Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 53

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

По итогам отчетного периода проводится анализ эффективности указанных выше мер, который показывает, что принятое решение о предоставлении льгот оправданно: объем прироста налоговых поступлений в областной бюджет, рассматриваемых в качестве бюджетного эффекта составляет примерно 47% к уровню потерь областного бюджета.

Соотношение полученного бюджетного эффекта и выпадающих доходов областного бюджета от предоставленных региональных налоговых льгот (в 1,47 раза) позволяет определить достаточную бюджетную эффективность. Наибольший эффект наблюдается по льготам, предоставленным частным инвесторам, реализующим инвестиционные проекты.

В настоящее время ведется активная работа по упрощению механизма исчисления отдельных платежей, рационализации структуры налогов в направлении общего снижения налоговой нагрузки. Немаловажным является достижение определенной стабильности налогообложения, от которой во многом зависят возможности планирования бизнеса на перспективу. Однако стабильность не означает абсолютную неизменность налоговой системы, а напротив, предполагает ее периодическое реформирование и максимальную адаптацию к изменяющимся экономическим условиям. Это особенно характерно для стран с переходной экономикой. При более стабильных экономических условиях потребность в корректировке установленного механизма налогообложения значительно ниже.

Государственная поддержка в виде применения дифференцированных ставок по налогам и льгот по некоторым из них повышает эффективность от реализации инвестиционных проектов.

Естественно, льготное налогообложение положительно отражается и на финансово-хозяйственной деятельности налогоплательщиков в целом, что позволяет им поддерживать надлежащий уровень кредитоспособности, развиваться и в дальнейшем, уже за счет роста финансовых результатов и экономических показателей деятельности, ведет к соответствующему росту налоговых поступлений в бюджет.

Основной целью реформирования налоговой системы выступает достижение баланса интересов государства (по сбору налогов) и бизнеса (по возможностям экономического развития). Однако, это далеко не простая и в определенной мере противоречивая задача.

В качестве основных направлений реформирования налоговой системы нашей страны можно предложить поэтапное решение следующих наиболее актуальных для представителей реального сектора экономики задач:

- снижение до минимума, а впоследствии и отмена налогов, уплачиваемых из выручки;

- снижение налогового бремени на фонд заработной платы;

- сокращение количества платежей за счет объединения сходных или отмены мелких налогов и сборов с высокими издержками их администрирования;

- пересмотр механизма формирования базы исчисления налога на прибыль;

- снижение ставок некоторых видов налогов по мере расширения базы их исчисления.

При осуществлении работы по дальнейшему упрощению механизма взимания и сокращению общего количества обязательных платежей в бюджет речь должна идти прежде всего о платежах из выручки или оборотных налогах, которые, не обладают зачетным механизмом, допуская поэтому двойное налогообложение затрат на производство, и, следовательно, имеют каскадный эффект.

Трансформация налоговой системы в Республике Беларусь производиться одновременно с развитием и расширением рынка, образованием и накоплением капитала, это становится отправным пунктом для проведения совершенной налоговой политики. Преимущества состоят в том, что в Беларуси еще не сформировались устойчивые традиции налогообложения, поэтому налоговые изменения здесь воспринимаются не так болезненно, как в странах с развитой рыночной экономикой.

Общий уровень налогообложения экономики является хорошим показателем относительной экономической эффективности. В это понятие включают все виды налогов. Он влияет на привлекательность страны для иностранных инвесторов, однако, при определении привлекательности различных стран недостаточно просто сравнить бремя их налогообложения. Так как:

- во-первых, налоговые доходы являются конечным источником для большинства правительственных расходов. Поэтому более низкие доходы, ведут к бюджетному дефициту и могут играть отрицательную роль при решении задачи привлечения инвестиций.

- во-вторых, если доходы тратятся на цели, которые уменьшают расходы и способствуют развитию деятельности, создающей доходы, то расходы эффективно компенсируют отрицательное влияние на налогообложение.

В ряде стран в целях стимулирования инвестиционной деятельности предприятия и организации, которые направляют свою прибыль на инвестиции, включая развитие собственной производственной и непроизводственной базы при условии использования сумм начисленного износа (амортизации) освобождаются от налогообложения прибыли.

Вместе с тем, на привлечение инвестиций влияют и налоги несвязанные с доходами. В большинстве стран с переходной экономикой на начальном этапе реформ налоги должны были выплачиваться даже тогда, когда фирма не получала прибыли. Это обычно приводило к увеличению основных затрат, связанных с повышенными рисками на начальном этапе инвестиций или увеличением операционных расходов компании.

Зарубежные исследования показывают, что если полная ставка налогообложения превышает 40%, то инвестирование в производство становится невыгодным.

Безусловно, система налогообложения является одним из важнейших факторов, влияющих на решение об инвестировании, особенно если речь идет о прямых иностранных инвестициях. Но в целом на принятие положительных решений об инвестировании средств оказывают влияние как налоговые, так и неналоговые факторы, при помощи которых осуществляется сравнение потенциальной прибыли от инвестиций и риска. Таким образом, в целях привлечения инвестиций в национальную экономику уровень налогов в Республике Беларусь должен быть существенно ниже, чем в других странах.

В процессе формирования экономики, ориентированной на государственную поддержку научно-технического прогресса, освоение передовых технологий, внедрение перспективных инноваций, проведение активной научно-технической политики, необходимо перенести акценты в реформирования системы налогообложения с фискальных начал на регулирующую и стимулирующую функции, обеспечивающие более тесную увязку налоговых платежей с результатами хозяйственной деятельности экономических субъектов.

Кроме экономической выгоды непосредственно для субъектов хозяйствования, льготное налогообложение способствует созданию благоприятных условий развития инфраструктуры социальной сферы, в том числе созданию новых рабочих мест, увеличению доходов населения и повышению социальной защищенности жителей региона.

Например, в производственной сфере в качестве социального эффекта можно рассматривать внедрение высокопроизводительных технологий, повышение уровня механизации производственных процессов. Все это оказывает положительное влияние на производительность труда и величину среднемесячной заработной платы.

Социальный эффект по организациям, осуществляющим содержание автодорог, сводится к снижению числа пострадавших в дорожно-транспортных происшествиях по вине неудовлетворительного состояния дорог.

В результате оказания государственной поддержки частным инвесторам, реализующим инвестиционные проекты, на предприятиях улучшается социальное обеспечение работников.

Налоговые льготы - это снижение налогового бремени. Подобные меры стимулируют приоритетные отрасли экономики, помогают поддержать малоимущие слои населения, стимулируют инвестиционную и инновационную деятельность предприятий, обеспечивают социально-экономическую стабильность в регионах и стране в целом.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. История государства и права зарубежных стран / Под ред. З.Черниловского, М., 2000. С.98

2. Черник Д.Г., Починок А.П., Морозов В.П. Основы налоговой системы: Учебник - М: 2000г. - 251с.

3. Медведев А.Н. Бухгалтерский учет и налогообложение: Конфликты и противоречия. - М.: ИНФРА-М, 2006.- 156с.

4. Алле М. За реформу налоговой системы. Мн., 2005.

5. Налогообложение в системе международных экономических отношений: Учеб. пособие IB. А. Дадалко, Е. Е. Румянцева, Н. Н. Демчук и

др. Мн., 2007.

6. Корякина О. А. Налоговая система Республики Беларусь: Учеб. пособие. Мн., 2007.

7. Караваева И. В. Налоговое регулирование рыночной экономики: Учеб. пособие. Мн., 2005.

РЕЗЮМЕ

Податкове стимулювання сприяє розвитку пріоритетних галузей економіки,   стимулює інвестиційну і інноваційну діяльність підприємств,

забезпечує соціально-економічну стабільність в регіонах і країні в цілому.

SUMMARY

Tax stimulation is instrumental in development of priority industries of economy, stimulates investment and innovative activity of enterprises, provides socio-economic stability in regions and country on the whole.

РЕЗЮМЕ

Налоговое стимулирование способствует развитию приоритетных отраслей экономики, стимулирует инвестиционную и инновационную деятельность предприятий, обеспечивает социально-экономическую стабильность в регионах и стране в целом.

МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ: ОЦІНКА ГРАНИЧНИХ УМОВ

ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Кириченко О.О. - Запорізький національний технічний університет, ст. викладач Донецький національний університет, здобувач

В умовах поширення поточної фінансової кризи та скорочення масштабів світових потоків міжнародних інвестицій, більшість країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, які ще рік тому були вимушені приборкувати значні припливи іноземного капіталу, зіткнулись із різким реверсом інвестиційних потоків та поширенням світових потрясінь на фінансовий та реальний сектори національних економік. За цих обставин з новою силою активізуються дебати щодо обґрунтованості фінансової глобалізації та її наслідків для економічного росту, особливо для країн, що розвиваються. Разом з тим актуальності набуває і питання щодо граничних умов фінансової глобалізації: розвиток фінансового ринку, якість інститутів управління, макроекономічна дисципліна. Саме взаємодія між фінансовою глобалізацією й даним набором вихідних умов і визначає положення країни в діапазоні потенційних витрат і вигід при переході від нижчого до більш високого ступеня інтеграції національного фінансового ринку із глобальним. Отже, залучаючись до фінансової глобалізації, країни з великою ймовірністю можуть зіштовхнутися із серйозними труднощами, якщо вони не забезпечили достатній рівень розвитку зазначених граничних умов. Крім того, кількісна оцінка граничних умов є одним з найважливіших компонентів аналітичної основи регулювання міжнародної інвестиційної діяльності, який здатний враховувати специфічні особливості окремих країн та їх початкові умови при розробці або удосконаленні прагматичного підходу щодо регулювання міжнародної інвестиційної діяльності в умовах розгортання фінансової глобалізації [1]. Зазначене вище обумовило актуальність і вибір теми, постановку мети даної статті.

Дослідженню проблематики регулювання міжнародної інвестиційної діяльності взагалі присвячені роботи таких закордонних вчених як, наприклад, Кальво Г., Лідерман Л., Рейнхарт К. [2], Фернандез-Аріас Э., Монтьєль П. [3], Монтьєль П. [4], Рейнхарт К., Рейнхарт В. [5], Эдвардс С. [6]. Огляд теорій, що лежать в основі регулювання міжнародного інвестування, і емпіричні свідчення їхньої спроможності можна знайти також і в дослідженнях таких міжнародних організацій, як МВФ [7,8] і Світовий банк [9]. Серед зарубіжних учених, які присвятили свої праці процесу фінансової глобалізації, взагалі, а також обґрунтуванню наявності та кількісній оцінці граничних (вихідних) умов цього процесу, зокрема, можна виокремити М. Кос, Е.Прасад, К.Рогофф та Ш.-Дж. Вей [10,11], М. Кос, Е.Прасад, А. Тейлор [12]. Вагомий внесок у вивчення даної тематики зробили такі вітчизняні вчені як О.Рогач, Т.Шемет, А.Філіпенко [13], Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В., Мозговий О.М., Макогон Ю.В. Румянцев А.П. [14] та інш.

Разом з тим, незважаючи на наявність праць як зарубіжних, так і вітчизняних вчених з досліджуваної проблеми, слід відзначити, що недостатньо вивченими залишаються питання щодо побудови та удосконалення дієвого механізму державного регулювання міжнародної інвестиційної діяльності України, взагалі, та його окремих складових, зокрема.

Таким чином, з огляду на вищезгадане, основною метою даної статті є аналіз та кількісна оцінка граничних умов фінансової глобалізації української економіки в контексті удосконалення механізму державного регулювання міжнародної інвестиційної діяльності нашої країни.

Мета дослідження механізму регулювання міжнародної інвестиційної діяльності полягає у тому, щоб не тільки проаналізувати найбільш важливі передумови, інструменти та обставини, що здійснюють вплив на дієвість, ефективність та своєчасність регулювання міжнародних потоків капіталу, але й, передусім, у тому, щоб розробити рекомендації щодо підвищення ефективності й досягнення своєчасності використання того або іншого інструмента в тій чи іншій конкретній ситуації, в якій може опинитися економіка окремої країни, і, таким чином, забезпечивши ефективне функціонування кожного з елементів даного механізму, здійснити удосконалення регулювання її міжнародної інвестиційної діяльності. Це завдання набуває особливої актуальності і значущості в еру прискорення темпів розвитку і збільшення масштабів економічної і тим більше фінансової глобалізації, які сприяють все більшому залученню країн до міжнародної торгівлі товарами, послугами, до міжнародного руху факторів виробництва, в першу чергу капіталу, але у той самий час призводять до досить серйозних наслідків - глобальних викликів і проблем, масштаб і руйнівна сила яких посилюється пропорційно масштабу і досягнутому рівню глобалізації різних секторів економіки. Мова, передусім, йде про такі глобальні проблеми, як міжнародні валютно-фінансові кризи, наявність глобальних дисбалансів рахунку поточних операцій, збільшення зовнішньої заборгованості країн, їх платоспроможність та нестійкість економічного розвитку.

Усе згадане вище в рівній мірі є актуальним і для України. Стрімке зростання на фоні росту масштабу міжнародної інтеграції фінансового ринку України дефіциту рахунку поточних операцій, пов'язане з необхідністю його фінансування погіршення чистих зарубіжних активів та збільшення зовнішньої заборгованості країни, ухил у фінансуванні в бік інструментів, що створюють борг, та зовнішнього запозичення можуть підірвати її платоспроможність і призвести у майбутньому до непередбачуваних негативних наслідків для національної економіки, поставити під питання її стійкий економічний розвиток. У зв'язку з чим удосконалення елементів механізму регулювання, а, таким чином, і самого регулювання міжнародної інвестиційної діяльності України є актуальним і своєчасним завданням. Отже, в даній статті проведемо аналіз і кількісну оцінку граничних умов фінансової глобалізації, як одного з елементів механізму регулювання міжнародної інвестиційної діяльності України, та дамо рекомендації щодо його удосконалення.

© Кириченко О.О., 201Позитивні ефекти фінансової глобалізації для країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою критичним чином залежать від ступеня розвитку фінансового ринку, макроекономічної дисципліни та якості інститутів управління. Ті країни, які задовольняють цим умовам, демонструють стабільне зростання, для всіх інших - переваги менш очевидні. Тому національному уряду необхідно зосередити увагу саме на досягненні так званих «граничних (вихідних) умов» успішної інтеграції в світову фінансову систему.

Серед граничних умов, які необхідно мати на увазі при прийнятті рішення щодо залучення до глобалізації інвестиційної діяльності, найбільш важливою є ступінь розвитку або, іншими словами, глибина національного фінансового ринку. Проаналізуємо дану передумову глобалізації міжнародної інвестиційної діяльності для України.

З початку 1990-х років рівень фінансового розвитку України істотно підвищився. Найбільш важливими факторами, основними рушійними силами цього процесу були макроекономічна стабільність, належна якість інституційного середовища та здатність забезпечувати виконання законодавства, що підтверджує тезу про взаємозв'язок і взаємовплив граничних умов фінансової глобалізації. З огляду на сказане вище необхідно провести ретельний аналіз ступеня розвитку досягнутих граничних умов української економіки й дати рекомендації відносно їхнього поліпшення.

В Україні був зроблений помітний крок у створенні надійного й ефективного банківського сектора. Рівень індексу реформ банківського сектора й лібералізації відсоткових ставок нашої країни істотно вище за середнє значення цього показника для європейських країн з ринком, що формується (рис. 1 а). По цьому показнику Україна випереджала такі країни, як Албанія, Македонія, Росія, Сербія та не набагато уступає таким країнам, як Словенія, Словаччина, Болгарія, Угорщина й країнам Балтії. В усіх країнах цієї групи є функціонуючі платіжні й розрахункові системи, введені досить якісні стандарти бухгалтерського обліку й розкриття інформації й створені основи пруденційного нагляду за банками і їхнього регулювання, які в цілому відповідають міжнародним стандартам.

Ємність і ліквідність ринку державних боргових цінних паперів в основному відбиває поточні й минулі потреби державного сектора у фінансуванні. При цьому даний сегмент національного фінансового ринку дотепер залишається неглибоким й неліквідним, а його структура по строках погашення відрізняється високим ступенем фрагментації. Так, станом на кінець 2006 р. обсяг боргових цінних паперів що обертається на ньому становив трохи більше 2,1% ВВП. У наступні роки, що передували глобальній фінансовій кризі навряд чи відбулися істотні зміни в даному сегменті.

В останні роки спостерігався різкий ріст українського ринку корпоративних боргових цінних паперів, але цей сегмент фінансового ринку все ще залишається незначним (рис. 1 б). У 2001-2002 рр. відбулося пожвавлення випуску даних цінних паперів, а з 2005 р. темпи їхньої емісії ще більше підвищилися. У 2006 р. сукупний обсяг випусків досяг 4,1% ВВП. При цьому ліквідність даного сегмента фінансового ринку є досить низкою. Виникненню ринку корпоративних облігацій сприяло збільшення потреб українських компаній у фінансуванні в сполученні зі слабкістю банківського сектора як фінансового посередника, у тому числі через обмежені можливості останнього задовольнити потреби компаній у довгостроковому фінансуванні через брак у банків довгострокових коштів у гривні, широких спредів відсоткових ставок і відсутності внутрішнього синдикованого кредитування. Крім того, емісія корпоративних боргових цінних паперів зосереджена лише в декількох секторах, а обсяг операцій купівлі-продажу на вторинному ринку занадто незначний, щоб забезпечити достатній рівень ліквідності.

Ємність ринку боргових цінних паперів, що випускаються фінансовими установами, трохи більш масштабний, і розширюється він швидше, ніж ринок облігацій нефінансових корпорацій. Однак в цілому дані сегменти національного фінансового ринку залишаються на початковій стадії розвитку.

За останні роки значно збільшився обсяг операцій і на ринку акціонерного капіталу. Капіталізація цього сегмента фінансового ринку України у 2006 р. досягла 40,4% ВВП, тоді як у 1999 році вона становила менше 4% (рис. 1 в). Проте, за такими показниками, як рівень капіталізації та обіг, Україна значно поступається іншим країнам Європи з ринком, що формується. При цьому кількість компаній, акції яких котируються, дуже мала, а концентрація досить висока. Так, на частку 10 найбільших компаній приходиться 68% загальної капіталізації ринку. Незважаючи на збільшення ринкової капіталізації, ринок акціонерного капіталу характеризується низькою ліквідністю. Частка акцій у вільному обігу, доступних для інвесторів, невелика й становить близько 5% ринкової капіталізації, обіг ринку вкрай незначний, а операції в основному сконцентровані лише на акціях декількох емітентів.

На додачу до сказаного вище, небанківські фінансові установи, у тому числі пенсійні фонди, взаємні фонди й страхові компанії, у більшості випадків тільки починають виникати і їхня присутність на ринку акціонерних і боргових цінних паперів залишається незначною (рис. 1 г).

Таким чином, проаналізувавши таку граничну умову фінансової глобалізації, як розвиток фінансового ринку, можна зробити висновок про те, що, незважаючи на досягнуті успіхи, більшість сегментів національного фінансового ринку перебувають ще на початковій стадії розвитку, а національним органам регулювання ще багато чого треба зробити для усунення існуючих недоліків.

Важливою передумовою, що сприяє досягненню вигід від участі країни в процесі фінансової глобалізації за умови її достатньої розвиненості, є стабільні макроекономічні умови - макроекономічна дисципліна. Ступінь загальної макроекономічної стабільності можна оцінити за рівнем і мінливістю інфляції. Висока й мінлива інфляція нівелює значимість змін цін як ринкових сигналів, створює невизначеність у відношенні прибутку на інвестований капітал і послаблює попит на фінансові активи. Таким чином, забезпечення стійкого низького рівня інфляції буде мати вирішальне значення для одержання вигід від глобалізації міжнародної інвестиційної діяльності, так як і для розвитку національного фінансового ринку. Незважаючи на те, що в Україні були досягнуті певні успіхи в просуванні до стабільності цін, загроза високої й мінливої інфляції ще не усунута. Так, рівень інфляції в Україні, залишаючись на досить високому рівні, перевищував 10%, а у 2007 і 2008 рр. почав наближатися до 20%.

Належна якість інституційного управління й можливості судової влади та всієї правової системи забезпечувати виконання закону є основами для фінансового розвитку й дуже важливими вихідними умовами фінансової глобалізації. Тільки у випадку твердої поваги прав власності фінансовий сектор здатен ефективно проводити операції купівлі-продажу активів і виконувати посередницькі функції в їх відношенні, а також використовувати заставне забезпечення для надання кредиту. І навпаки, процвітання фінансового сектора навряд чи можливо в умовах корупції, низької якості адміністративного апарата й недостатнього рівня законності, оскільки ці фактори ставлять під загрозу захист інвесторів і забезпечення виконання контрактів правовими санкціями. Аналогічно, для розвитку ринків акціонерного капіталу й корпоративних боргових цінних паперів потрібне належне законодавство й надійне корпоративне управління, у тому числі адекватне розкриття інформації про діяльність корпорацій і належні норми та практика бухгалтерського обліку. Так само розвиток посередницької діяльності відносно приватного кредиту й ринку боргових цінних паперів залежить від адекватного захисту прав кредиторів за допомогою законів про заставне забезпечення й про банкрутство, а також від розкриття кредитної інформації.

Рис. 1. Індикатори та показники розвитку окремих сегментів національних фінансових ринків

Україна, без сумніву, домоглася певних успіхів у захисті прав власності, створенні досить якісного адміністративного апарата, боротьбі з корупцією й державотворенні. Так, значення індексу якості інститутів нашої країни перевищує його середнє значення по країнах Європи з ринком, що формується, що не є членами ЄС (рис. 2 а). Однак, якість інституційного середовища й забезпеченість законів правовою санкцією варто привести до більшої відповідності із середнім по ЄС рівнем, що істотно вище досягнутого Україною. Таким чином, за індексом якості інститутів наша країна відстає практично від всіх країн Центральної й Східної Європи, випереджаючи тільки Албанію та Білорусію.

З іншого боку, згідно індексу юридичних прав позичальників і кредиторів, Україна істотно випереджає як середній рівень по країнах Європи з ринком, що формується, так і більшість цих країн (рис. 2 б). Даний індекс характеризує інституційну та правову основу створення кредитного ринку й ринку корпоративних цінних паперів, що визначає оцінку вартості заставного забезпечення й захист прав кредиторів. Проте, доступність і якість кредитної інформації, одержуваної із кредитних реєстрів, відповідно до індексу кредитної інформації, перебуває на дуже низькому рівні (рис. 2 в). За цим показником Україна уступає практично всім європейським країнам, крім Албанії, Хорватії, Молдови й Росії. Особливо гостра проблема стоїть перед Україною в області корпоративного управління, що перебуває на дуже низькому рівні дотримання. По показнику, що характеризує дотримання принципів ОЕСР в управління корпораціями, Україна перебуває на одному рівні з Білорусією й уступає практично всім європейським країнам (рис. 2 г).

Рис. 2. Індикатори інституційного розвитку окремих країн

З огляду на все сказане вище можна дійти висновку, що стан розвитку основних граничних умов глобалізації міжнародної інвестиційної діяльності в Україні знаходиться на дуже низькому рівні. За таких обставин наша країна виявляється практично беззахисною перед негативним впливом, який здатна чинити фінансова глобалізація на її сталий економічний розвиток, роблячи національну економіку уразливої для фінансових та валютних криз. З цього приводу національний механізм регулювання міжнародної інвестиційної діяльності в часті визначення граничних умов залучення України до процесу фінансової глобалізації потребує удосконалення. Для чого потрібен цілий комплекс заходів, які мають полягати у наступному.

Для розвитку ємного й ліквідного ринку державних цінних паперів буде потрібною тверда прихильність офіційних органів комплексній стратегії, що заслуговує довіри, відносно управління боргом і розвитку ринку. Первинний ринок можна стимулювати шляхом проведення регулярних аукціонів на основі прозорих правил і створення невеликої кількості ліквідних еталонних випусків та емісії цінних паперів відповідно до заздалегідь оголошеної емісійної програми та у кількості, достатній для досягнення необхідної ліквідності вторинного ринку. Механізм ціноутворення на аукціонах варто змінити для забезпечення того, щоб прибутковість не втримувалася на штучно заниженому рівні, а відбивала умови на ринку, що склалися. Корисно було б також припинити практику приватного розміщення державних боргових зобов'язань.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций