Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 64

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

Систематизация валютно-финансовых объединений позволяет сделать вывод: они отличаются друг от друга по целям, условиям необходимым для их формирования, по механизму и набору инструментов. Можно также выделить набор целей, характерный для каждого конкретного валютного объединения (рис. 2).

повышение эффективности макроэкономической политики на едином экономическом и финансовом пространстве союза;

существенное укрепление стратегических позиций объединения в мире;

значительное повышение стабильности и ликвидности своей валюты, а также степени ее интернационализации.

Введение

коллективной расчетной единицы

Введение зарубежной валюты вместо

национальной

организация эффективной системы внешнеэкономических расчетов; преодоление нехватки средств в высоколиквидных иностранных

преодоление хронического недоверия к национальной валюте; восстановление нормального денежного обращения.

Рис. 2. Набор целей при формировании валютных объединений.

Очевидно, что в зависимости от конкретных обстоятельств конфигурация валютного объединения может изменяться, а также включать в себя элементы различных типов. Это дает основание предположить, что при формировании модели реализации валютной стратегии страны СНГ могут

валютах.использовать определенный набор инструментов валютно-финансового взаимодействия, применительно к текущей ситуации в СНГ и соответствующий при этом генеральной валютной стратегии.

Таким образом, стуктурно модель реализации валютной стратегии СНГ можно представить следующим образом:

Субъекты (потенциальные и реальные участники интеграционных валютно-финансовых отношений): правительства сторон, центральные банки, коммерческие банки, финансово-промышленные группы, международные структуры бизнеса.

Объекты: валютные, расчетные и кредитные отношения.

Цели:

1. Интегральная - обеспечение всестороннего устойчивого развития системы платежно-расчетных и валютно-финансовых отношений на основе интенсификации мегарегиональной интеграции.

2. Дифференциальная - содействие расширению внешней торговли; снижение степени использования свободно конвертируемой валюты во взаиморасчетах; достижение полной конвертируемости национальных валют; обеспечение многосторонности расчетов; создание условий для формирования эффективной платежной системы стран СНГ.

3. Стратегическая - формирование единого рынка капитала, переход на использование в платежных, расчетных и кредитных отношениях единой валюты в рамках единого экономического пространства.

4. Тактическая - выравнивание условий проведения взаиморасчетов для всех национальных экономик.

• Система методов реализации целей (набор инструментов) - организация многостороннего валютного клиринга; создание коллективной денежной единицы; проведение трансграничных валовых расчетов; консолидация рынков финансовых услуг.

• Источники средств - создание общих коллективных стабилизационных фондов, гарантийных залоговых фондов и фондов межбанковских расчетов.

Мониторинг и диагностика состояния и перспектив развития валютно-финансового интеграционного взаимодействия:

1. Государственные и межгосударственные органы:

Исполнительный комитет СНГ, Межпарламентская Ассамблея СНГ, Межгосударственный валютный комитет, Межгосударственный Банк СНГ, руководствующиеся в своей деятельности, в частности, необходимостью сотрудничества в сфере валютного регулирования и валютного контроля, разработки основополагающих принципов функционирования национальных платежных систем.

2. Бизнес, объединившейся в свои рыночные международные структуры:

- Деловой совет Евразийского экономического сообщества (ЕврАзЭс), признающий важность создания общей платежно-расчетной системы государств-участников этого Сообщества;

- Международная ассоциация бирж СНГ, объединяющая 20 бирж из 9 стран СНГ, преследующая цель координации усилий по развитию организованных финансовых рынков в соответствии с международными стандартами;

- Международный Координационный Совет банковских ассоциаций стран СНГ, Центральной и Восточной Европы, объединяющий банковские сообщества Республики Беларусь, Грузии, Республики Казахстан, Республики Кыргызстан, Украины, Российской Федерации, Центральной и Восточной Европы.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ.

1. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: підручник. - Київ: ЦУЛ, 2003. - 616 с.

2. Щебарова Н.Н. Международные валютно-финансовые отношения: учебн. пос. - М.: Флинта: МПСИ, 2007. - 224 с.

3. Боринець СЯ Міжнародні валютно-фінансові відносини: підр. - К.: Знання, 2008. - 582 с.

4. Дзюбинюк О.В. Валютна політика: підр. - К.: Знання, 2007. - 422с.

5. Козак Ю.Г. Міжнародні фінанси: навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 640 с.

6. Бойцун Н.Є. Міжнародні фінанси: навч.пос. - К.: Вид. «Професіонал», 2005. - 336 с.

7. Белінська Я. Валютний механізм і принципи його структурування // Економіка України. - 2006. - №5. - С. 19-27.

8. Кораблік С.О. Валютно-курсова політика України: стабілізаційні ефекти та можливі перспективи розвитку // Фінанси України. - 2007. - №9. - С. 112­123.

РЕЗЮМЕ

В статьи рассмотрено значение национальной валютной системы в процессах развития и функционирования внешнеэкономических связей с учетом ее структурно-функциональных особенностей.

РЕЗЮМЕ

У статті розглянуто призначення національної валютної системи в процесах розвитку й функціонування зовнішньоекономічних зв'язків з урахуванням її

структурно-функціональних особливостей.

SUMMARY

In the article discussed the importance of national currency system in the development and operation of foreign economic relations in view of its structural and functional features.

CУЧАСНИЙ ТЕХНІЧНИЙ АНАЛІЗ ВАЛЮТНИХ РИНКІВ В АСПЕКТІ ПРОГНОЗУВАННЯ МАЙБУТНІХ ВАЛЮТНИХ КУРСІВ Роговська-Іщук І., викладач Державного вищого навчального закладу "Чернівецький індустріальний коледж" (м. Чернівці)

Актуальність теми та постановка проблеми дослідження. Більшість методів технічного аналізу були розроблені для фондового ринку, проте вони виявились ефективними і на ф'ючерсному та валютному ринках також. Таким чином методи та інструменти технічного аналізу, яких налічується більше сотні, адаптуються до умов конкретного ринку і використовуються у прогнозуванні майбутніх цін активів. Валютний ринок має ряд особливостей, які потрібно враховувати при проведенні технічного аналізу валютних курсів. Тому варто зупинитись на характеристиках основних методів, для чого доцільно розглянути історію їх формування та дослідити принципи їх класифікації. Це забезпечить відповідь на питання щодо можливості та доцільності їх використання в умовах валютного ринку та дозволить виробити рекомендації щодо поєднання інструментів для створення торговельних систем. Адже в сучасних умовах нестабільності валютних ринків неприпустимим і недостатнім є використання лише одного із інструментів технічного аналізу. На нашу думку очевидною є необхідність поєднання кількох методів для отримання високоефективних прогнозів.

Ступінь вивченості проблеми. Технічний аналіз як наука формується вже протягом більше як століття. За цей час він доповнювався новими методами, розширювався, трансформувався та поєднувався з іншими підходами. Сьогодні технічний аналіз займає своє місце серед інших методів прогнозування. Він забезпечує відповіді на ті питання, проти яких безсилим залишається фундаментальний аналіз. Технічний підхід має достатню кількість прихильників, серед яких варто назвати відомих технічних аналітиків: Дж. Мерфі [3], С. Акеліса [1] О. Елдера, Д. Швагера [7] та вітчизняних дослідників: Е. Наймана [4], О. Сохацьку [6] та інших.

Розглядаючи історію виникнення технічного аналізу зазначимо, що він розвивався паралельно у країнах Європи, США та Японії. В XVIII столітті в Японії було започатковано використання першого інструменту технічного аналізу японських свічок. Торговці „порожніми корзинами для рису" (прототип сучасних ф'ючерсних контрактів) для аналізу ринку використовували спеціальний спосіб запису цін. Виникнення цього метода пов'язують з японським мудрецем Мунехісою Хомою, який розпочав торгувати на рисовій біржі в період її розквіту і став найкрупнішим інвестором в

© Роговська-Іщук І., 201Японії. Метод, який він започаткував цілком оснований на вивченні людської психології. Даний метод використовується і сьогодні, що красномовно говорить про його дієвість.

Для решти країн використання методу японських свічок стало реальністю лише з 80-х років XX століття завдяки працям Стіва Нісона [5], проте далеко не все наукове дослідження Хоми вивчено європейцями та американцями. Поряд з японськими свічками, проте дещо пізніше, використовувались і такі методи, як „кагі", „ренко", які на сьогоднішній день практично забуті і не використовуються.

Система технічного аналізу, яка полягає в аналізі ринку на основі японських свічок формувалась протягом століть в Японії і започаткована на Заході лише останніми роками. Дана система настільки універсальна, що її можна використовувати разом з будь-яким інструментом західного технічного аналізу. Японські свічки почали використовувати в аналізі набагато раніше, ніж стовпчикові чи пункто-цифрові графіки. Якщо порівняти їх з барами, які відображають ті ж самі ціни, то можна побачити, наскільки нагляднішими є ці символи і чутливими до змін ринкової ситуації. Вони дають змогу відслідкувати взаємовідносини всередині даних. Побачити настрої гравців протягом дня. Свічки використовуються як для спекулятивної торгівлі, так і для хеджування. Вони застосовуються як на ф'ючерсних, фондових, опціонних ринках, так і на ринку валют.

На Заході технічний аналіз з'явився пізніше, ніж в Японії. В кінці XIX століття в США було започатковано новий спосіб запису цін. Новий спосіб прогнозування з використанням спеціальних позначок (хрестиків, а пізніше, хрестиків і нуликів) отримав назву пункто-цифрові графіки (point and figure). Віктор де Вілльер розвинув принцип прогнозування з допомогою хрестиків та нуликів в повноцінну теорію, проте після його смерті дана теорія не розвивалась. Суть даного методу полягає у здійсненні прогнозів ринку за допомогою спеціального графіка, який має вигляд послідовного ряду стовпчиків з хрестиків та нуликів. Для побудови таких графіків необхідно володіти даними про поточну зміну цін. Віктор де Вілльер описує в своїх працях фігури, які можуть формуватись на графіках і способи часового та цінового вимірювання.

Про формування класичного технічного аналізу можна говорити починаючи з 90-х років XIX століття. В ті часи з'явилась теорія Чарльза Доу, яка і стала основою класичного технічного аналізу. Усі постулати технічного аналізу беруть початок саме з тих часів. Чарльз Генрі Доу, засновник і головний редактор провідного фінансового засобу масової інформації Wall Street Journal, один з розробників відомого індексу Доу-Джонса, публікував статті, де виклав ряд принципів, з допомогою яких, на його думку, можна вступати в угоду на купівлю і продаж без особливого ризику, він сформулював теорію визначення руху ринку акцій. Принципи теорії Доу використовується на сьогодні практично в усіх методах сучасного технічного аналізу.

Принципи, викладені Чарльзом Доу, використовувались для аналізу створення ним індексів, промислового і залізничного, проте більшість аналітичних висновків Доу можна використовувати і на інших ринках. В 30-ті роки спостерігається значне пожвавлення використання технічного аналізу, що було зумовлено вивільненням часу у багатьох винахідливих людей, які шукаючи причини краху, вивчали минулі ціни. 30-ті роки були багатими на публікації таких відомих аналітиків, як Шабакер, Вайкофф, Ріа, Елліотт, Ганн та ін. Їх дослідження ішли в двох різних напрямках: такі як Вайкофф та Шабакер розглядали діаграму, як графічне відображення попиту і пропозиції, інші (Елліотт та Ганн) відслідковували ринок в пошуку певного порядку на біржі. Існує думка, що Чарльз Доу відслідкував практично усі фігури класичного технічного аналізу, проте насправді більшість фігур були відкриті вже після його смерті. В 1948 році та Магі опублікували книгу „Технічний аналіз ринкових тенденцій", в якій популяризували такі поняття як „трикутник", „прямокутник", „голова і плечі", „прапор" та інші фігури на графіках, а також рівні підтримки і опору, лінії тренду. За основу в своїх дослідженнях вони брали фондовий ринок, проте пізніше основні принципи використали і для аналізу товарних та валютних ринків.

Інший напрямок технічного аналізу пов'язаний зі спробами математичного обґрунтування руху цін. Сама математична теорія, на якій базуються вчення, носить характер аксіоми. Елліотт та Ганн використали послідовність чисел Фібоначчі, який у свою чергу запозичив її у стародавніх єгиптян. Ральф Нельсон Елліотт розробив свою теорію поведінки фондового ринку, яка має достатньо багато подібних рис до теорії Доу і виклав її в монографії „Принцип хвиль"в 1938 році. В цій праці вперше були викладені принципи, які стали основою концепції, яка отримала назву „теорія хвиль Елліотта". Теорія хвиль Елліотта на перших етапах використовувалась для аналізу фондових індексів. Основний постулат теорії говорить про існування п'яти хвиль зростання і трьох - спадання . Зростаючі хвилі мають назву імпульсні, спадаючі - коригуючи ми. Кожна хвиля поділяється на менші. Тобто кожна хвиля є певною частиною меншої. Послідовність чисел Фібоначчі є математичною основою даної теорії. Між двома достатньо відомими концепціями: п'ятихвильовильового зростання Елліотта та трьох фаз зростання ринку Доу є багато спільного. Це пояснюється використанням Елліоттом теорії Доу, як основної і подальше поглиблення та розширення її.

Спроби математичного обґрунтування ринкових цін і використання його в аналізі здійснив У. Д. Ганн. Теорія Ганна, яка за основу мала також числа Фібоначчі, характеризувалась на той час достатньо складною геометричною компонентою. Ганн розробив декілька унікальних методик аналізу цінових графіків. Найбільше значення він надавав геометричним кутам, які відображають взаємозв'язок часу і ціни. Він був переконаний в тому, що певні геометричні фігури і кути мають особливі властивості, які можуть бути використані для прогнозування динаміки цін. Ганн вважав, що між часом і ціною існує ідеальне співвідношення, якщо ціна росте і зменшується під кутом 45 градусів. Лінії Ганна будуються під різними кутами від важливої основи чи вершини. Положення цінової кривої вище цієї лінії служить ознакою ринку биків, а нижче - ведмедів. Ганн розробив декілька методик аналізу цін: кути Ганна, віяла Ганна, сітки Ганна та кардинальні квадрати.

Починаючи з 50-х років ХХ століття в технічному аналізі започатковано використання частково наукового підходу. В аналізі ринку широко використовуються нові інструменти такі, як ковзні середні та осцилятори. В цей же час розробляється велика кількість індикаторів, які дозволяють працювати навіть при відсутності чітко вираженої тенденції на ринку. Більшість таких індикаторів були розроблені практично „вручну", коли комп'ютери були недоступні.

Появу перших комп'ютерів можна вважати причиною початку нової ери в технічному аналізі. В 70-ті роки відбувається становлення технічного аналізу як науки багато в чому завдяки Дж. Мерфі.

Першими спробами створити комп'ютерну програму, яка б дала змогу будувати графіки та проводити аналіз на їх основі були спроби Стівена Акеліса, який написав свою першу програму під назвою The Technician. Пізніше в 1985 році було створено програму відому в усьому світі Meta Stocks. Сьогодні аналіз будь-якого ринку практично неможливий без використання комп'ютерних програм, яких налічується достатньо велика кількість.

Наприкінці ХХ століття спостерігається поява принципово нових підходів до технічного аналізу. Використовується теорія хаосу, фрактальний аналіз та різноманітні гіпотези щодо можливості аналізу ринку.

Останнім часом теорія хаосу стає одним із найпопулярніших підходів до аналізу ринку. Математичного визначення поняття хаосу не існує. Хаос визначають як крайню непередбачуваність постійного нелінійного і нерегулярного складного руху, який виникає в динамічній системі. Вважають, що хаос не випадковий, хоча і непередбачуваний. Більше того він динамічно детермінований. Хоча здається, що непередбачуваність межує з випадковістю, однак хаос не випадковий, він підпорядкований своїм закономірностям. Згідно теорії хаосу, якщо мова іде про хаотичний рух цін, то мається на увазі не випадковий рух ціни, а інший впорядкований особливим чином рух. Якщо динаміка ринку хаотична, то вона не випадкова, хоча все ж непередбачувана. Непередбачуваність хаосу пояснюється в основному істотною залежністю від початкових умов.

Теорія хаосу і фрактальний аналіз в деяких випадках мають спільні риси, проте фрактал - це завжди протилежність хаосу. Хаос є динамічним явищем, а фрактал статичним.

Фрактали широко використовуються в технічному аналізі останнім часом. Їх не відносять до сигналів, які подаються з запізненням, це випереджувальний сигнал. Вся проблема у правильності їх тлумачення. Білл Вільямс в своїй книзі „Торгових хаос" описує усі процедури і способи використання фракталів для торгівлі.

Тривалий час технічний аналіз існував як дещо відокремлене, те, що не піддається науковому поясненню, хоча деякі економічні теорії повністю не заперечують можливість його використання. Наприкінці ХХ-го, на початку ХХІ-го століття було опубліковано ряд праць, які викликали неоднозначну реакцію наукової спільноти, адже заперечували більшість класичних економічних теорій і пропагували використання нелінійного підходу при аналізі ринку. Такий підхід в рамках нелінійної парадигми пояснив більшість постулатів технічного аналізу і розширив його інструментарій.

Сукупність методів технічного аналізу, накопичених за період понад сто років, прийнято поділяти на графічну та аналітичну групи. Графічні методи включають графіки, тенденції та графічні моделі. Основним завданням таких методів є визначення напряму зміни цін на ринку.

До аналітичних методів належать методи, які використовують фільтрацію або математичну апроксимацію часових рядів. В технічному аналізі в якості базового часового ряду використовують ряди значень цін за деякий період часу, обсягу торгівлі та відкритих позицій.

Основним інструментом аналітичного методу виступає індикатор, який, в свою чергу, є набором функцій від одного чи декількох базових часових рядів. Індикатор - це результат математичних розрахунків на основі показників ціни чи обсягу. Отримані величини використовуються для прогнозування цінових змін [1].

Усі індикатори можна умовно поділити на п'ять категорій: індикатор тренду (вимірюють силу і тривалість тренду), індикатор змінності (служить для вимірювання ступеню змінності ціни базового активу), індикатор моменту (використовуються для вимірювання швидкості зміни ціни), індикатор циклу (служить для виявлення циклічних складових та їх довжини), індикатор сили ринку (подають інформацію про силу тенденції).

Сучасні методи, які використовуються в технічному аналізі є, фактично, поєднанням графічного та аналітичного методу, тому їх складно віднести до однієї чи іншої групи. Вцілому класифікувати методи технічного аналізу можна за багатьма класифікаційними ознаками: за основними групами (графічні та аналітичні); за принципом дії (трендові та безтрендові); за видами сигналів (з випереджаючими сигналами, з сигналами, що запізнюються); за ступенем важливості (основні та похідні), тощо.

Чіткої межі між методами в кожній окремій групі не існує, що ускладнює процес їх класифікації. Загальноприйнятим є поділ методів технічного аналізу на графічні та аналітичні, проте, зазначимо, що даний підхід є дещо поверхневим. До графічних методів, як правило, відносять: класичні фігури, хвилі Елліотта, методи Ганна, фігури на графіках „японські свічки", а до аналітичних - всі інші, що передбачають проведення нескладних математичних розрахунків. Сама назва групи „графічна" говорить про обов'язкову необхідність графічного зображення чогось, чи то цінових даних, чи допоміжних індикаторів, або інших інструментів, розрахованих аналітичним способом. Тобто, можна констатувати той факт, що практично усі методи, які прийнято використовувати в аналізі є графічними, адже і розраховані певним чином індикатори обов'язково мають свої правила зображення. Більше того, наприклад, метод хвиль Елліотта та методи Ганна не можна назвати суто графічними, так як вони містять математичну компоненту.

За другою класифікаційною ознакою методи поділяють на трендові та безтрендові. Перша об'єднує методи, що дозволяють робити прогнози виключно на ринку, де спостерігається будь-яка тенденція і є малоефективними на безтрендовому. Друга - інструменти, що дозволяють прогнозувати на ринку, який перебуває у стані спокою, а ціна коливається в певних межах. В такій класифікації збережено поділ за названими вище основними групами, до яких включено візульно-аналітичну групу, щоб підкреслити приналежність окремих методів одночасно і до аналітичних, і до візуальних. Усі візуальні методи, а також візуально-аналітичні є трендовими, аналітичні ж розподілено на трендові та безтрендові.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций