсучасного стану фінансових ринків.

Ціль наукової статті. Основною метою роботи є вивчення особливостей функціонування фінансових ринків і усієї фінансової системи в умовах формування глобального економічного простору.

Результати дослідження. Глобалізація фінансових ринків, що має сьогодні революційні за своїм ефектом наслідку не тільки для світових фінансових ринків у цілому, але і для міжнародних інвесторів і позичальників капіталу, ґрунтується на глобалізації в області товарних потоків. У 60-х роках процес глобалізації почав розвиватися на основі інтернаціоналізації виробництва, капіталу і збуту в товарній сфері, у першу чергу в рамках тріади Америка-Європа-Азія. Промисловість відігравала ведучу роль стосовно фінансової сфери. На сьогоднішній день уже близько 40 тисяч різних мультинаціональних підприємств оптимізують насамперед свої витрати і свою близькість до ринків збуту відповідно до глобальної стратегії. Всесвітній оборот таких підприємств відповідає приблизно ВНП США. Проте в сучасній світовій економіці торгівля уступила лідерство валютно-кредитним і фінансовим зв'язкам в інтенсифікації процесу глобалізації [1].

Остання чверть століття характеризується великими змінами, що відбуваються у світових фінансах, уведенням численних нововведень в організацію, методи керування банками і форми обслуговування корпоративних і індивідуальних клієнтів. Прийоми, що складалися століттями, і методи банківської діяльності, ускладнюючись, здобувають нові риси. У той же час виникають зовсім нові, оригінальні види операцій і послуг, що не мали аналогів у світовій практиці і, що стали можливими завдяки складному сполученню причин, що впливають на попит та пропозицію грошового капіталу.

Таблиця 1.

Глобальна фінансова структура [2]. _

Регіон

Капіталізація ринку

Облігації, що було

Активи банків

Сукупні фінансові активи

 

акцій

випущено

 

 

 

 

% від совокупних фінансових активів

Млрд.дол.США

% від ВВП

Весь світ

26

36

38

194,463

402

Зона євро

16

35

49

54,130

511

США

34

48

18

56,822

431

Японія

24

43

33

20,110

459

Emerging markets

Азія

36

18

46

19,210

306

Латинська Америка

32

34

34

4,580

156

© Дроняєва Г.М., 2010 508

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010

Близький Схід

37

6

57

1,755

132

Африка

53

9

38

1,603

169

Європа

49

20

32

3,837

139

Інтернаціоналізація ринків означає, що характер операцій як позичальників, так і кредиторів, широка диверсифікованість їхніх

активів і пасивів по країнах і регіонах, наявність могутньої мережі представництв, філій і дочірніх організацій за кордоном уже не дозволяють уособлювати їх тільки з країною національної приналежності. У глобальному масштабі ресурс "капітал" придбав істотну мобільність і рухливість. Капітал перетікає в усім світі в напрямку до самим привабливого і більш вигідним можливостям його додатка (див. табл. 2). Такі можливості ніколи не оцінюються в абсолюті, а навпроти, завжди знаходяться в конкуренції до інших альтернатив.

Глобалізація ринків означає процес дуже схожий з інтернаціоналізацією і полягає в посиленні ролі міжнародних ринків з погляду здійснення операцій кредитування і запозичення резидентами різних країн. Інтернаціоналізація і глобалізація приводять до росту міжнародної мережі фінансових інститутів і корпорацій, до підвищення частки бізнесу, що приходиться на закордонні країни, до більш фундаментальних якісних змін у їхніх системах організації, структурі керування і філософії менеджменту.

У фінансовій сфері такі учасники ринку, як банки, фінансові інститути, біржі, уряди, центральні банки, ЗМІ, позичальники, інвестори і виробники інформаційних технологій впливають на найважливіші фактори фінансової глобалізації. До взаємодіючого між собою і з учасниками факторам можна віднести: інституціональні/міжнародні потоки капіталів, сучасні теорії керування портфелями активів, професіоналізм учасників, фінансові інновації, лібералізацію і дерегулювання ринків, конкуренцію, пошук нових більш вигідних можливостей додатка капіталу, вільний рух капіталу, конкуренцію за доступ до капіталу, волатильність ринків, інформаційні технології, сек'юритизацію, стандартизацію фінансових продуктів, ринки країн, що розвиваються, демографічну ситуацію, обсяг заощаджень. Так називані учасники є двигуном глобалізації. Знаходячись у постійному обопільному зчепленні, вони впливають на майбутній розвиток факторів глобалізації, що, у свою чергу, впливають один на одного.

Таблиця 2.

Найкращі ринки для доступу капіталу (Capital Access Index 2008)* [2].

Країна

Значення

2008

2007

 

індексу

рік

рік

Канада

7,9

1

3

Гонконг

7,82

2

1

Швейцарія

7,76

3

7

Велика Британія

7,7

4

2

Сінгапур

7,64

5

4

США

7,56

6

11

Нідерланди

7,28

7

15

Норвегія

7,27

8

9

Австралія

7,26

9

8

Фінляндія

7,21

10

9

Росія

4,8

58

49

Україна

4,06

74

65

* Індекс враховує макроекономічне навколишнє середовище, інституційне, фінансові та банківські установи, розвиток фондового ринку та ринку облігацій, альтернативні джерела капіталу та міжнародне фінансування.

Іншими важливими передумовами і рушійною силою глобалізації у фінансовій сфері є вільний рух капіталу, конкуренція як економічна філософія, інституціональні і частки потоки капіталу, орієнтація на більш вигідні можливості додатка капіталу в порівнянні з уже наявними, пошук вигідних альтернатив і використання усе більшої кількості різних фінансових продуктів.

12,6

Рис. 1. Найзначніші чисті експортери капіталу, % [2]. Глобалізація фінансових ринків означає також зближення, збіжність і ідентичність цін і якості у визначений період часу на конкретний фінансовий продукт в усім світі. При цьому не враховуються місцеві витрати або інші місцеві умови.

Рис. 2. Найзначніші чисті імпортери капіталу, % [2].

Фінансова взаємозалежність національних економік розвивалася поступово на тлі подальшого поглиблення поділу праці, прискорення НТП. Сировинні ресурси були глобалізовани першими в 1960 р., за ними пішли валюти, похідні інструменти, цінні папери й індекси. Ринки, що розвиваються або формуються (emergmg markets), незважаючи на виникаючі валютно-фінансові кризи, у довгостроковій перспективі вважаються важливою інтегрованою частиною глобалізованого фінансового світу.

Ризики глобальних фінансових ринків в основі своїй не нові. Новим є стрімке зростання обсягів різних компонентів і їхніх глобальних взаємодій, що може привести до більш складних системних ризиків. Тим важливіше й актуальніше стають технічні запити у відношенні сучасної, всесвітньої мережної системи, що ідентифікує і розраховує взаємні зобов'язання. Також вирішального значення набувають сучасні системи, що обслуговують платіжні потоки, торгівлю цінними паперами і збереження цінних паперів.

До можливостей лімітування ризиків належать діючі вимоги достатності капіталу, організовані офіційні ринки, прозорість ринку й об'єктивні вхідні бар'єри на ринки. До того ж важливіше стають різні види контролю, заборони на несанкціоноване використання складних інформаційних технологій, тверде штрафування за правопорушення, так само як і міжнародна кооперація. У цілому ж саморегулюючі і ринкові сили, що самокоректуються, були б, можливо, самим оптимальним і ефективним рішенням.

Однак, незважаючи на всі потенційно небезпечні моменти, переваги (або шанси), надані глобалізацією фінансових ринків, переважують. Вирішальними при цьому є наступні передумови: по-перше, необхідна самодисципліна (у рамках глобалізації здійснюється керування складностями і концентрацією капіталу за допомогою розумного офіційного спостереження), а по-друге - надійний вибір партнерів (тільки інститут найвищого класу з усеохоплюючим набором фінансових продуктів і відповідних конфігурацій інформаційних технологій може розглядатися як партнер).

Міжнародні інвестори і позичальники капіталу знаходяться у виграші завдяки тенденціям глобалізації в останні двадцять-тридцять років. Ринкові сили рухають розвиток глобалізації й інформаційних технологій уперед. Для інших учасників світових фінансових ринків, таких як фінансові інститути, національні ринки капіталів, спостерігаючі органи і центральні банки, наслідки глобалізації більш складні.

Таблиця 3.

Індекс глобальних підприємницьких ризиків [2].

Країна

Значення індексу

Місце країни

Фінляндія

9

1

Гонконг

12

2

Сінгапур

14

3

Швеція

15

4

Австралія

15

5

Данія

16

6

Ірландія

16

7

Велика Британія

17

8

Німеччина

17

9

Бельгія

21

10

Росія

45

35

Китай

48

41

Зростання міжнародної конкуренції на міжнародних фінансових ринках капіталу між кредиторами і між позичальниками -резидентами різних країн - ще одна яскраво виражена тенденція. Порівняно недавно європейські банки функціонували в досить спокійному і розміряному середовищі. Сьогодні вони повинні самозатверджуватися у вимотуючій боротьбі за позиціонування на ринку. Острах кризи міцніє, підсилюється непевність і замість комфорту зростає конкуренція. Вартість капіталу і регулярний доступ до дешевого капіталу не сприймаються більш як даність. Можливі потреби у фінансуванні суспільних і приватних дебіторів і емітентів гігантські. Традиційні країни-кредитори перетворилися в дебіторів. Більше половини земної кулі вступило на арену міжнародної конкуренції за вигідний капітал після падіння комуністичних режимів. Відповідно до досліджень інвестиційного банку "Морган Стенли", США, обсяг заощаджень Заходу повинний щорічно рости на 9%, для того щоб задовольняти попит на капітал в усім світі [3].

Відмітною рисою останніх двадцяти років стала конкуренція між транснаціональними корпораціями і глобальними фінансовими інститутами. У результаті цього ринки стають більш ефективними, знімаються багато обмежень і бар'єри, установлюється ринкова рівновага. З іншого боку, що росте конкуренція значно підвищує вимоги до фінансових інститутів і корпорацій з погляду їхньої економічної ефективності, а також до урядів з погляду поліпшення інвестиційного клімату, забезпечення політичної й економічної стабільності національних економік, що змушені конкурувати один з одним за кредитні ресурси в масштабі світового господарства.

Інтеграція міжнародних ринків стала одним з найбільш помітних явищ в економічному розвитку світового господарства рубежі тисячоліть. На тлі значного дерегулювання в області міжнародної торгівлі, лібералізації експорту й імпорту між ведучими країнами, поліпшення інвестиційного клімату в багатьох, у тому числі і країнах, що розвиваються, відповідні зміни відбувалися і на міжнародних фінансових ринках капіталу. Інтеграційні процеси привели до зняття бар'єрів для входу на національні ринки капіталу іноземних фінансових інститутів-кредиторів, а також позичальників, підвищенню мобільності боргового капіталу, зниженню трансакционных витрат, зв'язаних з одержанням від місцевих регулювальних органів різних дозволів і ліцензій, необхідністю проходження тривалих бюрократичних процедур контролю за рухом капіталу і валютного контролю і т.п. Іншою передумовою для прискорення інтеграційних процесів став стрімкий розвиток інформаційних систем, баз даних і глобальних комп'ютерних систем, що дозволяють здійснювати платежі (SWTFT), торгівлю цінними паперами (CEDEL, EUROCLEAR, NASDAQ і т.п.), одержувати оперативну інформацію про стан світових фінансових ринків (BLOOMBERG, DATA-STREAM, REUTER і т.п.).

Конвергенція міжнародних фінансових ринків капіталу - процес дуже схожий з інтеграцією ринків і полягає в тім, що в результаті зняття законодавчих обмежень, бар'єрів регулювання і росту операцій як міжнародних позичальників, так і міжнародних кредиторів відбувається поступове розмивання границь між різними секторами і сегментами світових фінансових ринків. У результаті ослаблення регулювання по поділі інвестиційного і комерційного банківського бізнесу в США і деяких інших країнах, зняття бар'єрів для виходу іноземних позичальників на локальні ринки, ослаблення антимонопольного законодавства у відношенні створення фінансових холдингів, що поєднують різні напрямки інвестиційної, комерційного і страхової справи, відбувається реальне злиття міжнародного банківського ринку і міжнародного ринку боргових цінних паперів. Це виражається в тім, що ведучі учасники обох ринків починають активні операції в нових для них областях: універсальні банки стають андеррайтерами, організаторами і трейдерами на ринку облігацій, а інвестиційні банки організують і беруть участь у міжнародних синдикованих кредитах. Відбувається також скасування сегментації і серед інших великих міжнародних кредиторів -інституціональних інвесторів, що шляхом використання высокоструктурированных інструментів (наприклад, кредитних деривативів і сек'юритизації) починають вкладати в нетрадиційні для них боргові інструменти (міжнародні синдиковані кредити).

Проектне фінансування, що ще 20 років тому було винятковим привілеєм найбільших універсальних і комерційних банків, стало об'єктом інтересу великих інвестиційних банків, що усі частіше одержують мандати на організацію фінансування великих проектів і виводять ці проекти на ринок приватного розміщення облігацій (правило частки розміщення в США 144а) і євроринки боргових цінних паперів. З іншого боку, комерційні банки активно займаються традиційним бізнесом інвестиційних банків - угодами злиттів і поглинань, приватизацією, капітальними інвестиціями, корпоративним фінансуванням і т.п. Процеси злиття і поглинання приводять до глобальної реорганізації фінансової галузі, у результаті чого створюються універсальні фінансові холдинги, що поєднують страхові компанії, пенсійні і взаємні фонди, інвестиційні і комерційні банки і т.п..

Таблиця 4.

Злиття та поглинання вартістю більше, ніж 1 млрд. дол. США [2].

Рік

Кількість угод

% від загальних

Вартість ($ млрд.дол.)

% від загальних

2000

207

2.1

999.0

74.0

2001

137

1.7

451.0

61.7

2002

105

1.6

265.7

55.0

2003

78

1.2

184.2

44.8

2004

111

1.5

291.3

51.5

2005

182

2.1

569.4

61.3

2006

215

2.4

711.2

63.6

2007

300

3.0

1 161

70.9

Q1

54

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций