Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 92

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

у % до загального числа

Всього, осіб

у % до загального числа

Всього

150188

100

145248

100

дослідники

76949

51,2

75604

52,1

техніки

16997

11,3

15978

11

допоміжний персонал

28019

18,7

26749

18,4

інші

28223

18,8

26917

18,5

у тому числі

 

 

 

 

доктори наук

4471

3

4456

3,1

кандидати наук

17016

11,3

16891

11,6

У січні-червні 2009 р. виконанням наукових та науково-технічних робіт у 1277 організаціях займалися 145,2 тис. працівників (без урахування сумісників), що на 3,3% менше порівняно з відповідним періодом минулого року. Число безпосередніх виконавців наукових та науково-технічних робіт (дослідників, техніків та допоміжного персоналу) також зменшилось на 3,0% і склало 118,3 тис. осіб.

Порівняно з I півріччям 2008 р. чисельність фахівців з науковими ступенями зменшилась на 0,7% (докторів - на 0,3%, кандидатів - на 0,7%), однак їх частка у загальній кількості дослідників збільшилась і становила 28,2% або 21,3 тис. докторів і кандидатів наук. Половина виконавців наукових та науково-технічних робіт працювала в галузі технічних наук, понад третину - в галузі природничих наук, 5,3% -суспільних наук, 1,6% - гуманітарних наук, 7,3% - в організаціях багатогалузевого профілю.

Н Академічний сектор

□ Вузівський сектор

□ Заводський сектор Н Галузевий сектор

100% 80% 60% 40% 20%

0%

І півріччя 2008 р.

ІІ півріччя 2009 р.

Рис. 1. Розподіл чисельності виконавців наукових та науково-технічних робіт за секторами наук, % [5]

Обсяг витрат на виконання наукових та науково-технічних робіт власними силами організацій у січні-червні 2009р. становив 3391 млн. грн. проти 3417,6 млн. грн. у відповідному періоді 2008р., у т.ч. витрати на оплату праці виконавців наукових досліджень та розробок склали 1499,2 млн. грн проти 1459,8 млн. грн. (в результаті цього їхня середньомісячна заробітна плата зросла з 2034,5 до 2149,6 грн.), а капітальнівитрати склали 56,2 млн. грн. проти 93,1 млн. грн.

Розподіл працівників наукових організацій за категоріями персоналу [5]

Таблиця 3.

 

I півріччя 2008р.

I півріччя 2009р.

 

Всього, млн. грн.

у       % до

загального

обсягу

Всього, млн. грн.

у       % до загального числа

Загальний обсяг витрат, всього

3417,6

100

3391

100

у тому числі

 

 

 

 

витрати на оплату праці

1788,4

52,3

1831,8

54

з них

 

 

 

 

витрати на оплату праці виконавців досліджень та розробок

1459,8

42,7

1499,2

44,2

інші внутрішні поточні витрати

1536,1

45

1503

44,3

капітальні витрати

93,1

2,7

56,2

1,7

Фінансування   загального   обсягу   витрат   за рахунок держбюджету

1385,5

40,5

1353,8

39,9

Обсяг фінансування витрат за рахунок державного бюджету у звітному періоді дорівнював 1353,8 млн. грн. проти 1385,5 млн. грн. у відповідному періоді минулого року.

У І півріччі 2009р. обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт склав 3774,8 млн.грн. (у I півріччі 2008р. - 3589,2 млн.грн.), у т.ч. обсяг фундаментальних досліджень становив 849,0 млн.грн. (837,6 млн.грн.), прикладних досліджень - 602,2 млн.грн. (597,3 млн.грн.), науково-технічних розробок - 1869,9 млн.грн. (1715,4 млн.грн.). Обсяг науково-технічних послуг у січні-червні 2009р. дорівнював 453,7 млн.грн. проти 438,9 млн.грн. у січні-червні 2008р.

100% 80% 60% 40% 20%

0%

Н Академічний сектор

□ Вузівський сектор

□ Заводський сектор Е Галузевий сектор

І півріччя 2008 р.

ІІ півріччя 2009 р.

Рис. 2. Розподіл наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій, за видами робіт, % [5]

Основними виконавцями фундаментальних досліджень, як і у попередні періоди, залишаються організації академічного профілю і вищі навчальні заклади (виконали відповідно 85,5% і 10% обсягу цих робіт), прикладних досліджень - організації академічного (45,5%), галузевого профілю (40,6%) та вищі навчальні заклади (13,9%), науково-технічних розробок - організації галузевого профілю та заводської науки (відповідно 78,7% і 15,2%), науково-технічних послуг - організації галузевого профілю (86,6%).

Як наслідок зазначених тенденцій Україна займає середню позицію серед країн світу за здатністю промислових компаній залучати новітні знання до господарчої діяльності.

В Україні склалось відносно сприятливе середовище для інновацій. Україна займає 52 місце в виборці країн за Індексом глобальної конкурентоспроможності 2008-2009 р., що перевищує рейтинг по групі ЄС-12 (56,5), зокрема по таких країнах як Словацька Республіка, Румунія, Польща, Литва, Латвія й Болгарія.

Із країн СНД більше високим рейтингом за інноваційною компонентою володіють тільки Російська Федерація й Азербайджан. За минулий рік Україна змогла поліпшити своє положення в рейтингу найбільш інноваційних економік відразу на 13 позицій. Конкурентні переваги України по даному компоненті визначаються поруч факторів. Це, насамперед , висока здатність компаній до виробництва інновацій (31 місце), у чому, по оцінках самих бізнесів-керівників, із країн Центральної й Східної Європи Україна уступає тільки Чеської Республіки й Словенії. При цьому за останнє десятиліття здатність компаній до інновацій значно покращився (рис. 3.).

□ 2008

□ 1998

0 1 2 3 4 5 6

Рис. 3. Кількість промислових компаній, що здатні залучати новітні знання до господарчої діяльності, %

Готовність бізнесу до інновацій підкріплюється наявністю висококваліфікованих учених та інженерів, що підвищила рівень співробітництва між бізнесом та університетами в рамках наукових досліджень і прикладних розробок. У цілому, у порівнянні з попереднімперіодом зафіксовано прогрес практично за всіма індикаторами у сфері інновацій.

Таблиця 4.

_Складові рейтингу та рейтинг країн за індексом сприяння інноваційного бізнесу_

Показник

Позиція України (місце)

Індекс сприяння бізнесу

відкриття компанії

101

Країна

Рейтинг

ліцензування

107

Сінгапур

1

прийняття на роботу і звільнення

107

Норвегія

9

реєстрація власності

133

Литва

16

отримання кредиту

65

Німеччина

21

захист інтересів інвесторів

142

Латвія

24

сплата податків

174

Франція

35

зовнішня торгівля

106

Болгарія

54

примусове виконання умов контракту

26

Польща

75

закриття бізнесу

139

Росія

96

 

 

Філіппіни

126

 

 

Україна

128

 

 

Білорусь

129

За даними, що розраховуються Міжнародним банком реконструкції та розвитку індекс сприяння бізнесу у 2007 р. - для 175 країн, має 10 складових, які оцінюють рівень оптимізації наступних процесів:

З наведених даних випливає, що за Індексом сприяння бізнесу Україна має вкрай незадовільні рейтингові показники.

Таблиця 5.

_Деякі рейтингові показники України за методологією ВЕФ_

Назва показника

Джерело

Місце України

ВВП (GRC) на одну особу населення (2005

За матеріалами IMD, 2005

2,2

р.) тис. дол.. США

 

(найнижчий показник)

Привабливість інвестиційних стимулів для іноземних інвесторів

За матеріалами інституту розвитку

4,35 (49 місце з 55)

 

менеджменту (Лозанна) «Монітор

 

 

конкурентоспроможності» РКУ

 

Наявність корупції в економіці 2007 р.

IMD World Competitiveness Yearbook; РКУ,

0,85

 

«Монітор конкурентоспроможності»

(посідає 53-тє місце з 55)

Рівень бюрократії, 2007 р.

IMD World Competitiveness Yearbook; РКУ,

1,30

 

«Монітор конкурентоспроможності»

(посідає 50-те місце з 55)

Рівень «відпливу мізків» (його вплив на

IMD World Competitiveness Yearbook; РКУ,

1,85

конкурентоспроможність економіки) 2007 р.

«Монітор конкурентоспроможності»

(посідає 54-те місце з 55)

Висновки. Таким чином, впроваджуючи політику відкритості економіки, Україна стає об'єктом аналізу її інноваційної привабливості, що визначається, насамперед, ендогенними факторами інноваційного розвитку, які тривалий час є несприятливими ані для внутрішнього, ані для міжнародного трансферу знань. Це досить агресивно і іноді упереджено відображають міжнародні рейтингові системи. І якщо до останнього часу дослідження і оцінка національної інноваційної сфери мали переважно теоретичний характер, то в умовах міжнародного трансферу знань, гармонізації принципів та правил інтелектуальної діяльності питання адекватності національних умов міжнародно уніфікованим набувають принципового значення.

В сучасному міжнародному трансфері знань Україні важливо не тільки відповідати певним критеріям інноваційної діяльності, а й цілеспрямовано формувати національний інноваційний імідж та позитивний для міжнародного трансферу знань бренд держави.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Федулова Л.І. Технологічний розвиток економіки України / Федулова Л.І. - К.: Ін-т економіки та прогнозування НАН України, 2006. - 627с.) c. 36-39

2. Шараев Ю.В. Теория экономического роста: Учебное пособие для вузов / Шараев Ю.В.. - М.: Изд. дом ГУ ВШЭ, 2006. - 254с.

3. B.R.Williams, Science and Technology in Economic Growth / B.R.Williams. - London: McMillan Press Ltd, 1973. - 342 р.

4. Адрианов В. Национальное багатство, природные и трудовые ресурсы России / Адрианов В. // Общестов и экономика.-2003.-№4-5.-

с.37-52

5. Сайт держкомстату України http://ukrstat.gov.ua/control^uk/localfiles/display/express/expr2009/0809/expres_u08.html РЕЗЮМЕ

В данной статье проведено обобщение существующего теоретико-методологического обеспечения международного трансфера знаний и определены научно-практических рекомендаций относительно активизации факторов эндогенного инновационного развития экономики Украины.

РЕЗЮМЕ

У запропонованій роботі проведене узагальнення існуючого теоретико-методологічного забезпечення міжнародного трасфера знань і визначені

науково-практичних рекомендацій щодо активізації факторів ендогенного інноваційного розвитку економіки України.

SUMMARY

In this article generalization of the existent theoretical and methodological providing is conducted international transfer knowledge's and certain scientific and practical recommendations in relation to activation of factors of endogenous innovative development of economy of Ukraine

МІЖНАРОДНЕ БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ ТА МАЙБУТНЄ РИНКІВ

ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ

Левківський І.І., аспірант, Інститут Світової економіки і міжнародних відносин НАН України Проблематика дослідження.

З розвитком глобалізацій них процесів одним з основних джерел для фінансування проектів компаній у всьому світі ставало залучення коштів на світових фінансових ринках. Проте, світова фінансова криза внесла суттєві корективи до цих процесів.

Аналіз існуючого стану міжнародного кредитування дасть змогу розробити прогноз майбутнього світових ринків фінансового капіталу, а отже, і завчасно підготуватися до глобальних змін.

Аналіз останніх досліджень.

В Україні недостатньо досліджено вплив фінансової кризи на світові ринки капіталу. Сучасна українська економічна наука акцентує свою увагу, перш за все, на проблеми та перспективи української економіки, розглядаючи загальносвітові процеси через призму їхніх наслідків для України. Серед українських вчених, що досліджували глобальні процеси, варто відзначити роботи О.Барановського, А. Гальчинського, В.Геєця, П.Гайдуцького, В.Пинзеника, І.Дорошенка.

Серед зарубіжних економістів можна відзначити роботи лауреатів Нобелівських премій по економіці різних років П.Кругмана, Дж.Акерлофа, М.Спенса, Дж.Стігліціа. Також, останнім часом стали популярними теорії російського економіста М.Хазіна, американського економіста Л.Ларуша, німецького філософа Ю.Хабермаса, які дають та обґрунтовують свої, доволі песимістичні, варіанти розвитку подій

Цілі дослідження.

Дослідити сучасний стан міжнародного кредитування, а також визначити перспективи розвитку світових ринків капіталу. Результати дослідження.

Відсутність глобальних фінансових криз за останні 30 років призвела до того, що виросло не одне покоління фінансистів, які не знали проблем з-за запозиченням коштів на світових фінансових ринках. Регіональні фінансові кризи торкались максимум кількох країн, при цьому в світовому масштабі постійно було зростання і вільні кошти. Фінансова криза, що вдарила по всій світовій системі, не лише знизила загальносвітову ліквідність, але й змусила фінансистів шукати нові способи та джерела запозичення коштів.

Варто відзначити, що протягом майже 30 років перед кризою фінансові ринки зростали приблизно в 1,5 рази швидше світового ВВП. А провідним фінансовим активом, крім деривативів, були акції та облігації емітентів з розвинутих країн. Після кризи лідер зміниться: очікується, що будуть зростати фінансові ринки країн, що розвиваються.

Нинішньою кризою закінчилося майже 30-річне зростання світових ринків капіталу, говориться в шостій щорічній доповіді про світові фінанси «Вступаючи в нову еру», випущеній McKinsey Global Institute (MGI). [']

Ще в 1990 р. глобальні фінансові активи (акції, приватний і публічний борг, банківські депозити) перевищували світовий ВВП в 2,3 рази, а в 2007 р. - вже в 3,4 рази. Протягом попередніх 50 років відношення вартості фінансових активів до ВВП змінювалося слабо - навіть у США. Майже 30-річне зростання стало результатом розвитку інформаційних і комунікаційних технологій, лібералізації ринків, появи інноваційних фінансових продуктів.

Тепер цей тренд вважається закінченим. За 2008 р. загальна вартість фінансових активів впала з 194 трлн.дол.США до 178 трлн.дол.США. Хоча на тлі попереднього зростання це не дуже помітно: всього на 8% до рівня 2006 р. Сумарне зменшення світового багатства (з огляду на нерухомість) більше - 28,8 трлн.дол.США За січень - липень 2009 ринки відіграли 4,6 трлн.дол.США, але ще далекі від колишніх вершин.

Цікаво, що міхур здувся тільки на ринку акцій, - саме на них припадає все падіння вартості фінансових активів. Акції подешевшали майже вдвічі, на 28 трлн.дол.США, а інші види активів навіть підросли. Правда, вартість корпоративних облігацій зросла лише тому, що MGI враховує її за номінальною, а не ринковою вартістю (цей показник, по-суті, відображає лише кількість паперів в обігу). Ринкова вартість облігацій впала на 2,4 - 3,2 трлн.дол.США, тобто залишилася на рівні 2007 р., незважаючи на нові випуски. При цьому, сумарна вартість світових запозичень (кредити та боргові папери) за вісім років по 2008 р. виросла на 70%, до 131 млрд.дол.США.

Щоб відновити втрачену вартість, жителям розвинених країн доведеться менше споживати і більше заощаджувати, констатує MGI. В результаті, зростання економіки після кризи буде повільніше, ніж до неї. Але проблема не тільки в зростанні - після кризи навряд чи будуть спостерігатися колишні темпи фінансової глобалізації. Під час кризи транскордонні потоки капіталу знизилися більше ніж в 5 разів, і відновляться вони не відразу.

Ще сильніше, ніж на вартості фінансових активів, позначилася криза на зниженні транскордонних потоків капіталу. Вони зменшилися з 10,5 трлн.дол.США в 2007 році до 1,9 трлн.дол.США в 2008 році. У відношенні до ВВП потоки опустилися на рівень 1991 року. Та й за змістом ці операції не схожі на ті ж самі: інвестори продавали іноземні активи й не видавали нових кредитів, прагнучи повернути хоча б частину власних коштів. Схожим, але меншим за масштабом було зниження транскордонних потоків під час попередніх фінансових криз (Азія-

1997, Росія-1998).

Очікується, що міжнародні потоки капіталу, провідним компонентом яких були банківські позики, швидко не відновляться. Ще одна причина, яка заважатиме швидкому відновленню потоків капіталу, - зниження поточних профіцитів Китаю, Росії, близькосхідних країн, Німеччини, Японії.

Але найкоротшою фінансова криза може виявитися для більшості ринків, що розвиваються: їх глибина (відношення вартості до ВВП) поки невелика, і після кризи інвестори будуть плавно збільшувати частку вкладень в ці ринки. За 1990 - 2007 рр.. фінансові ринки країн, що розвиваються росли середнім темпом в 22% щорічно (тільки за 2007 р. - з25 до 35 трлн.дол.США). 2008 рік приніс зниження вартості фінансових активів країн, що розвиваються на 5 трлн.дол.США, з яких майже половина припала на Китай, а 16% - на Росію. Але у ринків, що розвиваються є великий потенціал. Якщо вартість фінансових активів США і Європи перевищує їх річний ВВП в 3 - 4 рази, то у країнах, що розвиваються, за минулий рік це співвідношення знизилося з 2,18 до 1,65.

До того ж у цих країнах швидше, ніж у розвинених, зростає ВВП, а рівень заощадження набагато вище. Значного фінансування потребує інфраструктура. Сильно відрізняється і потенціал IPO - за оцінкою MGI, у США на ринку котирується близько 70% компаній (за вартістю), а в Китаї - лише близько чверті.

Ще вище потенціал боргових ринків країн, що розвиваються. Якщо в США відношення боргового ринку до ВВП досягло 1,6, а в Європі - 1,2, то в країнах, що розвиваються - всього 0,15. Очевидно, що глибина (відношення вартості до ВВП) ринків, що розвиваються, буде помітно рости. Але це означає, що джерелом одного з таких фінансових криз може стати Китай. Адже фінансові активи досить великі вже нині - в 2,8 разів вище ВВП.

Крім змін самого світового фінансового ринку, змінюється і його структура. Банківські кредити, найпопулярніший до кризи спосіб залучення грошей, втрачають свою привабливість. Їм на зміну прийшли публічні борги: у всьому світі компанії тепер вважають за краще випустити облігації, а не звертатися за черговий позикою в банк. За даними дослідницької компанії Dealogic, обсяг випущених в 2009 році боргових паперів вперше за 14 років її спостережень перевищив обсяг виданих банками корпоративних кредитів: 1,3 трлн.дол.США проти 1,1 трлн.дол.США - таке зараз співвідношення між двома джерелами кредитних ресурсів, тоді як в докризовому 2007 році це співвідношення було майже 1 до 4,5, а за допомогою облігацій (бондів) компанії залучили лише близько 900 млрд.дол.США (рис. 1.)

© Левківський 2010

Global Capital Markets: Entering a new era. [Електронний ресурс] / McKinsey Global Institute. - 2009. - Режим доступу: http://www.mckinsey.com/mgi/publications/gcm_sixth_annual_report/executive_summary.asp 654

Вибір на користь боргових паперів не випадковий. Банки, які мають багато «поганих» боргів, не хочуть повторювати ті ж помилки і посилюють умови та вимоги по своїх кредитах, навіть незважаючи на рекордно низькі процентні ставки, встановлені центральними банками їхніх країн (у США - 0,25%, у Євросоюзі - 1%, у Китаї - 3%). У той же час інвестори не бояться ризикувати і позичати гроші позичальникам, які їх потребують. І чим сильніше їх бажання, тим кращі умови облігацій, що випускаються компаніями.

Слід звернути увагу, що серед найактивніших покупців публічних інструментів - все ті ж банки, відмовляють компаніям у кредитах. Причина цьому проста - купуючи бонди, вони можуть позбутися від них, як тільки їм знадобляться гроші, тоді як виданий кредит надовго зависає у власних портфелях.

Як відзначається в доповіді PricewaterhouseCoopers (PwC), компаніям і банкам, які пережили нинішнй глобальний економічний катаклізм, доведеться адаптуватися до нових, причому суворих, умов. Фінансова система майбутнього, згідно PwC, стане характеризуватися збільшенням відтоку капіталів до країн Сходу, наприклад у Китай, зменшенням обсягів банківської системи з одночасним посиленням її регулювання та неминучим посиленням податкового навантаження. [ ]

Найбільші проблеми, як і слід було очікувати, загрожують розвиненим західним економікам, в першу чергу США, які в докризову епоху здійснювали світовий фінансовий диктат. У найближчій перспективі ж прискориться перерозподіл фінансових потоків із Заходу на Схід, упевнені експерти PwC. Країни, що розвиваються, в ході кризи вже усвідомили свою значущість, що проявилася, наприклад, у створенні неформального клубу G-20. Схід швидко поставив під сумнів гегемонію Заходу у фінансових справах. Серед нових потужних фінансових гравців PwC називає суверенні фонди, а також банки Китаю і країн Перської затоки. Китай, наприклад, зможе посилити інвестиційну активність по всьому світу, вкладаючи кошти, в першу чергу, в проекти по видобутку природних ресурсів. Відзначимо, що золотовалютні резерви КНР становлять трохи менше 2 трлн дол.США.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций