Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 70

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

3. Хольцер Н. В. Значение нематериальных активов на примере бренда в современной экономике / В жур.: "Вопросы статистики", № 3, 2007.

4. Adams С. A., Evans R. Accountability, Completeness, Credibility and the Audit Expectations Gap // Journal of Corporate Citizenship, 2004, 14.

5. Malcolm Mcintosh, Ruth Thomas, Deborah Leipziger and Gill Coleman Living Corporate Citizenship, 2003 (развернутая аннотация).

6. Adams С. A., R. Evans Accountability, Completeness, Credibility and the Audit Expectations Gap // Journal of Corporate Citizenship, 2004.

7. Отчеты по социальной ответственности представлены на сайтах соответствующих компаний: www.bg-group.com/cr, at www.eon-uk.com, www.bbg.co.uk, www.vodafo-ne.com/responsibility, www.daimlerchrysler. com/sustainability. (BG Group Corporate Responsibility Report 2005; E.ON UK Corporate Social Responsibility 2005; BradfordfcBingiey Corporate Social Responsibility Report 2005; Vodafone Group Pic Corporate Responsibility Report for the 2006 financial year; DaimlerChrysler AG 360 Degrees Magazine on Sustainability 2006).

8. Принципы и стандарты 1ІСО систематизированы в работе: Malcolm Mcintosh, Ruth Thomas, Deborah Leipziger ani Gill Coleman 'Living Corporate Citizenship, 2003 (развернутая аннотация).

РЕЗЮМЕ

В современных условиях открываются перспективы для расширения и развития взглядов относительно "традиционных" факторов производства.   В   статье   обсуждается  систематизация  представлений  относительно  экологических,   социальных  и  этических нормхозяйствования. Рассматриваются вопросы, связанные с экологической и социальной ответственностью, и новыми формами капитала с позиций

идеологии устойчивого развития.

РЕЗЮМЕ

У сучасних умовах відкриваються перспективи для розширення й розвитку поглядів відносно "традиційних" факторів виробництва. У статті обговорюється систематизація подань щодо екологічних, соціальних й етичних норм господарювання. Розглядаються питання, пов'язані з екологічною й соціальною відповідальністю, і новими формами капіталу з позицій ідеології стійкого розвитку. SUMMARY

In our modern world prospects for broadening and developing views of conventional production factor are coming to light. Conceptions systematization with regard to ecological, social and ethical standers of carrying on management has bin discussed in the article. It also covers the problems relation to ecological and social responsibility as well as the new forms of capital from the sustainable development concept.

К ВОПРОСУ ОБ ОПРЕДЕЛЕНИИ ПЕРСПЕКТИВНЫХ НАПРАВЛЕНИЙ РАЗВИТИЯ МЕЖДУНАРОДНЫХ ОТНОШЕНИЙ КНР

Вей Хей Ши, Донецкий национальный университет

В настоящее время Мировым банком создана обширная база данных по индикаторам мирового развития (World Development Indicators), которая из-за ее закрытости не введена в широкий научный оборот. На WEВ-сайте этой организации в свободном доступе имеются только данные по шести индикаторам, отвечающих на интеграцию с глобальной экономикой [1], которые в отечественной научной литературе не анализировались. В пояснениях к этому классу данных указывается, что растущая интеграция обществ и экономик помогает преодолевать бедность: в период с 1990 по 2000 гг. численность бедных людей, живущих менее чем на 1 долл. США в день, уменьшилась на 137 миллионов человек. В то же время отмечается, что хотя глобальная интеграция является мощной силой в сокращении бедности, необходимы большие усилия в борьбе с ней, так как около 2 млрд. человек рискуют стать маргиналами в мировой экономике.

Показателями усиления глобальной экономической интеграции являются все возрастающая важность торговли и потоков капиталов. Торговля в рассматриваемом классе индикаторов мирового развития представлена четырьмя индикаторами, а потоки капитала - двумя. Этими индикаторами в базе данных Мирового банка охвачено 152 страны.

Под торговлей товарами в этой базе данных понимается внешнеторговый оборот (сумма экспорта и импорта), который рассчитан как в процентах от ВВП, так и в процентах от товарной доли ВВП. Торговля коммерческими услугами (транспорт, туризм, финансы, страхования, роялити, коммуникации, строительство, культурные связи) имеет все возрастающее значение в глобальной интеграции. Различие между ростом торговли товарами и услугами и ростом ВВП помогает идентифицировать экономики, которые интегрируются в глобальную экономику посредством либерализации торговли, понижения барьеров для иностранных инвестиций и вовлечения избыточной рабочей силы, чтобы получить конкурентные преимущества в трудоинтенсивном производстве товаров и оказании услуг [1].

Денежные показатели по потокам товаров, услуг и капиталов в базе данных Мирового банка конвертировались в доллары США на основе среднего официального обменного курса, рассчитываемого ежегодно МВФ. В качестве общих потоков частного капитала (gross private capital flows) рассматривается сумма абсолютных значений прямых, портфолио и других поступающих (inflows) и выбывающих (outflows) потоков инвестиций, записанных в платежных балансах финансовой отчетности, исключая изменения в активах и пассивах государственных финансовых институтов и правительств. Общие прямые иностранные инвестиции (gross foreign direct investment) вычисляются аналогичным образом и являются частью общих потоков частного капитала. Данные по товарной торговле заимствуются у Всемирной Торговой Организации, данные по фактической торговле, ВВП и его росту ВВП берутся из базы данных по национальным счетам Мирового банка, конвертируемых в доллары США по официальному обменному курсу, данные по общим потокам капитала и прямым иностранным

инвестициям берутся из базы данных МВФ по балансам платежей (IMFs   Balance of Payments Database).

Вопросам развития международных отношений посвящено ряд трудов украинских и зарубежных ученых: А.И. Амоши, В.М.Гееца, Ю.В.Макогона, Дж. Стиглица, В.Г. Федоренко, Рута Френклина, А.С. Филиппенко и др.

Целью статьи является анализ структурной динамики индикаторов мирового развития как инструмент определения перспективных направлений развития международной экономической деятельности Китая.

В качестве методов исследования использовались количественные балансовые соотношения для расчета долей товарного производства и услуг в ВВП и количественные межстрановые сравнения.

Из базы данных Мирового банка по индикаторам мирового развития, отвечающих за интеграцию с глобальной экономикой мы выбрали ряд стран для сравнения. Все эти данные представлены в таблице 1. На основе выражений (1) - (3), последние два соотношения приводятся к виду

TGDP = 100% а, TGDP = 100 % а / (l - р). (6)

На основе соотношений (6) получим окончательную формулу для отношения первых двух индикаторов

= 1 -Р. (7)

T

GDPg

Таким образом, мы имеем достаточно нетривиальные соотношения

T GDP

1 GDPg

на основе которых в таблице 2 рассчитаны доли товарного производства ((1 -р)-100%) и услуг (р-100%) в ВВП. Эти показатели позволяют интерпретировать значения первых двух индикаторов, приведенных в таблице 1.

Из одиннадцати стран, для которых имелись разновременные данные по этим показателям, в четырех странах доля услуг в ВВП снизилась (Египет, Саудовская Аравия, Сирия и Йемен). Максимальные значения последнего показателя наблюдались для Иордании (62,6 %) и Туниса (60,4 %), минимальные - для Алжира (34,9 %) и Йемена (39,9 %). В целом регион MENA не имел прогресса в наращивании доли услуг в ВВП

(табл. 2).

По показателю отношения экспорта коммерческих услуг к товарному экспорту лидирует с большим отрывом Египет (208,3 %), который занимает третье место в мире по этому показателя после Эритреи (386,6% в 2002 г.) и Панамы (266,4 % в 2002 г.). Это связано, по-видимому, с большими доходами Египта от эксплуатации Суэцкого канала и туристской деятельности (табл. 2).

Средний ежегодный рост торговли преобладал над ростом ВВП в шести странах из тринадцати (табл. 2). Лидируют по этому показателю Турция (6,8%) и Судан (5,8%).

© Вей Хей Ши, 201По показателю общих потоков частного капитала лидируют Кувейт (18,9%) и Сирия (16,8%), но весь регион в целом имеет невысокий показатель (табл. 2). По показателю общих прямых иностранных инвестиций лидируют Судан (4,6%) и Тунис (3,8%), а среди крупных регионов мира регион Среднего Востока и Северной Африки вместе с Южной Азией занимает последние места по вышеуказанному показателю (табл. 2). Следует заметить, что отсутствуют явные лидеры по всем шести индикаторам вместе. Наилучшую динамику в этом отношении имеют Турция, Марокко и Судан.

Результаты анализа статистики Мирового банка по шести индикаторам мирового развития, отвечающих за интеграцию в глобальную экономику, позволяют сделать следующие выводы. На основе показателей торгового оборота, получены доли производства товаров и услуг в ВВП, которые рассчитаны для всех рассматриваемых стран. Наилучшие показатели по долям производства услуг в ВВП на уровень 2002 г. имели Иордания (62,6%) и Тунис (60,4%), наихудшие - Алжир (34,9%) и Йемен (39,9%). Наилучшую динамику роста по всем индикаторам мирового развития, отвечающих за интеграцию в глобальную экономику, показали Турция, Марокко и Судан. Вышеперечисленные страны определены в качестве перспективных направлений развития внешнеэкономической деятельности Китая в регионе Среднего Востока и Северной Африки.

Таблица 2

_Доли производства товаров и услуг в ВВП_

Страны

Доля в ВВП

 

Товарного производства, %

Услуг,

%

 

1990

2002

 

1990

 

2002

Алжир

66,6

65,1

 

33,4

 

34,9

Египет

50,5

52,8

 

49,5

 

47,2

Иран

53,2

50,1

 

46,8

 

49,9

Иордания

44,4

37,4

 

55,6

 

62,6

Кувейт

53,0

-

 

47,0

 

-

Мавритания

62,8

57,4

 

37,2

 

42,6

Марокко

50,1

46,4

 

49,9

 

53,6

Оман

61,0

-

 

39,0

 

-

Саудовская Аравия

54,5

56,5

 

45,5

 

43,5

Сирия

52,4

57,6

 

47,6

 

42,4

Сомали

80,4

-

 

19,6

 

-

Тунис

45,5

39,6

 

54,5

 

60,4

Турция

52,6

43,5

 

47,4

 

56,5

О А Э

63,8

-

 

36,2

 

-

Йемен

52,1

60,1

 

47,9

 

39,9

Страны для сравнения

Малайзия

57,4

52,5

 

42,6

 

47,5

Мексика

40,7

35,2

 

59,3

 

64,8

Россия

47,1

45,9

 

52,9

 

54,1

Украина

-

57,9

 

-

 

42,1

Группы стран по уровню доходности и укрупненные регионы мира

Мир в целом

40,5

34,7

59,5

65,3

Страны со средним доходом

47,2

47,0

52,8

53,0

Страны с высоким доходом

39,9

32,1

60,1

67,9

Восточная Азия и Океания

59,9

60,6

40,1

39,4

Европа и Центральная Азия

54,0

48,7

46,0

51,3

Латинская Америка и страны Карибского бассейна

34,8

31,2

65,2

68,8

Средний Восток и Северная Африка

55,5

55,6

44,5

44,4

Страны Африки, расположенные южнее Сахары

52,0

46,2

47,1

53,8

Страны Европейского валютного союза

39,9

39,7

60,1

60,3

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. 2004 World Development Indicators. 6.1 Integration with the Global Economy, 2004. - P. 306-309.

2. Economic Trends in the MENA Region, 2002. The Economic Research Forum for the Arab Countries, Iran and Turkey. - Cairo - New York: An Economic Research Forum Edition. The American University in Cairo Press, 2002. - 114 p.

3. Макогон Ю.В. Внешнеэкономическая деятельность: организация, управление, планирование. Учеб. - Донецк. ДонНУ, 2003. - 312 с.

4. Совместные предприятия с участием Китайского и иностранного капитала // Под ред. Ван Ихэ. - Шанхай, 1991. - 150 с.

5. Стігліц Дж. Економіка державного сектора. - К.: «Основи», 1998. - 854 с.

РЕЗЮМЕ

В статье проанализирована динамика индикаторов мирового развития как инструмент определения перспективных направлений развития международной экономической деятельности Китая. Определено, что наилучшую динамику роста по всем индикаторам мирового развития показали Турция, Марокко и Судан. Вышеперечисленные страны определены в качестве перспективных направлений развития внешнеэкономической деятельности Китая в регионе Среднего Востока и Северной Африки.

SUMMARY

In article dynamics of indicators of world development as the tool of definition of perspective directions of development of the international economic activities of China is analysed. It is defined, that on all indicators of world development Turkey, Morocco and Sudan have shown the best dynamics of growth. The countries set forth above are defined as perspective directions of development of foreign trade activities of China in region of Middle East and the North Africa.

РЕЗЮМЕ

У статті проаналізована динаміка індикаторів світового розвитку як інструмент визначення перспективних напрямків розвитку міжнародної економічної діяльності Китаю. Визначено, що найкращу динаміку росту по всіх індикаторах світового розвитку показали Туреччина, Марокко й Судан. Перераховані вище країни визначені як перспективні напрямки розвитку зовнішньоекономічної діяльності Китаю в регіоні Середнього Сходу й Північної Африки.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010 ПОВЕДІНКА УКРАЇНСЬКИХ ЕКСПОРТЕРІВ В КРИЗОВИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ Перцев Ю.О., голова правління - генеральний директор ЗАТ «Гарант Метиз Інвест», г.Днепропетровск

В умовах світової фінансової кризи, яка поширюється національними ринками, особливої уваги потребує зовнішньоекономічна діяльність кожної окремої країни. Особливо це питання актуальне для країн з невеликою економікою, яка носить відкритий характер. Саме до таких країн, за визначенням І.Фішера [1], відноситься Україна. Висока залежність від постачання енергоносіїв, кон'юнктури світових ринків робить вітчизняну економіку дуже чутливою до змін чинників зовнішнього середовища.

Про відкритість економіки свідчить той факт, що обсяг щорічного експорту українських підприємств складає 60% від валового внутрішнього продукту країни. З яких 37% - продукція металургійної галузі. В той же час більшу частину українського імпорту складає постачання енергоносіїв (природного газу), найбільшим споживачем якого є металургійні підприємства.

Отже, вважаю доцільним праналізувати поведінку українських експортерів в умовах світової кризи на прикладі металургійної галузі.

Донедавна українська політична еліта була сповнена надій, що світова фінансова криза країни не торкнеться. Це аргументувалося тим, що Україна не інтегрована у світовий фінансовий простір, як інші країни, оскільки її фондовий ринок не досить розвинений і його падіння не вплине на економіку країни. Проте, ще в травні впливове рейтингове агенство Fitch, проаналізувавши 73 країни, поставило Україну на друге місце серед держав з найбільшим ризиком макроекономічної нестабільності. А ще в червні Всесвітній Банк вніс Україну у своїй доповіді «Фінансування Глобального Розвитку 2008» разом з Росією й Казахстаном у список країн, які ризикують більше всіх постраждати від світової фінансової кризи.

Коливання попиту на світовому ринку металу та енергоносіїв, суттєво впливають на ефективність діяльності українських металургів та вітчизняної економіки взагалі. До того ж негативна динаміка українського торговельного балансу та від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі, яке склалося в останні роки свідчать про наявні проблеми в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю підприємств стратегічної галузі. Дослідження процесів, які відбуваються в національній економіці, виявлення причин скорочення ефективності зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, пошук шляхів вирішення проблеми є актуальним питанням.

Україна входить до десятки найбільших світових експортерів сталі. Сьогодні невелика частка металургійного виробництва спрямована на забезпечення потреб внутрішнього ринку. Близько 80% всього металургійного виробництва експортоорієнтоване, на деяких підприємствах обсяг експорту складає до 95-100% від загального обсягу виробництва [3]. Крім того, експорт металургійної галузі складав до 37% всього експорту України, тому це стратегічна галузь, яка дозволяла отримувати позитивне сальдо торговельного балансу країни та формувати валютні резерви Національного банку України. Це спричинено, по-перше, співвідношенням обсягів споживання металургійної продукції в Україні та виробництва. А по-друге, кон'юнктурою світових ринків, де зростання попит і цін на металургійну продукцію зумовили значні темпи зростання обсягів виробництва та споживання, а також зростання економічної ефективності металургійного виробництва. Але світова фінансова криза вносить корективи в прогнози подальшої діяльності. Перевиробництво сталі до 2010 року досягне 300 млн. тонн. Такий прогноз висловив директор McKinsey and Co Сигурд Мерілз (Sigurd Mareels) на щорічній конференції Latin American Iron and Steel Institute (Ilafa). Причина не лише у скороченні обсягів споживання, а й у виході на світовий металургійний ринок таких промислових країн як Китай, які в останні роки зі споживання сталевої продукції переорієнтувалися на виробництво та експорт [2].

Тому зовнішньоекономічну діяльність металургійних підприємств України доцільно розглядати за двох часових проміжків часу: до вересня 2008 року (коли металурги офіційно заявили про виникнення проблем у галузі), та після. За останній рік металургійні підприємства продемонстрували значне зростання обсягів виробництва, експорт за січень-вересень 2008 року на 13% відсотків перевищує експорт за весь

2007 рік.

Незважаючи на великі обсяги виробництва, на вітчизняному ринку українські металургійні підприємства майже не представлені. Близько 70% українського ринку приходиться на російську і китайську металопродукцію, ціна на неї на 15-20% нижче, ніж на українську. Тому імпорт за тими ж самими позиціями складає значну частину и досягає 5% від загального імпорту України [3].

До вересня 2008 року українська металургійна галузь від цього не страждала. Світовий ринок металу (особливо азіатський та американський) споживав все, що вироблялось в Україні і по цінам значно вищим, ніж в Україні. Скорочення споживання внаслідок світової фінансової кризи призвело до вкрай негативних наслідків для українських металургів. В той час, коли найбільші світові виробники оголосили про скорочення обсягів виробництва і експорту на 10-15%, українські підприємства вимушені були скоротити обсяг виробництва на 90%, деякі зовсім припинили діяльність. З 26 доменних печей на України було зупинено більше половини, чого не траплялося з часів другої світової війни. Причини такого занепаду стратегічної галузі самі металурги вбачають у внутрішніх чинниках, які полягають у підвищенні податкового тягаря, збільшені тарифів на залізничні перевезення та проблем з поверненням ПДВ. Але, на мою думку, слід провести більш детальний аналіз ситуації. Перш за все слід проаналізувати структуру експорту металургійної продукції - 77% всього експорту складає так званий „низький переділ" - продукція з низьким рівнем обробки і доданої вартості. „Високий переділ" складає 23%, але під цією категорією розуміється в основному фасонний прокат та товстолистовий прокат, який на сьогоднішній день майже не користується попитом на світових ринках. Рулонну сталь, яку використовують в автомобілебудуванні та машинобудуванні українські підприємства майже не виробляють. Що зумовлено низьким технологічним рівнем виробництва. Існує нагальна потреба модернізації металургійних підприємств, впровадження енергозберігаючих технологій, переведення виробничого циклу з мартенівських печей на конвертерний спосіб виробництва сталі. Але така реконструкція потребу часу і значних капіталовкладень.

Гнтереси власників металургійного бізнесу та самих підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність нажаль не співпадають. Власники в першу чергу зацікавлені у отриманні високих прибутків та оптимізації їх оподаткування через офшорні схеми. І лише по-друге, в стратегічному розвитку підприємств та експортоорієнтованої галузі країни. Вирішення такого протиріччя потребує побудови нової системи управління підприємствами та зовнішньоекономічною діяльністю.

Скорочення споживання металопродукції промислово розвиненими країнами призводить до необхідності пошуку нових ринків збуту. Очікувати значного зростання внутрішнього споживання не доводиться, і хоча проведення чемпіонату з футболу в 2012 році мало змогу дати поштовх до розвитку внутрішнього ринку будівництва, а відповідно і металургійного ринку, але цього нажаль не сталося. Вочевидь незайнятою нішею для українців залишається ринок країн Африки. Та для цього потрібно провести широкомасштабну реконструкцію галузі. Але в сьогоднішніх умовах боротьби між корпораціями (СКМ, ІСД, Інтерпайп, Міттал Стіл) цього досягнути буде вкрай важко. ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", що входить у групу "Метінвест" (яка володіє і донецькою шахтою ім. Засядька - єдиного виробника коксового вугілля), з листопада 2008 року призупинив виробництво залізорудного концентрату. Єдиний виробник в країні залишив вітчизняне виробництво без сировини. Українські підприємства, які розташовані в країні, що володіє одними з найбільших в світі запасів залізної руди та коксового вугілля, змушені купувати сировину в Бразилії, Австралії, Росії. Очікувати при цьому значного рівня економічного ефекту не доводиться. До того ж галузь, яка значно випереджала за темпами зростання виробництва всі інші промислові галузі України (окрім квітня місяця, коли ревальвація гривні відносно долара знизила валютно-фінансову ефективність експорту), що проілюстровано на рисунку 4, в вересні почала значно відставати навіть від загальних середніх показників промисловості.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций