В Г Ковешніков - Апарат - страница 4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85 

Видатним ученим Стародавньої Греції був Гіпок-рат (460-377 рр. до н.е.). За величезний вклад в мистецтво лікування, в анатомію та фізіологію Гіпок-рата ще за життя назвали "батьком медицини".

Лікар у ті часи був більше філософом, ніж приро­дознавцем, тому основу вчення Гіпократа склало достатньо умозорове узагальнення анатомічних фак­тів, накопичених працею багатьох учених, та матері­алістичні погляди на причини виникнення хвороб.

Учений створив "гуморальну" теорію, за якою до складу організму людини входять життєво важливі рідини - кров, слиз, жовта і чорна жовч.

Згідно з теорією Гіпократа конституція і темпера­мент людини - відповідно сангвінік, флегматик, хо­лерик і меланхолік - визначаються різними співвід­ношеннями цих рідин.

Коли вони змішані в тілі гармонійно, людина здо­рова. Якщо порушується співвідношення рідин, при­таманне людині певного темпераменту, то настають хвороба або й смерть.

Учень Платона, великий філософ і енциклопедист давнього світу Аристотель (384-322 рр. до н.е.), систематизував і розвинув майже всі відомі на той час наукові теорії та факти в галузі філософії, логіки, астрономії, історії, психології, природознавства. На відміну від ідеаліста Платона (427-347 рр. до н.е.). Аристотель вважав, що навколишній світ існує реа­льно, отже, його треба вивчати за допомогою орга­нів чуття, спостережень та досліджень.

Аристотель вважається засновником порівняль­ної анатомії та ембріології, оскільки він досліджував анатомію тіла тварин та їх зародків. Учений дійшов висновку, що в ембріогенезі органи виникають не одразу, а поступово, один за одним, із безструктурної маси. Цю теорію в подальшому видатний англійсь­кий анатом, фізіолог та ембріолог Вільям Гарвей на­звав теорією епігенезу.

Найвидатнішим ученим-медиком стародавнього світу після Гіпократа та батьком анатомії вважають Клавдія Галена (131-200 рр.н.е.), який народився в Пергамі й жив більшу частину життя в Римі.

Авторитет Галена був настільки великим, що цілі покоління лікарів упродовж тринадцяти століть учи­лися на його творах з медицини й анатомії. Гален проводив анатомічні досліди на тваринах. Здобуті відомості він переносив на людину, що негативно позначилося на розвитку анатомії.

Цікаво, що відомий анатом XV століття Я.Сільвій (1478-1555), не знаходячи відповідності між спосте­режуваними анатомічними фактами і даними Гале-на, схильний був більше вірити тому, що за трина­дцять століть змінилася будова людини, ніж тому, що Гален міг помилитися.

Значний вклад в медичну науку вніс видатний лі­кар і філософ Абу Алі ібн Сіна (980-1037), більше відомий в Європі як Авіценна. Абу Алі ібн Сіна напи­сав славнозвісну книгу "Канон лікарської науки", в якій був розділ "Вступ до анатомії та фізіології". За цією книгою вчилися лікарі Сходу і Заходу до XVII ст. включно.

У середні віки медична наука була повністю під­порядкована релігії - торкатися мертвих, окрім ри­туальних цілей, не дозволялося.

Діяльність багатьох учених-медиків зводилася до коментування та переписування праць Аристотеля та Галена, оскільки їхні анатомічні досягнення вва­жалися безпомилковими та неперевершеними.

Початком наукового вивчення анатомії людини стала епоха Відродження, коли три великі анатоми-реформатори: Леонардо да Вінчі, А. Везалій та В.Гарвей, усвідомлюючи важливість знання будови тіла для лікувальної справи, перевірили на трупах людей анатомічні описи стародавніх греків, римлян, арабів, персів і відзначили грубі помилки, які в них траплялися.

Саме з цього періоду аж до XXI ст. відкриття в морфології почали йти одне за одним і анатоми -вони ж і лікарі - стали виконувати величезну роботу, описуючи нові, ще невідомі анатомічні утворення, виправляючи застарілі дані, входячи дедалі глибше в опис деталей будови систем і окремих органів.

Внесок великого італійського ученого і художника Леонардо да Вінчі (1452-1519) у розвиток науки про будову людського тіла важко переоцінити. Він не зважав на авторитети, усвідомивши безплідність середньовічної схоластики.

Леонардо да Вінчі одним із перших почав розти­нати трупи людей і став справжнім новатором у дос­лідженні будови тіла.

