М В Чугуєнко - Життя та ідеї дм донцова - страница 1

Страницы:
1 

Електронна бібліотека

видань історичного факультету

Харківського університету

Чугуєнко М. В. Життя та ідеї Дм. Донцова // Материалы международной конференции молодых историков. - Харьков, 1994. - C. 89 - 93.

При використанні матеріалів статті обов'язковим є посилання на її автора з повним бібліографічним описом видання, у якому опубліковано статтю. Дана електронна копія статті може бути скопійована, роздрукована і передана будь-якій особі без обмежень права користування за обов'язкової наявності першої (даної) сторінки з повним бібліографічним описом статті. При повторному розміщенні статті у мережі Інтернет обов'язковим є посилання на сайт історичного факультету.

Адреса редакційної колегії:

Україна, 61077, Харків, пл. Свободи, 4,

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна,

історичний факультет. E-mail: istfac@univer.kharkov.ua

©Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна; історичний факультет ©Автор статті

©Оригінал-макет та художнє оформлення - зазначене у бібліографічному описі видавництво ©Ідея та створення електронної бібліотеки - А. М. Домановський

0) НЭП заставил изменить структуру контрольных органов рсдедать главный упор на фактический (текущий) и последую-

контроль государственных учреждений. |;3) В своей деятельности РКИ Харьковской губернии тесно рнтактировала с правоохранительными органами, передавая им ітерлальї для привлечения « ответственности лиц, виновных ^злоупотреблениях.

Литература

1. Харьковский областной Государственный Архив.

2. Ленин В. И. Доклад о замене разверстки натуральным налогом марта//Избр энные произведения Т. 3 — М. Издательство политиче-

рй литературы — 1970 — с. 509—522.

■ 3. Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях съездов, иференций и пленумов ЦК Т. 1 — К. Издательство политической лите-атуры Украины — 1976 — 1062 с.

4. Морозов Л. Ф., Портнов В. П. Социалистический контроль в СССР. Исторический очерк М. Издательство политической литературы 1984 »—239 с. 5- История Украинской ССР Т. 6 — К. — Наукова думка — 1984 — 655 с.

ЧУГУЕНКО М. В. І ЖИТТЯ ТА ІДЕЇ Дм. ДОНЦОВА

'" Дмитро Іванович Донцов є одною з найвидатніших і яскраві­ших постатей в історії української суспільно-політичної думки "XX сторіччя.

Чільний ідеолог і теоретик українського націоналізму, про­відний громадсько-політичний діяч, самобутній філософ, історик, визначний коріфей публіцистики і блискучий літературний кри­тик світового рівня, редактор і видавець журналів і пресових агентств — ось такою багатогранною була діяльність цієї без­перечно талановитої людини.

Пройшло вже майже двадцять років з того момента, як помер Дмитро Доінцов, але і по сьогодні актуальність йото ідей не тіль­ки не зменшується, а й навпаки, чимдуж зростає з кожним кро-1 ком нашої молодої української держави. Тому цілком ма€ рацію 'лондонський часопис «(Визвольний шлях», коли пише, що Донцо­ва «слід вважати не лише як «батька» чи передового класичного ідеолога українського націоналізму, але теж як політичного ві'зі-атора, якого час у світовому масштабі щойно надходить» (6; 4).

Треба сказати, що на протязі кількох десятиріч в радянській пресі та науковому офіціозі ім'я Дмитра Донцова аібо просто замовчувалося, або всілякими способами плямувалося. Як тільки "йото не називали: і зрадником, і прислужником іноземних імпе­ріалістів, і фашистським прихвостнем. При цьому не гребували й прямими фальсифікаціями донцовських текстів аби тільки довести, що ці лайливі епітети мають під собою хоч якийсь тамгрунт. Та й взагалі радянські автори аргументацією себе особлі во не обтяжували. Досить було затаврувати погляди Донцова буржуазний націоналізм, і серйозний науковий аналіз його св огляду ставав зовсім не потрібний. Але ж чи можна вважа-Донцова буржуазним націоналістом в класичному розумій цього слова, якщо він, по-перше, не схвалював націонал винятковості українського народу, його метою було бачити укрі їнців нормальною європейською нацією; а, по-друге, Донцов зі сім не виступав за те, що українська нація є безбуржуазною а безкласовою. Себто його погляди не вміщувались в прокруст ліжко радянсько^ пропаганди, і досить слушно зазначає відом український закордонний історик Ів. Лисяк-Рудницький, що «бу; жуазний націоналізм» — це більш форма лайки, ніж науко; категорія. (10; 95). А нещодавно цікаве зізнання зробив одні з авторів численних книжок про так званий буржуазний наці налізм М. Е. Горелов. Так от він пише, що та однозначно-неП' тивна оцінка філософської і публіцистичної діяльності Донцов; з боку радянських дослідників була дана «з позиції тоталітарної ідеології». (6; 4).

Ким же насправді був Дмитро Донцов і обороні яких ідей] присвятив він своє життя?

Дм. Ів. Донцов народився 29 серпня 1883 року в місті Мелі тополі, в українській національно свідомій, але російськомовній родимі. Він отримав непогану освіту: вивчав юриспруденцію в Петербурзі і Відені, а в 1917 році став доктором права-. Взага лі, треба сказати, що в творах Донцова по-справжньому вражає неосяжна ерудиція, різноманітність його наукових інтересів.

Свою політичну діяльність Донцов починав як соціал-демокіра тичний публіцист. Він приймав активну участь в боротьбі з цара том, входив до ідеологічного ядра РУПу (до речі, Донцов — один з перших істориків цієї організації (7; 250)), а потім деякий час перебував у складі УСДРЛ.

Дебют Донцова як ідеолога українського націоналізму відбув­ся у липні 1913 року, коли на II Всеукраїнському Конгресі сту­дентства у Львові він виступив з програмою повної політичної, сепарації України від Росії. Ця донцовська промова, а також наступні його твори мали у той час великий резонанс і привер­нули увагу громадськості до українського питання, зокрема з боку таких відомих діячів, як В. Ленін та П. Мілюков.

В період визвольних намагань українського народу 1917— 1921 pp. Донцов був активним будівничим національної держав­ності. В уряді гетьмана Павла Скоропадського він займав важли­ву посаду директора прес-Ібюро 1 Українського Телеграфного арентства. В цей час Донцов бере активну участь в ідеологічному обгрунтуванні гетьманату.

В 1922—1939 pp. Донцов редагує найповажніший український журнал    «Літературно-науковий Вістник»   (з   1939  р.«Віст-к»), навколо якого вія згуртував найкращі інтелектуальні сили то часу. Це такі видатні поети, як О. Теліга, Е. Маланюк, . Мосендз, Ю. Клен, О. Ольжич; письменники Іван і Юрій Лина, арко Черемшина та багато інших визначних діячів мистецтва науки.

.Але головною заслугою Донцова було те, що він здійснив уЭбудову ідеологічних засад ОУН — найбільш радікального ила українського національно-визвольного руху. Пропагування :го ідей привело до значного розширення бази революційно-під-Ільїної діяльності цієї організації в 30-ті р>р., особливо серед олоді (9; 743). Не випадково Донцова називали тоді «духовним иктатсром галицької молоді». Вплив цього ідеолога був настіль-й великий, що на думку такого неупередженного дослідника к Т. Гунчак, донцовські ідеологічні постулати «творили призму різь яку бачили українське життя та зовнішній світ покоління 920-х, 1930-х і 1940-х рр.» (8; 6). Той же вчений вважає, що "лив цієї ідеології відчувається в українському громадському . итт.і в діяопорі по сьогодні, (в; 6).

Останні роки свого життя Донцов перебував на вигнанню в Канаді, де продовжував невтомно працювати заради майбут­нього відродження свого народу як повноправної європейської лащії. Тут на еміграції, їм було написано ще чимало чудових творів та статей, в яких оригінальна філософсько-теологічна кон-депція автора органічно поєднувалась з блискучою і витонченою формою виразу думок. Окрім філософської та літературно-публі-цистічної діяльності Донцов в цей чає також викладав українську літературу в канадських університетах.

Ось так напружено працював він майже до самої смерті, яка сталася ЗО березня 1973 року.

, Які ж провідні ідеї властиві світоглядові Дмитра Донцова? -Опробуемо дуже стисло охарактеризувати його ідейно-теоретичні ■вигляди, як в філософськім, так і в суспільно-політичнім їх •аогіекті.

Націоналізм в трактовці Донцова — це всеохоплююча, цілісна •свіітоглядова система. Донцов піддав нищівній критиці старе демоліберальне країнетво XIX віку, яке грунтувалося на ідеях Дкрило-Мефодіївці'в та Драгоманова. Раціоналістичній, матерія-^й'стйчній, атеїстичній та космополітичній ідеології драгоманства -він проітиставив-свій світогляд чинного націоналізму.

Головна заслуга Донцова полягає у тому, що йому вдалося ,в орігінальнім синтезі поєднати західноєвропейський волюнта-fізм з християнською філософією цінностей, і таким чином ство­рити комбативну революційну ідеологію, що зміцнювала відпор--ну силу нації в її жорстокій боротьбі за своє існування. :•• е;; .'Першим чинником цього синтезу є христіянська теологія в дусі cECclesia militaris або воюючої церкви, що, за Донцовим, бере свої житоки.ще з Нового Заповіту. На Україніі цю традицію х,^резен­тували твори таких апостолів нашої духовності як І. Вишенськи Л. Баранович, С. Величко, Г. Сковорода та інші. Від цих мі телей старої традиційної України Донцов перейняв творчо-ідеї дієтичний погляд на світ та велику любов і пошану до дороговкї зів предківської мудрості.

Одночасно донцовський традиціоналізм досить вдало врівн<| важувавея його теорією Окціденту—Заходу, а вона, за Донедови вела «до політики лучности з Європою і сепаратизму від Росії на вні; до «окціденталізаїції» нашої культури, до засвоєння євр пейеького спосібу політичної' еволюції — в середині». (1; 125|

Другим чинником вищезгаданного синтезу 'була західноєвря пейська «філософія життя» (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, X. Ортегаї гасет та інші) з її засадничим волюнтарізмом, суть якого полї гала у визнанні волі causa essendi (причиною буття), головни^ мотором органічного та неорганічного світу. Отже і Донцо дотримувався тої думки, що «творча енергія, рослинна сила ось тайна слружина, голова і початок всякого життя й руху вей організмів, людський і суспільних». (4; 142). До речі, створенні] їм націоналізм він назвав волевим, а саму націю вважав одною з найгарніших еманацій волі. (3; 11).

Щодо сусіпільно-молітичних ідеалів та способів їх досягнення,! то. і тут Донцов знаходився в рішучій опозиції до демоліібераль них ідей українства XIX віку. Згідно з його світоглядом чи:нното| націоналізму, головним ідеалом і метою нації не можуть бу «або чисто культурні, аібо чисто економічні, ані чисто племенні| («всіі в купі» (потреби національного колектива» (1; 124), а тіль ки державне власновладство нації, її суверенність, які осягають^ ся не через угоду та порозуміння, а тільки через боротьбу, рещ люційним шляхом.

Цілком сучасним є розуміння Донцовим демократичного ладу, Демократію він означував як економічну і політичну самодіяль­ність, оперту на свободу одиниці (1; 109). Демократичне суспіль­ство в його розумінні — це «демократія праці, ієрархії, суспіль­ної солідарності, обов'язку», яка «проголошує право кожного, хто більш сильніший, витревалий або інтелігентний добиватися в рів­них умовах до найвищого щабля драбини. Ся демократія признає рівність в конкурентній боротьбі життя» (1; 203). Між іншим, зразком такого демократичного ладу Донцов вважав СДА, а сильну президентську владу — «відповіднішою формою держав­ного ладу на Україні (2; 361).

Які ж можна зробити висновки? По-перше, абсолютно ясно, що Донцова треба вивчати і вивчати серйозно. А, по-друге, звер­нення до духової спадщини великого патріота нації є дуже корис­ним саме тепер, коли щойно на' наших очах відбувається розбу­дова нашої нації і держании. «Є в світі ковалі слова ■— писав колись Донцов, — які виковують нову душу своїх поколінь. Дають їй на^пямок, волю, гарт, зміст, мету, великі взірці, бажання жититворити, формувати себе і інших» (5; 255). Я« раз до людей акого гатунку безперечно належав і сам Дмитро Донцов, вели­М патріот і мислитель.

Література

1. Донцов Д-. І. Підстави нашої політики. Йідень. 1921.

2. Донцов /. Пансько-мужицький центавр і неомонархізм//Л. Н. В. 925, кн. IV.

3. Донцов Д. /. Націоналізм. Лондон. 1966..

■ ■ 4. Донцов Д. І. Дух Нашої давнини. Дрогобич. 1991. 5. Донцов Д. І. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991. 6; Горелов М. Е. Ідеолог розбрату//Радянська Україна, 1990, 23 грудня. 1. Садовський В. ВІД українофільства до політики//Л. Н. В. 1924, кн. III.

8. Гунчак Т. Українська політична думка 1920 pp.: монархізм, Націоналізм, іаціонал-комунізм//Літературна Україна 1991, 20 червня.

9. Encyclopedia of Ukraine. Toronto, 1984. v. 1.

10. Rudnytsky I. L. Essays in Modern Ukrainian history. Edmonton, 1987.

ШУМЕЙКО И. A.

ИСЛАМ В ОБЩЕСТВЕННОЙ ЖИЗНИ ИНДИИ (вторая половина XIX в.)

Индия поликонфессиональная страна и проблема взаимо-ітнощений между разными религиозными общинами сопровож-те идеологические и внутриполитические процессы, которые [роисходят в индийском обществе по сей день. Корни становле-шя этих взаимоотношений уходят в далекое прошлое. В Индии шогие сложности состоят в том, что хотя в основе ряда важней-1шх признаков индийской цивилизации лежит специфика инду-іама, эта цивилизация определяется не только им. \ Многоконфессиональность очень рано начала оказывать вли-ние на общественное развитие Индии, и если говорить о религии ;ак важнейшем компоненте индийской культуры, то следует при-нать, что таким компонентом помимо индуизма и родственных му религий являются и другие мировые религии, и прежде всего шм.

: Проблемы мусульман в Индии, особенно в сфере их взаимо-гношений с людьми других вероисповеданий, сложны и отлича­тся остротой. Достаточно отметить, что по данным Министер-гва внутренних дел Индии в 1960 г. было 26 религиозно-общин-ых столкновений, в 1969 г. уже 268, а только за девять меся-ев 1984 г. их число возросло до 456 (12, 16). И игнорировать ги факты не следует.

. Данная работа охватывает период второй половины XIX в., . е. время, когда начали зарождаться идеологические течения [усульманской буржуазной мысли. Это чрезвычайно важный ериод в истории Индии, т. к. :гменно в это время начинается

Страницы:
1 


Похожие статьи

М В Чугуєнко - Життя та ідеї дм донцова