Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций - страница 96

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 

Реалізація нововведень у виробництві потребує використання різноманітних результатів науково-технічної діяльності - патентів на винаходи, ноу-хау, нових технічних рішень тощо. Більшість фірм у пошуках інновацій спираються на власний потенціал, внутрішні джерела -результати діяльності наукових, технологічних, виробничих та маркетингових підрозділів підприємства. Проте, слабкість розвитку корпоративного сектору науки та низька чисельність інноваторів у межах окремого підприємства обмежують можливість цього ресурсу. Лише незначна кількість компаній розширює коло джерел нових ідей та ділової інформації, звертаючись до послуг консалтингових фірм, академічних університетів та галузевих наукових інститутів.

25000

1145

1419

2408

526

20000

15000

10000

5000

0

2000 2001 2002 2003 роки 2004 2005 2006 2007

І        І Впроваджено нових технологічних процесів ф    Освоєно виробництво нових видів продукції

Рис. 2 ■

Рівень впровадження інновацій на промислових підприємствах України [4-11]

Все це впливає на інтенсивність технологічного обміну, залишаючи її на достатньо низькому рівні. Не сприяють, на жаль, поліпшенню у цих питаннях і зміни у сфері інтелектуальної власності, які мають на меті закріплення відношення до об'єктів інтелектуальної власності як до товару. Саме права інтелектуальної власності стають одним з найбільш вартісних елементів суспільного продукту, чим пояснюється необхідність законодавчого захисту та підтримки з боку держави. В умовах побудови інформаційного суспільства та економіки знань нематеріальні активи отримують визначальну роль для подальшого прогресивного розвитку будь-якої держави. Фінансова сила об'єктів інтелектуальної власності проявляється у різниці між ринковою вартістю компанії та вартістю її матеріальних активів. У теперішній час, за різними оцінками, нематеріальні активи найбільших компаній складають близько 40-85% загальної вартості бізнесу. Для ефективного функціонування національної інноваційної системи особливе значення має саме виконання власних досліджень та розробок. Проте, економічна ситуація в країні створює умови, коли форми взаємозв'язку у сфері передачі технологій найчастіше зводяться до закупівлі уречевлених технологій - готового обладнання.

Початок ХХІ ст. характеризується збільшенням витрат вітчизняних підприємств на охорону прав на об'єкти промислової власності та використання раціоналізаторських пропозицій. Така тенденція спостерігається у більшості країн, як наслідок - зростає їх результативність, серед показників якої можна виділити - кількість патентних заявок, які подаються національними та іноземними заявниками до патентних відомств країн та кількість статей, опублікованих у провідних наукових журналах світу. Як видно з діаграми, представленої на рисунку 3, в Україні останніми роками поліпшились показники сфери інтелектуальної власності, що дозволило їй конкурувати по цих показниках з такими країнами як Сінгапур та Фінляндія. Як бачимо, безумовними лідерами у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності є США та Китай. При порівнянні даних за 1995 р. та 2006 р. привертає увагу дуже значні (майже у 10 разів) темпи приросту показника у Китаї, за рахунок чого він перемістився на 4 позиції. Значна динаміка (збільшення у 1,5-2 рази) показника притаманна і США, Німеччині, Канаді, Росії. Суттєві позитивні зміни, при невеликих абсолютних значеннях, відбулись у сфері інтелектуальної власності в Сінгапурі та в нашій країні (3-4-разове збільшення значень показника).

0 50000        100000       150000      200000       250000 300000

Кількість поданих заявок

Рис. 3 - Кількість поданих заявок у патентні відомства країн [складено за 1, 4-11]

Аналіз тенденцій у сфері охорони та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності в Україні доводить, що 1995-2007 роки характеризуються достатньо стабільними позитивними змінами, хоча вони ще дуже помірні для забезпечення інноваційного прориву в економіці. У 2008 році також зберігався достатньо високий рівень винахідницької активності. Серед результатів творчої діяльності є «піонерні» винаходи та новітні розробки у сфері лазерної, кріогенної, аерокосмічної техніки, створення програмних продуктів, суднобудування, засобів зв'язку тощо. Треба відзначити, що поступово діяльність вітчизняних державних органів системи охорони інтелектуальної власності сприяєінтеграції нашої країни у світове співтовариство. Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності та інші впливові міжнародні організації визнають значну законодавчу та організаційно-правову роботу, яка здійснюється у сфері інтелектуальної власності нашої країни. Серйозним досягненням та результатом такої роботи стало включення України до членства в СОТ. Національна законодавча база для сфери інтелектуальної власності більшою мірою вже сформована і адаптована до законодавства ЄС. Головною метою процесу гармонізації законодавства стало удосконалення механізмів захисту прав інтелектуальної власності. Суттєвих позитивних зрушень досягнуто у термінах та якості проведення експертизи заявок на винаходи - терміни видачі патенту скоротились з 30 до 15 місяців, що значно ближче до вимог Паризької Конвенції (12 місяців). Запроваджено сучасні інформаційні та автоматизовані системи для роботи експертів, створено розгалужену патентно-інформаційну базу, низку інформаційно-довідкових систем та систем пошуку. Проте, треба констатувати, що в Україні вирішення питання належного забезпечення та захисту авторських прав ще далеко від завершення.

Підготовка та наявність професійного інноваційного менеджменту є однією з важливих, але донині слабких ланок у розвитку інноваційної діяльності вітчизняних суб'єктів господарювання. Існує нагальна необхідність у керівниках та спеціалістах, які здатні на високому професійному рівні здійснювати комерціалізацію науково-технічних розробок, просувати вітчизняні наукові продукти на сучасний світовий ринок високих технологій.

Важливим етапом забезпечення життєздатності ланцюгу «освіта-наука-виробництво» є комерціалізації результатів науково-технічної діяльності, тобто їх впровадження у сферу виробництва з метою отримання прибутку або іншої вигоди. Досягнення мети підвищення конкурентноздатності на внутрішньому та закордонному ринках за рахунок комерційного використання нових технологій часто гальмується через слабкість завершальних етапів дослідницьких проектів, відсутність у них інноваційних перспектив, низький рівень технічних рішень, які пропонуються, недосконалість системи передачі технологій.

В умовах ринкової трансформації держава не виступає гарантом фінансування цього процесу та покриття можливих ризиків. Хоча без певної державної підтримки комерціалізація взагалі приречена на поразку. Проблема комерціалізації вітчизняних об'єктів інтелектуальної власності полягає не лише у слабкості зв'язків між ланцюгами трикутника «освіта - наука - виробництво», але й у різному відношенні до технології, як товару, національних та зарубіжних фахівців. Українські спеціалісти технологією вважають розробку, в якій вирішено певні наукові та інженерні задачі, яка забезпечуватиме певний результат, за умов її адаптації до конкретного виробництва. Зарубіжні ж спеціалісти технологію вважають системою, яка готова до безпосереднього використання будь-яким замовником без додаткових втручань.

Існує багато форм і механізмів фінансування інноваційної діяльності. Проте, для нашої країни в сучасних умовах основним джерелом залишаються власні кошти підприємств, і незначна частка - кредити, бюджетне фінансування, позабюджетні фонди, іноземні інвестиції. Іноземні інвестиції спрямовуються переважно у виробництво продукції харчової (кожна п'ята) та легкої промисловості - галузі з швидкою віддачею від капіталовкладень, гарантованим споживчим попитом, високою якістю продукції. У структурі іноземних інвестицій відсоток вкладень у науку та наукове обслуговування близький нуля. Зарубіжне інвестування, особливо якщо воно здійснюється ТНК, спрямовується у низькотехнологічні галузі української економіки. ТНК передають свої апробовані та нерідко застарілі технології і не вкладають кошти в наукомісткі виробництва [3, С.114]. Серед перешкод, які стримують приплив зарубіжних інвестицій в нашу країну, інвестори відмічають такі, як:

- часта зміна законодавства;

- нерозвиненість інфраструктури і логістики (організація роботи митниць, забезпечення зв'язком, житлом тощо);

- невизначеність щодо земельного питання;

- низький рівень володіння населенням країни-реципієнта іноземними мовами;

- низький рівень захисту національних інтересів владними структурами (полегшення процедури ввозу імпорту після вступу до СОТ та старі умови експорту продукції);

- політична нестабільність в країні, протиріччя та невизначеність у подальших перспективах.

Загострення конкурентної боротьби в світі, що глобалізується, вимагає вирішення проблем конкурентоспроможності не лише держав або підприємств, а й регіонів. Тому при формуванні регіональних стратегій соціально-економічного розвитку перш за все мають визначатись конкурентні переваги та пріоритети певного регіону, а метою їх бути - досягнення високого рівня життя населення, інвестиційна привабливість та ефективність економіки регіону, тобто - конкурентоспроможність ринків праці, товарів та капіталу. Загострення конкурентної боротьби між адміністративними структурами різних регіонів дозволить отримати, як результат, забезпечення високого рівня життя населення в регіоні, яке позитивно відіб'ється на припливі кваліфікованих кадрів, прирості населення, розвитку сприятливого підприємницького середовища. Викладені результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

Країни, що беруть участь у процесах глобалізації, мають різний фінансово-економічний потенціал і перебувають на різних стадіях розвитку національних економік. Концепція ліберального розвитку економіки, яка панує в загальносвітовому масштабі, виявляється для розвинутих країн дуже корисною, а для інших країн - створює умови для руйнування національних економік і фінансової залежності. Країни, що розвиваються, вирішуючи проблеми ринкової трансформації, щоб вистояти у боротьбі, мають визначити та вибороти своє місце у міжнародному поділі праці і досягти стану конкурентоспроможної спеціалізації, спираючись на використання своїх порівняльних переваг.

Інноваційний розвиток залишається найважливішим фактором довгострокового сталого розвитку та розв'язання багатьох глобальних проблем, навіть враховуючи тимчасові кризові явища у світовій фінансовій сфері та економіці ряду країн.

Задекларований низкою вітчизняних державних стратегічних документів інноваційний курс вітчизняної економіки багато в чому так і залишається декларацією про наміри - зберігається низький рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств. не всі закони на теперішній час є діючими. Припинено, або відмінено статті законів, які містять механізм стимулювання та пільгові умови щодо підтримки розвитку інтелектуальної власності та інновацій. Недостатнє бюджетне фінансування, нерозвиненість кредитування, венчурного інвестування, страхування, низькі темпи створення інноваційної інфраструктури, незначна частка інноваційної продукції в структурі товарообігу, недостатність залучення організаційно-економічних стимулів інноваційної діяльності, посилення політичної нестабільності в державі стримують кардинальні та прогресивні зміни не тільки в інтелектуальній сфері, а й в економіці країни в цілому.

Під впливом певних зовнішніх об'єктивних причин знизилась зацікавленість компаній до інтелектуальної складової інноваційного процесу - досліджень і розробок, придбання нових технологій, прав на патенти, патентних ліцензій тощо. З часом це може призвести до погіршення якості та рівня новизни інновацій, подальшого падіння інноваційної активності. Успіх окремих підприємств високотехнологічного сектору економіки, на жаль, не в змозі змінити реальне положення у вітчизняній інноваційній сфері.

Відсутність значного покращення в інноваційній сфері багато в чому обумовлюється відсутністю уваги до проблеми впроваджень інновацій в реальну економіку з боку держави. Недостатність власних коштів, державного фінансування, обмеженість ресурсного забезпечення гальмує реалізацію інноваційних проектів та, в цілому, рівень інноваційної активності в економіці країни.

Іноземні інвестиції в науку та наукове обслуговування практично не здійснюються. Інвестування вітчизняних підприємств у наукові дослідження та розробки на дуже низькому рівні у порівнянні не тільки з розвинутими країнами, але й з сусідніми країнами - колишніми республіками СРСР. Досягнення мети підвищення конкурентоспроможності не можливе без стратегічного інвестування у перспективні дослідження, випереджальні технології, які можуть бути затребувані на світовому ринку.

Визначення та селективна підтримка пріоритетних напрямків; достатнє, проте чітко контрольоване цільове фінансування; сприятливе економічне середовище та законодавче забезпечення; підтримка новаторського світогляду та підприємницької ініціативи на всіх рівнях господарювання; розумне, виважене запозичення кращого зарубіжного досвіду при безумовному збереженні та примноженні досягнень національних наукових шкіл та традицій - все це має стати основою сучасної національної інноваційної системи. Реалізація заходів, які приведуть до усунення вказаних проблем, забезпечать перехід економіки до інноваційної моделі, спрямовані на розвиток інтелектуального потенціалу в інтересах економіки, суспільства, всієї держави.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010 СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Инновационное развитие - основа модернизации экономики России: Национальный доклад. - М.: ИМЭМО РАН, ГУ-ВШЭ, 2008. -

168 с.

2. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук'яненко та ін.: Керівник авт. колективу і наук. ред. О.Г. Білорус. - К.: КНЕУ, 2001. - 733 с.

3. Економічні проблеми ХХІ століття: міжнародний та український виміри / За ред. С.І. Юрія, Є.В. Савельєва. - К.: Знання, 2007. - 595 с.

4. Статистичний збірник "Наукова та інноваційна діяльність в Україні в 2000 р." К.: Держкомстат, 2001. - 290 с.

5. Статистичний збірник "Наукова та інноваційна діяльність в Україні в 2004 р." К.: Держкомстат, 2005. - 360 с.

6. Статистичний збірник "Наукова та інноваційна діяльність в Україні в 2005 р." К.: Держкомстат, 2006. - 362 с.

7. Статистичний збірник "Наукова та інноваційна діяльність в Україні в 2006 р." К.: Держкомстат, 2007. - 369 с.

8. Статистичний збірник "Наукова та інноваційна діяльність в Україні в 2007 р." К.: Держкомстат, 2008. - 364 с.

9. Україна у цифрах у 2005 році: Кор. стат. дов. - К.: Держкомстат України, 2006. - 248 с.

10. Статистичний щорічник України за 2006/2007 рік / За ред. О.Г. Осауленка.- Держкомстат України. - К: ТОВ «Видавництво «Консультант»», 2007/2008.

11. Україна у цифрах у 2006/2007 році: Статистичний збірник / За ред. О.Г. Осауленка. - К.: ТОВ «Видавництво «Консультант»», 2007/2008. -

250с.

РЕЗЮМЕ

В статті викладено результати дослідження автора щодо ролі інновацій та інтелектуальної власності в структурних перетвореннях економіки України в умовах глобалізації.

РЕЗЮМЕ

В статье изложены результаты исследований автора относительно роли инноваций и интеллектуальной собственности в структурных преобразованиях экономики Украины в условиях глобализации.

SUMMARY

The results of author's researches in relation to the role of innovations and intellectual property in structural transformations of economy of Ukraine in the conditions of globalization are given in the article.

КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ НАЦИОНАЛЬНЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ МЕТАЛЛУРГИЧЕСКОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ НА МИРОВОМ РЫНКЕ В УСЛОВИЯХ УСИЛЕНИЯ ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ

Власова Т.В., к.е.н., доцент, ДонНУ Гнилорыбов М.А., ДонНУ

Современными условиями экономического функционирования государств и компаний являются усиливающиеся глобализационные и интеграционные процессы. Данные процессы затрагивают деятельность всех хозяйствующих субъектов и в первую очередь тех, которые осуществляют свою деятельность на мировом рынке.

Металлургическая отрасль - одна из наиболее конкурентоспособных в украинской экономике и играет важную роль в формировании макроэкономических показателей страны. Все основные предприятия национальной металлургии являются активными участниками мирового рынка стали. Их экспорт составляет от 70% до 85% от объема производства, что делает их чувствительными к мировому колебанию конъюнктуры. В условиях глобального кризиса металлургия одна из первых отраслей экономики Украины, которая ощутила на себе влияние мирового спада потребления стали. В данный момент актуальными вопросами национальной металлургии является стратегическое формирование конкурентных преимуществ.

В Украине вопросы конкуренции и конкурентоспособности регулируются следующими действующими законодательными актами:

Закон Украины «Про захист від недобросовісної конкуренції»;

• Закон Украины «Про захист економічної конкуренції»;

• Закон Украины «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Между понятиями конкурентоспособности на различных уровнях существует тесная внутренняя и внешняя зависимость (рис. 1.). С

одной стороны, государственная и отраслевая конкурентоспособность в конечном итоге зависят от способности конкретных товаропроизводителей выпускать конкурентоспособные товары. Но с другой стороны, выпуск конкурентоспособной продукции может осуществляться в условиях, созданных для товаропроизводителей в отрасли и в стране в целом.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111 


Похожие статьи

Ю В Макогон, В П Шевченко - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций