В І Іващенко - Виробництво продуктивних сил — індикатор індустріальної економіки - страница 1

Страницы:
1 

УДК 330.342.23

В. І. Іващенко

канд. екон. наук, доцент кафедри менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКТИВНИХ СИЛ — ІНДИКАТОР ІНДУСТРІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Визначено сутність індустріальної економіки. Характеризується про­цес розвитку продуктивних сил. Приводиться механізм оцінки потен­ціалу дій продуктивних сил. Обґрунтовується порядок ресурсного за­безпечення результатів відтворення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: індустріальна економіка, продуктивні сили, потен­ціал дій, процес виробництва, результати відтворення.

Определена сущность индустриальной экономики. Характеризуется процесс развития производительних сил. Приводится механизм оцен­ки потенциала действий производительних сил. Обосновывается по­рядок ресурсного обеспечения результатов воспроизводства. КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: индустриальная экономика, производительные силы, потенциал действий, процесс производства, результаты воспро­изводства.

The article defines the essence of the industrial economy. It characterizes development of productive forces. It provides a mechanism to evaluate potential actions of the productive forces. It justifies the order of resource support for the results of reproduction.

KEY WORDS: mdustrial economy, the productive forces, the action potential, the production process, the results of reproduction.

Проблема та її зв'язок з науковими і практичними завдан­нями. Сучасна економічна теорія хоча й трактує економіку (від грець. еіко8погпо8) в різних інтерпретаціях, але всі вони зводять­ся, так чи інакше, до системи господарських правил з виробницт­ва, розподілу, обміну і споживання елементів економіки — про­дуктивних сил, виробничих відносин, процесів виробництва та результатів відтворення. Водночас до-сьогодні залишається не виясненим — яка і що із цих елементів економіка виробляє, роз­поділяє, обмінює й споживає. В статті ставиться задача компен­сувати цей теоретичний пробіл щодо індустріальної економіки, яка виробляє продуктивні сили.

Аналіз ситуації, що склалася. Виробництво продуктивних сил індустріальною економікою здійснюється в процесі з' єднання друг з другом засобів труда, предметів труда і робочої

© В. І. Іващенко, 2011

26сили. Цей процес отримав назву — процес виробництва. Не залу­чені до процесу виробництва машини і предмети труда — не ко­рисні. Більше того вони піддається руйнівній дії — в результаті природного обміну речовин залізо ржавіє, дерево гниє, пряжа, яка не використовується для ткання або в' язання, залишається сировиною тощо. Лише живий труд охоплює усі ці речі й воск­решає їх із мертвих — перетворює їхні можливості у дійсність, тобто у продуктивні сили, що мають споживчі вартості.

Таким чином процес перетворення засобів виробництва у продуктивні сили відноситься до матеріально-особистісних умов виробництва, що зароджуються в надрах старого устрою. Це за­безпечує можливість відтворення продуктивних сил за аналогією засобів виробництва, що поділяються на природні, суспільні й за­гальні:

Природні продуктивні сили є передумовою будь-якої праці — включають породжене природою навколишнє середовище, з його надрами, водоймами, рослинним і тваринним світом та людьми.

Суспільні продуктивні сили є провідним компонентом будь-якої економічної системи — забезпечують перетворення природи згідно з потребами людей; створюють матеріальні і духовні блага й визначають зростання продуктивності суспільної праці [1]. Во­ни бувають первинними і вторинними. Де первинні продуктив­ні сили є результатом об' єднання в єдиному процесі основ­них виробничих фондів та робочої сили, в усьому її розмаїтті, включаючи керівників, а вторинні — первинних продуктивних сил і духовних сил людини, таких як підприємництво, інтелект і, навіть, фінансово-кредитних ресурсів, тобто об' єднання звичай­них знарядь праці, предметів праці та людей, що володіють знан­нями, навичками праці та методами і формами організації вироб­ництва.

Загальні продуктивні сили — породжені ціле думанням інте­лектуальні знаряддя праці. Такими є новаціє технології, комп' ю-терні програми, інформаційні системи, нормативно-правові акти тощо.

Все це робить продуктивні сили об' єктом виробництва, їхні виробничі відносини — об' єктом розподілу, процеси виробницт­ва — об' єктом обміну, а результати відтворення — об' єктом споживання індустріальної економіки. Проте залишається не ви­ясненим, що означає і як індустріальною економікою здійсню­ється виробництво продуктивних сил, розподіл виробничих від­носин, обмін процесами виробництва та споживання результатів відтворення. В даній статті зупинимося на виясненні першого.

Викладення матеріалу та результати. Виробництво продук­тивних сил індустріальною економікою — це виробництво потен­ціалу дій засобів труда, предметів праці людей, що мають здат­ність до праці, певні навички і знання та володіють виробничим досвідом, в тому числі й з переливання матерії енергій, включа­ючи й ту, що переливається по поверхні землі. Результати від­творення для цієї економіки вторинні — хоча заради них і завдя­ки ним вона існує. Цим індустріальна економіка нагадує повозку, у якої віз спереду, а кінь ззаду. Де:

Засобами праці, що виробляються індустріальною економі­кою, є знаряддя праці та умови праці.

Знаряддя праці — все те, що люди ставлять між собою і пред­метами труда. Начальне ними слугували палиця, камінь, сокира, пізніше — лук, стріли, сьогодні — інструменти, верстати, маши­ни, технології, комп' ютери тощо. До них відносять також органі­заційні засоби — планування, організацію, мотивацію й конт­роль. Усе це надає можливість стверджувати — економічні епохи відрізняються одна від одної не тим, що виробляється, а тим, якими знаряддями праці воно виробляється.

Умови праці — все те, що потрібне для перетворення дій лю­дей і їхніх знарядь праці у результати діяльності. Ними є вироб­ничі приміщення, дороги, канали, джерела енергії тощо: станки потребують відповідних приміщень, автомобілі — доріг, судна

— каналів, техніка — джерел енергії і т. д.

При цьому базисом основних продуктивних сил є люди (далі

— Ч) та капітал, у формі засобів виробництва (далі K), що здійснюють труд (далі L) і проявляють себе в результатах діяль­ності, не поодинці, не ізольовано один від одного, а при певному об' єднанні друг з другом знарядь праці і самих людей. Де резуль­татами діяльності є енергія, що собою об' єднує предмети праці, перетворюючи їх у результат відтворення. Що робить результати відтворення суспільними (далі — Яв) — функціонально залежни­ми (далі — f) від величини потенціалу дій основних продуктив­них сил та коефіцієнту впливу інших факторів (далі k), поро­джених ступенем панування людей над природою. Ілюструючи цю їхню залежність як Яв = f (L, K, k) — вчені довели, що трудом людей (L) сьогодні продукується % загальної кількості суспіль­них результатів відтворення, а речовими факторами виробництва (K і k) — лише У4 [2].

Суспільні результати відтворення — споживаються індустріаль­ною економікою при виробництві продуктивних сил. При цьому границі між виробниками і споживачами індустріальна економікапершої хвилі не розмежовує (споживає результати відтворення, які сама ж і виробляє), водночас, індустріальна економіка періоду промислової революції розводить виробника й споживача ре­зультатів відтворення, а періоду науково-технічної революціїза рахунок Інтернет провайдерів, що працюють в електронному офісі й ведуть сучасний спосіб життя, знову робить непомітними границі між виробниками і споживачами.

Споживання індустріальною економікою суспільних резуль­татів відтворення — забезпечується переміщенням енергії остан­ніх у результати діяльності продуктивних сил, на кшталт пере­міщення речовин за допомогою залізної дороги, автомобіля, літака тощо. Відтак в умовах індустріальної економіки — люди й суспільні результати відтворення служать результатам діяльнос­ті. Хоча щільність матерії енергії, що переливається з видів жи­вого й упредметненого труда в продуктивні сили — залежить від мереж конфігураційного простору, який визначається політич­ним ладом й могутністю продуктивних сил суспільства. Ця залеж­ність суспільних результатів відтворення від конфігураційного простору посилюється з розвитком продуктивних сил й знижу­ється з накопиченням ними енергії. Що пояснюється втратою життєвої сили людей і засобів труда при продукуванні результа­тів діяльності й слугую основою для висновку — рушійною си­лою суспільства з низьким рівнем розвитку продуктивних сил є енергія суспільних результатів відтворення.

Потенціал дій продуктивних сил залежить від складу, технічно­го стану й ефективності використання засобів виробництва, пред­ставлених в економічній системі основними фондами та предме­тами труда, що перетворюються у результати відтворення. Де основні фонди включають — будівлі, споруди, силові та робочі машини, устаткування, транспортні засоби, складські приміщення тощо. Їх поділяють на виробничі основні фонди основних видів діяльності, виробничі основні фонди не основних видів діяльності та невиробничі основні фонди. При цьому виробничі основні фон­ди забезпечують виробничу потужність, а невиробничі — стан культурно-побутового та житлово-комунального обслуговування економічної системи з відтворення суспільних результатів діяль­ності. Хоча у виробничому процесі ті й другі беруть участь бага­торазово — не змінюючи своєї форми і передаючи свою енергію результатам діяльності частинами, по мірі свого зносу.

Виробнича потужність економічної системи — оцінюється по потенціалу дій наявного, установленого й діючого профілюючого обладнання. Для цієї оцінки обчислюють наступні коефіцієнти:ефективність використання наявних основних фондів доля повністю установлених основних фондів зі складу наявних; доля фактично працюючих основних фондів серед повністю установ­лених і наявних;

ефективність використання повністю установленого профілю­ючого обладнання змінність роботи обладнання в часі, що ви­раховується діленням загальної кількості відпрацьованих машино-змін обладнанням до числа машино-днів (діб), або відношенням кількості змін чи годин, відпрацьованих обладнанням за добу до тривалості зміни в годинах; змінність роботи обладнання в прос­торі, що вираховується діленням відпрацьованих машино-змін (або машино-годин) обладнанням на загальну кількість видів об­ладнання, закріплених за конкретною економічною системою або на найбільшу кількість машино-годин, які можуть бути відпрацьо­вані обладнанням при однозмінній роботі; екстенсивність загрузки обладнання, що визначається відношенням фактично відпрацьова­ного обладнанням часу до планового часу його роботи; інтенсив­ність використання обладнання, що визначається співвідношенням фактичної середньої продуктивності обладнання до планової, фак­тичної за минулий період, споріднених економічних систем до пас­портних даних обладнання; інтегральна загрузка обладнання, що розраховується як добуток коефіцієнтів екстенсивної та інтенсив­ної загрузки обладнання чи як відношення фактичного виробітку обладнання за період, що аналізується, до планового;

забезпеченість технології виготовлення суспільних результа­тів діяльності основними фондами індекс відповідності потре­бам технології наявних і повністю установлених основних фон­дів, обрахований на підставі даних про надлишки й недостачу видів основних фондів.

Технічний стан основних фондів залежить від їх зносу, віднов­лення, строку введення в дію, вибуття та придатності.

Знос основних фондів може бути фізичним та/або моральним. Де фізичний знос основних фондів — це результат їхньої аморти­зації. Він визначається на початок та кінець року — діленням вар­тості зносу основних фондів на їх первинну вартість. Може бути — усувним; невиправним. Перший усувається відновленням ос­новних фондів за рахунок їхнього ремонту чи реконструкції, а другий — їхнім введенням дію та вибуттям.

Введення в дію нових потужностей характеризується коефіцієн­том відновлення основних фондів — обчислюється діленням варто­сті введених за звітний рік основних фондів, або окремих їх груп, на загальну вартість основних фондів на кінець звітного періоду.

Вибуття зношених і морально застарілих потужностей характе­ризується коефіцієнтом вибуття основних фондів співвідно­шенням вартості основних фондів, які вибули до загальної їх вар­тості на початок звітного періоду. Де моральним зносом основних фондів є їх моральне старіння, невідповідність науково-техніч­ному прогресу, що усувається або модернізацією, або відновлен­ням, або введенням дію нових на заміну морально зношених.

Придатність основних фондів це їх потенційна можливість забезпечити конкурентоздатний рівень фондовіддачі. Її визна­ченню передує групування основних фондів за віковим цензом (до 5 років, 5—10 років, 10—15 років і т. д.) та обчислення пито­мої ваги тих із них, яким більше 10 років — із одночасним спів-ставленням цих величин з нормативними.

Технічний стан основних фондів віддзеркалюється в статис­тичній звітності (ф. № 2-пв), що заповнюється з використанням технічних паспортів та даних про їхній знос.

Основні фонди й люди беруть безпосередню участь у вироб­ництві результатів відтворення — перетворюючи в останні:

природні ресурси — якими є не відтворювальне обмежена зем­ля, вода і копалини, та відтворювальне обмежені рослини, твари­ни, флори і фауни;

трудові ресурси — якими є відтворювальна робоча сила, що перетворює природні ресурси й результати діяльності в товари;

інформаційні ресурси — якими є відтворювальне сприйняття чи не сприйняття розумового висновку та порівняння священного тексту, які мають єдність думки спочатку і в кінці, повторення, но­визну чи незвичайний характер доказів, практичний висновок, пе­реконливу експресію й ілюстративність аргументації [3];

відтворені ресурси — якими є напівфабрикати (знаки, числа, бук­ви, слова, лінії, формули, тощо; форми, клеї, зварки, рами, канати, па­си, ланцюги, болти, шипи, шестерні, шатуни тощо), новації і гроші;

енергетичні ресурси — якими є пальне, електроенергія, тепло-енергія і пара;

матеріальні ресурси — якими є сировина, матеріали, комплек­туючі, інструмент і запасні частини для поточного ремонту, що спрямовують свою енергію у результати відтворення повністю.

Базисом виробництва результатів відтворення індустріальною економікою слугують матеріальні ресурси, включаючи незавер­шене виробництво. Їх формують під програму виробництва ре­зультатів відтворення — за схемою, що викладена на рис. 1.

Обсяг поставок матеріальних ресурсів — визначається спів­відношенням величини запасів до добутку денної (добової) нор­ми витрат і планової потреби, чи тривалості періоду застосування цих ресурсів.

План поставки матеріальних ресурсів формується на підставі договорів поставки, в яких визначається їх обсяг, термін, асорти­мент, якість і ціна, а також відповідальність сторін за невиконан­ня умов договору. Тільки за наявності таких договорів план поставки матеріальних ресурсів вважається забезпеченим.

Формування матеріальних ресурсів для виробництва результатів відтворення І

Підрахунок відхилень у постачанні матеріальних ресурсів

Підрахунок відхилень у використанні матеріальних ресурсів

Баланс відхилень — постачання від використання матеріальних ресурсів

Підрахунок резерву зростання обсягу результатів відтворення

Компенсація недостачі матеріальних ресурсів

Підвищення оборотності матеріальних ресурсів

Забезпечення економії матеріальних ресурсів

[Зменшення чистої ваги

Зменшення відходів

Використання відходів

Усунення невигідних замін

Впровадження корисних замін

Рис. 1. Схема формування матеріальних ресурсів

Ступінь використання матеріальних ресурсів оцінюється за даними матеріаломісткості результатів відтворення — загаль­ної, що визначається співвідношенням матеріальних витрат (без амортизації) до вартості вироблених результатів відтво­рення; питомої, що визначається співвідношенням матеріаль­них витрат (без амортизації) на виробництво одиниці результа­тів відтворення до оптової їх ціни. Схему її обчислення — викладено на рис. 2.

Висновки та напрямок подальшого дослідження. Таким чином інструментами узагальненої індикації міри виробництва продуктивних сил індустріальною економікою є — коефіцієнти корисного та зального використання матеріальних ресурсів. Де 1) коефіцієнт корисного використання матеріальних ресурсів обчис­люється відношенням вартості матеріальних ресурсів у чистому виробі результату відтворення до загальних їх витрат, а за вида­ми результатів відтворення, відношенням ваги готових результа­тів відтворення до загальної ваги витрачених матеріальних ре­сурсів, а 2) коефіцієнт загального використання матеріальних ресурсів — чистої ваги результатів відтворення до норми витрат матеріальних ресурсів на їх виробництво.

Література

1. Шивананда С. Йога і сила думки (переклад з англійської). — К.: Софія, 2000

2. Семюелсон П. А., Нордгауз В. Д. Макроекономіка. — К.: Основи, 1995. — 309 с.

3. Джерело: http://polka-knig.com.ua/article.php?book=46&article=4216

Стаття надійшла до редакції 15.02.2011

УДК 330.342.146

О. В. Костючик

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИЧИН ТА ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

АНОТАЦІЯ. Досліджено причинно-наслідкові зв'язки формування постіндустріального типу суспільства, роблячи акцент на класифікації причин і чинників його становлення. Особливий акцент зроблено на внутрішніх і зовнішніх мотивах суспільних змін при їхній загальній ді­алектичній єдності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА. Постіндустріальне суспільство, причина, ендогенні чинники, екзогенні чинники.

АННОТАЦИЯ. Статья исследует причинно-следственные связи фор­мирования постиндустриального типа общества, уделяя особое внимание классификации причин и факторов его формирования.

© О. В. Костючик, 2011

34

Страницы:
1 


Похожие статьи

В І Іващенко - Виробництво продуктивних сил — індикатор індустріальної економіки

В І Іващенко - Результати відтворення як об'єкт виробництва інноваційної економіки

В І Іващенко - Оцінка результативності інноваційної діяльності