Г В Яворова - Вирощування ріпаку та виробництво біодизелю на поліссі і західному лісостепу потенціал регіону - страница 1

Страницы:
1 

УДК: 338. 433

Г. В. Яворова,

здобувач Подільського державного аграрно-технічного університету

ВИРОЩУВАННЯ РІПАКУ ТА ВИРОБНИЦТВО БІОДИЗЕЛЮ НА ПОЛІССІ І ЗАХІДНОМУ ЛІСОСТЕПУ: ПОТЕНЦІАЛ РЕГІОНУ

Обґрунтовано доцільність концентрованого виробництва ріпакового насіння для переробки на біодизель у зоні Полісся і Західного Лісо­степу, зокрема будівництва заводів з виробництва біодизелю. Дано підходи до визначення економічної доцільності виробництва біодизе­лю у порівнянні з виробництвом дизелю з нафти.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ріпакове насіння, сівозміна, ріпакова олія, природ­но-кліматичні умови, метиловий ефір, ціна нафти, ціна біодизелю.

Різке світове зростання виробництва і споживання ріпакової олії протягом останніх років викликане двома основними чинни­ками — суттєвим збільшенням її використання в харчовій про­мисловості та у виробництві біодизелю. Особливо слід відмітити політику Європейського Союзу, який, починаючи з 1992 року в рамках реформування своєї Спільної аграрної політики, цілеспря­мовано здійснює заходи з нарощування виробництва біодизелю. До таких заходів слід віднести інвестиції у виробництво біодизе-лю, гарантування забезпечення кредитів та допомога фермерам у переорієнтації виробництва на забезпечення сировинної бази для енергетичного сектору, тобто виробництва біопалива і, зокрема, біодизелю. За період з 2000 по 2008 роки виробництво біодизелю в ЄС зросло у 10 разів, склавши у 2008 році 6 млн т.

В Україні також протягом останніх кількох років існує чітка тенденція до зростання посівних площ і обсягів виробництва рі­пакового насіння. Крім світових тенденцій спричинених різким підвищенням попиту і ціни на ріпакове насіння, на ситуацію на ринку ріпаку в Україні впливають і суто українські чинники, зок­рема державне втручання в ринок зернових шляхом обмеження експорту, що призвело до скорочення площ посіву зернових. Крім цього, площі посіву основної для України олійної культури, соняшнику, в останні роки також почали зменшуватися, що обу­мовлено щорічним зниженням рівня рентабельності виробництва цієї культури через багаторічне недотримання сівозмін, істотного зниження внесення органічних і мінеральних добрив, і, як наслі­док, зниження врожайності в результаті виснаження ґрунту. Від-

Г. В. Яворова, 2009

185повідно, ослаблення інтересу сільгоспвиробників до вирощуван­ня зернових і соняшнику разом з необхідністю реабілітації зе­мель, а також розвитком світового виробництва біодизелю сти­мулювали аграріїв до виробництва таких культур, як ріпак, соя і льон.

Зростання світового попиту на насіння ріпаку привело до ще однієї особливості розвитку його ринку в Україні рекордним обсягам експорту насіння цієї культури. Можливо, на рекордних показниках експорту відобразилося і в цілому мінімальне втру­чання держави в регулювання даного процесу. Тоді як всі зусил­ля уряду були направлені на контроль експорту зерна, олійний сектор працював у нормальному режимі. Парламентом 31 травня 2006 р. було прийняте рішення про відміну механізму встанов­лення індикативних експортних цін на насіння олійних культур після отримання Україною членства у СОТ, що сталося 16 травня

2008 р.

Питаннями обгунтування доцільності виробництва біодизелю з ріпаку в Україні займається досить широке коло вітчизняних учених — технологів і економістів. Серед них Ю. І. Бойко, М. І. Вірьовка, П. С. Вишнівський, Г. Г. Гелетуха, Т. А. Железна, В. П. Заборський, А. Є. Конеченков, О. А. Литвиненко, І. П. Мас­ло, Р. В. Масло, О. О. Митчинок, М. В. Калінчик, С. Коваль, Г. М. Онісімова, Ю. Г. Сухенко, В. Ю. Сухенко, А. А. Побереж­на, В. Погорілий, В. Чуба, В. Ясеницький та ін. Однак питання вирощування ріпаку і виробництва з нього біодизелю в Україні на сьогодні у своїй більшості мають лише постановочний харак­тер. Особливо недостає досліджень щодо економічної доцільнос­ті виробництва біодизелю та його впливу на розвиток аграрного виробництва загалом.

Вирощування ріпаку в Україні зосереджено в основному на території Полісся і Західного Лісостепу, яка, за природними характеристиками, є найсприятливішою для цього. Для отри­мання високих і стадільних урожаїв ярового і озимого ріпаку необхідна сума активних температур вище 10 , відповідно, 1700 і 2400 та 400 — 500 мм і 600-800 мм опадів за рік. По­казники активних температур вище 10 на Полісся і Західному Лісостепу становлять 2300-3000 , а річна кількість опадів — 500-740 мм. Для вирощування ріпаку необхідні землі з глибо­ким орним шаром, зокрема чорноземи, темно-сірі та сірі лісові та дерно-підзолисті грунти з нейтральною або слабо кислою реакцією. Саме такі грунти є характерними для зони Полісся і Західного Лісостепу.

За даними науководослідних інститутів України частка ріпа­ку в структурі посівів польових і кормових багатопільних сіво­змін зони Полісся і Західного Лісостепу може становити 6-8 %, а у спеціалізованих сівозмінах ця частка може досягати 25 %. До­свід країн Європрейського Союзу засвідчує можливість доведен­ня частки ріпаку у сівозіні до 33 і навідь 50 %. Однак за таких умов потрібно запроваджувати особливу, інтенсивну систему зем­леробства.

В останні роки частка ріпаку в структурі посівних площ в Україні становить 3-4 %, що говорить про можливості її подво­єння, а за умови підвищення урожайності цієї культури — збіль­шення валового виробництва насіння ріпаку у 4-5 разів. Для за­безпечення річного споживання сільського господарства України біодизелем його необхідно виробляти в обсязі близько 2,0 млн т . Маючи площі під ріпаком 1,5 млн га і отримуючи з одного гекта­ра 1,2-1,5 т біодизелю Україна досить легко може забезпечити сільське господарство власним паливом. Однак для цього необ­хідно побудувати відповідні переробні потужності, тобто заводи з виробництва біодизелю. Будівництво таких заводів доцільно здійснювати у зонах концентрованого виробництва ріпаку, тобто в зоні Полісся і Західного Лісостепу.

обрання.

на?

тощо

іжмі

олійних культур от

вїХ^во олії

гліцерину

салатна олія в

Споживачі

Рис. 1.1. Стадії виробництва біодизелю 187

На рис. 1 схематично зображено основні стадії виробництва біодизелю за укрупненими технологічними ланками. Можна ви­ділити три вузлові ланки цього процесу — виробництво насіння олійних культур, виробництво олії та виробництво кінцевих про­дуктів переробки олії, зокрема, біодизелю й гліцерину. Стадія виробництва біодизелю характеризується тим, що до рослинної (ріпакової) олії додають каталізатор і метанол та змішують їх у реакторі-змішувачі. Потім суміш перекачують до реактору-відстійнику, де відбувається гравітаційне розділення метилових ефірів та гліцерину. Після цього гліцеринову фракцію відокремлю­ють, а неочищений метиловий ефір перекачують до наступного реак-тора-змішувача, де він знову змішується з каталізатором. При цьому відбувється остаточне гравітаційне розділення метилових ефірів і гліцеринової фракції. Метилові ефіри подають до наступного реак­тору для подальшого очищення від залишків метанолу. На цій стадії пари метанолу охолоджують і повертають до використання у тех­нологічному процесі, а звільнене від метанолу повітря через циклон і фільтр викидається до атмосфери. Метилові ефіри очищають від мил і за допомогою промивного розчину здійснюють промивку, пі­сля чого направляють до реактору-відстійника. Після відстою осад зливають, а метиловий ефір повторно промивають водою і перека­чують до сушильної камери, де сухим повітрям здійснюють проду­вку. Після цієї технологічної стадії метиловий ефір готовий до ви­користання у якості біодизелю.

На собівартість виробництва біодизелю суттєво впливає вар­тість сировини — насіння ріпаку. Сьогодні малі заводи, які є в Україні, використовують власну сировину, тобто отримують її за собівартістю (від 600 до 850 грн/т). Але такі малі підприємства забезпечують лише свої власні потреби. Широкомасштабне ви­робництво біодизелю можливе після введення в дію великих за­водів потужністю від 30 до 100 тис. т біодизелю на рік. Проте, вони потребують значної кількості сировини, що автоматично збільшує витрати на її перевезення з місць вирощування до заво­ду, а головне — такі підприємства змушені будуть купувати рі­пак за ринковою ціною, яка в сучасних умовах, з урахуванням витрат на зберігання, транспортування, посередницьких послуг закупівельних організацій, податків та інших чинників, у 1,5 — 2 рази вища від його собівартості.

Виробництво біодизелю можна здійснювати і безпосередньо з ріпакової олії. В табл. 1 наведено виробництво ріпакової олії в Україні з 1999-2007 рр. Як видно з таблиці, найбільшими вироб­никами ріпакової олії є Вінницький та Чернівецький олійно­жирові комбінати, які у 2007 році виробляли близько 62 % її за­гального виробництва в Україні. Ці комбінати розташовані в зоні Полісся і Західного Лісостепу, що також підкреслює потенціал регіону з можливості виробництва біодизелю.

Таблиця 1

ВИРОБНИЦТВО РІПАКОВОЇ ОЛІЇ, т

Підприємство

1999 р.

2000 р.

2001 р.

2007 р.

2007 р.

у % до 1999 р.

Вінницький ОЖК

9605

4421

8133

6327

65,8

Чернівецький ОЖК

4474

1361

8205

7768

173,6

Ніжинський ОЖК

1765

431

1706

850

48,2

Сонола, Кіровоград

0

0

1009

х

Х

Староконстянти-нівський комбікор­мовий завод, Хмель­ницька область

51

105

64

х

Х

Пологівський

157

35

79

5193

3307,6

Одеський ОЖК

35

31

76

х

х

Інші підприємства

7343

1344

798

2662

36,3

Всього

23430

7728

20070

22800

97,3

Однак ключовим питанням у виробництві біодизелю є його економічна доцільність, яка, найперше, пов'язана з вартістю диз-палива, виробленого з нафти, а звідси — з вартістю бареля нафти. Окремі дослідники [1] стверджують, що протягом 2001—2006 рр. максимальна ціна, яку виробники біодизелю могли заплатити за ріпакове насіння, ніколи не досягала рівня ринкової, навіть за ці­ни на нафту у 80 дол. США за баррель. Таким чином, виробницт­во біодизелю за цей період не було конкурентоспроможним без субсидій. Ситуація змінилася у на початку та у середині 2008 ро­ку, коли ціна бареля нафти зросла до 140 дол. США. За такої ціни нафти і, відповідно, дизельного палива з нафти, виробництво біо-дизелю стало прибутковим. Однак вже у листопаді 2008 року внаслідок світової фінансової кризи ціна бареля нафти знизилася до 50 дол. США, повернувши економічну ефективність виробни­цтва біодизелю на попередні позиції.

За існуючої ситуації знову актуальним стає питання про держав­ну підтримку виробництва біодизелю в Україні. Ця підтримка має полягати, найперше, у створенні сприятливих умов для здійснення приватних інвестицій у будівництво заводів із виробництва біоди-зелю та підтримки виробників ріпакового насіння. Однак, витрати, пов' язані із будь-якою підтримкою виробництва біопалива, потріб­но порівнювати з вигодами від їх впровадження. Виробництво біопалива може знизити енергетичну залежність України. При цьому слід зауважити, що питомі енерговитрати на виробництво валового внутрішнього продукту в Україні у 2-3 рази перевищу­ють відповідний показник у розвинутих країнах і є одними з най­вищих у світі. Тому виробництво дорогого біопалива при нееко­номному його використанні є недоцільним. Найперше мова має йти про заміну застарілих технологій вирощування сільськогоспо­дарських культур і виробництва тваринницької продукції на су­часні, ресурсозберігаючі технології. Крім того, використання біо­палива знижує обсяг викидів вуглецю у повітря, чим покращується екологічна ситуація. Виробництво біопалива також може створити нові робочі місця. Тому, задля адекватної оцінки ефективності державної підтримки виробництва біопалива, потрібно проаналі­зувати вигоди та втрати від такої підтримки на економіку в цілому, енергетичну залежність країни, та на екологічну ситуацію.

Література

1. Бум на світовому ринку біопалива — як цим може скористатися Україна? \\ Інститут економічних та політичних досліджень, Німецько-український аграрний діалог. Консультативна робота № 7, Київ, лютий 2007. — 26 с.

2. Гелетуха Г. Г., Железна Т. А., Конеченков А. Є., Онісімова Г. М. Огляд відновлюваних джерел енергії в сільському та лісовому госпо­дарстві України. \\ Інститут економічних та політичних досліджень, Німецько-український аграрний діалог. Оглядова робота, Київ, лютий 2007. — 58 с.

3. Украинский рапс сможет удовлетворить аппетиты Европы. Но с какой     выгодой?.. АПК-Информ,     http://www.apk-inform.com.

11.08.2008.

4. Украина: сырьевая база и рынок биоэтанола. ПроАагро, http://www.proagro.com.ua. — 24.05.2007.

5. Христина ШЕВЧУК-СТАРЕЦЬКА. Фермер Іван Кільган вироб­ляє біодизель // Газета «По-українськи» від 3 лютого 2008 р.

Стаття надійшла до редакції 01.11.2008

Страницы:
1 


Похожие статьи

Г В Яворова - Вирощування ріпаку та виробництво біодизелю на поліссі і західному лісостепу потенціал регіону

Г В Яворова - Ринок ріпаку світові тенденції та можливості україни