На своїх малюнках Леонардо да Вінчі досяг над­звичайної точності в зображеннях різних органів людського тіла, завдяки чому вніс значний вклад у розвиток анатомії, а також став засновником плас­тичної художньої анатомії.

Великий фламандський (бельгійський) вчений Андрій Везалій (1514-1564) здійснив революцію в анатомії - створив систему анатомічних знань, які базувалися на численних розтинах людського тіла та виправив хибні уявлення Клавдія Галена про анато­мію людини, що панувала у медицині упродовж 13 століть. Усвідомлюючи, що медицина може вийти із середньовічного застою, освяченого недоторканним авторитетом Галена, лише за умов прогресу анатомії як науки про будову та функції органів людського тіла Везалій присвятив своє життя дослідницькій справі.

Результатом напруженої самовідданої праці вче­ного став випуск у Базелі у червні 1543 року 7 книг "Про будову людського тіла", які були чудово ілюстро­вані гравюрами Стефана ван Калькара.

Ця книга Везалія стала першим науковим видан­ням, що містило систематизовані анатомічні дані, перевірені або вперше встановлені під час препару­вання померлих людей, а не тварин.

З моменту друку трактату Везалія почався бурх­ливий розвиток анатомії та медицини в цілому. Ви­никли більш ясні уявлення про морфологічне підґру­нтя багатьох клінічних дисциплін, що були обумовле­ні появою перших докладних описів анатомічних структур.

Праця Везалія мала і має ще й сьогодні велике наукове та освітянське значення, вчить сміливо від­ходити від усього застарілого та реакційного в науці та житті, натхненно йти вперед до справжнього знання, що спирається на спостереження та дослід.

Видатний англійський фізіолог, анатом і ембріо­лог Вільям Гарвей (1578-1657) відкрив найважли­вішу функцію, спостерігаючи за фізіологічними про­цесами та експериментально досліджуючи їх на ос­нові матеріалістичних природничих законів.

Своє найвидатніше відкриття - функції кровообігу - він опублікував у книзі "Анатомічне дослідження про рух серця і крові у тварин" (1628), де остаточно зруйнував ідею і авторитет віталістичного вчення Галена, що панувало у середньовіччі.

Прогресивне вчення В.Гарвея про кровообіг швидко завоювало загальне визнання і здійснило найсприятливіший вплив на подальший розвиток медицини.

Роком раніше, ніж В.Гарвей дослідив функцію кровообігу, італійський анатом Каспар Азеллі описав лімфатичні судини (1627).

Трохи пізніше італійський вчений Марчело Ма-льпігі відкрив під мікроскопом кровоносні капіляри (1661), існування яких передбачав В.Гарвей. Але слід наголосити, що ще в 1553 році Мігель Сервет описав мале (легеневе) коло кровообігу і пояснив фізіологічне значення кровообігу у цій системі. За такі "єретичні" погляди він був спалений інквізицією.

Отже, у другій половині 17 століття остаточно сформульовано поняття про будову і функцію вели­кого і малого кола кровообігу.ІСТОРІЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ АНАТОМИНауково-культурну спадщину слов'янських наро­дів важко диференціювати за національною озна­кою. Серед викладачів та вчених у перших вищих школах Росії, зокрема в медичних, бачимо величез­ну кількість українців. Одним із перших за часів Ки­ївської Русі згадується лікар-монах Агапіт, посельник Києво-Печерської лаври.

Починаючи з XVI століття, першоджерелами ме­дичних знань в Україні стають академії: Острозька (заснована у 1578 p., перший ректор -Г.Смотрицький), Замойська (1593 p.), її випускником був майбутній доктор медицини Ю.Дрогобич (Катер-мак), Києво-Могилянська (1615 p.). Саме 95 вик­ладачів останньої стали основоположниками реор­ганізованої за наказом Петра І Московської слов'я-но-греко-латинської академії.

Києво-Могилянська академія, що світила тоді промінням науки на цілий слов'янський світ, справ­жня Alma Mater, яка мала уже вікову історію. Коли в Московії відкрили медичні школи, з України напра­вили туди найкращих учнів. Багато з них стали вида­тними вченими, лікарями.

Серед них згадаємо лікаря, акушера, засновника мікроскопічної анатомії Олександра Михайловича Шумлянського (1748-1795). У 1782 р. він захистив докторську дисертацію на тему "Про будову нирки". О.М.Шумлянський довів, що описані М.Мальпігі нир­кові тільця є не залозами, а сплетеннями артеріаль­них капілярів, оточених "деякою кільцеподібною ме­жею". Це був опис капсули клубочка, яку на 60 років пізніше побачив англійський гістолог Боумен. Сього­дні капсулу клубочка називають капсулою Шумлян-ського-Боумена.

Петро Андрійович Загорський (1764-1846) -академік, автор оригінального посібника в двох кни­гах "Скорочена анатомія", який витримав п'ять ви­дань. Він є засновником анатомічної школи в Пе­тербурзі.

У 1828 році видатний вітчизняний хірург і ана­том І.В. Буяльський, учень П.А.Загорського, видав у Петербурзі атлас "Анатомо-хірургічні таблиці", за яким навчалися студенти багатьох країн Європи. У США атлас нагороджений Золотою медаллю.

Атлас І.В. Буяльського - це історична цінність. Як навчальний посібник він відіграв велику роль у роз­витку медичної освіти і відобразив розвиток анатомії на початку XIX ст. Особливо цінною ця праця є також тому, що в підручнику з анатомії П.А.Загорського не було ілюстрацій. І.В.Буяльський розробляв методи бальзамування трупів, запропонував нові способи виготовлення тонких корозійних анатомічних препа­ратів. Він є автором визначних монографій: "Крат­кая общая анатомия тела человеческого" (1844), "Анатомические записки для обучающихся живописи и скульптуре в имперской академии художеств"

(1860).

Основоположником топографічної анатомії і ві-ськово-польової хірургії є М.І.Пирогов (1810 -1881). Вихованець Московського і Дерптського уні­верситетів на основі власного методу розтину замо­рожених тіл померлих людей створив цілу серію бли­скавичних наукових праць, які стали анатомічним підґрунтям для подальшого розвитку оперативної хірургії. До цього переліку входять "Повний курс при­кладної анатомії людини", "Хірургічна анатомія арте­ріальних стовбурів і фасцій", "Анатомічні зображення зовнішнього вигляду і розташування органів", "Топо­графічна анатомія розпилів, проведених на заморо­жених трупах" та іншіе. Будучи безпосереднім учас­ником Кримської війни 1853-1856 рр., як практич­ний хірург, він став автором цілої низки нововведень та організаційних заходів, які створили йому славу не тільки віртуозного майстра скальпеля, а й стали практичною основою для написання "Основи зага­льної військово-польової хірургії".

Значне місце в житті М.І.Пирогова відіграла його педагогічна діяльність як "попечителя" Одеського, а потім Київського навчальних округів. Наукові спо­стереження і висновки роботи педагога-організатора вилилися в книжку "Педагогічні твори". Останні 15 років свого життя вчений провів у с. Ви­шня біля Вінниці, продовжуючи лікарську діяльність, надаючи хірургічну та терапевтичну допомогу паціє­нтам.

Після смерті М.І.Пирогова його тіло було забаль­замоване петербурзьким лікарем, уродженцем Він­ниці, Д.І.Виводцевим. Для збереження останків по­кійного спочатку спорудили склеп, а потім церкву і дзвіницю. Ця усипальниця з тілом геніального вчено-го-анатома і практичного хірурга є своєрідним нек­рополем його шани і пам'яті.

Видатним анатомом в Україні був В.О.Бец (1834-1894), який сформував принцип клітинної будови кори головного мозку.Анатомія XIX століття пов'язана з іменем П.Ф.Лесгафта (1837-1909), який розробив основи функціональної анатомії, показав формоутворюваль­не значення функції, а також стверджував, що здо­ров'я людини здебільшого визначається її фізичною діяльністю.

Досягнення ембріології, гістології та порівняльної анатомії дали можливість вивчати форму і будову організму під мікроскопом і неозброєним оком у процесі їх індивідуального та видового розвитку.

Морфологія XX століття може бути охарактеризо­вана як наука, що накопичує, синтезує і системати­зує факти про будову і розвиток організмів, які були отримані завдяки досконалим методам дослідження і застосування сучасної техніки. Цьому сприяли праці в галузі біології та анатомії І.І.Мечникова, В.М.Бехтерева та ін.

Серед відомих дослідників анатомії людини XX століття необхідно назвати Д.М.Зернова, В.П.Воробйова, Ф.О.Стефаніса, Г.М.Іосифова, В.М.Тонкова, В.М.Шевкуненка, Г.Ф.Іванова, Д.А.Жданова, В.В.Купріянова, М.Г.Привеса, М.Р.Сапіна та багатьох інших.

Упродовж XIX і на початку XX століть в Украпи іс­нували медичні факультети лише в Львівському (за­снований у 1784 році), Харківському (1805 р.), Ки­ївському (1841 р.), Одеському (1900 р.) та Дніпропе­тровському (1916 р.) університетах. Нечисленні нау­кові кадри, слабке оснащення теоретичних кафедр не могли сприяти розробці значних наукових про­блем медицини. Згодом медичні інститути були орга­нізовані в інших містах України.

У Львові вперше був створений медичний факу-
льтет
одночасно з відкриттям Львівського універси-
тету в 1661 році, однак через два роки його закрили
у зв'язку з протестом Краківської академії, яка на-
магалась монополізувати підготовку лікарів у Галич-
чині. Вдруге медичний факультет відкрито в 1784
році, коли кафедру анатомії очолив Антон Маркер, і
цей рік вважається роком початку діяльності Львів-
ського медичного університету. У 1805 р. медичний
факультет було знову закрито. Функціонував медико-
хірургічний інститут, у якому викладали анатомію. У
1894 р. медичний факультет знову був урочисто від-
новлений, а кафедру анатомії очолив Генріх Кадій.
Він є засновником Львівської анатомічної школи.
Завідувачами кафедри анатомії людини були:
М.Панчишин, Ю.Марковський, Т.Марциняк,
О.А.Отелін. У жовтні 1939 року було організовано
Львівський державний медичний інститут. Кафедрою
анатомії людини цього навчального закладу з квітня
1946 року керував А.П.Любомудров (1895-1972),
учень видатного анатома В.М. Тонкова. Він вивчав
кровопостачання органів у нормі, експерименті і
патології (особливо звертав увагу на колатеральний
кровообіг). З 1970 року кафедру очолювали: учень
А.П.Любомудрова     проф. Є.І.Гончаренко,

проф. В.Ф.Вільховий, проф. Л.М.Личковський, доц. М.А.Нетлюх. Зараз завідувачем кафедри є доцент Ю.Я.Кривко.

Видатними представниками Харківської школи анатомів був акад. В.П.Воробйов (1876-1937), який досліджував вегетативну нервову систему. Він видав п'ятитомний      "Атлас      анатомии человека".

B.П.Воробйов запропонував новий метод макро-мікроскопічного дослідження в анатомії та оригі­нальну теорію бальзамування, завдяки чому харків­ська школа анатомів одержала світове визнання. Його учнями були Вікт.В.Бобін, Ф.А.Волинський, O.A.Отелін, Р.Д.Синельников та багато інших. Вчені цієї школи вивели анатомічну науку на рівень пере­дових, реформували методологію анатомічних дослі­джень. За ініціативою В.П.Воробйова розширилися зв'язки нормальної анатомії із суміжними дисциплі­нами - патологічною та топографічною анатомією, гістологією і фізіологією.

Із 1971 р. до 1993 року кафедрою анатомії Хар­ківського медінституту керував учень Р.Д.Синельнікова Вол.В.Бобін. Очолюваний ним ко­лектив продовжував наукові дослідження з макро-мікроскопічної анатомії периферичної нервової сис­теми. Із 1993 року завідувачем кафедри був учень Р.Д.Синельникова та Вол.В.Бобіна проф. В.М.Лупир. Короткий     час     кафедру    очолювала проф.

C.М.Калашникова. Зараз виконуючим обов'язки завідуючого кафедри знову є проф. В.М.Лупир.

Учні В.П.Воробйова успішно продовжували роз­вивати його наукові ідеї в Одеському медичному інституті, де завідувачами кафедри анатомії пра­цювали професори М.К.Лисенков, М.С.Кондратьев, Ф.А.Волинський. Із 1974 р. цю посаду обіймав за­служений діяч науки і техніки України, проф. І.І.Ільїн. Зараз кафедру очолює доцент О.Л.Холодкова.

Другим великим центром розвитку анатомічної науки в Україні стала кафедра нормальної анатомії Київського медичного інституту, яку в 1930 році очо­лив учень акад. В.М.Тонкова - проф. М.С.Спіров (1892-1973). Він вивчав лімфатичну систему, разом із своїми учнями продовжував дослідження видатних представників київської анатомічної школи: В.О.Беца (1834-1894), М.А.Тихомирова (1848­1902), Ф.А.Стефаніса (1865-1917).

Ці праці узагальнені в монографіях та докторсь­ких       дисертаціях       A.A.Сушка, І.Є.Кефелі,

A.Л.Свиридова,     А.А.Архиповича, С.В.Стеценко,

B.Г.Черкасова, О.О.Шевченко та багатьох інших.

Із 1978 р. керівником кафедри анатомії Націо­нального медичного університету ім. О.О.Богомольця став заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, чл.-кор. АПН України, проф. М.Бобрик, головним напрямком наукової дія­льності якого є вивчення вікових змін в організмі людини під час її розвитку в пренатальному онтоге­незі. Зараз завідує кафедрою проф. В.Г.Черкасов.

Весною 1918 року у центральному місті Криму -Симферополі - відбулося відкриття філіалу Київсько­го університету св. Володимира у складі медичного і фізико-математичного факультету, який у кінці трав­ня став автономним Таврійським університетом.

Першим ректором університету, деканом меди­чного факультету і завідувачем кафедри анатомії став відомий діяч медицини, учень П.Ф.Лесгафта і Ф.А.Стефаніса професор Р.І.Гельвіг. Але в 1925 році Таврійський університет було реорганізовано в пе­дагогічний інститут, а медичний факультет ліквідова­ний.

У квітні 1931 року в Сімферополі відкрито самос­тійний медичний інститут. Першим завідувачем ка­федри нормальної анатомії став видний український морфолог, вихованець Харківської анатомічної шко­ли Віктор Володимирович Бобін, який очолював її понад 30 років. Саме під його керевництвом була сформована відома сімферопольська школа нейро-анатомів, яку склали його вихованці - доктори і кан­дидати наук. Одним із відомих його учнів і послідов­ників був В.І.Зяблов, який очолював кафедру з 1968 по 1973 рік. Будучи ректором, він поєднував керів­ництво ВНЗ із роботою на кафедрі.

Під його керівництвом виконано 5 докторських і 29 кандидатських дисертацій, опубліковано понад 220 наукових повідомлень, розпочала свою роботу спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських дисертацій. Після смерті В.І.Зяблова в різні періоди кафедру очолювали проф. М.І.Шкодівський, проф. В.В. Ткач, проф. А.А.Бабанін, проф. І.В.Задніпряний, доц. С.Л.Коваль, доц. B.B.Лисенко. Із 2001 року ка­федру обіймає учень пррф. В.Г.Ковешникова проф. B.C.Пикалюк.

Кафедра анатомії Тернопільського медичного ін­ституту   була   організована   в   1957   р. доц.

A.A. Верисоцьким. Із 1959 по 1971 pp. кафедрою керував проф. М.Я.Полянкін, під керівництвом якого проводились дослідження кровоносного русла внут­рішніх органів. Із 1971 р. цю посаду обіймав проф.

B.Г.Ковешников, який спрямував зусилля працівни­ків кафедри на вивчення впливу внутрішніх та зов­нішніх факторів на ріст і формоутворення скелета. Після призначення проф. В.Г.Ковешникова ректо­ром Луганського медичного інституту кафедру у 1984 р. очолив його учень, проф. Я.І.Федонюк, під керів­ництвом якого колектив кафедри продовжив наукові пошуки, започатковані вчителем. Зараз очолює ка­федру професор І.Є.Герасимюк.

Першим завідувачем кафедри анатомії Вороши-ловградського медичного інституту (нині Луганський медичний університет) була учениця М.С.Спірова -проф. І.І.Чайковська, а з 1984 р. - заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, проф. В.Г.Ковешников.

На даний час завідувачами кафедр анатоміїї лю­дини є: у Запорізькому медичному університеті ­проф. М.А.Волошин, в Ужгородському університеті на медичному факультеті - проф. А.С.Головацький, у Донецькому медичному університеті - заслужений діяч науки і техніки України, проф. Г.С. Кир'якулов, у Дніпропетровській медичній академіі - проф. М . А. Машталір, в Українській медичній стоматологіч­ній академії (м.Полтава) - проф. О.О.Шерстюк, в Буковинській медичній академіі був заслужений діяч науки і техніки України, проф. В.М.Круцяк, а зараз -проф. Б.Г.Макар, в Сумському університеті на меди­чному факультеті - проф. В.З. Сікора, у Вінницькому медичному університеті - проф. Ю.Й.Гумінський, в Івано-Франківській медичній академії - проф. В.А.Левицький.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85 


Похожие статьи

В Г Ковешніков - Апарат

В Г Ковешніков - Нервова система органи чуття

В Г Ковешніков - Сердцево-судинна система

В Г Ковешніков - Український морфологічний альманах