В О Садівничий - Властивості функції й типи заголовків у структурі та змісті публіцистики миколи данька - страница 1

Страницы:
1  2 

ВЛАСТИВОСТІ, ФУНКЦІЇ Й ТИПИ ЗАГОЛОВКІВ У СТРУКТУРІ ТА ЗМІСТІ ПУБЛІЦИСТИКИ МИКОЛИ ДАНЬКА

В.О. Садівничий

У науковій парадигмі існує малозаповнена прогалина щодо аналізу заголовкових комплексів у творчості окремо взятих авторів. Саме на це й звертається увага в статті. Для розгляду взято газетно-журнальні публікації Миколи Данька - знакової фігури в українському літературно-публіцистичному процесі 60 - 80-х рр. ХХ ст.

У розпорядженні публіциста достатньо засобів для досягнення мети впливу на споживача інформації та для аргументації висловлених ідей, суджень, положень. Одна зі значних ролей при цьому відводиться заголовку - найпершій лексичній одиниці, з якою зіштовхується читач, з котрої почерпує первинний компонент символів, подій та аналогій щодо поданої теми. На думку В. Галич, «Усі рівні організації публіцистичного тексту (жанрово-тематичний, сюжетно-композиційний, лексико-синтаксичний, образно-стилістичний, ритмічний тощо) мають пряму кореляцію з його назвою» [4, 602]. Ю. Лазебник ще в 60-ті роки ХХ століття підкреслив, що сюжетні прийоми в журналістиці органічно зв'язані з технікою сюжетного заголовка. Адже заголовок є тією частиною твору, яка першою показує читачеві, наскільки він сповнений новизною і чи його автор має свій кут зору на події та явища життя. Отже, на думку науковця, заголовок є найпершим свідченням рівня літературної майстерності журналіста [25, 262-263].

Тож не випадково питанням типізації заголовків та актуалізації їх позиції в тексті; питанням складності функцій заголовків та здатності з першого слова налаштовувати споживача інформації на активне сприйняття змісту; питанням класифікації заголовків за формою, вміщеної в них інформації та його комунікативним можливостям і прагматиці, присвячено чимало праць літературознавців, лінгвістів, дослідників журналістських текстів.

Французький структураліст Р. Барт на початку 70-х років ХХ ст. потребу вивчення заголовків мотивував суспільними чинниками: «Функція заголовків вивчена до цього часу недостатньо... Все ж відразу можна сказати, що оскільки суспільство повинне через комерційні причини прирівнювати текст до товарного вибору, для всякого тексту виникає потреба в маркуванні. Заголовок повинен маркувати початок тексту, чим подавати текст у вигляді товару» [1, 431].

Про важливість назв у журналістській творчості переконливо свідчить той факт, що вивчення заголовків покладено в основу низки дисертаційних досліджень. Цими питаннями займалися, зокрема, А. Сафонов - «Актуалізація газетного тексту» [34], М. Бахарєв - «Структурно-функціональний розвиток заголовка на матеріалі заголовків із газет і журналів» [2], А. Дуброва - «Структурно-стилістичні особливості заголовків французької газети» [12], В. Погребенников - «Заголовковий комплекс в американській військовій газеті» [27], О. Сибіренко-Ставрояні -«Заголовок у київських газетах другої половини ХІХ - початку ХХ ст.» [35], В. Ронгинький - «Синтаксичні моделі заголовків та їх використання в різноманітних стилях мови» [32] та інші.

Зокрема, А. Сафонов зосереджував увагу на тому, що саме в заголовку яскраво проявляється актуалізація мовних засобів як одна з характерних рис газетного мовлення [34, 5]. А роль заголовка як важливої комунікативної одиниці, котра допомагає організувати контакт між автором і читачем, виявити позицію редакції та ставлення автора до зображуваних подій, - науковець вважає хрестоматійною. На діахронічний аспект, тобто історичну послідовність розвитку заголовка, спрямоване дисертаційне дослідження О. Сибіренко-Ставрояні. Застосовуючи сучасні ефективні методи   незалежних   характеристик,   контент-аналізу,   кореляційного аналізу,науковець акцентує увагу, що заголовок у наш час несе в собі «дидактичну настанову» [35, 4].

Окрім дисертаційних досліджень, вивченню заголовків присвячено чимало наукових статей, монографій, виступів на різноманітних наукових конференціях. Предметом аналізу заголовок став, зокрема, в таких авторів, як Т. Ковалевська [20], Г. Конторчук [22], [23], Н. Кутуза [24], Е. Шестакова [37], Л. Каніболоцька [19], Л. Грицюк [6], А. Євграфова [13], [14], В. Ільченко [18].

Типології сучасних заголовків приділяє досить чимало уваги в своїх працях відомий журналістикознавець В. Здоровега [15]; [16]. Зокрема, він виділяє такі їх типи:

1 Інформаційний, який найчастіше використовується у подієвій інформації.

2 Спонукально-наказовий.

3 Проблемний. Стилістично може виражатися у формі питального речення чи зіставлення двох явищ.

4 Констатуючо-описовий.

5 Рекламно-інтригуючий [16, 108-109].

У своїй праці «Текст як об' єкт лінгвістичного дослідження» І. Гальперін за формою вміщеної інформації класифікує заголовки на такі види:

1) назва-символ;

2) назва-теза;

3) назва- цитата;

4) назва-повідомлення;

5) назва-натяк, інтрига;

6) назва-оповідь [5, 134].

Оскільки до заголовків така значна увага, то відповідно й визначень цього поняття чимало. Зокрема, В. Іванов вважає, що «заголовок - це складова частина, постійний елемент газети - незмінний, повсякденний, завжди присутній у газетному номері» [17, 109]; «скомпресованим нерозкритим змістом тексту» [13, 147] називає його А. Євграфова; це те, що «виражає основний задум, ідею, концепт творця» [5, 133] - пише І. Гальперін; як «перше слово автора в його заочній бесіді з читачем» [3, 10] окреслював З. Блисковський прагматичний потенціал назв; на погляд М.-Ю.-Паташюте - «несе максимальну інформацію» і «становить ніби скомпресований варіант усієї статті чи замітки» [26, 86]; «невід'ємна частина публіцистичного твору, що увиразнює його специфічну природу», і «вихідний момент породження його тематичної, композиційної та сюжетної цілісності» [4, 33] -висновує В. Галич; у свою чергу В. Різун усі елементи заголовкового комплексу називає «опорними точками», «що показують найбільш важливу текстову інформацію», «висунутими елементами тексту», що «служить опорою для читача в розумінні змісту», які, «сегментуючи зміст, виступають у ролі засобів забезпечення комунікативних інтересів читачів» [31, 193-194].

Однак у працях, що стосуються вивчення заголовка, аналізуються назви або окремих газет («Правда», «Известия», «Україна молода» тощо), або періодів (ХІХ ст., 20-30 рр., 60-ті рр. тощо), або тих чи інших країн. Водночас у науковій парадигмі існує малозаповнена прогалина щодо аналізу заголовків окремо взятих авторів. Саме на це звернемо увагу, й на матеріалі публіцистики Миколи Данька - знакової фігури в українському літературному й публіцистичному процесі 60 - 80-х рр. ХХ ст. -проілюструємо: класифікації, властивості, функції та типізації заголовків; тезаурус заголовка; розглянемо дискурс назви як виразника змісту й форми тексту. Також у статті зазначається на інтертекстуальність та вияв у заголовках жанрової специфіки твору й індивідуального стилю автора. Для цього спробуємо проаналізувати відомі в науковій літературі класифікації художніх та журналістських творів і саме їх застосувати для вирішення поставленого завдання.

Говорячи про заголовок у публіцистичному творі, важко не погодитись із твердженням В. Галич, яка зазначає - назва «становить собою таке багатоаспектнеявище, що виробити якийсь один уніфікований критерій» його «таксонімізації просто неможливо» [4, 606]. У той самий час згадана вище Л. Грицюк пропонує образно-семантичний підхід до класифікації заголовків, і виділяє заголовки-індикатори, заголовки-образи й заголовки-символи [6, 51-52]. «Пряме фактуальне значення» [6, 52] з низьким ступенем образності домінує, на думку дослідниці, у семантичній культурі заголовка-індикатора; «переносне, концептуальне значення» [6, 54] переважає в семантиці заголовка-образу; «переосмислене підтекстове значення» [6, 55] виступає на перше місце в заголовка-символу.

Аналізуючи публіцистичну та художню творчість Миколи Данька, до групи заголовка-індикатора, що, за визначенням О. Джанджакової, має «чітку часову, соціальну, професійну або іншу оцінку», володіє «невеликими асоціативними можливостями» [11, 33], можна віднести такі назви: «Співає Майя Кристалінська», «Вечорниці у селі Погребах», «Ювілей Панаса Кочури», «Нескорений Тарас», «Пісні Михайла Пилипенка», «Два дні серед кінолюбителів», «Повість про Євгена Гребінку», «Співає роменський хор», «Чарівність камерної музики» та інші.

Однак слід зазначити, що творчій палітрі Миколи Данька більш притаманні образно-символічні назви. Так, у групі заголовка-образу ми можемо виділити:

а) заголовки-метафори - «Дипломована квочка», «Соковитий акорд», «Фантастика і музика барв», «Живе слово», «Молочний ешелон», «Весняні борозни дослідника», «Пісня трьох струн» тощо;

б) заголовки-метонімії - «Мелодії синіх гір», «Чарівна пісня жоржини», «Балада про один рядок», «Серед білих пташиних хвиль», «Наче хвилі Арагви й Кури...»;

в) заголовки-антономазії - «Брат Прометея»;

г) заголовки-синекдохи - «Пісні на нашому рушникові», «Червоносільські солов'ї», «Красне поле наше...», «Його учитель - життя»;

д) заголовки-перифрази - «Живим доторком руки», «Зустріч з усмішкою», «Криниця доброго настрою».

Широко представлені в автора й заголовки-символи: «Йдучи до сонця», «Очі, віддані сонцю», «Сійся-родися!..», «Золоте цвітіння», «По шляхах маки цвітуть».

За синтаксичними засобами увиразнення мовлення в назвах творів Миколи Данька можна виділити:

а) заголовки-інверсії - «Доброму немає межі», «І райдуга дружби рясніє», «Легко скарб такий нести», «У виставі, наскрізь сучасній», «Проснулись ми з веселим серцем...», «Йде вночі дільничний», «Закоханість у слово веселе», «Героям жити двічі», «Красне поле наше...», «Якщо турбота у всіх одна», «Дзвенять травневії пісні»;

б) заголовки-оксюморони - «Дипломована квочка», «Сліпий про фарби», «Богатир з вилами», «Міліціонер без петлиць»;

в) заголовки-еліпси - «В поході - ощадливі», «Діти - не іграшки», «Обжинки -свято врожаю», «Його учитель - життя».

За особливостями синтаксичної будови назви розподіляються на:

а) заголовки-слова - «Кінолюбителі», «Сервіс», «Щедрість», «Мемуари», «Дельтоплан», «Емансипант», «Правофланговий», «Скорпіони», «Клюнув», «Кухарі»;

б) заголовки-словосполучення - «Соковитий акорд», «Золоте цвітіння», «Зелена намистинка», «Наш позаштатний», «Добрі сходини», «У тумані», «Чолом Кропивницькому», «Краплини радості», «Чарівні дарунки», «Живе слово», «Гороб' яча справа», «Батьківські пороги»;

в) заголовки-речення - «Осяяні книжковим променем», «Обіцяли, як шовком шили», «Щире слово поета», «Доброму немає межі», «Гра захоплюючого чару», «Молодші на три роки», «Про вас, пенсіонери!», «Завжди на передньому краї», «В пошуках чистих джерел», «За піснею у широкий світ», «Конотоп у старовинному збірнику», «Біля таємниць екслібриса», «У пошуках цікавого змісту» тощо.

Говорячи про синтаксис заголовків, слід наголосити, що він, як зазначав у своїй праці «Синтаксична структура сучасних газетних заголовків і її розвиток» А. Попов, «має своєрідні риси, відсутні в загальному синтаксисі літературної мови. Разом із тим у структурі заголовків відтворюються й загальні синтаксичні тенденції розвитку». І далі наголошував на необхідності «відзначати й розмежовувати ці два ряди явищ» [28, 100]. Красномовним прикладом специфічного синтаксису заголовка можуть бути назви з творів Миколи Данька, що містять дієприслівникові звороти, і поза межами конкретного тексту втрачають будь-яке змістове значення, тобто є ізольованими, як наприклад «Йдучи до сонця». Так названо замальовку про головного лікаря Сумської обласної лікарні Ірину Костянтинівну Єгорову [8]. Все її життя - зі студентської лави в передвоєнному Харкові до високої посади в Сумах - позначене професійним зростанням та неабиякою організаторською діяльністю задля надання якісної медичної допомоги людям. Тож і визначається воно шляхом до сонця.

Слід звернути увагу й на те, що автори наукових статей і дисертаційних досліджень під час типологічних характеристик назв творів здебільшого зупиняються на окремих ознаках. Наприклад, Л. Каніболоцька, розкриваючи проблему інтертекстуальності художнього твору, звертає увагу на вторинне використання тексту в заголовку й виділяє заголовок-цитату [19, 228-233]; В. Здоровега, говорячи, що журналісти при побудові заголовків вдаються до широкої гами засобів і стилістичних прийомів, підкреслює, що це «можуть бути вдалі вислови із тексту» й заголовок «може будуватись на руйнуванні стійких словосполучень або їх розширенні, двозначності слів тощо» [16, 109]. Літераутрознавець Н. Фатєєва наголошує на специфіці найбільш складного різновиду за формальним вираженням та функцією - заголовка-цитати: «... коли заголовок є цитатою в «чужому тексті», він становить собою інтертекст, відкритий для різноманітного тлумачення [36, 138-139]. У свою чергу В. Ільченко зазначає - «використання прямих або трансформованих цитат має на меті встановлювати асоціативні зв' язки з їхніми авторами або об' єктами висловлювань», у той самий час «апеляція до денотата, про який у матеріалі не йдеться, може мати стилістично-експресивне, оцінне або інформаційне значення»

[18, 172-175].

Оглядаючи творчість Миколи Данька щодо використання цих найбільш складних різновидів назв, можна виділити:

1) заголовки-цитати;

2) заголовки-неточні цитати, що містять частково видозмінені чужі та свої тексти;

3) ремінісцентні заголовки, побудовані на запозиченні окремих образних елементів чужих текстів;

4) заголовки, що містять фрагменти репрезентованого тексту.

До першої групи належать: «Голоси молодих», «Медоцвіт» (рецензії на однойменні поетичні збірки), «Щедрий вечір, добрий вечір!..», «Сійся-родися!..», «Кожен з нас присягу склав», «Берег надії» (огляд однойменного фільму) тощо.

До другої: «Крила зачарованого вітряка», «Під рожевим парусом», «Обіцяли, як шовком шили», «Ні ставка, ні вишневого садка...», «Усе коту масниця!».

До третьої: «Із династії «вічних революціонерів», «Якщо турбота у всіх одна», «Мелодії синіх гір», «Поет і народ», «Нескорений Тарас».

До четвертої: «Красне поле наше...», «З піснею у широкий світ», «Легко скарб такий нести», «Артезіан ініціативи», «Ключина, «Лев, осел та заєць».

Говорячи детальніше про заголовки-цитати, варто, на нашу думку, звернути увагу на матеріал «Артезіан ініціативи», вміщений у Сумській обласній молодіжній газеті «Червоний промінь» [7]. У ній автор розповідає про підготовку до 100-річчя від дня народження Пилипа Капельгородського, яка ведеться в трьох селах Недригайлівського району, розташованих поряд: Городищі - де народився, Деркачівці - де вчителював, Іванівці - де мешкали рідні й друг. Героїня публікації Миколи Данька - вчителька української мови Деркачівської восьмирічної школи Марія Матвіївна Угник, яка «вже відколи плекала мрію відкрити в школі, якщо немузей, то принаймні куточок письменника-земляка» [7]. Для цього багато років збирала експонати, віднаходячи їх не лише в довколишніх селах і родичів літератора, а й на Кубані та Кавказі, Одесі й Харкові, Полтаві й Львові. Отримала допомогу від Михайла Стельмаха, Леоніда Бойка, Володимира Канівця, Олександра Ковіньки, Петра Падалки, Расула Гамзатова й десятків інших визначних діячів літератури, мистецтва, культури. І їх, експонатів, назбиралося як чимало, так і рідкісних: перші видання, автографи творів, листи, фотографії... Склала Марія Матвіївна й древо роду Капельгородських. Тож підсумовуючи подвижницьку діяльність сільської вчительки, Микола Данько звертається до роману Пилипа Капельгородського «Артезіан». Як відомо, у ньому йдеться про цілющу вологу, що скинулася водограєм серед пісків. «Як же нам не скористатися цього разу ним, - пише Микола Данько, - отим словом щодо самовідданої і безкорисливої діяльності сільської ентузіастки. Так, справді ж маємо артезіан ініціативи» [7].

У цьому випадку бачимо, як багатопланово використав публіцист назву твору Пилипа Капельгородського в газетному матеріалі. По-перше, маловживане слово «артезіан», а тому фактично незнайоме за своїм значенням переважній більшості читачів молодіжної газети, привертає до себе увагу загалу й викликає бажання дізнатися про його суть, відтак - прочитати матеріал. По-друге, на початку 80-х рр. ХХ ст. ім' я Пилипа Капельгородського вимовлялося далеко не всіма на повний голос - давалися в знаки арешт письменника, звинувачення в участі в підпільній націоналістичній контрреволюційній військово-повстанській організації, розстріл як найзапеклішого ворога Компартії. Відповідно його твори видавалися не часто, фактично лише до ювілеїв: той самий «Артезіан», написаний 1934 р., надрукований лише в 1973. Тож згадка про твір та посилання на нього в газетному матеріалі виконали роль пропаганди як самого роману, так і творчості Капельгородського загалом, заохотили читачів газети до пошуку першоджерела й ознайомлення з ним. По-третє, інтертекстуальні зв' язки з творчістю Капельгородського посилюють у публіцистичному творі Миколи Данька звучання мотиву наслідування класичних традицій національної літератури.

В іншому заголовку-цитаті - «Нескорений Тарас» - спостерігаємо вже наслідування класичних традицій світової літератури та знання зарубіжної етимології. Матеріал під такою назвою уміщено в Сумській обласній газеті «Ленінська правда» [10]. Безсумнівно - в основу назви покладено образ Прометея, який у світовій літературі чітко асоціюється з нескореним борцем; до того ж етимологія грецького імені Тарас - непокірний, гнівливий, бунтар.

Визначальною «прагматичною особливістю газетного заголовка, - на погляд І. Рудницької, - є те, що зверненість до читача виражена в ньому значно яскравіше, ніж у тексті самої статті» [33, 159]. Зважаючи на стислість і лаконічність назви газетного твору та його тяжіння до виразності й ефективності, дослідниця співвіднесла заголовок із такими прагматичними текстами, як реклама, лозунг, заклик, оголошення [33, 160]. Саме цю роль, на нашу думку, виконують, зокрема, такі назви публіцистичних творів Миколи Данька, як «Голоси молодих», «Гумор «Вусатих дітей», «Медоцвіт» (рекламує назви однойменних книг), «Виступає «Надзбручанка», «Конотоп у старовинному збірнику», «Показують сумські художники», «Героям жити двічі», «Якщо турбота у всіх одна», «Доброму немає межі», «Ювілей Панаса Кочури», «Повість про Євгена Гребінку», «Людина жадає краси», «Співає роменський хор», «З піснею у широкий світ», «З новим щастям, з мирним днем!,,», «І райдуга дружби рясніє», «Сповнені віри, оптимізму» та інші.

Сучасні дослідники заголовкових комплексів публіцистичних творів акцентують також увагу й на тому, що «часто-густо стосунки між заголовком і змістом контрастні, суперечні, так чи інакше «зсунуті» [21, 136-137], адже «завдання публіциста не просто розповісти (повідомити) про об' єкт, але певним чином подіяти, вплинути на читача». І саме ця «комунікативно-психологічна установка значно ускладнює  поняття  «тема»   [21,   137].  Продовжуючи далі  цю думку, автористверджують, що тема журналістського твору, як правило, прозоро випливає із його назви: прочитавши назву матеріалу, «ми розуміємо, якому питанню стаття присвячена, про що в ній піде мова» [21, 136]. Заголовок також свідчить і про тематичну орієнтацію матеріалу будь-якого жанру (замітки, фейлетону, кореспонденції, нарису тощо): «назва виражає ... основний зміст, подекуди розкриваючи його концептуальну сутність, а іноді лише вказуючи на предмет думки. І в тому, і в іншому випадку назва і зміст тексту поєднані з основною темою твору» [5, 133-134]. Прозірно це простежується і в назвах публікацій Миколи Данька. Зокрема, за такими заголовками, як «Щось там було!..», «Дипломована квочка», «Обіцяли, як шовком шили», «Усе коту масниця!», «Сліпий про фарби», «Ні ставка, ні вишневого садка...», легко впізнати сатирично-фейлетонний зміст твору. В той же час заголовки «Доброму немає межі», «Йдучи до сонця», «Прихиляє до серця бандуру», «Легко скарб такий нести», «Наш позаштатний», «Завжди на передньому краї», «Людина жадає краси», «Чебрець пахне сонцем», «Очі, віддані сонцю», «Йде вночі дільничний», «Чарівна пісня жоржин», «Жоржини і поети», «Талант, народжений бурею» та подібні «сигналізують» нам про замальовку чи нарис.

Звернемося, зокрема, до замальовки «Жоржини і поети», опублікованої в Сумській обласній газеті «Ленінська правда» [9]. Саме з цих квітів і розпочинається твір: «Квітли й мимоволі привертали увагу надзвичайно великі жоржини. Вони не палали, а вмиротворено сяяли... Їх саджала дружина Івана Петровича. Все подвір'я у квітучому розмаїтті» [9]. Саме так читач і знайомиться з головним героєм розповіді -І. П. Рябенком, краєзнавцем із Конотопа. Далі, розповідаючи про його літературно-краєзнавчі пошуки, Микола Данько знайомить читача з відомими й самодіяльними майстрами слова цього краю. А до чого ж тут жоржини? Дуже просто - Микола Данько в їхніх пелюстках, які «не палають, а вмиротворено сяють», побачив подобу серця. Певно, так і серця самодіяльних поетів - не палають, але все ж таки сяють -умиротворено...

Одним із «найбільш важливих текстоутворюючих та текстоформуючих конститутентів журналістського твору» вважає розроблення теми заголовка В. Галич у своєму монографічному дослідженні «Олесь Гончар - журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності» [4, 602]. А притаманні назвам власні прагматичні завдання дозволили І. Рудницькій представити їх «як системно організовані лінгвістичні одиниці, що творять у сукупності особливий рівень газети» [33, 157-158].

У світлі зазначеного вище особливої ваги набуває визначення типу, виду, функції заголовка в журналістиці. За твердженням О. Сибіренко-Ставрояні, «заголовок не завжди виконував функції, притаманні йому в наш час». Спершу, із зародженням журналістики, він лише відділяв одну публікацію від іншої. «З розвитком книгодрукування й журналістики призначення заголовка розширюється» -утвердилися такі функції, як називна, або номінативна, коли називається предмет розповіді; інформаційна - заголовок відображає зміст твору; апеляційна - за допомогою такого заголовка виявляється прагнення вплинути на споживача інформації. Нарешті, заголовок може бути рекламним, щоб привернути увагу аудиторії» [35, 4]. У той самий час на думку професора В. Іванова, кращі газетні заголовки «повинні мати такі властивості:

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

В О Садівничий - Властивості функції й типи заголовків у структурі та змісті публіцистики миколи данька

В О Садівничий - Скинувши руб'я підробного слова