Ю Кан - Виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи у туристсько-краєзнавчій діяльності - страница 1

Страницы:
1  2  3 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

КАН ЮРІЙ БОРИСОВИЧ

УДК 37.035: 379.85 (043.3)

ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ У ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.07 - теорія та методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Тернопіль - 2012

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному університеті, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, м. Херсон.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

ШИПКО Андрій Леонідович,

Херсонський державний університет, доцент кафедри педагогіки та психології.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

ШОРОБУРА Інна Михайлівна,

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, ректор;

кандидат педагогічних наук, доцент МОЇСЕЄВ Сергій Олександрович,

КВНЗ "Херсонська академія неперервної освіти" Херсонської обласної ради,

завідувач кафедри методики виховної роботи.

Захист відбудеться 19 квітня 2012 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.01 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: зала засідань (каб. № 30), вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль, 46027.

Автореферат розісланий "14" березня 2012 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

О. І. Янкович

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність і доцільність дослідження. На сучасному етапі розвитку незалежної України одним із найважливіших завдань системи загальної освіти, реформування якої здійснюється у напрямку інтеграції в Європейський освітній простір, є виховання високодуховної та всебічно розвинутої особистості як активного громадянина держави, здатного до постійного самовдосконалення, із соціально визначеними ціннісними орієнтирами, прагненнями до взаємодії з іншими людьми та належною культурою поведінки. Проте підготовка учнів до життя ускладнюється тими негативними процесами, що відбуваються останнім часом у країні загалом та в школі зокрема. Через вади виховання слабко розвиваються емоційно-почуттєва, інтелектуальна та вольова сфери учнів; у духовному розвитку спостерігається розмитість життєвих орієнтирів; стала загрозливою для суспільства девальвація загальнолюдських цінностей; для значної частини школярів властивим є стан соціальної інфантильності й песимізму. Все зазначене актуалізує проблему виховання культури міжособистісної взаємодії учнів та їх адаптованості до різних колективів (груп).

У сучасних умовах змінюється вплив суспільства на особистість: розвиваються стосунки конкуренції і втрачається досвід кооперування зусиль, індивідуалізм породжує кризу в сфері взаємодопомоги та співпраці; молодь стає байдужою до чужих проблем, замкненою і жорстокішою. Комерціалізація освітньої сфери обмежує доступ учнів до закладів позашкільної освіти, а відтак і до взаємодії школярів. Водночас із зазначеними негативними тенденціями проявляються й позитивні зрушення, коли суспільство стає відкритішим і толерантнішим до прояву індивідуальності, хоча за таких умов учень має здійснити вибір орієнтирів власної поведінки, що зазвичай супроводжується значним стресогенним навантаженням.

Вирішальною умовою суспільного розвитку є продуктивна взаємодія між людьми, їх уміння зрозуміти позицію інших суб'єктів суспільного процесу, що передбачає у закладах освіти посилення уваги до внутрішнього світу дитини, особливе місце в якому посідає культура її спілкування та взаємодії. Більшість морально-етичних, дисциплінарних чи кримінальних проблем у суспільстві знаходяться в площині міжособистісних відносин. Суперечності й непорозуміння як основа конфліктів погіршують психічний стан несформованої особистості. Тому проблема формування міжособистісних стосунків як умова запобігання таким явищам продовжує бути актуальною.

Виховання культури міжособистісних відносин учнів основної школи потребує насиченої відповідальністю педагогічної роботи. Саме цим вимогам відповідає туристсько-краєзнавча діяльність (надалі - ТКД) дітей, під час реалізації якої педагоги мають потенційні можливості для організації кваліфікованого психолого-педагогічного впливу на своїх вихованців, здійснення диференційованої особистісно-орієнтованої освіти та емоційно-особистісного формування їхвнутрішнього світу в умовах позаурочної роботи.

Проведений аналіз психолого-педагогічних джерел свідчить про певні здобутки у вивченні міжособистісних стосунків таких учених, як В. Агєєв, Л. Гозман, І. Попович, М. Савчин (психологія міжособистісних та міжгрупових стосунків), Є. Головаха, Н. Паніна (психологія людських взаємин), О. Єршов, М. Коган, Я. Коломинський, М. Обозов, Б. Паригін (міжособистісні конфлікти у колективі та у міжсуб'єктних стосунках), В. М'ясищев, В. Трусов (психологія міжособистісного впливу), О. Бодальов, Є. Руденський, Є. Цуканова (проблеми міжособистісного спілкування).

ТКД дітей та молоді є предметом дослідження багатьох вітчизняних педагогів-науковців - О. Колотухи, Є. Копилець, Ю. Поліщука, Л. Устименко (організація дитячо-юнацького туризму), А. Шипка та Ю. Грабовського (морально-патріотичне та трудове виховання засобами туризму), С. Фокіна (туризм як чинник розвитку пізнавальної активності учнів) та ін. Окремі аспекти використання туризму у вихованні сучасної молоді досліджували Т. Вайда, М. Соловей, Я. Треф'як, О. Тімець, В. Шульженко та ін.

Корисними для дослідницької роботи є наукові надбання зарубіжних учених та фахівців, які вивчали питання формування культури людських стосунків (Е. Берґ, Г. Геґель, К. Левін, А. Маслоу, А. Міллер, Д. Томсон, З. Фройд, Е. Фром, Е. Холл та ін.).

Спроби науковців вирішити різні аспекти цієї складної проблеми наштовхуються на низку суперечностей, зокрема між: 1) високими темпами розвитку сучасної освіти й повільними змінами у вихованих процесах, недостатньою увагою до діяльності позашкільних навчальних закладів; 2) декларуванням соціальних цінностей і відсутністю обґрунтованих науково-педагогічних основ їх реального формуванням; 3) потребою підвищення якості виховної роботи з учнями та низьким рівнем фахової готовності до цієї роботи самих педагогів.

Актуальність проблеми та її недостатня розробленість зумовила вибір теми дисертаційного дослідження: «Виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи у туристсько-краєзнавчій діяльності».

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до завдань Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 583. Дослідження проведено згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи Херсонського державного університету, у якому передбачено вивчення проблеми «Провідні тенденції підготовки фахівців у галузі освіти в контексті Болонського процесу» (державний реєстраційний номер 0109U002277), що є одним із пріоритетних наукових напрямків вищого навчального закладу.

Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Херсонського державного університету (протокол № 7 від 02.02.2009 р.) та узгоджено у міжвідомчій Раді з координаціїнаукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 21 лютого 2009 року).

Об'єктом дослідження є виховання учнів основної школи в позаурочній діяльності.

Предмет дослідження - виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи в процесі організації туристсько-краєзнавчій діяльності.

Мета дослідження - обґрунтувати та експериментально перевірити систему виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи у туристсько-краєзнавчій діяльності.

Відповідно до мети визначено завдання дослідження:

1) на основі аналізу філософської, педагогічної, соціологічної та психологічної літератури уточнити сутність, зміст і структуру культури міжособистісної взаємодії;

2) конкретизувати критерії, показники та рівні сформованості досліджуваного особистісного утворення;

3) розробити модель педагогічної системи виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи у туристсько-краєзнавчій діяльності;

4) експериментально перевірити ефективність обґрунтованої системи.

Для розв' язання дослідницьких завдань використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження, зокрема: теоретичних (системний аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури, нормативно-правових актів; проблемно-цільовий аналіз результатів досліджень; систематизація та узагальнення одержаної інформації для дослідження сутності, структури і змісту культури міжособистісної взаємодії; синтез знань, теоретичне моделювання, спрямоване на розробку системи виховного впливу на учасників туристських об'єднань; порівняння та моніторинг, що дали змогу перевірити ефективність впровадження експериментальної моделі); емпіричних: діагностичні (спостереження, експертне оцінювання; анкетування, тестування, бесіди); педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний); створення педагогічних ситуацій морально-етичного змісту в умовах факультативу, спецкурсу та гуртка для визначення рівнів сформованості особистісного утворення дітей; узагальнення передового педагогічного досвіду; математичної статистики: якісна та кількісна статистична обробка отриманих експериментальних результатів здійснювалася за допомогою Excel 7.0 та SPSS Statistics 17.0 в ОС Windows^ з використанням необхідних методів (А,-критерію Колмогорова-Смірнова - для визначення можливості використання параметричних/непараметричних методів; U-критерію Манна-Уітні (Manna-Whitney) та Н-критерію Краскала-Уоллеса (Kruskal-Wallis H) -для встановлення статистичної достовірності відмінностей між показниками рівнів сформованості особистісного утворення; коефіцієнта рангової кореляції Спірмена (rs) - для встановлення залежностей (взаємовпливу) між досліджуваними критеріями; критерію рівності дисперсій Левіна та t-критерію Стьюдента - для встановлення достовірності відмінностей у контрольних йекспериментальних групах.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі туристських гуртків при загальноосвітніх навчальних закладах м. Херсона та Херсонської області. Всього до експериментальної роботи було залучено 600 учнів основної школи. У формувальному етапі експерименту брала участь 101 дитина (49 - у контрольних групах, 52 - в експериментальних).

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що

- вперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено систему виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи у туристсько-краєзнавчій діяльності та відображено її у моделі, у якій взаємопов'язані цільовий (мета, підпорядкована соціальному замовленню держави), змістовий (знання про форми і способи взаємодії, збагачення ціннісних орієнтацій позитивної поведінки), процесуальний (форми, методи засоби й етапи виховання членів туристського гуртка), управлінський (корекція, контроль, прогнозування діяльності) блоки; психолого-педагогічні умови реалізації досліджуваного процесу (опора на особистісні цінності, пізнавальні інтереси школярів та туристські традиції гуртка; максимальне використання виховних можливостей позаурочної (гурткової) діяльності для безпосередньої комунікації між учнями; доцільне поєднання традиційних та інноваційних організаційних форм і методів суспільно активної діяльності гуртківців), діагностичний інструментарій та результат;

- конкретизовано критерії (емоційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісно-практичний та мотиваційно-регулювальний) та показники рівнів (високий, достатній, середній, номінальний ) вихованості культури міжособистісної взаємодії;

- уточнено сутність, особливості змісту і структуру культури міжособистісної взаємодії школярів, у якій взаємопов' язані мотивація, комунікативна спрямованість, досвід, типологічні особливості та форми відображення;

- подальшого розвитку набули форми і методи комплексного впливу на формування особистості дитини.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці програм роботи туристського гуртка «Освітній туризм»; факультативного курсу «Туристсько-краєзнавча діяльність в школі: міжособистісні взаємовідносини та культура поведінки»; спецкурсу «Дитячий туризм»; семінарів-практикумів «Туристсько-краєзнавча діяльність: сучасні педагогічні підходи щодо виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи» для інструкторів шкільного туризму та «Суспільство - батьки - учень: гармонізація взаємовідносин та культура взаємодії» для батьків; навчально-методичного посібника «Діагностика та педагогічні технології виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи - членів туристських об' єднань» із рекомендаціями щодо застосування педагогічних технологій, орієнтованих навиховання особистісного утворення дітей у туристських об'єднаннях.

Основні наукові положення дисертаційного дослідження, висновки і методичні рекомендації впроваджено в навчальний процес Чорнобаївського навчально-виховного комплексу Білозерського району Херсонської області (довідка № 12 від 11.01.2012 р.), ЗОШ І-ІІІ ступенів м. Херсона № 57 (довідка № 01-11/11   від 20.01.2012 р.),   № 13   (довідка № 227/01-21 від

29.12.2011 р.) та № 3 м. Берислава Херсонської області (довідка № 501/78 від 20.01.2012 р.); Херсонського фізико-технічного ліцею Херсонської міської ради (довідка № 11 від 20.01.2012 р.) та Херсонського ліцею Херсонської обласної ради (довідка № 454 від 28.12.2011 р.), окремі підходи щодо організації спортивно масової роботи були використані протягом 2006-2011 рр. у роботі методичного об'єднання вчителів та керівників фізичного виховання навчальних закладів Херсонської області при управлінні з фізичного виховання та спорту Комітету з фізичного виховання та спорту МОНмолодьспорту України (довідка № 26/1 від 17.01.2012 р.), на курсах підвищення кваліфікації вчителів фізичного виховання й тренерів-викладачів ДЮСШ на базі КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради (довідка № 01-08 від

01.02.2012 р.), в позаурочній роботі ЗОШ І-ІІІ ступенів м.Херсона № 28 (довідка №12 від 23.01.2012 р.), № 44 (довідка № 583-а від 29.12.2011 р.), № 56 (довідка № 689 від 30.12.2011 р.) та спеціалізованої ЗОШ № 24 (довідка № 01-14/20 від 23.01.2012 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження висвітлювались у доповідях і виступах на науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних -«Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму і краєзнавства в закладах освіти» (Переяслав-Хмельницький, 2008, 2009); Всеукраїнських - «Актуальні проблеми юнацького спорту» (Херсон, 2008, 2010, 2011), «Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції» (Черкаси, 2008), «Проблеми запобігання правопорушенням у молодіжному середовищі» (Херсон, 2009); «Запобігання насильству та екстремізмові в молодіжному середовищі» (Херсон, 2011); регіональних - обласній науково-методичній конференції «Превентивне виховання дітей та молоді: реалії та перспективи» (Херсон, 2010); на засіданнях кафедри педагогіки та психології Херсонського державного університету (2008-2011 рр.), методичних об'єднаннях фахівців фізичного виховання Херсонської області при управлінні з фізвиховання та спорту Комітету з фізвиховання та спорту МОНмолодьспорту України (2003-2011 рр.).

Публікації за темою дисертації. Основні теоретичні положення та результати дослідження відображено у 14 одноосібних публікаціях автора, у тому числі 8 статей - у фахових наукових виданнях, 5 тез доповідей - у матеріалах конференцій, 1 - навчально-методичний посібник.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертації викладений на 183 сторінках. Робота містить 19 рисунків та 10 таблиць загальнимобсягом 14 сторінок. Список використаних джерел містить 236 найменувань, з яких 8 - іноземною мовою. Дисертацію доповнюють додатки на 56 сторінках. Загальний обсяг роботи складає 266 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету та завдання, об'єкт і

предмет дослідження, охарактеризовано його методологічні засади, розкрито наукову новизну,

теоретичне та практичне значення роботи, вказано застосовані методи для вирішення поставлених

завдань, подано відомості про експериментальну базу, апробацію і впровадження основних

результатів.

У першому розділі - «Соціально-педагогічні основи виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи» - здійснено аналіз ключових наукових категорій та понять дослідження; розглянуто сутність і особливості виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи як соціально-педагогічної проблеми; визначено компоненти цього особистісного утворення у дітей.

На основі теоретичного вивчення проблеми, зокрема, соціально-філософських та психолого-педагогічних аспектів виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи, зроблено висновки про недостатньо розкритий у наукових джерелах навчально-виховний зміст цього феномена у позаурочній (туристсько-краєзнавчій) діяльності, декларативне проголошення морально-етичних пріоритетів освітньої діяльності, потреб щодо їх удосконалення у практиці загальноосвітньої школи.

Проблема виховання культури міжособистісних відносин має міждисциплінарний та міжгалузевий характер, оскільки є предметом вивчення та об' єктом врегулювання багатьох наук. На основі проведеного аналізу вчень про культуру людських взаємин визначено її спільну основу (загальнолюдський гуманний характер взаємин, повага до людини, дотримання у взаєминах соціальних норм та християнських суспільних цінностей), яка збагачувалася протягом багатьох епох різними поглядами та ідеями. Важливим є дослідження феномена міжособистісної взаємодії в умовах туристського об'єднання у взаємозв'язку з такими чинниками як групові цінності, моральні норми та соціальні ролі тощо.

На основі теоретичного вивчення змісту понять «культура», «міжособистісна взаємодія» культуру міжособистісної взаємодії учнів основної школи ми визначаємо як багатоаспектний соціально-психологічний феномен, під яким розуміємо сформоване особистісно-комплексне утворення школяра, котре характеризується системою індивідуальних властивостей та забезпечує свідоме гармонійне поєднання його духовного світу із зовнішнім соціальним середовищем, сприяє успішній комунікації особи у колективній діяльності.

На основі аналізу психодинамічної структури особистості в науковій літературі та сучасних досліджень багатьох учених (А. Ковальова, К. Платонова, С. Рубінштейна, М. Кагана та ін.), власних наукових розвідок виділено такі компоненти культури міжособистісної взаємодії: 1) мотивація; 2) комунікативна спрямованість; 3) досвід (знання, вміння, навички); 4) типологічні особливості та форми відображення. Їх взаємозв'язок у структурі особистості забезпечує здатність до ефективного виконання учнем у процесі міжособистісної взаємодії низки важливих соціальних функцій (посередницької, коригувальної, регулювальної та ін.).

Серед чинників, що впливають на виховання культури міжособистісної взаємодії, виокремлено необхідність: 1) всебічного вивчення вікових психофізіологічних та індивідуальних особливостей розвитку учнів основної школи; 2) дотримання в організації виховної роботи системи вимог філософського та загальнонаукового рівня, дидактичних та специфічних принципів туристської діяльності; 3) забезпечення суб'єкт-суб'єктної взаємодії між учнями, між школярами і керівником гуртка для налагодження безпосередньої комунікації між гуртківцями, їх взаємонавчання та взаємодії тощо. Виховання культури міжособистісної взаємодії учнів успішно реалізується за умови комплексного підходу до його організації, раціонального використання різних форм та методів позаурочної (факультатив, спецкурс) та ТКД, об'єднаних спільною метою.

Розглянуті теоретико-методологічні основи, організаційно-методичні засади та важливі чинники формування взаємин між школярами є підґрунтям для розробки системи виховання культури міжособистісної взаємодії членів туристських об'єднань.

У другому розділі - «Система виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи у туристсько-краєзнавчій діяльності» - на основі аналізу фахової літератури та емпіричних досліджень розроблено модель системи, визначено особливості педагогічного потенціалу гурткової (туристської) діяльності щодо формування досліджуваного феномена в учнів, що реалізується у специфічному виховному середовищі. Виховання цього психологічного утворення розглядається як цілеспрямована організаційно-діяльнісна система взаємодії суб'єктів позанавчального процесу, в якій актуалізуються розвиток особистісних комунікативних і морально-етичних якостей, орієнтованих на оволодіння учнями загальноосвітнього навчального закладу соціальними зразками суспільно визначеної колективної взаємодії.

Педагогічний потенціал ТКД як сензитивна форма та дієвий чинник виховання культури взаємовідносин гуртківців розкривається безпосередньо через обґрунтовану модель системи виховання культури міжособистісної взаємодії в умовах туристського об'єднання (див. рис.1), яка включає у себе сукупність взаємодоповнюючих специфічних видів навчально-виховної діяльності та характеризується такими можливостями для вдосконалення цього особистісного утворення:

Мета: виховати культуру міжособистісної взаємодії учнів основної школи в умовах ТКД _,_ґ

Змістовий блок

Цільове орієнтування програми ТКЦ: 1) розширення знань про форми і

Рис. 1. Модель системи виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи в

умовах туристського об' єднання 1) забезпечує досягнення комплексу поставлених комунікативних цілей шляхом реалізаціївиховної функції через колектив туристського гуртка, авторитет і професіоналізм керівника походу; 2) створює умови для конструктивного спілкування учнів на практичних заняттях туристського об' єднання, налагоджує їх безпосередню взаємодію під час походів, подорожей, екскурсій; розкриває особистісну культуру взаємовідносин особистості через її ставлення до виконання гуртківцем громадських доручень і обов' язків змінного посадового інструментування; 3) формує практичний досвід міжособистісної взаємодії (здійснення вітальних дій та вчинків у колективній діяльності, знаходження способів розв'язання конфліктних ситуацій); 4) мотивує потребу до взаємодії у всій сукупності її проявів (позитивних - для наслідування, негативних -для уникнення допущених товаришами помилок у майбутньому); 5) встановлює комфортний емоційний тон у міжособистісних відносинах, закріплює стійкі стереотипи ефективної колективної взаємодії через позитивні емоції та оптимістичний мікроклімат туристської групи, однакові умови для всіх учнів.

Модель системи виховання культури міжособистісної взаємодії гуртківців передбачає наявність чіткої науково обґрунтованої мети, підпорядкованої державному соціальному замовленню, дотримання сприятливих психолого-педагогічних умов (опора на особистісні цінності, пізнавальні інтереси школярів та туристські традиції гуртка; максимальне використання потенційних можливостей позаурочної (гурткової) діяльності для безпосередньої комунікації між дітьми; доцільне поєднання традиційних та інноваційних організаційних форм і методів суспільно активної діяльності гуртківців), взаємозв' язок цільового, змістового, процесуального блоків, блоку управління та результату.

Реалізація пропонованої структурно-функціональної моделі базується на загальнопедагогічних принципах (діяльнісно-особистісний підхід, активний характер навчання та мислення, комплексний вплив на виховання підлітка, актуалізація попереднього соціального досвіду) і специфічних вихідних положеннях ТКД (неперервність, прогностичність, динамічність й інтегративність змісту, методів і організаційних форм взаємодії, індивідуальних особливостей підлітків, створення виховного середовища).

Основними шляхами оптимізації міжособистісної взаємодії у ТКД запроваджено наступні: 1) практичні заняття факультативу та спецкурсу комунікативної спрямованості з відповідною тематикою; 2) групова робота, інтерактивні вправи і завдання та комунікативні тренінги, посадове інструментування; ділові й рольові ігри, орієнтовані на активне спілкування та вирішення різноманітних соціальних міжособистісних конфліктних ситуацій; 3) підвищення педагогічної майстерності батьків шляхом їх участі у педагогічному семінарі та подальше залучення до виховної роботи в умовах походів вихідного дня та екскурсій; 4) удосконалення фахової підготовки керівників гуртків за допомогою системи методичних семінарів; 5) виховний вплив нагуртківця через реалізацію міжпредметних зв' язків із циклом гуманітарних дисциплін, залучення дітей до науково-дослідницької роботи з відповідної тематики.

Визначено критерії вихованості культури міжособистісної взаємодії та їх показники: 1) для емоційно-ціннісного критерію - комунікативна спрямованість, діловитість, ставлення до людей, ставлення до себе, чесність, які об'єднані в активну складову, та негативізм, поступливість, залежність, конформізм, чуйність, які об' єднані в реактивну складову компонента; 2) когнітивний критерій характеризується такими показниками, як розуміння суті поняття «культури міжособистісної взаємодії», усвідомлення її ознак, функцій та соціального значення; самооцінка та оцінка іншими (в інших) даного особистісного утворення гуртківця; очікування дій (поведінки) від інших осіб; значення товаришів для учня, впевненість у них; обізнаність із їх способом життя; 3) діяльнісно-практичний критерій визначався такими показниками, як активність учня у наданні допомоги та вибір певних її форм; бажані для особистісної самореалізації види діяльності; безпосередня участь у спільних заходах туристського об'єднання; виконання громадських доручень у гуртку згідно з посадами адміністративно-господарчого та краєзнавчого блоків; внесення пропозицій щодо покращення взаємодії дітей у роботі гуртка); 4) мотиваційно-регулювальний критерій характеризувався такими показниками, як статус гуртківця в групі; ставлення учня до товаришів і гуртка загалом; соціометричний статус дитини; коефіцієнт самооцінки; мотиви вибору товаришів.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Ю Кан - Виховання культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи у туристсько-краєзнавчій діяльності