А В Яценко - Висвітлення основних аспектів статистичного оцінювання інноваційно-інвестиційної діяльності в україні - страница 1

Страницы:
1 

4. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 170 с.

5. Сивец С. А. Статистические методы в оценке недвижимости и бизнеса. Учебно-практ. пособие по статистике для оценщиков. Запо­рожье, 2001. — 230 с.

6. Слуцкий Е. Е. Сложение случайных причин как источник цикли­ческих процессов // Вопросы конъюнктуры. Т. 3. 1. — 1927.

7. Федосеев В. В., Гармаш А. Н. Дайитбегов Д. М. Экономико-матема­тические методы и прикладные модели. М.: ЮНИТИ, 2000. — 328 с.

8. Хачатрян С. Р. Прикладные методы математического моделиро­вания экономических систем. М.: Экзамен, 2002. — 356 с.

9. www.blagovest.com

10. http://korrespondent.net/business/182574

11. http://market.real-estate.ru/docs/met_19.htm

12. www.spc-consulting.ru

13. http://www.stroymir.com.ua/index.php?page=news&id=636&start=28 0&analitics

Стаття надійшла до редакції 10.06.2008.

УДК 330.341.1

А. В. Яценко,

ДНВЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

ВИСВІТЛЕННЯ ОСНОВНИХ АСПЕКТІВ СТАТИСТИЧНОГО ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ' ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

В статті науково обґрунтовані основні аспекти статистичного аналізу та оцінювання інноваційно-інвестиційної' діяльності в Україні. Визна­чені напрями комплексного статистичного аналізу, результати якого є базою формування якісного інформаційно-аналітичного забезпе­чення інноваційно-інвестиційної діяльності для органів державного управління.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: інновація, інвестиція, інноваційно-інвестиційна ді­яльність, статистичний аналіз, оцінювання.

Процес реформування економіки України відбувається в умо­вах політичної та економічної нестабільності, які певною мірою гальмують становлення ринкових відносин. Значна кількість про­ведених у країні структурних реформ не була повною та своєчас­ною; конкурентне середовище для розвитку бізнесу на макрорів-

© А. В. Яценко, 2008

372ні до цих пір не відображає широкомасштабних завдань економі­чного зростання, воно є жорстко «зарегульованим» [1, с.193]. Іс­нує дуже багато перепон, процедур, ускладнень щодо трактуван­ня та застосування законів підприємницької діяльності. Це стосується реєстрації нових підприємств, сплати податків, при­дбання землі тощо.

Ситуація, що склалася в Україні потребує розроблення ефек­тивної інвестиційної політики в країні. Вони визначають напря­ми та інтенсивність розвитку економіки в країні. Тільки динаміч­но зростаючі інвестиції, як внутрішні приватні, так і прямі іно­земні, з матеріалізованими в них інноваціями, трансформуючись у створення нових конкурентоспроможних виробництв на основі високих технологій у змозі забезпечити реформаторські зусилля України. У першу чергу це стосується реформ, які сприятимуть забезпеченню сприятливого середовища для інвестицій, поліп­шення ділового клімату в Україні.

Зазначимо, що економіка України не працювала до цих пір на повну потужність: реальний обсяг інвестицій є нижчим за потре­би ринку, адміністративна система стосовно іноземних інвести­цій не спрацювала ефективно, не задовольняла їх потреби.

В цьому відношенні курс держави, що спрямований на розви­ток інноваційно-інвестиційної діяльності, є вельми доцільним, оскільки особливе місце у вирішенні проблеми досягнення ста­більного економічного зростання займають інвестиції.

У цьому контексті, прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо поліпшення інвестиційного клімату в країні є од­нією з головних передумов ефективної діяльності економіки — ефективного функціонування всіх елементів економічної систе­ми. У ринковій економіці такі управлінські рішення розробля­ються на базі відповідного статистичного забезпечення.

Розв'язання цих непростих питань потребує глибокого науко­вого дослідження інвестиційно-інноваційної діяльності методами статистики. Тільки з позиції системного підходу за допомогою статистичних методів аналізу можливо детально оцінити складо­ві цієї діяльності, визначити і виявити взаємозв' язки між ними, врахувати вплив чинників інвестування, визначити інноваційну активність, проаналізувати стан та розвиток інвестиційно-іннова­ційної діяльності в країні та її окремих регіонах. Ґрунтовний ста­тистичний аналіз її діяльності дозволить створити якісне інфор­маційно-аналітичне забезпечення для органів державного управ­ління, яке є надійною базою для розроблення ефективних заходів до поліпшення інвестиційно-інноваційної діяльності в країні [2].

Зауважимо, що в Україні були проведені наукові дослідження інвестиційної діяльності, які ставили за мету оцінювання рівня інформаційного забезпечення інвестиційного процесу й інвести­ційної діяльності, визначення основних аспектів інвестиційної привабливості окремих видів економічної діяльності, підприємств, оцінювання інноваційної активності працівників, соціальну екс­пертизу з проблем управління, праці та соціальної політики. Але, незважаючи на проведені дослідження у цьому питанні, деякі особливості прояву інноваційно-інвестиційної діяльності в Украї­ні, в її окремих регіонах залишаються недостатньо виявленими. Це надає подальший поштовх до її комплексного статистичного аналізу та оцінювання.

Що стосується оцінювання інноваційно-інвестиційної діяль­ності регіонів, видів економічної діяльності, підприємств, то до­цільність подальшого дослідження цієї проблеми пов' язана з тим, що деякі питання статистичного обґрунтування необхідності комплексного статистичного аналізу та оцінювання залишаються дискусійними і недостатньо розробленими.

Проведення статистичного аналізу інвестиційного середовища на макро-, мезо- і мікрорівнях надасть державним органам управ­ління необхідні аналітичні матеріали, що є достатнім науковим підґрунтям, тією необхідною інформаційно-аналітичною базою, яка сприятиме визначенню основних шляхів розробки ефектив­них заходів щодо поліпшення науково-технічної, інноваційної ді­яльності в країні з урахуванням світових тенденцій розвитку.

Додатковим поштовхом статистичного аналізу та оцінювання інвестиційно-інноваційної діяльності є відсутність реальних ме­ханізмів, які б забезпечили ефективне функціонування національ­ної економіки, спрямованої на інвестиційну модель розвитку су­спільства, яка передбачає послідовне нарощування інноваційно­го потенціалу. У цьому контексті розробка методологічних та практичних засад комплексного статистичного аналізу та оці­нювання інвестиційно-інноваційної діяльності в країні вельми необхідна. І у першу чергу це стосується якості кваліфікованої праці.

Якість кваліфікованої праці можна розглядати як інвестицій­но-інноваційний ресурс ринкового середовища, що безпосеред­ньо впливає на науково-технічний прогрес та процеси, які обумов­лені ринковими перетвореннями в економіці України. Зазначи­мо, що якість кваліфікованої праці потребує інвестиційної під­тримки держави, яка обумовлена процесами глобалізації та еко­номічної інтернаціоналізації, посиленням конкуренції, соціально­орієнтованою стратегією розвитку, а також вона є тими інвести­ціями, які забезпечують:

— освоєння виробництва продукції;

— розвиток наукоємних виробництв та галузей;

— виробництво конкурентоспроможної продукції (екологіч­но чистої);

— розвиток інформаційних технологій.

Це дозволить підвищити конкурентоспроможність національ­ної економіки, гарантувати економічну безпеку та гідне місце Україні у світовому співтоваристві.

Інвестиційна підтримка якості кваліфікованої праці повинна пронизувати всю їх науково-технічну, виробничу, маркетингову діяльність і повинна бути зорієнтована на задоволення потреб ринку. Зазначимо, що активність держави у регулюванні обсягів інвестицій у кваліфіковану працю залежить від стану національ­ного і регіональних ринків праці, державних пріоритетів соціаль­ної політики, фінансових можливостей.

Регулювання кваліфікованої праці багато в чому залежить від інвестицій в освіту, охорону здоров' я та інші сфери життєдіяль­ності, що забезпечують відтворення робочої сили. Просте відтво­рення працівника передбачає поновлення його здатності до праці в тих обсягах, що передували. Розширене відтворення робочої сили передбачає зміну якісних характеристик робочої сили. Для поліпшення своїх професійних характеристик, працівник пови­нен працювати із більшою інтенсивністю, заробляючи кошти на навчання і якісне медичне обслуговування.

Освічені висококваліфіковані працівники відрізняються висо­кою здатністю і бажанням до придбання нових професійних на­вичок. Якісна освіта дозволяє підвищити продуктивність праці працівників. У цьому контексті держава повинна запроваджувати найбільш ефективні способи впливу на мотивацію різних суб' єктів до інвестування в навчання, підвищення рівня кваліфі­кації робочої сили.

Регулювання обсягів інвестицій в освіту має загальні риси з регулюванням інвестування в навчання на робочому місці. На­вчання на робочому місці так само, як і одержання знань у нав­чальному закладі, супроводжується витратами і придбаннями. Витрати навчання на робочому місці несуть роботодавці у формі прямих витрат на наставництво тощо, непрямих втрат у формі скорочення випуску продукції під час навчання новачків. Пра­цівники також несуть витрати, погоджуючись на більш низьку оплату в період навчання. Вигоди від навчання на робочому місціодержують і учні, і роботодавці. Перші у формі більш високої оплати і посилення позицій на ринку праці, другі у формі більш високої продуктивності найманих працівників і збільшен­ня прибутків.

При оцінюванні інноваційно-інвестиційної діяльності важли­вим питанням є питання окупності інвестицій в загальне на­вчання і спеціальне. Зазначимо, що спеціальні професійні навич­ки можливо використовувати на конкретних підприємствах, ро­бочих місцях. Це є однією з причин невдосконаленого стиму­лювання до інвестування в надбанні таких навичок. Викорис­тання широких знань, що забезпечуються загальним навчанням, є більш придатними на виробництві. Інвестиції в надбання базо­вих знань можуть стати невиправданими через відсутність у працівника спеціальних навичок, які потрібні конкретному під­приємству.

Обсяг і структура інвестицій в освіту залежить від потреб рин­ку праці. Ринок послуг освіти і ринок праці функціонують пев­ною мірою відособлено один від одного. Ця відособленість є до­сить значною в Україні. Попит на висококваліфіковану працю, у тому числі і за рядом популярних юридичних, економічних спеціальностей, скорочується, а набір у вузи і середні спеціальні навчальні заклади зростає. В умовах формування ринкових від­носин сфера освіти є однією з привабливих сфер інвестиційної діяльності.

Інвестиційний розвиток в Україні ускладнюється наступними чинниками: труднощами проведення аналізу та оцінювання ефек­тивності інвестиційно-інноваційної діяльності в умовах динаміч­ної і часто малопередбачуваної зміни потреб галузей економі­ки, підприємств, фірм, установ у тих чи інших професіях, спеці­альностях; недоліками прогнозування очікуваних результатів цієї діяльності в умовах невизначених перспектив розвитку ринку праці.

Зазначимо, що на обсяги інвестиції в освіту суттєво впливає ринок капіталу. Вважається, що структура ринку капіталу в краї­ні багато в чому визначає характер, обсяги і напрямки освіти кад­рів. Потоки обсягів інвестицій залежать від їхньої доходності. Норма доходності коштів, вкладених в освіту, порівнюється з відсотком за банківськими вкладами. Інвестувати в освіту до­цільно до тих пір, поки норма доходності на останню витрачену грошову одиницю буде щонайменше дорівнювати вартості цієї грошової одиниці на ринку капіталу.

Існують різні джерела ресурсів для інвестування в освіту: кош­ти батьків учнів; спеціальні дешеві позички студентам, надані на навчання; особисті заощадження, заробітки студента; банківські позички. В умовах, коли основний тягар інвестиційних витрат у відтворення власного людського капіталу несе працівник, зв'язок між величиною даних інвестицій і пропозицією праці є дуже яв­ним. Щоб заробити на більш якісні освіту і медичні послуги, лю­дина повинна більше і краще працювати. Водночас для того, щоб пропонувати на ринок праці послуги високої якості, фахівцю не­обхідно активно інвестувати у власний людський капітал. Розви­ток освіти у світі може залежати від потреб ринку праці з одного боку (на короткий період часу), а з іншого — система освіти роз­виватися автономно від ринку праці, значно випереджаючи його. Як правило, віддача від інвестицій у вищу і середню освіту знач­но більше в країнах, що розвиваються, у порівнянні з розвинути­ми країнами.

З точки зору інноваційної моделі розвитку суспільства (2004— 2015 рр.), в Україні на першому і другому етапах[1] побудови цієї моделі розвиток освіти повинен залежати від потреб ринку праці (повинно спостерігатися раціональне співвідношення попиту та пропозиції кваліфікованої праці у розподілі за різними соціально-економічними ознаками). Це сприятиме стабілізації ситуації на ринку праці, повній або частковій ліквідації існуючого дисбалан­су між пропозицією кваліфікованої праці і її попитом.

На третьому етапі інноваційного розвитку України система освіти повинна випереджати розвиток ринку праці. Це дозволить на основі застосування висококваліфікованої праці закріпити по­зитивні тенденції в інноваційному розвитку, створити науково-технічні та інституціональні передумови кардинального техноло­гічно переозброєння виробництва, підвищення частки високотех-нологічної, конкурентної продукції на світових ринках.

У відтворення людського капіталу оподатковування інвести­цій виступає одним із сильних їх регуляторів. До податків відно­сяться: доходи від інвестицій у людський капітал (прибуткове оподатковування зарплати); витрати на інвестування в людський капітал (оподаткування прибутку); процес реалізації послуг осві­ти (податок із прибутку, податок на додану вартість). Зазначимо, що будь-яка схема прибуткового оподатковування об' єктивнозменшує заробітки фахівців та скорочує і віддачу від інвестицій в освіту.

Необхідно відмітити, що прибуткове оподатковування впли­ває на нагромадження людського капіталу лише в тому разі, коли надходження від податкових зборів не витрачаються потім на підтримку державою цих інвестицій. Частина коштів від опо­датковування трудових доходів може в тій чи іншій формі (суб­сидії на освіту) повертатись на підтримку інвестицій у людський капітал.

У деяких розвинутих країнах (Великобританії, Франції, Авст­ралії) у різні періоди часу застосовувалася практика стягування податку з професійного навчання фахівців на робочому місці. Кошти від збору цього податку використовувалися на фінансову підтримку тих роботодавців, які були найактивнішими у навчанні свого персоналу. Така схема покликана стимулювати інвестиції роботодавців у професійне навчання.

В цьому відношенні значних успіхів досягли нові індустріаль­ні країни Південно-Східної Азії, які за допомогою іноземних ін­вестицій підвищили професійний рівень національних кадрів, і тим самим сприяли розвитку економіки.

Ефективність інвестицій в освіту залежить від державної під­тримки. Так, стипендії, гранти для кращих студентів підсилюють конкуренцію між ними за їхнє одержання і тим самим сприяють поліпшенню якості навчання. Освітні ваучери надходять самим споживачам послуг навчання. Отримання ваучера сприяє тому, що абітурієнт може вибрати навчальний заклад за своїм бажан­ням. Це породжує сильну конкуренцію навчальних закладів за абітурієнтів, у результаті якої якість послуг освіти підвищується.

Мобільність кваліфікованої праці багато в чому залежить від освітнього та професійно-кваліфікаційного рівня працівників. У цьому контексті інноваційно-інвестиційна діяльність впливає на мобільність кадрів, на диференціацію реальних ставок оплати за професіями, галузями, регіонами. Цей аспект діяльності потрібно враховувати при формуванні політики інноваційного розвитку в країні. Особливої уваги також заслуговує міграція кваліфікованої праці.

Держава займається регулюванням мобільності робочої сили, оскільки рух кваліфікованої праці залежить від незадоволеності трудовою діяльністю за тими чи іншими причинами і може пере­творитися в значні звільнення, посилювати плинність кадрів, що призведе до дисбалансу попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці. У регулюванні мобільності робочої сили, її розподі­лу і перерозподілу сили між галузями, спеціальностями, регіона­ми, країнами бере участь і податкова система.

Прибуткове оподаткування, акцизи, податок на додану вар­тість є одним із регуляторів відтворення пропозиції праці. Такі характеристики і елементи механізму прибуткового оподатку­вання, як рівень прогресивності ставок; податкові пільги, неопо­датковуваний мінімум покликані сприяти формуванню оптималь­ній пропозиції робочої сили, соціально і економічно ефективному розподілу сукупної праці, раціональному співвідношенню пропо­зиції кваліфікованої робочої сили з попитом на неї.

Результати проведеного дослідження дозволили сформувати наступні основні завдання статистичного аналізу та оцінювання інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні:

— удосконалення понятійного апарату інвестиційно-інновацій­ної діяльності, узагальнення інформаційно-аналітичного забезпе­чення як бази ефективного управління, це дозволить «висвітлити такі поняття, як «інвестиції», «інновації», «інвестиційно-іннова­ційна діяльність» з позиції вирішення складної двоєдиної задачі — забезпечення впровадження інноваційної моделі розвитку та ство­рення умов ефективного використання кваліфікованої праці;

— застосування методологічних принципів та розроблення на їх основі методологічних засад статистичного аналізу та оціню­вання інвестиційно-інноваційної діяльності як складової еконо­мічної системи;

— наукове обґрунтування необхідності застосування систем­ного підходу щодо вивчення інвестиційно-інноваційної діяльнос­ті в країні, що надасть можливість з' ясувати її складну структуру, виявити найбільш вагомі її складові елементи, з' ясувати і оцінити взаємозв' язок між ними, визначити чинники впливу;

— наукове обґрунтування та розроблення основних блоків індикаторів, що зумовлюватимуть стан та розвиток інвестиційно-інноваційної діяльності з урахуванням Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2004—2015 рр.;

— удосконалення системи гармонізованих з міжнародними стандартами статистичних показників інвестиційно-інноваційної діяльності, що дозволяє на будь-якому етапі реалізації стратегії інноваційного розвитку оцінити її ефективність в країні та в її окремих регіонах, і вчасно її скоригувати у випадку непередба­чених змін в інвестиційному середовищі на різних рівнях;

— уніфікація статистичної звітності з інвестиційної, з науко­во-технічної та інноваційної діяльностей, що сприятиме гармоні­зації даних, отриманих з різних джерел при формуванні якісногоінформаційно-аналітичного забезпечення інвестиційно-інновацій­ної діяльності;

проведення комплексного статистичного аналізу стану та розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності в країні за різними соціально-економічними ознаками з метою визначення інвести­ційної привабливості видів економічної діяльності, регіонів, під­приємств та інноваційної активності кваліфікованої праці;

методичні підходи до визначення однорідних територіаль­них зон за рівнем інвестиційної привабливості методом кластер­ного аналізу, це дозволяє органам державного управління розро­бити ідентичні заходи стосовно диференціації обсягів інвестицій у виокремленні території, раціональне їх спрямування сприятиме розвитку новітніх виробництв та технологій, розширення можли­востей життєзабезпечення різних соціальних груп населення, підвищення рівня кваліфікації праці;

розроблення пропозицій щодо удосконалення інформацій­но-аналітичного забезпечення інноваційно-інвестиційної діяль­ності як бази, на яку спиратимуться органи державного управ­ління при визначенні шляхів та ефективних заходів поліпшення інвестиційного клімату в Україні в умовах інноваційної моделі розвитку економіки.

Вирішення цих важливих завдань сприятиме розвитку сучас­ної економіки, її конкурентоспроможності, масштабів науково-технічних перетворень, випуску високоякісної продукції, послуг, збільшать експортний потенціал держави. Розглянуті завдання статистичного вивчення інноваційно-інвестиційної діяльності по­требують їх наукового та практичного рішення.

Література

1. Кириленко В. І. Інвестиційна складова економічної безпеки: Мо­нографія. — К.: КНЕУ, 2005. — 232 с.

2. Якість трудового потенціалу та управління трудовою сферою в Україні: соціальна експертиза: Монографія / О. І. Амоша, О. Ф. Но-вікова, В. П. Антонюк, Л. В. Шаульська, та ін. / НАН України. Ін-т еко­номіки пром-сті. — Донецьк, 2006. — 208 с.

3. Статистичне забезпечення управління економікою. Прикладна статистика з використанням аналітичних можливостей програмного се­редовища Microsoft Excel: Навч. посіб. / А. В. Головач, В. Б. Захожай, І. Г. Манцуров, Н. А. Головач. — К.: КНЕУ, 2006. — 328 с.

Стаття надійшла до редакції 20.02.2008.


[1] Перший етап (2004—2005 рр.), другий (2006—2009 рр.), третій (2010—2015 рр.) [3, с. 85.

Страницы:
1 


Похожие статьи

А В Яценко - Висвітлення основних аспектів статистичного оцінювання інноваційно-інвестиційної діяльності в україні