Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 67

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

Если принятие решения инвестором происходит в условиях неопределенности, то например, используя критерий Лапласа [4], можно определить стоимость облигации как величину, равную

V = C

1 -(1+г)

C + N

1 - (1 + Г )

(1 + r )k (n - k)

V

J

Предположим, что вероятности Pj, с ростом k убывают, причем в условиях риска можно считать, что каждая следующая купонная выплата может быть выполнена в каждом последующем купонном периоде с вероятностью 0,5, тогда очевидно, что

1

Pk+j   1 - 22k_n

1

V 2 J

j = 1,2,...,n - 2k.

Подставляя найденные значения вероятностей купонных выплат в выражение (5), находим оценку стоимости облигации в условиях полного риска, или, в условиях фифти-фифти:

V = C

1 - (1+г)

V

-k Л

C + N (1 + r )k 1 - (2 (1 + г)) 1 +

n-2k Л

1

1-2

2k-n

Таким образом, в условиях риска, знание вероятностей наступления каждого очередного купонного платежа позволяет вычислить истинную стоимость облигации и другой ценной бумаги, с купонными выплатами или с платежами фиксированного размера и с конечным сроком.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Боди Э. Финансыю. Пер. с англ.: Уч. пос./ Боди Э., Роберт Л. Мер тон. - М.: Издательский дом «Вільямс», 2000. - 592с.

2. Шарп У. Инвестиции. Пер. с англ./ Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 1024С.

3. Мертенс А.В. Инвестиции. Курс современной финансовой теории/ Мертенс А.В. - Киев: Киевское инвестиционное агентство, 1977. -416с.

4. Розен В.В. Математические модели принятия решений в экономике /Розен В.В. - М.: высшая школа, 2002. - 288с. РЕЗЮМЕ

В статье предложен метод определения стоимости выкупной облигации в условиях неопределенности, а также в условиях полного риска. Предполагается, что срок ее выкупа состоит из детерминированной и случайной составляющей.

РЕЗЮМЕ

У статті запропонований метод визначення вартості викупної облігації в умовах невизначеності, а також в умовах повного ризику.

Передбачається, що термін її викупу складається з детермінованої і випадкової складової

SUMMARY

The method of determination of cost of redemption bond in the conditions of vagueness is offered in the article, and also in the conditions of complete risk. It is assumed that the term of its redemption consists of the determined and casual constituent.

ГЛОБАЛЬНА ТРАНСФОРМАЦІЯ СВІТОВОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ

Туровцева І.Г., аспірант Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій, начальник фінансового департаменту ВАТ ВТБ Банк (м. Київ)

Актуальність теми дослідження. Глобалізація й інтернаціоналізація світової економіки є двома найважливішими факторами, які визначають розвиток світового господарства на межі ХХІ століття. Одним з найвищих етапів глобалізації виступає глобалізація світового фінансового простору, яка є найбільш динамічною складовою загального процесу глобалізації та відіграє все зростаючу роль у світовому розвитку.

Сучасний розвиток світового господарства позначений насамперед якісними змінами у всебічних відносинах між країнами світу. При цьому на сучасному етапі найбільш динамічно розвивається саме їх фінансовий компонент, що свідчить про випереджаючий розвиток міжнародних фінансових та валютних ринків. Таким чином, дослідження розвитку трансформаційних процесів у світовому фінансовому середовищі набуває сьогодні актуального значення.

Ступінь вивченості проблеми дослідження. Дослідженню проблем глобальної трансформації світового фінансового ринку присвячено роботи російських та вітчизняних вчених: С. Боринця, Л. Красавіної, З. Луцишин, Ю. Макогона, О. Мозгового, О. Рогача, А. Поручника, В. Сіденка, А. Філіпенка, а також західних вчених П. Аллена, Е. Долана, Т. Коха, М. Портера, Дж. Тобіна, І. Фішера та інших.

Метою даного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад трансформації світового фінансового ринку в умовах глобалізації та визначення науково-практичних рекомендацій щодо розвитку міжнародного фінансового співробітництва України на сучасному етапі.

Світовий фінансовий ринок становить складну, внутрішньо-структуровану систему. Він історично виникає на базі національних фінансових ринків під впливом концентрації виробництва та капіталу й інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків.

© Туровцева І.Г., 201Проведений аналіз теоретичних підходів до визначення самої категорії «світовий фінансовий ринок» виявив суттєві розбіжності у наукових підходах. Так нами було удосконалено трактування категорії «світового фінансового ринку», яке базується на комплексному підході до аналізу його структури з урахуванням глобальних тенденцій та масштабів функціонування.

Основою його є національні фінансові ринки, але він має інтернаціональний характер, оскільки суб'єктами фінансових угод виступають юридичні та фізичні особи іноземних держав, а угоди передбачають трансформацію грошово-кредитних ресурсів з однією валюти в іншу. За своєю структурою світовий фінансовий ринок - це сукупність кредитно-фінансових організацій, які виступають посередниками. До них належать транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, державні агентства, кредитно-фінансові установи, фінансові посередники.

З метою систематизації існуючих підходів до визначення структури світового фінансового ринку та його дослідження з урахуванням сучасних тенденцій глобального розвитку нами було вперше визначено критерії структуроутворення світового фінансового ринку, а саме інституціональний, інструментарний, функціональний, критерій рівня та типу розвитку, трендовий, що обумовлено необхідністю класифікації існуючих підходів щодо дефініції структури світового фінансового ринку з метою системного його дослідження з урахуванням сучасних тенденцій розвитку (рис. 1).

Дослідження тенденцій та чинників розвитку сучасної світової економіки дозволило встановити, що трансформація структури світового фінансового ринку та зміна його ролі в архітектурі світового господарства обумовлені новими тенденціями розвитку, які спричинені процесами інтернаціоналізації, фінансової глобалізації та інтеграції. Автор пропонує виокремити цей процес у поняття «глобальна трансформація світового фінансового ринку», під якою розуміє процес перетворення одного стану світової фінансового середовища на інший, коли відбувається відмирання старої системи світового фінансового ринку, хаос і народження нової впорядкованості, що відбиває зміст нового циклу розвитку світового фінансового ринку.

Рис. 1. Критерії структуроутворення світового фінансового ринку

Глобалізація фінансових ринків полягає в посиленні їх ролі через процес інтенсифікації руху фінансових ресурсів між країнами та регіонами світу, що супроводжується виникненням якісних змін у структурі СФР, управлінні та філософії його функціонування.

Так, на сьогодні 29 економічно розвинутих країн (15% населення світу) забезпечують більше половини світового ВВП і 2/3 світового експорту. Зроблено висновок, що збереження вищевказаних тенденцій призведе до незворотного системного розриву між економіками даних груп країн, який неможливо подолати у разі збереження наявної структури світового господарства.

На підставі аналізу впливу глобальних факторів розвитку на функціонування СФР, визначено, що окремі (національні, регіональні) фінансові ринки почали функціонувати не як локальні структури, а як елементи інтегрованої системи ринків, об'єднаної загальними закономірностями розвитку та потужною загальносвітовою фінансовою інфраструктурою, до якої долучилася абсолютна більшість країн світу.

Незважаючи на фінансову і кредитну кризи, що почалися в другому півріччі 2007 року, у всіх трьох основних економічних угрупованнях - розвинених країнах, країнах, що розвиваються і країнах з перехідною економікою Південно-Східної Європи й Співдружності Незалежних Держав (СНД) - спостерігалось неухильне зростання припливу прямих іноземних інвестицій (рис. 2). Розвинені країни зберегли свої позиції в якості великих чистих експортерів інвестицій, оскільки вивіз останніх злетів до рекордного рівня 1 692 млрд. доларів. На найбільших експортерів інвестицій - Сполучені Штати, Велику Британію, Францію, Німеччину й Іспанію (у зазначеному порядку) - доводилося 64% сукупного вивозу ПІІ із країн цієї групи [4].

Переключення глобальних інвесторів на більш безпечні активи у 2008 році призвело до значного збільшення реальних ефективних курсів головних світових валют. Однак валюти країн з ринком, який формується значно послабли внаслідок відпливу надходжень за рахунком операцій з капіталом. В цілому країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою включені до глобальної фінансової системи, але досить ієрархічним і нерівномірним чином. Деякі країни періодично одержували доступ до частки міжнародному кредитування, але одночасно зіштовхувалися й з «раціонуванням» кредитів. В 90-і рр. потоки, що збільшилися, зв'язали їх фондові ринки зі світовим більш тісно. Але найбідніші країни залишилися на периферії приватної міжнародної фінансової системи і як і раніше залежать від потоків державної допомоги. Глобальні інвестори розглядають фінансовий ринок України і його конкурентоспроможність у групі Frontier Markets у складі семи інших країн (Латвія, Болгарія, Румунія, Литва, Естонія, Словенія, Хорватія). Ці ринки є невеликими за показниками капіталізації, наявності ліквідних цінних паперів у порівнянні із групою Emergmg Markets.

1400

1995- 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2000

■ Розвинені країни    Країни, що розвиваються    Країни з перехідною економікою Рис. 2. Приплив ПІІ за групами економік,1995-2008, млрд. дол. США

Водночас в умовах глобалізації економіки розвиток СФР характеризується не лише посиленням взаємозалежності фінансових ринків різних країн світу, а й відривом фінансового сектору економіки і перетворенням першого на відносно автономну сферу економічної діяльності, величезним зростанням обсягів та розширенням географії використання фіктивного капіталу, зокрема, на 1 долар США, який працює у реальному секторі, припадає 60 доларів, що обертаються на фінансових ринках, небувалим раніше розмахом фінансових спекуляцій (95% фінансових угод, що укладаються на СФР, мають спекулятивний характер), що веде до посилення глобальної фінансової нестабільності.

Сучасний стан економіки України характеризується від'ємним сальдо платіжного балансу, погіршенням ситуації у сфері управління державним боргом, погіршенням кредитного рейтингу держави, падінням ВВП, руйнуванням експортної бази держави та зменшенням надходження валютної виручки від експортної діяльності вітчизняних підприємств, підвищенням спекулятивного попиту на готівковому та безготівковому валютному ринку.

Однак Україна має потужний, промислово-розвинений виробничий потенціал, розвинену інфраструктуру й вигідне географічне положення. Експертні оцінки рівня економічного потенціалу, свідчать про те, що Україна входить до числа перших п'яти країн Європи, а з ефективності його використання перебуває в другій сотні країн світу.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій вкладених в Україну на початок січня 2009 р. склав 35723,4 млн. дол. США, що на 20, 9% більше, ніж на початок 2008 р. (рис. 3) [7]

ПІІ д<

-Прям

ки Україні (ліва. У країни {пра

97|->7щ1 ■ ■

Щз I

1995   1996   1997   1998   1999  2000  2001   2002  2003  2004   2005   2006 2007  2008 2009

Рис. 3. Інвестиційні процеси в економіці України в 1995-2009 роках (на 1 січня року),

млн. дол. США

Розраховуючи на одну людину обсяг ПІІ становить 775,3 дол. США, і є найбільшим за попередні роки спостереження. На сьогодні досить високою є частка присутності іноземного капіталу у фінансових установах. Фінансовий сектор України — один із лідерів у залученні прямих іноземних інвестицій (19% усього накопиченого іноземного капіталу). У банківському секторі частка іноземного капіталу в загальному обсязі капіталу становить 37,2% і перевищує порогове значення межі економічної безпеки на рівні 30%, у страховому — наближається до цієї межі і становить 28,1%.

Результатом ряду причин (фінансово-економічна криза, спекуляції й т.д.) стала значна девальвація курсу гривні практично до всіх іноземних валют. Основні показники функціонування банківського сектору економіки в розрізі валютних операцій не менш негативні. Так, заборгованість по довгострокових кредитах в іноземній валюті від нерезидентів за станом на 31.12.2008 р. склала 74,7 млрд. дол. США. Перераховані вище процеси обумовили негативне сальдо платіжного балансу (особливо, зовнішньоторговельного) України у 2008 р., що, у свою чергу, підтримувало турбулентність на валютному ринку. На початку 2009 р. негативне сальдо платіжного балансу трохи зменшилося, однак підсилюється тенденція росту негативного сальдо фінансового рахунку платіжного балансу, що свідчить про відплив капіталу з України, що може привести до подальшої девальвації гривні й різкому зменшенню валютних банківських операцій.

Удосконалення системи регулювання складових СФР передбачає розроблення та використання уніфікованих стандартів та нормативів регулювання, запровадження багаторівневої системи законодавчих та нормативних актів, побудованої на основі сучасних інформаційних технологій. У рамках реалізації даного напряму важливим завданням визначено розроблення нових підходів до формування системи органів управління. Як інституційну основу визначено необхідність створення сучасного організаційно-регуляторного комплексу функціонування СФР, роль інституцій у якому полягає у розробленні і проведенні спільної стратегії регулювання та координації СФР на глобальному рівні. За для цього було удосконалено логіко-структурну схему регулювання секторів світового фінансового ринку через систему антикризових фінансових реформ та фінансових інструментів (рис. 4), використання якої надасть змогу зменшити рівень посилення взаємозалежності міжнародної глобальної економіки зі світовим фінансовим ринком та запобігти поширенню глобальної фінансової кризи.

Рис. 4. Логіко-структурна схема регулювання секторів світового фінансового ринку

Висновки. Механізм виходу України на світовий фінансовий ринок є невід'ємною частиною загальної стратегії розвитку держави, вона орієнтована на визначення і досягнення перспективних цілей в умовах глобалізаційних процесів, що відбуваються в світовій економіці, які корегуються зовнішньоекономічним середовищем та визначають економічну незалежність України. Головним завданням валютно-фінансової політики в Україні має стати здійснення масштабної і комплексної лібералізації внутрішнього фінансового середовища, спрямованої на посилення ринкових засад курсоутворення і підвищення прозорості валютного ринку, розробку чітких механізмів і правил втручання НБУ у його функціонування, підтримку розвитку інструментів страхування від валютних ризиків та інфраструктури строкового ринку України. Сутність - розробка комплексу нормативно-правових та організаційно-економічних заходів, спрямованих на усунення наявних перешкод у розвитку взаємодії економічних суб'єктів України з міжнародним фінансовим ринком та підвищення ефективності і безпеки інтеграційної складової цього процесу, а саме створення системи регламентації міжнародної інвестиційної взаємодії, створення міжнародної корпорації страхування кредитів та системи нових фінансових інструментів інвестування із залученням міжнародних фінансових інститутів та внутрішніх важелів державного регулювання фінансової виробничої сфери.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Диба М. І. Капіталізація банківської системи як чинник підвищення надійності економіки України [Текст] / М. І. Диба, Є. С. Осадчий // Фінанси України. - 2008. - N 6. - С. 77-89.

2. Майбутнє України: стратегія поступу. Монографія. Донецьк: НАН України, ІЕП, Академія економічних наук України, 2008. - 304с.

3. Медведкіна Є.О. Пріоритетні напрями адаптації України до глобального фінансового економічного середовища / Медведкіна Є.О. // Фінансова система України. Збірник наукових праць. - Острог: Видавництво «Національний університет „Острозька академія", 2007. - Випуск 9. - Ч.4. - С.31-39.

4. World Investment Report 2009: FDI from Developing and Transition Economies: Implications for Development. UNCTAD.- N-Y.,GEN.,2009.

5. Саблук П.Т. Процеси міжнародного руху капіталів та участь у них України / Саблук П.Т., Пріб К.А. // Економіка України. - 2008.- № 8.-

C.56-58.

6. Смовженко Т.С. К вопросу о регулировании уровня иностранного капитала в банковской системе (на примере Украины) / Смовженко Т.С., Другов А.А. // Деньги и кредит.- 2008.- № 4.-C. 49-53.

7. http://www.bank.gov.ua/ - Національний банк України. Платіжний Баланс України.

РЕЗЮМЕ

В данной статье проведена разработка теоретико-методологических основ трансформации мирового финансового рынка в условиях

глобализации и определены научно-практические рекомендации развития международного финансового сотрудничества Украины на современном этапе.

РЕЗЮМЕ

У даній статті проведена розробка теоретико-методологічних засад трансформації світового фінансового ринку в умовах глобалізації та визначені науково-практичні рекомендації щодо розвитку міжнародного фінансового співробітництва України на сучасному етапі.

SUMMARY

In this article development of theoretical and methodological bases of transformation of world financial market is conducted in the conditions of globalization and recommendations of development of international financial cooperation of Ukraine are certain on the modern stage.

ОПЫТ ЭКОНОМИКО-ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ЭЛЕКТРОННЫХ ДЕНЕГ В РОСИИ,

РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ И УКРАИНЕ

Чайка С.И., аспирант кафедры «Международная экономика» ДонНУ

Термин "информационное общество" впервые был введен в научный оборот в начале 60-х в США австрийским и американским экономистом Фрицем Махлупом. Теоретическая концепция информационного общества предполагает переход мирового сообщества в новую историческую фазу развития, в которой основным источником производства становятся информация и коммуникация. [4] Высокий уровень развития информационных технологий дает множество новых возможностей и формирует новые потребности. Сфера развития платежных продуктов опосредствующая внутренние и трансграничные платежи является наиболее динамично развивающейся, именно она формирует наиболее современные и эффективные платежные инструменты.

Электронные деньги - современный инструмент массовых потребительских расчетов в котором реализована система безопасности без идентификации плательщика, что делает их более дешевыми по сравнению с инструментами традиционной банковской системы. [2]

На протяжении последнего десятилетия сфера цифровых денег и электронных расчетов является объектом регулирования на уровне национальных экономик. Национальные банки государств и другие институты финансового государственного регулирования вырабатывают политику взаимодействия с институциональными участниками инфраструктуры опосредствующей функционирование цифровых денег, а так же регламентируют правила обращения цифровых платежных средств. В силу своей новизны, теоретические вопросы функционирования и развития электронных - еще не достаточно изучены. В украинской научной литературе данный вопрос - практически не затрагивается, однако, стоит обратить внимание на научные публикации Сенища П. М. (к.ек.н.; заместитель Главы Правления НБУ) и Кравца В. М. (к.ек.н.; член Правления НБУ) . Среди иностранных авторов, в работах которых освещены вопросы связанные с развитием электронных денег следует отметить Генкина А.С., М. Вудфорда, а так же научные работы Б. Д Коэна. и А. Берентсена которые затрагивают вопросы воздействия электронных денег на финансово-кредитную политику.

Целью написание данной статьи было изучение и обобщение опыта экономико-правового регулирования электронных денег в России, Беларуси и Украине. В статье произведен анализ текущего экономико-правового положения, а так же перспектив развития электронных денег.

Рассмотрим, как осуществляется функционирование одной из самых распространенных электронных платежных систем - Webmoney. Средством расчетов внутри данных систем служат «электронные деньги» которые имеют различный правовой статус, в зависимости от страны, на территории которой осуществляется эмиссия или обращение. Чтобы получить доступ к электронным расчетам необходимо зарегистрироваться в платежной системе, регистрируясь, участник акцептует договор и соглашения которые регламентируют правовые отношения сторон. Далее можно либо пополнить кошелек за наличные или безналичные средства, или же получить перевод в электронных деньгах от других участников системы. С момента пополнения кошелька его владелец может распоряжаться электронными деньгами, оплачивать товары и услуги, выводить из системы и другие. По факту оплаты выставленных счетов электронные деньги снимаются с кошелька и переводятся на кошелек эмитента счета.

Текущая законодательная база Российской Федерации не оперирует и не дает определения термину «электронные деньги», так же не существует действующих нормативных документов, регулирующих деятельность в сфере электронных денег. В соответиствии с действующим Гражданским Кодексом РФ электронные деньги не являются денежными средствами, однако, Центральный банк РФ предпринимал попытки реглировать рынок электронных денег. Указание Центрального банка Российской Федерации 277-У от 03.06.1998 г. касалось вопросов эмиссии электронных денег, которые трактовались как предоплаченные финансовые продукты. Под предоплаченным финансовым продуктом понимались денежные обязательства кредитной организации, которые в процессе их оборота, замещают требования юридических и физических особ касательно оплаты товаров или услуг, в том числе денежные обязательства в электронной форме[3]. В данном документе регламентировались обязанности эмитента электронной валюты перед НБРФ, а так же предполагался выпуск регистрационных свидетельств на право эмиссии предоплаченных финансовых продуктов на территории Российской Федерации.

На сегодняшний день Указание 277-У не действует, одной из причин его отмены было противоречие с Федеральным законом «О Центральном Банке Российской Федерации», в соответствии с которым банкноты и монета Банка России являются единственным законным средством платежа на территории Российской Федерации. Банкноты и монета являются безусловными обязательствами Банка России и обеспечиваются всеми его активами. При этом использование денежных суррогатов запрещено. Так же, не допускается применение расчетно-платежных средств, логика функционирования которых построена по образцу оборота наличных денег.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций