Д І Манцуров - Використання концепції багатофакторної продуктивності для прогнозування розвитку економіки - страница 1

Страницы:
1  2 

11. Афанасьев І. Є. Економічний ризик та деякі аспекти моделювання стохастичності виробничо-економічних процесів гірничорудного підприємс­тва / І. Є. Афанасьєв. — Кривий Ріг, 2006. — №6. С. 42—46. (Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ: Науковий збірник)

12. Афанасьев І. Є. Імітаційна модель оцінки додаткового економічного ефекту від виробництва концентрату / Збірник наукових праць II Всеукраїнсь­кої науково-практичної конференції «Сучасні проблеми моделювання склад­них економічних систем». - Кривий Ріг, 22—23 квітня 2010. С. 3—5.

13. Афанасьев І. Є. Моделювання дисперсії точкових значень вмісту за­ліза в підірваній гірській масі в межах екскаваторного блоку кар'єру / І. Є. Афанасьєв. — Кривий Ріг, 2009.-№ 3(19). — С. 66—70. — (Віс­ник Криворізького економічного інституту КНЕУ: Науковий збірник).

Стаття надійшла до редакції 29.11.2010 р.

УДК: 338.27

Д. І. Манцуров, аспірант

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ВИКОРИСТАННЯ КОНЦЕПЦІЇ БАГАТОФАКТОРНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

І РОЗРОБЛЕННЯ АНТИКРИЗОВИХ ЗАХОДІВ

АНОТАЦІЯ. Стаття присвячена актуальним проблемам розроблення і використання методологічних принципів концепції багатофакторної продуктивності для прогнозування розвитку економіки України і форму­вання системи державних антикризових заходів та їх реалізації в процесі управління економікою країни.

АННОТАЦИЯ. Статья посвящена проблемам разработки и использова­ния методологических принципов концепции многофакторной продук­тивности для прогнозирования развития экономики Украины и форми­рования системы государственных антикризисных мер, их реализации в процессе управления экономикой страны.

ANNOTATION. The article Is devoted the problems of development and use of methodological principles of conception ofthe multivariable productivity for prognostication of development of economy ofUkraine and forming ofthe system of state anticrisis measures, their realization in the process of management the economy of country.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: статистичне моделювання, виробнича функція, чинники економічного зростання, виробничі фактори та ресурси, багатофакторна регресія,параметри функції, довго-, та середньостроковий прогноз.

Вступ

Як відомо, економічні системи розвивається, використовуючи з різним рівнем ефективності наявні ресурси і фактори, що зна­ходяться у певній комбінації та співзалежності. Для оцінки впли­ву цих факторі на функціонування економіки і, як результат, на її зростання, необхідні методичні інструменти, які б враховували отриманий ефект з витратами ресурсів.

© Д. І. Манцуров, 2011

З метою поглиблення макроекономічного аналізу, як інфор­маційної основи для прийняття рішень у сфері економічної полі­тики, все більшої актуальності набуває прогнозування економіч­ного розвитку на основі оцінки факторів економічного зростання, зокрема капіталу, праці, енергії, матеріалів і послуг і прийняття на цій основі управлінських рішень щодо підвищення ефективності функціонування національної економіки.

Постановка задачі

Для досягнення поставленої мети в рамках цього дослідження вирішено такі задачі.

1. Дослідження світового досвіду з прогнозування економіч­ного розвитку на основі розрахунку багатофакторної продуктив­ності, зокрема проекту ЄС- KLEMS, з метою його адаптації до віт­чизняних умов і наявної інформаційної бази.

2. Підготовка методичних рекомендацій щодо аналізу ефектив­ності факторів виробництва: капіталу, праці, енергії, матеріалів та послуг.

3. Розробка методичних рекомендацій прогнозування розвит­ку економіки на середньостроковий період на основі розрахунку багатофакторної продуктивності (капітал, праця, енергія, матері­али і послуги).

Основна частина

Питання про джерела продуктивності є наріжним каменем класичної політекономії. Наукові суперечки про продуктив­ність у розвинених економічних системах починаються з поси­лань на роботи Роберта Солоу, що з'явились в 1956—1957 рр. і запропоновану ним у жорсткій неокласичній інтерпретації модель сукупної виробничої функції з метою пояснити дже­рела і процес зростання продуктивності в американській еко­номіці.

На підставі проведених розрахунків Солоу зробив висновок, що валовий випуск на душу населення в американському приват­ному нефермерському секторі виріс удвічі за період з 1909 по 1949 р. — «на 87,5 % зростання було викликано технологічними змінами, а на ті, що залишилися 12,5 % збільшенням викорис­тання капіталу».

Цей висновок був зроблений на основі розкладання зростання по чинниках на основі виробничої функції Y = F(K, L, A) [2]. Пе­рехід до темпів зростання приводить до виразу:

f= — + (^) K + (^) т ■ «

де FK, FL — граничні продукти чинників, а tfpg = l^^la

темп зростання технічного прогресу або сукупної факторної про­дуктивності.

Оскільки в моделі Солоу передбачається постійність віддачі від масштабу, залишок може розглядатися і як оцінка зростан­ня СФП, і як оцінка технічного прогресу. При цьому для оцін­ки технічного прогресу не треба проводити економетричне оцінювання параметрів виробничої функції. Цей висновок став базою для багатьох подальших робіт, присвячених декомпози-ції зростання.

Проект KLEMS являє собою новий етап у вивченні продуктив­ності і чинників її зростання. Однією з головних цілей проекту є вивчення продуктивності на рівні окремих галузей і аналіз їх вкладу в загальне зростання продуктивності на рівні економіки в цілому. Проект розвиває принципи обчислення продуктивності, сформульовані в СНР 1968 року. Це стосується більш докладних положень про обчислення витрат праці і капіталу, які враховують не тільки кількість, але і якість цих ресурсів.

У СНР 1968 року сукупна факторна продуктивність (тобто продуктивність факторів виробництва — праці і капіталу) розгля­дається як показник, що характеризує зміну ефективності вироб­ництва у звітному періоді порівняно з базисним. У загальному ви­гляді ефективність виробництва вимірюється співвідношенням результатів виробництва і витрат на виробництво. Як показник, що характеризує результати виробництва, використовується валова додана вартість. Витрати на виробництво включають витрати пра­ці і витрати капіталу.

Витрати праці вимірюються як добуток відпрацьованих годин найманими працівниками та самостійно зайнятими особами у звітному і базисному періодах на середньочасову оплату праці в базисному періоді. Цей розрахунок рекомендується робити за ти­пами працюючих (наймані працівники і самостійно зайняті осо­би), за категоріями працівників і за галузями. Для самостійно за­йнятих осіб дані про відпрацьовані години і про середньочасовуоплату праці визначаються розрахунковим шляхом на основі ви­біркових обстежень або відповідних даних про найманих праців­ників з необхідними коректуваннями.

Як показник витрат капіталу використовуються дані про вало­ву (повну) відновну вартість основних фондів у звітному і базис­ному періодах у цінах базисного періоду.

Індекс сукупної факторної продуктивності є відношенням ін­дексу валової доданої вартості до індексу сукупних витрат праці і капіталу у звітному періоді порівняно з базисним.

Р = VA / Fj = VA / (LWL + CWe), (2)

де Р — індекс сукупної факторної продуктивності, VA — індекс валової доданої вартості, Fj — індекс сукупних витрат праці і капіталу, L — індекс витрат праці, С — індекс витрат капіталу,

WL і We — частка витрат праці і капіталу у створенні валової доданої вартості.

Індекс сукупних витрат праці і капіталу (FI) визначений як се­редньозважене індексів витрат праці і витрат капіталу, при цьому в якості ваг приймається їх відносний внесок у створення доданої вартості. Для праці він вимірюється величиною оплати праці най­маних працівників і частини валового змішаного доходу, що від­повідає трудовому внеску самостійно зайнятих осіб у створення доданої вартості підприємств домашніх господарств. Для капіта­лу внесок у створення доданої вартості вимірюється величиною валового прибутку та іншої частини валового змішаного доходу, еквівалентної прибутку підприємств домашніх господарств. Сума цих компонентів приймається за одиницю, і по відношенню до неї визначаються частки витрат праці і капіталу (в ряді джерел для позначення цього показника використовується термін «бага-тофакторна продуктивність»).

Методологія обчислення показників продуктивності, яка ви­користовується в проекті KLEMS, ґрунтується на принципах СНР 1993 року та Європейської системи рахунків (ЄСР) 1995 року. Зокрема, вона передбачає використання показників таблиць ви-трат-випуску, ланцюгових індексів цін і кількості, а також роз­глядає комп' ютерне програмне забезпечення як елемент основ­них фондів.

Зростання сукупної факторної продуктивності визначається як різниця між індексом фізичного обсягу випуску і тією частиною його зростання, що визначається роллю окремих факторів у йогозабезпеченні. Внесок цих факторів у зростання випуску розрахо­вується шляхом зважування індексів фізичного обсягу окремих компонентів витрат по їх часткам у вартості випуску, тобто за та­кою формулою:

JFPY = JY - (JXVX +JLvl + JKvk), (3)

де jFpY індекс зростання сукупної факторної продуктивності з випуску;

JY — індекс фізичного обсягу випуску;

JX, JL, JK — індекси фізичного обсягу окремих компонентів витрат;

vX, vl, vk — середні за два роки частки окремих компонентів витрат у номінальній вартості випуску.

Розглянемо, за допомогою яких показників визначається вне­сок окремої одиниці кожного ресурсу у формування вартості продукції, що виробляється. Так, якщо на вході маємо основні за­соби (ОЗ), а на виході — їхню споживану частку (А), то відно-

•    _А_     • • •

шення цих показників (     ) свідчить, що в розгляданому періоді

(році) кожна одиниця ОЗ перенесла на новостворену вартість продукції частину своєї вартості, яка являє собою середню норму амортизації залучених до виробництва основних засобів (Н). Тоді

Н = —, А=ОЗН. (4)

Відношення обсягів проміжного споживання (ПС) до обсягів оборотних коштів (ОК) свідчить, що в розглянутому періоді кож­на одиниця ОК багаторазово перенесла на новостворену вартість продукції свою вартість (Z):

Z = , nC=QKZ. (5)

Заміна вхідних показників виробничої системи не порушує порядок розрахунків показника ефективності, бо значення показ­ників на початку поточного року тотожні відповідним підсумко­вим показникам попереднього року, змінюється тільки економіч­не навантаження здобутих результатів.

Оскільки чинники виробництва взаємозв' язані, то зміна у ви­користанні одного з ресурсів може опосередковано посилити (або послабити) вплив іншого на підсумковий результат, Так, упрова­дження нової техніки, технології може призвести до зменшенняфондовіддачі; проте за рахунок зниження матеріальних витрат і трудомісткості виготовлюваної продукції, зумовленого впрова­дженням, економічна ефективність може значно підвищитися.

Аналізуючи вплив факторів на зміну економічної ефективності виробництва товарів та послуг, необхідно розрізняти два поняття — «віддача економічного ресурсу», що позначає обсяг випуску, який припадає на одиницю того чи іншого ресурсу, — фондовід­дача основних засобів (f), коефіцієнт оборотності оборотних кош­тів ), продуктивність праці зайнятих (ПП), — і поняття «ефек­тивність використання економічного ресурсу», що є внеском відповідного ресурсу в загальний економічний ефект у результаті об' єднання та взаємодії всіх ресурсів у процесі виробництва.

Згідно методики зроблено розрахунок змін економічної ефек­тивності виробництва України за період з 2001 по 2008 роки. Ана­ліз табл. 1 показує, що за цей період обсяг випуску в постійних ці­нах 2000 р. підвищився майже в 1,9 разу. Це зумовило підвищення продуктивності праці на 79,2 %, головним чином, за рахунок збіль­шення масштабів виробництва, фондовіддачі — на 67,2 % за пе­ріод до 2007 року (максимальний показник фондовіддачі у 2005 році 170,4 %). У зв' язку зі змінами бухгалтерського обліку окре­мих видів основних засобів, починаючи з 2007 року, до даних з їх вартості включено вартість довгострокових біологічних активів тваринництва та рослинництва, пов' язаних з сільськогосподарсь­кою діяльністю, і це однією з причин зменшення фондовіддачі у 2008 (приріст 44,6 %), інша причина — стрімке зростання інвести­цій в основний капітал у 2007 та 2008 роках.

Таблиця 1

ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГІВ ВИПУСКУ (ВТП) В ЦІНАХ ПОПЕРЕДНЬОГО РОКУ І ПОСТІЙНИХ ЦІНАХ 2000 р. В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ ЗА 2000—2008 рр.

Рік

Випуск 'ринкових цінах

Агрегований індекс-дефлятор

випуску ( ) (частка одиниці)

Випуск (млн грн)

Темпи ростання випуску

в цінах

2000 р. (% )

до по­перед­нього року

до 2000 р.

у цінах поперед­нього року (1:2)

у цінах 2000 р. (1:3)

до по­перед­нього року

до 2000 р.

1              2           3 4              5 6 7

2000 399701        —         1 ' — " 399701 100 100 ~

2001 484220 ~Ц)94~ 1,094 ' 442614 ~ 442614 110,7 110,7~

2002 528624 ~Тд33~ 1,130 ' 511737 ~ 467767 105,7 117,0~

Закінчення табл. 1

Рік

Випуск у ринкових цінах

Агрегований індекс-дефлятор

випуску ( ) (частка одиниці)

Випуск (млн грн)

Темпи ростання випуску

в цінах

2000 р. (% )

 

 

до по­перед­нього року

до 2000 р.

у цінах поперед­нього року (1:2)

у цінах 2000 р.

(1:3)

до по­перед­нього року

до 2000 р.

 

1

2

3

4

5

6

7

2003

630831

1,07

1,209

589562

521689

111,5

130,5

2004

842055

1,168

1,412

720938

596206

114,3

149,2

2005

1048481

1,192

1,684

879598

622788

104,5

155,8

2006

1252209

1,108

1,865

1130153

671300

107,8

168,0

2007

1650992

1,196

2,231

1380428

740037

110,2

185,1

2008

2196052

1,324

2,954

1658650

743470

100,5

186,0

Водночас віддача оборотних коштів за період зросла тільки на 6,1 %. Темпи зміни останнього показника значно коливаються: у 2002—2003 рр. вони були нижчими, ніж у попередніх періодах, у 2004—2005 рр. — досить високими (12,6 і 9,6 %, відповідно), а в 2006 році віддача оборотних коштів зменшується на 7,0 % відно­сно попереднього року, у 2007—2008 рр. відбувається незначне зростання до 96,7 і 98,0 % відповідно. Серед головних причин та­кого спаду — структурні зрушення в обсягах випуску на користь підприємств з відносно низькою оборотністю оборотних коштів (розділи «Торгівля автомобілями ...» та ін.) і серйозне підвищен­ня цін на енергоносії, зокрема на природний газ, ціни на який зросли з 96 дол. за 1000 м3 у 2005 р. до 179,5 дол. у 2007 р.

Для визначення впливу продуктивності факторів на зміну ВВП використано ряди даних за 2000—2008 рр. у поточних ці­нах: випуску товарів і послуг, валової доданої вартості, вартості основних засобів, чисельності зайнятого населення, фонду опла­ти праці, спожитих паливно-енергетичних ресурсів (показники енергетичної галузі з таблиці «витрати—випуск»: виробництво та розподілення електроенергії, газу та води), спожитих матеріалів (загальне проміжне споживання з таблиці «витрати-випуск»: сільського господарства, мисливства, лісового господарства, ри­бальства; добувної та переробної промисловості) та послуг (будів­ництво, торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, діяльність готелів та ресторанів, діяльність транспорту та зв' язку).

У формалізованому вигляді функції залежності ВВП від про­дуктивності факторів можна представити наступним чином:

Yt = f (PKt, PLt, PEt, PMt, PS), (6)

де Yt — ВВП, у поточних цінах; PKt — продуктивність капіталу; PLt — продуктивність праці; PEt — продуктивність енергії; PMt — продуктивність матеріалів; PSt — продуктивність послуг.

Виробничу функцію представимо у мультиплікативному ви­гляді, як це пропонує проект EU-KLEMS:

V = A Hm K„, (7)

де V індекс фізичного обсягу ВВП;

A — сукупна факторна продуктивність в умовних одиницях (шукана величина);

H — усереднена за певний часовий період сила праці в масш-табованих по ВВП умовних одиницях. Поняття «сили праці»» ви­ступає як відношення кількості відпрацьованого часу за рік усіма працюючими до астрономічної кількості годин у році, що дорів­нює 8640 год.

Задача прогнозування параметрів виробничої функції полягає в тому, щоб знайти всереднені величини параметрів, які б охоп­лювали передпрогнозний і прогнозований періоди одночасно.

Значення ВВП, сили праці та інвестицій для двох передпрог-нозних і одного прогнозного рівних часових періодів:

Т1 = 2004—2007; Т2 = 2008—2011; Т3 = 2012—2015.

Еластичність відноситься до категорії перетворюючих функцій.

Показник еластичності відповідає на питання, наскільки від­сотків зміниться функція, якщо аргумент зміниться на 1 % .

За визначенням еластичність ряду аргументів Х по ряду функ­ції Y є відношення темпів приросту по ряду функції до темпів приросту по ряду аргументів:

E(t) = ((yt - yt-1)/yt)/((xt - xt - 1)/xt) = Jyt/Jxt. (8)

У якості функції виступає ряд темпів приросту ВВП у незмін­них цінах.

У якості аргументів виступають темпи приросту факторів ви­робництва:

1) сила праці;

2) інвестиції в основний капітал в незмінних цінах.

Графік еластичності сили праці є складною кривою, що не підда­ється простим видам регресії. Для вирішення задачі спочатку почат­кові дані замінимо оберненою функцією u = 1/Evht, котру апрокси-муємо квадратною параболою за методом рівних площин:

U = U(u), t = 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 для 2009—2015 років.(9)

Після екстраполяції зворотної еластичності на прогнозний пе­ріод отриманий результат знов обернемо і, таким чином, отрима­ємо прогноз еластичності сили праці на 2009—2015 роки:

EAvht = 1/Ut, t = 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 для 2009—2015 років. (10)

Наступним етапом є побудова рядів у поточних цінах та зна­ходження параметрів лінійної моделі методом МНК. У результа­ті, використовуючи програму E-views 6, отримали багатофактор-ні моделі, які описують зміну ВВП (залежну змінну — у) під впливом продуктивності факторів: капіталу — х1, праці — х2, матеріалів — х3, енергії — х4, послуг — х5. Таким чином, отримали моделі: І. Залежність ВВП від продуктивності факторів:

GDP = 43807,7 X P_K + 9135,9 X P_L - 753316,397 X P_M + 946727,466 X P_E - 234908,8 X P_S + 283794,2, (11)

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Д І Манцуров - Використання концепції багатофакторної продуктивності для прогнозування розвитку економіки

Д І Манцуров - Статистичні методи оцінювання ймовірності виникнення фінансово- економічних криз