Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 58

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

- в центре находится государство;

- международное взаимодействие с международными организациями и союзами заинтересованных сторон улучшает систему регулирования;

- регулирующие полномочия не сконцентрированы в рамках одного органа, они распределены между специализированными учреждениями;

- новая институциональная структура регулирующей системы.

Основными задачами, стоящими перед странами ЦВЕ в период построения новой системы регулирования в железнодорожном секторе являются:

- обеспечение определенного уровня общеэкономической готовности, который позволил бы противостоять конкурентному давлению рынка;

- введение в полном объеме относящихся к железнодорожному транспорту законодательных актов, действующих в ЕС;

- осуществление реструктуризации железнодорожного транспорта, обеспечивающей эффективное управление его деятельностью. Развитие железнодорожной отрасли в странах ЦВЕ имеет свои страновые особенности:

1. В странах ЦВЕ существует 3 модели регулирующих органов в железнодорожной отрасли: министерство (Эстония, Литва), железнодорожные власти (Чехия, Венгрия, Польша, Словакия) и специальный регулирующий орган (Латвия). В Болгарии существует специальное Государственное управление железными дорогами, которое входит в состав министерства транспорта.

2. Страны ЦВЕ продолжают процедуру открытия своих национальных железнодорожных рынков с 2004г. посредством отделения в организационном, юридическом, функциональном и бухгалтерском плане вертикально интегрированных компаний, то есть разделение грузовых и пассажирских перевозок, управления и содержания инфраструктуры. С одной стороны, это может повлечь изменение лидирующих позиций государственных компаний на рынке (Венгрия, Польша), а с другой, процесс отделения не влияет на лидирующие позиции государственных компаний (Чехия, Болгария, Эстония, Литва). Не существует единых условий доступа на рынок, так как все еще высокие барьеры доступа существуют в странах (Латвия, Венгрия).

3. В рассматриваемых странах национальные и иностранные железнодорожные компании имеют открытый доступ к грузовому сектору (Чехия, Болгария, Эстония, Литва, Латвия, Польша), они обладают лицензиями на осуществление деятельности. Существуют различия между странами по доступу к пассажирским перевозкам для иностранных и национальных операторов. Для иностранных операторов доступ осуществляется в рамках Директивы ЕС 91/440/ЕЕС (Чехия, Болгария, Венгрия, Латвия, Польша), и в условиях общей конкуренции перевозок на коммерческой основе для национальных операторов - (Эстония, Литва, Польша, Румыния).

4. Регулирование железнодорожной отрасли отличается во всех странах друг от друга. В ЦВЕ существуют страны, которые в национальном законодательстве закрепили оба пакета Директив ЕС в железнодорожной отрасли, но их регулирующие органы не обладают достаточной полнотой власти в принятии решений, наложении штрафов (Латвия и др.).

5. Условия доступа на национальные железнодорожные рынки стран ЦВЕ имеют как для национальных, так для иностранных железнодорожных перевозчиков законодательные ограничения (Латвия и др.). В Румынии и Болгарии существующие законодательные ограничения не соответствуют стадии развития отрасли.

6. В ЦВЕ существуют отдельные органы по выдаче лицензий на осуществление грузовых и/или пассажирских перевозок, сертификатов безопасности, сертификатов на подвижной состав (Литва, Латвия, Румыния), и регулирующие органы в отрасли могут выполнять эту функцию (Чехия, Болгария, Эстония). В Венгрии отсутствует орган, ответственный за процедуру выдачи этих документов, то есть существует договоренность между оператором и владельцем инфраструктуры по поводу сертификатов безопасности и на подвижной состав.

7. В истории либерализации железнодорожного рынка Европы только в Эстонии в 2001г. эстонские железные дороги были приватизированы вместе с инфраструктурой, доступ к сетям осуществлял иностранный инвестор (консорциум «Baltic Rail Services»), который устанавливал тарифы. Таким образом, была осуществлена единственная в мире приватизация подвижного состава, закончившаяся обратным выкупом государством 66% в 2007г., и создана частная монополия.

8. Не все страны предоставляют свободный доступ к обслуживающей инфраструктуре (Венгрия, Польша).

Реформирование железнодорожной системы долгий процесс: совместное взаимодействие юридических инструментов, институциональной структур и системы управления. Государство создает только основу (базу) отрасли, а всю систему функционирования - в сотрудничестве с системой администрации. Отделение инфраструктуры от операций само по себе не может улучшить условия деятельности. В странах ЕС не существует общепринятой модели железнодорожной системы, которая была бы приемлема для всех стран. Железнодорожная реформа не значит значительного увеличения прибыльности. Как показал анализ, страны ЦВЕ долгое время будут нуждаться в бюджетных ассигнованиях в процессе инвестирования в сфере пассажирских перевозок.

В результате трансформации государственного регулирования ЕМ в странах ЦВЕ сформирована переходная модель государственного регулирования, сочетающая инструменты прямого и косвенного регулирования и новые подходы к нему. В рамках данной концепции основными ее инструментами являются использование, с одной стороны, контрактных форм в ЕМ, внедрение конкурентных механизмов посредством разделения чисто монопольных сегментов производства и потенциально конкурентных, привлечение стратегических иностранных инвесторов для повышения эффективности функционирования отраслей. С другой стороны, стремление государства сохранить контроль над предприятием путем создания консолидируемых групп, удержания контрольных пакетов акций, или требования специальных гарантий от инвесторов для компании и служащих.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Railway reform: regulation of freight transport markets. Paris: OECD Publications, 2001. 139p.

2. Amos P. Reform, commercialization and private sector participation in railways in Eastern Europe and Central Asia. Washington: The IBRD/The WB, 2005. 26 p.

3. Rail liberalization index 2007. Brussels: IBM Corporation. 2008. 206 p.

РЕЗЮМЕ

В статье на примере анализа реформирования железнодорожного транспорта в странах Центральной и Восточной Европы рассматриваются

основные элементы процесса инвестирования, такие как источники и инструменты инвестирования.

SUMMARY

Analyzing restructuring process in railway transport in Central and Eastern Europe, author describes investment mechanism. Main elements are investment resources and instruments.

РЕЗЮМЕ

У статті на прикладі аналізу реформування залізничного транспорту в країнах Центральної й Східної Європи розглядаються основні елементи процесу інвестування, такі як джерела й інструменти інвестування.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010 ОБҐРУНТУВАННЯ ПРИНЦИПІВ ОЦІНКИ ЯКОСТІ І ЕФЕКТИВНОСТІ АУДИТУ ПОДАТКІВ Меліхова Т.О., КПУ м.Запоріжжя,здобувач

I. Вступ.

Будь-яка наука базується на системі певних принципів, категорій та закономірностей. Їх вірне виділення та правильне формування характеризує перехід від емпіричного рівня дослідження до пізнання суті, обґрунтування та теоретичного узагальнення, а також забезпечує якості і ефективність їх використання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

З моменту виникнення в Україні аудиту вітчизняні та закордонні вчені мають різний погляд на концептуальну теорію аудиту. Основні проблеми представлені у роботах таких видатних вчених: А.Аренс, Ф.Бутинець, О.Іваніна, Л.Кадуріна, В.Пантелєєв, О.Петрик, В.Подольській, І.Сахарцева, А.Ткаченко та ін.

II. Постановка завдання.

1. Узагальнити та розвинути принципи системи оподаткування.

2. Розробити принципи оцінки якості і ефективності аудиту податків.

III. Результати.

У податкових системах країн із ринковою економікою при детальному аналізі можна виявити дві головні спільні риси: постійний конкретний пошук шляхів збільшення доходів держави та побудову податкової системи на базі загальноприйнятих у економічної теорії принципів про рівність, справедливість та ефективність оподаткування [1, с. 127]. Принципи оподаткування є базові ідеї та положення, які застосовуються в податковій сфері [2, с. 18].

Принципи оподаткування є комплекс устояних правил, які визначають проведення податкової політики та реалізуються при складанні бюджетних завдань по податкам [3, с. 491]. На думку О.Євстігнеєва система принципів оподаткування поділяється спочатку на економічні, юридичні та організаційні принципи [2, с. 18]. Такої точки зору дотримується Л.Зазвонова, Ф.Фомін [4, с. 40, 41]. Як вважають В.Захожай, Я.Литвиненко, К.Захожай, Р.Литвиненко всі принципи можна кваліфікувати за двома напрямками: економіко-функціональні та організаційно правові, які, в свою чергу, поділяються на принципи єдності та децентралізації [5, с. 36-38].

Згідно з концепцією Н.Кучерявенко принципи оподаткування поділяються на: загальну систему принципів оподаткування, принципи податкового права, принципи побудови податкової системи, принципи податку, принципи податкового законодавства [6, с. 39-42].

І.Петровська та Д.Клиновий виділяють окремо принципи організації (загальність, обов'язковість, економічна ефективність, фіскальна ефективність) та принципи побудови податкової системи згідно законодавства [7, с. 60-62].

З точки зору І.Педь існують нормативні принципи „найважливіші орієнтири побудови і функціонування податкових систем" (справедливість, ефективність, адекватність, простота) та позитивні принципи „аналізують, які економічні наслідки виникають внаслідок стягнення податків" (перекладання податків, надмірний податковий тягар) [8, с. 64, 75].

Дуже перспективною є позиція В.Вишневського, тобто для уникнення термінологічної плутанини, доцільно поділяти принципи оподаткування на власне принципи податків (або податкові принципи) і принципи податкової системи [9, с. 55-72].

На протязі розвитку податкової системи постійно змінювався підходи до формування її принципів, змінювався їх склад та назви. На сучасному етапі, серед вчених фінансистів [1-19] не має єдиної думки відносно принципів оподаткування.

Як видно з наведеного аналізу думок класиків, українських та російських вчених, у кожного науковця індивідуальне бачення принципів системи оподаткування, та нажаль, їх наукові розробки не враховуються законотворцями при впроваджені нових законодавчих актів. Від того на яких принципах буде побудовані нормативні податкові документи залежить їх якість та бажання платників дотримуватися фінансово-господарчої діяльності у законодавчих рамках, а не працювати нелегально або приховувати отримані прибутки.

На нашу думку, до законодавче встановлених принципів треба додати ще наступні принципи: науковий підхід, простота, адекватність, ефективність адміністрування, гласність, гнучкість, зручність, прозорість, стимулювання, своєчасність, домірність, урахування інтересів платників податків, застосування відповідальності за порушення податкового законодавства, прагнення досягти відносної рівноваги в забезпеченні інтересів всіх учасників податкового процесу, відмова від репресивного характеру системи оподаткування, гармонізації оподаткування з іншими країнами, вичерпний перелік регіональних та місцевих податків, єдність податкової системи, наявність всіх елементів податку в податковому законі, заперечення зворотної сили податкових законів, заперечення зворотної сили податкових законів, об'єднання інтересів держави, органів місцевого самоврядування і платника податків.

На теперішній час, у підприємств-порушників існують схеми ухилення від сплати податків, а використовуючи ці схеми порушники здійснюють господарські операції не сплачуючи податків до бюджету. В свою чергу законослухняні платники податків, які взаємодіють з порушниками формують податковий кредит на непідтверджених документах, так як підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, а перевірити перерахування коштів ПДВ до бюджету порушниками у покупців немає законних прав та підстав. В зв'язку з чим пропонуємо ввести ще принцип захист платників від порушників закону.

Бажаної дієвості у забезпеченні зазначених процесів податкова система набуває лише за умови, що вона побудована на принципах мінімізації частки вилучення податків і нарахувань з кожної одиниці виробленої продукції при одночасному стимулюванні максимізації виходу продукції з одиниці витрат [20, с. 46].

Принципи аудиту є основні принципи, за якими здійснюється його функція [21, с. 130]. Принцип (від лат. principium - начало, основа) аудиту є основними засадами, на яких здійснюється аудиторська діяльність. Згідно з концепцією А.Ткаченко, в теорії прийнято зміст якості розглядати з філософської і економічної точок зору. Якість виражає стійке взаємовідношення складових елементів об'єкта, яке характеризує його специфіку, що дає можливість відрізнити один об'єкт від іншого. Економічне трактування якості - здатність предмету, процесу або дії задовольнити громадські, виробничі або особисті потреби завдяки якостям, які складають його споживчу вартість [22, с. 375].

Як фундаментальні принципи аудиту, Кодексом етики професійних бухгалтерів визначено наступні принципи: чесність, об'єктивність, професійна компетентність та належна ретельність, конфіденційність, професійна поведінка, технічні стандарти, тобто професійний бухгалтер повинен надавати професійні послуги згідно з відповідними технічними та професійними стандартами [23, с. 25-27]. До цих принципів В.Пантелєєв не виділяє принцип чесність, порядність, технічні стандарти, але додає: незалежність аудитора, доброзичливість [24, c. 76-77].

Практика аудиторської діяльності дає можливість виділити наступні аспекти незалежності: правовий, етичний та економічний [25, с. 134]. За концепцією Ф.Бутинця додаються ще принципи: довіра, якість послуг, точність, доброзичливість, професійна поведінка, майстерність [25, с. 132-139].

Л.Кадуріна враховує, що основним принципом, що регулює аудит, є сукупність визначених етичних і професійних норм: незалежність, чесність і об'єктивність аудитора, його професіоналізм, компетентність і сумлінність, конфіденційність інформації, відповідальність [26, с. 37]. А.Аренс описує правові принципи, які оказують вплив на відповідальність аудитора: розсудливості, відповідальності, відсутності [27, с. 109­110]. В.Подольський відзначає, що планування аудиту повинно відповідати загальним принципам аудиту, а також таким локальним принципам, як: комплексності, безперервності, оптимальності [28, с. 217]. Ф.Бутинець додає до цих принципів принцип мобілізації визначається як застосування реальних і найбільш ефективних форм з використання часу спеціалістів [25, с. 190]. О.Петрик доповнює їх перелік такими принципами, як: цілісність, доречність, ефективність, гнучкість, контроль [29, с. 94-95]. І.Сахарцева поділяє цю думку вчених і вказує всі принципи планування аудиту [30, с. 10-11].

Принципи узагальнювання оцінки економічної ефективності діяльності підприємства запропонував К.Салига [32, с. 61-62]. Принципи оцінки ефективності інвестиційних проектів у ринкових умовах запропонували Є.Антипенко та В.Доненко [33, с. 24]. П.Малишев та

© Меліхова Т.О., 2010

536

І.Шилін вважають, що при розрахунку узагальнювального показника ефективності необхідно використовувати принципи раціонального господарювання: повний облік витрат і результатів; відповідність інвестиційного періоду здійснення витрат і одержання результатів [34].

Останній тлумачний словник сучасної української мови трактує принципи, як переконання, норма, правило, яким керується хтось у житті, поведінці [31, c. 362]. Згідно з класифікацією аудиту існує загальний та операційний аудит, тобто аудит за видами, а так як аудит є формою оцінки різних видів об'єктів, тоді при проведенні кожного із видів аудиту можливо брати до уваги їх базові принципи побудови.

За результатами узагальнення літературних джерел [20-30, 32-34] пропонуємо виділити принципи оцінки якості і ефективності аудиту податків, які можна розглядати з етичної, економічної та правової точки зору (рис. 1).

Отже, на нашу думку, етичними принципами оцінки якості і ефективності аудиту податків є:

1.    Чесність, що  передбачає справедливе проведення аудиторської перевірки податків та правдивість викладеної інформації вказаної в аудиторському висновку.

2. Об'єктивність, що зобов'язує всіх аудиторів при висловлені думки опиратись на достовірність, законність, правильність, точність ведення податкового обліку та складання податкової звітності.

3. Незалежність, тобто аудитор при перевірки податків повинен висловлювати власну думку, а керівник самостійно приймає рішення чи прислуховуватись до думки аудитора.

4. Компетентність, тобто аудитор не повинен вдавати, що має досвід з перевірки податкового обліку, має знання законодавчої бази про оподаткування та може висловлювати думку про достовірність, законність, правильність, точність податкової звітності, якими вміннями він насправді не володіє.

5. Конфіденційність, тобто обов'язок аудитора дотримуватись конфіденційності інформації про справи та фінансовий стан клієнта, яку він отримав під час проведення аудиту податків.

6. Планування, тобто аудитор, що проводе аудит податків повинен розробити пропозиції щодо оптимізації ведення податкового обліку та складання податкової звітності за умови, що надані рекомендації не порушують податкове законодавство.

7. Довіра, тобто для якісного проведення аудиту робітники підприємства повинні чесно відповідати на питання тесту про стан внутрішнього контролю, надавати всі документи податкового обліку та податкову звітність, а також пояснення з окремих операцій.

8. Якість послуг, тобто аудитор повинен проводити аудиторську перевірку податків у суворій відповідності до чинного податкового законодавства та міжнародних стандартів аудиту.

9. Точність, тобто аудитор повинен при проведені аудиту податків арифметично перевірити відповідність сальдо за видами відкритих рахунків, правильність рознесення в податковому обліку нарахування та списання сплачених податків, вірність підсумків і їх переносу у податкову звітність, а також отримати упевненість, що проведені операції не порушують діючі закони з оподаткування.

10. Доброзичливість, тобто аудитор при перевірки податків повинен з повагою спілкуватись з клієнтом, позитивно ставитись до зауважень клієнта щодо виконуваної їм роботи.

2.

Пропонуємі ггоиншши оцінки якості і ефективності аудиту податків

Етичні принципи

Чесність

Об'єктивність

Незалежність

Компетентність

Конфіденційність

Планування

Довіга

Якість послуг

Точність

Доброзичливість

Пгавові принципи

Розсудливість

Відсутність

привілейованої

інформації

Саморегулювання

Договірні

Відсутність фінан­сових інтересів у

справах клієнта

Економічні принципами

Взаємозв'язок показника економічної ефективності аудиторської перевірки податків із сутністю та дією закону підвищення економічної

Системність

Логічна

стрункість,

взаємозв'язок із частковими економічної

показниками

Забезпечення самооплатності

аудиторської перевірки

N

Повний облік витрат і результатів аудиторської перевірки податків, їх відповідність один одному в часі й за змістом

Охоплення аудиторською перевіркою всіх видів діяльності підприємства

Наявність критеріїв при визначені часткових узагальню вальних показників ефективності аудиторської перевірки податків

Спрямованість на досягнення головної мети аудиторської перевірки податків

Логістичний підхід аудиторської фірми до оцінки ефективності ведення податкового обліку та податкового планування перевіряємого підприємства

Кількісна вимірність показників і критерію ефективності аудиту податків

Відповідність порівнюваних варіантів аудиту податків

Рис. 1 Пропонуємі принципи оцінки якості і ефективності аудиту податків

Звідси, на нашу думку, правовими принципами оцінки якості і ефективності аудиту податків є:

1. Принцип розсудливості, так як аудитор при перевірки податків не може являться гарантом надійності ведення податкового обліку та складання податкової звітності.

2. Принцип відповідальності за думку у аудиторському висновку та роботу інших аудиторів, так як персонал аудиторської фірми несе солідарну відповідальність за помилку будь-якого з аудиторів та це впливає на авторитет всієї аудиторської фірми.

3. Принцип відсутності привілейованої інформації, так як інформація у висновку аудитора не є конфіденційною.

4. Принцип саморегулювання, тобто аудиторська фірма при перевірки податків самостійно планує перевірку, вибирає аудиторські процедури, обирає методи та прийоми перевірки, визначає терміни перевірки кожного питання, розробляє форми робочих документів, критерії оцінки якості перевірки та внутрішньофірмові стандарти.

5. Принцип договірних відносин, тобто аудиторська фірма укладає договір про проведення аудиторської перевірки податків за домовленістю з клієнтом щодо вартості послуг та терміну перевірки.

6. Принцип відсутності фінансових інтересів у справах клієнта, тобто аудитор при проведенні аудиторської перевірки податків не повинен мати родинні зв'язки з керівництвом та не бути акціонером перевіряємого підприємства.

Таким чином, на думку авторів економічними принципами оцінки якості і ефективності аудиту податків є:

1. Взаємозв'язок показника економічної ефективності аудиторської перевірки податків із сутністю та дією закону підвищення економічної ефективності господарської діяльності.

2. Системність.

3. Логічна стрункість, взаємозв'язок із частковими показниками економічної ефективності.

4. Забезпечення самооплатності аудиторської перевірки податків.

5. Повний облік витрат і результатів аудиторської перевірки податків, їх відповідність один одному в часі й за змістом.

6. Охоплення аудиторською перевіркою всіх видів діяльності підприємства.

7. Наявність критеріїв при визначені часткових узагальню вальних показників ефективності аудиторської перевірки податків.

8. Спрямованість на досягнення головної мети аудиторської перевірки податків.

9. Логістичний підхід аудиторської фірми до оцінки ефективності ведення податкового обліку та податкового планування перевіряємого підприємства.

10. Кількісна вимірність показників і критерію ефективності аудиту податків.

11. Відповідність порівнюваних варіантів аудиту податків.

Розкроїмо зміст цих принципів оцінки якості і ефективності аудиту податків детальніше.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций